ФРАЗЕОЛОГІЯ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (НА МАТЕРІАЛІ ДОКУМЕНТІВ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Получил заказанную диссертацию очень быстро, качество на высоте. Рекомендую пользоваться их услугами. Отправлял деньги предоплатой.
Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!


Название:
ФРАЗЕОЛОГІЯ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (НА МАТЕРІАЛІ ДОКУМЕНТІВ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ)
Альтернативное Название: Фразеология официально-делового стиля УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА (на материале документов ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЫ ХХ ВЕКА)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання, визначено об’єкт, предмет, матеріал, наукову новизну, описано методи дослідження, з’ясовано теоретичне та практичне значення праці, а також окреслено джерела ілюстративного матеріалу.


Перший розділ – „Теоретичні проблеми вивчення фразеології  офіційно-ділового стилю” – присвячено теоретичним питанням фразеології в сучасній лінгвістиці.


Проаналізовано праці українських і зарубіжних науковців (Л.Г.Авксентьєва, А.С.Аксамітова, М.Ф.Алефіренка, Н.Д.Бабич, О.М.Бабкіна, Я.А.Барана, І.К.Білодіда, В.М.Білоноженко, Л.А.Булаховського, С.Велковської, В.В.Виноградова, С.Г.Гаврина, І.С.Гнатюк, В.П.Жукова, Є.О.Іванникової, О.І.Молоткова, А.А.Нелюби, Л.Г.Скрипник, В.М.Телія, В.Д.Ужченка, І.І.Чернишової, М.Шанського та ін.), у яких дискутуються наукові визначення терміна фразеологізм, розглянуто класифікації фразеологічних одиниць (Л.А.Булаховський, В.В.Виноградав, С.Г.Гаврин, Б.О.Ларін, М.Т.Тагієв), а також приділено увагу проблемі розмежування фразеологізмів, мовних кліше та штампів (Я.А.Баран, Л.І.Мацько, О.М.Пазяк). Підтримано широке розуміння фразеології.


Досліджено проблему визначення функціонального стилю, обґрунтовано необхідність вироблення загальновизнаної класифікації стилів в українському мовознавстві, з’ясовано роль і місце офіційно-ділового стилю в стилістичній парадигмі української мови.


Описано й проаналізовано особливості функціонування фразеологізмів у текстах офіційно-ділового стилю, які в сучасному мовознавстві досліджено ще недостатньо. Взято до уваги позиції дослідників, зокрема В.М.Богуславського, А.А.Нелюби, Д.В.Горбачука, які розглядають стійкі сполучення слів офіційно-ділового стилю поза межами фразеології, й проаналізовано праці прихильників широкого розуміння фразеології (Н.М.Алієва, В.М.Алтухова, Л.Г.Барлас, С.Г.Гаврина, О.В.Куніна, В.М.Телія, І.І.Чернишової), які, досліджуючи фразеологічні одиниці з погляду стилістики, відзначають, що до фразеологічної системи національної мови належать як образно-експресивні за своєю природою фразеологізми, так і фразеологізми, які включають до свого складу стійкі номінативні словосполучення, термінологічні вирази та офіційно-ділові формули. Вироблено власне робоче визначення терміна фразеологічна одиниця офіційно-ділового стилю як стійке словосполучення, якому властивий постійний склад компонентів, звичність звучання, відтворюваність готових мовних блоків, висока стандартизація, експресія волевиявлення й логіки змісту, а також семантичне членування, характерне для вільних словосполучень (встановити контроль, унедійснити постанову, пасинок партії тощо).


Розуміння фразеології в широкому значенні, яке має активну підтримку в мовознавстві, уможливлює в цьому дослідженні включати до фразеологічного складу офіційно-ділового стилю всі сталі утворення, які функціонують у тексті службового документа, характеризуючись відтворюваністю та надслівністю.


Відзначено, що розширення суспільних сфер використання української мови як державної, помітно вплинуло на активний розвиток офіційно-ділового стилю в напрямку до такої досконалості, якої досяг художній стиль української мови. Зміна суспільно-політичного устрою України позначилася, зокрема, на створенні власної стильової бази кожного з підстилів офіційно-ділового стилю: законодавчого, адміністративно-управлінського, дипломатичного. З одного боку, відбувається термінологізація загальновживаної лексики, а з другого, – збагачення запозиченнями з європейських мов та звернення до мовних засобів, вироблених в Україні на початку ХХ ст.


У другому розділі – „Фразеологічні одиниці офіційно-ділового стилю в українських службових текстах першої половини ХХ ст.” – обґрунтовано потребу систематизації фразеологічного матеріалу з погляду функціонально-стилістичної диференціації, оскільки для кожного функціонального стилю властиві специфічні риси, які виявляються в доборі певних лексем, у будові речень, у ритміці, інтонації мовлення. Офіційно-діловий стиль має власну фразеологію (взяти на себе обов’язок, висловити вотум недовір’я, відчуження нерухомого майна, вступати у відносини, диктувати своє право, доводова сила документів тощо). З погляду функціонально-стилістичного фразеологічні одиниці можна поділити на стилістично-нейтральні і стилістично-забарвлені.


У текстах службових документів виділено дві групи фразеологічних одиниць: 1) власне ділові фоазеологізми; 2) фразеологізовані  утворення суспільно-політичного дискурсу. За сферою свого вжитку фразеологічні одиниці першої групи є неоднорідними, що дозволяє поділити їх на термінологічні (вузького вжитку) й загальновживані (широкого вжитку).


Термінологічна фразеологія в офіційно-діловому стилі не є продуктивною й охоплює в основному сферу державно-ділового урядування. Українська ділова мова першої половини ХХ ст. послуговується переважно складеними термінами та найменуваннями на позначення органів державної влади, установ, політичних та громадських організацій, посадових осіб тощо.


Семантично фразеологічні одиниці офіційно-ділового стилю української мови студійованого періоду не обмежуються суспільно-політичною сферою, активно функціонують в інших галузях і не втрачають при цьому свого стилістичного забарвлення, що й дозволяє залучити їх до фразеології офіційно-ділового стилю широкого вжитку (забезпечити розвиток, заявити свою волю, знайти спільну мову, зовнішній чинник, компетентна особа, надання чинності, накласти дисциплінарну кару, повести масову роботу  тощо).


Фразеологізовані утворення суспільно-політичного дискурсу в тексті службового документа виконують не тільки комунікативну функцію, але також виступають одним із засобів упливу, а точніше – маніпулятивного впливу, який передбачає не лише повідомлення про політичну дійсність, а й її інтерпретацію, зокрема, її явну та приховану оцінку.


Фразеологізми текстів службових документів першої половини ХХ ст. диференціюються і хронологічно, і регіонально: фразеологічні одиниці початку ХХ ст. (1900–1916), періоду УНР (1917–1920), епохи українізації    (1920–1932), періоду 1933–1941 рр., Другої світової війни, періоду перебування Західної України у складі інших держав (1918–1945 рр.).


Фразеологізми початку ХХ ст. відбивають різні політичні події того часу, а також позначають адміністративно-територіальний поділ, управлінську діяльність та функціонування державних установ (судовий декрет, краєва конституція, усуспільнити землю, полюбовний суд, приймати димісії тощо).


Період визвольних змагань 1917–1920 рр. позначився найбільшим розширенням функцій української мови: вона поширилася на ті ділянки, де раніше не функціонувала (державне життя, наука, освіта). Період включає три етапи: часи Центральної Ради, Гетьманату, Директорії. Службові документи кожного з етапів характеризуються активним функціонуванням офіційно-ділової фразеології, яка окреслює переважно суспільно-політичну сферу, що пояснюється активністю державотворчих процесів у країні (плюральність голосів, державна автономія, вивласнення державного майна, обов’язуюча сила закону тощо).


Документи періоду українізації в УСРР – УРСР (1920 – 1932 рр.) показують функціонування фразеологізмів, що стосуються всіх сфер ділового життя (творення кадрів, підлягати звільненню, прийти до певности, знайти відгук тощо). Українська ділова мова цього періоду вже починає вбирати кальки російських термінів, а фразеологія офіційно-ділового стилю – помітною мірою втрачати свою самобутність.


У період 1933 – 1940 рр. продовжували функціонувати українськомовні тексти службових документів. Серед них окреме місце посідають листи, резолюції та постанови, які стосувалися проблем голодомору 1932–1933 років, що мотивувало використання відповідних фразеологічних одиниць (видача авансів натурою, маневри класового ворога, повести роботу, підняти колгоспні маси тощо). У цей період рідше функціонують складені терміни та найменування, що, очевидно, можна вважати наслідком призупинення державотворчих процесів в Україні.


Проаналізовано фразеологічні одиниці службових документів періоду Другої світової війни. Більш виразний і самобутній характер порівняно з фразеологію документації радянської України мають фразеологізми, використані в документах ОУН-УПА років війни. Функціонування фразеологічних одиниць у цих документах дає можливість виявити систему моральних вимог, норм, цінностей, принципів виховання, спосіб бачення світу, які пропонувалися суспільству (підносити голос протесту, диктувати своє право, догляд міжнародних чинників, межі державної виконности, творити державний апарат, оберігати гідність нації, йти по українських кістках тощо). Доволі активно функціонують також і фразеологізовані утворення політичного дискурсу, які стають своєрідними ідеологемами (йти по українських кістках, кривава купіль, спрягтися в диявольську спілку,  „качка” про самостійність тощо).


Окремий інтерес викликають фразеологізми службової документації Західної України першої половини ХХ ст., коли частини українських земель перебували під владою Австро-Угорщини, Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини. Українська ділова мова не була вживана адміністративним апаратом, проте прокладала собі шлях розвитку, характеризуючись спеціальними зворотами, канцеляризмами, сталими номінативними одиницями (виплачувати вкладки, управнений до голосування, членські вкладки, дійти до зрілого віку, тісніше голосування,посольський цертифікат   тощо). Проголошення ЗУНР у 1918 р. значно поліпшило функціонування української ділової мови, яка в той час вирізняється самобутніми фразеологізмами, як власне діловими, так і фразеологізованими утвореннями політичного дискурсу (шеф державної власті, гасити владу, моральний намордник, відперти ворожі замахи тощо).


Жоден із виділених періодів розвитку української ділової мови 1-ї пол. ХХ ст. не можна визначити як зразковий у її функціонуванні, проте вона завжди доводила свою спроможність виконувати ділові функції, створюючи власну систему виражальних засобів, серед яких важливе місце посідали фразеологізовані звороти офіційно характеру.


Розглядаючи основні класифікації жанрових різновидів та форм офіційно-ділового стилю (Л.Г.Барлас, А.П.Коваль, Ф.А.Непийвода), виділяємо три традиційні підстилі офіційно-ділового стилю – законодавчий, адміністративно-управлінський та дипломатичний. Фразеологічні одиниці функціонують у текстах службових документів кожного з названих підстилів, проте частотність їх використання неоднакова.


Законодавчий підстиль послуговується частіше власне діловими фразеологізмами, які функціонують у таких жанрах, як конституція, статут, постанова, рідше – в указах і законах  (накласти дисциплінарну кару, висота податку, унедійснити постанову, відчуження майна тощо).


У текстах адміністративно-управлінських документів теж активно функціонують фразеологічні одиниці – переважно в розпорядчій та інформаційно-довідковій документації. Фразеологізми виступають засобом увиразнення думки, надаючи їй лаконічності й конкретності. З-поміж розпорядчих документів найбільше фразеологічних одиниць знаходимо в резолюціях. Ще активніше оперує фразеологічними одиницями інформаційно-довідкова документація названого підстилю. Сфера функціонування документів цієї групи значно ширша, оскільки вони обслуговують усі верстви населення.


Найбільш повно фразеологічний фонд української офіційної мови представлено в жанрі ділового листа, оскільки листування українською мовою велося на всій території її поширення. Службові листи першої половини XX ст. містять офіційно-ділову фразеологію, причому не лише на питомій українській основі, а й з певним залученням іншомовної лексики (принести найглибшу подяку, приязні відносини, почувати своїм добрим обов’язком, деклараційний акт, краєвий бюджет, плюральність голосів   тощо). Значно рідше використовуються фразеологічні одиниці в деклараціях (досягти порозуміння, справедливі податки, топтати права, національна нетерпимість тощо).


Фразеологізми дипломатичного підстилю найчастіше функціонують в урядових конвенціях, деклараціях та меморандумах  (зріст державності, передрозборові кордони, круги громадянства тощо).


Отже, хоч фразеологічні одиниці функціонують в усіх підстилях офіційно-ділового стилю, проте кожен з них чітко регламентує залучення тих чи інших фразем до мовної канви тексту службового документа.


Третій розділ – „Ідея державотворення в українській діловій фразеології першої половини ХХ ст.” – присвячено проблемам національно-мовної картини світу і місця в ній ділової фразеології. З цією метою зосереджено увагу на фразеологізованих мовних одиницях, які увиразнюють концепт „держава”.


Простудійовано праці окремих лінгвістів, спрямовані на вивчення мовної картини світу на основі комплексного (лінгвістичного, культурологічного, семіотичного) аналізу лінгвоспецифічних концептів мови в міжкультурній перспективі. Особливої значущості у зв’язку з цим набувають дослідження концептів як своєрідних чинників національно-світоглядної самоідентифікації особистості, зокрема й народу, в цілому (А.М.Баранов, А.Вежбицька, О.А.Давиденко, Г.В.Колшанський, О.С.Кубрякова, Ю.С.Степанов, Н.В.Черемисіна та ін.).


Складність і багатовимірність феномену національно-мовної картини світу зумовили широкий спектр лігнгво-філософських, психолінгвістичних, лінгвокультурологічних досліджень, а також окремих наукових пошуків у галузі фольклористики, міфології, етнолінгвістики. Так, наприклад, питаннями взаємодії мови та культури займаються А.Вежбицька, Є.М.Верещагін, В.Г.Костомаров, асоціативно-змістові зв’язки слів у структурі різноманітних фрагментів мовної картини світу в рамках функціональної лексикології досліджує Ю.С.Степанов.


Концептуально значущі елементи картини світу, відбиті в мовній формі, розкривають усі сторони свого значення при семантичному аналізі. Матеріальною базою концепту є слово, а це означає, що структура семантичних ознак слова увиразнює структуру концепту. Концептуальна картина світу – це не тільки система понять про реалії останнього, а й система смислів, які втілюються в ці реалії через слова-концепти. Вона відрізняється від мовної картини світу, оскільки мовна картина світу – система мовних одиниць, яка відбиває як навколишній світ, так і внутрішній світ людини. Якщо в концептуальній картині світу поєднуються знання, отримані як вербальними, так і невербальними засобами (міміка, жести),  то можна говорити, що концептуальна картина світу є складнішою, ніж мовна картина світу, однак перебуває з нею в тісному взаємозв’язку, адже перша передається передусім засобами другої.


Картина світу, відтворена засобами національної мови, допомагає етносу усвідомити його власне буття, а також збагнути своєрідність інших народів. З огляду на це можна говорити, що значною мірою через мову відбувається національно-світоглядна самоідентифікація народу.


Фразеологізми як знакові мовні одиниці виражають насамперед характер сприйняття людиною світу, зокрема, осягнення державотворчих процесів, які відбувалися в аналізований нами історичний період в Україні.


З цією метою окреслюємо:


●  історичний період у житті українського народу, багатий на розмаїття ідей у царині державотворення;


● масив службових українськомовних текстів, які найповніше відтворюють процеси державотворення зазначеного періоду;


● фразеологічні одиниці у масиві аналізованих текстів службових документів.


●  характер розподілу відносних частот уживання мовних  одиниць, які входять у поле концепту ”держава”;


● ключові фразеологічні одиниці, які функціонують у текстах державних документів аналізованого періоду. 


Особливості  дослідження фразеологічних одиниць текстів службових документів першої половини ХХ ст. як показників повноти картини соціального світу полягають, по-перше, у виборі текстів документів, які залучаються до аналізу, по-друге, у визначенні історичного періоду, в який створювалися ці документи, по-третє, у виробленні системності вивчення фразеологічних одиниць досліджуваного періоду, що дозволить простежити властивості картини соціального світу в уявленні народу як носія мови. Залучення фразеологічного матеріалу (державне тіло, національний організм, тісніше голосування, загрожувати державности та ін.) з документів, які тривалий час були маловідомими або й узагалі недоступними, та врахування особливостей дослідження цього матеріалу не лише сприятиме розвитку сучасної української офіційно-ділової фразеології, а й дозволить певною мірою реконструювати ту суспільну атмосферу, в якій жили творці й користувачі цих текстів у першій половині ХХ ст.


Незважаючи на значну стандартизованість текстового матеріалу, в ньому яскраво відображаються погляди авторів на світоглядний аспект висвітлюваних проблем, причому концептуальним індикатором виступає вже сам фразеологічний матеріал, органічно включений у контекст.


Фразеологія української мови першої половини ХХ ст., представлена в офіційно-ділових текстах,  містить важливу інформацію про особливості світобачення носіїв мови, зокрема про погляди на ідею державотворення.


Саме фразеологія державних документів аналізованого періоду часто засвідчує уявлення їх творців про принципи державотворення і способи державного будівництва. Це засвідчує, зокрема, семантика фразеологічних одиниць.


Показовим у цьому сенсі є концепт „держава”. У мові концепт „держава” репрезентовано різноманітним чином: синонімами, дефініціями в різних словниках, текстами, в тому числі й текстами службових документів. Одним із способів представлення держави в мовній свідомості народу є фразеологія офіційно-ділового стилю. Зокрема, на початку ХХ ст. українці прагнули створити державний організм, конституційно-федералістичну державу, витворити одноцінність. Значна увага приділялася зросту державности, скріпленню самостійности, а також підкреслювалася необхідність здійснити державне будування.


У першій половині ХХ ст. українськими державотворцями було вироблено систему складних номінацій на означення державних організацій та установ, а також посадовців, які забезпечували повноцінне життя держави в політичній, економічній та соціальній сферах (Державне Міністерство, Державний Сенат, шеф державної власті, державний Столоначальник, державний діловод тощо).


З огляду на офіційно-ділову фразеологію він є багатовимірним утворенням, де стають нероздільними його складники (концептуальні кластери) державна мова, нація, народ, влада, закон, дипломатія, моральність, що є важливими в структурі  названого концепту. Своєрідними фразеологізованими ”знаками” цього концепту є: автономія законодавства, вага українського чинника, виборче право, виконавча власть, вирівняння територіальних рахунків, відповідальність державної служби, внутрішня самовлада, гасити владу, державна легковажність, затвердити Кабінет.


Для українського народу власною державою було і залишається таке національне утворення, яке, кладучи в основу свого розвитку українську мову як державну, маючи свою власну символіку, чітко визначену територію, функціонує на основі тісної взаємодії влади й громадян, сили й компромісу, закону й свободи як на території країни, так і за її межами, і яке, апелюючи до загальнолюдських моральних цінностей, посідає належне місце у світовій спільноті.


У Висновках подано теоретичне узагальнення результатів дослідження фразеології офіційно-ділового стилю.


Інтенсивний розвиток художнього стилю, удосконалення норм літературної мови, апелювання до мовних кліше, специфічної термінології та композиції ділового тексту, зумовлених книжною традицію, є підґрунтям становлення офіційно-ділового стилю української мови в першій половині ХХ ст.


Теоретичний аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що в сучасному мовознавстві відсутня загальновизнана думка щодо статусу стійких словесних комплексів, які функціонують у текстах офіційно-ділового стилю.


Запропоновано власне робоче визначення фразеологічної одиниці офіційно-ділового стилю як стійкого словосполучення, якому властивий постійний склад компонентів, відтворюваність, висока стандартизація, експресія волевиявлення й логіки змісту, а також семантико-граматичне  членування, характерне для вільних словосполучень.


Фразеологічні одиниці офіційно-ділового займають належне місце в системі функціонально-стилістичної диференціації української фразеології.


У текстах документів першої половини ХХ ст., залежно від їх жанрових особливостей, функціонують як власне ділові (ядерні) фразеологічні одиниці, так і периферійні.


Окреме місце займають фразеологізовані утворення суспільно- політичного дискурсу, які мають не стільки інформативне, скільки впливове значення.


Фразеологізми офіційно-ділового стилю першої половини ХХ ст. функціонують відповідно до періодизації етапів історії України того часу.


Фразеологічні одиниці офіційно-ділового стилю в документах першої половини ХХ ст. використовуються в усіх жанрах законодавчого, адміністративно-управлінського та дипломатичного підстилів.


В окремих жанрах (лист, відозва, звернення), де помітно значний уплив художнього стилю, функціонують експресивні фразеологізовані утворення, що пояснюється специфікою названих жанрів.


Систематизація та лексикографічна інтерпретація офіційно-ділової фразеології української мови значною мірою увиразнює важливі фрагменти  мовної картини світу, зокрема в аспекті суспільного буття, ідей державотворення і потреб мовностильового забезпечення державного життя.


Національно-світоглядна ідеологія пронизує всю мовну систему, невід’ємним складником якої є фразеологія. Фразеологічні одиниці текстів службових документів першої половини ХХ ст. значною мірою утворюють національне світобачення, зокрема, погляди на державотворчі процеси.


Фразеологізми, які активно функціонують в офіційних документах студійованого періоду, містять вичерпну інформацію про ідею державотворення в соціальній картині світу. У цьому сенсі виокремлюється концепт „держава” на основі таких важливих у його структурі концептуальних пластерів, як державна мова, нація, народ, влада, закон, дипломатія, моральність. У першій половині ХХ ст. український народ виробив власну систему поглядів на основні моменти державотворення, що стали основою ключових засад державотворчих процесів, які відбуваються в сучасній Україні.


 


Фразеологічний матеріал службових документів першої половини      ХХ ст., а також досвід фразеотворення цього періоду виступає подальшим підґрунтям надійного державного будівництва на українськомовній основі. 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины