КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА БЕЗПЕЧНЕ ДЛЯ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ’Я ДОВКІЛЛЯ ТА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. За сучасних умов одним із найпріоритетніших напрямків подальшої розбудови України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави є забезпечення конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Це обумовлено постійним зростанням рівня забруднення території України, який є одним з найвищих у Європі (на одного мешканця України припадає понад 500 тонн накопичених твердих побутових відходів); негативними соціально-екологічними наслідками Чорнобильської катастрофи; нераціональним, виснажливим використанням мінерально-сировинних природних ресурсів; застосуванням екологічно шкідливих технологій; неконтрольованим ввезенням в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів; негативними екологічними наслідками військової та іншої екологічно небезпечної діяльності; природними катаклізмами та іншими загрозами в екологічній сфері.

В Конституції України зазначається, що людина, її життя і здоров’я, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, утвердження і забезпечення її прав і свобод є головним обов’язком держави. Цей основоположний принцип чітко й однозначно відображає загальнополітичну позицію сучасної української держави і в повній мірі стосується і права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля. А враховуючи те, що людина проживає в певному населеному пункті, тобто на території юрисдикції відповідних органів місцевого самоврядування, то забезпечення безпечного для життя і здоров’я довкілля може розглядатися як важливе завдання не лише держави, а й місцевого самоврядування. Саме місцеве самоврядування спроможне створити такі ефективні механізми, які б сприяли повній реалізації конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Важливим завданням місцевого самоврядування є створення гідного середовища існування людини, а це можливо шляхом реалізації передбачених законом його повноважень у цій сфері. Гуманістичний характер місцевого самоврядування та його органічний зв’язок з правами людини і громадянина – безперечний. В той же час, сьогодні фактично відсутні комплексні наукові дослідження, які були б присвячені висвітленню феномену місцевого самоврядування через призму прав і свобод людини і громадянина взагалі та конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля зокрема.

Також залишаються не в повній мірі визначеними теоретичні засади забезпечення конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля, місце і роль місцевого самоврядування в механізмі забезпечення цього права, різними науковцями неоднозначно розглядається поняття та зміст вказаного конституційного права людини і громадянина. Зазначені питання отримали лише часткове висвітлення в юридичній літературі й потребують подальшого ґрунтовного опрацювання.

Зокрема, з огляду на завдання місцевого самоврядування в цій сфері, нагальним є комплексний аналіз місця і ролі органів місцевого самоврядування в механізмі забезпечення конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля, який ще не проводився у вітчизняній юридичній науці. Крім того, поза увагою дослідників ще залишаються питання чіткого визначення власних і делегованих повноважень органів місцевого самоврядування у галузі забезпечення конституційних екологічних прав людини та їхнього матеріально-фінансового забезпечення. Не в повному обсязі також досліджувалися форми і методи діяльності вказаних органів з реалізації цих повноважень.

Актуальність цієї роботи визначається також практичною необхідністю вдосконалення національного законодавства у сфері забезпечення конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля, у тому числі і законодавства, яке регламентує діяльність органів місцевого самоврядування із забезпечення зазначеного права.

Враховуючи вищевикладене, дослідження змісту конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля та його забезпечення в системі місцевого самоврядування уявляється актуальною науковою проблемою.

Науково-теоретичною базою даного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених, роботи яких присвячені проблемам права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля та ролі місцевого самоврядування в механізмі його забезпечення, авторами яких є: С. Алексєєв, В. Андрейцев, Г. Анісімова, О. Баб’як, Н. Барбашова, О. Батанов, М. Баймуратов, А. Бережнов, М. Бринчук, С. Боголюбов, М. Васильєва, Л. Воєводін, К. Волинка, О. Волков, С. Гавриш, А. Георгіца, С. Грицкевич, М. Гуренко, Р. Давидов, І. Дмитренко, Т. Заворотченко, Г. Задорожня, О. Зайчук, Н. Ілларіонова, В. Кампо, В. Карпунов, Н. Кобецька, О. Колбасов, А. Колодій, В. Копєйчиков, О. Копиленко, В. Костицький, А. Котелевець, В. Кравченко, С. Кравченко, М. Краснова, В. Кукса, О. Кушніренко, Є. Лукашева, М. Малишко, Н. Малишева, Н. Мяловицька, Н. Нижник, А. Олійник, Н. Онищенко, В. Погорілко, М. Пітцик, Х. Приходько, М. Пухтинський, П. Рабінович, Б. Розовський, Т. Слінько, Є. Тихонова, Г. Тищенко, Ю. Тодика, О. Фрицький, В. Чиркин, В.Шаповал, Ю. Шемшученко та інші.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано як складова загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України, зокрема, програми “Стратегія розвитку законодавства України” (державний реєстраційний № 0103U007975).