ЛЕКСИЧНА ОСНОВА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ: ВИДІЛЕННЯ ТА СИСТЕМНО-СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ : Лексические ОСНОВА УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА: ВЫДЕЛЕНИЕ И системно-структурного ОРГАНИЗАЦИЯ

Краткое содержание

У вступі викладено загальну характеристику роботи: обґрунтовано актуальність досліджень, що становлять зміст дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, наукову новизну дослідження, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, розкрито їх апробацію та особистий внесок здобувача у вивчення проблеми.

Перший розділ “Виділення лексичної основи української мови” присвячено визначенню поняття лексичної основи як типу мінімалізованого словника. Після здійсненого огляду способів виділення редукованих словників у зарубіжному та українському мовознавстві виявлено факт, що абсолютна більшість укладачів такого типу лексикографічних праць, зокрема лексичних мінімумів для викладання іноземної мови, використовує критерії частотності та функціональної широти, що знаходить втілення у порівнянні частотних словників (Р. Елрідж, В. Беке, Г. Гугенейм, І. Рахманов, Р. Піотровський, З. Курцова, В. Морковкін та ін.).

В україністиці першу практичну спробу укладення лексичного мінімуму із врахуванням статистичних характеристик слів описано в статті В. Ардана, Ф. Бацевича, З. Партика. Автори за основу виділення взяли принцип В. Перебийніс (джерелá не вказано), згідно з яким високочастотну лексику залучено із частотних словників (далі — ЧС), а низькочастотну — із мовної картини світу, що представлена у підручниках української мови для іноземців. Програма автоматично відібрала слова із Частотного словника української художньої прози із частотністю, більшою за 10, які одночасно входять до одного із чотирьох підручників української мови для іноземців. Для версії 2.0 словника брались до уваги також дані ЧС публіцистичних текстів (переліку не вказано), укладеного авторами самостійно. Поява цього словника вчасна, проте він має низку недоліків, зокрема, недостатніми видаються джерела його укладання. Наприклад, здійснений нами аналіз словничків до семи підручників української мови як іноземної, лексику до яких відібрано емпірично, виявив, що спільними для усіх списків виявилося 0,72% одиниць, для семи — 1,85%; для шести — 3,55%; для п’яти — 4,03%; для чотирьох — 5,7%. Більше ніж половина від загальної кількості слів зустрілися лише в одному з них. Отже, емпіричний критерій відбору лексики не можна назвати надійним. Окрім того, нижній поріг частотності (10) відбраних до описуваного словника-мінімуму слів перевищує допустиму похибку в лінгвістичних дослідженнях (30%).

Для створення ЛОУМ випрацьовано власну методику, що враховує світовий та вітчизняний досвід. Вона полягає у порівнянні перших за ранґом 3 000 найчастотніших слів (вони покривають 77–86% тексту) п’яти основних функціональних стилів української мови.

Для повного втілення розробленої методики, із врахуванням наявності ЧС художньої прози та публіцистики, вперше укладено ЧС розмовно-побутового, наукового та офіційно-ділового стилів української мови. Величина вибірки згаданих словників становить 300 тис. слововживань кожен. Для її визначення ми керувалися як загальними об’єктивними даними попередніх укладачів ЧС української мови (української прози та публіцистики), так і конкретною потребою, щоби надалі мати змогу порівнювати отримані на їхній основі статистичні результати із результатами згаданих словників. За даними кожного укладеного нами ЧС одержано розподіл слів і словоформ за частотою і співвідношення між ранґом слова та величиною покриття тексту. Джерела укладання та частотні списки словоформ і слів згаданих словників подано у додатках А, Б і В.

Із метою верифікації отриманих результатів обчислено та здійснено порівняння основних статистичних характеристик ЧС п’яти функціональних стилів української мови, таких як обсяг словника та словоформ, індекси різноманітності та концентрації, середня повторюваність слова та інші. Також графічно зображено в логарифмічній шкалі залежність “ранґ-частота” п’яти підкорпусів-джерел виділення ЛОУМ і Британського національного корпусу (30 млн слововживань). Візуальне їхнє зіставлення свідчить про якісно однаковий ранґовий розподіл слів у досліджуваних масивах текстів, що дає підстави розглядати отримані частотні характеристики як достовірні.

---

Ардан В. Р., Бацевич Ф. С., Партико З. В. Комп’ютерний словник-мінімум української мови // Мовознавство.— 1996.— № 4–5.— С. 34–40.

Перебийніс В. С. Статистичні методи для лінгвістів: Навчальний посібник.— Вінниця: Нова книга, 2002.— С. 29, 152.

Частотний словник сучасної української художньої прози / За ред. Перебийніс В. C.— К.: Наук. думка, 1981.— Т. 1.— 863 с.; Т. 2.— 855 с.

Дарчук Н. П., Грязнухіна Т. О. Частотний словник сучасної української публіцистики // Мовознавстово.— 1996.— №4–5.— С. 15–19; ­цистики / Дарчук та ін. // Лінгвістичний портал MOVA.info.— 2003.— [Цит. 02 жовтня 2003].— Доступно з <http://www.mova.info/freqcard.aspx?l1=98&sl=publicist>; <http://www.mova.info/ Page2.aspx?l1=91>.