СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ СЛОВОТВІРНИХ ГНІЗД З КОРЕНЯМИ НА ПОЗНАЧЕННЯ МЕТАЛІВ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ СЛОВОТВІРНИХ ГНІЗД З КОРЕНЯМИ НА ПОЗНАЧЕННЯ МЕТАЛІВ
Альтернативное Название: СТРУКТУРНО-семантическая организация Словообразовательных гнезд с корнем НА обозначения металлов
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

            У вступі схарактеризовано стан вивчення наукової проблеми в сучасному мовознавстві, обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету й завдання, визначено наукову новизну роботи, окреслено теоретичну і практичну цінність одержаних результатів та форми їх апробації.


            У першому розділі,,Словотвірне гніздо як комплексна одиниця словотвірної системи мови” – визначено підходи до витлумачення словотвірного гнізда, наголошено на проблемах виділення словотвірної парадигми в сучасній дериватології, схарактеризовано словотвірний ланцюжок як одиницю синтагматичного рівня.


            Словотвірне гніздо (СГ) – складна цілісна система, що є наслідком упорядкування взаємозв’язків та відношень між спільнокореневими словами. Побудова СГ ґрунтується на принципі ієрархії, тобто послідовного підпорядкування одних одиниць іншим. Межі СГ рухомі: воно може поповнюватися новими словами за порівняно короткий проміжок часу, і, навпаки, слова в гнізді часто переміщуються з центру на периферію чи й зовсім виходять з нього. Оскільки СГ перебувають постійно в русі, то в них може бути активна лексика, маловживані та застарілі слова. Вихід певних слів із гнізда, відособлення від спільнокореневих слів відбувається здебільшого внаслідок їх семантичної декореляції, втрати семантичних зв’язків між ними, а тому вже немає змоги витлумачити одне слово через інше у словотвірних парах. Глибину СГ становлять ступені похідності (словотворення, деривації), що є послідовно розташованими рядами утворених за допомогою афіксів (з нульовим також) слів від твірної основи. Місце деривата в СГ визначає ступінь його похідності, тобто кількість словотвірних актів, що відділяють похідне від вершини СГ, яка є основою кожного гнізда, центральним компонентом, від якого йдуть зв’язки (семантичні та формальні) до інших компонентів.


            На синтагматичному рівні спільнокореневі слова, пов’язані відношеннями послідовної похідності, становлять словотвірний ланцюжок (СЛ). Кожен попередній елемент є твірним для наступного, зумовлюючи його структуру й семантику. СЛ можуть складатися з похідних як однієї, так і різних частин мови. У сучасній українській мові СЛ бувають різної довжини – від двох до семи елементів. СЛ, що складаються з похідних однієї частини мови, здебільшого коротші, ніж ті, що поєднують слова різних частин мови. Слово кожної наступної ланки, крім останньої, водночас може бути похідним і твірним, а останній елемент словотвірного ланцюжка є тільки похідним словом. Якщо слово-вершина полісемантичне, то його значення (зокрема й переносні) репрезентовані в усіх членах СЛ, проте у структурі похідних слів, які належать до різних ступенів деривації, виникають свої значення, що також можуть передаватися у словотвірному ланцюжку. Поява в дериватів на різних ступенях похідності словотвірних значень, відсутніх у словах попередніх ланок, інколи зумовлює послаблення семантичних зв’язків між ланками і як наслідок – призводить до семантичної декореляції цих похідних із вершиною СГ. Не всі значення багатозначного слова проходять через усі ланки СЛ, частина значень вершинного слова взагалі не бере участі у словотворенні. Через увесь ланцюжок проходить переважно тільки одне значення твірного слова, зрідка наскрізними бувають два й більше значень. У похідних словах будь-якого ступеня словотворення можуть виникати вторинні значення, які для дериватів наступного такту стануть твірними. Унаслідок цього в тому самому СЛ слова різних ступенів похідності можуть пов’язувати різні значення. І що далі віддаляється похідне слово, яке виникло на основі вторинного значення, від свого твірного, то слабшають між ними семантичні зв’язки. Тому для деяких ланок СЛ характерні опосередковані семантичні зв’язки, часто ледь відчутні, слабко мотивовані. Отже, що складнішу словотвірну структуру має слово, то простішою є його семантична парадигма, тобто що далі від вершини СЛ розташоване слово, то меншу кількість значень воно має.


            На вертикальному зрізі СГ основною одиницею є словотвірна парадигма (СП). Визначення СП у сучасній дериватології є досить проблемним. Найбільш поширеним стало визначення, згідно з яким СП – це набір похідних, мотивованих тією самою твірною основою, утворених на одному ступені словотворення. Кожна конкретна СП є дериваційною мікросистемою, взаємопов’язані та взаємозумовлені компоненти якої утворюють певну єдність і цілість. СП мають усі слова СГ, які беруть участь у словотворенні і виступають як твірні. У гнізді стільки СП, скільки твірних. Невершинні деривати зазвичай поступаються словам-вершинам у творенні похідних. Ця закономірність поширюється на більшість непохідних і похідних слів. Різні типи похідних виявляють неоднакові словотвірні можливості, зокрема, афіксальні утворення за цією ознакою мають перевагу над складними словами. Словам, що належать до різних частин мови, так само властивий різний словотвірний потенціал. Компоненти СП пов’язані між собою за змістом, формують семантичну єдність, яку вони зумовлюють, і сходяться до спільного твірного, що визначає їхню лексичну семантику. Проте похідні виражають різні відтінки значення твірного, незалежно від іншого компонента парадигми, чим відрізняються від членів словотвірних пар і словотвірних ланцюжків, для яких характерні відношення залежності, оскільки значення твірного (повністю або частково) обов’язково входить до семантики похідного. Деривати, що утворилися від того самого твірного, можуть спиратися на різні його лексичні значення.


            Розрізняють конкретні й типові словотвірні парадигми. Підставою для цього послугувала двоплановість конкретної СП: по-перше, утворення дериватів зі спільним словотвірним значенням за допомогою різних словотворчих засобів; по-друге, властивість слів тієї самої лексико-граматичної чи лексико-семантичної групи формувати парадигми, що містять різну кількість дериватів. Основними параметрами конкретної СП є її протяжність та глибина місця, або позиції. Залежно від частиномовної належності похідних у структурі СП виділяють блоки (їх називають ще зонами, підпарадигмами, малими парадигмами). Вони об’єднують похідні тієї самої частини мови. Поняття блоку СП ґрунтується на спільності загальнокатегорійної семантики низки дериватів. Протяжність СП визначають за кількістю частиномовних блоків, словотвірних значень та дериватів, які ці значення актуалізують. За ознакою протяжності СП сучасної української мови мовознавці поділяють на такі типи: 1) нульові СП (властиві лексемам, які не беруть участі у словотвірних процесах, від них не утворюються нові слова); 2) однозонні СП (мають одну частиномовну зону (блок); 3) двозонні СП (складаються з двох зон (блоків) дериватів); 4) тризонні СП (об’єднують три зони (блоки) похідних);    5) чотиризонні СП (мають у своєму складі чотири частиномовні зони (блоки). Отже, конкретна СП – це упорядкована сукупність дериватів, об’єднаних на основі частиномовної належності похідних слів.


            У виконаному дослідженні використано лише поняття конкретної СП.


            Вивчення характерних прикмет СП як комплексної одиниці, що відображає системну організацію словотвору, дало підстави визначити її як упорядковану сукупність похідних одного ступеня творення, об’єднаних спільною твірною основою і протиставлених словотворчими формантами. Особливості СП зумовлені її частиномовною структурою, набором словотвірних значень похідних у межах окремого частиномовного блоку, а також словотвірними моделями, які реалізують ці значення. СП відбиває породжувальну здатність як окремого твірного слова, так і словотвірну потужність структурно-семантичних класів твірних слів.


            У другому розділі„Структура та семантика словотвірних гнізд із коренями на позначення коштовних металів” – проаналізовано СГ із вершинами золот-(-о), срібл-(-о), платин-(-а). У спеціальній довідковій літературі ці іменники визначено як назви коштовних металів, тобто таких, що відзначаються високою хімічною стійкістю й привабливим (у виробах) зовнішнім виглядом.


            Іменники золото, срібло, платина як мотиваційні основи СГ мають однаково високу активність. Спільна семантика цих іменників є умовою, що дає змогу утворювати однотипні афіксальні деривати, які також мотивують інші однотипні похідні. Саме тому гнізда з коренями золот-, срібл-, платин- проаналізовано разом, указано на особливості кожного з них.


            Найбільшим словотвірним потенціалом з-поміж назв коштовних металів характеризується непохідний іменник золото. Становлячи структурно-семантичну єдність, СГ із вершиною золот-(-о) об’єднує 177 похідних, що розташовані на чотирьох ступенях деривації. І ступінь деривації налічує 57 похідних, які належать до субстантивного (17), ад’єктивного (39) та дієслівного (1) блоків. ІІ ступінь деривації характеризується значною кількістю деад’єктивів та девербативів, субстантивні деривати І ступеня словотворення майже не реалізують свої можливості в похідних ІІ ступеня. Похідні цього ступеня (57), різноманітні за частиномовною належністю і способом творення, формують три блоки: субстантивний (13), ад’єктивний (35) та дієслівний (9). ІІІ ступінь словотворення представлено 55 дериватами, що розподілені між субстантивним (10), ад’єктивним (31) та дієслівним (14) блоками. Деривати ІV ступеня словотворення (8), що є віддієслівними та відсубстантивними похідними, об’єднано в субстантивний (2), ад’єктивний (3) та дієслівний (3) блоки.


У складі СГ із вершиною золот-(-о) зафіксовано 158 СЛ, які мають довжину від 2 до 5 дериватів і можуть об’єднувати слова однієї частини мови (золото → золотар → золотарство), різних частин мови (золото → золотий → золотіти → позолотіти → позолотілий), а також бути СЛ мішаного типу (золото → золотити → золотильник → золотильниця), причому їх найбільше. Парадигматичні відношення між спільнокореневими словами в СГ із вершиною золот-(-о) засвідчує 22 СП, найбільшу з яких становлять деривати І ступеня словотворення, мотивовані вершинним іменником золото.


            СГ із вершиною срібл-(-о) нараховує 130 дериватів, що розташовуються на чотирьох ступенях словотворення. І ступінь похідності налічує 28 дериватів, які об’єднано в субстантивний (7), ад’єктивний (19) та дієслівний (2) блоки. ІІ ступінь словотворення репрезентований 91 похідним, що сформував субстантивний (9), ад’єктивний (72), дієслівний (6) та адвербіальний (4) блоки. ІІІ ступінь похідності, що характеризується різким спадом творення дериватів (10), представлено субстантивним (3), ад’єктивним (4) та дієслівним (3) блоками. На ІV ступені словотворення зафіксовано 1 іменниковий дериват. Похідні СГ із вершиною срібл-(-о) об’єднані в 113 СЛ, що мають довжину від 2 до 5 дериватів, пор.: срібло → срібляк; срібло → сріблястий → сріблясто-блакитний; срібло → сріблити → засріблити → засріблений; срібло → сріблити → посріблити → посріблений → посрібленість. До складу СЛ входять як слова однієї частини мови (пор.: срібло → сріблина → сріблинка; срібло → срібляр → сріблярство), так і слова різних частин мови (пор.: срібло → срібляний → срібляно; срібло → срібний → срібніти). Парадигматичні відношення між дериватами СГ із вершиною срібл-(-о) репрезентовано 16 СП.


            З-поміж назв коштовних металів іменник платина виявляє найменшу словотвірну активність: похідні з коренем платин-, що розташовані на трьох ступенях деривації, налічують 24 одиниці. На І ступені словотворення 16 похідних формують субстантивний (5), ад’єктивний (10) та дієслівний (1) блоки. ІІ ступінь словотворення (7) характеризується наявністю 1 іменника, 5 прикметників та 1 дієслова, які належать до відповідних частиномовних блоків. ІІІ ступінь похідності представлено 1 дериватом, що належить до субстантивного блоку. У складі СГ із вершиною платин-(-а) синтагматичні та парадигматичні відношення між похідними репрезентовані відповідно 20 СЛ та 5 СП. Довжина СЛ дорівнює двом-чотирьом одиницям тієї самої або різної частиномовної належності, пор.: платина → платинат; платина → платиновий → платиново-кобальтовий; платина → платинувати → платинований → платинованість.


Словотвірно активними в усіх проаналізованих СГ є деривати І ступеня похідності: прикметники золотий, сріблистий, сріблястий, срібний, платиновий (реалізуються в похідних ІІ і ІІІ ступенів деривації) та дієслова золотити, сріблити, платинувати (мають похідні на ІІ, ІІІ і IV ступенях словотворення). Продуктивним на І і ІІ ступенях творення є суфіксально-складний спосіб, проте композити майже не реалізують свої можливості в похідних наступного такту.


Вершини СГ – іменники золото, срібло, платина репрезентують у похідних усі свої лексико-семантичні варіанти. Центром семантичної структури слів з коренями золот-, срібл-, платин- є мотиваційна ознака ’метал’, у межах якої актуалізуються значення ’хімічний елемент’, ’органіка’, ’речі з металу’, ’гроші’, ’медаль’, ’прикраси’, ’посуд’, ’багатство, розкіш’, ’колір’, ’блиск’, ’шовкові нитки’,’сивина’, ’мелодійний голос’, ’дзвінкий, чистий звук’. Найбільшу мотиваційну активність виявляють семи ’метал’, ’колір’, ’блиск’, що визначає їхнє місце в семантичній структурі похідних слів.


До складу СГ з вершинами – назвами коштовних металів входять як прості, так і складні слова. Дериватологи по-різному трактують належність складних слів до структури гнізда: одні з них не зараховують їх до афіксальних гнізд, оскільки композити можуть належати не до одного, а до двох і більше гнізд, залежно від кількості їхніх структурних компонентів (Н.Ф. Клименко, Н.Я. Тишківська). Інші вважають, що словотвірний потенціал кожної лексеми виявляється не лише в її здатності сполучатися з афіксами, але й з іншими словотворчими елементами, зокрема з основами – наслідком такого сполучення є утворення нової лексичної одиниці, що позначає неподільне поняття (Л.В. Чурсіна, Г.Я. Василевич). Зважаючи на думку про складні слова як цілісні утворення, їх зараховано до складу СГ. Слід зауважити, що складні слова з коренями на позначення металів як терміни та номенклатурні назви переважають над афіксальними номінатами. Цим зумовлена значна їх кількість (а інколи й переважна більшість) у СГ.


Складні деривати, що переважають кількісно в СГ із вершинами золот-(-о) та срібл-  (-о), становлять інтерес як одиниці номінації. Вони розрізняються своєю словотвірною структурою та значенням компонента на позначення металу. Складні іменники та прикметники в українській мові об’єднуються в декілька груп за значенням другого компонента: 1) частини тіла (золотоголовий, золотоокий, золотобокий, золотокрилий, золоторогий; срібноголовий; срібнокрилий; срібнорогий; сріблоголовий; сріблистокрилий);     2) волосяний, пір’яний покрив (золотоволосий, золотокосий, золотокудрий, золотогривий, золотоперий; срібнобородий; срібноволосий; срібногривий; срібноперий); 3) частини одягу (золотополий; золотопогонник); 4) забарвлення (золотобарвний; срібносяйний); 5) речовина, предмет (сріблолистий; сріблопінний). Окрему семантичну модель утворюють композити, що виражають словотвірне значення ,,стосунок до дії, спрямованої на зовнішній об’єкт (золотоприймальний; золотошукальний; золотодобувний), та ,,стосунок до дії, спрямованої на внутрішній об’єкт (золотовмісний; золотодайний; срібловмісний; сріблоорганічний; платиноорганічний).


Деривати, що формують СГ із вершинами – назвами коштовних металів, виражають такі словотвірні значення: а) субстантивний блок: „предмет, виготовлений із металу, названого твірною основою”, „особа за видом діяльності”, „той, хто золотить, сріблить що-небудь”, „опредметнена дія”, „абстрактна ознака”; б) ад'єктивний блок: „стосується того, що назване твірною основою”, „призначений покривати тим, що названо твірною основою”, „подібний за кольором, блиском до металу”, „неповний, частковий вияв ознаки”, „наділений ознакою, названою твірною основою”, „який містить метал як рівноправний елемент речовини”, „який містить метал як головний елемент речовини”, „ознака предмета за дією”; в) дієслівний блок: „діяти металом, названим твірною основою”, „надавати чому-небудь кольору металу, який названий твірною основою”, „починати діяти тим, що названо твірною основою”, „виділятися кольором металу, що названий твірною основою, на якомусь тлі”, „виділятися з-поміж чогось металевим кольором”.


СГ із коренями на позначення коштовних металів за особливостями розташування похідних належать до віяльно-ланцюжкового структурного типу, а семантична будова вершинних іменників спричинила семантичну структуру СГ в цілому.


            Третій розділ „Структурна організація та семантика словотвірних гнізд з коренями на позначення чорних металів” присвячений аналізу будови та семантики СГ із вершинами заліз-(-о), стал′-, чавун-. Промисловою назвою заліза та його сплавів є назва „чорні метали”.


Похідні цих СГ розташовані на чотирьох (СГ заліз-(-о)), трьох (СГ стал′-) і двох (СГ чавун-) ступенях деривації. За особливостями розташування похідних СГ належать до віяльно-ланцюжкового структурного типу.


Формальна організація СГ із вершиною заліз-(-о) характеризується такими особливостями: об’єднує 121 дериват, кількість похідних поступово зменшується з віддаленням від вершини гнізда. Найбільш наповнені дериватами І (68) та ІІ (38) ступені словотворення. До складу відіменникової парадигми І ступеня належать 16 іменників та 52 прикметники. На ІІ ступені похідності чітко розмежовано три групи дериватів: субстантивні (3), ад’єктивні (34) та адвербіальні (1). На ІІІ ступені словотворення наявні субстантивний (2) та ад’єктивний (5) блоки. ІV ступінь деривації представлено 1 іменником та 7 прикметниками. Синтагматичні відношення між похідними в СГ із вершиною заліз-(-о) репрезентовані 104 СЛ довжиною від 2 до 5 дериватів, пор.: залізо → залізце; залізо → залізний → залізниця → залізничний → залізнично-автомобільний. Парадигматичні відношення між дериватами відбивають 22 СП.


Вершини СГ стал′-, чавун- є назвами сплавів, що й зумовлює будову та семантику похідних, зокрема складних слів. Деривати СГ із вершиною стал′- розташовані на трьох ступенях похідності й налічують 66 одиниць, що сформували такі частиномовні блоки: субстантивний (І – 21; ІІ – 6; ІІІ – 1), ад’єктивний (І – 21; ІІ – 11), дієслівний (І – 2; ІІ – 3) та адвербіальний (ІІ – 1). В аналізованому СГ наявні 55 СЛ від 2 до 4 дериватів (пор.: сталь → сталка; сталь → сталевар → сталеварити → сталеваріння) та 12 СП.


Подібно до інших СГ із коренями на позначення чорних металів у СГ із вершиною чавун- (23) так само наявні ряди однотипних похідних, проте розташовані вони здебільшого на І ступені словотворення (16), а ІІ ступінь репрезентований 7 дериватами. Корінь чавун- у сучасній українській мові характеризується найменшим дериваційним потенціалом серед іменників на позначення чорних металів.


Найбільше похідних у трьох проаналізованих СГ містить І ступінь словотворення. Вони утворені переважно суфіксальним способом та способом складання, меншою мірою – суфіксально-складним та постфіксальним. Отже, за способом творення похідних – це комбіновані багатослівні СГ. Найбільшу словотвірну активність виявляють деривати І ступеня похідності, зокрема іменник залізяка, прикметники залізний, сталевий, чавунний, дієслово сталювати, композити сталебетон, сталетопний, сталеливарний, сталеварити.


І ступінь словотворення в СГ із коренями на позначення чорних металів характеризується наявністю великої кількості композитів: СГ заліз-(-о)60 одиниць; СГ стал′-37 одиниці; СГ чавун-7 одиниць.


Вершини СГ – іменники залізо, сталь, чавун – у похідних різних ступенів словотворення не тільки реалізують свої ЛСВ, але внаслідок уточнення окремих семем новими значеннями похідних розширюють свою семантику. Семантична структура цих вершинних іменників має нерозгалужену ланцюжкову структуру, оскільки складається з ЛСВ1 та ЛСВ2, що мотивується ЛСВ1. Домінанту семантичної структури слова залізо становить семантична ознака ‛метал’, у межах якої реалізуються експліцитні семи ‛вироби’, ‛придатний до оброблення’, ‛ступінь корозійної стійкості’, ‛органіка’ (‛хімічний елемент’) та імпліцитні – ‛колір’, ‛якість’; диференційним компонентом значення слів сталь і чавун виступає сема ‛сплав’, у межах іменника сталь вона актуалізує ядерні семи ‛придатний до оброблення’, ‛ступінь корозійної стійкості’, ‛вироби’ та периферійні ‛колір’, ‛якість’, ‛зброя’, а семантика лексеми чавун обмежується семемами ‛придатний до оброблення’, ‛якість’, ‛вироби’, ‛колір’. Найбільшу мотиваційну активність виявляють семи ‛метал’, ‛сплав’, ‛придатний до оброблення та ‛вироби’.


Деривати СГ із коренями на позначення чорних металів виражають такі словотвірні значення: а) субстантивний блок: „предмет, виготовлений із матеріалу, який названий твірною основою”, „матеріал, до якого входить метал, названий твірною основою, як рівноправний елемент”, „сплав, складником якого є метал, названий твірною основою”, „організм, що діє на метал, названий твірною основою”, „особа за видом діяльності”, „носій ознаки, названої твірною основою”, „назва місця”, „опредметнена дія”, „абстрактна ознака”, „спеціально обладнане приміщення, у якому виробляють те, що назване основою твірного іменника”, „спеціально обладнане приміщення для зберігання того, що названо твірною основою”, „пристрій, призначений для перевезення того, що названо твірною основою”, збірне значення, значення одиничності, демінутивне значення, аугментативне значення; б) ад’єктивний блок: „який стосується металу, названого твірною основою”, „який має стосунок до діяльності”, „який характеризується високим ступенем вияву ознаки, названої твірною основою”, „який входить до складу речовини як рівноправний елемент”, „який містить метал, названий твірною основою, як складник”, „стосується того, що названо твірною основою”, „подібний до металу, що названий твірною основою”, „наділений тим, що називає твірна основа”, „призначений для того, хто названий твірною основою”, „призначений для виконання дії, що названа однією твірною основою, над металом, що названий іншою твірною основою”, „виготовлений із того, що називає твірна основа”; в) дієслівний блок: „робити(ся) таким, як визначено твірною основою”, „діяти речовиною, яка названа основою твірного іменника”, „робити те, що називає твірний іменник”; г) адвербіальний блок: транспозиційні словотвірні значення.


            У четвертому розділі„Словотвірна структура та семантика гнізд з коренями на позначення кольорових металів”схарактеризовано формально-семантичну організацію СГ з вершинами мід′-, алюміній-, нікел′-, цинк-, олов-(-о), свинец′-, бронз-(-а), латун′-, хром-, мельхіор-, виявлено особливості структурування цих СГ. Кольорові – це технічна назва всіх металів (сплавів), окрім заліза та його сплавів.


            СГ із вершиною мід′- (79) представлене похідними, що розташовані на чотирьох ступенях деривації і формують субстантивний (13), ад’єктивний (64), дієслівний (1) та адвербіальний (1) блоки. На синтагматичному рівні деривати об’єднано в 68 СЛ, а на парадигматичному – в 11 СП.


            Структурна організація СГ із вершинами хром- (113) та алюміній- (75) характеризуються однаковою продуктивністю коренів, а також однотипністю похідних лексем, які становлять здебільшого терміни та вузькоспеціальні номенклатурні найменування, у складі яких зазначені твірні компоненти актуалізують семантичну ознаку ‛метал’. СГ із вершиною алюміній- об’єднує 31 іменник, 42 прикметники та 2 дієслів, у ньому наявні 68 СЛ та 8 СП, а СГ хром- налічує 40 іменників, 71 прикметник та 2 дієслів, формуючи 94 СЛ і 20 СП.


            Похідні СГ із вершиною нікел′- (45) розташовані на трьох ступенях деривації і репрезентовані 14 іменниками, 27 прикметниками та 4 дієсловами. Зазначені деривати утворюють 37 СЛ і 9 СП.


            Як і попереднє гніздо, СГ із вершиною свинец′- має розгалужену структуру, налічує 49 похідних, які формують 42 СЛ та 8 СП і становлять чотири ступені словотворення: 6 іменників, 38 ад’єктивних дериватів та 5 дієслів.


            Похідні, які об’єднано в СГ із вершиною цинк- (39), розташовані на чотирьох ступенях словотворення і репрезентують субстантивний (18), ад’єктивний (18) та дієслівний (3) блоки. У складі цього СГ зафіксовано 31 СЛ і 9 СП.


            СГ із вершиною олов-(-о) (23) представлене 19 СЛ і 5 СП. Його формують 2 іменники, 20 прикметників та 1 дієслово, які розташовуються на трьох ступенях словотворення.


            СГ із вершиною бронз-(-а) (18) налічує у своєму складі 6 іменників, 10 прикметників та 2 дієслів, які об’єднуються в 14 СЛ і 5 СП. Для цього СГ характерне розгалуження дієслівної та прикметникової гілок деривації.


            СГ із вершинами латун′- (5) і мельхіор- (1) є малокомпонентними, причому друге – словотвірна пара, представлена словом-вершиною і похідним прикметником.


Похідні СГ із коренями на позначення кольорових металів розташовані на чотирьох (СГ мід′-, свинец′-, цинк-), трьох (СГ хром-, нікел′-, олов-(-о), бронз-(-а)), двох (СГ алюміній-, латун′-) та одному (СГ мельхіор-) ступенях деривації. За особливостями розташування похідних ці СГ належать до віяльно-ланцюжкового та ланцюжкового структурних типів, а СГ із вершинами латун′- і мельхіор- малокомпонентні.


Найбільше похідних у згаданих СГ містить І ступінь словотворення. Вони утворені переважно суфіксальним способом та способом складання, меншою мірою – суфіксально-складним, за допомогою телескопії та постфіксальним. Отже, за способом творення похідних – це комбіновані багатослівні СГ. Найбільшу словотвірну активність виявляють деривати І ступеня похідності. І та ІІ ступені словотворення в СГ із коренями на позначення кольорових металів характеризується наявністю великої кількості композитних дериватів, що становлять термінологічну лексику.


Вершини СГ – іменники мідь, алюміній, нікель, цинк, олово, свинець, бронза, латунь, хром, мельхіор – у похідних різних ступенів словотворення не тільки реалізують свої ЛСВ, але й розширюють новими значеннями свої семантичні межі. Семантична структура згаданих вершинних іменників має нерозгалужену або ланцюжкову структуру, оскільки складається з ЛСВ1 чи ЛСВ1 та ЛСВ2, що мотивується ЛСВ1. Вона ґрунтується на семантичній ознаці ‛метал’, у межах якої реалізуються експліцитні семи ‛вироби’, ‛придатний до оброблення’, ‛ступінь корозійної стійкості’, ‛органіка’ (‛хімічний елемент’) та імпліцитні – ‛колір’, ‛якість’; диференційним компонентом значення слів бронза, латунь, мельхіор виступає сема ‛сплав’, у межах іменників бронза, латунь вона актуалізує ядерні семи ‛придатний до оброблення’, ‛ступінь корозійної стійкості’, ‛вироби’ та периферійні ‛колір’, ‛якість’, а семантичне поле лексеми мельхіор обмежується семами ‛придатний до оброблення’, ‛ступінь корозійної стійкості’. Найбільшу мотиваційну активність виявляють семи ‛метал’, ‛сплав’, ‛придатний до оброблення’ та ‛вироби’.


Деривати СГ із коренями на позначення кольорових металів виражають такі словотвірні значення: а) субстантивний блок: „предмет, виготовлений із матеріалу, який названий твірною основою”, „матеріал, до якого входить метал, названий твірною основою, як рівноправний елемент”, „сплав, складником якого є метал, названий твірною основою”, „особа за видом діяльності”, „носій ознаки, названої твірною основою”, „назва місця”, „опредметнена дія”, „абстрактна ознака”, „спеціально обладнане приміщення, у якому виробляють те, що назване основою твірного іменника”, „спеціально обладнане приміщення для зберігання того, що названо твірною основою”, „пристрій, призначений для перевезення того, що названо твірною основою”, збірне значення, значення одиничності, демінутивне значення, аугментативне значення; б) ад’єктивний блок: „який має стосунок до металу, названого твірною основою”, „який має стосунок до діяльності”, „який характеризується високим ступенем вияву ознаки, названої твірною основою”, „який входить до складу речовини як рівноправний елемент”, „який містить метал, названий твірною основою, як складник”, „стосується того, що названо твірною основою”, „подібний до металу, що названий твірною основою”, „наділений тим, що називає твірна основа”, „призначений для того, хто названий твірною основою”, „призначений для виконання дії, що названа однією твірною основою, над металом, що названий іншою твірною основою”, „виготовлений із того, що називає твірна основа”; в) дієслівний блок: „робити(ся) таким, як визначено твірною основою”, „діяти речовиною, яка названа основою твірного іменника”, „робити те, що називає твірний іменник”; г) адвербіальний блок: транспозиційні словотвірні значення.


 


ВИСНОВКИ


У висновках узагальнено результати проведеного дослідження.


            Іменники, що належать до лексико-семантичної групи на позначення металів (сплавів) та виступають вершинами субстантивних СГ, у сучасній українській мові становлять порівняно невелику, але активно вживану групу слів, для якої характерні системні парадигматичні та синтагматичні відношення.


            Синтагматичні відношення спільнокореневих слів СГ репрезентують словотвірні ланцюжки, що містять неоднакову кількість похідних (від двох до п’яти) спільної, значно частіше – різної частиномовної належності.


            Парадигматичні відношення дериватів СГ представлені словотвірною парадигмою, що об’єднує неоднакову їх кількість – від 1 до 81.


Спільнокореневі слова у складі СГ об’єднуються за лінією спорідненості (ланцюжки) і за ступенями спорідненості (віяла).


            Спільність значень коренів слів, що виступають вершинами субстантивних СГ, зумовлюють подібність семантико-словотвірної організації цих СГ, що виявляється в подібності їхньої формальної структури, тотожності словотворчих формантів, у наявності однакових лексико-семантичних розрядів похідних, що характеризуються спільними закономірностями формування семантичної структури дериватів.


            До складу СГ з коренями на позначення металів уходить 988 дериватів, серед яких: прикметників – 654, іменників – 261, дієслів – 66, прислівників – 7.


            Вони розташовані на чотирьох (СГ золот-(-о), срібл-(-о), заліз-(-о), мід′-, цинк-, свинец′-), трьох (СГ платин-(-а), стал′-, нікел′-, олов-(-о), бронз-(-а), хром-) та двох (СГ чавун-, алюміній-, латун′-) ступенях словотворення. За особливостями розташування дериватів ці СГ належать переважно до віяльно-ланцюжкового структурного типу. Ланцюжкову побудову має лише одне СГ – з вершиною мельхіор-.


            У СГ з коренями, що є назвами металів, налічується 160 словотвірних парадигм, із яких 72 утворено від іменників, 50 – від прикметників, 38 – від дієслів і 0 – від прислівників, що засвідчує різну активність лексико-граматичних розрядів слів у дериваційному процесі. Найбільший словотвірний потенціал мають іменники, від яких утворено 524 деривати. У системі досліджених СГ не виявлено жодного твірного прислівника; непродуктивними у творенні похідних є постфіксальні дієслова недоконаного й доконаного видів.


            Останні ступені похідності у структурі СГ представлені здебільшого деад’єктивами на -ість, демінутивними іменниками, девербативами на -нн-(я), постфіксальними дієсловами та агентивними іменниками.


            СГ із коренями на позначення металів, подібно до СГ з іншими коренями, мають велику кількість похідних на першому ступені деривації, проте в чотирьох СГ – більше дериватів на другому ступені словотворення, пор.: СГ срібл-(-о): І – 28; ІІ – 91; СГ мід′-: І – 14; ІІ – 60; СГ свинец′-: І – 6; ІІ – 33, СГ бронз-(-а): І – 6; ІІ – 11, а в СГ золот-(-о) на І та ІІ ступенях словотворення кількість дериватів однакова: І – 57; ІІ – 57. Це дає підстави стверджувати, що за однакових умов значну роль відіграють семантико-словотвірні ознаки твірних, а не тільки ступені похідності їхніх СГ.


            У творенні іменників беруть участь 27 суфіксів, з-поміж яких продуктивними є -ник,   -ик, -льник, -к-, -н′-, -нн-(я) / -інн-(я), -енн-(я), -ість, -як,   -ин-, -ар (-яр), -ярн′- і 1 префікс (про-).


            Єдиним способом творення дієслів на І ступені похідності є суфіксація, на ІІ – префіксація. Інші способи творення дієслів – малопродуктивні. Найпродуктивнішими є словотвірні типи з дієслівними суфіксами -ува-, -и- та -і-. У віддієслівній деривації переважає префіксальний спосіб творення дериватів, унаслідок якого постали похідні ІІ та ІІІ ступенів словотворення. Його репрезентують словотвірні типи з префіксами в-, від-, ви-, за-, о-, об-, пере-, по-, роз-. Постфікс -ся використано в 19 актах словотворення.


            У прикметниковому словотворенні найпродуктивнішими є словотвірні типи із суфіксами -льн-, -н-, -ов-, -ев-(-єв-), -ськ-, -ав-(-яв-), -ічн-, -ист-, -ян-, -аст-(-яст-), -ен-; до малопродуктивних належать словотвірні типи із суфіксами -еньк-, -есеньк-, -ісіньк- та ін.


            Серед похідних СГ із коренями на позначення металів прислівники посідають останнє місце за кількістю, способом творення та участю формантів. Для них характерна однотипність словотвірної структури, оскільки вони утворені від прикметникових основ за допомогою суфікса .


            Кількісно велику та різноманітну за способами творення й частиномовною належністю групу дериватів становлять складні слова: 147 іменників, 572 прикметники, 1 дієслово. Крім відмінних, вони мають спільні риси: 1) корені слів на позначення металів переважно виступають як перший компонент складного слова; 2) за морфемною будовою становлять дво- чи трикомпонентні слова; 3) компонентами складних слів є здебільшого іменні частини мови. За способом творення композити поділяються на декілька груп: 1) утворені внаслідок осново- чи словоскладання та телескопії; 2) утворені суфіксально-складним способом; 3) похідні слова, утворені від складних основ за допомогою суфіксів. Корені на позначення металів виявляють неоднакову словотвірну активність у творенні композитів: СГ заліз-(-о) має 105 складних слів, СГ золот-(-о) 101, СГ хром- - 98, СГ срібл-(-о)84, СГ алюміній- - 65, СГ мід′-61, СГ стал- - 50, СГ свинец- - 33, СГ нікел- - 27, СГ цинк- - 26, СГ олов-(-о) – 18, СГ платин-(-а) – 16, СГ чавун- - 14, СГ бронз-(-а) – 9, СГ латун′- - 1. Не зафіксовано композитів у складі СГ мельхіор-.


            Усі значення похідного слова (навіть і нові ЛСВ) обов’язково зберігають семи, успадковані від твірного слова, хоч зв’язок цей може бути й прихованим. Залежно від умов формування семантики похідних, типів семантичних відношень між твірними й похідними основами деривати досліджуваних СГ належать до двох груп: 1) деривати, що пов’язані з твірними всіма своїми ЛСВ; 2) деривати, які частково репрезентують ЛСВ твірних.


            Дефініційний аналіз лексем із коренями – назвами металів дав змогу виокремити такі семантичні ознаки: категорійну – ‛предметність’, загальну – ‛речовина’, головну – ‛метал’, на підставі якої іменники, що є вершинами СГ, уходять до лексико-семантичної групи назв металів (сплавів). Інтегральними, ядерними ознаками цієї групи є ‛хімічний елемент’ (‛органіка’), ‛ступінь корозійної стійкості’, ‛придатний до оброблення’, ‛колір’, а периферійними компонентами значень виступають семи ‛вироби’, ‛якість’, ‛зброя’, ‛гроші’, ‛багатство, розкіш’, ‛блиск’, ‛шовкові нитки’, ‛сивина’, ‛голос’, ‛звук’, що й визначає їхнє місце в семантичній структурі похідних слів.


            Похідні іменники СГ із коренями – назвами металів виражають такі словотвірні значення: 1) „предмет, виготовлений із металу, названого твірною основою”; 2) „особа за видом діяльності”; 3) „той, хто покриває металом що-небудь”; 4) „матеріал (речовина, мінерал), до складу якого входить метал, названий твірною основою, як рівноправний елемент”; 5) „сплав, складником якого є метал, названий твірною основою”; 6) „мікроорганізм, що діє на метал, названий одним із компонентів твірної основи”; 7) „носій ознаки, що названа твірною основою”; 8) „назва місця”; 9) „спеціально обладнане приміщення, у якому виробляють те, що назване основою твірного іменника”; 10) „спеціально обладнане приміщення для зберігання того, що названо твірною основою”; 11) „пристрій, призначений для перевезення того, що названо твірною основою”; 12) „опредметнена дія”; 13) „абстрактна ознака”; 14) збірне значення; 15) значення одиничності; 16) демінутивне значення; 17) аугментативне значення.


            Деривати, що формують ад’єктивний блок СГ із коренями на позначення металів, є виразниками таких словотвірних значень: 1) „який має стосунок до металу, названого твірною основою”; 2) „призначений для покриття металом”; 3) „подібний за кольором, блиском до металу”; 4) „неповний, частковий вияв ознаки”; 5) „наділений ознакою, названою твірною основою”; 6) „такий, що містить метал як рівноправний елемент речовини”; 7) „який містить метал як основний елемент речовини”; 8) „який має стосунок до діяльності”; 9) „який характеризується високим ступенем вияву ознаки, названої твірною основою”; 10) „який містить метал, названий твірною основою, як складник”; 11) „який стосується того, що названо твірною основою”; 12) „подібний до металу, названого твірною основою”; 13) „призначений для того, хто названий твірною основою”; 14) „призначений для виконання дії, яка названа однією твірною основою, над металом, що названий іншою твірною основою”;                          15) „виготовлений із того, що називає твірна основа”; 16) „який виражає ознаку предмета за дією”.


            Дієслівний блок СГ із коренями, що є назвами металів, формують похідні з такими словотвірними значеннями: 1) „діяти металом (речовиною), названим твірною основою”; 2) „надавати чому-небудь кольору металу, який названий твірною основою”; 3) „починати діяти тим, що називає твірна основа”; 4) „виділятися на тлі кольором металу, який називає твірна основа”; 5) „виділятися з-поміж чогось металевим кольором”; 6) „робити таким, як визначено твірною основою”; 7) „робитися таким, як визначено твірною основою”; 8) „робити те, що називає твірний іменник”.


            Похідні прислівники з коренями назвами металів виражають транспозиційні словотвірні значення.


 


            СГ із коренями на позначення металів становлять відкриту мікросистему в загальній словотвірній системі української мови, усі елементи якої перебувають у взаємозв’язку та взаємодії. Вони репрезентують словотвірний потенціал однієї з лексико-семантичних груп іменників сучасної української мови і відкривають перспективи у творенні нових слів.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины