КОМПОЗИЦІЙНА РОЛЬ БЕЗЕКВІВАЛЕНТНОЇ ЛЕКСИКИ В ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
КОМПОЗИЦІЙНА РОЛЬ БЕЗЕКВІВАЛЕНТНОЇ ЛЕКСИКИ В ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ
Альтернативное Название: Композиционная роль безэквивалентной лексики В поэтических текстах
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У Вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об’єкт і предмет дослідження, окреслено наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів.


Перший розділ “Поетичний текст як об’єкт дослідження лінгвістики” присвячений аналізові загальних мовних особливостей поетичного тексту, визначенню поняття “сильної позиції” та композиційної ролі окремих СП поетичних творів.


Поетичний текст – система, що має цілий ряд відмінностей порівняно з іншими видами текстів. Ця своєрідність виявляється як в естетичному, так і в інформаційному та інших планах. Поетичний текст, з одного боку, – особлива система, організована за принципами структурності, ієрархічності, цілісності, з другого – явище естетичне. У композиції поезії емоційно-експресивні та образні функції здатні виконувати семантично нейтральні в непоетичному тексті лексичні одиниці (В.В. Виноградов, Ю.М. Лотман, Р.О. Якобсон).


Поетичний текст – система смислових елементів, які функціонально об’єднані в єдину ієрархічну структуру. Смислова структура виникає на основі СП, що у взаємодоповнюваності вибудовують смислову цілісність тексту (смисл-зміст). Це зумовлюється специфікою організації тексту поезії, що забезпечує акцентуалізацію найважливіших смислів.


З погляду сучасної лінгвістичної науки, поетичний текст – це складна побудова змісту. Усі елементи поетичного тексту наділені певним смисловим навантаженням, вони здобувають новий, неможливий за межами поетичної структури, зміст. Поетична структура у своїй основі виділяється ієрархією рівнів, елементи якої пов’язані між собою. Розуміння змісту поетичного твору ґрунтується на вивченні його елементів та взаємозв’язку між ними. Кожен поетичний твір – це мікросвіт, який вимагає тлумачення, декодування, розкриття підтексту та асоціацій.


Виділення та розгляд СП поетичного тексту вимагає залучати такий методологічний підхід, який не ігнорує структури твору, стилістичної та емоційної єдності, реального значення та функцій усіх її елементів, що беруть участь у формуванні думки. Такий підхід дозволяє здійснювати вивчення зв`язків форми та змісту поетичного твору.


СП входять у найвищий “ранг” ієрархії як складові, формують єдиний смисл-зміст усього тексту. У композиції поетичного тексту можна виділити: 1) структурні СП, 2) смислові СП. Варто зазначити, що одиниця, яка висувається у сильну позицію завдяки своєму розташуванню (структурним особливостям композиції), починає відігравати провідну роль і в смисловій ієрархії контексту.


Сильна позиція – окремий образ-смисл поетичного тексту, під яким розуміють таку логічну структуру, що створює у свідомості людини відображення позамовної дійсності, це носій інформації, смислова одиниця тексту.


Лексична одиниця здатна посідати сильну позицію завдяки факторам, що стосуються: 1) місця в композиції поетичного тексту; 2) значення в системі тексту. СП перебувають у композиції поетичного тексту в стані постійної готовності до актуалізації, для них характерна здатність до виявлення потенційних смислів, до семантичної трансформації. Семантика окремої сильної позиції – базисний елемент онтологічної основи поетичного тексту, містячи в собі “спресовану” програму розвитку смислу, впливає на розгортання всього змісту тексту, на багатовимірність його семантики. Декодування СП сприяє розкриттю потенційно закодованих сюжетів тексту, символічних значень окремих образів тощо. Характеризуючись синкретичністю й аналітичністю водночас, семантика окремої сильної позиції здатна розширювати межі тексту, надаючи окремим фрагментам емоційного й аксіологічного вимірів.


Семантика окремої сильної позиції – текстотвірна й образотворча величина, включена в процес взаємодії елементів текстової композиції, у результаті чого відбувається смислова переструктурація тексту, а отже, й вибудова значень. Стикування різнопланових елементів виявляє нові художньо-образні значення смислових елементів твору.


БЛ формально належить до групи смислових СП, оскільки, висуваючись у сильну позицію композиції поетичного твору, вносить у зміст тексту сему “національне” – асоціативні зв’язки з певними історичними подіями, особами; неповторні символи, що характеризують особливості етнокультури; предметний світ, невідомий носіям іншої культури тощо. Сема “національне” поширюється на весь текст, оскільки усі елементи поетичного твору, що перебувають у СП (у тому числі й БЛ), вступають у суперструктурні кореляції. У поетичному тексті кодується етнічна картина світу. БЛ виступає формальним показником етнокультурної ідентифікації твору. Сильна позиція БЛ у композиції поетичного тексту визначається, у першу чергу, її впливом на смислову ієрархію.


У другому розділі “Безеквівалентна лексика в композиції поетичного тексту” відмежовано поняття “безеквівалентна лексика” від інших позначень національно маркованої лексики української мови. Розглянуто поетичні контексти, в яких наявні безеквівалентні лексичні одиниці, що дало змогу класифікувати БЛ поетичних творів.


У розділі проаналізовано БЛ як особливу підсистему в структурі поетичного тексту, розглянуто значення та функції БЛ як “сильної позиції” в поетичній композиції.


Національно маркована лексика становить порівняно невеликий пласт у лексичному складі сучасної української мови. До її складу належать екзотизми, варваризми, фонова лексика, безеквівалентні лексеми. БЛ відмежовують від інших лексичних одиниць, які містять у своїй семантичній структурі національно-культурний компонент, оскільки безеквівалентні лексеми, на думку багатьох дослідників, – особливі одиниці, що відображають національно-культурну своєрідність мови і називають такі явища в сфері певної культури, які не властиві іншим (Є.М. Верещагін, В.Г. Костомаров, Л.М. Дяченко, Р.П. Зорівчак, М.П. Кочерган, Т.А. Космеда та ін.). БЛ як складова образності поетичного тексту створює своєрідний підтекст та асоціації. Вона є основним засобом репрезентації мовної картини світу.


Безеквівалентна лексична одиниця в композиції поетичного тексту – прямий вихід на семантичне поле мовної картини світу, під якою розуміють сукупність уявлень про світ, що є відображенням реальної дійсності (А.К. Мойсієнко).


Що стосується стану вивчення БЛ, можна зробити висновок про відсутність вичерпної комплексної інформації щодо специфічних ознак і властивостей одиниць цієї тематичної групи лексики, яка відрізняється певною неоднорідністю свого складу, своєрідністю конотативного наповнення семантики окремих елементів, рядом закономірностей, яким підпорядкована БЛ у композиції поетичного тексту.


БЛ, як і інші лексичні одиниці, має свій обсяг лексичного значення, який складається з певної кількості семантичних часток (компонентів, складових). Порівнюючи обсяг лексичних понять співвідносних слів різних мов, часто помічають різницю в семантичних складових, тоді говорять про фонову чи частково безеквівалентну лексику. Схожі за функціями до БЛ також екзотизми та варваризми. Екзотизми – слова і вислови, які засвоєні з інших мов, тому в їхній семантиці відображено поняття “чужої етнокультури”. Варваризми – іншомовні слова або вислови, які повністю не засвоєні мовою, а відображають особливості семантики іншої мови. Вони можуть зберігати на письмі чужомовну графічну передачу. Отже, безеквівалентна лексема української мови порівняно, наприклад, із німецькою є екзотизмом чи варваризмом у німецькому тексті-відповіднику: … І про неї добрим людям Кобзарі співають (Т. Шевченко).  – … Ihren alten Ruhm besingen Der Kobsaren Weisen (A. Kurella). Не хотілось в снігу, в лісі, Козацьку громаду З булавами, з бунчугами Збирать на пораду (Т. Шевченко). – Wollte nicht in Schnee und Wälder Die Kosakenscharen Um die Fahnen, um den Buntschuk Zur Versammlung laden (A. Kurela).


При визначенні явища безеквівалентності певної лексичної одиниці необхідно також зважати на своєрідність її вживання в поетичних творах. Національно-культурний компонент семантичної структури окремої безеквівалентної лексеми є невід’ємною складовою змісту цілого тексту, тому визначальним фактором є також її частотність. Слововживання в різних контекстах може свідчити про традиційність використання певної лексичної одиниці. Ми звернулися до “Конкорданції поетичних творів Т.Шевченка”: В 4 т. / Упор. Гаврик Юрій. – Едмонтон-Торонто, 2001., з метою перевірити наявність основної кількості слів, на які, на нашу думку, поширюється явище безеквівалентності, та пересвідчитися в тому, що такі одиниці належать до ключових образів поетичних текстів Т. Шевченка. Отже, є ключовими образами української (поетичної) картини світу, визначальними одиницями українського мовного ідіолекту.


Наше дослідження спрямоване на визначення композиційної ролі БЛ у поетичному тексті, тому ми вважали за необхідне порівняти позиції безеквівалентної одиниці українського тексту з відповідним іншомовним текстом. Збереження позиції БЛ у іншомовному тексті свідчить, що дана одиниця посідає ключову сильну позицію. Саме в такому аспекті здійснювалася функціонально-семантична класифікація БЛ.


Отже, БЛ – лексика національна маркована, саме цим визначається її композиційна роль у поетичному тексті. У композиції поетичного твору безеквівалентна лексична одиниця посідає сильну позицію, тобто виконує роль смислової домінанти. Крім того, вступає в зв’язок з іншими елементами тексту, що також висуваються в СП.


Спостереження над БЛ у композиції поетичного тексту переконують у доцільності розмежування її за функціонально-семантичними ознаками на: 1) власні назви; 2) слова-символи; 3) слова-реалії.


Першу групу репрезентують власні назви (переважно антропоніми та топоніми), значення яких є національно зумовленими, відображають своєрідну етнічну мовну картину світу. Крім своєї основної функції (назва об’єкта) певні географічні назви сприяють виникненню асоціацій з історичними подіями, міфами, легендами, національними героями тощо. Власні імена є невичерпним джерелом пізнання іншомовного культурного середовища, з ними пов’язані “народні спогади”, крім того ім’я в художньому творі часто виступає засобом розкриття характеру героя, його якостей та ін.: Мелькають червоні жупани, Вирує, кипить Дніпро, І Байда стріляє в султана, Підвішений за ребро (В. Симоненко). – Мелькают вокруг жупаны, Бурлит на камнях Днипро. И Байда стреляет в султана, Подвешенный за ребро (Ю. Денисов); Обізвавсь Тарас Трясило Гіркими сльозами: “Бідна моя Україно, Стоптана ляхами!” (Т. Шевченко). – Und es rief Taras Trassilo, Weinend rief der Kühne: “Ach, sie haben dich zertrampelt, Meine Ukraine!” (Erich Weinert).


Друга група – слова-символи. Символ постає насамперед як явище специфічно національне. Сформована на національному ґрунті система символів формує мовну картину світу, має тісний зв’язок з національним баченням світу, окремих явищ і виявляється в контексті відповідних культурних, ритуальних, акціональних, художньо-мовних систем. Об’єктом символізації стають важливі, ключові елементи культури, семантика яких з’ясовується лише в контексті традицій. Символ, таким чином, постає як явище, пов’язане з мисленням, свідомістю, культурою і мовою окремого народу. Декодування символу залежить від уміння носіїв національної культури тлумачити переносне значення слова, яке постає з культурно-історичного досвіду народу й не завжди фіксується в словниках: Як діточок двоє Під тую калину – Прийшли, посідали І поцілувались (Т. Шевченко). – Bei der Esche stehen sie, – Lassen dort sich nieder, Küssen dort sich wieder (H. Zinner). (укр. калина – нім. Esche [ясень]).


Найширше представлена в лексичній системі сучасної української мови група безеквівалентних слів-реалій. Вони виникають у мові кожного народу і відображають національну світоглядну специфіку.


БЛ-реалії відіграють провідну роль в образній системі поетичного тексту. На базі таких безеквівалентних лексем створюються образи багатьох творів. БЛ – одиниці, на основі яких виникають конотативні, асоціативні, імплікативні та інші смисли. Наприклад:


1) БЛ-назви одягу створюють образ ліричного героя, на їх основі формується уявлення про соціальний статус ліричного героя: Гадюки-вуса, кобеняк, Козак напевно з Кобиляк (О. Олесь); Вітрик заліз під її кептарик І на грудях у неї заснув, як дитя (Д. Павличко); Вона дивно подивилась на мене, Скинула великі юхтові чоботи (Д. Павличко). Більше того, на їх основі можуть створюватися не лише образи людей, а й певних предметів, об’єктів тощо: Далі, все далі! Он латані ниви, Наче плахти, навкруги розляглися (Леся Українка) – образ ниви; Рясний цвіт обтрусили вишні на солом’яний твій капелюх (В. Симоненко) – образ української хати; Не китайкою покрилися Козацькії очі (Т. Шевченко) – образ смерті;


2) БЛ-антропоніми формують додаткові смисли, наприклад, про риси характеру ліричного героя, його соціальний стан: Щоб він де-небудь прихиливсь, То оддадуть у москалі (Т. Шевченко). Такі безеквівалентні одиниці у композиції поетичних текстів, у лаконічній формі (часто одним словом), створюють образ історичної епохи, історичних подій тощо: Тече вода в синє море, Та не витікає, Шука козак свою долю, А долі немає (Т. Шевченко);


3) БЛ-назви будівель говорять, насамперед, про місце розгортання подій: Все так же над озером мріє калина, де юність моя протекла; і мати моя вигляда свого сина в хатині сумній край села (В. Сосюра); Прийшли в Дар’ю, на якор стали; З ватаги письма принесли (Т. Шевченко).


Крім того, навколо БЛ можуть формуватися основні смисли усього твору, коли вони виступають так званими фінальними образами, на ґрунті яких роблять підсумки, формують смисл-зміст усього твору: До нього заговорить пілігрим:    Поети! Мудреці! – мудріші змія! Не полишайте нашого коша (Б. Олійник). Кіш – у даному контексті образ батьківщини;


4) БЛ-предмети побуту вносять до тексту додаткову інформацію про національно-культурні особливості: На весіллі бринять чарочки, Хай здорові живуть молодята! (Леся Українка). На основі БЛ створюються неповторні “зорові” образи поетичного твору: І дні, мов глечики з Опішні, Протяті шпагами вогнів (І. Драч).


Причини висування БЛ у СП можуть бути різними. Основними вважають: 1) незвичність. Тобто, безеквівалентна лексема означає поняття, невідоме читачеві, і тому потребує певних зусиль для декодування значення слова; 2) зв’язок із національною культурою. Значення багатьох БЛ зрозуміле носіям мови, оскільки більшість із них є цілком традиційними, означають звичні поняття, що стосуються певного етносу. Такі безеквівалентні одиниці сприяють оформленню “національної ідентифікації” твору, тобто виступають тим чинником, який дає можливість віднести окремий текст до певної культури.


Розгляд безеквівалентної лексичної одиниці як окремого мовного знаку в системі поетичного тексту дозволяє визначити її як окрему сильну позицію в композиції твору. БЛ – смислова домінанта поетичного тексту як мовний знак вступає у суперструктурні кореляції, у тому числі й парадигматичні, вертикальні, звукові тощо з іншими елементами тексту, що перебувають у СП.


СП безеквівалентних одиниць, у свою чергу, можуть мати “різний ступінь прояву”. Тобто, СП цих одиниць визначається їх національно-культурним значенням (висування зумовлене символічним, етнолінгвістичним та іншими значеннями). Але, з іншого боку, БЛ, перебуваючи в композиції поетичного тексту, може потрапляти у різні позиції, які самі вже визначаються як СП (висування зумовлене композицією тексту, коли мовні одиниці виділяються вже внаслідок свого розташування). Таким чином, СП безеквівалентних одиниць може також посилюватися внаслідок їх розташування в “ключових позиціях тексту”.


Отже, БЛ у композиції поетичного твору висувається в СП, оскільки вступає в смислові зв’язки з іншими композиційними та смисловими домінантами тексту. Семантика БЛ (“етнокультурне значення”) поширюється на інші смисли, а частіше на зміст усього тексту, сприяючи ідентифікації певного тексту з культурним середовищем (виникнення етнічної картини світу). БЛ у композиції поетичного тексту виступає своєрідними сигналом, який розгортається в смисловій ієрархії твору, сприяє виникненню асоціативних зв’язків з певним етносом. Ці зв’язки виникають через те, що до складу БЛ належать національно марковані лексичні одиниці (у структурі лексичного значення БЛ наявна етнокультурна інформація): власні назви, слова-символи, реалії.


Висування БЛ у СП підтверджується й спостереженнями над смисловою організацією поетичних текстів, коли безеквівалентні одиниці, виступаючи структурними елементами твору, починають виконувати не лише комунікативну, але й естетичну функцію. У комплексі з іншими СП вони розширюють свої експресивні можливості. Усі зв’язки смислових елементів поетичного тексту не є послідовними чи однобічними; елементи, що потрапляють у СП, зіставляються та протиставляються, перегукуються, утворюють асиметричні відношення. Тому поетичний текст, на нашу думку, доцільніше було б визначити як асиметричну модель. СП – одиниця моделі, що має свій смисловий розвиток у єдності з іншими СП тексту, і рідше – як остаточна одиниця смислу (вершина ієрархії всіх чи багатьох СП тексту). Безеквівалентні одиниці у поетичній композиції, висуваючись у СП, виступають складовими поетичної моделі, тим самим виконують першочергову роль у формуванні смислу цілого тексту.


У третьому розділі “Відтворення безеквівалентної лексики в іншомовних поетичних текстах” здійснено аналіз іншомовних відповідників безеквівалентних лексичних одиниць в поетичному тексті, розглянуто проблему передачі змісту тексту при відтворенні БЛ.


Дослідивши різні способи передачі слів з національно-культурною семантикою засобами інших мов, ми встановили суттєву різницю між поняттями поетичного перекладу та відтворення.


Поетичний текст, трансформований засобами іншої мови, здобуває інші ознаки – він починає існувати на межі двох культур, стає своєрідним феноменом. Відтворення запобігає втраті культурних зв’язків, дозволяє уникнути втрат смислових складових значення БЛ у композиції поетичного тексту. Визначальним фактором у цьому процесі виступає композиційна роль БЛ у поетичному тексті, її значення як смислової домінанти в ієрархії СП твору.


У результаті перекладу безеквівалентних одиниць вірш починає існувати як текст іншого етносу, оскільки втрачає, а точніше сказати, змінює формальні показники етнокультурної належності, носіями яких виступає БЛ: Щоб він не плакав, не журивсь, Щоб він де-небудь прихиливсь, То оддадуть у москалі (Т. Шевченко).…Damit er weint nicht, nicht betrübt Und ohne Hausung bleibt – da gibt Man ihn zu den Soldaten fort! (H. Rodenberg).


Відтворення у нашому дослідженні – вид літературної творчості, коли поетичний текст, що існує в культурному середовищі певного етносу й відображає його національні особливості, картину світу тощо, опиняється на ґрунті іншої культури зі збереженням тонкощів змісту, образної системи, національної своєрідності, що проявляється на рівні існування БЛ. Тому носіями іншої мови сприймається як здобуток “чужої” культури: Der letzte bin ich auf dem Pfad Schwärmender Kosaken, Die Steppen schwinden vor der Stadt, Tot sind die Tschumaken (Яків Щоголів, пер. H. Rodenberg). У першотворі безеквівалентні лексичні одиниці сприймаються як історичні реалії, БЛ-назви осіб, що характерні для української етнокультури. У читача виникають своєрідні асоціації, які пов’язують ці образи з явищами культури, історичним минулим тощо. Асоціативні зв’язки створюють можливості для виникнення підтексту: козаки – захисники, лицарі; чумаки – відважні чоловіки, мандрівники, що уособлюють у собі чоловічу силу, мужність та ін. Завдяки цим факторам БЛ українського тексту висувається у СП. Німецькомовний читач, сприймаючи даний контекст, вважатиме ці БЛ екзотизмами іншої культури. Значення цих лексем, можливо, буде не зрозуміле читачеві, але з’явиться важлива особливість зв’язок з іншою культурою. Тобто, естетична реакція іншомовного реципієнта на ці образи значно відрізняється від реакції носіїв мови. Незвичність, перешкода для розуміння, важке для іншомовних читачів написання та звучання стають причинами висунення таких БЛ поетичного тексту в СП. Опиняючись у системі зіставлень та протиставлень з іншими смисловими та структурними СП тексту, безеквівалентна одиниця отримує потенційну здатність до розширення свого значення.


БЛ, вступаючи в зв’язок з іншими СП твору, утворює в нашій свідомості асоціативні ряди, важливі для розуміння змісту всього тексту. Нехтувати БЛ при відтворенні не можна, оскільки композиційна роль останніх не тільки впливає на окремі смисли твору, а й на зміст усього тексту. Наприклад: Ну, і пішов я ланами, вітер мотав шлики… Там телефонні гами, там ешелони, сніги…(В. Сосюра). –  Вот и пошёл я полями в снежной колючей пыли – там, где, гонимы ветрами, мчат эшелоны вдали. (Н. Браун и А. Прокофьев). Слово “шлики” у тексті відіграє важливу роль, оскільки викликає певні асоціації. (Шлик – старовинний круглий або конічний головний убір, обшитий чи оздоблений хутром). Можна зробити припущення, що вирушав загін, крім того форма множини (шлики) свідчить про те, що пішов я ланами не сам. У російському відповіднику такі асоціативні ряди відсутні, причиною цього стала втрата смислової БЛ, СП тексту.


БЛ може виконувати важливу роль у смисловій організації твору. Наприклад: Знов село. По блакитному трапу сходить сонце над маревом нив. Я в пальті і у фетровій шляпі, де колись у свитині ходив (В. Сосюра). Безеквівалентна лексема “свитина” (від свита) – старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна. Ознака приналежності до простих людей. У цьому прикладі слово “свитина” вказує на колишнє матеріальне становище та соціальний стан ліричного героя. Порівняємо з російським перекладом: Вновь село. По лазурному трапу сходит солнце в поля перед сном. Я в пальто, в мягкой фетровой шляпе – там, где свитку носил я в былом (Н. Ушаков). БЛ “свитка” в російському варіанті відіграє дещо іншу функцію, вона висувається у СП внаслідок своєї незвичності й для російського читача, у першу чергу, буде засобом для розкриття національної приналежності ліричного героя. (“Свитка” – то же, что свита – род верхней одежды у украинцев, верхняя, широкая долгая одежда вообще). Асоціативне коло першотвору в тексті-відповіднику дещо втрачається, або затемнюється, але залишається етнокультурне тло – зв’язок з іншим національним середовищем, що робить російський відповідник надбанням двох культур, результатом праці двох авторів.


З метою подолання смислових втрат часто використовується заміна БЛ. Для відтворення національно-культурних рис іншої мови застосовують назви реалій зі своєї мови. Такий спосіб можливий лише в тому випадку, коли мови мають спільні або близькі суспільно-культурні чи національні особливості, а народи – схожий предметно-поняттєвий світ: На щебінь часто ми до Сущенка ходили. За це платили нам щоденно четвертак. Та по ночах дівчат в половниках любили… О свіжий дух степів, о поцілунків смак!.. (В. Сосюра). Работать к Сущенку на щебень мы ходили, - Случалось четвертак добыть нам в день иной. А в клунях по ночам мы девушек любили… О, поцелуев вкус, о, свежий дух степной!.. (Н.Ушаков). Отже, українське слово “половник” – у російському варіанті “клуня”. (Половник – місце, куди зсипають полову; засік для полови). (Клуня – молотильный сарай; укр. клуня – будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння та ін.).


Звичайно, безеквівалентні одиниці мають у першоджерелі та тексті-відповіднику різну природу. У першому випадку провідним є національно-культурний компонент лексичного значення, що відбиває своєрідні конотативні та сигніфікативні ознаки, а також місце у структурі композиції. Безеквівалентна одиниця висувається у СП, виступає своєрідною смисловою домінантою, створює підтекст на основі того, що закладає передумови для участі лексеми в утворенні культурних значень цілого тексту тощо. У тексті-відповіднику БЛ виступає перешкодою для розуміння, привертає увагу реципієнта з метою декодування інформації, цим визначає, з одного боку, її СП. З іншого – читач розуміє, що текст є не безпосереднім явищем його культури, а фактом “перенесення”; таким чином, окрема безеквівалентна лексема поширює своє значення на інші смисли тексту, закладаючи передумови для участі в утворенні етнокультурної ідентифікації цілого твору. Поетичний текст починає існувати як феномен на межі двох культур, оскільки естетична реакція іншомовного реципієнта на ці образи значно відрізняється від реакції носіїв мови.


У тексті-відповіднику безеквівалентні одиниці іншої мови починають функціонувати як екзотизми чи варваризми, оскільки позначають предмети чи явища іншої дійсності.


Проблема відтворення національно характеристичної лексики засобами іншої мови ускладнюються ще й тим, що необхідно передати не тільки особливості певних побутових чи історичних реалій твору, але й донести до читача правильне розуміння усталених образів, що складаються в кожного народу протягом віків, знайти в мові такі засоби, які б достовірно відображали риси національної психіки народу – носія іншої мови.


У висновках узагальнено теоретичні й практичні результати дисертаційної роботи.


1. Поетичний текст має багато спільних рис з іншими видами текстів, але водночас відрізняється своєю специфікою. Передусім поетичний текст – явище, організоване естетично (твір мистецтва). Тому композиція поетичного тексту може сприйматися реципієнтом як своєрідна естетична модель. З іншого боку, поетичний текст – функціональна ієрархічна організація смислу. Поетичний текст, як і будь-який інший, відображає системою образів (смислів) мовну картину світу, що певним чином збігається з реальною дійсністю.


У поетичному тексті кодується своєрідна етнічна картина світу, формальним показником якої є БЛ.


2. Окремі елементи композиції поетичного тексту можуть висуватися на передній план у смисловій ієрархії. Це висування зумовлюється специфікою організації тексту, коли увага читача зосереджується на певних елементах твору, встановлюються семантично релевантні відношення між смисловими елементами різних рівнів. Принцип висування ґрунтується на даних стилістики декодування, яка розглядає поетичний текст як джерело нової інформації, що примушує читача думати, переживати та отримувати естетичну насолоду.


Функції висування ґрунтуються на: 1) встановленні ієрархії символів; 2) фокусуванні уваги на головному; 3) забезпеченні єдності тексту при його сегментуванні; 4) встановленні зв’язків між елементами тексту (між смисловими частинами); 5) полегшенні декодування; 6) утворенні естетичного тла; 7) виконанні інших смислових функцій. Лексичні одиниці, що встановлюють ієрархію смислів поетичного тексту, визначаються “сильними позиціями”. У плані змісту вони домінують над іншими лексичними одиницями тексту.


Окрема сильна позиція визначається: 1) змістом поетичного твору, тобто виступає носієм смислу, та 2) формальною структурою, тобто розташуванням у композиції. СП поетичної композиції поділяються на: 1) структурні СП: назва, епіграф, початок та кінець строфи, слова, що римуються, перенос, лексичні повтори та ін. 2) смислові СП: образи-смисли – складові поетичної картини світу; експресивні символи – мовні елементи, семантика яких визначається у контексті: тропи, оказіоналізми тощо; безеквівалентні лексичні одиниці – складові образності, що створюють коло етнокультурних асоціацій (етнічну картину світу).


3. Композиційна роль СП визначається структурою, коли елементи тексту “висуваються” завдяки приділеній їм позиції, та смислом, коли текстові елементи здобувають логічно-образне навантаження, виступають смисловими домінантами, наділені несподіваним значенням, виступають експресивними символами, створюють коло асоціацій та підтекст тощо.


Своєрідним смисловим центром поетичного тексту виступає БЛ. Національно-культурна специфіка цієї лексики виявляється на рівні всіх компонентів її семантичної структури. БЛ функціонує в поетичному тексті як окремий елемент, здатний розгортати своє значення, це своєрідний текст у тексті. Національно-культурний компонент є універсальним у системі лексичного значення, зумовленим зв’язками БЛ з іншими одиницями різних мовних рівнів.


4. З’ясувавши теоретичні передумови використання в лінгвістиці терміну “безеквівалентна лексика”, ми вважаємо, що безеквівалентна лексема – особлива одиниця, що відображає національно-культурну своєрідність мови на лексичному рівні, номінує такі явища у сфері певної культури, які не властиві іншим. БЛ – це складова образності тексту, яка несе емоційно-експресивний підтекст, пов’язаний з ідеоетнічним компонентом значення.


5. БЛ – смислова сильна позиція поетичної композиції. Висунення БЛ у СП в композиції поетичного твору зумовлюють: 1) незвичність; 2) зв’язок із національною культурою.


Етнокультурний компонент семантики безеквівалентної лексеми є універсальним і поширюється на смисл-зміст усього тексту, оскільки безеквівалентна лексична одиниця як сильна позиція вступає в суперструктурні зв’язки з іншими смисловими елементами поетичної композиції.


6. Проведений аналіз текстоутворювальних функцій та мовного потенціалу БЛ сучасної української мови дозволив зробити класифікацію цієї лексики, спираючись на семантичні, прагматичні та функціональні особливості БЛ у поетичному тексті.


БЛ сучасної української мови, що функціонує в поетичних творах, можна класифікувати за такими групами: 1) власні назви; 2) слова-символи; 3) слова-реалії.


7. Наше дослідження стосувалося також спостереження за особливостями відтворення БЛ в іншомовних текстах. Розглянувши різні способи передачі безеквівалентних лексичних одиниць у іншомовних текстах-відповідниках, констатуємо необхідність врахування значення окремої безеквівалентної лексеми як сильної позиції в композиції поетичного тексту. Дослідження значення БЛ як СП передбачає розгляд асиметричних зв’язків та смислових відношень цих лексичних одиниць з іншими структурними та смисловими СП тексту.


Сприймання БЛ іншомовним реципієнтом звичайно відрізняється від реакції носіїв мови, тому вважаємо необхідним порівняння відповідних контекстів оригіналу та іншомовного відповідника, у яких функціонує БЛ.


 


Процес відтворення БЛ розглядається, у першу чергу, як творчий процес, що дозволяє зберегти етнічну картину світу, не ігноруючи композиційної та смислової основи поетичного контексту. Безеквівалентна лексична одиниця переймає на себе значні смислоутворювальні функції, оскільки сприяє створенню зв’язків з етнокультурним середовищем. Поетичний текст, таким чином, починає існувати на межі двох культур.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины