МОВА МЕМУАРНОЇ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ ЄВГЕНА ЧИКАЛЕНКА ТА СЕРГІЯ ЄФРЕМОВА)



Название:
МОВА МЕМУАРНОЇ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ ЄВГЕНА ЧИКАЛЕНКА ТА СЕРГІЯ ЄФРЕМОВА)
Альтернативное Название: ЯЗЫК мемуарной литературы конца XIX - НАЧАЛА ХХ ВЕКА (на материале ТВОРЧЕСТВА Евгения Чикаленко и Сергея Ефремова)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, його мету й конкретні завдання, визначено новизну, теоретичне й практичне значення виконаної роботи, методи, за допомогою яких здійснено лінгвостилістичний та функціонально-текстовий аналіз мемуаристики Є.Чикаленка та С.Єфремова.


Перший розділ “Теоретичні засади лінгвостилістичного аналізу мемуарних текстів” складається з 4-ох підрозділів, у яких висвітлено питання лінгвістичного аналізу тексту, окреслено мовно-комунікативні риси мемуарів, визначено роль образу автора, а також роль вторинної номінації у мемуарних текстах. Лінгвістичний аналіз тексту ґрунтується на єдності системно-структурного та семантичного принципів (І.І.Ковалик, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ); при цьому дослідження зафіксованих у тексті одиниць різних мовних рівнів пов’язується із світоглядно-концептуальним змістом твору.


З погляду лінгвістичної генології (Ф.С.Бацевич) мовно-комунікативна специфіка жанрів спогадів і щоденників виявляється в типових висловлюваннях від першої особи, в актуалізації синтаксем обставинно-часової семантики, зокрема в щоденникових записах (Т.В.Радзієвська), в оповідній манері, пов’язаній із синтаксичними структурами пригадування, вклинюванням синтаксичних експресивів тощо. Хронологічно задокументовані події, прізвища реальних дійових осіб, назви місця подій становлять провідну лінію документалістики, проте над засвідченими фактами панує образ автора, самоаналіз його власного життя, стосунків із навколишнім світом, тобто мемуарний текст виступає засобом виявлення рис людського характеру (О.О.Галич, М.П.Крупа). Дослідники мемуарної прози звертають увагу на образ оповідача, а також на форми функціонування часу, своєрідність композиції (С.Панченко). На відміну від образу автора в художньому творі, який становить акт словесного спілкування автора з читачем (Ю.Шевельов, М.П.Крупа), мемуарний текст постає як оповідь автора, зорієнтована на цілісність спогадів, безпосередніх вражень, фіксацію емоційного стану оповідача (щоденники).


Структурно-стилістична та лексико-семантична організація мемуарних текстів відбиває взаємодію усно-розмовних і писемно-книжних жанрів, нечіткість композиційних рамок тексту (А.М.Приймак), вияв безпосередньої присутності автора, що позначається на загальній оцінності тексту. Авторське використання ФО, перифразів, ремінісценцій як вторинних номінацій засвідчує народнорозмовні джерела індивідуального мовомислення, його зв’язки з матеріальною і духовною культурою українців.


Другий розділ дисертації “Лексичні, фразеологічні та синтаксичні конструкти мемуарних текстів Євгена Чикаленка” складається з 4-ох підрозділів, у яких проаналізовано структуру лексико-семантичного поля „українство” з відповідними мікрополями, мікроконтексти з оцінною семантикою „характеристика осіб”, висвітлено прагматичний зміст ФО, семантико-синтаксичні особливості оповіді Є.Чикаленка.


 


Українство високочастотне слово в ідіолекті Є.Чикаленка. Це збірна іменникова назва, що характеризується широким спектром семантичних і структурно-текстових зв’язків. Досліджувані мікроконтексти засвідчують три лексико-семантичні варіанти цієї назви: 1) суспільний рух, пов’язаний з українською національною ідеєю, національним відродженням початку ХХ ст. (виявляв великий інтерес до українства; цікавився українством; захопився українством); 2) українці як етнос (вирішив був зовсім зректись українства; найвидатнішими тодішніми стовпами українства); 3) нерозчленоване, синтезоване поняття українського етносу і української ідеї (прихильне відношення до українства; ховалися зі своїм українством; має стихійну любов до українства; принципіальна ворожнеча проти українства). Аксіологічне значення слова українство реалізується в позитивній і негативній оцінках, напр.: а) прихильне ставлення до українства (дуже прихильно ставиться до українства; захопляться українством не тільки до глибини душі, а й до глибини кишені); б) неприхильне ставлення до українства (лютує проти українства; не цікавилась українством). 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины