| Краткое содержание: | У вступі вказується на теоретичне і практичне значення вивчення історії українського літературного наголосу, обґрунтовується актуальність дослідження наголосу дієприслівників української мови, визначається мета і завдання роботи, вказуються методи і джерела дослідження.
Перший розділ присвячено аналізу наголошення дієприслівників, утворених від дієслів на -umu, -ить та -іти/-ати, -ить.
У пізньопраслов’янській мові дієприкметники на -tji, утворені від дієслів на -іti, -itь, мали три акцентні типи: акцентний тип А (від дієслів з акцентною парадигмою а), акцентний тип В (від дієслів з акцентною парадигмою в), акцентний тип С (від дієслів з акцентною парадигмою с).
Акцентний тип А (з первісним кореневим наголосом) був властивий дієприкметникам *b'avętji, *č'adętji, *č'istętji, *gl'adętji,*gotòvętji, *xm'urętji, *x'ylętji, *j'ězdętji, *(j)'ętrętji, *l'adętji, *l'agodętji, *l'azętji, *moŗ̀zętji, *m'Qčętji, *mъļ̀vętji, *mъnòžętji, *m'yslętji, *n'udętji, *p'arętji, *p'ěnętji, *p'ěstętji, *pl'avętji, *pl’'uščętji, *pr'avętji, *pьļ̀̀nętji, *r'anętji, *sl'avętji, *sl'inętji, *sm'ažętji, *st'avętji, *sv'aręti, *t'ěšętji, *t'išętji, *tr'atętji, *v'abętji, *v'adętji, *v'ěrętji, *v'isętji, *zn'ačętji та ін.
Акцентний тип В (з рецесивним наголосом: переміщеним з дієприслівникового суфікса на останній склад кореня) мали дієприкметники *bě́lętji, *číslętji, *dávętji, *gně́zdętji, *g'olętji, *g'onętji, *grě́šętji, *x'odętji, *xoŗ̀̀̀nętji, *xválętji, *krásętji, *kr'ьstętji, *krQ́tętji, *kúpętji, *kúrętji, *kъŗ̀mętji, *l'omętji, *lúpętji, *l’úbętji, *mě́nętji, *mě́́sętji, *m'očętji, *m'odlętji, *moļ̀tętji, *m'otrętji / *sъmòtretji, *mQ́tętji, *n'osętji, *oŗ̀̀̀bętji, *'ostrętji, *pálętji, *plátętji, *pr'osętji, *s'elętji, *slúžętji, *sQ́dętji, *str'ojętji, *svě́tętji, *šč'epętji, *tQ́žętji, *trávętji, *trQ́bętji, trQ́sętji, *tv'orętji, *v'odętji, *voļ̀čętji, *v'ozętji, *ž'enętji та ін.
Акцентним типом С (з первісним кінцевим наголосом) характеризувалися дієприкметники *blQdętjì, *boŗnętjì, *brodętjì, *cědętjì, *činętjì, *dělętjì, *dojętjì, *družętjì, *durętjì, *dušętjì, *gasętjì, *gatętjì, *glušętjì, *godętjì, *goļsętjì, *goŗdętjì, *govorętjì, *gubętjì, *kadętjì, *klonętjì, *kopъtętjì, *kosętjì, *kotętjì, *krěpętjì, *krivętjì, *kropętjì, *krQžętjì, *krъšętjì, *lěpętjì, *lovętjì, *manętjì, *mastętjì, *morętjì, *mostętjì, *oŗstętjì, *peļnętjì, *plodętjì, *pojętjì, *pylętjì, *rodętjì, *sadętjì, *slěpętjì, *smalętjì, *směšętjì, *smolętjì, *solętjì, *soļdętjì, *spěšętjì, *strašętjì, *studętjì, *sušętjì, *ščędętjì, *topętjì, *tQpętjì, *tulętjì, *tvьŗdętjì, *učętjì, *valętjì, *varętjì, *voŗžętjì, *zoļtętjì, *zvonętjì, *živętjì, *žurętjì та ін.
В українській мові переважна більшість дієприслівників акцентованого типу А послідовно зберігає первісний кореневий наголос: ба́влячи, ва́блячи, ва́дячи, ві́рячи, ви́сячи, гла́дячи, гото́влячи, ла́годячи, ла́дячи, ла́зячи, мно́жачи, моро́зячи, му́чачи, ми́слячи, пі́нячи, пла́влячи, плю́щачи, по́внячи, пра́влячи, ра́нячи, сли́нячи, сма́жачи, ста́влячи, тра́тячи, ті́шачись, хи́лячи, хму́рячи, ча́дячи, чи́стячи та ін. Дієприслівники їздячи, значачи, мовлячи, нудячи, парячи, пестячи, сварячи, славячи, ятрячи також, як правило, зберігають первісний кореневий наголос. Випадки кінцевої акцентуації цих дієприслівників у давніх українських пам’ятках та в сучасній українській мові пояснюються впливом дієприслівників акцентного типу С. Деякі з наведених дієприслівників (значачи, пестячи, сварячи, славячи) поряд з кінцевим отримали суфіксальне наголошення (двояке наголошення відбито в граматиці С. Смаль-Стоцького і Т. Гартнера), що сталося під впливом акцентуації відповідних інфінітивних форм (значи́ти, пести́ти, свари́ти, слави́ти). Що ж стосується поодиноких випадків суфіксального наголошення дієприслівника мовячи, то його слід, очевидно, пояснити впливом польської мови (активного дієприкметника mówiący).
В українській мові переважна більшість дієприслівників акцентного типу В зберігає давній (пізньопраслов’янський) кореневий наголос (на складі перед дієприслівниковим суфіксом): бі́лячи, во́зячи, воло́чачи, го́лячи, да́влячи, же́нячи, ко́рмлячи, кру́тячи, ку́́рячи, ло́млячи, лу́плячи, лю́блячи, мі́нячись, мі́сячи, моло́тячи, мо́чачи, се́лячи, тра́влячи, тру́блячи, тру́сячи, ту́жачи та ін. На наголошення цілого ряду дієприслівників акцентного типу В помітний вплив справили дієприслівники акцентного типу С. Саме цей вплив і спричинив набуття рядом дієприслівників флективного наголошення в давніх українських пам’ятках (гонячи́, крестячи́, куплячи́, молячи́(ся), носячи́, просячи́, світячи́, служачи́, смотрячи́, строячи́, судячи́, творячи́, хвалячи́, ходячи́, хоронячи́) і в сучасній українській літературній мові (водячи́, мутячи́, щеплячи́). Вплив дієприслівників акцентного типу С на дієприслівники акцентного типу В, розпочавшись у староукраїнській мові, поступово зростав у деяких південно-західних говорах української мови. Тому в говорах, відбитих у граматиці С. Смаль-Стоцького і Т. Гартнера, ряд дієприслівників акцентного типу В отримав виключно кінцевий наголос (роблячи́, ходячи́) або двоякий – кінцевий і суфіксальний (гніздя́чи́, гріша́чи́, крася́чи́, остря́чи́, паля́чи́, платя́чи́, хваля́чи́, числя́чи́).
В українській мові лише частина дієприслівників акцентного типу С послідовно зберігає первісний кінцевий наголос: коптячи́, пилячи́, ростучи́, смішачи́, страшачи́, твердячи́ та ін. Дієприслівники боронячи, валячи, варячи, гасячи, говорячи, городячи, доячи, ліплячи, садячи, чинячи також вживаються переважно з первісним кінцевим наголосом. Випадки кореневого наголошення цих дієприслівників у давніх українських пам’ятках або в сучасній українській мові зумовлені впливом дієприслівників акцентного типу А та акцентного типу В.
Цілий ряд дієприслівників акцентного типу С в українській мові втратив кінцеве наголошення і отримав кореневе під впливом дієприслівників акцентного типу А та акцентного типу В: блу́дячи, бро́дячи, воро́жачи, га́тячи, глу́шачи, го́дячи, голо́сячи, гу́блячи, дзво́нячи, ді́лячи, дру́жачи, ду́рячи, ду́шачи, жи́влячи, жу́рячись, ка́дячи, кло́нячи, ко́сячи, ко́тячи, кри́влячи, кри́шачи, кро́плячи, кру́жачи, ло́влячи, ма́стячи, мо́рячи, мо́стячи, пло́дячи, поло́нячи, по́ячи, ро́дячи, слі́плячи, сма́лячи, смо́лячи, соло́дячи, со́лячи, сту́дячи, су́шачи, то́плячи, ту́лячи, ту́плячи, ці́дячи, ці́нячи та ін. У дієприслівниках акцентного типу С заміна кінцевого наголосу кореневим, що виникла в староукраїнській мові, не поширилася на всі говори української мови. У багатьох південно-західних говорах, зокрема, відбитих у граматиці С. Смаль-Стоцького і Т. Гартнера, кінцевий наголос нерідко співіснує з новим суфіксальним (валя́чи́, варя́чи́, гася́чú, золотя́чи́, кріп(л)я́чи́, маня́чи́, садя́чи́, уча́чи́), що зумовлено впливом відповідних інфінітивів (вали́ти, вари́ти, гаси́ти, золоти́ти, кріпи́ти, мани́ти, сади́ти, учи́ти). Цим впливом пояснюються й інші випадки суфіксального наголошення дієприслівників акцентного типу С: блудя́чи (блуди́ти), щадя́чи (щади́ти).
У пізнопраслов’янскій мові дієприкметники на -ьšі, утворені від дієслів на -іti, -itь, мали три акцентні типи: акцентний тип А – з кореневим наголосом, напр. *st'аvjьšі (від дієслів з акцентною парадигмою а), акцентний тип В – з суфіксальним наголосом, напр. *nošь̀̀ši (від дієслів з акцентною парадигмою в), акцентний тип С – з кінцевим наголосом, напр. *lovjьšì (від дієслів з акцентною парадигмою с).
Проте старі форми більшості дієприслівників на -ши / -вши, утворені від дієслів на -ити/-ить, у давніх пам’ятках української мови не збереглися. На той час дієприслівники минулого часу утворювалися вже, як правило, безпосередньо від основи інфінітива: після суфікса основи -и- виступав дієприслівниковий суфікс минулого часу -вши. При цьому дієприслівники переймали наголос відповідних дієслів.
Незважаючи на таку трансформацію, переважна більшість дієприслівників акцентного типу А зберігає в українській мові первісний кореневий наголос, крім тих випадків, коли інфінітив змінив первісну кореневу акцентуацію на суфіксальну: ба́вивши, ва́бивши, ва́дивши, ві́ривши, гла́дивши, зна́чивши, ї́здивши, ла́годивши, ла́дивши, ла́зивши, ми́сливши, мно́живши, мо́вивши, моро́зивши, му́чивши, пі́нивши, пла́вивши, плю́щивши, пра́вивши, ра́нивши, сла́вивши, сли́нивши, сма́живши, ста́вивши, ста́рівши, ті́шивши, чи́стивши, хму́ривши, але хили́вши.
Дієприслівники акцентного типу В, перейнявши наголос відповідних інфінітивів, характеризуються в українській мові наголошенням на суфіксі основи інфінітива: біли́вши, води́вши, вози́вши, волочи́вши, гнізди́вши, голи́вши, гони́вшись, гріши́вши, дави́вши, жени́вши, корми́вши, крути́вши, кури́вши, лупи́вши, люби́вши, міси́вши, моли́вшись, молоти́вши, мочи́вши, мути́вши, носи́вши, пали́вши, плати́вши, проси́вши, роби́вши, світи́вши, сели́вши, служи́вши, суди́вши, твори́вши, трави́вши, труби́вши, труси́вши, тужи́вши, хвали́вши, ходи́вши, хорони́вши та ін. Якщо дієслово у формі інфінітива змінило суфіксальну акцентуацію на кореневу, то аналогічної зміни зазнали й дієприслівники минулого часу (кра́сивши, чи́сливши та ін.).
Дієприслівники акцентного типу С, перейнявши наголос відповідних інфінітивів, також характеризуються в українській мові наголошенням на суфіксальному голосному -и-: блуди́вши, борони́вши, броди́вши, вали́вши, вари́вши, ворожи́вши, гаси́вши, гати́вши, глуши́вши, говори́вши, годи́вши, голоси́вши, городи́вши, губи́вши, дзвони́вши, діли́вши, дої́вши, дружи́вши, дури́вши, души́вши, живи́вши, жури́вши, золоти́вши, кади́вши, клони́вши, кори́вши, коси́вши, коти́вши, криви́вши, криши́вши, кріпи́вши, кропи́вши, кружи́вши, лови́вши, мани́вши, масти́вши, мори́вши, мости́вши, плоди́вши, пої́вши, полони́вши, роди́вши, рости́вши, сади́вши, сліпи́вши, сміши́вши, соли́вши, солоди́вши, спіши́вши, страши́вши, студи́вши, суши́вши, топи́вши, тули́вши, учи́вши, ціди́вши, ціни́вши, чини́вши, щади́вши та ін.
У пізньопраслов’янській мові дієприкметники на -tji, утворені від дієслів на -ěti/-ati,-itь, мали два акцентні типи: акцентний тип А (від дієслів з акцентною парадигмою а) та акцентний тип С (від дієслів з акцентною парадигмою с).
Акцентний тип А (з первісним кореневим наголосом) був властивий дієприкметникам *č'adętji, *d'ymętji, *sl'yšętji, *v'іdętji, *v'isętji та ін.
Акцентний тип С (з первісним кінцевим наголосом) мали дієприкметники *běžętjì, *blьščętjì, *bojętjì(sę), *bolętjì, *bręčętjì, *drъžętjì, *dyšętjì, *dьŗžętjì, *ględętjì, *gorętjì, *grьmętjì, *xripętjì, *(j)ęčętjì, *kričętjì, *kypętjì, *letętjì, *ležętjì, *mьļčętjì, *piščętjì, *sědętjì, *skripętjì, *smьŗdętjì, *stojętjì, *svistętjì, *sъpętjì, *šipętjì, *šumętjì, *trěščętjì, *trьmtętjì, *tьŗpętjì, *veŗščętjì, *vьŗtętjì, *zьrętjì та ін.
В українській мові лише дієприслівник чáдячи акцентного типу А послідовно зберігає первісний кореневий наголос. Дієприслівники видячи, висячи, слышачи також, як правило, зберігають первісний кореневий наголос. Випадки кінцевого наголошування цих дієприслівників у давніх українських пам’ятках зумовлені впливом дієприслівників акцентного типу С. У сучасній українській літературній мові згаданим впливом пояснюється втрата кореневого наголосу і набуття кінцевого дієприслівником акцентного типу А димлячи́.
В українській мові переважно більшість дієприслівників акцентного типу С послідовно зберігає первісну кінцеву акцентуацію: біжачи́, блищачи́, брячачи́, верещачи́, вертячи́, горячи́, гримлячи́, дрожачи́, зрячи́, киплячи́, кричачи́, мовчачи́, пищачи́, свистячи́, скриплячи́, смердячи́, сплячи́, терплячи́, тріщачи́, хриплячи́, шиплячи́, шумлячи́, ячачи́ та ін. Дієприслівник держачи також характеризується переважно кінцевим наголошенням. Випадки кореневого наголошування цього дієприслівника в давніх пам’ятках та в сучасній українській мові зумовлені впливом дієприслівників акцентного типу А.
Дієприслівники акцентного типу С лежачи, сидячи, стоячи, які в українській мові характеризуються і кореневою, і кінцевою акцентуацією, набувають кореневого наголосу переважно в прислівниковому їх ужитку, а зберігають кінцевий – переважно в суто дієприслівниковому вжитку з ознаками прийменникового керування.
Поодинокі випадки суфіксального наголошення дієприслівників боячи(ся), держачи, летячи, сидячи, тремтячи слід, очевидно, пояснити впливом акцентуації відповідних інфінітивів, від яких утворено наведені дієприслівники (боя́ти(ся), держа́ти, леті́ти, сиді́ти, тремті́ти).
У пізньопраслов’янській мові дієприкметники на -ьšі, утворені від дієслів на -ěti/-ati, -itь, мали два акцентні типи: акцентний тип А – з кореневим наголосом (від дієслів з акцентною парадигмою а) і акцентний тип С – з кінцевим наголосом (від дієслів з акцентною парадигмою с).
Старі форми на -ши досліджуваних дієприслівників у староукраїнській мові XVI – XVIII ст. не збереглися. На той час дієприслівники минулого часу утворювалися вже безпосередньо від основи інфінітива: після суфікса основи (-і- або -а-) виступав дієприслівниковий суфікс минулого часу -вши. При цьому дієприслівники акцентного типу А зберігають первісний кореневий наголос. Випадки суфіксального наголошування дієприслівників видhвше, слышавше в давніх українських пам’ятках слід пояснити впливом дієприслівників з наголошеним суфіксальним голосним типу лежа́вши, стоя́вши.
Більшість дієприслівників акцентного типу С послідовно перейняла в українській мові наголос інфінітива (на суфіксі основи): блища́вши, вереща́вши, гляді́вши, горі́вши, гримі́вши, держа́вши, дрожа́вши, зрі́вши, кипі́вши, крича́вши, леті́вши, пища́вши, свисті́вши, сиді́вши, скрипі́вши, стоя́вши, терпі́вши, тремті́вши, тріща́вши, хрипі́вши, шипі́вши, шумі́вши та ін.
У другому розділі розглядається акцентуація дієприслівників, утворених від дієслів на -mu, -е/-є, -ати, -е/-є та вiд атематичних дієслів.
У пізньопраслов’янській мові дієприкметники на -tji, утворені від дієслів на -ti, -etь/-jetь, мали три акцентні типи: акцентний тип А (від дієслів з акцентною парадигмою а), акцентний тип В (від дієслів з акцентною парадигмою в) та акцентний тип С (від дієслів з акцентною парадигмою с).
Акцентний тип А (з первісним кореневим наголосом) був властивий дієприкметникам *b'ьjQtji, *b'or’Qtji, *b'QdQtji, *č'ujQtji, *d'ujQtji, *gr'ějQtji, *k'ol’Qtji, *kr'adQtji, *kr'yjQtji, *l'ězQtji, *m'el’Qtji, *m'yjQtji, *n'yjQtji, *r'yjQtji, *st'anQtji, *š'ijQtji, *t'ьrQtji, *v'yjQtji, *zn'ajQtji, *ž'ьnQtji та ін.
Акцентний тип В (з давнім кореневим наголосом) мали дієприкметники *j'ьdQtji, *m'ogQtji та ін.
Акцентним типом С (з первісним кінцевим наголосом) характеризувалися дієприкметники *beŗgQtjì, *běgQtjì, *bredQtjì, *gnьjQtjì, *gQdQtjì, *grebQtjì, *gryzQtjì, *kladQtjì, *klьnQtjì, *lьjQtjì, *nesQtjì, *pasQtjì, *pьjQtjì, *pletQtjì, *pьļzQtjì, *revQtjì, *skrebQtjì, *skubQtjì, *steŗgQtjì, *tręsQtjì, *vedQtjì, *vezQtjì, *živQtjì та ін.
В українській мові переважна більшість дієприслівників акцентованого типу А послідовно зберігає первісний кореневий наголос: ви́ючи, грі́ючи, ду́ючи, ко́лючи, кри́ючи, лі́зучи, ме́лючи, ми́ючи, ни́ючи, ри́ючи, ста́нучи, чу́ючи, ши́ючи та ін. Дієприслівники борючи, будучи, знаючи також, як правило, зберігають первісний кореневий наголос. Випадки кінцевого наголошування цих дієприслівників у давніх пам’ятках української мови і в поезії ХІХ – ХХ століття пояснюються впливом дієприслівників акцентного типу С. Втрата первісного кореневого наголосу і отримання кінцевого деякими дієприслівниками акцентного типу А (б’ючи́, жнучи́, стаючи́ та ін.) теж зумовлена впливом дієприслівників акцентного типу С.
Українська мова лише зрідка зберігає первісний кореневий наголос дієприслівників акцентного типу В. Випадки кінцевого наголошування дієприслівника могучи́ у давніх пам’ятках зумовлені впливом дієприслівників акцентного типу С. У поетичній практиці ХІХ – ХХ століття дієприслівник акцентного типу В ідучи втрачає первісний кореневий наголос і набуває кінцевого наголошення (під впливом дієприслівників акцентного типу С) або акцентуацію на суфіксальному голосному -у- (за аналогією до форми третьої особи множини теперішнього часу – іду́ть).
Дієприслівники акцентного типу С послідовно зберігають первісний кінцевий наголос в українській мові: бережучи́, бредучи́, ведучи́, везучи́, гудучи́, живучи́, клянучи́, ллючи́, плетучи́, повзучи́, скребучи́, скубучи́, стерегучи́ та ін. Дієприслівники бігучи, гниючи також вживаються переважно з первісним кінцевим наголосом. Випадки кореневого наголошення цих дієприслівників в українській мові зумовлені впливом відповідних інфінітивних форм (бі́гти, гни́ти).
Втрату кінцевого наголошення і набуття наголосу на суфіксальному голосному дієприслівниками гребучи, гризучи, кладучи, несучи, пасучи, ревучи, трясучи, на нашу думку, можна пояснити впливом акцентуації відповідних форм третьої особи множини теперішнього часу (гребу́ть, гризу́ть, кладу́ть, несуть́, пасу́ть, реву́ть, трясу́ть).
У пізньопраслов’янській мові дієприкметники на -ъši / -vъši, утворені від дієслів на -ti, -etь/-jetь, мали три акцентні типи: акцентний тип А (від дієслів з акцентною парадигмою а), акцентний тип В (від дієслів з акцентною парадигмою в) та акцентний тип С (від дієслів з акцентною парадигмою с).
Акцентний тип А (з первісним кореневим наголосом) був властивий дієприкметникам *b'ivъši, *boŗ̀vъši, *br'ivъši, *č'uvъši, *d'avъši, *d'Qvъši, *gr'ěvъši, *koļ̀vъši, *kr'avъši, *kr'yvъši, *l'ězъši, *meļ̀vъši, *m'yvъši, *n'yvъši, *p'adъši, *poŗ̀vъši, *r'yvъši, *s'ěvъši, *st'avъši, *š'ivъši, *v'yvъši, *zn'avъši, *ž'ęvъši та ін.
Акцентний тип В (з наголосом на редукованому голосному суфікса) мали дієприкметники *lеgъ̀ši, *mеŗ̀vъši, *mogъ̀ši та ін.
Акцентним типом С (з первісним кінцевим наголосом) характеризувалися дієприкметники *gnivъšì, *grebъšì, *gryzъšì, *kladъšì, *klęvъšì, *livъšì, *nesъšì, *pasъšì, *pekъšì, *peļvъšì, *pivъšì, *pletъšì, *pręgъšì, *pьļzъšì, *ruvъšì, *skrebъšì, *skubъšì, *steŗgъšì, *strigъšì, *tręsъšì, *vedъšì, *veļkъšì, *vezъšì, *živъšì та ін.
Дієприслівники на -ши / -вши акцентного типу А послідовно зберігають в українській мові первісний кореневий наголос: би́вши, боро́вши, бри́вши, ви́вши, грі́вши, да́вши, ду́вши, жа́вши, зна́вши, коло́вши, кра́вши, кри́вши, лі́зши, ми́вши, моло́вши, ни́вши, па́вши, поро́вши, ри́вши, сі́вши, ста́вши, чу́вши, ши́вши та ін.
У давньоруській мові дієприслівники минулого часу акцентного типу В у зв’язку із занепадом редукованих голосних у слабкій позиції зазнали переміщення наголосу на попередній кореневий голосний. В українській мові дієприслівники на -ши / -вши акцентного типу В, як правило, зберігають рецесивний кореневий наголос: взя́вши, вме́рши, лі́гши, мі́гши та ін.
На ґрунті української мови дієприслівники минулого часу акцентного типу С втратили первісне кінцеве наголошення і набули кореневої акцентуації під впливом дієприслівників минулого часу акцентних типів А і В: ві́вши, ві́зши, волі́кши, гни́вши, гри́зши, грі́бши, жи́вши, кла́вши, кля́вши, ли́вши, ні́сши, па́сши, пи́вши, пі́кши, плі́вши, по́взши, рі́вши, рі́сши, скрі́бши, ску́бши, стері́гши, стри́гши, тря́сши та ін.
У пізньопраслов’янській мові дієприкметникам, утвореним від дієслів на -ati, -etь/-jetь, були властиві три акцентні типи: акцентний тип А (від дієслів з акцентною парадигмою а), акцентний тип В (від дієслів з акцентною парадигмою в), акцентний тип С (від дієслів з акцентною с).
Акцентний тип А (з первісним кореневим наголосом) мали дієприкметники *č'ajQtji, *d'ějQtji, *d'yšQtji, *g'ajQtji, *j'ědQtji, *k'ajQtji, *kl'ičQtji, *kr'ajQtji, *l'ajQtji, *m'ažQtji, *pl'ačQtji, *r'ěžQtji, *s'ějQtji, *s'ypjQtji, *t'ajQtji, *v'ějQtji та ін.
Акцентним типом В (з давнім кореневим наголосом) характеризувалися дієприкметники *br'ešQtji, *drě́mjQtji, *č'ešQtji, *xápjQtji, *x'otjQtji, *kážQtji, *klopòtjQtji, *kolýšQtji, *kQ́pjQtji *kQ́šQtji, *kr'ešQtji, *lámjQtji, *lížQtji, *mášQtji, *m'etjQtji, *píšQtji, *skáčQtji, *st'onQtji, *st'el’Qtji, *svíščQtji, *ščípjQtji, *šьpъ̀tjQtji, *tъpъ̀tjQtji, *vę́žQtji, *z'objQtji та ін.
Акцентний тип С (з первісним кінцевим наголосом) був властивий дієприкметникам *berQtjì, *bl’ujQtjì, *dajQtjì, *kl’ujQtjì, *or’Qtjì, *perQtjì, *rujQtjì, *snujQtjì, *zovQtjì, *ženQtjì, *židQtjì, *žujQtjì та ін.
В українській мові переважна більшість дієприслівників акцентного типу А послідовно зберігає первісний наголос: ві́ючи, ди́шучи, ді́ючи, ї́дучи, ка́ючись, кли́чучи, кра́ючи, ла́ючи, ма́жучи, рі́жучи, си́плючи, сі́ючи, та́ючи, ча́ючи та ін. Дієприслівник плачучи також характеризується переважно кореневим наголосом. Випадки кінцевого наголошення цього дієприслівника зумовлені впливом дієприслівників акцентного типу С.
Дієприслівники акцентного типу В досить послідовно зберігають в українській мові давній наголос: бре́шучи, в’я́жучи, зо́блючи, ка́жучи, клопо́чучи, коли́шучи, кре́шучи, ли́жучи, ме́чучи, сви́щучи, сте́лючи, то́пчучи, че́шучи, ше́пчучи та ін. Дієприслівники пишучи, скачучи, хотячи також вживаються переважно з давнім кореневим наголосом. Кінцева акцентуація у ряді випадків цих дієприслівників у давніх пам’ятках або в сучасній українській мові зумовлена впливом дієприслівників акцентного типу С. Дієприслівник стогнучи у поезії І. Франка поряд з кореневим наголошенням набуває наголосу на суфіксальному голосному -у- (сто́гну́чи), що пояснюється впливом форми інфінітива (стогна́ти).
Нові дієприслівникові форми дріма́ючи, колиха́ючи, купа́ючи, куса́ючи, лама́ючи, маха́ючи, хапа́ючи, хотя́чи, щипа́ючи, які виникли під впливом відповідних інфінітивних форм (з суфіксом -а-), отримали суфіксальну акцентуацію, тобто акцентуацію інфінітивів.
В українській мові цілий ряд дієприслівників акцентного типу С зберігає первісне кінцеве наголошення: блюючи́, жуючи́, клюючи́, ревучи́, снуючи́ та ін. Дієприслівники беручи, даючи, ждучи, зовучи, перучи також, як правило, зберігають первісний кінцевий наголос. Випадки кореневого наголошування дієприслівника даючи в українській мові зумовлені впливом дієприслівників акцентного типу А та акцентного типу В. Перенесення наголосу на один склад вліво (або дефіналізація) у дієприслівниках беручи, ждучи, зовучи, перучи, яке відбито в граматиці С. Смаль-Стоцького і Т. Гартнера, на нашу думку, відбулося за аналогією до форми третьої особи множини теперішнього часу (беру́ть, жду́ть, зову́ть, перу́ть).
У пізньопраслов’янській мові дієприкметникам на -vъšі, утвореним від дієслів на -ati, -etь/-jetь, були властиві три акцентні типи: акцентний тип А (від дієслів з акцентною парадигмою а), акцентний тип В (від дієслів з акцентною парадигмою в), акцентний тип С (від дієслів з акцентною с).
Акцентний тип А (з первісним кореневим наголосом) мали дієприкметники *č'ajavъši, *d'ějavъši, *d'yxavъši, *j'ěxavъši, *g'ajаvъši, *k'ajavъši, *k'aš(ь)l’avъši, *kl'ikavъši, *kr'ajаvъši, *kr'apavъši, *l'ajavъši, *m'azavъši, *pl'akavъši, *r'ězavъši, *s'ějavъši, *s'ypavъši, *t'ajavъši, *t'ykavъši, *v'ějavъši та ін.
Акцентним типом В (з наголосом на тематичному глосному -а-) характеризувалися дієприкметники *breхàvъši, *česàvъši, *drěmàvъši, *xapàvъši, *xotě̀vъši, *kazàvъši, *klopotàvъši, *kolyxàvъši, *kQpàvъši, *kQsàvъši, *lamàvъši, *lizàvъši, *maxàvъši, *metàvъši, *nizàvъši, *poļskàvъši, *pisàvъši, *rъpъtàvъši, *skakàvъši, *stonàvъši, *stradàvъši, *ščipàvъši, *šьpъtàvъši, *trepàvъši, *tъpъtàvъši, *vęzàvъši та ін.
Акцентний тип С (з первісним кінцевим наголосом) був властивий дієприкметникам *bl’ьvavъšì, *bьravъšì, *davavъšì, *gъnavъšì *kl’ьvavъšì, *kovavъšì, *oravъšì, *pьravъšì, *snovavъšì, *zъvavъšì, *žьdavъšì, *žьvavъšì та ін.
В українській мові більшість дієприслівників на -вши акцентного типу А послідовно зберігає первісний кореневий наголос: ві́явши, га́явши, ди́хавши, ді́явши, ї́хавши, ка́шлявши, ка́явши, кли́кавши, кра́павши, кра́явши, ла́явши, ма́завши, пла́кавши, рі́завши, си́павши, сі́явши, та́явши, ти́кавши, ча́явши та ін.
Дієприслівники акцентного типу В послідовно зберігають в українській мові давнє наголошення на тематичному голосному -а-: бреха́вши, в’яза́вши, дріма́вши, каза́вши, клопота́вши, колиха́вши, купа́вши, куса́вши, лама́вши, лиза́вши, маха́вши, мета́вши, низа́вши, писа́вши, полоска́вши, ропта́вши, скака́вши, стогна́вши, стражда́вши, топта́вши, тріпа́вши, хапа́вши, хоті́вши, чеса́вши, шепта́вши, щипа́вши та ін.
На ґрунті української мови дієприслівники акцентного типу С втратили первісний кінцевий наголос і набули суфіксальної акцентуації, що зумовлено впливом форми інфінітива: блюва́вши, бра́вши, гна́вши, дава́вши, жда́вши, жува́вши, зва́вши, клюва́вши, кува́вши, ора́вши, пра́вши, снува́вши та ін.
У пізньопраслов’янській мові дієприкметникам на -tji, утвореним від атематичних дієслів *b'yti,*d'ati, *(j)'ěsti, *jьmě́ti був властивий акцентний тип С, а від дієслова *v'ěsti, *v'ěděti – акцентний тип А: *sQtjì, *dadQtjì, *(j)ědQtjì, *jьmQtjì, але *v'ědQtji.
В українській мові дієприслівники на -чи від атематичних дієслів не збереглися.
У пізньопраслов’янській мові дієприкметники на -ъšі, утворені від атематичних дієслів *b'yti, *d'ati, *(j)'ěsti, *jьmě́́ti, мали акцентний тип С, а від дієслова *v'ěsti, *v'ěděti – акцентний тип А: *byvъšì, *davъšì, *(j)ěvъšì, *jьměvъšì, але *v'ěděvъši.
В українській мові лише дієприслівник відавши зберіг первісне кореневе наголошення. Дієприслівники бувши, давши, ївши втратили первісний кінцевий наголос і набули кореневої акцентуації (бу́вши, да́вши, ї́вши), що зумовлено впливом форми інфінітива (бу́ти, да́ти, ї́сти).
У третьому розділі досліджується наголошення дієприслівників, утворених від дієслів на -нуmu, -не та -овати(-увати), -ує.
У пізньопраслов’янській мові дієприкметники на -tji, утворені від дієслів на -nQti, -netь, мали три акцентні типи: акцентний тип А (від дієслів з акцентною парадигмою а), акцентний тип В (від дієслів з акцентною парадигмою в), акцентний тип С (від дієслів з акцентною парадигмою с).
Акцентним типом А (з первісним кореневим наголосом) характеризувалися дієприкметники *g'asnQtji, *g'ybnQtji, *k'ysnQtji, *m'ęknQtji, *mьŗ̀znQtji, *pr'agnQtji, *r'inQtji, *s'unQtji, *t'isknQtji, *v'ędnQtji, *v'isnQtji та ін.
Акцентний тип В (з наголосом на останньому складі кореня) мали дієприкметники *gl'ъxnQtji, *grQ́znQtji, *m'oknQtji, *mьļ̀knQtji, *sl'ьpnQtji, *s'ъxnQtji, *tę́gnQtji, *túхnQtji, *vę́znQtji та ін.
Акцентний тип С (з первісним кінцевим наголосом) був властивий дієприкметникам *linQtjì, *plynQtjì та ін.
В українській мові дієприслівники акцентного типу А послідовно зберігають первісний кореневий наголос: ви́снучи, в’я́нучи, га́снучи, ги́нучи, ки́снучи, ме́рзнучи, м’я́кнучи, пра́гнучи, ри́нучи, су́нучи, ти́снучи та ін.
На ґрунті української мови більшість дієприслівників акцентного типу В зберігає давнє кореневе наголошування: в’я́знучи, гло́хнучи, гру́знучи, мо́вкнучи, мо́кнучи, слі́пнучи, со́хнучи, ту́хнучи та ін. Дієприслівник тягнучи також характеризується переважно кореневим наголошенням. Поодиноке вживання суфіксального наголошення цього дієприслівника пояснюється, очевидно, впливом форми інфінітива (тягну́ти).
У сучасній українській мові дієприслівники акцентного типу С послідовно втрачають первісне кінцеве наголошення. Так, наприклад, дієприслівник линучи набув кореневого під впливом акцентуації відповідної форми інфінітива ли́нути.
У пізньопраслов’янській мові дієприкметники на -ъši / -vъši, утворені від дієслів на -nQti, -netь мали три акцентні типи: акцентний тип А (від дієслів з акцентною парадигмою а), акцентний тип В (від дієслів з акцентною парадигмою в), акцентний тип С (від дієслів з акцентною с).
Старі форми на -ши / -вши досліджуваних дієприслівників у староукраїнській мові XVI – XVIIІ ст. не збереглися. На той час дієприслівники минулого часу утворювалися вже безпосередньо від основи інфінітива: після суфікса основи -ну- виступав дієприслівниковий суфікс минулого часу -вши. При цьому дієприслівники акцентного типу А зберігають первісний кореневий наголос: в’я́нувши, ви́снувши, га́снувши, ги́нувши, ки́снувши, ме́рзнувши, мя́кнувши, пра́гнувши, ри́нувши, су́нувши, ти́снувши та ін.
В українській мові частина дієприслівників акцентних типів В і С перейняла наголос інфінітива на корені: в’я́знувши, гло́хнувши, гру́знувши, ли́нувши, мо́вкнувши, мо́кнувши, пли́нувши, слі́пнувши, со́хнувши, ту́хнувши та ін.
У пізньопраслов’янській мові дієприкметникам на -tji, утвореним від дієслів на -ovati, -ujetь, були властиві акцентний тип А та акцентний тип С. Акцентний тип А мав два варіанти: з наголосом на корені (акцентний тип АІ) і з наголосом на суфіксальному голосному -и- (акцентний тип АІІ).
Акцентний тип АІ був властивий дієприкметниками *x'ytrujQtji, *kr'asujQtji, *l'asujQtji, *m'ilujQtji, *p'ěstujQtji, *r'adujQtji, *s'ilujQtji, *v'ěrujQtji, *ž'alujQtji та ін.
Акцентний тип АІІ мали дієприкметники *kupùjQtji, *l’utùjQtji, *mQdrùjQtji, *vojùjQtji та ін.
Акцентним типом С (з наголосом на суфіксальному голосному -и-) характеризувалися дієприкметники *cělùjQtji, *cěnùjQtji, *čarùjQtji, *darùjQtji, *divùjQtji, *godùjQtji, *goļdùjQtji, *jьmenùQtji, *not’ùjQtji, *pol’ùjQtji, *tоrùjQtji, *tъŗgùjQtji, *zimùjQtji, та ін.
Дієприслівники акцентного типу АІ досить послідовно зберігають в українській мові первісний кореневий наголос: ві́руючи, жа́луючи, ми́луючи, пе́стуючи, ра́дуючи, си́луючи та ін. Нову акцентуацію дієприслівників красу́ючи, хитру́ючи (на суфіксальному голосному -у-), а також випадки суфіксальної акцентуації дієприслівника ласуючи можна пояснити, на наш погляд, впливом дієприслівників акцентного типу АІІ і акцентного типу С.
Дієприслівники акцентного типу АІІ послідовно зберігають в українській мові первісний наголос на суфіксальному голосному -у-: вою́ючи, купу́ючи, люту́ючи, мудру́ючи та ін.
Дієприслівники акцентного типу С також послідовно зберігають в українській мові наголошення на суфіксальному голосному -у-: году́ючи, голоду́ючи, дару́ючи, диву́ючи, зиму́ючи, імену́ючи, ночу́ючи, полю́ючи, торгу́ючи, тору́ючи, цілу́ючи, ціну́ючи, чару́ючи та ін.
У пізньопраслов’янській мові дієприкметникам на -vъši, утвореним від дієслів на -ovati, -ujetь, були властиві акцентний тип А та акцентний тип С. Акцентний тип А мав два варіанти: з наголосом на корені (акцентний тип АІ) і з наголосом на суфіксальному голосному -о- (акцентний тип АІІ).
Акцентний тип АІ був властивий дієприкметниками *l'asovavъši, *m'ilovavъši, *p'ěstovavъši, *s'ilovavъši, *v'ěrovavъši, *ž'alovavъši та ін.
Акцентний тип АІІ мали дієприкметники *kupòvavъši, *l’utòvavъši, *mQdròvavъši, *vojèvavъši та ін.
Акцентним типом С (з наголосом на суфіксальному голосному -а-) характеризувалися дієприкметники *cělovàvъši, *cěnovàvъši, *čarovàvъši, *darovàvъši, *divovàvъši, *godovàvъši, *goļdovàvъši, *notevàvъši, *pol’evàvъši, *torovàvъši, *tъŗgovàvъši, *zimovàvъši та ін.
У сучасній українській літературній мові дієприслівники на -вши акцентного типу АІ зберігають первісне кореневе наголошення: ві́рувавши, жа́лувавши, ми́лувавши, пе́стувавши, си́лувавши та ін. Лише дієприслівник ласувавши характеризується подвійним наголошенням (ла́сува́вши), що, очевидно, зумовлено подвійним наголошенням форми інфінітива (ла́сува́ти).
В українській мові дієприслівники минулого часу акцентного типу АІІ набули нової суфіксальної акцентуації (наголошеним виступає суфіксальний голосний -а-) під впливом акцентуації форм інфінітива: воюва́вши, купува́вши, лютува́вши, мудрува́вши та ін.
Дієприслівники акцентного типу С послідовно зберігають в українській мові первісний наголос на суфіксальному голосному -а-: годува́вши, голодува́вши, дарува́вши, дивува́вши, зимува́вши, ночува́вши, полюва́вши, торгува́вши, торува́вши, цілува́вши, цінува́вши, чарува́вши та ін.
Четвертий розділ присвячено акцентуації дієприслівників, утворених від дієслів на -аmu, -ає; -іти, -іє.
У пізньопраслов’янській мові дієприкметникам на -tji, утвореним від дієслів на -ati, -ajetь; -ěti, -ějetь, був властивий один акцентний тип А, але з двома варіантами: з наголосом на кореневому голосному (акцентний тип АІ) і з наголосом на суфіксальному голосному -а- або -ě- (акцентний тип АІІ). У акцентному типі АІІ злилися колишні акцентний тип В та акцентний тип С.
Акцентний тип АІ мали дієприкметники *b'ěgajQtji, *b'yvajQtji, *d'ělajQtji, *dv'igajQtji, *d'yxajQtji, *gn'ěvajQtji, *хv'astajQtji, *k'apajQtji, *k'aš(ь)l’ajQtji, *kl'an’ajQtji sę, *k'QtajQtji, *k'ydajQtji, *l'ysějQtji, *p'adajQtji, *pl'avajQtji, *r'adějQtji, *s'ěrějQtji, *s'inějQtji, *s'ivějQtji, *sl'abějQtji, *sl'ušajQtji, *sta'rajQtji sę, *st'arějQtji, *sv'atajQtji, *s'yrějQtji, *t'iskajQtji, v'ěšajQtji, *ž'alějQtji та ін.
Акцентний тип АІІ був властивий дієприкметникам *bažàjQtji, *čitàjQtji, *čuvàjQtji, *čьŗně̀jQtji, *durě̀jQtji, *gadàjQtji, *gan’àjQtji, *gul’àjQtji, *xvorě̀jQtji, *jьgràjQtji, *karàjQtji, *kopàjQtji, *linàjQtji, *lękàjQtji, *měn’àjQtji, *měšàjQtji, *motàjQtji, *němě̀jQtji, *pytàjQtji, *pьxàjQtji, *rQbàjQtji, *rudě̀jQtji, *sedьlàjQtji, *stQpàjQtji, *stradàjQtji, *strěl’àjQtji, *sьjàjQtji, *tvьŗdě̀jQtji, *tьlě̀jQtji, *umě̀jQtji, *voļdě̀jQtji, *vьŗtàjQtji, *zeleně̀jQtji, *žędàjQtji, *žьļtě̀jQtji та ін.
В українській мові більшість дієприслівників акцентного типу АІ послідовно зберігає первісне кореневе наголошення: бі́гаючи, ві́шаючи, гні́ваючи, дви́гаючи, ди́хаючи, ка́паючи, ка́шляючи, ки́даючи, кла́няючи, ку́таючи, па́даючи, пла́ваючи, сва́таючи, слу́хаючи, ти́скаючи, хва́стаючи та ін. Дієприслівники жаліючи, сивіючи, стараючись, старіючи також досить часто вживаються з первісним кореневим наголосом. Випадки акцентуації на суфіксальному голосному цих дієприслівників у давніх українських пам’ятках і в сучасній літературній мові зумовлені, на нашу думку, наголошенням інфінітивів (жалі́ти, сиві́ти, стара́тись, старі́ти). Повною втратою первісного кореневого наголосу і набуттям суфіксального в українській мові характеризуються дієприслівники бува́ючи, лисі́ючи, раді́ючи, сині́ючи, сирі́ючи, сірі́ючи, слабі́ючи. Наведені вище дієприслівники отримали наголос інфінітива. Слід зазначити, що у формах інфінітивів бува́ти, жалі́ти, лисі́ти, сиві́ти, слабі́ти, стара́тись, старі́ти, раді́ти наголос також вторинний (суфіксальний замість первісного кореневого).
В українській мові дієприслівники акцентного типу АІІ послідовно зберігають первісне наголошення на суфіксальному голосному: бажа́ючи, верта́ючи, володі́ючи, гада́ючи, ганя́ючись, гра́ючи, гуля́ючи, дурі́ючи, жада́ючи, жовті́ючи, зелені́ючи, кара́ючи, копа́ючи, линя́ючи, ляка́ючи, міня́ючи, міша́ючи, мота́ючи, німі́ючи, пита́ючи, пха́ючи, руба́ючи, сідла́ючи, сія́ючи, стражда́ючи, стріля́ючи, ступа́ючи, тверді́ючи, тлі́ючи, умі́ючи, хворі́ючи, чита́ючи, чорні́ючи, чува́ючи та ін.
У пізньопраслов’янській мові дієприкметникам на -vъši, утвореним від дієслів на -ati, -ajetь; -ěti, -ějetь, був властивий один акцентний тип А, але з двома варіантами: з наголосом на кореневому голосному (акцентний тип АІ) і з наголосом на суфіксальному голосному -а- або -ě- (акцентний тип АІІ). У акцентному типі АІІ злилися колишні акцентний тип В та акцентний тип С.
Акцентний тип АІ мали дієприкметники *b'ěgavъši, *d'ělavъši, *dv'igavъši, *gn'ěvavъši, *xv'astavъši, *k'apavъši, *kl'an’avъši sę, *k'Qtavъši, *k'ydavъši, *p'adavъši, *pl'avavъši, *r'aděvъši, *s'ěrěvъši, *s'iněvъši, *s'ivěvъši, *sl'aběvъši, *sl'ušavъši, *st'aravъši sę, *st'arěvъši, *sv'atavъši, *s'yrěvъši, *t'iskavъši, *v'ěšavъši, *ž'alěvъši та ін.
Акцентний тип АІІ був властивий дієприкметникам *bažàvъši, *bolě̀vъši, *čitàvъši, *čuvàvъši, *čьŗně̀vъši, *durě̀vъši, *gadàvъši, *gan’àvъši, *gul’àvъši, *хvorě̀vъši, *jьgràvъši, *karàvъši, *kopàvъši, *lękàvъši, *lin’àvъši, *měn’àvъši, *měšàvъši, *motàvъši, *němě̀vъši, *pustě̀vъši, *pytàvъši, *pьxàvъši, *rQbàvъši, *sedьlàvъši, *stQpàvъši, *strěl’àvъši, *tvьŗdě̀vъši, *tьlě̀vъši, *umě̀vъši, *voļdě̀vъši, *vьŗtàvъši, *zeleně̀vъši, *žędàvъši, *žьļtě̀vъši та ін.
Більшість дієприслівників української мови на -вши акцентного типу АІ зберігає первісний кореневий наголос: бі́гавши, ві́шавши, гні́вавши, дви́гавши, ді́лавши, ка́павши, ки́давши, кла́нявши, ку́тавши, па́давши, пла́вавши, сва́тавши, ти́скавши, хва́ставши та ін. Двояке наголошення дієприслівника ста́рі́вши в сучасній українській мові, а також суфіксальне наголошення дієприслівників раді́вши, слабі́вши зумовлено акцентуацією інфінітива (ста́рі́ти, раді́ти, слабі́ти). Ряд дієприслівників акцентного типу АІ втратив кореневу акцентуацію і під впливом інфінітива отримав наголошення на суфіксальному голосному -і- або -а-: жалі́вши, сиві́вши, сині́вши, сирі́вши, сірі́вши, стара́вшися та ін.
В українській мові дієприслівники минулого часу акцентного типу АІІ послідовно зберігають первісне наголошення на суфіксальному глосному -а- або -і-: бажа́вши, болі́вши, верта́вши, володі́вши, гада́вши, ганя́вши, гра́вши, гуля́вши, дурі́вши, жада́вши, жовті́вши, зелені́вши, кара́вши, копа́вши, линя́вши, ляка́вши, міня́вши, міша́вши, мота́вши, німі́вши, пита́вши, пха́вши, руба́вши, сідла́вши, стріля́вши, ступа́вши, тверді́вши, тлі́вши, умі́вши, хворі́вши, чита́вши, чорні́вши, чува́вши та ін.
У заключній частині роботи сформульовані основні загальні висновки:
1. Більшість дієприслівників теперішнього часу на -чи зберігають в українській мові первісне наголошення.
2. В українській мові значна частина дієприслівників на -чи акцентного типу А, зберігаючи загалом первісний кореневий наголос, отримала в ряді випадків кінцеве наголошення, що сталося під впливом дієприслівників акцентного типу С. Це стосується дієприслівників, утворених від дієслів на -ити, -ить (їздячи́, значачи́, мовлячи́, нудячи́, парячи́, пестячи́, сварячи́, славлячи́, ятрячи́), на -іти/-ати, -ить (видячи́, висячи́, слышачи́), на -ти, -е/-є (борючи́, будучи́, знаючи́).
3. Деякі дієприслівники на -чи акцентного типу А повністю втратили в українській мові кореневу акцентуацію і набули кінцевої, що сталося під впливом дієприслівників акцентного типу С. Такого впливу зазнав дієприслівник димлячи́, утворений від дієслів на -іти/-ати, -ить, та дієприслівники б’ючи́, жнучи́, стаючи́, утворені від дієслів на -ти, -е/-є. Первісну кореневу акцентуацію втратили також деякі дієприслівники на -чи акцентного типу АI, утворені від дієслів на -овати (-увати), -ує (красу́ючи, хитру́ючи), що зумовлено, на наш погляд, впливом дієприслівників акцентного типу АІІ і акцентного типу С.
4. В українській мові ряд дієприслівників на -чи акцентного типу В, зберігаючи переважно давній кореневий, отримав у ряді випадків кінцевий наголос, що сталося під впливом дієприслівників акцентного типу С. Такого впливу зазнали дієприслівники, що походять від дієслів на -ити, -ить (водячи́, гонячи́, крестячи́, куплячи́, молячи́(ся), мутячи́, носячи́, просячи́, світячи́, служачи́, смотрячи́, строячи́, судячи́, творячи́, хвалячи́, ходячи́, хоронячи́, щеплячи́), на -ти, -е/-є (могучи́), на -ати, -е/-є (пишучи́, скачучи́, хотячи́).
5. Частина дієприслівників на -чи акцентного типу В, утворених від дієслів на -ати, -е/-є, втратила в українській мові старі дієприслівникові форми (втративши разом з тим давній кореневий наголос) і під впливом інфінітивів набула нових дієприслівникових форм, отримавши наголос на суфіксальному голосному -а- (дріма́ючи, колиха́ючи, купа́ючи, куса́ючи, лама́ючи, маха́ючи, хапа́ючи, хотя́чи).
6. В українській мові деякі дієприслівники на -чи акцентного типу В, утворені від дієслів на -ати, -е/-є (стогнучи) та від дієслів на на -нути, -не (тягнучи), зберігаючи загалом давнє кореневе наголошення, набули в поодиноких випадках наголосу на суфіксальному голосному -у-, що пояснюється впливом відповідних форм інфінітива (стогна́ти та тягну́ти).
7. В українській мові цілий ряд дієприслівників на -чи акцентного типу С втратив кінцевий наголос і отримав кореневий, що сталося під впливом дієприслівників акцентних типів А та В. Це стосується дієприслівників, утворених від дієслів на -ити, -ить (блу́дячи, бро́дячи, воро́жачи, га́тячи, глу́шачи, го́дячи, голо́сячи, гу́блячи, дзво́нячи, ді́лячи, дру́жачи, ду́рячи, ду́шачи, жи́влячи, жу́рячись, ка́дячи, кло́нячи, ко́сячи, ко́тячи, кри́влячи, кри́шачи, кро́плячи, кру́жачи, ло́влячи, ма́стячи, мо́рячи, мо́стячи, пло́дячи, поло́нячи, поро́шачи, по́ячи, ро́дячи, слі́плячи, сма́лячи, смо́лячи, соло́дячи, со́лячи, сту́дячи, су́шачи, то́плячи, ту́лячи, ту́плячи, ці́дячи, ці́нячи). Деякі дієприслівники акцентного типу С набули кореневого наголошення, зберігаючи в цілому ряді випадків кінцеве: дієприслівники, утворені від дієслів на -ити, -ить (боронячи, валячи, варячи, гасячи, говорячи, городячи, доячи, ліплячи, садячи, чинячи та ін.), на -іти/-ати, -ить (держачи), на -ти, -е/-є (бігучи, гниючи), на -ати, -е/-є (даючи).
8. Частина дієприслівників на -чи акцентного типу С втратила в українській мові первісне кінцеве наголошення й отримала наголос на суфіксальному голосному -у- під впливом акцентуації форм третьої особи множини теперішнього часу відповідних дієслів. Такого впливу зазнали дієприслівники, що походять від дієслів на -ти, -е/-є (гребу́чи, гризу́чи, кладу́чи, несу́чи, пасу́чи, реву́чи, трясу́чи), на -ати, -е/-є (беру́чи, жду́чи, зову́чи, перу́чи).
9. Ряд дієприслівників на -чи акцентного типу С, зберігаючи в українській мові загалом первісне кінцеве наголошення, отримав у ряді випадків наголос на суфіксальному голосному -я- під впливом акцентуації відповідних інфінітивів. Такого впливу зазнали дієприслівники, що походять від дієслів на -ити, -ить (блудячи, учачи, щадячи) та на -іти/-ати, -ить (боячи(ся), держачи, летячи, сидячи, тремтячи). Цілому ряду дієприслівників на -чи акцентних типів А, В та С, утворених від дієслів на -ити, -ить, властива двояка акцентуація – суфіксальна і кінцева, відбита в граматиці С. Смаль-Стоцького і Т. Гартнера (валя́чи́, варя́чи́, гася́чи́, гніздя́чи́, гріша́чи́, знача́чи́, золотя́чи́, крася́чи́, кріп(л)я́чи́, маня́чи́, остря́чи́, паля́чи́, пестя́чи́, платя́чи́, садя́чи́, сваря́чи́, славя́чи́, уча́чи́, хваля́чи́, числя́чи́). Флективне наголошення тут є давнім лише в дієприслівниках акцентного типу С, суфіксальне – нове в усіх випадках (воно виникло під впливом відповідних інфінітивів).
10. Дієприслівники лежачи, сидячи, стоячи, які в українській мові характеризуються і кореневою, і кінцевою акцентуацією, набувають кореневого наголосу переважно в прислівниковому їх ужитку, а зберігають кінцевий переважно в суто дієприслівниковому вжитку з ознаками прийменникового керування.
11. Дієприслівники бувши, давши, ївши, утворені від атематичних дієслів, втратили на ґрунті української мови первісний кінцевий наголос і набули кореневої акцентуації, перейнявши наголос відповідних інфінітивів.
12. Старі форми на -ши / -вши більшості дієприслівників минулого часу в давніх українських памятках ХVI – ХVIII ст. (тим більше в сучасній українській мові) не збереглися. У давньоукраїнський період дієприслівники минулого часу утворювалися вже безпосередньо від основи інфінітива: після суфікса основи (-и-, -і-, -а-, -ну-, -ова-/-ува-) виступав дієприслівниковий суфікс минулого часу -вши. При цьому дієприслівники акцентного типу А зберігають в українській мові первісний кореневий наголос. Переважна більшість дієприслівників інших акцентних типів перейняла наголошення відповідних інфінітивів. |
