ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ПРОПОЗИЦІЙНИХ ТРИВАЛЕНТНИХ ПРЕДИКАТІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ : Вербализация пропозициональных трехвалентных предикатов В УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ

Краткое содержание

У вступі схарактеризовано стан вивчення наукової проблеми в сучасному мовознавстві, обгрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об`єкт, предмет, методи дослідження, з`ясовано наукову новизну, теоретичні засади роботи, проаналізовано теоретичне і практичне значення одержаних результатів, окреслено джерела фактичного матеріалу.

У першому розділі “Предикат як головний компонент пропозиції і семантико-синтаксичної структури речення” розкрито специфіку предиката — конститутивного компонента пропозиції і семантико-синтаксичної структури речення та схарактеризовано його валентність на цих рівнях, з`ясовано поняття “пропозиція”, проаналізовано різні погляди на досліджувану проблему.

Сучасне системне вивчення речення передбачає розмежування кількох взаємозумовлених структурних рівнів за логіко-мисленнєвим критерієм (власне-семантичний рівень) та вербальною актуалізацією (семантико-синтаксичний і формально-синтаксичний рівні). Предикат як конститутивний компонент пропозиції — мисленнєвого аналогу певної ситуації — формує структуру речення, прогнозує кількісний і якісний склад непредикатних компонентів, визначає їхні семантичні функції та відношення між ними. Досліджуючи семантику речення, розрізняємо предикат пропозиції і предикат речення. Пропозиція як узагальнена, типова, абстрактна ситуація є схемою у процесі осмислення позамовної дійсності і відображення об`єктивних явищ та логічних відношень між ними. Водночас пропозиція — це модель, за якою побудоване речення, а його лексичне наповнення конкретизує ситуацію, пов`язану з фактом дійсності. Типову ситуацію у згорнутому вигляді виражає пропозиційний предикат, а на вербальному рівні лексико-граматичним засобами його репрезентує предикат речення. Вибір певної пропозиційної схеми з відповідним семантичним предикатом для побудови речення залежить від суб`єктивного сприйняття свідомістю реалій навколишнього світу та комунікативної настанови мовця актуалізувати той чи той компонент ситуації, що зумовлено бінарним принципом побудови речення. У такому аспекті пропозиція може бути витлумачена як узагальнений абстрактний концепт, готова конструкція, створена мовою за тривалий період її розвитку для осмислення дійсності і висловлення думок, яку обирає мовець із деякої сукупності концептуальних моделей, відображаючи зміст денотативної ситуації.

Поняття валентності є невід`ємною ознакою поняття “предикат”. На пропозиційному рівні валентність предиката визначає кількість компонентів відповідно до кількості учасників певної абстрактної типової ситуації. Валентність предикатного слова і предиката пропозиції взаємопов`язані між собою, проте не завжди збігаються, що залежить від лексичної семантики предикатного знака, його належності до певного граматичного розряду, комунікативної настанови мовця і зумовленої нею якості та кількості непредикатних компонентів речення (обов`язкових або факультативних). Вербальний рівень речення відбиває також семантику іншого, мовного (формально-синтаксичного) рангу. Вона корелює із семантикою відношень між компонентами семантико-синтаксичного і пропозиційного рівнів.

Попри те що не існує якогось словника метамови, який би відображав структуру думки, вирізнити і систематизувати семантичні предикати (пропозиційного рівня) можна на основі аналізу предикатної лексики та типів структурних моделей речень, що грунтуються на системі пропозиційних структур. Адже предикатна лексема, з одного боку, породжує своєю семантикою певну кількість контекстних партнерів, а з іншого — імпліцитно, разом з валентно зумовленими непредикатними компонентами, відображає семантику предиката пропозиції, за схемою якої побудоване речення.

Аналіз запропонованих українськими та зарубіжними мовознавцями класифікацій семантичних типів предикатів, структурних схем речень, досліджень предикатної лексики та окремих типів предикатів, виокремлених за семантичною ознакою чи кількісним показником валентно зумовлених компонентів, засвідчує деяку відмінність у принципах системної організації їхньої сукупності. В українській граматиці розмежування семантичних типів предикатів грунтується на частиномовній належності предикатної лексики,  відповідно до чого дослідники виділили шість типів семантичних предикатів (дії, процесу, стану, якості, локативні, кількості) та роблять спроби подальшої їхньої диференціації в межах того чи того типу  й визначення семантики предикатів, виокремлених за кількісним значенням валентно зумовлених компонентів вербального рівня речення. Однак обмеження досліджень лише лексичною поверхневою формою предиката  за наявної невідповідності інтенції предиката  пропозиційного і вербального рівнів речення та невизначеності меж факультативної й обов`язкової валентностей не сприяє об`єктивному виокремленню семантичних типів предикатів. Матеріалом для їхнього вивчення можуть слугувати також реченнєві структурні схеми, оскільки предикат у його лінгвістичному описі є не що інше, як тип речення, модель речення, структурна схема речення (Ю.С.Степанов). Наукові праці деяких російських лінгвістів, незважаючи на вибір різних об`єктів дослідження (дієслова, пропозиції, ситуації, речення), відображають саме семантичні типи предикатів в онтологічному аспекті.

Вивчення запропонованих вітчизняними та зарубіжними мовознавцями класифікацій семантичних типів предикатів, структурних схем речень, досліджень предикатної лексики та деяких типів предикатів, виділених за семантичною ознакою чи кількісним показником валентно зумовлених компонентів, уможливлює виокремлення семантичних тривалентних предикатів з узагальненої системної сукупності предикатів, в основу якої покладено класифікації українських (І.Р.Вихованець, А.П.Загнітко) та російських (Г.О.Золотова, Т.А.Кильдибекова, О.В.Падучева) мовознавців. Для характеристики семантичних типів предикатів визначаємо лише обов`язкову валентність предиката пропозиції, що відповідає кількості валентно зумовлених компонентів певної моделі ситуації, коли вилучення хоч би одного з них породжує нелогічність змісту  відображеного фрагмента дійсності. До предикатів з трьома обов`язковими валентностями відносимо: динамічні предикати набуття/втрати локативності, набуття/втрати посесивності, набуття/втрати партитивності та статичний компаративний предикат.

У другому розділі дисертації “Cемантико-синтаксична та морфологічна реалізація пропозиційних тривалентних предикатів у структурі речення” з`ясовано семантику виокремлених тривалентних предикатів та схарактеризовано моделі формально-синтаксичної структури речень, породжені відповідним типом предиката. Динамічні предикати передбачають активного суб`єкта-діяча (переважно істоту), який спричинює відповідний кожному предикатові тип відношень. Статичний компаративний предикат відображає ситуацію як мисленнєвий продукт, результат аналізу, а тому роль суб`єкта статична, її надано одному з учасників відношення-порівняння. Вербально оформлені тривалентні предикати своєю лексичною семантикою охоплюють дві сфери позамовного світу: енергетичну (світ матеріальних об`єктів) та інформаційну — відчуття, свідомість, емоції, мова людини та соціальна взаємодія осіб.

У дисертаційній праці для схематичного опису мінімальних реченнєвих структур використано такі умовні позначення компонентів семантико-синтаксичного рівня речення: Adr/Pos —  адресат/посесор, L — локатив, O — об`єкт, O lok — локативний об`єкт , O (ціле) — об`єкт-ціле, O (частина) — об`єкт-частина, O (ознака) — об`єкт-ознака, P — предикат, P akc — предикат дії, P lok — локативний предикат, S — суб`єкт; та формально-синтаксичного рівня речення: N₁... N₆  — називний... місцевий відмінки субстантива, Vf — особове дієслово, Adj — прикметник, Adv —  прислівник, Num — числівник, Pron — займенник, praep — прийменник.

Динамічні предикати набуття/втрати локативності репрезентують ситуації, об`єднавчим чинником для яких слугує наявність компонента зі значенням певного локального утворення (від предмета до обмеженого простору), щодо якого суб`єкт просторово розташовує об`єкт. Дію суб`єкта поділяємо на 1) конкретну фізичну (безпосереднього контакту), спрямовану на створення локативних відношень між двома опредметненими об`єктами, яку репрезентують дієслова з лексичним значенням власне контакту й технологічних дій різноманітного гатунку (бити, давити, колоти, ліпити, тиснути, торкати, тулити, в`язати, гвинтити, клеїти, копати, крутити, паяти, рвати, шити тощо), та 2) дію-переміщення, спрямовану на створення локативних відношень між об`єктом та деяким обмеженим просторовим орієнтиром, яку репрезентують дієслівні лексеми зі значенням переміщення (буксирувати, везти, вести, волочити, нести, котити, лити, сипати тощо). Об`єднання двох видів дії в одному типі предиката зумовлено логічним зв`язком їхніх значень, які відображають просторові координати, незалежно від того, чи це створення контактних локативних відношень між предметами, рідкою або сипучою речовиною і предметом, чи переміщення на великі або малі відстані певних сутностей (істот, предметів тощо), адже воно в мовленні передається здебільшого усічено — початковий або кінцевий пункт.

У реченні значення локативності вербально вираженому предикатові надають аналітичні (прийменники) та синтетичні (дієслівні префікси) морфеми. Маркерами позитивного значення дії в локативних дієслівних предикатах є префікси під-/піді-, за-, до-, при-, на-, у-/в-, а маркерами негативного значення — префікси ви-, з-/с-, зі-, від-/віді, од-/оді-. Напр.: Сп`янілі від пороху, поту, втоми артилеристи на руках затягують у ліс гармати (М.Стельмах); Стягли ми з Карпа свиту, поклали на постіль (М.Коцюбинський).

Сема спричинення локативних відношень, наявна в лексичному значенні дієслів так званого “усіченого переміщення” та дієслів безпосереднього контакту, представляє дію в двох аспектах: переміщення суб`єктом самого себе  (автокаузація) і переміщення об`єкта суб`єктом. Поняття автокаузації трактують як вилучення із ситуації одного з іменних компонентів (суб`єкта чи об`єкта), що спричинює редукцію, “стягнення” суб`єктно-об`єктних зв`язків. Унаслідок семантичної модифікації активного дієслова виникає автокаузативний варіант: дія зосереджується на суб`єкті чи нібито повертається до нього. Якщо йдеться про переміщення об`єкта суб`єктом, то локативний предикат відкриває дві правобічні валентно зумовлені позиції —  об`єкта й локуса. Коли ж об`єкт переміщує сам себе, то відкривається лише одна правобічна позиція —  локус, оскільки об`єкт і суб`єкт поєднуються в одній синтаксемі. Пор.: Вийшли з хати гості (В.Козаченко) —  Батько узяв хлопчика за руку і став виводити з хати (Панас Мирний); Дубові палі під мости вони вбивають в дно річки... (Н.Забіла) —  Пил набився ій у ніс, у вуха і навіть у рот (І.Нечуй-Левицький). Локативні відношення з корелятивною семантикою за ознакою “зміна локативності об`єкта”/”зміна власної локативності” можуть бути виражені приєднанням до основи постфікса -ся/-сь (котити — котитися, лити — литися, ліпити — ліпитися, тиснути — тиснутися та ін); семантично поєднаними парами дієслів (йти — вести, їхати — везти, бігти — гнати та ін.); дієсловами, що поєднують обидва значення (мчати, капати, прискати); сполученням допоміжного дієслова змусити, для якого каузативність — це  єдина семантична ознака, з інфінітивом основного дієслова (ковзати, летіти, лізти, падати, плисти, повзти).

Локативні відношення в інформаційній сфері передають префіксальні дієслова зі значенням спричинення відношень: а) за ментальним станом (при-/виманити, привабити, при-/відманити, при-/віднадити тощо); б) за допомогою мовленнєво-інформаційного впливу (закликати, запросити та ін.); в) унаслідок дії соціального характеру (вербувати, евакуювати, командирувати, інвестувати тощо).

 Пропозиційна структура речень з динамічними локативними предикатами має три валентно зумовлені компоненти: суб`єкт-діяч, об`єкт та локус. Відповідно до прийнятих в українському мовознавстві класифікацій предикатних і непредикатних знаків цей пропозиційний предикат на семантико-синтаксичному рівні кваліфікуємо як акціональний локативний предикат — S - P lok - O - Lok (із семантикою переміщення) та предикат дії — S - P akc - O - O lok (із семантикою безпосереднього контакту).

 Речення з динамічними предикатами набуття/втрати локативності (підвид “безпосередній контакт”) побудовані за шістьма структурними моделями, де перший правобічний компонент корелює з об`єктом пропозиції, а другий — з локусом: 1-4) N<sub>1</sub> - Vf - N<sub>4</sub> - praep N<sub>2</sub> /<sub>4</sub> /<sub>5</sub> /<sub>6</sub>, напр.: Чубрієнко задоволено затягся, дістав з моєї торби пшеничний сухар (Г.Косинка); / Жваво метнулась до печі, взяла з черені і поставила на причілок чимале горня (В.Козаченко); / Поставила [Віста] просто на камені перед вогнищем дерев`яну миску (С.Скляренко); / Я тим повісив сю арфу на вербі, що до нещирих пісень вона не може пригравати (Леся Українка).

Особливістю цих моделей речення є те, що перша відображає позитивний і негативний характер дії, решта — лише позитивний. Деякі дієслівні предикати з семантикою спричинення локативних відношень утворюють відмінну від типової (N₁ - Vf - N₄ - praep N_2/4/5/6) формально-граматичну структуру речення, напр.: 5-6) N₁ - Vf - praep N₄/praep N₆ - N₅ —  Тридцять-сорок душ дівчат гатить у землю босими ногами і курявою на соснах пісню вішають... (Г.Косинка); / Чи хтось ударив по чомусь довбнею —  хто ж його знає (В.Козаченко).

Варіативність морфолого-синтаксичних реченнєвих структур з предикатом (підвид “усічене переміщення”) обмежена трьома структурними моделями: 1-3) N₁  -  Vf - N₄ - praep N₄/₂ /Adv. Напр.: Гармаші з гуркотом вкочували на руках артилерію в підвали (О.Гончар); / Катря витягла з-під себе другий край ряднини і вкрила нею сина (Панас Мирний); / На другий день чужі люди десь віднесли тата й не принесли назад (У.Самчук).

Динамічна ситуація з предикатами набуття/втрати посесивності характеризує дію суб`єкта, спрямовану на встановлення відношень присвоєння/відчуження між посесором і об`єктом володіння. Ці пропозиційні предикати валентно пов`язані з трьома обов`язковими компонентами: суб`єкт-діяч, об`єкт, посесор. Зумовлена ними пропозиційна структура корелює з такою семантико-синтаксичною структурою речення: S - P akc - O - Adr. У динамічних посесивних відношеннях операція присвоєння/відчуження об`єкта завжди передбачає двох діячів-співучасників, серед яких один стає посесором, інший — перестає ним бути. На вербальному рівні речення роль суб`єкта, залежно від комунікативної настанови мовця, може бути надана попередньому посесорові або наступному (адресатові). Структурі пропозиційного рівня суб`єкт (попередній власник) + предикат + об`єкт +  адресат (наступний власник) відповідає речення на зразок Банк надав кредит підприємству, а пропозиційну структуру суб`єкт (наступний власник) + предикат + об`єкт + посесор (попередній власник) на вербальному рівні реалізує речення  Підприємство одержало кредит від банку.

В українській мові предикати, що позначають ситуацію з суб`єктом-попереднім власником і адресатом, вербально оформлюють дієслова вручати, давати, дарувати, жалувати, заповідати, нагороджувати, присвячувати, частувати тощо. Предикати ситуацій з суб`єктом-наступним власником і посесором репрезентують дієслова різної семантики: а) соціально-посесивне значення добровільного перерозподілу власності (брати, спадкувати, виграти, позичити, наймати, орендувати та ін.), перерозподілу власності з труднощами або з примусу (відняти, красти, вибороти, видерти, відвойовувати тощо); б) мовленнєво-посесивне значення дії (виблагати, вибрехати, витребувати, вимолити, виканючити, випросити та ін.).

Динамічний аспект інформаційних посесивних відношень найповніше виражено в сфері мовно-інформаційних ситуацій, у якій об`єктом посесивних відношень, на відміну від матеріальної, є певний вид інформації, а не опредметнена сутність, напр.: Кожна виповідала їй свою тугу (Ю.Бедзик);  А от Яринці... ти б наказав іти на службу до гітлерівського коменданта..? (В.Козаченко); Мовчить і шепоче щось собі  (Г.Косинка). У вербальній структурі речення, що відображає ситуацію мовно-посесивних відношень, об`єкт може бути представлений широким спектром граматичних форм, зумовлених особливостями керування дієслів мовлення: прийменниково-відмінковою формою знахідного відмінка, прямою мовою, непрямою мовою, інфінітивом.

Для речень із предикатом набуття/втрати посесивності типовими є дві структурні моделі формально-граматичного рівня: N₁ - Vf - N_4/2 - N₃ (співучасник суб`єкта дії —  адресат) та N<sub>1</sub> - Vf - N<sub>4/2</sub> - praep N<sub>2</sub> (співучасник суб`єкта дії —  посесор), пор.: Красень-поганин приносить жертву стрункому, з мармуру, богові (У.Самчук); / Тут хлоп`я у старости і вихватило паличку (Г.Квітка-Основ`яненко). Деякі дієслова (іменувати, нагороджувати, частувати) формують структурну модель речення, відмінну від типової, у якій компонент, що позначає об`єкт, оформлено орудним відмінком: N₁ - Vf - N₄ - N_5. Напр.: Вони метушилися, весело сміялись, частували її цукерками, тістечками (В.Козаченко).

Для речень із динамічним предиктом набуття/втрати посесивості характерна репрезентація пропозиційних компонентів посесора та об`єкта: а) словосполученням із родовим посесивним (Коса Олени, книжка брата); б) словосполученням, у якому об`єкт виражений іменником, а посесор —  займенником (Його земля, твоє пальто); в) словосполученням, де об`єкт виражений іменником, а посесор — присвійним прикметником (Батьків дім, панська земля). За цих умов структурна модель речення є такою: N₁ - Vf - N₄ - N₂ чи N₁ - Vf - Adj/Pron - N₄ :  От і я з побратимом Гирлигою купив Васюринський курінь, та й будуємо з нього дві хати (А.Кащенко); Григорчукові хотілося, щоб Матвій купив його поле з таких причин... (У.Самчук).

Предикати набуття/втрати партитивності репрезентують ситуацію з семантикою “частина — ціле”, у якій суб`єкт-діяч створює відношення “приєднати або залучити/від`єднати або вилучити”, що матеріально виражені та усвідомлені внаслідок практичних дій, які пов`язують певну сутність з її частиною. Семантику відношень “частина — ціле” мовець сприймає як виокремлені за самою природою речей топографічної конфігурації (гілка дерева, палець руки, стіна кімнати), як сукупність однорідних елементів (тарілка сервізу, вірш із циклу, учень класу), як однорідну матеріальну сутність з вимірного характеру відношеннями між частиною і цілим (жменя солі, шматок хліба, літр води) чи неоднорідну (жири молока, сік яблука).

Динамічні предикати набуття/втрати партитивності також можуть виражати дію негативного або позитивного характеру, напр.: Даремно ви зараховуєте його до убитих (О.Довженко); Староста взяв палицю, відбив роги з бика і подав дівчині у руки (А.Калин). Динамічні партитивні предикати, які відображають відношення між частиною і цілим як топографічним об`єктом, дещо зближуються з динамічними локативними предикатами, що зумовлено їхньою семантикою відносного чи координаційного розташування двох об`єктів. Пор.: Вивалити стіну(двері) темниці / Вивалити рибу з сітки. Вибивати насіння з соняшника / Вибивати цвях з дошки. Віддирати устриці від скель / Віддирати шматок одежі. Зчистити шкірку яблука / Зчистити глину з чобіт. У ситуаціях, де об`єкт і ціле перебувають в ієрархічних зв`язках топографічного типу членування або є складниками неоднорідної сутності, динамічний прояв партитивних відношень має переважно негативне значення дії: відламати гілку дерева, видавити кісточку із сливи, відірвати хвостик яблука або вичавити сік з лимона, відібрати вершки від молока.

Пропозиційні предикати репрезентує група дієслів, здатних виражати різні способи механічної та соціальної дії (іноді в переносному значенні). Маркерами партитивності виступають префікси  з- (здерти, збити, згризти, зішкребти, злущити, зчистити), за- (зарахувати, занести, залучити), ви- (вибити, вибрати, вивалити, вирізати, виварити, вирізати, виколупати), від-/од- (відбити, відважити, відколоти, відідрати, відламати, відщипнути, одбатувати, одкусити тощо), напр.: Здерти кору з дерева. Зішкребти пилок з тичинки. Зарахувати учня до першого класу. Виварити барвник із рослини. Відірвати хвостик від гарбуза. Відколоти брилу від скелі. Відламати шматок хліба.

Симетрія чи асиметрія співвідношень пропозиційного і вербального рівнів речення з динамічними предикатами набуття/втрати партитивності залежить від лексичної семантики предикатного слова. Група дієслів, що виражає спосіб виконання дії, формує реченнєву структуру з двома правобічними валентно зумовленими компонентами: об`єкт-ціле та об`єкт-частина. Дієслова, утворені префіксально-суфіксальним способом від основ іменників, що позначають частину цілого, відкривають позицію для одного правобічного компонента —  об`єкта-цілого. У цьому разі пропозиція, яка відображає ситуацію динамічних партитивних відношень, на синтаксичному рівні реалізована як модель зміни якості об`єкта (зробити якимсь). Маркерами названого значення є префікси з- (збезводнити, збезлистити, збезлісити, зволожити), за- (забагрянити, забарвити, заводнити, заволожити, зарибнити, засклити, засолити, заспиртувати), зне- (знебарвити, зневоднити, знежирити), обез- (обезбарвити, обезводнити, обезглавити, обезкровити). Напр.: Ілончин батько давно вже засклив вибите вікно (О.Гончар); Дмитро бачить, як несподівана новина обезкровлює обличчя Тура (М.Стельмах).

Структура пропозиції суб`єкт + предикат (набуття/втрати партитивності) + об`єкт (ціле) + об`єкт (частина) відповідає семантико-синтаксичній структурі: S - P akc - O (ціле) - O (частина). На формально-синтаксичному рівні предикати набуття/втрати партитивності реалізуються в трьох структурних моделях, характерних для динамічних предикатів набуття/втрати локативності: 1-3) N₁ - Vf - N₄ - praep N₂ /₄ /₆, та трьох інших: 4-6) N₁ - Vf - (Num-N₂) - N₂, N₁ - Vf - N₄ - N₂, N₁ - Vf - N₄ - N₃, де перший правобічний компонент позначає частину, а другий — ціле. Напр.: 1-3) Ковтав [Джузеппе]... дрібненькі рибки і одкушував ноги у молодого спрута (М.Коцюбинський); / Вводили [прогресивні письменники] в художні твори філософську, політичну термінологію (Істор. укр. літ.); / Про нього [лікаря] багато писали і навіть в одній газеті вмістили його портрет (О.Іваненко).

Деякі структурні моделі утворено за схемою, де два правобічні компоненти (ціле та частина), що репрезентують партитивні відношення вимірного стандарту, є назвою одиниці виміру (частини) і граматично підпорядкованого родового відмінка назви цілого. Причому, назва одиниці виміру може бути виражена як окремим словом (літр, жменя, шматок), так і числівниково-іменниковою сполукою, що позначає кількість одномірних одиниць (двоє відер, п`ять кілометрів, кілька слів). Напр.: 4) N₁ - Vf - (Num - N₂) - N₂  —  То він оце відгороджується і одбатував у мене саженів півтора моєї землі (О.Копиленко); 5) N₁ - Vf - N₄ - N₂ —  А плуг повзе повз борону, чересло одбатувало скибу чорної пахучої землі (А.Головко).

Правобічні компоненти речень з динамічними партитивними предикатами можуть утворювати також конструкції, де компонент “ціле” оформлений давальним відмінком, що є виразником атрибутивно-адресатної функції, зумовленої потребою стислості вислову. Напр.: 6) N₁ - Vf - N₄ - N₃ —  Одна комашка другій головоньку одгризає... (Остап Вишня).

Компаративні предикати, на відміну від динамічних, репрезентують ситуацію у статичному аспекті. Двоє місць у пропозиційній структурі займають порівнювані компоненти, а третє — компонент-ознака, що є підставою для порівняння.  Речення зі статичними компаративними предикатами —  це констатація схожості/відмінності між двома об`єктами: позиція суб`єкта відведена одному із порівнюваних учасників відношення, інший виконує роль об`єкта для порівняння. Виокремлення фрагментів позамовної дійсності грунтується на притаманних їм якостях, що можуть збігатися/не збігатися при порівнюванні або спільна якість для двох учасників ситуації з компаративними відношеннями виражена більшою чи меншою мірою. Пропозиційна структура компаративного предиката з валентно зумовленими компонентами суб`єкта, об`єкта та ознаки порівняння релевантна семантико-синтаксичній структурі речення S - P - O - O (ознака).

Репрезентантами пропозиційних статичних компаративних предикатів на вербальному рівні речення є лексеми двох граматичних класів: дієслова (дорівнювати, збігатися, відрізнятися, контрастувати, суперечити, гармонувати тощо, напр.: Бондаренко відрізняється від колег працьовитістю) і прикметники (однаковий, тотожний, схожий і под., напр.: За смаком топінамбур схожий на грушу), до яких належать також і форми вищого та найвищого ступенів порівняння. За встановленим результатом порівняння предикатні лексеми виражають такі значення: а) абсолютної тотожності (дорівнювати, збігатися, аналогічний, адекватний, тотожний, ідентичний, рівнозначний тощо); б) приблизної тотожності (схожий, подібний та ін.); в) відмінності (відрізнятися, контрастувати, поступатися тощо, а також прикметники вищого і найвищого ступенів порівняння); г) відповідності (гармонувати, відповідати). Група прикметникових компаративних предикатів кількісно переважає дієслівні.

За  ознакою порівняння предикатні лексеми становлять два класи. До першого належать дієслова і частина прикметників (адекватний, відмінний, аналогічний, схожий, тотожний тощо), які характеризують порівнювані компоненти за певною  ознакою, що уподібнює/розподібнює їх, напр.: Національна політика СРСР відрізнялася від колишньої самодержавної на суто словесному, демагогічному рівні (Л.Масенко); Вона була дуже схожа з лиця на Немидору (І.Нечуй-Левицький). До другого класу входять прикметники у формах вищого і найвищого ступенів порівняння, що характеризують градації міри вияву певної якості, вираженої основою прикметника, напр.: Держава розглядається як суспільне утворення, можливо тільки трохи складніше, ніж первіснообщинне чи навіть тваринне стадо (Газ.“День”). Найвищий ступінь репрезентує порівняння між одиничним елементом (суб`єктом порівняння) та сукупністю однорідних елементів, із якої його виокремлено, напр.: Із 80-ти діячів Хмельниччини Іван Богун —  найпрекрасніший (Газ.”День”).

Для компаративних предикатів значною мірою характерна асиметрія між пропозицією та її вербальним оформленням. Обов`язковий компонент пропозиційного рівня — ознака, що є підставою для порівняння, на вербальному рівні факультативна. Вона може бути фоновим знанням носіїв мовної спільноти, відомою з контексту. Прикметникам вищого і найвищого ступенів порівняння властива лише двовалентна рамка: маркером міри вияву якості в синтетичній формі є суфікс -ш-/ -іш- та префікс най-, в аналітичній —  слова більш, менш, найбільш, найменш.

Формально-синтаксична структура речень з предикатами компаративних відношень зумовлена належністю вербально оформленого предиката до певного граматичного розряду. Вона репрезентована шістьма структурними моделями з дієслівним предикатом та шістьма з прикметниковим предикатом, де перший правобічний компонент позначає об`єкт порівняння, а другий — ознаку: 1) N₁ - V - praepN₅ - praepN₅,  2-3) N₁ - V - praepN₂/₅ - N₅,  4-5) N₁ - Vf - N₄ - N₅/praepN₅,  6) N₁ - V - N₃ - praepN₅, та 1) N₁ - Adj - N₃ - praepN₅/N₅, 2) N₁ - Adj - praepN₅ - praepN₅ /N₅, 3) N₁ - Adj - praepN₂ - praepN₅ /N₅, 4-5) N₁ - Adj - praepN₄ - N₅/praepN₂, 6) N₁ - Adj - praepN₄ - praepN₄. Наприклад з дієслівними предикатами: 1) Жодна рослина не може порівнятися з трояндою за красою квітки, ароматом, гамою забарвлення, тривалістю цвітіння (Календар); 2-3) Прапор відрізнявся від загальнорадянського лише блакитною смугою (Л.Масенко); / Спритний був драгун і вправно орудував шаблею, але й козак нічим не поступався перед ним (П.Панч); 4-5) Грандифлора троянда перевершує чайно-гібридні троянди за силою зросту і зимостійкістю (Календар); / Незаперечно встановлено, що природний газ своїми якостями перевершує всі будь-які інші види палива (Журн.”Наука”); 6) За швидкістю специфічної клінічної дії пеганін поступається лише прозеринові (Ф.Мамчур); з прикметниковими предикатами: 1-2) Панно ідентичне картині за композицією / розмірами; Макет схожий з оригіналом за розмірами/численними деталями; 3) За характером суцвіть, тривалістю цвітіння [флорибунда троянда] подібна до гібриднополіантових (Календар); Пурин і його похідні близькі до продуктів білкового обміну низькою токсичністю (Ф.Мамчур); 4-5) Цибулина формою схожа на ріпу (Смачного!); / Вона [Любка] була дуже схожа з лиця на Немидору (І.Нечуй-Левицький); 6) На дотик хутро схоже на шовк.

На підставі проведеного дослідження зроблено такі основні висновки.

Пропозиційний рівень речення — це абстрактно-типове уявлення про певний фрагмент навколишнього світу з узагальненими складниками і відношеннями між ними, а вербальний рівень речення наповнює типову структурну схему конкретикою як змістово-семантичного характеру, так і синтаксичного, що є наслідком взаємодії граматичної форми та лесичної семантики слова.

Семантика тривалентних предикатів пропозиційного рівня речення трансформується в мовну, синтаксичну семантику. Семантико-синтаксична структура речення взаємодіє і корелює з пропозиційною, яку обирає мовець для репрезентації певного фрагменту матеріального чи ідеального світу. Пропозиційні тривалентні предикати вербалізують два лексико-граматичних класи слів: дієслова, що реалізують переважно динамічні типи предикатів, та прикметники, що репрезентують статичні компаративні предикати. З різних причин між пропозиційним і вербальним рівнями речення встановлюються асиметричні відношення: з обов`язкових трьох  валентно зумовлених семантичним предикатом компонентів у реченнєвій структурі  можуть бути реалізовані лише два. Відсутність одного компонента при динамічних предикатах набуття/втрати локативності пов`язана з характером дії щодо об`єкта, яка корелює за ознакою: “зміна локативності об`єкта/зміна власної локативності”. Партитивні та посесивні дієслівні предикати, утворені префіксально-суфіксальним способом від основ іменників, що позначають частину цілого (партитивні відношення) або об`єкт (посесивні відношення), відкривають позицію лише для одного правобічного компонента, що позначає об`єкт-ціле або адресата/посесора. У реченнях, які репрезентують пропозиції з предикатами компаративних відношень, компонент-ознака порівняння — це фонове знання носіїв мовної спільноти, відоме з контексту чи змісту речення, і через це він не оформлений окремою лексемою.

Спільною для динамічних предикатів набуття/втрати локативності, посесивності та партитивності є наявність у структурі речення обов`язкового лівобічного компонента на позначення активного суб`єкта-діяча та опозиційної ознаки, що характеризує дію суб`єкта в позитивному (суб`єкт спричинює різні типи відношень між учасниками ситуації) чи негативному (суб`єкт припиняє відношення між учасниками ситуацій) значеннях. Предикатні знаки, що реалізують динамічні локативні, посесивні та партитивні відношення, своєю семантикою охоплюють дві сфери позамовного світу: енергетичну (світ матеріальних об`єктів) та інформаційну (відчуття, свідомість, емоції, мова і соціальна взаємодія осіб).

Пропозиційні структури з тривалентними предикатами на формально-синтаксичному рівні речення мають конкретну вербальну реалізацію, суть якої полягає в оформленні предикатних і непредикатних компонентів морфологічними та синтаксичними засобами, які впливають на встановлення і розрізнення моделей реченнєвих структур. До найзначущих категорій належить категорія відмінка. Варіативність відмінкових форм, що зумовлена певним типом семантичного предиката та лексичним значенням предикатного слова, впливає на кількість і якість реченнєвих структурних моделей.