ФУНКЦІОНАЛЬНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПРИЙМЕННИКОВО-ВІДМІНКОВИХ ФОРМ У СТРУКТУРІ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність наукової роботи, визначено її мету, завдання, предмет, об’єкт та наукову новизну, подано відомості про джерела добору фактичного матеріалу й методи його аналізу, охарактеризовано теоретичне та практичне значення результатів і форми їх апробації.

У першому розділі “Теоретичні проблеми процесу функціональної  транспозиції в системі синтаксичних відношень” визначено процес функціональної транспозиції (або синтаксичної деривації) як використання однієї
мовної форми у функції іншої; розглянуто поняття синтаксичної похідності в системі припредикатних синтаксичних одиниць, зокрема від одиниць вищого рангу (вихідних елементарно семантичних речень) до нижчого рангу (словосполучень та синтаксем); уніфіковано критерії функціональної диференціації ПВФ у формальній і семантичній структурі простого речення.

Критерії розмежування ролей прийменникових конструкцій є тими           чинниками, що допомагають точно визначити функцію певної синтаксичної одиниці як у формальній, так і в семантичній структурі речення. Зокрема, фун- кція словоформи визначається порядком слів (О.М.Пєшковський, Н.Ю.Шве­дова, І.Р.Вих­ованець, К.Г.Городенська, В.М.Русанівський), синтаксичною залежністю (І.І.Мєщанінов), логічним запитанням (О.С.Мель­ничук), можливістю заміни іменникових обставин займенниковими без прийменників (там, тоді, так, так довго тощо) (А.П.Грищенко), фразовим наголосом та інтонацією (І.І.Мєща­нінов), конкретною семантикою і частиномовною належністю аналізованої одиниці (О.О.Потебня), типом синтаксичного зв’язку (Б.М.Кулик, А.М.Мухін), семантикою  речення, синтаксичним контекстом, а інколи й цілим текстовим утворенням (В.І.Кононенко, М.Я.Плющ, М.І.Степаненко). Вагомим критерієм розмежування ролей ПВФ є особливості їхньої транспозиції до інших частин мови. Якщо словоформи перебувають у морфологічно закріплених за ними позиціях (типових, вихідних), то вони виражають обставинні функції: Студенти прибули з Києва. Заміщення синтаксичними одиницями нетипових (вторинних) позицій, що є результатом функціональної транспозиції, указує на реалізацію ними вторинних ролей, зокрема атрибутивних: Студенти з Києва відвідали виставу “Наталка-Полтавка” в  Ніжинському драмтеатрі.  

Основним критерієм функціональної диференціації є синтаксична
зумо­вленість словоформи формально-синтаксичною та семантико-синтак­сичною структурою речення.

У другому розділі “Функціональна транспозиція субстанціальних           (локативних) синтаксем, виражених прийменниково-відмінковими формами” досліджено природу субстанціальних (локативних) синтаксем прийменниково-відмінкового типу. Зазначені одиниці функціонують як у приприсудковій (З.І.Іваненко), так і в детермінантній (І.Р.Вихованець) позиціях. У нашому дослідженні кваліфікуємо типовою позицією – приприсудкову (при власне локативних дієсловах, локативних дієсловах процесу або дії). На їх базі виділено чотири функціонально-транспозиційні групи (у дисертації визначено як об’єднання синтаксем прийменниково-відмін­кового типу в межах однієї семантичної та граматичної парадигми за здатністю виражати похідну функцію) – це локативні родовий, знахідний, орудний відмінки із прийменниками та місцевий відмінок. Поза явищем функціональної транспозиції залишається локативний давальний відмінок із прийменниками, оскільки він уживається лише зі вторинними прийменниками назустріч, навстріч, вслід (услід), навздогін, навперейми, напереріз, які рідко співвідносяться з відмінками в кількох значеннях. Тому зазначені моделі виконують функцію атрибута фрагментарно: “Подивився вслід тракторові, оточеному хмарою дітей, усміхнувся й мовив…” (І.Ле) → Погляд услід дівчині спопеляв усе навкруги.

Установлено процес переходу словоформ “prаep + N_х” із типової позиції до нетипової, що кваліфікується як функціональна транспозиція (або ад’єктивна синтаксична деривація):   V_f + prаep + N_х → N + prаep + N_х. Атрибутивна функція розвивається в локативних синтаксем у процесі згортання присудка (дієслів пересування, зміни місцеположення, руху, виявлення певного стану чи ознаки, мовлення, сприймання тощо) вихідного речення: “…Він слухав голоси з низин і з-понад хмар” (М.Рильський); “А поки – спочину та розпитаю шлях на Мос­ковщину” (Т.Шевченко); “Я купив курінь під кручею” (В.Дрозд); “Записати докладно мою подорож до села Василівки на Конці” (О.Довженко) чи його трансформації: “Вчував жагучий поклик з-за  Дніпра…” (П.Воронько); “У повній тиші Тарас пішов до входу в печеру…” (В.Шевчук); “Скільком залицяльникам відкоша дала, не спокусилася ні на шикарну квартиру…, ні на машину, ні на офіцерські погони і манливе життя за кордоном” (А.Шкуліпа); “Колотнеча в хаті набирала  небезпечного характеру” (І.Ле).

Аналіз матеріалу дослідження дає підстави для виділення чотирьох ФТГ. Найбільшою продуктивністю відзначаються словоформи ФТГ “Локативний родовий відмінок із прийменниками”. У своєму семантичному потенціалі вона нараховує чотири функціонально-транспозиційні підгрупи (у дисертації визначено як подальшу диференціацію об’єднань синтаксем прийменниково-відмінкового типу в межах однієї семантико-граматичної парадигми): вихідного, кінцевого пункту руху, шляху руху та місця. Значення вихідного пункту
руху позначається дистантними та контактними взаємозв’язками. Дистантність виражена ПВФ: а) з орієнтацією на конкретну сторону предмета (з-за – рух із протилежного боку предмета; з-над, з-понад – над предметом; з-під, з-попід – під предметом; з-перед, з-поперед – перед предметом; з-позад, з-поза – за предметом); б) без орієнтації на конкретну сторону  (від – від крайньої точки предмета). Контактний вихідний пункт руху акцентується родовим відмінком із прийменниками з (із, зі), зсередини (ізсередини), з-посеред,  з-між (з-межи),
з-поміж (з-помежи), з-проміж, які позначають напрям переміщення зсередини, із поверхні чи з місця об’єкта, що оточене рядом предметів. Поліфункціональними у ФТП вихідного пункту руху визначено моделі “з-за + N_gen”, “з-над + N_gen”, “з-понад + N_gen”, “з-під + N_gen”, “з-попід + N_gen”, “від + N_gen”, “з + N_gen”: “А з-за моря місяць визирає...” (О.Вишня) → “Чорна хмара з-за Лиману Небо, сонце криє” (Т.Шевченко). Родовий відмінок із прийменниками з-перед,
з-поперед, з-посеред, з-між (з-межи), з-поміж (з-помежи), з-проміж функціонує лише в позиції обставини: “Раптом  з-проміж машин на шаленій швидкості вихоплюється велосипедист” (А.Шкуліпа). Конструкції “з-позад + N_gen”,
“з-поза + N_gen”, “зсередини (ізсередини) + N_gen” несистематично виконують
атрибутивну функцію: Пісня з-поза яру нагадала старому орачеві молодість.

Діапазон функціонування “prаep + N_gen” у підсистемі дистантного або контактного кінцевого пункту руху не широкий. Дистантне вихідне значення прийменники диференціюють на: а) рух без указівки на сторону об’єкта (наперед, назад – із наближенням до об’єкта; до, в (у) бік, в (у) напрямку (до), в (у) напрямі (до) – у бік предмета); б) з указівкою на конкретну сторону просторового орієнтира (поперед, наперед – перед об’єктом; позад, назад – за ним; поверх, вище – вище об’єкта; нижче – нижче його). Контактний рух диференційовано на: а) внутрішній (всередину, до, вглиб – усередину об’єкта; посеред, насеред – у центр); б) зовнішній (до – до межі об’єкта). Обставинне значення реалізується при присудках зміни місцеположення, стану, сприймання та мовлення, руху тощо: “Довбня…поцичикав-поцичикав і вийшов насеред хати” (П.Мирний). Активно вживається в атрибутивній позиції лише одна ПВФ – “до + N_gen”: “Одно зостається – або в сіті до павука, або еміграція до Бразилії” (М.Коцюбинський). Інші моделі в нетиповому оточенні перебувають рідко: Кроки в напрямку до хати схвилювали дівоче серце.

Родовий відмінок із прийменниками (спеціалізованим контактним мимо та допоміжними контактними й дистантними) ФТП шляху руху не відзначаються активністю в транспозиційних процесах. У цьому семантичному об’єднанні виділено дистантні та контактні взаємозв’язки. Дистантні позначають шлях руху з указівкою на конкретну сторону об’єкта по горизонталі: попереду просторового орієнтира (поперед), за ним (позаду), збоку (збоку, обіч, побіч, обабіч, край, поруч, поряд); та по вертикалі: поверх чогось (поверх). Вони переважно виражають обставинну семантику: “Тоді пішов Мирон Данилович мимо станційного будинку – на дорогу” (В.Барка). Лише деякі словоформи транспонуються в присубстантивну позицію: “Сказала так, – та і пішла Дорогою поздовж села” (С.Рудан­ський). Контактні позначають простір, який може не перетинатися
(уздовж, удовж, уподовж, упоперек, подовж (повздовж, поздовж), поперек + N_gen) або перетинатися рухом обмежено (прийменник з), та простір, близько якого відбувається рух без указівки на конкретну сторону об’єкта (прийменники коло, біля, побіля, близько, поблизу, недалеко (від), неподалік (від) + N_gen): “Ми плили вдовж сірих скель …” (М.Коцюбинський).

Численними транспозиційними прикладами представлена ФТП місцезнаходження. Поліфунціональними є ПВФ дистантної та контактної локалізації. Дистантне місцерозташування диференційоване: а) без указівки на конкретну сторону предмета: біля, побіля, коло, близько (від), поблизу, недалеко (від),
неподалік (від), неподалеку (від), від + N_gen (із відтінком наближення); оддалік (від), віддалік (від), поодаль (від), далеко (від) + N_gen (з відтінком віддалення);
б) з указівкою на конкретну сторону предмета: навколо (навкіл), довкола
(довкіл), круг (кругом), округ (округи),  навкруг (навкруги), довкруг (довкруги) + N_gen (розміщення когось / чогось по колу); по вертикалі – поверх, вище + N_gen (над предметом); нижче, понижче + N_gen (під предметом); по горизонталі – проти, навпроти, супроти, насупроти, просто + N_gen (проти предмета); ззаду, позаду (позад) + N_gen (за предметом); поряд, поруч, обіч, обік, обабіч, побіч,
збоку (від), обіруч (від), праворуч (від), ліворуч (від), край, кінець + N_gen (збоку предмета з відтінком безпосередньої просторової близькості). Контактна локалізація реалізується в різновидах: а) внутрішня – всередині + N_gen (нецентральне); серед, посеред (посередині),  насеред + N_gen (центральне); б) зовнішня – вздовж (уздовж), вподовж (уподовж), вдовж (удовж), подовж (повздовж), впоперек (упоперек), поперек + N_gen (дистрибутивне); поверх, зверху (зверх) + N_gen (недистрибутивне); в) проміжна – між (межи, меж), поміж (помежи), проміж (промеж) + N_gen: “Тоді зійшлися до стаї всі вівчарі і сіли біля живого вогню” (М.Коцюбинський) → “Великі дерева біля кладовища спиняли завію…” (В.Барка); “…Стоїть між сосен і дубів” (Л.Первомайський) → “А сама поглядає на плесо поміж лепехи та осокори … ” (Є.Гуцало).

ФТГ “Локативний знахідний відмінок із прийменниками” репрезентована трьома ФТП: кінцевого пункту, шляху руху та місцерозташування. Найбільш активно виконують атрибутивну функцію словоформи ФТП шляху руху та місцерозташування. Зокрема, ПВФ “через + N_acc”, “крізь + N_acc”, “повз (проз) + N_acc” з указівкою на шлях руху функціонують у приприсудковій (при дієсловах руху, рідше – спрямованої дії) позиції: “Повз хутір Затулич розбита дорога” (П.Воронько). Ці словоформи позначають лише контактне переміщення:
а) простір, який перетинається рухом (через – необмежений; крізь, через –
обмежений); б) без указівки на сторону об’єкта (повз, проз – мимо об’єкта). Вторинна роль ПВФ окреслюється присубстантивною позицією, фразовим наголосом, інтонацією: “Тамарочка з Марією мали окремий хід через кухню” (І.Ле). ФТП ‘місцерозташування’ репрезентована лише дистантною поліфункціональною синтаксемою  “через + N_acc”: Сусід проживає через річку → “У сусіда через річку Всі хати за семирічку…” (С.Олійник).

Найменш активними в транспозиційних процесах виявилися словоформи ФТП кінцевого пункту руху. ПВФ указують на дистантний кінцевий пункт руху: а) без указівки  на сторону об’єкта (прийменник на); б) з указівкою на сторону орієнтира (прийменники перед – перед об’єктом, за – за предметом, над, понад – вище об’єкта, під, попід – нижче просторового орієнтира). Контактний кінцевий пункт руху реалізується в таких різновидах: а) внутрішній (в (у), на –
усередину предмета); б) зовнішній (на – на поверхню, по – до межі об’єкта);
в) проміжний (між (межи), поміж (помежи), проміж (промежи) – рух обмежений кількома орієнтирами в просторі). Обставинну функцію на атрибутивну змінюють лише словоформи “в (у) + N_acc”, “на + N_acc”, “за + N_acc”: “…Їздили за Ялту безакцизне вино пити…” (О.Вишня) → “Після поїздки за Дніпро вони міцно спали…” (В.Малик). Знахідний відмінок із прийменниками під, попід, над, понад у нетиповому оточенні реалізується рідше:  Пірнання під воду було єдиним моїм задоволенням. Іноді ці ПВФ позиційним розміщенням створюють труднощі в інтерпретуванні їх функцій: “Як тільки сонце над захід, уже й підлетів, сигналить, викликаючи свою Відзігорку…” (О.Гончар). Це речення неповне, і в результаті еліпсису синтаксема “над + N_acc” транспонується до присуб стантивної позиції. Але її не слід кваліфікувати як атрибут, адже граматично й семантично вона залежить від присудка. Не зазнають функціональних змін словоформи з прийменниками перед, між (межи), поміж (помежи), проміж:
“В нестямі [бійці] дерлися кудись між стрімке каміння і знову скочувались вниз” (О.Гончар).

Локативний орудний відмінок із прийменниками репрезентує третю ФТГ. Семантично вона не така розгалужена (‘шлях руху’, ‘місцерозташування’), як перша та друга, оскільки орудний відмінок уживається з меншою кількістю прийменників. У ФТП ‘шлях руху’ виділено дистантні та контактні взаємозв’язки. Дистантний шлях руху (із указівкою на конкретну сторону об’єкта) диференційовано прийменниками по горизонталі: перед (перед просторовим орієнтиром), за, поза, слідом за, вслід за (за об’єктом), навздогін (наздогін) за (позаду просторового орієнтира), поряд з, поруч з, побіч з (поблизу та з бічної сторони); та по вертикалі: над, понад (над об’єктом), під, попід (під просторовим орієнтиром). Контактний шлях руху акцентується прийменниками між, поміж (рух між кількома просторовими орієнтирами). Зазначені ПВФ не ста­новлять численних зразків функціональної транспозиції. Вагома перешкода для переміщення – походження прийменників, адже вони вже реалізують вторинну функцію, яка є наслідком транспозиції самостійних частин мови в прийменник. Саме тому орудний із прийменниками слідом за, вслід за, навздогін (наздогін) за, поряд з, поруч з, побіч з, перед уживається переважно в обставинній функції: “Князь Ізяслав теж перейшов Воздвиженець, приготував свої полки до бою і рушив услід за братом” (В.Шевчук). Хоча інколи зазначені моделі характеризують іменник за просторовими відношеннями при їх семантичній суміжності: Похід услід за братом не передбачав нічого доброго. Атрибутивну роль виконують ПВФ “над + N_instr”, “понад + N_instr”, “під + N_instr”, “попід + N_instr”, “за + N_instr”, “між + N_instr”, “поміж + N_instr”, до складу яких уходять первинні прийменники: “Пішла поза ставом…” (М.Стельмах) → “Мені дуже помогло блукання за кордоном…” (М.Коцюбинський).

Активними є словоформи ФТП статичної локалізації (дистантної та кон­тактної). Дистантне місцеперебування з указівкою на конкретну сторону об’єкта диференціюється прийменниками на вертикальне (над,  понад – розташування предмета вище об’єкта; під, попід – нижче просторового орієнтира) та горизонтальне (перед – перед об’єктом; за, поза, неподалік за – позаду просторового орієнтира; поряд з, поруч з, побіч з – поблизу та з бічної сторони). Контактне проміжне місцеперебування виражене орудним відмінком із прийменниками між (межи), поміж (помежи), що вказують на розташування будь-чого між кількома орієнтирами. Як обставинні синтаксеми конструкції “prаep + N_instr” реалізуються в приприсудковій – при дієслівних одиницях стану (сидіти, лежати), локалізації (бути, знаходитися) позиції: “Кружляв літак під хмарою” (Л.Перво­майський); “Крамничка його була побіч з кімнаткою” (Г.Хоткевич). Виконувати атрибутивну функцію можуть усі зазначені ПВФ.

ФТГ “Локативний місцевий відмінок” семантично не розгалужена, оскільки місцевий відмінок уживається лише з чотирма прийменниками в (у), на, при, по. Вихідна сема диференціюється на дистантну та контактну локалізацію. Дистантне місцерозташування акцентується синтаксемою “при + N_loc” (просторова близькість предмета) в типовому оточенні: “…При ногах їх [старих] спать
лягла дівчина” (І.Франко). Присубстантивна позиція, семантичні зв’язки, логічні запитання (будинок (який?) по вулиці Куліша) свідчать про атрибутивну функцію: “Пізніше Безбородько не міг пояснити собі, як це сталося, що, власне, Суліман був тим, хто відчинив їм дверцята машини, коли молоді під’їхали до будинку по вулиці Куліша” (І.Вільде). Контактна локалізація реалізується у різновидах: а) внутрішня “в (у) + N_loc” (усередині предмета, нецентральна) і
б) зовнішня – “на + N_loc” (на поверхні будь-чого, недистрибутивна), “по + N_loc” (по поверхні об’єкта, дистрибутивна): “Засяяла зірка уві млі” (П.Воронько). Похідна функція реалізується при непохідних: “За розмірами фойє нагадувало залізничний вокзал у Києві” (Є.Гуцало) та похідних іменниках: “Поїздка по Станіславщині не принесла фінансових результатів…” (І.Вільде).

Отже, субстанціальні (локативні) синтаксеми прийменниково-відмінкового типу виявляють найбільшу продуктивність у транспозиційних процесах.

Третій розділ “Функціональна транспозиція вторинних предикатних (обставинних) синтаксем, виражених прийменниково-відмінко­вими формами” містить аналіз вторинних предикатних (обставинних) синтаксем – темпоральних, цільових, каузальних, що в позиційній структурі займають як морфологічно закріплені за ними позиції, так і нетипові. Для ПВФ з обставинною семантикою (темпоральною, фінальною, каузальною тощо) типовою позицією одні дослідники визначають детермінантну (Н.Ю.Шведова, І.Р.Вихованець), інші – приприсудкову (З.І.Іваненко, Н.М.Бурдаківська, А.І.Йова). У дисертаційному дослідженні типовою позицією для таких синтаксичних одиниць визначається приприсудкова. Нетиповою вважається присубстантивна позиція, у якій словоформи характеризують головні іменники за часом, метою, каузальністю тощо. Атрибутивна функція розвивається внаслідок згортання присудка у вихідному реченні: “Неділя за тиждень перед Великоднем називається “вербною”…” (О.Воропай); “Не пофортунило йому і з місцем для спання” (В.Малик); “Рани від укусів ми теж полікуємо” (Є.Гуцало) або його трансформації: “Там стежки нагадували прогулянки, розмови, озеро – першу зустріч перед грозою” (О.Іваненко); “…Франко малює … в оповіданні “Лесишина челядь” і др. – важку, невсипущу працю хлібороба задля шматка хліба” (М.Коцюбинський); “Купець тоді наздоганяв Безбородька дрібними кроками, й враження від цієї гонитви було трагікомічне” (І.Вільде). Показником функціонального переміщення є контактна присубстантивна позиція, а також логіко-семантичні зрушення. Схематично процес функціональної транспозиції змо­дельовано так: V_f  + prаep + N_x → N + prаep + N_x.

Найактивніше нетипову позицію займають ПВФ з темпоральною семою,  адже кількісно вони виділяються серед інших семантичних блоків обставинної сфери. Оскільки прийменниковий давальний відмінок не характерний для темпоральної системи української мови, виділено тільки чотири ФТГ.

Найпродуктивнішою ФТГ словоформ цієї семантики є “Темпоральний родовий відмінок із прийменниками”. У семантичному потенціалі виділено дві ФТП: різночасність і одночасність явищ і часового моменту. ФТП                    різночасності диференціюється за семантичними ознаками на: а) значення ча-                        сової попередності (означений попередній – “до + N_gеn”, неозначений неточний попередній – “до + N_gеn”, “напередодні + N_gеn”, “в (у) переддень + N_gеn”, “проти + N_gеn”, “супроти + N_gеn”; неозначений приблизний попередній час – “близько + N_gеn”, “коло + N_gеn”, “біля + N_gеn”); б) часової наступності (означений час – “з + N_gеn”, “від + N_gеn”, “починаючи з + N_gеn”,  “починаючи від + N_gеn” та неозначений неточний наступний час – “після (опісля) + N_gеn”, “пізніше (від) + N_gеn”, “пізніш (від) + N_gеn”); та в) проміжного часу (означена тривалість дії – “від + N_gеn  + до + N_gеn”, “з + N_gеn +  до + N_gеn”, “починаючи від + N_gеn + до + N_gеn”, “починаючи з + N_gеn + до + N_gеn”, “від + N_gеn + по + N_acc”, “з + N_gеn + по + N_acc”). Численними щодо транспозиційних змін визначено ПВФ часової попередності: “Напередодні наступу бійці одержали тютюн” (О.Гончар) → “Тетері не виходила з голови розмова з Виговським напередодні від'їзду” (Н.Рибак). Відзначаються в кількісному плані, але малоактивні прийменникові конструкції семантичного блоку часової наступності. Вторинну функцію реалізують прийменникові кон­струкції “від + N_gen”, “з + N_gen”, “після (опісля) + N_gen”:  “Що наймита почав тримати десь тільки з 1924 року…” (І.Ле) → “Спасибі Вам за лист з 3 квітня…” (М.Коцюбинський). Фрагментарно нетипову позицію заповнюють словоформи “пізніше (від) + N_gen”, “пізніш (від) + N_gen”: “Навіть уявити не можна, як це жінка встає пізніше сонця!” (М.Стельмах) → Повернення дітей пізніше визначеного терміну викликало паніку серед батьків. Решта – дві ПВФ “починаючи від + N_gen”, “починаючи з + N_gen” – уживаються лише в позиції обставини: “Починаючи приблизно з другої половини ХІХ-го століття, на Україні найбільше поширені колядки релігійно-біблійного змісту” (О.Воропай). Не відзначаються стабільною реалізацією атрибутивної функції словоформи проміжного часу “від + N_gen + до + N_gen”, “з + N_gen + до + N_gen”, “починаючи від + N_gen + до + N_gen”, “починаючи з + N_gen + до + N_gen”, “від + N_gen + по + N_асc”,
“з + N_gen + по + N_асc”: “Цілими днями їх не було, то над полем від ранку до самого вечора бродили тумани” (О.Гончар) → “У Празі готується до друку велика антологія української поезії від Котляревського по наші дні в чеських перекладах” (М.Рильський).

Малопродуктивними на тлі різночасності виявилися ПВФ наступної ФТП. Вихідна сема одночасності диференціюється на: а) неозначену неповторювану (під час, у ході, у процесі, за, серед, посеред (посередині), наприкінці + N_gen) та б) означену неповторювану (протягом, впродовж (упродовж) + N_gen – точну; близько, біля, коло + N_gen – приблизну) тривалість дій, явищ. Словоформи
неозначеної неповторюваної тривалості дії визначено більш численними в транспозиційних змінах, ніж конструкції означеної тривалості дії. Поліфунк­ціональними є ПВФ “під час + N_gen”, “серед + N_gen”, “посеред (посередині) + N_gen”, “за + N_gеn”: “Під час танку … вона любила зайвий раз упевнитись, що ми сидимо в залі – я чи Сев” (Ю.Яновський) → “Усі вони заздалегідь знали свої
місця під час бою” (М.Стельмах). Решта словоформ зазначеної семантики
(“у ході + N_gen”, “у процесі + N_gen”, “наприкінці + N_gen”) як атрибути вживаються рідше: “Наприкінці ХІХ століття в Царському Селі влітку алеєю двірцевого парку прогулювався молодий цар Микола ІІ” (О.Довженко) → Дощі наприкінці літа дуже корисні для майбутнього врожаю. Моделі “протягом + N_gen”,
“впродовж (упродовж) + N_gen”, “близько + N_gen”, “біля + N_gen”, “коло + N_gen” означеної неповторюваної тривалості дії також не відзначаються активністю щодо виконання атрибутивної функції: “Усе місто брало участь у прибиранні руїн протягом трьох літ” (О.Довженко) → Розмова протягом години не дала  очікуваних результатів.

Темпоральний знахідний відмінок із прийменниками загалом виконує атрибутивну функцію, хоча на тлі транспозиційних процесів інших груп він постає невиразно. ФТП різночасності та одночасності становлять семантичний потенціал ФТГ “ Темпоральний знахідний відмінок із прийменниками”. Вихідна темпоральна сема ‘різночасність’ диференціюється на: а) означену попе­редність – “по + N_acc”, неозначену неточну попередність – “під + N_acc”,
“над + N_acc”, неозначену точну попередність – “за + N_acc + до + N_gen”, “за + N_acc + перед + N_instr”; б) неозначену наступність (“за + N_acc”, “через + N_acc” – приблизну; “за + N_acc”, “через + N_acc” – точну).  Найбільшу продуктивність у цій підгрупі виявляє словоформа “під + N_acc” неозначеної попередності: “Засипляла під ранок неспокійним, жарким сном…” (Г.Хоткевич) → “В ніч під Андрія хлопці мають найбільше права…” (О.Воропай). Із таким же вихідним значенням у позиції атрибута фрагментарно вживаються моделі “над + N_acc”, “за + N_acc + до + N_gen”, “за + N_acc + перед + N_instr”: “Ми приїхали за 15 хвилин до десятої” (Ю.Яновський) → Приїзд за 15 хвилин до десятої змінив життя хлопця. Переважно з обставинною функцією виступає словоформа “по + N_acc”: “По цей час живе в народі добра слава про Василя Трубенка” (О.Довженко). Атрибутивну функцію вона реалізує дуже рідко: Життя по цей час не відзначалося привабливістю. У семантичному блоці неозначеної наступності конструкції приблизного або точного часу виконують, окрім обставинної, атрибутивну функцію, хоча повною мірою остання ще й не закріпилася за ними: Поїздка за північ й досі турбує; Ой,  чого тільки коштує мені цей вихід за годину на сцену! Оце прибуття через рік було дійсно загадковим. Поза явищем синтаксичної деривації залишилася синтаксема “через + N_acc” приблизної наступності: “Через два-три тижні таку настоянку вже можна було споживати” (В.Скуратівський).

У ФТП одночасності наявна опозиція: а) означена (неповторювана точна    тривалість з указівкою на обмеженість дії – “за + N_асс”, “на + N_асс”, “ в (у) + N_асс”; неповторювана приблизна – “понад + N_acc”, “з + N_acc”; повторювана тривалість часу з указівкою чи без указівки на завершеність дії – “за + N_acc”,
“по + N_acc”, “на + N_acc”) та б) неозначена неповторювана тривалість дії – “в (у) + N_acc”, “на + N_acc”. Активністю позначені поліфункціональні ПВФ “за + N_acc”, “на + N_acc”: “Сценарій “Аероград” я написав у Москві за два з половиною місяці” (О.Довженко) →  “Ось маю тепер три гектари мочарища… та якийсь
набуток за минулі роки” (М.Стельмах), рідше – модель “в (у) + N_acc”: “В триденний строк здати до комори три мільйони за пограбоване майно!” (О.Довженко) → Перескладання [заборгованості] в триденний термін виявилося нелегким. При непохідних і похідних іменниках словоформи “понад + N_acc”, рідше – “з + N_acc” реалізують атрибутивну функцію: Блукання з годину допомогло розібратися в душевних муках. Найменш продуктивними у транспозиційних процесах є ПВФ “за + N_acc”, “по + N_acc”, окрім “на + N_acc”: “По півгодини сама з собою розмовляла” (М.Коцюбинський) → Щоденні розмови по півгодини [з учителем] спонукали хлопця до конкретних дій. Семантичний блок неозначеної неповторюваної тривалості визначено малочисленним (“в (у) + N_acc”, “на + N_acc”). Ці моделі потрапляють у нетипове оточення не так активно: “В четвер у Зелений тиждень і наші дівчата йдуть у ліс…” (О.Воропай).

У ФТГ “Темпоральний орудний відмінок із прийменниками”, що є нечисленною, наявні дві ФТП: різночасності та одночасності. У ФТП різночасності виділено семантичні блоки: неозначеної неточної часової попередності –
“перед + N_instr”; неозначеної неточної часової наступності – “за + N_instr”, “вслід (услід) за + N_instr”, “слідом за + N_instr”; неозначеної проміжної тривалості дії –
“між + N_instr”. Активно виконують атрибутивну функцію дві ПВФ –
“перед + N_instr”, “між + N_instr” при непохідних: “Тиждень перед Різдвяними
святками залишив батько каменоломню і був дома…” (У.Самчук) або при віддієслівних іменниках: Базікання [дядька] між чарками дещо прояснило Федьку. Орудний відмінок із прийменниками за, вслід (услід) за, слідом за фрагментарно заступає позицію атрибута: “Слідом за князем грабували воєводи ...” (П.Загребельний) → Грабування слідом за князем стало звичною справою.

ПВФ одночасності на тлі конструкцій різночасності взагалі непродуктивні щодо похідної функції. Словоформи “з + N_instr”, “за + N_instr” означеної                      повторюваності неактивно реалізують атрибутивну роль: Просиджування за переглядом кінофільмів стало звичною справою. Їх лексичне значення переважно розкривається в типовому оточенні: “Я всі вечори просиджував за переглядом перекладів” (М.Коцюбинський). Не всі ПВФ як реалізатори неповторюваної неозначеної одночасності включаються в процес синтаксичної деривації. Деякі з них уживаються лише в типовій позиції з обставинною функцією на позначення одночасності зіставлених явищ (“з + N_instr”, “над + N_instr”):
“В п’ятницю над вечором розчиняють тісто на паску” (О.Воропай). Тільки прийменникові конструкції “за + N_instr”, “під + N_instr” узгоджують свою темпо­ральну семантику з позицією атрибута: “Побалакали вони в той день за землю за обідом, побалакали за вечерею” (В.Скуратівський) → “Тепер Турові речі за вечерею не  здавались уже Петру жартами…” (П.Куліш).

ФТГ “Темпоральний місцевий відмінок” порівняно з попередніми трьома нечисленна, але ПВФ є продуктивними щодо транспозиційних переміщень. Словоформи виражають семантику двох ФТП: різночасності (неозначена не­точна наступність –  “по + N_loс”) та одночасності  (неозначена неповторюваність –  “при + N_loс”, “ в (у) + N_loс”, “на + N_loс”, “о (об) + N_loс”, “по + N_loс”; означена повторюваність – “по + N_loс”). Із-поміж зазначених ПВФ лише “по + N_loс” відноситься до двох ФТП. Якщо уживається як засіб вираження різночасності, то в типовій позиції реалізує значення неозначеної неточної наступності: “По за­вершенні обряду тіло “віддавали вогню” (В.Скуратівський). Контактна присубстантивна позиція (життя по смерті), синтаксичні зв’язки, логічні запитання (не вірив (в що?) в життя; життя (яке?) по смерті) указують на атрибутивну функцію синтаксеми життя по смерті: “Не вірив я в життя по смерті …” (О.Олесь).

Значення одночасності виражене п’ятьма прийменниковими конструкціями “при + N_loс”, “ в (у) + N_loс”, “на + N_loс”, “о (об) + N_loс”, “по + N_loс”. Ця ФТП найбільше представлена транспозиційними моделями. Активними щодо вираження вторинної, атрибутивної, функції є синтаксеми “при + N_loс”, “ в (у) + N_loс”,
“на + N_loс”, “по + N_loс” із семою неозначеної неповторюваної тривалості дії: “Товаришів своїх по навчанню і роботі він теж не любив” (О.Довженко). Лише одна словоформа “о (об) + N_loс” рідше виконує вторинну функцію: Кава о восьмій годині ранку є надзвичайно смачною. Прийменникова конструкція
“по + N_loс” означеної повторюваності фрагментарно заміщає позицію атрибута: Зібрання по п’ятницях було невід’ємною частиною громадського життя. Тому виділено дві синтаксеми (“по + N_loс”, “о (об) + N_loс”), за якими повною мірою ще не закріпилася атрибутивна функція.

У блоці цільової сфери вичленовано три ФТГ. Поза явищем синтаксичної      деривації залишився цільовий давальний відмінок із прийменниками, оскільки у сучасній українській мові не вживається. Найпродуктивнішою  поліфункціональною ФТГ є “Цільовий родовий відмінок із прийменниками”. Її семантичний потенціал має дві ФТП: власне мети дії та мети з відтінком присвяти. ФТП власне мети дії представлена родовим відмінком із прийменниками для, задля, до, з метою, у справах, у справі, на предмет, що функціонують у різних позиціях. Вихідною для них є приприсудкова позиція: “Задля щастя і волі краю не пошкодую живота свого…” (Н.Рибак). Поліфункціональними є моделі “задля + N_gen”, “для + N_gen”, “до + N_gen”. Решта ПВФ цього семантичного об’єднання нестабільно реалізуються в нетиповому оточенні: Комітет у справах молоді переїздить до сусіднього корпусу. Прийменники задля, для, ради, заради, в ім’я, на честь, в інтересах, з нагоди, з приводу, на (у) знак + N_gen формують ФТП мети-присвяти й відзначаються малоактивністю щодо транспозиційних процесів. Вони вказують на дію, що є приводом до чогось: “Охоче жертвував своєю цікавістю ради виховання в дітях так необхідних їм … витримки і самодисципліни” (А.Головко) або позначають об’єкт, в ім’я якого щось здійснюється: “Один князь може вбити Іваницю в ім’я другого князя” (П.Загребельний). Активністю в позиції атрибута позначаються лише словоформи “задля + N_gen”, “для + N_gen”, які в  результаті девербальної транспозиції переміщуються в нетипове оточення для характеристики віддієслівного іменника:“Здавалося, щасна доля зглянулася і на  його [Шевченка], … дала спромогу працювати задля рідного народу” (П.Мирний) → Лише праця задля народу надихала його на життя. Решта ПВФ рідше реалізуються як атрибути: Зміни ради справжнього кохання завжди будуть позитивні.

ФТГ “Цільовий знахідний відмінок із прийменниками” представлена од­нією ФТП зі значенням власне мети дії. Виражають цю семантику п’ять син­таксем прийменниково-відмінкового типу: “на + N_acc”, “за + N_acc”, “про + N_acc”, “під + N_acc”, “по + N_acc”. Окрім власне мети дії: “На зборах веде [ударниця] скрізь перед, агітує за похід технічний” (В.Сосюра), вони репрезентують і сему ‘призначення предмета’ у приприсудковій позиції: “Назар запрягав коні під пана”  (Марко Вовчок). Указані словоформи реалізують атрибутивну функцію в контактній присубстантивній позиції: “…Є вічний бій за щастя для усіх” (М.Нагнибіда). Інколи вторинна роль простежується у препозиції: “ – Дивна тут під садок земелька. Підсоння, – зауважив Григорчук” (У.Самчук). Уживання ПВФ “по + N_acc” у нетиповому оточенні в сучасній українській літера­турній мові нестабільне:  Мандрівка по гриби була нелегкою справою для
літньої людини.

Функціональні можливості ФТГ “Цільовий орудний відмінок із прийменниками” мінімальні. Семантичний потенціал становить тільки одну ФТП власне мети дії, яка у свою чергу представлена єдиною поліфукціональною ПВФ – “за + N_instr”. Вона виконує обставинну: “Одарка побігла до комори за сиром і маслом” (У.Самчук) та атрибутивну роль при віддієслівних дериватах: “Погоня за стипендією … привела мене до цього інституту” (О.Довженко).

Каузальні синтаксеми також виступають вихідними моделями, на тлі яких   розвивається вторинна функція. Фактичний матеріал фіксує чотири транспозиційні парадигми: родовий, давальний, знахідний, орудний відмінки з прийменниками. Монофункціональною (каузальною) моделлю є місцевий відмінок: “Спробував [Орест] здійнятись на ліктях над кріслом …, але не може і в
безсиллі опускається” (Леся Українка). 

Найбільшу активність у цьому процесі виявляє ФТГ “Каузальний родовий відмінок із прийменниками”. Її семантичний потенціал складається з двох ФТП – зовнішньої та внутрішньої каузації. Словоформи зовнішньої спонукальної каузації (“від (од) + N_gen” та “з + N_gen”) характеризуються високою частотою переміщень у позицію атрибута: “Остання свічка наша догоріла, і вже не видно стало ні стола, ні плям з вина червоного на ньому…” (Леся Українка). Рідше вторинну роль виконують синтаксеми “без + N_gen”, “після + N_gen”, “з-за + N_gen”: Чудасія з-за того хліба дала привід для розмов односельців. ФТП внутрішньої каузації є нечисленна й непродуктивна щодо транспозиційних процесів. Лише ПВФ “від (од) + N_gen” неусвідомленої чи усвідомленої внутрішньої каузації спроможна активно реалізуватися в нетиповому оточенні: “Люди дихали смердючими випарами, і смертність від пошесті щодня збільшувалась” (О.Іва­ненко); “Сором од Христиних дошкульних докорів недовго й допікав – одразу за її порогом і прочах” (Є.Гуцало). Модель “з + N_gen” неусвідомленої чи усвідомленої внутрішньої причини перебуває переважно в типовому оточенні: “Катря з жаху одскочить аж насеред хати” (П.Мирний). В атрибутивній ролі – виступає рідко: Відповідь із переляку здивувала  молодого офіцера.

ФТГ “Каузальний давальний відмінок із прийменниками” репрезентована синтаксемою “завдяки + N_dat”. Усвідомлена внутрішня причина як вихідна її сема реалізується в типовій позиції: “Завдяки своїм зв’язкам  з багатьма музеями Європи Вовк доклав чимало зусиль для обладнання університетської лабораторії…” (Хв.Вовк). ПВФ “завдяки + N_dat” фрагментарно реалізується в присубстантивній позиції при похідному іменнику: Перемога завдяки мужності піднесла бойовий дух солдатів.

У ФТГ “Каузальний знахідний відмінок із прийменниками” виділено дві ФТП – зовнішньої та внутрішньої каузації. Так, у першій ФТП атрибутивну функцію виконують прийменникові конструкції “через + N_асс”, “за + N_асс”: “Ізяслав не міг звернути вину за вбивство Ігоря на Долгорукого…” (П.Загребельний). Словоформи “з огляду на + N_асс”, “зважаючи на + N_асс” здатні реалізувати се­мантику зовнішньої причини лише в типовій позиції: “Але й після цього фольклористична розвідка з огляду на відомі нам обставини не набула широкого
розголосу в українському народознавстві” (В.Скуратівський). Конструкція
“на + N_асс” уживається при дієсловах дії, стану, його зміни, буття: “Хоч їхати жаль, – їхать треба: На те панська воля!” (П.Гулак-Артемовський). Інколи вона може виступати у вторинній ролі: Купівля [речей] на пам’ять приносить велике задоволення. У ФТП внутрішньої каузації поліфункціональна ПВФ
“через + N_асс” реалізується як обставинна синтаксема при дієсловах внутрішнього стану, дії: “Хотів написати, як даремно гине він через свою дурощ …” (В.Підмогильний). При непохідних та похідних іменниках обставинні фор­мально-граматичні властивості зазначеної конструкції нейтралізуються: Смерть [копача] через необережність  засмутила друзів;  Муки через кохання розгорілися з новою силою.

Семантичний потенціал ФТГ “Каузальний орудний відмінок із прийменниками” складають ФТП зовнішньої та внутрішньої причини. Проте не всі словоформи, що входять до таких семантичних блоків, є вихідними моделями, на ґрунті яких розвивається вторинне функціонування. Тільки ПВФ “під + N_instr”, “за + N_instr”, “у зв’язку з + N_instr” як реалізатори зовнішньої каузації спроможні заступати позицію атрибута при віддієслівних дериватах: Повідомлення [солдата] під примусом хутко фіксувалося немолодим офіцером. Модель
“за + N_instr” (внутрішня каузація) уживається переважно в обставинній функції на позначення причини здійснення чогось: “Тепер мені спокійніше, а то я за турботами не міг часом спочивати як слід” (М.Коцюбинський). Її функціонування в присубстантивній позиції є фрагментарним: Невстигання за домашніми клопотами не давало можливості відвідувати гуртка.

Отже, вторинні предикатні (обставинні) синтаксеми представлені набагато вужчим арсеналом моделей у транспозиційних процесах.

ВИСНОВКИ

У формально-синтаксичній структурі речення прийменниково-відмінкові форми використовуються як один із засобів вираження другорядних членів, у семантико-синтаксичній – синтаксем.

Синтаксеми виражають різнопланові семантико-синтаксичні відношення. У морфологічно вмотивованих позиціях вони є реалізаторами, зокрема, суб­станціальних семантико-синтаксичних (локативних) та предикатних (адвер­біальних, атрибутивних) відношень. Відповідно до типу відношень синтаксеми диференціюються на локативні, адвербіальні (темпоральні, цільові, каузальні), атрибутивні тощо. Локативні синтаксеми функціонують у структурі семантично елементарного простого речення, адвербіальні й атрибутивні є компонентами семантично ускладненого простого речення.

Словоформи в структурі простого речення виражають у типовому оточенні первинну, обставинну, функцію; у нетиповому – вторинну, атрибутивну, яка зумовлена низкою причин.

Основним чинником зміни первинної функції на вторинну є процес функціональної транспозиції (або синтаксичної деривації). Це явище обумовлюється згортанням присудка чи його трансформацією в структурі вихідного семантичного речення та перерозподілом синтаксичних зв’язків між компонентами.
Вторинні предикатні синтаксеми утворюються внаслідок об’єднання двох або
більше елементарних простих речень в одне просте ускладнене чи дериваційних перетворень у межах складнопідрядних та складносурядних речень.

Для диференціації функцій прийменникових конструкцій необхідно, крім дослідження акту позиційних переміщень, використовувати такі критерії розмежування: постановка ряду запитань і вибір найбільш умотивованого з них; визначення інтонації та фразового наголосу; встановлення співвідношення між словами за їх фактичними зв’язками; з’ясування способів вираження синтак­сичних відношень; розгляд конкретної семантики обставин або атрибутів, виражених ПВФ; визначення порядку слів; з’ясування семантики речення, синтак­сичного контексту, а то й досить великого текстового утворення.

Продуктивністю в транспозиційних процесах вирізняються словоформи локативної семантики. Схематично процес функціональної транспозиції (або синтаксичної деривації) моделюється так: V_f + prаep + N_х → N + prаep + N_х. Основна маса функціональних змін простежується в ФТГ “Локативний родовий відмінок із прийменниками” та ФТГ “Локативний місцевий відмінок”. Атрибутивна роль у ФТГ “Локативний знахідний відмінок із прийменниками” та ФТГ “Локативний орудний відмінок із прийменниками” виражена неоднаковою мірою – фрагментарно.

Вторинні предикатні синтаксеми (темпоральні, каузальні,  цільові),  виражені ПВФ, також виступають вихідними для розвитку атрибутивної функції як і локативні, хоча спостерігається набагато вужчий арсенал моделей. Процес переміщення синтаксем із типової в нетипову позицію кваліфікується як функціональна транспозиція й позначається так: V_f + prаep + N_х → N + prаep + N_х.

У темпоральній парадигмі наявні чотири ФТГ. Загалом похідну функцію розвивають словоформи ФТГ “Темпоральний родовий відмінок із прийменниками” та ФТГ “Темпоральний місцевий відмінок”. Малоактивними в транспозицій­них процесах є моделі ФТГ “Темпоральний знахідний відмінок із прий­мен­­ни­ка­ми” і ФТГ “Темпоральний орудний відмінок із прийменниками”; зазвичай прий­мен­никові конструкції репрезентують у приприсудковій позиції обставинну функцію.

ПВФ із цільовою семою становлять три ФТГ. Конструкції ФТГ “Цільовий родовий відмінок із прийменниками” та ФТГ “Цільовий знахідний відмінок із прийменниками” відзначаються продуктивністю щодо переміщень у позицію атрибута серед словоформ інших груп. Транспозиційні можливості моделей ФТГ “Цільовий орудний відмінок із прийменниками” порівняно з двома попередніми ФТГ виявилися мінімальними.

Найбільш активними в транспозиційному процесі є словоформи ФТГ “Каузальний родовий відмінок із прийменниками”. Семантичний потенціал ФТГ “Каузальний давальний відмінок із прийменниками”, ФТГ “Каузальний знахідний відмінок із прийменниками” та  ФТГ “Каузальний орудний відмінок із прийменниками” мінімальний. ПВФ переважно перебувають у типовому (приприсудковому) оточенні й виражають обставинну функцію.