ТИПОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРІОДИЧНОЇ ПРЕСИ ЗАПОРІЗЬКОГО КРАЮ (1904–1920 рр.)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
ТИПОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРІОДИЧНОЇ ПРЕСИ ЗАПОРІЗЬКОГО КРАЮ (1904–1920 рр.)
Альтернативное Название: Типологические особенности периодической печати Запорожского края (1904-1920 гг.)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв’язок з науковими програмами і навчальними планами, визначено мету і основні завдання, об’єкт і предмет наукового пошуку, принципи і методи дослідження, описано джерельну базу й методологічну основу дисертації, розкрито її наукову новизну, окреслено особистий внесок здобувача, вказано на практичне значення та апробацію отриманих результатів.


Першому розділі дисертації “Теоретико-методологічні основи типологічного моделювання” складається з двох підрозділів, у межах яких висвітлюється сумарний досвід вивчення проблеми, еволюція теоретичних поглядів учених різних наукових шкіл на проблему застосування типологічного аналізу в журналістиці.


У підрозділі 1.1. “Історіографія проблеми та джерела дослідження” окреслено основні теоретико-методологічні проблеми та напрямки сучасних досліджень у галузі історії української журналістики, пріоритетними серед яких виділені: періодизація, бібліографування й типологічна систематизація газетно-журнальної спадщини минулих років. Розкрито ступінь наукового опрацювання теми, проаналізовано науково-методичні підходи до вивчення типології української преси.


 


7


Сучасні дослідження мають розвиватися за двома напрямками, ті, що стосуються аналізу періодики минулого й ті, що присвячені сучасній пресі. Відповідно до цих досліджень вимальовується й типологічна картина української преси минулого й сьогодення, змінюються основні підходи й методологічні аспекти аналізу, які знайшли своє впровадження в працях вітчизняних і зарубіжних науковців, що займаються питаннями розробки теоретичних засад (основних методів і підходів) типологічного аналізу в журналістикознавстві (Г. Антюхін,             О. Акопов, Є. Ахмадулін, В. Бакшин, О. Бочаров, О. Воронова, Б. Єсін, Г. Жирков,                           Я. Засурський, Є. Корнілов, Б. Місонжиков,  Р. Овсепян, Є. Прохоров, О. Станько, Г. Татарова, М. Шкондин, В. Березина, О. Западов, Е. Летенков, С. Махоніна, З. Онищук, Ю. Рахманова,               О. Соколова, А. Тепляшина, П. Тешкина, А. Хашковський, М. Шостак, Р. Ямпольська; до розробки питань типології та класифікації преси на вітчизняному ґрунті зверталися І. Герман,           С. Гурьєва, В. Іванов, К. Костів, О. Кузнецова, В. Московцева, М. Нечиталюк, В. Рубан,                 Н. Сидоренко, Б. Черняков, О. Школьна, окремі публікації належать Г. Дзюбенко,                               М. Недопитанському, Ю. Фінклеру та ін).


На основі аналізу наукових джерел визначено теоретичні основи типологічного моделювання преси й описано механізм виникнення і творення її основних структурних категорій: тип, клас, типологічна група.


Науковці мають різні точки зору щодо основних понять типізації видань, немає одностайного визначення змісту понять “тип видання”, “типологічна група”, “типоформувальні фактори”, “типологічні ознаки”. Недостатня розробленість низки теоретичних положень типологічного і системного аналізу явищ журналістики дещо уповільнює роботу направлену на створення повної і цілісної картини функціонування журналістики, особливо початку                       ХХ століття: оскільки, саме в цей час типологічне розмаїття періодичних органів стає характерною рисою системи преси України.


У підрозділі 1.2. “Структурно-типологічні засади формування системи періодичних видань Запорізького краю початку ХХ століття” наголошено, що окремим об’єктом уваги сучасних досліджень є регіональна журналістика, типологічне моделювання якої посідає чільне місце в загальній системі вивчення періодичної преси. Однак єдиного загальноприйнятого визначення “регіональна преса” в науковій літературі немає, що пов’язано з відсутністю чітких критеріїв поняття “регіон” і похідних від нього дефініцій. В історико-журналістській науці “регіональна преса” має декілька додаткових визначень, а саме “місцева” та “провінційна”, з точки зору синонімічної рівності яках дослідники мають різні погляди. Спільною є думка, що головним параметром, який визначає кількісно-якісні характеристики місцевої періодики є локальний детермінант виробленої й переданої інформації, що тяжіє до першочергового споживання аудиторією місцевої інформації.


8


Своєрідним сегментом загальноукраїнської системи регіональної періодики є преса Запорізького краю. Історико-типологічна характеристика якої передбачає аналіз не лише типоформувальних показників, а й суспільно-політичних, законодавчих механізмів, що зумовили формування місцевої системи періодики. Цей чинник зумовив вироблення власного підходу до комплексного аналізу типологічної специфіки місцевої періодики.


Типоформувальними факторами системи періодичної преси Запорізького краю               1904-1920 років були видавець (або власник) – органи держаного управління та самоуправління, громадські, наукові та фахові товариства, партії, приватні особи; читацька аудиторія, ретельна диференціація якої за демографічними, територіальними, виробничо-професійними, національно-мовними, соціальними та іншими ознаками, сприяла широкій палітрі типологічних груп місцевої преси; мета, що визначала організаційно-мотиваційні основи діяльності періодики, найбільше характеризувала сутність видання, визначала його курс та основні завдання (ідейно-політичні, економічні, громадсько-культурні та інші).


Типологічна модель періодики Запорізького краю (1904-1920 рр.) була представлена наступними типами преси: універсальними (політематичними) або масовими й монотематичними (спеціалізованими) видання, серед яких на основі спільних класифікаційних ознак виділяємо такі типологічні групи:  громадсько-політичні представлені офіційною та масовою періодикою, літературно-мистецькі (літературно-художні), що утворюють групу розважальної періодики, молодіжні (студентсько-учнівські), спеціалізовані (фінансово-економічні, рекламно-довідкові, промислово-виробничі, сільськогосподарські, екологічні), релігійні видання. Закономірним для переважної більшості газет Запорізького краю був своєрідний синтез цих тематичних направлень, які презентували тип універсальної газети розрахованої на масового читача. Газетні видання цих типів диференціювалися за територіальною, демографічною, національно-мовною та соціальною ознакою.


Специфічною передумовою типологічного моделювання преси Запорізького краю          1904-1920 років було превалювання політико-ідеологічного фактору, зумовленого складним процесом розвитку преси Запорізького краю, що відбувався в умовах іноземного панування, проявами чого були численні дискримінаційні заходи. Цей чинник безпосередньо вплинув на формування типів видань тодішньої системи преси, характерною ознакою якої стала багатоманітність ідейно-політичного спрямування видань. Змістовний аналіз цієї періодики дозволив виділити такі типологічні групи: прогресивні, ліберальні національно-патріотичні, прокомуністичні, анархістсько-повстанські й антикомуністичні видання. Особливістю цієї групи періодики була чітка тематична спрямованість, що відображала устремління та боротьбу за владу антагоністичних таборів.


 


9


У другому розділі дисертації “Типологічна характеристика періодичної преси Запорізького краю (1904-1920 рр.)” у хронологічній послідовності відтворено процес становлення й розвитку типологічних груп преси Запорізького краю, проаналізовано основні суспільно-політичні чинники, що впливали на їх появу, увагу зосереджено на найбільш поширених типах видань.


У підрозділі 2.1. “Історичні передумови формування місцевої преси” розглядаються суспільно-політичні, громадсько-культурні й економічні передумови зародження й розвитку періодичної преси в Запорізькому краї, перераховуються чинники, що ускладнювали розвиток періодичної преси в регіоні, серед яких: цензурні заборони, складна система отримання дозволу на право випуску видання, недостатність технічної бази, відсутність кваліфікованих кадрів редакторів та журналістів. Важливим чинником, що уповільнював розвиток періодичного видання на Запоріжжі, було адміністративно-територіальне розмежування краю між двома губерніями − Катеринославською, до якої належав Олександрівський повіт, і Таврійською, куди входили Бердянський та Мелітопольський повіти.


У зв’язку з цим виникло питання про зміст поняття історичний край, який не рідко сприймається як синонім термінів історичний регіон, історична область, історична земля, історична територія тощо. У дисертації подається тлумачення цих понять, визначаються специфіка їх використання для позначення певних територіальних утворень, обґрунтовується використання поняття “край” у роботі.


У підрозділі 2.2. “Основні шляхи розвитку періодичних видань у регіоні”, який складається з трьох пунктів, відображені основні напрямки розвитку періодичної преси в Запорізькому краї. В роботі вони пов’язані з одним із головних типоформувальних факторів – видавець (органи держаного управління та самоуправління, громадські, наукові та фахові товариства, партії, приватні особи). В залежності від характеру видавця місцева преса була представлена такими групами − офіційна, приватна, партійна, громадських, наукових і фахових товариств.                            


Перша типологічна група періодики, що з’явилася на Запоріжжі була представлена офіційними виданням місцевих адміністративних установ, підпорядкованих земствам. Їх основана мета була зумовлена необхідністю поширення офіційної інформації. Відповідно, коло користувачів цієї інформації було досить вузьким, перш за все це чиновники земських управ і губернського управління, посадові особи, службовці, власники підприємств та ін. Проблемно-тематичні матеріали, що подавалися на сторінках офіційних видань, стосувалися всебічного місцевого життя, це були публікації з географії, топографії, історії, археології, статистики, етнографії, торгівлі, а також приватні оголошення та загальнокорисні поради. Поширюючи і


 


10


утверджуючи офіційну точку зору на події у своїй місцевості та країні, ця преса слугувала директивним документом для діяльності державних установ.


Наступним етап у розвитку періодичної преси Запорізького краю була організація широкої мережі приватних видань, появі яких сприяли швидкі темпи промислово-економічного розвитку регіону на початку ХХ століття. Комерційна складова цього часу стає невід’ємною частиною тематичного компонування багатьох видань і пов’язана не лише з місцевими особливостями, а й загальноєвропейськими тенденціями посилення інформаційної функції преси, важливою формою фінансування преси і засобом впливу на видавця.


Ще один шлях розвитку періодичної преси в регіоні був пов’язаний з активізацією культурно-громадського життя. В цей час починає розвиватися група періодики, що була представлена виданням громадських, наукових та фахових товариств. У системі преси Запорізького краю часописи цієї групи займають нішу спеціалізованої періодики, розрахованої на певну читацьку аудиторію й спрямованої на задоволення певних соціальних потреб і запитів. Змістовні горизонти цієї преси визначалися специфікою діяльності товариств, які прагнули мати свій друкований орган. В межах визначеної групи сформувалися та функціонували такі типи видань, як: молодіжні, фінансово-економічні, сільськогосподарські, екологічні, промислово-виробничі, випуски телеграм та стінні газети.


У підрозділі 2.3. “Особливості становлення періодики національних меншин” розглянуто суспільно-політичні передумови формування й функціонування в Запорізькому краї преси національних меншин, визначена їх роль в системі періодики регіону. Зазначено, що основною метою подібної періодики було задоволення потреб етнічних переселенців на шляху збереження своєї національної ідентичності, прилучення до культури й традицій свого народу. Разом з тим, роль цих друкованих органів зводилася й до популяризації свого способу мислення, традицій, віри, практичного досвіду й освоєння серед місцевого населення.


 Найбільшого розвитку газетна справа зазнала в німецьких колоніях, переважна частина яких знаходилась на території Мелітопольського та Бердянського повітів. Проживали на території Запорізького краю й численні єврейські та болгарські общини, які також видавали власні періодичні видання. Були вони російськомовними і лише інколи на шпальтах з’являлися публікації рідною мовою переселенців. Відсутність національної преси цих меншин була зумовлена однозначно негативною політикою адміністрацій губерній та російського центру до іншомовної періодики. Під будь-яким приводом вони намагалися не дозволити її видання. Часткові привілеї в цьому питанні мали лише німецькі колоністи, що було пов’язано з особливими умовами їхнього переселення.


У підрозділі 2.4. “Проблемно-тематичне спрямування масових і спеціалізованих видань” розглядається й аналізується проблемно-тематичне наповнення місцевої преси. У


11


часописах вміщувалися публікації в найрізноманітніших формах та жанрах: це і матеріали, втілені у власне газетних формах (статтях, замітках, репортажах, кореспонденціях, фейлетонах та ін.), і численні тексти-джерела, (законодавчі акти, статистичні матеріали, мемуарно-епістолярні пам’ятки, подорожні записи та ін.), це і фінансово-комерційна інформація, літературно-розважальна, рекламні оголошення, анонси та ін. Для достовірного відтворення картин культурно-громадського життя регіону важливий як фактичний матеріал, що містився в газетних публікаціях, так і суб’єктивний погляд авторів газетних матеріалів, їх інтерпретація, адже це дозволяє з’ясувати авторську або навіть редакційну позицію, що нерідко виражає загальну оцінку певних соціальних верств і політичних течій, дає можливість визначити основні напрями ідейної боротьби досліджуваної епохи.


Розвиток господарської діяльності в регіоні, виділення його окремих галузей, їх стрімке зростання і, як наслідок, розширення лав спеціалістів обумовили, разом з функціонуванням універсальних масових часописів, появу спеціалізованої періодики, спрямованої на задоволення певних соціальних потреб і запитів. Широка мережа функціонування таких видань дозволила виділити окремі типи преси, які в роботі класифікуються за специфікою використання певних пластів інформації.


У третьому розділі “Ідейно-політична складова партійної і військової преси Запорізького краю” у хронологічній послідовності відтворені основні етапи становлення й розвитку преси ідейно-політичного спрямування, яка починає активно формуватися з березня 1917 року.


У підрозділі 3.1. “Історико-типологічні  аспекти формування багатопартійної системи  преси” виявлено й досліджено суспільно-політичне підґрунтя формування багатопартійної системи преси регіону, охарактеризовано основні етапи творення її типологічних груп. Встановлено, що на розвиток періодичної преси в Запорізькому краї в зазначений період впливали два основних чинники: з одного боку, політичні партії, що визначали позицію видання; з іншого – існуюча влада, яка за допомогою цензури прилаштовувала видання до своїх уявлень про пресу.


У підрозділі 3.2. “Ідеологічно-пропагандистська спрямованість друкованих органів партій російського соціалістичного крила: від соціал-демократичних до більшовицьких” йдеться про основні етапи розвитку соціал-демократичного руху на Запоріжжі, вказується, що на початку ХХ століття він набув найбільшої популярності і увібрав у себе основні тенденції розвитку російського робітничого руху.


 На основі ґрунтовного аналізу преси соціал-демократичного спрямування (більшовицького й меншовицького), в роботі зроблено висновок, що вся вона з самого початку


 


12


свого виникнення була антиукраїнською: національні показники аудиторних груп, особливості менталітету, не враховувалися зовсім.


Окремо узагальнено досвід функціонування в Запорізькому краї військових часописів (більшовицько-червоноармійських формувань), які в регіоні починають випускатися з грудня 1918 року і стають дієвою формою маніпулювання й ідеологічного виховання війська.


У підрозділі 3.3.  “Етнічна преса в процесах громадсько-політичного розвитку краю” аналізується розвиток етнічної преси регіону після лютневих подій 1917 року. Визначається її роль у зростанні національної самосвідомості етнічного населення Запорізького краю, його участі в громадсько-політичних процесах.


Важливим кроком у реалізації цих проблем стала виборча компанія до міських дум, що проводилася в Україні в липні-серпня 1917 року, а також вибори до Всеросійських Установчих зборів. Серед інших національних представників найбільше про себе заявило єврейське населення Запорізького краю, що було однією із найчисленніших етнічних груп регіону. Важливим засобом досягнення своєї мети єврейські партії бачили у випуску періодичних видань. В роботі проаналізовані газети сіоністського руху та Єврейської соціал-демократичної партії Поалей-Ціон.


У підрозділі 3.4. “Національно-патріотичні часописи Запорізького краю, у державно-визвольному і духовно-культурному русі України”, що складається з трьох пунктів, аналізується пресово-інформаційна діяльність українських урядових і військових організації в Запорізькому краї.. В період національно-визвольних змагань в регіоні виходила преса прогетьманська, Українських січових стрільців та Українського національного союзу. В роботі визначено її внесок у формування національної свідомості місцевого населення, в активізацію національно-визвольного й духовно-культурного руху в Запорізькому краї за умов антиукраїнської політики російських урядів. Типологічний аналіз цієї періодики переконливо свідчить про активний процес її інтеграції в загальнодержавну і, як наслідок, масову газету.


У підрозділі 3.5. “Анархістсько-повстанські видання в системі військової періодики  Запорізького краю” досліджується преса повстанської армії Н. Махна, яка була невід’ємною і водночас самобутньою складовою системи періодики Запорізького краю. Займаючи нішу військової преси, вона презентувала своєрідну групу анархістсько-повстанських видань, що видавалися на Запоріжжі в період громадянської війни і були агітаційними засобами махновського руху.


Жодна інша повстанська організація не могла зрівнятися з махновцями в розвитку газетної справи. Загалом, протягом кількох років своєї історії махновці випускали 11 газет як загального, так і спеціалізованого спрямування. Завдяки існуванню яких махновський рух виступив гідним


 


13


супротивником своїм ворогам як у проведенні інформаційної війни, так і в справі популяризації серед населення положень власної політичної програми.                


У підрозділі 3.6. “Антибільшовицькі часописи доби Денікінщини” йдеться про функціонування в регіоні антибільшовицьких друкованих органів.


З наступом білогвардійської армії й встановленням Денікінської влади інформаційно-пропагандистка діяльність у регіоні перейшла на новий етап розвитку. В червні 1919 року були закриті всі більшовицькі видання в Олександрівську, і чим далі Біла армія просувалася на південь, тим швидше закривалися прокомуністичні видання в Мелітополі та Бердянську.


За часів денікінської окупації в Запорізькому краї виходила єдина міська газета − “Александровский телеграф”, і один військовий часопис “Знамя восстания”, випуск якого було налагоджено у Гуляйполі.


У висновках окреслені підсумкові результати проведеного дослідження і сформульовано основні положення дисертації.


В історичній парадигмі соціокультурних моделей української журналістики преса Запорізького краю початку ХХ століття (1904-1920 рр.), представляла сформовану, складноорганізовану цілісність, чітку систему масово-інформаційного забезпечення регіону, що характеризувалася визначеністю основних типів газетно-журнальної продукції, які, хоча й зазнавали під впливом соціально-політичних, національно-культурних й економічних факторів типологічних змін, становили досить стійку й незмінну структуру періодики. Відбиваючи економічні, територіальні, соціально-демографічні, національно-мовні координати регіону, історико-типологічна парадигма преси Запорізького краю творилася під впливом суспільно-політичних факторів. Поява тієї чи іншої типологічної одиниці супроводжувалася усвідомленням необхідності в обміні інформацією. Поодинокі видання, що привертали увагу читацької аудиторії, поступово об’єднувалися в типологічні групи, що формували цілісний механізм інформування населення – систему преси Запорізького краю, яка, віддзеркалюючи всі місцеві реалії стала унікальним літописом життя регіону, важливим засобом національно-культурного розвитку краю.


1. У дисертації надається загальна оцінка системи преси регіону за принципом            “видавець – видання – аудиторія”. З цією метою в науковій роботі вироблені єдині критерії типологічного аналізу відповідної системи преси, які дозволили уникнути суто класифікаційного підходу до преси з його умовним розподілом за групами, а комплексно дослідити співвідношення між різними типами преси в середині системи, виявити динаміку їх розвитку і взаємозв’язок із суспільними, ідейно-політичними й національно-культурними факторами. Комплексне осягнення всієї системи загалом дозволило дослідити її вплив на суспільну свідомість, формування громадської думки, соціокультурні процеси в цілому. Крім того, це дозволило підкреслити й


14


розкрити вагоме значення преси Запорізького краю як історичного джерела за умов відсутності, або невеликої кількості архівно-документальних свідчень.


2. У процесі аналізу були визначені основні фактори, що дозволяють виділити пресу Запорізького краю як одну із численних регіональних структур історії української періодики, виявити специфіку й умови її функціонування в конкретний історичний період, визначити типологічний характер. До таких характеристик належать: сфера розповсюдження, яка визначається сполученням адміністративно-територіальних (географічних), демографічних і національно-мовних ознак; локальний діапазон розповсюджуваної інформації (висвітлення переважно місцевих подій), котрий вигідно вирізняє місцеву пресу унікальною властивістю адресно враховувати інтереси читацької аудиторії за її фахово-професійною, етнічною, віковою та соціальною диференціацією; політико-ідеологічний фактор, зумовлений складними історичними передумовами формування й розвитку періодичної преси Запорізького краю, які відбувалися в умовах іноземного панування.


3. Розроблена типологічна модель дозволила реконструювати структуру системи преси Запорізького краю й диференціювати її газетні типи за географічною (територіальною ознакою)  − губернські, повітові та міські виданнями, які протягом досліджуваного періоду випускалися в десятьох адміністративних одиницях Запорізького краю (Бердянську, Великому Токмаці, Гальбштадті, Гуляйполі, Кам’янському, Мелітополі, Ной-Гальбштадті, Олександрівську, Оріхові, Ейгенфельді); за національно-мовними ознаками преса Запорізького краю була представлена українськомовними, російськомовними, досить часто двомовними виданнями, а також періодикою німецькою мовою; за демографічною ознакою − молодіжною пресою (літературно-мистецькою, виховною та комсомольською); дитяча преса репрезентована лише окремими рубриками (“Дитяча сторінка”, “Дитячі розваги”, “Сторінка для дітей”); за проблемно-тематичним спрямуваннямуніверсальними (політематичними) або масовими й монотематичними (спеціалізованими) видання, що були представлені наступними типологічними групами: громадсько-політичні представлені офіційною та масовою періодикою, літературно-мистецькі (літературно-художні), що утворюють групу розважальної періодики, молодіжні (студентсько-учнівські), спеціалізовані (фінансово-економічні (банківські), рекламно-довідкові, промислово-виробничі, сільськогосподарські, екологічні), релігійні видання. Закономірним для переважної більшості газет Запорізького краю був своєрідний синтез цих тематичних направлень, які презентували тип універсальної газети розрахованої на масового читача. Ці видання набули найбільшої популярності, і становили переважну частину преси регіону. За  ідейно-політичним спрямуванням преса Запорізького краю була представлена − прогресивними, ліберальними, національно-патріотичними, прокомуністичними (більшовицькими), військово-революційними, анархістсько-повстанськими та антикомуністичними виданнями. Особливістю


15


цієї групи періодики була чітка тематична спрямованість, що відображала устремління та боротьбу за владу антагоністичних таборів. За видавцем преса Запорізького краю диференціювалась на офіційні, приватні й партійні видання; за соціальною ознакою – масові, робітничі, селянські та військові; за періодичністю – щоденні видання, газети з періодичністю 2−3 рази на тиждень, тижневі, двотижневі й місячники.


5. У роботі на тлі розвитку складних суспільно-політичних і національно-культурних процесів досліджується весь комплекс періодичних видань, що виходили на терені сучасної Запорізької області в період 1904-1920 років. Створення комплексної систематизації пресової продукції регіону, бібліографування та опис, відтворення типологічної моделі функціонування місцевої періодики з урахуванням динаміки її розвитку полягли в основу розробленого нами покажчика періодичних видань Запорізького краю (1904-1920 рр.), який включає: типологічний, географічний та хронологічний покажчики, а також бібліографічний опис 125 назв періодичних видань, що виходили на Запоріжжі та 14 часописів, які за різних причин залишилися нездійсненними проектами цього періоду. В науковий обіг уведено 26 назв часописів, які раніше не згадувалося дослідниками і не були включені до бібліографічних покажчиків; 19 назв видань було доповнено новими відомостями.


6. Відтворюючи пресу регіону за географічними, хронологічними, національно-мовними й типологічними ознаками, у роботі були виділені окремі підрозділи системи преси Запорізького краю, що характеризуються процесами трансформації типологічних ознак видань. Межею існування яких став 1917 рік, коли традиції попередньої практики існування преси почали усуватися періодикою ідейно-політичного спрямування. Такий підхід дав можливість прослідкувати й відтворити послідовну динаміку розвитку типологічної моделі преси Запорізького краю, виявити місце кожної групи й кожного друкованого органу, незалежно від його спрямування в загальній системі преси регіону.


Структурування етапів розвитку дозволило відтворити і такі складні позафункціональні процеси творення й розвитку системи масово-інформаційного забезпечення регіону (інколи окремих часописів), як: боротьба з конкурентами за читацьку аудиторію, монополізація, цензурні переслідування; акцентувати увагу на особливостях журналістської та громадської діяльності провідних, редакторів, видавців, співробітників газет.


Систематизування великої кількості емпіричної інформації дозволило визначити превалювання конкретних типоформувальних факторів на певному історичному етапі, ступінь їх впливу на зміст, форму й функцію видання.


7. Пожвавлення соціальної активності й національно-демократичного піднесення після подій 1917 року зумовив появу в Запорізькому краї цілої низки преси ідейно-політичного спрямування. Різноплановість газет періоду боротьби за українську державність обумовили


16


необхідність їх наукової систематизації, що дозволило побачити реальну картину пресово-інформаційного забезпечення регіону. У цьому напрямку, на основі типологічного аналізу, нами були визначені основні типоформувальні фактори (видавець, аудиторія) і типологічні ознаки (авторський колектив, зовнішня форма видання, система жанрів, стиль, проблемно-тематичне наповнення, періодичність) преси, що видавалася на Запоріжжі в період національно-визвольних змагань. Серед основних типоформувальних ознак називаємо соціальний фактор (диференціація аудиторії за соціальними ознаками). У цей період поширеними були видання робітничі, селянські й військові, до 1920 року активно використовувалася і форма масового часопису, так званої “народної газети”.


8. Окремо узагальнено досвід функціонування на Запоріжжі військової преси, яка у більшості випадках залишилася поза увагою дослідників військової журналістики.                               В аналізований період у Запорізькому краї виходили часописи наступних військових угрупувань: Українських січових стрільців, Червоного козацтва, Червоної, Повстанської та Добровольчої армії, а також Українського національного союзу, що був координаційним осередком українських політичних партій та культурно-громадських товариств. У роботі вперше систематизовано свідчення й досвід функціонування анархістсько-повстанських часописів періоду махновщини. Ці періодичні видання були унікальною складовою системи преси Запорізького краю 1904-1920 років, і репрезентують так звані місцеві чинники творення й розвитку типологічної палітри преси окремого регіону.


9. Особлива увага акцентується на важливому досвіді функціонування українськомовних часописів, який дозволив визначити позиції місцевої української громади в національно-визвольному та національно-культурному русі за умов антиукраїнської політики російських урядів.


Встановлено, що група українськомовних видань відображала інтереси корінного населення регіону, виконувала роль громадської й політичної трибуни місцевого українства, яке прагнуло спілкуватися українською мовою, розвивати національну ідею і боротьбу за неї. Цим завданням підпорядковувалися й проблемно-тематичні напрямки цієї групи видань. Передусім зверталася увага на висвітлення національно-визвольного руху, збереження історичної пам’яті народу; акцентувалися проблеми розвитку національної освіти й рідної мови, видання українських книг, діяльність національно-культурних товариств.


Досить часто шляхом публічного порушення проблеми державності українського народу, через інформацію про справжній стан краю, через аналіз історичних, політичних, військових, культурних та ідеологічних факторів, що спричинили військове поневолення, через гостру критику панівних імперій, українська преса формувала громадську думку, гуртувала український народ, мобілізувала на збройну боротьбу за незалежну державу.


17


 


Ґрунтовний аналіз періодичної преси Запорізького краю (1904-1920 рр.) дозволив заповнити чергову “білу пляму” в історії української журналістики, наблизитись ще ближче до створення повної бібліографії української преси, відтворити належне місце періодики Запорізького краю в національно-культурному розвитку України, у системі національних засобів масової інформації.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины