МІКРОКОНЦЕПТОСФЕРА СВЯТКИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ : МИКРОКОНЦЕПТОСФЕРА СВЯТКИ В УКРАИНСКОЙ языковой картины мира

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність і теоретичні засади дослідження, його новизну, визначено мету, завдання і методи, теоретичне й практичне значення роботи, окреслено структуру, подано відомості про апробацію основних положень дисертації та кількість публікацій.

Перший розділ «Теоретичні засади і науковий інструментарій дослідження мікроконцептосфери Святки у сучасній науковій парадигмі» присвячено висвітленню теоретичних і методологічних основ дисертації, зокрема йдеться про взаємодію мови із мисленням та культурою, що сприяє формуванню нових лінгвістичних галузей, передусім когнітивної лінгвістики та лінгвокультурології. Зазначається, що об’єднувальним моментом у розвитку цих двох лінгвістичних дисциплін є наявність концептуальних напрямів, одним із головних завдань яких є аналіз концептів. У зв’язку із цим завданням на базі когнітивної лінгвістики та лінгвокультурології виникає лінгвістична дисципліна, що вивчає концепти, – лінгвістична концептологія – нова лінгвістична інтегральна галузь, спрямована на детальний аналіз концептів різних типів та їхніх мовних репрезентантів. У межах лінгвоконцепології виділяють два основні підходи: лінгвокультурологічний (Н. Арутюнова, В. Воробйов, С. Воркачов, І. Голубовська, В. Карасик, В. Кононенко, Т. Космеда, В. Маслова, Г. Слишкін, Ю. Степанов, В. Телія) та лінгвокогнітивний (О. Бабушкін, М. Болдирев, В. Дем'янков, С. Жаботинська, В. Іващенко, О. Карпенко, О. Кубрякова, М. Піменова, З. Попова, Й. Стернін, О. Селіванова), різниця між якими полягає у розумінні поняття концепту та методики його аналізу. З огляду на те, що предметом роботи є українська різдвяно-новорічна обрядовість, яка належить до явищ культури, у дослідженні застосовуємо лінгвокультурологічний підхід.

Окрема увага приділена питанню картин світу. Традиційно науковці розподіляють картину світу на МКС – зображення довкілля, що реалізується засобами мовних номінацій, та ККС – систему понять, сформованих на основі уявлень людини, що складається з концептів. Сьогодні питання про дослідження картин світу залишається відкритим, зокрема продовжується розробка загальних теоретичних засад: номінації та дефініції базових понять, їх структури. Питання структури розв’язується по-різному: від максимального зближення мовної і концептуальної картин до визнання різного ступеня своєрідності відображення світу в кожній мові. Погляди науковців на взаємодію цих двох картин світу можна умовно поділити на чотири групи: 1) МКС та ККС не розмежовуються, оскільки мовної картини світу як сукупності знань людини про світ, що функціонують у мові, не існує (Г. Колшанський); 2) МКС повністю покриває зміст ККС, тобто мовна картина світу робить картину світу точнішою (Г. Брутян, Ж. Соколовська); 3) МКС існує як частина ККС, що є багатшою, ніж мовна (Ю. Караулов, О. Кубрякова, Б. Серебренников); 4) МКС та ККС поєднуються, але не покривають одна одну (І. Голубовська, Т. Космеда, Л. Лисиченко, С. Тер-Мінасова). Остаточно не вирішеною є також проблема класифікації та взагалі існування часткових картин, низка яких у роботі подовжується виокремленням міфологічної та релігійної картин світу. Міфологічна картина світу (МфКС) мислиться як вербальне та невербальне вираження всіх ірреальних уявлень людини про світ у вигляді явищ природи й культури у вигаданій формі, що ґрунтуються на міфологічному мисленні. Релігійна картина світу (РКС) – це вербальне та невербальне вираження системи знань про різні культи богів, що спирається на релігійний світогляд людини, основою якого є духовна віра. У межах цих картин світу розглядаємо і святочну обрядовість. 

З огляду на те, що до фундаментальних понять сучасної лінгвістики належить поняття «концептосфера», яке часто прирівнюють до ККС, його розуміємо як фрагмент ККС, що сформований на основі уявлень людини та репрезентований сукупністю одиниць пам’яті (концептів), які групуються за тематичною ознакою. У роботі таким фрагментом є концептосфера Свята календарного циклу, відповідно, різдвяно-новорічна обрядовість становить частину цієї концептосфери, що її називаємо мікроконцептосфера Святки. Мікроконцептосфера – це складова концептосфери, репрезентована сукупністю одиниць пам’яті (концептів), що групуються за тематичною ознакою. Базовою одиницею мікроконцептосфери Святки є концепт. У сучасній лінгвістиці його розглядають у різних векторах, що подано у вигляді п’яти парадигм: 1) філософська, у межах якої існує філософський та логіко-філософський підходи до розуміння концепту; 2) логічна, що базується на лінгво-логіко-філософському, логіко-поняттєвому та логіко-семантичному підходах; 3) психологічна, що репрезентована психологічним, когнітивним та семантико-когнітивним підходами; 4) культурологічна, що в її межах виокремлюємо культурологічний, лінгвокультурологічний, етнолінгвістичний, інтегративний підходи; 5) літературна. З огляду на предмет дослідження концепт трактуємо як багатомірне культурно значуще соціопсихічне утворення, що може мати мовне вираження, тобто застосовуємо інтегративний підхід до розуміння концепту, який передбачає взаємозв'язок лінгвістичного, психологічного, культурологічного та інших аспектів.

Проаналізувавши етнографічний опис народних обрядів та традицій, що входять до зимових календарних свят, у складі Мксф Святки виділяємо 46 центральних концептів. Критеріями їх виокремлення слугували такі чинники: 1) належність конкретного предмета або культурного явища до різдвяно-новорічної обрядовості; 2) частотність уживання згадок про нього в етнографічних джерелах; 3) значна кількість обрядів із використанням цього предмета або явища; 4) його сучасна актуальність та цінність, тобто сучасне функціонування у МКС та ККС. З огляду на специфіку матеріалу дослідження, що його залежно від внутрішньої форми розглядаємо в межах міфологічної або релігійної картин світу, основними типами концептів уважаємо міфологеми – концепти, що у вербальній і невербальній формах фіксують уявлення людини про ірреальне явище та є наслідком первісної міфологічної свідомості, й теологеми – концепти, що у вербальній і невербальній формах фіксують фрагменти релігійного світогляду людини, основою якого є віра в Бога як надприродну істоту. Серед них виокремлюємо концепти-архетипи – концепти, що у вербальній та невербальній формах фіксують збережений у людській пам’яті архаїчний, первісний образ.

У сучасній науковій літературі описано 9 основних методик аналізу концепту, пріоритетними серед яких є теорія фреймів, теорія семантико-когнітивного поля, теорія метафори та лінгвокультурологічні теорії В. Карасика і С. Воркачова. Спираючись на наявні теорії, для аналізу центральних концептів Мксф Святки застосовуємо комплексну методику, що поєднує елементи семантико-когнітивного та лінгвокультурологічного аналізів і здійснюється в три етапи:

1) побудова номінативного поля концепту та встановлення його номінативної щільності. Номінативне поле концепту будуємо шляхом суцільної вибірки зі словників різних типів та етнографічних джерел прямих номінацій концепту, їх синонімів та дериватів. Номінативну щільність концепту пропонуємо подавати у цифровому еквіваленті. Для цього вводимо поняття коефіцієнт номінативної щільності, що його обчислюємо за формулою Q_nd = NF_c : NF_mcs, де Q_nd – це коефіцієнт номінативної щільності, NF_c – загальна кількість одиниць номінативного поля концепту, NF_mcs – загальна кількість одиниць номінативного поля Мксф;

2) виділення та опис структурних елементів концепту. Згідно із методикою аналізу культурних концептів Ю. Степанова в структурі концепту виокремлюємо дві складові – культурну і поняттєву. Культурна складова містить три шари: а) історичний, де аналізуємо конкретне явище в складі святочної обрядовості з історико-етнографічного погляду з метою доведення його належності до центральних концептів Мксф Святки; б) актуальний, у якому проводимо аналіз лексичних та словотвірних ознак, тобто аналіз наявних синонімів та дериватів імені концепту; в) етимологічний, що його аналіз дає змогу визначити первинний смисл імені концепту. Поняттєву складову виявляємо шляхом аналізу значень слів – основних репрезентантів концепту, що його здійснюємо методом компонентного аналізу, основною метою якого є виокремлення архісем та диференційних сем. Згідно із методикою концептуального аналізу З. Попової та Й. Стерніна, спільні або близькі за смислом семи різних вербалізаторів одного концепту узагальнюємо й інтерпретуємо як когнітивні ознаки концепту, що їх називаємо смисловим елементом або компонентом смислу концепту, тобто найменшою одиницею. Подібні смислові елементи отримуємо й упродовж аналізу всіх шарів культурної складової концепту, узагальнюючи та інтерпретуючи як смислові елементи первинний смисл імені концепту, смисли, що їх містить концепт в історико-етнографічному контексті, а також лексичні значення синонімів та дериватів;

3) моделювання польової структури концепту. Визнаючи польову організацію концепту, вважаємо концепт концептополем мікрорівня, що складається з ієрархії смислових елементів. До ядра відносимо смислові елементи, які виділені під час аналізу поняттєвої складової. Всі інші компоненти смислу, залежно від частотності їх використання, а також від сфери вжитку (враховуємо, чи вживається концепт лише у межах святочної обрядовості, чи й поза її межами), належать до приядерної або периферійної зон. Польові структури всіх концептів у складі Мксф Святки подаємо з урахуванням їх особливостей у дохристиянський, християнський та сучасний періоди, що можливо завдяки вивченню історико-етнографічних розвідок.  

Визнаючи мікроконцептосферу Святки концептополем макрорівня, згідно з канонами теорії поля вичленовуємо в її структурі три зони (ядро, приядерну зону та периферію), кожній із яких присвячуємо окремий розділ. З огляду на те, що Мксф Святки є великим угрупованням концептів, розподіляємо його на фрагменти – концептуальні мікрополя (КМП), у складі яких концепти згруповані за тематичною ознакою. Таких мікроконцептополів у роботі 10, кожне з яких повністю належить до ядра, приядерної зони або периферії мікроконцептосфери Святки.

У другому розділі «Підґрунтя мікроконцептосфери Святки. Ядерні концепти» характеризуємо 7 найголовніших та найуживаніших у складі Мксф Святки концептів (Святки, Різдво, Новий рік, Водохреще, Святвечір, Щедрий вечір, Голодна кутя), що становлять її ядро, та 6 концептів (Вогонь, Сонце, Вода, Смерть, Народження, Христос), що завжди були джерелом для формування міфів, релігій, філософій більшості народів і також стали основою для формування календарної обрядовості взагалі та святочної обрядовості зокрема. На підставі параметра об’єкта концептуалізації ці концепти поділяємо на концепти-архетипи (підґрунтя Мксф) та культурні (ядро Мксф). Відповідно до цього розподілу згадані концепти формуємо в два КМП – «Архетипні образи» та «Різдвяно-новорічні свята», кожному з яких присвячено окремий підрозділ.  

Залежно від ролі в структурі свідомості згадані концепти поділяємо на 3 теологеми (Різдво, Водохреще, Христос) та 10 міфологем (Святки, Новий рік, Святвечір, Щедрий вечір, Голодна кутя, Вогонь, Сонце, Вода, Народження, Смерть). Кількісна перевага міфологем доводить, що основним підґрунтям для формування святочної обрядовості був міфологічний світогляд. Із позиції суб’єкта концептуалізації концепти розподіляємо на 4 етноконцепти (Святки, Святвечір, Щедрий вечір, Голодна кутя), 1 груповий (Христос) та 8 універсальних (Різдво, Новий рік, Водохреще, Вогонь, Вода, Сонце, Народження, Смерть). Кількісна перевага універсальних концептів свідчить про первісне запозичення основ різдвяно-новорічної обрядовості, а наявність етноконцептів – про продовження формації святочних обрядів та традицій вже на українському ґрунті.

Номінативне поле цього фрагмента Мксф Святки широке (164 одиниці): 126 одиниць складають номінативне поле КМП «Різдвяно-новорічні свята», а 38 – номінативне поле КМП «Архетипні образи». Залежно від регіону ці номінативні поля мають специфічні особливості, зокрема в лексиці мешканців Західної України побутує 14 номінативних одиниць, невідомих на інших українських територіях (напр. Корочун, Тайна вечеря, Божа вечеря, терплячий Святвечір, голодна вода, писана коляда, жива ватра, Божич), а у Східній та Центральній Україні таких одиниць 12 (напр. Щедра вечеря, Щедра кутя, Василева коляда, Василева кутя).

Парадигматичний аналіз номінативного поля цього фрагмента Мксф Святки дав змогу виявити 7 синонімічних рядів (Христос – Господь – Спаситель – Син Божий; Святвечір – Багатий вечір – Багата кутя – Свята вечеря – Вілія – Коляда; Щедрий вечір – Багатий вечір – Щедра вечеря – Щедра кутя – Василів вечір – Меланки; Голодна кутя – другий Святвечір – друга Вілія – голодна вода – писана коляда – Водохреще; Різдво – Коляда – Карачун; Новий рік – Василь – Овсень; Водохреще – Водосвяття – Хрещення – Йордан – Богоявлення) та 4 синонімічні пари (вогонь – жива ватра, сонце – Божич, народження – різдво, Святки – Коляда). Джерелами синонімії для номінативного поля цього фрагмента Мксф Святки найчастіше стають запозичення (Божич, Коляда, Вілія, Корочун, Овсень), народна етимологія (голодна вода, писана коляда, Василія-свинятника), метонімічні перенесення (номінація Водохреще на позначення передодня цього свята), впровадження церковних номінацій (Коляда – Святки). Деякі запозичення побутують в українській мові без зміни своїх первісних значень (Коляда – (лат.) «цикл зимових свят», (укр.) «зимове свято, що тяглося не один день і звалося спільним словом»; Корочун – (румун.) «Різдво», (укр.) «Різдво»), але інколи запозичена лексема отримує нове значення внаслідок метонімічного перенесення (Божич – (серб.-хорв.) «Різдво», (укр.) «молоде зимове сонечко») або внаслідок звуження семантики (Вілія – (старопольськ.) «переддень свята», (укр.) «переддень Різдва»). Особливістю цього фрагмента Мксф Святки є утворення синонімічних номінацій за допомогою епітетів, що додаються до домінанти синонімічного ряду, тобто до імені концепту (новий вогонь, живий вогонь, святий вогонь, чистий вогонь, цар-вогонь; Сонце праведне, Бог сонце; досхідня вода, вечірня вода, йорданська вода, хрещенська вода, богоявленська вода, освячена вода, свята вода; Різдвяні святки, зимові святки).

Крім синонімів, деякі номінативні одиниці (Святвечір, Багатий вечір, Вілія, Овсень, Водохреще, Йордан) мають фонетико-орфографічні варіанти, що виникають залежно від діалектних особливостей конкретного регіону та змін правописних норм у різні історичні періоди, зокрема відмінності у написанні номінацій Святвечір та Багатий вечір залежать від історичних змін та змін у правописних нормах (Свят Вечір, Святий вечір, Свят-вечір, Святвечір; Багатий вечір, Багат-вечір, Багатвечір). Лексема Вілія має кілька орфографічних варіантів, серед яких Вѣлѣя та Вилиѧ є найдавнішими формами, а різниця у вживанні номінацій Вілія, Вилия, Вилія, Велия залежить від наближення однієї голосної до іншої. Виникнення діалектної форми Авсень мотивовано діалектним наближенням голосного [о] до [а] під упливом білоруської або російської мов (Овсень-Авсень), а розвиток форм Таусень, Баусень, Говсень деякі дослідники пояснюють додаванням до первісного варіанту Усень відповідних окличних елементів (та, ба, гой). Лексеми Водохреще та Йордан репрезентовані фонетичними, морфологічними, словотвірними варіантами та їх комбінаціями: наближенням однієї голосної до іншої, залежно від місцевості (Водохрещі – Водохрищі, Водохреще – Водохрище, Водохреща – Водохрища; Ордан – Ардан, Йордань – Єрдань); усіченням переднього приголосного (Йордан – Ордан); чергуванням твердих і м'яких фонем (Йордан – Йордань, Ордан – Ордань, Єрдан – Єрдань); зміною за категорією роду (чол. р. – Йордан, Ордан, Єрдан; жін. р. – Йордань, Ордань, Єрдань); варіативністю флексій (Водохреще – Водохреща); зміною однини на множину (Водохреще – Водохрещі, Водохрище – Водохрищі).

Особливість цього фрагмента Мксф Святки (не властива святочній лексиці в цілому) – наявність у складі мовних репрезентантів концептів КМП «Різдвяно-новорічні свята» конфесійних синонімів (Водохреще – Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа; Новий рік – свято пам’яті св. Василія Великого; Різдво – Свято Різдва Господа Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа; Щедрий вечір – день преподобної Меланії Римлянки), що завдяки народному тяжінню до спрощення довгих назв зазнають подвійної редукції (Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа → Хрещення Господнє, Хрещення Ісуса Христа → Хрещення; свято пам’яті св. Василія Великого → свято Василя → Василя, Василь; Свято Різдва Господа Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа → свято Різдва Христового → Різдво Христове → Різдво; день преподобної Меланії Римлянки → свято Меланки → Меланки).

Значну частину номінативного поля складають деривати, об’єднані у словотвірні пари (18 пар: Христос → христосанка, Коляда → колядний, Святвечір → святвечірній, Святвечір → святвечеровий, Водохрестя → водохресний, Святки → святочний, Йордан → йорданський, Хрещення → хрещенський, Водорщі → водорщаний, Новий рік → новорічний, Щедрий вечір → щедровий, Щедрий вечір → Щедрик, Щедрий вечір → Щедрець, Новий рік → Новоріччя, Різдво → різдвувати, Щедрий вечір → щедрак, Щедрий вечір → щедрівка, богоявлення → богоявленський) та словотвірні ланцюжки (4 ланцюжки: Христос → христосати → христосання; Різдво → різдвяний → різдвянський; Щедрий вечір → щедрувати → щедрування; Щедрий вечір → щедрувати → щедрувальник), що свідчить про активне використання святочної лексики в мовному вжитку.

Аналіз поняттєвої складової основних мовних репрезентантів усіх концептів, що входять до складу КМП «Архетипні образи» та «Різдвяно-новорічні свята», дав змогу виявити 22 полісеманти, що мають від 2 до 15 значень. Серед цих полісемантів є лексеми, всі значення яких стосуються різдвяно-новорічної обрядовості (Меланки: 1) церковне свято – вечір напередодні Нового року; 2) новорічний обряд із традиційним перевдяганням у тварин і фольклорних персонажів; 3) учасник новорічного обряду; Василь: 1) свято пам’яті св. Василія Великого, що відзначається у перший день року – 1 січня; 2) обрядовий новорічний хліб у Карпатах; 3) сніп із пшениці або жита, що його на Святвечір вносять до хати та ставлять на покуті), але більшість полісемантів (вогонь, сонце, народження, різдво, вода, смерть, Христос, Господь, спаситель, Святки, Коляда, Корочун, Водохреще, Новий рік, Овсень, Водосвяття, Хрещення, Йордан, Богоявлення) вживається у межах святочної лексики лише в одному із наявних значень.   

Під час аналізу концептів, що належать до КМП «Архетипні образи» та «Різдвяно-новорічні свята», було виокремлено смислові елементи,  найчастотнішими серед яких є такі компоненти смислів, як «святість» та «свято», що вказує на сакральний характер ядра та підґрунтя мікроконцептосфери Святки.

У третьому розділі «Приядерна зона мікроконцептосфери Святки» аналізуємо специфічні культурні концепти, що не існують поза межами Мксф Святки. Це такі концепти, як Колядування, Щедрування, Посівання, Колядка, Щедрівка, Христосанка, Віншування, Посівальна пісня, Водохресна пісня, «Коза», «Маланка», Вертеп, Маланка, Дід Мороз / св. Миколай, Снігуронька. На підставі параметра об’єкта концептуалізації поділяємо їх на культурні та антропоконцепти, що формують чотири КМП – «Святочні обрядові обходи», «Святочні обрядові пісні», «Театралізовані вистави» та «Антропоморфні ряджені», кожному з яких присвячено окремий підрозділ.

Залежно від ролі у структурі свідомості ці концепти поділяємо на 4 теологеми (Христосанка, Водохресна пісня, Вертеп, св. Миколай) і 11 міфологем (Колядування, Щедрування, Посівання, Колядка, Щедрівка, Віншування, Посівальна пісня, «Коза», «Маланка», Маланка, Дід Мороз, Снігуронька). Кількісна перевага останніх підтверджує, що підґрунтям для формування святочної обрядовості був міфологічний світогляд. Із позиції суб’єкта концептуалізації згадані концепти є етноконцептами, що містять специфічні компоненти смислів та побутують лише у межах Мксф Святки. Завдяки цьому і відносимо їх до приядерної зони.

Серед концептів, що належать до цього фрагмента Мксф Святки, є такі, що побутують лише на окремих територіях, зокрема концепти Христосанка, Віншування, св. Миколай відомі лише мешканцям Західної України, а Дід Мороз та Снігуронька – Східної та Центральної, що зумовлено історичними та релігійними чинниками, передусім тісними контактами Західної України із католицькою Польщею, а Східної та Центральної України – із Росією. Номінативне поле цього фрагмента Мксф Святки значно менше, ніж у попереднього (78 одиниць), але залежно від регіону теж має специфічні особливості, зокрема у лексиці мешканців Західної України побутує 15 номінативних одиниць, що не поширені на інших українських територіях (напр. щедруха, віншування, пастирка, шопка), а у Східній та Центральній Україні таких одиниць 10  (напр. Снігуронька, овсень, посипалка).

Парадигматичний аспект дослідження цього номінативного поля дав змогу виявити 5 синонімічних рядів (вертеп – шопка – бетлегем – пастирка; посівання – засівання – посипання; посівальна пісня – засівальна пісня – посипальна пісня; христосанка – коляда – колядка; водохресна пісня – йорданська пісня – йорданське віншування – щедрівка) та 4 синонімічні пари (колядування – коляда, колядка – коляда, щедрівка – овсень, Дід Мороз – різдвяний дід). Джерелами синонімії для номінативного поля цього фрагмента Мксф Святки є народна етимологія (пастирка) та запозичення (овсень, віншування, шопка, бетлегем, Снігуронька, Дід Мороз), що побутують в українській мові без зміни первісного значення (овсень – (рос., укр.) «обрядова новорічна пісня»; шопка (польськ.), бетлегем (угор.) – (укр.) «різдвяна театралізована вистава»; Снігуронька – (рос., укр.) «казкова істота, уособлення снігу у вигляді молодої дівчини»; Дід Мороз – (рос., укр.) «казкова істота, уособлення морозу у вигляді старого чоловіка»), або зі звуженням первісного значення (віншування – (польськ.) «вітання», (укр.) «вітальна різдвяно-новорічна пісня»). Особливістю цього фрагмента Мксф Святки є перевага абсолютних (10 одиниць, напр.: колядка – коляда, колядування – коляда, вертеп – шопка, бетлегем, пастирка; Дід Мороз – різдвяний дід) та термінологічних синонімів (11 одиниць, напр.: посівальна пісня – засівальна пісня; церковна колядка – церковно-книжна колядка – церковна коляда; водохресна пісня – йорданська пісня –  йорданське віншування).

Поряд із синонімами значну частину номінативного поля складають деривати, об’єднані у словотвірні пари (11 пар: колядка → колядковий,овсень → овсеневий, щедрівка → щедрівчаний, колядка → колядчаний, щедрівка → щедрівочка, коляда → колядник, Маланка → маланкар, шопка → шопкар, вертеп → вертепник, Маланка → маланковий, вертеп → вертепний) та словотвірні ланцюжки (5 ланцюжків: коляда → колядувати → колядування, коляда → колядник → колядниченько, коляда → колядник → колядничок, щедрівка → щедрівник → щедрівницький, Маланка → маланкувати → маланкування), що свідчить про активне використання святочної лексики в мовному вжитку.

Аналіз поняттєвої складової основних мовних репрезентантів усіх концептів, що входять до складу КМП «Святочні обрядові обходи», «Святочні обрядові пісні», «Театралізовані вистави», «Антропоморфні ряджені», дав змогу виявити 3 полісеманти, які мають від 2 до 6 значень. Серед цих полісемантів є лексема, всі значення якої стосуються святочної обрядовості (Колядка: 1) старовинна обрядова різдвяна пісня; 2) обряд колядування; 3) зменш. від слова коляда; 4) обрядова різдвяна пісня церковно-книжного походження), а інші полісеманти (віншування, вертеп) вживаються у межах святочної лексики лише в одному з наявних значень.   

Під час аналізу концептів, що належать до КМП «Святочні обрядові обходи», «Святочні обрядові пісні», «Театралізовані вистави», «Антропоморфні ряджені»  було виокремлено смислові елементи, найчастотнішими серед яких є такі компоненти смислів, як «радість» та «обряд».

У четвертому розділі «Периферійна зона мікроконцептосфери Святки» розглядаємо  концепти, що побутують не лише у межах мікроконцептосфери Святки, а й усієї концептосфери Свята календарного циклу, зокрема це такі концепти, як Кутя, Узвар, Карачун, Книш, Млинець, Павук, Бджола, Коза, Свиня, Голуб, Полазник, Плуг, Сокира, Дідух, Ялинка, Солома, Зерно. На підставі параметра об’єкта концептуалізації поділяємо їх на артефакти та натурфакти, що формують чотири КМП – «Святочна обрядова їжа», «Тварини та їх символи», «Знаряддя праці» та «Рослини та їх символи».

Залежно від ролі у структурі свідомості ці концепти поділяємо на 1 теологему (Голуб) і 16 міфологем (Кутя, Узвар, Карачун, Книш, Млинець, Павук, Бджола, Коза, Свиня, Полазник, Плуг, Сокира, Дідух, Ялинка, Солома, Зерно). Значна кількісна перевага останніх указує, що концепти цього фрагмента Мксф Святки є первісними найдавнішими складниками святочної обрядовості (порівняно з іншими). Із позиції суб’єкта концептуалізації згадані концепти розподіляємо на 7 етноконцептів (Узвар, Карачун, Книш, Полазник, Зерно, Солома, Дідух) та 10 універсальних (Кутя, Млинець, Павук, Бджола, Коза, Свиня, Голуб, Плуг, Сокира, Ялинка). Перевага універсальних концептів, які здебільшого є натурфактами, спричинила віднесення цього фрагмента Мксф Святки до приядерної зони.

Серед концептів, які належать до цього фрагмента мікроконцептосфери Святки, є також такі, що побутують лише на окремих територіях, зокрема концепти Карачун та Павук відомі лише мешканцям Західної України. Це зумовлено історичними та релігійними чинниками, передусім тісними контактами Західної України із Румунією, Молдовою та католицькою Польщею.

Номінативне поле цього фрагмента Мксф Святки рівнозначно попередньому (72 одиниці), але залежно від регіону теж має специфічні особливості: в лексиці мешканців Західної України побутує 25 номінативних одиниць, що не поширені на інших українських територіях (напр. дзьобавка, лоґаза, настільник, василь, баба, кріль, отава), а у Східній та Центральній Україні таких одиниць 3 (кесератське порося, жертовне порося, новорічна ялинка).

Парадигматичний аспект дослідження цього фрагмента Мксф Святки дав змогу виявити 5 синонімічних рядів (кутя – пшениця – дзьобавка – лоґаза; карачун – василь – настільник; свиня – жертовне порося – кесаретське порося; Дідух – Дід –  Рай – Василь – баба – Коляда – Корочун – король – зажин; солома – дід – дідух – баба – сіно – отава) та 2 синонімічні пари (сокира – топір, зерно – збіжжя). Джерелами синонімії для номінативного поля цього фрагмента мікроконцептосфери Святки є народна етимологія (Дід, Дідух, Рай, баба, Василь на позначення різдвяного снопа; дід, дідух, баба, сіно, отава на позначення соломи, яку використовують у святочній обрядовості), метонімічні перенесення (дзьобавка, пшениця на позначення куті; зажин, Корочун, Коляда на позначення різдвяно-новорічного снопа) та запозичення (лоґаза, книш, карачун), що побутують в українській мові без зміни первісного значення (карачун – (молд., укр.) «обрядовий хліб, спечений до Нового року»), або з його звуженням (книш – (нгрецьк.) «вид хліба, сала», (укр.) «вид білого хліба, змащеного салом або олією, що його використовують в обрядах Святвечора та Різдва»; лоґаза – (угор.) «каша з ячменю», (укр.) «ячна обрядова каша, що вживається напередодні Різдва або Водохреща»).

Крім синонімів, деякі номінативні одиниці (узвар, карачун, полазник) мають фонетико-орфографічні варіанти, що виникають залежно від діалектних особливостей конкретного регіону (карачун – крачун, кречун, керечун; полазник – полажник, полазець), внаслідок діалектного тяжіння однієї голосної до іншої (корочун – карачун, полазник – палазник, озвар – узвар) чи позиційного чергування (узвар – взвар).

Дериваційний аспект цього фрагмента мікроконцептосфери Святки не має широкої репрезентації, зокрема виявлено лише 9 словотвірних пар (узвар → узварець, млин → млинець, василь → васильок, книш → книшик, василь → василіник, голуб → голубок, голуб → голубець, топір – топірець, ялинка – ялинковий). Найпродуктивнішим є утворення іменників зі зменшено-пестливим значенням. 

Аналіз поняттєвої складової основних мовних репрезентантів усіх концептів, що входять до складу КМП «Святочна обрядова їжа», «Тварини та їх символи», «Рослини та їх символи», «Знаряддя праці», дав змогу виявити 28 полісемантів, що мають від 2 до 35 значень. У більшості із цих полісемантів основні значення не стосуються різдвяно-новорічної обрядовості.

Смислові елементи концептів цього фрагмента мікроконцептосфери Святки є специфічними для кожного КМП.

Проведене дослідження дало змогу зробити такі висновки:

1. Аналізуючи історію формування різдвяно-новорічної обрядовості, науковці різних періодів обґрунтовували такі теорії її походження: 1) запозичення слов’янських зимових свят та обрядів у греків та римлян; 2) автохтонність обрядів язичницького свята зимового сонцестояння у східних слов’ян; 3) перенесення давніх слов’янських обрядів березневого Нового року на зиму; 4) запозичення деяких елементів обрядів у європейців; 5) формування різдвяно-новорічної обрядовості у християнський період як суто релігійної. Втім, результати проведеного дослідження вказують, що кожна із цих теорій не є окремою, а лише доповнює попередню.

2. Упродовж ХІХ-ХХ ст. святочну обрядовість детально розглянули історики та етнографи, окремі засоби номінації Різдвяних свят та елементів святочних обрядів аналізували і лінгвісти. З огляду на те, що Святки – це складний культурний комплекс із акціональними, предметними, персональними та вербальними компонентами, для його дослідження було застосовано комплексну методику, що поєднує елементи семантико-когнітивного та лінгвокультурологічного аналізів. Різдвяно-новорічну обрядовість розглянуто як Мксф Святки, складовими якої є концепти, що мають вербальне вираження, а основними методами її дослідження визнано описовий метод, метод концептуального аналізу та метод моделювання.

3. До складу мікроконцептосфери Святки входить 46 центральних концептів, що дало змогу розглянути її як складну систему – концептуальне поле. На підставі параметра об’єкта концептуалізації центральні концепти Мксф Святки поділено на концепти-архетипи (6 одиниць), антропоконцепти (4 одиниці), артефакти (7 одиниць), натурфакти (10 одиниць) та культурні концепти (19 одиниць). Згідно із цим розподілом та з огляду на те, що концептуальне поле – це велике угруповання, що містить чітко окреслені фрагменти – мікроконцептополя, центральні концепти Мксф Святки згруповано у 10 КМП: 1) «Архетипні образи» (Вогонь, Вода, Сонце, Смерть, Народження, Христос); 2) «Різдвяно-новорічна обрядовість» (Святки, Святвечір, Щедрий вечір, Голодна кутя, Різдво, Новий рік, Водохреще); 3) «Святочні обрядові обходи» (Колядування, Щедрування, Посівання); 4) «Святочні обрядові пісні» (Колядка, Щедрівка, Віншування, Христосанка, Посівальна пісня, Водохресна пісня); 5) «Театралізовані вистави» (Вертеп, «Коза», «Маланка»); 6) «Антропоморфні ряджені» (Маланка, Снігуронька, Дід Мороз / св. Миколай); 7) «Святочна обрядова їжа» (Кутя, Узвар, Книш, Млинець, Карачун); 8) «Тварини та їх символи» (Коза, Свиня, Павук, Бджола, Голуб, Полазник); 9) «Знаряддя праці» (Плуг, Сокира); 10) «Рослини та їх символи» (Зерно, Солома, Дідух, Ялинка).

4. Із позиції суб’єкта концептуалізації центральні концепти Мксф Святки поділено на 28 етноконцептів та 17 універсальних. Наявність останніх підтверджує думку про первісне дохристиянське греко-римське запозичення деяких елементів різдвяно-новорічної обрядовості, передусім власне самих свят (Різдво, Новий рік, Водохреще) та їх архетипних основ (Вода, Вогонь, Сонце, Смерть, Народження), а також тварин (Коза, Свиня, Бджола) та знарядь праці (Плуг, Сокира), що їх уважали священними у греко-римському світі. Поступово запозичену обрядовість поповнили власне слов’янські, а іноді й суто українські етноконцепти (напр. Дідух, Щедрівка). Той факт, що залежно від ролі в структурі свідомості центральні концепти мікроконцептосфери Святки поділено на 38 міфологем та 8 теологем, переконує в можливості повної формації української різдвяно-новорічної обрядовості ще до прийняття християнства, тобто основним підґрунтям для її формування був міфологічний світогляд давніх греко-римлян, а пізніше слов’ян.

5.  У МКС центральні концепти Мксф Святки репрезентовані засобами мовного вираження, сукупність яких становить номінативне поле Мксф Святки, що сягає 314 одиниць. Парадигматичний аспект дослідження цього номінативного поля дав змогу виявити 17 синонімічних рядів та 10 синонімічних пар. Основними джерелами синонімії в різдвяно-новорічній лексиці є: а) запозичення із російської (Овсень, Дід Мороз, Снігуронька), білоруської (баба), угорської (лоґаза), молдавської і румунської (карачун), польської (Вілія, шопка, король) та грецької (Коляда, книш) мов; б) метонімічні перенесення назв (Василь як день 1 січня – василь як різдвяно-новорічний хліб – Василь як святочний сніп); в) народна етимологія (Тайна вечеря, писана коляда). Попри те, що високу частотність уживання різдвяно-новорічної лексики спостерігаємо лише впродовж Різдвяних свят, констатуємо достатньо високу кількість номінативних одиниць на позначення реалій святочної обрядовості, що свідчить про актуальність цієї сфери дійсності для українського суспільства, а також про її давність, цінність і комунікативну релевантність, тобто необхідність обмінюватися даною інформацією в україномовному соціумі.

6. Дериваційний аспект дослідження номінативного поля мікроконцептосфери Святки дав змогу виявити 76 похідних номінацій, серед яких 9 словотвірних ланцюжків та 38 словотвірних пар. У межах святочної лексики найпродуктивніше утворюються прикметники (21 одиниця), іменники на позначення особи (10 одиниць), іменники з модифікованим значенням (8 одиниць) та власні назви (9 одиниць). Процес творення нових похідних номінацій продовжується і сьогодні (порівн.: Різдво → різдвувати), що свідчить про активне використання різдвяно-новорічної лексики в мовному вжитку.

7. Загальноукраїнське номінативне поле Мксф Святки в різних регіонах України має специфіку. У різдвяно-новорічній лексиці мешканців Західної України побутує 87 номінативних одиниць, не поширених на інших українських територіях (напр. дзьобавка, лоґаза, настільник, христосанка, пастирка), а у Східній та Центральній Україні таких одиниць лише 34 (напр. Овсень, посипалка, кесаретське порося, новорічна ялинка). Джерелом виникнення специфічних номінацій найчастіше стають запозичення, тому кількісна перевага специфічної лексики на територіях Західної України зумовлена сусідством цього регіону із більшою кількістю країн (Молдова, Румунія, Угорщина, Словенія, Польща, Білорусія) порівняно зі східними та центральними регіонами, що межують лише з Росією та Білоруссю.

8. Номінативна щільність центральних концептів Мксф Святки неоднорідна, зокрема концепти, що входять до складу КМП «Різдвяно-новорічні свята», мають найбільший коефіцієнт номінативної щільності (від 0,019 до 0,108), а найменший – концепти в складі КМП «Антропоморфні ряджені» та КМП «Знаряддя праці» (від 0,003 до 0,009). Аналіз коефіцієнтів номінативної щільності всіх концептів мікроконцептосфери Святки дав змогу встановити, що коефіцієнт номінативної щільності концепту прямо залежить від комунікативної релевантності цього концепту, тобто чим більша в суспільстві необхідність обмінюватися інформацією про конкретний концепт, тим більше створюється засобів мовного вираження цього концепту, а отже, збільшується і коефіцієнт його номінативної щільності.     

9. У процесі компонентного аналізу було розглянуто 92 основних мовних репрезентанти центральних концептів Мксф Святки, серед яких виявлено 51 полісемант (напр. Новий рік, Хрещення, Різдво, кутя), але в 31 з них (напр. карачун, Йордан, віншування, дід) у сучасних українських тлумачних словниках зафіксовані не всі значення, а 23 номінативні одиниці взагалі не включені до складу лексикографічних джерел (напр. Божич, карачун, Василь, шопка).

10. Важливу роль у формуванні засобів мовної репрезентації мікроконцептосфери Святки відіграли екстралінгвальні чинники, зокрема такі, як контакти із сусідніми країнами, що сприяло запозиченню деяких номінацій (напр. Вілія, карачун, Овсень, полазник); прийняття християнства, що спричинило виникнення нових релігійно вмотивованих номінативних одиниць (напр. Хрещення Господнє, Різдво Христове); впровадження Петром І змін у календарі, що відобразились і у різдвяно-новорічній лексиці (Новий рік, ялинка); процес створення деяких наукових термінів, до якого долучилися історики та етнографи (напр. жертовне порося, водохресна пісня), потреби радянської ідеології (новорічна ялинка, Дід Мороз).

11. Комплексний аналіз центральних концептів Мксф Святки сприяв виділенню смислових елементів, з яких складаються їх концептуальні структури. Репрезентувавши виокремлені смислові елементи з огляду на польову організацію, констатуємо, що ядро концептів становлять виявлені шляхом компонентного аналізу узагальнені семи, що їх інтерпретуємо як смислові елементи концепту. Серед ядерних смислових елементів виділено спільні елементи, які доводять належність концептів до одного КМП (порівн.: компонент смислу «знаряддя праці» вказує на належність концептів Плуг та Сокира до КМП «Знаряддя праці»). Існують також компоненти смислу, що притаманні не лише концептам одного КМП, а більшості центральних концептів Мксф Святки, передусім це смислові елементи «святість» та «свято», що свідчить про належність цих концептів до одного концептополя (мікроконцептосфери Святки). Приядерна зона центральних концептів містить диференційні компоненти смислів, що вирізняють концепт із-поміж інших концептів Мксф Святки. Щодо зони периферії, то навіть невелика кількість смислових елементів (порівняно із приядерною зоною), основними з яких для більшості концептів є компоненти смислів «радість», «здоров’я», «врожай», «добробут», «весна», «діти», «подарунки», свідчить про зв’язки центральних концептів мікроконцептосфери Святки з концептами інших концептосфер та української ККС у цілому. 

12. Упродовж віків концептуальні структури центральних концептів Мксф Святки зазнали деяких змін, що пов’язано із переломними моментами в житті слов’янського суспільства, залежно від яких ці зміни проходили в три етапи: 1) під час упровадження християнства зникла більшість смислових елементів, що мали суто язичницьку мотивацію, та з’явились нові власне релігійні компоненти смислів; 2) антирелігійна кампанія радянського періоду спричинила втрату смислових елементів із релігійною мотивацією та призвела до виникнення нових ідеологічно забарвлених компонентів смислів; 3) сучасне відродження культурних цінностей сприяло поверненню важливих смислових елементів із язичницькою та релігійною мотивацією в концептуальні структури міфологем і теологем.

13. Поряд із трансформаціями, що відбувались у структурах центральних концептів Мксф Святки, впродовж віків незначних змін зазнала і сама мікроконцептосфера. У християнський період виникли нові концепти з релігійною мотивацією (Христос, Водохресна пісня, Христосанка, Вертеп, св. Миколай) та християнізувались давні, запозичені в греко-римлян концепти (Різдво, Водохреще, Голуб), а у радянський період Мксф Святки збагатилась «реабілітованими» та модифікованими концептами – Дід Мороз, Снігуронька, Ялинка.

14. Детальний аналіз Мксф Святки дав змогу репрезентувати її як польову структуру, ядро якої становить КМП «Різдвяно-новорічні свята», а до приядерної зони входять КМП «Святочні обрядові обходи», «Святочні обрядові пісні», «Театралізовані вистави» та «Антропоморфні ряджені». Попри те, що зона периферії складається з КМП «Святочна обрядова їжа», «Тварини та їх символи», «Знаряддя праці», «Рослини та їх символи», деякі концепти зі складу цих КМП, що побутують лише у різдвяно-новорічній обрядовості, можна віднести до приядерної зони (Карачун, Дідух, Ялинка). Щодо КМП «Архетипні образи», то воно повністю поглинає всю польову структуру Мксф Святки, оскільки концепти-архетипи Вогонь, Вода, Сонце, Смерть, Народження, Христос є підґрунтям для формування не лише святочних обрядів, а й усієї календарної обрядовості.

15. Сьогодні мікроконцептосфера Святки з огляду на ієрархічну організацію концептів має чотири рівні, що, починаючи з найвищого, мають такий вигляд: 1) суперконцепти Вогонь, Вода, Сонце, Христос, Народження, Смерть, що стали підґрунтям для формування Мксф Святки; 2) пресуперконцепт Святки, що становить складний комплекс простіших концептів; 3) базові концепти Різдво, Новий рік, Водохреще, Святвечір, Щедрий вечір, Голодна кутя; 4) субконцепти Кутя, Узвар, Книш, Млинець, Карачун, Дідух, Солома, Зерно, Ялинка, Павук, Бджола, Коза, Свиня, Голуб, Полазник, Сокира, Плуг, «Коза», «Маланка», Вертеп, Дід Мороз, Снігуронька, св. Миколай, Маланка, Щедрівка, Колядка, Віншування, Христосанка, Водохресна пісня, Посівальна пісня, Колядування, Посівання, Щедрування, кожен із яких одночасно може бути складовою кількох базових концептів.

16. Подальший аналіз відображення Мксф Святки в художній літературі, застосування опрацьованої методики до інших циклів календарної обрядовості, зіставлення мікроконцептосфери Святки з іншими концептосферами свят календарного циклу становлять перспективу дослідження.