СЕМАНТИКО-СТРУКТУРНА ТА СТИЛЬОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ В УКРАЇНСЬКИХ ПАМ’ЯТКАХ XVI – XVII СТ.

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
СЕМАНТИКО-СТРУКТУРНА ТА СТИЛЬОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ В УКРАЇНСЬКИХ ПАМ’ЯТКАХ XVI – XVII СТ.
Альтернативное Название: Семантико-СТРУКТУРНАЯ И стилевая характеристика фразеологизмов В УКРАИНСКИХ памятниках XVI - XVII СТ.
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано актуальність та наукову новизну обраної теми, теоретичне і практичне значення дисертації, визначені об’єкт, предмет, мета, завдання та методологія роботи, указано джерельну базу, подано відомості про апробацію й публікацію основних положень дисертації.


У першому розділі „Теоретичні засади вивчення фразеологізмів” проаналізовано теоретичну базу дослідження. Розділ складається із трьох підрозділів. У першому підрозділі „Становлення історичної фразеології, її теоретичне опрацювання” наголошено на необхідності досліджувати фразеологічну систему української мови в діахронному та синхронному аспектах, оскільки вивчення фразеології за писемними пам’ятками не дає змоги розкрити всієї специфіки мовного явища, його становлення та розвитку. Історична фразеологія – це розділ, що вивчає фразеологічну систему на тих чи інших етапах її розвитку.


Біля витоків історичної фразеології (друга половина XIX ст.) стояв О.Потебня, який розглядав мову в контексті культури, духовного життя народу. Для тлумачення фразеологізмів учений залучав народні звичаї, повір’я, обряди, етимологічні здогади. Різнопланові ФО він пов’язував зі смисловими асоціаціями, виявляв структурно-семантичні взаємопереходи в синхронії та діахронії, визначав місце тропів і стилістичних фігур у фразеотворчих процесах, заклав теоретичні основи метафоричного переносу.


Формування історичної фразеології як окремого наукового напряму сягає другої половини ХХ ст., завдяки працям Б.Ларіна. Учений розробив класифікацію за історичною еволюцією семантично усталених сполук, наголошуючи на зв’язку фразеології з історичною поетикою. Досліджуючи семантичні зрушення фразеологізмів у діахронному плані, він установив, що умовами, які визначають розвиток фразеологічних стереотипів із вільних словосполучень, є: 1) втрата реалії; 2) метафоризація; 3) деформація компонентного складу. Узявши за основу класифікації історичний принцип аналізу ФО, Б. Ларін визначив три ступені виникнення нерозкладних одиниць на основі вільних словосполучень: 1) вільні словосполучення; 2) метафоричні словосполучення; 3) ідіоми.


На сучасному етапі мовознавці сформулювали такі основні завдання історичної фразеології, як: 1) збирання й систематизація ФО за пам’ятками української писемності (О.Суховій); 2) аналіз виникнення конкретної ФО, з’ясування її походження та розвитку (А.Аксамитов; О.Юрченко, Я.Складана, А.Бирих); 3) дослідження змін загального фразеологічного складу в різні періоди розвитку мови (О.Юрченко, Я.Складана, А.Бирих); 4) опис типів історичного розвитку ФО порівняно з іншими сполученнями слів або зіставлення їх із вільними словосполученнями, генетичними прототипами одиничних фразеологізмів на різних етапах розвитку мови (А.Аксамитов, Я.Складана); 5) виявлення змінного, хронологічно рухливого контексту (В.Мокієнко), а також наявності чи відсутності семантичних зрушень в одному з компонентів фразеологічного словосполучення або в усьому словосполученні (Л.Костючук), що, відзначмо, є значним позитивом.


Розв’язуючи проблему становлення фразеології як системи та вивчаючи ФО різноманітних пам’яток, мовознавці послуговуються різними принципами та методами дослідження.


Зокрема розкриття процесів фразеологізації, простеження динамізму мовних явищ у складі ФО, визначення першоджерел споконвiчної, традицiйно-книжної й запозиченої фразеологiї староукраїнської мови, її стилiстичне використання, дослідження явища полiсемiї, виявлення особливостi фразеологiзмів відображено у працях Л.Коломієць.


Зіставно-діахронний аналіз ФО дав змогу О.Юрченкові на базі великого фактажу встановити фразеологічний фонд української мови к. XVIIIпоч. XIX ст. Учений також уточнив низку понять, визначень, положень діахронної фразеології.


Дослідниця О.Селіванова, здійснюючи когнітивно-ономасіологічний аналіз мотиваційних процесів у фразеологічній системі мови, врахувала синхронні та діахронні чинники фразеотворення, можливості проектування звороту на обряди, звичаї, вірування, забобони, традиції народу, різні фольклорні жанри тощо.


Використання методу структурно-семантичного моделювання для вивчення джерел походження фразеологізмів запропонував В.Мокієнко. Особливу увагу дослідник звертає на те, що за фразеологічною глибиною відкривається безмежна товща матеріальної та духовної культури, яку надійно зберігає мова,– найдавніші уявлення про світ, релігійні погляди та звичаї, народні обряди, закони повсякденного життя наших пращурів. І саме ця „позамовна” інформація, на думку вченого, яку містять у собі фразеологізми, викликає всенародний інтерес до історії фразеології. З’ясуванню етимології ФО також присвячені праці О.Суховій, А.Бириха, М.Толстого, А.Аксамитова та ін.


У другому підрозділі „Розуміння суті фразеологічної одиниці, її релевантних ознак” здійснено огляд літератури із проблеми й з’ясовано основні погляди вітчизняних та зарубіжних науковців на обсяг фразеології, на систему термінів (фразеологія, фразеологізм, ідіома ін.) та на специфіку внутрішньої форми ФО, їхні релевантні ознаки.


Фразеологізм визначено як експресивну, відносно стійку, із деякою варіантністю сполуку із цілісним образно-переносним значенням та притаманними їй граматичними категоріями й відтворюваністю.


Обстоюючи „вузьке” розуміння фразеології, пристаємо на позицію В.Ужченка, В.Мокієнка, О.Юрченка і не розглядаємо крилатих висловів, складених термінів, штампів, прислів’їв, приказок.


Такий підхід до об’єкта дослідження зумовлений характерними ознаками фразеологізмів, до яких зараховуємо: відтворюваність, часову стійкість, нарізнооформленість, цілісне фразеологічне значення, вторинну номінативність та експресивність. Зокрема увага звернена на вторинну номінацію фразеологізмів, оскільки останні позначають уже названі предмети чи поняття, їх не творять для найменування якихось нових фактів чи явищ. Номінація ФО полягає саме в уточненні, конкретизації та емоційно-експресивній оцінці вже названих словами фактів чи явищ. До того ж, процес найменування об’єкта у фразеологізмі проходить шляхом образного переосмислення крізь призму почуттів та емоцій.


Експресивно-оцінний компонент переважає в семантичній структурі фразеологізмів, завдяки цьому за межі фразеологічної системи виходять нейтральні стійкі сполуки: терміни, словесні формули, штампи. До експресивності призводить образність, тобто наочно-чуттєві уявлення про предмети та явища об’єктивної дійсності, які виникають у результаті семантичної двоплановості ФО. Отже, не варто ототожнювати образність з експресивністю. Під останньою розуміємо силу образного уявлення, яка виникає на основі зіставлення переосмисленого значення ФО із прямим значенням вільної омонімічної сполуки. Ми виявили, що чинником посилення експресивності фразеологізмів у писемних пам’ятках виступають метафоричне, метонімічне, гіперболічне переосмислення, що збуджують асоціативні уявлення, римованість деяких ФО на основі звукової симетрії компонентного складу, наприклад: страхъ огорнулъ – „хтось перелякався”; мухи оганяти – „недбало хреститися”; до кривавого поту – „дуже виснажливо”; варити и проливати – „невмілими діями зводити щось нанівець”, а також градальне розміщення в межах одного речення дієслів одного семантичного ряду – нейтрального літературного слова і розмовного компонента ФО зі зневажливим забарвленням, наприклад: Бо и маляр, глядячи на тваръ кролєвскою, малюєтъ, ...а за одвєрнєнємъ твари, умалювати нє можєтъ, для того, жє нє влплял в маляра очїй.


У третьому підрозділі „Системні зв’язки у сфері фразеології” розглянуто системні особливості ФО, виявлено полісемію, омонімію, синонімію, варіантність, антонімію у фразеологічному складі мови. Наприклад, у значенні „володіти (ким, чим); бути власником (чого)” вживали такі фразеологізми-синоніми: до рукъ бративъ горсти (въ рукахъ) [своей, своихъ] мати (держати)забрати / взяти на (подъ) себеподъ собою имати. Найбільше синонімів зафіксовано у значенні „убивати / убити (кого), знищувати / знищити (кого, що)”, наприклад: на голову (на коренъ) выбити (выпалити)взяти горло – о горло приправити (стати) – на горло всказывати (сказовати, судити)въ гробъ покладати (окладати) – душу вытягнути, що зумовлено історичними умовами того часу (різні види страти людини); й у значенні „помирати / померти”: ити (зступовати) в гробъ [Пану] [Богу] духа [своєго] отдавати / отдати (поотдавати) – испоустити (спустити, выпустити, пустити) духа – [свою] душу вырыгнути живота доконати та ін. Значну кількість фразеологізмів останньої групи пояснюємо необхідністю заміни точної назви фізичного стану людини описовими виразами, тобто евфемізмами. Антонімічні зв’язки виникають між семантичними рядами „народжуватися / народитися” та „помирати / померти” фразеосемантичної групи „Фізичний стан”, наприклад: выйти на св\тъБогу отдаватися.


Аналіз фразеологічного матеріалу дає підстави стверджувати, що фразеологізмам властива і полісемія (найпоширеніша), і омонімія, критерієм розрізнення яких є різна образна основа сполук. Наприклад, багатозначними є ФО на очи выставити – 1) (що) „з’ясувати суть чогось”; 2) (кому) „осоромити (кого)”; колоти очи (увъ очи) – 1) „дорікати кому-небудь”; 2) „викликати роздратування”, а омонімічним фразеологізм на каркъ наступати – 1) „наближатися до когось”; 2) „настирливо вимагати чого-небудь”.


У другому розділі „Семантико-структурні типи фразеологізмів” наведено структурні моделі ФО, покласифіковано матеріал в ідеографічному аспекті; здійснено аналіз фразеологізмів на позначення фізичного, психоемоційного станів людини, її поведінки та мовної діяльності в порівняльно-історичному плані із залученням матеріалів попереднього й наступних періодів розвитку української мови, а також у зіставленні з білоруською, російською, болгарською, польською та чеською мовами; з’ясовано походження тих чи інших ФО.


У дисертаційному дослідженні матеріал класифіковано за семантичним і за граматичним принципами, із наданням переваги семантичним критеріям. Беручи до уваги ідеографічний аспект, виділено типові структурно-граматичні моделі ФО в межах деяких фразеосемантичних груп. Врахування цього аспекту, на наш погляд, по-перше, дав змогу впорядкувати фразеологічний матеріал, зібраний із пам’яток української мови XVIXVII ст., на підставі зв’язку з реаліями навколишнього світу; по-друге, сприяв прослідкуванню системних зв’язків у межах фразеосемантичних груп; по-третє, дав підстави виділити структурно-граматичні моделі ФО, які є найтиповішими для конкретного семантичного ряду.


У дисертаційному дослідженні первинною одиницею опису є семантичний ряд. Семантичні ряди формують фразеосемантичну групу за семантичними та формальними ознаками. До фразеосемантичної групи входять ФО не тільки зі суміжним, а й із протилежним значенням. Аналіз фразеологічного матеріалу в межах семантичного ряду здійснено методом структурно-граматичного або структурного моделювання. У межах кожного семантичного ряду після наведених структурних моделей аналізовано матеріал за опорним (стрижневим) компонентом, що є образним стрижнем внутрішньої форми фразеологізму. Це дало змогу зіставити різноструктурні ФО з однаковим опорним компонентом у різних слов’янських мовах (українська, білоруська, російська, польська, болгарська, чеська) і простежити подальші зміни в їхній структурі.


У пам’ятках досліджуваного періоду переважають фразеологізми з негативним емоційним забарвленням, які формують семантичні ряди „діяти недоброчинно, відступати від моральних норм” (7 ФО), „зневажати / зневажити (кого)” (9 ФО), „убивати / убити, знищувати / знищити (кого, що)” (23 ФО), „помирати / померти” (36 ФО) тощо. Найбагатше із них представлені ФО фразеосемантичної групи „Фізичний стан” семантичного ряду „помирати / померти”. Це зумовлено тим, що вони є евфемізмами, тобто заміняють дієслово вмирати, наприклад, Богу Духа отдати, в гробъ положити ся, испустити духа та ін.


Аналізовані фразеологізми, зазвичай із прозорою мотивацією, побудовані за різними структурними моделями з перевагою дво- та трикомпонентних (сердцемъ бол\ти, в т\н\ смєртной спати), до складу яких здебільшого входять іменники Богъ, духъ, уста та ін., дієслова – брати / взяти, забирати / забрати, ити / прийти (поити) та ін.; займенники – сей (сесь), той, свій; прийменники – въ (в), зъ(з, из, с), на.


Чимало фразеологізмів видозмінювалося впродовж тривалого функціонування в українській мові (звужувалася або розширювалася семантика, змінювалося фразеологічне значення, з’являлися або занепадали їхні варіанти, замінявся опорний або неопорний компонент синонімом). Значна їх частина збереглася й до наших днів, надаючи мові образності, наприклад, бити чолом, виссати (висмоктати) з пальця, брати / взяти за душу (за серце) та ін.


У третьому розділі „Стильові особливості фразеологізмів” простежено сферу вживання різних типів ФО за стилістичною класифікацією (народнорозмовних, книжних) у різних стилях досліджуваного періоду (офіційно-діловому, конфесійному, художньому, публіцистичному, науковому), зроблено спробу з’ясувати причини їхньої стійкості або нестійкості, указано їхню стилістичну функцію.


У пам'ятках досліджуваного періоду фразеологізми виконують узагальнювальну, оцінно-характеристичну, експресивно-образну та стильотворчу функції. Вони унаочнюють великі можливості української мови в передаванні відтінків думок і почуттів, сприяють виявленню ставлення автора до описуваного, оцінці явищ і фактів дійсності, у своєму різновиді є свідченням не тільки багатства мови, а і її еластичності, багатовимірності й точності. Найбільше образних, метафоричних сполук зафіксовано в художньому, публіцистичному та конфесійному стилях, у яких фразеологізми забезпечують ідейно-тематичну і стильову єдність тексту, є засобом створення емоційного тла, менше – в офіційно-діловому та науковому стилях, для яких характерна більша стриманість виражальних засобів. Зазначимо, що книжна фразеологія численно представлена в офіційно-діловому (ФО судово-юридичного характеру, що стосуються судових позовів, обвинувачень у злочині або евфемізми як складові дарчих, заповітів) та конфесійному (ФО, що містять церковнословянізми, пов'язані з релігійною тематикою і вносять у текст відповідне експресивно-стилістичне забарвлення) стилях, а народнорозмовна – майже не прослідковується в останньому.


В українських пам’ятках XVIXVII ст. засвідчено чимало ФО, які функціонують одночасно в кількох стилях. До того ж вони вживаються і в різних значеннях (це полісемантичні ФО), і з одним значенням (моносемантичні ФО). Наприклад: ФО собою владнути у значенні мати фізичну справність, володіти тілом зафіксована в офіційно-ділових документах: ...и собою владнути не могучы, тамъ же лежала, а в значенні бути врівноваженим, володіти собою” – у публіцистичному стилі: ... єсли бысмо нє были самовластныи, собою владнучїи; ФО на каркъ наступати в значенні „наближатися до когось” – у художньому стилі: Смєрт... м,н\... на каркъ наступаєт, а в значенні „настирливо вимагати чогось від кого-небудь” – у конфесійному стилі: На каркъ му, о сыну, дужо наступаєшъ; ФО на очи выставити в значенні „показати, з’ясувати суть чого-небудь” – у конфесійному стилі: б,ъ… нам такъ великого гр\ха шпєчност на очи выставилъ, а в значенні „осоромити (кого)” – у науковому стилі: Позор бывшє: Позорствуєми, или позору бывшє: Былистє людємъ на очи выставлєныи та ін.


У тогочасних пам’ятках різних стилів побутують також і однозначні ФО, наприклад: 1) в офіційно-діловому та публіцистичному стилях: а) въ очы [свои] не видатине зустрічати чогось, кого-небудь: а мы пана коморника в очи свои не видали; и тое въ очы не видали; б) дати поличокъ // поличокъ дати„ударити по обличчі (кого)”: Жєлихъ, торгнул сє до того Анъдрийка и кгды сє торгнул, дал му поличок; еслибы тобе хто далъ поличокъ, настав ему и другий; в) сердца не мати // не мати сердца – „бути жорстоким, нещирим”: Она...счирого сердца ку мне не маетъ; Слыш шалєныи, который н\ маєшъ срдца; г) пускати (попущати) страх – „залякувати (кого)”: тамъ же пусчаючы страх // подданым; И тот бо страх ляхов за безв\рие ваше на вас попущен...; 2) в офіційно-діловому та конфесійному стилях: а) до гроба (гробовъ) провадити (опровожати) – „ховати, хоронити когось”: Такъ тєжъ И мєртвыхъ т\лъ до гробовъ провадити…боронятъ; н,н\ ч.лкь здоров... а на заутрн\йшныи д,нь до гроба опровожаютъ; б) лета мати // мати лета„бути повнолітнім, дорослим”: ...пан Семашко ...взрост теж паннинъ оказовалъ, же вже лета мает; прото такъ мовили родитєлї // єго маєт л\та пытайтеся єго; 3) у конфесійному та публіцистичному стилях: а) быстрымъ окомъ – уважно, пильно: быстрымъ єстъ окомъ...; быстрым оком разсуждения прозрти...; б) кровъ выссати – зневажити, виснажити (кого): всю кровъ єго выссєт;; кровъ силы и праци и подвига выссавши; в) нє мати гдє голову (главу) склонити (подклонити) – „не мати власного житла, господарства”: Лисы ямы маютъ…а с,нъ ч,ловєчій нє маєтъ гдє бы голову склонити; ...н,н\ у вашєи зємли н\ маєт гдє главу поклонити; 4) у художньому та публіцистичному стилях: стати передъ очима (у очій) – „з’явитися перед ким-небудь”: станут бо прєд очима твоима вс\ твои слова, вс\ учинки; Св\дки стали у очій...; 5) у художньому та конфесійному стилях: зровнати изъ землею // зъ землею зровнати – „зруйнувати щось дощенту”: зровналъ из зємлєю муры м\сцъкіє; адъ тємный вн\вєч силнє зґрухотавши, вс\ моцныи фортєци з зємлєю зровнавши; 6) у художньому та офіційно-діловому стилях: а) не мати летъ // летъ не мати – „бути неповнолітнім”: Тежъ дєти нє маючи лєтъ будучи до права позвани... повинни отповєдати  пєрвєи; Нєбожчикъ Янъ... опєкун Яна ...жоравницкого лєтъ нє маючого в далъшимъ поступъку справы тоє занєдбалъ; б) л\тъ дойти  // дойти л\тъ – „бути повнолітнім”: Я кгды лєтъ своихъ // зуполныхъ дошодши хотячи оныє имєня по отцы моємъ… мєти; Дєти тєжъ мои… дошєдши л\тъ своихъ…служити вєчнє ихъ Милости нє занєхаютъ; 7) у публіцистичному та науковому стилях: гору брати / взяти (отримати) – „добиватися / добитися переваги (над ким)”: Бы ся весь св\тъ на правду гн\вати хот\лъ, гору она брати повинна; злоба же и лжа вс\х опанует и гору возмет; ...лацно над врагомъ гору отримаєшъ.


Це свідчить, що на функціонально-стилістичному рівні розгляду ФО можуть нести в собі різне психологічне навантаження, різний ступінь естетичного вираження і навіть різний значеннєвий відтінок, залежно від ситуативного положення.


У процесі дослідження виявлено низку фразеологізмів, активними компонентами яких є соматизми голова, око та дієслово выпущати (у конфесійному стилі): голову склонити, погубити голову; очій не спускати; вл\пити очи; не выпущати изъ устъ и зъ ума, зъ мысли сердца не выпущати. Низка ФО-евфемізмів Богъ с того свта взялъ; испоустити духа; душу положити; зступовати в гробъ; із свта поити на позначення “помирати / померти” – властива офіційно-діловому, художньому та конфесійному стилям, у яких вона залучена з різною метою: для дотримання усталеної архітектоніки документальних текстів, для створення художніх образів та експресивного фону висловлювань.


 


 


ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ


 


Фразеологізми в пам’ятках XVIXVII ст. різноманітні за структурою і стилістичним функціонуванням. Це зумовлено, з одного боку, впливом образної системи живої мови, з іншого – впливом книжної літературної традиції, а також розвитком у цей період літературної мови зі своєрідними і численними жанровими різновидами. Багатство і різноманітність ФО дають змогу експресивно передати думку, відтворити й описати відповідні ситуації людського життя.


Об’єктом дисертаційного дослідження слугували понад 500 ФО із пам’яток XVIXVII ст. Розглянуто головним чином дієслівні фразеологізми як найчисельнішу групу, що виникли в результаті метонімічного, метафоричного чи гіперболічного переосмислення. Вони стали базою для формування чотирьох фразеосемантичних груп і 13 продуктивних семантичних рядів. Із розглянутих фразеосемантичних груп, у якій налічуємо шість продуктивних і десять непродуктивних семантичних рядів, найбагатшою на ФО виявилася фразеосемантична група „Людська поведінка”, оскільки поведінка людини є окремою категорією, пов’язаною із психічними процесами, станами та властивостями людини. З усіх численних семантичних рядів тільки два виражають позитивну оцінку, а сім – негативну. Решта ж рядів не виражають ні позитивних, ні негативних емоцій, проте в межах цих рядів більшість ФО має негативну оцінку.


Проведений аналіз підтвердив, що дієслівні ФО мають виразне емоційне забарвлення і вживаються для позначення різноманітних дій, фізичного, психоемоційного станів осіб, яких вони стосуються. Більшість є найменуванням поведінки людини (16 семантичних рядів).


Щодо структури ФО, то найуживанішими виступають бінарні моделі: 1) SaV//VSa (главу кланяти (скланяти); въ ложъ уплутатися; испоустити (спустити,выпустити, пустити) духа; замкнути губу); 2) SdV (Богу отдаватися; мечу предати (поддати); небу выставити); 3) SgV (до рукъ брати; з устъ выпускати); 4) SiV//VSi (кровю сплынути; чоломъ бити; розлучитися (ростатись) з св\томъ).


Найчастотнішими серед полікомпонентних моделей є тричленні конструкції, що мають структуру SSV//VSS, де іменники-компоненти стоять у непрямих відмінках, а саме: SaSaV (въ очи мглу пущати; на шротъ губу пустити); SgSaV (слєз токи выпущати); SaSgV (в глубокость злостій впасти); VSaSg (приходити в глубокость гр\ховъ); VSgSa (выпущати слєз токи).


Порядок слів може бути й непрямий (найчастіше простежується вживання дієслова постпозитивно до залежних слів). Це засвідчує правильність тверджень фразеологів про перестановку компонентів фразеологізмів без порушень цілісності значення. Це дало нам підстави виокремити інверсійні варіанти ФО.


Рідше фіксуємо в пам’ятках досліджуваного періоду чотирикомпонентні та п’ятикомпонентні фразеологізми. Вони дещо наближаються до речення, мають самостійну інтонацію, модальну оформленість. Таких ФО в пам’ятках небагато, що свідчить про непродуктивність такої конструктивної схеми у процесі фразеологізації.


Окрему модель становлять ФО, організовані за типом простого двоскладного речення (Смерть у зубы гледить; око слєзы проливаєтъ; голова спаде). У контексті вони виступають як частини складних речень.


Важливе значення у трансформації зовнішньої форми фразеологізмів мають додаткові (факультативні) компоненти, які поширюють традиційну структуру, конкретизують вислів, адаптуючи його до відповідної мовної ситуації. Як додаткові компоненти виступають: 1) займенники (в устахъ [своихъ] мати; мати [в соб\] б\са; из [сєго] св\та поити; мати [свой] крестъ); 2) іменники ([Пану] [Богу] духа [своєго] отдати; з того св\та [смерт\ю] сходити); 3) прикметники ([горкїи (гойныи)] слєзи выливати; заливатися [вєликими] слизами [густыми]).


Уведення прикметників у структуру фразеологізму сприяє підвищенню ступеня його експресивності. Додатково введений іменник конкретизує та увиразнює зміст ФО, а залучення займенника створює варіанти вислову.


Аналізуючи склад дієслівних фразеологізмів у мові пам’яток, відзначимо активність деяких компонентів, це, зокрема: іменники – Богъ, горло, голова, горсть, гробъ, губа, духъ, душа, св\тъ, смерть, уста; дієслова – брати / взяти, всадити, выпускати (выпущати) / выпустити, забирати / забрати, збавити, держати, мати (м\ти, имати), ити / прийти (поити); займенники – сей (сесь), той, свій; прийменники – въ (в), зъ(з, из, с), на. Найактивнішими багатофункціональними стрижневими елементами виявилися соматизми горло, голова, губа, уста та компоненти св\тъ, смерть, які увійшли до складу ФО різних фразесемантичних груп. Зокрема з компонентами горло, голова зафіксовано ФО семантичних рядів „помирати / померти”, „убивати / убити (кого), знищувати / знищити (кого, що)”, наприклад: горло [своє] класти (ставити, тратити, важити) / положити (наставовати, втратити, стратити, понести); голову покладати; голову сокрушити; на голову (на коренъ) выбити (выпалити); взяти горло; із компонентами губа, уста – ФО однієї фразеосемантичної групи „Мовна діяльність” семантичних рядів „говорити / заговорити”, „примусити кого-небудь мовчати”, наприклад: губу розз\вити; губу отворити; в устахъ [своихъ] мати; замкнути губу; завязати уста; із компонентом св\тъ – ФО двох фразеосемантичних груп „Фізичний стан”, „Поведінка людини” та чотирьох семантичних рядів „народжуватися / народитися”, „помирати / померти”, „убивати / убити, знищувати / знищити (кого, що)”, „обдурювати / обдурити (кого)”, наприклад: прийти (выйти) на свтъ; свтъ сей пожегнати; з ( зъ, из, с) [того, сего] свта (свита) згладити ыгладити, збавити, звести) (кого); св\томъ лудити (баламутити); із компонентом смерть – ФО семантичних рядів „помирати / померти”, „убивати / убити, знищувати / знищити (кого, що)”, наприклад: смерти пожити; предатися на смерть; смертъ (смерти) приправити (набавити, подняти); на смерть выдати (предати, сказати ). Незважаючи на продуктивність компонентів-іменників, у дієслівних фразеологізмах саме дієслова іноді несуть основне семантичне навантаження, наприклад: св\томъ лудити; сов\стъ гризєтъ.


Дослідження фразеологічної системи староукраїнської мови XVIXVII ст. дають можливість простежити наявність синонімії та антонімії. Наприклад, у значенні „володіти (ким, чим); бути власником (чого)” вживаються такі фразеологізми-синоніми: до рукъ бративъ горсти (въ рукахъ) [своей, своихъ] мати (держати)забрати / взяти на (подъ) себеподъ собою имати. Найбільше синонімів зафіксовано у значенні „убивати / убити (кого), знищувати / знищити (кого, що)”, наприклад: на голову (на коренъ) выбити (выпалити)взяти горло – о горло приправити (стати) – на горло всказывати (сказовати, судити)въ гробъ покладати (окладати) – душу вытягнути, що зумовлено історичними умовами того часу (різні види страти людини); й у значенні „помирати / померти”: ити (зступовати) в гробъ [Пану] [Богу] духа [своєго] отдавати / отдати (поотдавати) – испоустити (спустити, выпустити, пустити) духа [свою] душу вырыгнути живота доконати. Значна чисельність останніх фразеологізмів пояснюється необхідністю заміни точної назви фізичного стану людини описовими виразами – евфемізмами, задля уникнення страху, що призводить до певного пом’якшення висловлення. Антонімічні зв’язки виникають між семантичними рядами „народжуватися / народитися” та „помирати / померти” фразеосемантичної групи „Фізичний стан”, наприклад: выйти на св\тъотдаватися Богу.


Простеживши історичний розвиток фразеологізмів досліджуваного періоду, відзначимо, що багато з них зникли з обігу, наприклад: т\ла хробакам на з\д\ня гробовым прєдадятся; приходити в глубокость гр\ховъ; голову сокрушити та ін. Причин їх занепаду можна назвати кілька: 1) застарілість деяких лексем (здебільшого церковнослов’янізмів) і випадання їх з лексичної системи; 2) занепад структурно-граматичної моделі. Іноді на місці зниклої ФО в сучасній мові вживається слово чи вільне словосполучення, пор. стукр. отрыгнути хулу → суч.укр. хулити. Зафіксовано фразеологізми, що увійшли до пасивного фразеологічного фонду, наприклад: ФО бити (бивати) чолом (челомъ) // чоломъ бити / ударити у сучасній українській мові обмежила сферу використання і стала застарілою.


Чимало ФО видозмінювалося, оновлювалося упродовж тривалого існування в українській мові, а це вело до: 1) появи кількох синонімічних одиниць, пор. стукр. [тяжкїй] кам\нь [на серце своє] наложити → суч.укр. [важкий] камінь давить душу (серце); тяжкий камінь ліг (упав, звалився) на груди (на душу, на серце); тягар ліг (упав) на серце (на груди); 2) виникнення антонімічних відповідників, пор. стукр. зъ устъ выпускати – „говорити” → суч.укр. не випустити (не пустити) [ні (ані, і)] пари (слова) з вуст – „мовчати”; стукр. не выпущати изъ устъ и ума – „пам’ятати про когось, щось” → суч.укр. випускати / випустити з уваги (з виду) – „забувати про щось, не враховувати чогось”; 3) заміни стрижневого або нестрижневого компонента синонімом, пор. стукр. на свой млынъ воду провадити → суч.укр. лити воду на млин. Це іноді призводить до зміни фразеологічного значення, наприклад: стукр. до голови приходити – „усвідомлювати, розуміти” → суч.укр. лізти в голову (до голови, в памороки) – „настирливо з’являтися у свідомості, ставати предметом думки”; 4) набуття додаткових значень (полісемічних чи омонімічних) унаслідок розширення сполучуваності з іншими словами, пор. стукр. выпустити духа – (без додатка) „померти” → суч.укр. випустити дух – а) (без додатка) „умерти, загинути”; б) (кому) „убити, згубити кого-небудь”; стукр. серце щиплєтъ – „хтось страждає” → суч.укр. щемить / защеміло серце – а) „хтось страждає”; б) „хтось відчуває піднесення, має добрий настрій”; 5) звуження семантики, пор. стукр. бити (бивати) чолом (челомъ) // чоломъ бити / ударити – а) „виявляти комусь пошану”; б) „просити когось”; в) „скаржитися” → суч.укр. бити чолом а) „виявляти комусь пошану”; б) „просити когось”; 6) зміни фразеологічного значення, пор. стукр. на себе брати – „привласнювати, брати собі” → суч.укр. брати на себе – „зобов’язуватися, погоджуватися, здійснити що-небудь самому”; стукр. св\томъ баламутити – „обдурювати” → суч.укр. баламутити світом – „порушувати звичайний уклад життя, тривожити, бентежити”; 7) усічення варіантів фразеологізмів, пор. стукр. [горкїи (гойныи)] слєзы выливати (витискати, изливати, точити) / выпустити (испустити) → суч.укр. точити сльози; 8) появи варіантів, пор. стукр. сномъ смертельнимъ заснути → суч.укр. спочивати (спати) / спочити (заснути) навіки (довіку, вічним сном).


Порівняльний аналіз українських ФО з іншими слов’янськими мовами дав змогу окреслити кілька груп. Це: 1) власне українська фразеологія, в основі якої лежить національна своєрідність, мовне відображення нашої культури, наприклад: стукр. XIXIV ст. отъходити / отъити (пойти, преставитися) къ богу → стукр. XVIXVII ст. къ богу ити / отийти → суч.укр. піти до Бога; стукр. въ очи мглу пущати → суч.укр. пускати (перти) / пустити туман (туману, тумана) [у вічі]; 2) спільнослов’янська фразеологія, пор. стукр. [Пану] [Богу] духа [своєго] отдавати / отдати (поотдавати) → суч.укр. віддавати / віддати Богу (Богові) душу → стбр. аддаць [богу] душу → стп. duha [Bogu] oddawać / oddać → суч.п. oddać [Bogu] ducha → суч.ч. odevsdat / poručit duši bohu → суч.болг. предавам / предам богу дух; 3) східнослов’янська фразеологія, пор. стукр. мечу предати (поддати) (кого) → стр. предати (предаяти) мечу (въ мечь, на мечь, под мечь); стукр. душу положити → стбр. душу положити; 4) запозичена фразеологія із: а) польської мови, пор. стукр. св\тъ сей пожегнати; з тымъ ся святом пожєкгнати → стп. żegnać / pożegnać (ten) świat; pożegnać się ze światem; стукр. живота доконати → стп. dokonać życia; б) болгарської мови, пор. стукр. псій кусъ вырадити → суч.болг. въвирам / въвра в кушечки (кучи) гьз; натиквам / натикам в кучи гьз.


Простежено також паралелі з мовами західнослов’янської групи, наприклад: стукр. сов\сть гризетъ (кого) → суч.укр. совість мучить (мучила, гризе, гризла) (кого) → суч.п. wyrzuty sumienia dręczą (gryzą, nurtują, szarpią) → суч.ч. hryže svědomí.


Сам об’єктивний факт існування етнокультурних фразеологічних паралелей у споріднених мовах свідчить про спільність законів мислення різних народів. Наявність таких паралелей наочно підтверджує присутність тісного взаємозв’язку, взаємозумовленості розвитку мови та культури кожного окремого народу.


Незважаючи на те, що у близькоспоріднених мовах еквівалентні (ідентичні) відтворення – поширене явище, іноді можна спостерігати деяку відмінність в образній основі ФО, наприклад: стукр. ити (зступовати) въ гробъ → суч.ч. stat (už) nad hrobem; hnít (odpočivat) (už) v hrobě → суч.п. leżeć (spoczywać) w trumnie (w grobie, w zieme).


Ужиті в різних функціональних стилях (найбільше в художньому, конфесійному, публіцистичному, рідше – в офіційно-діловому та науковому) фразеологізми надають чіткості і виразності діловій та науковій мові, образності і яскравості художній, полемічній та конфесійній літературі, роблять мову різноманітнішою, колоритнішою й безпосереднішою.


 


 








S – іменник; V – дієслово; n – називний відмінок; gродовий відмінок; d – давальний відмінок; a – знахідний відмінок; iорудний відмінок.



 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины