СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМИ АВТОМОБІЛЕБУДУВАННЯ ТА РЕМОНТУ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМИ АВТОМОБІЛЕБУДУВАННЯ ТА РЕМОНТУ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
Альтернативное Название: Становление СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНСКОЙ терминологической системы автомобилестроения и ремонта транспортных средств
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження й актуальність проблеми, проаналізовано стан її опрацювання в науковій  літературі, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено наукову новизну роботи, окреслено теоретичну та практичну цінність одержаних результатів.


У першому розділі „Теоретичні засади дослідження терміносистеми автомобілебудування та ремонту транспортних засобів” здійснено теоретичне осмислення загальних понять сучасного термінознавства, простежено функціонування науково-технічного терміна в термінополі й терміносистемі, визначено ступінь лінгвістичної дослідженості автомобільної терміносистеми.


Початок вивчення власне наукової термінології в Україні припадає на час формування національної літературної мови, і пов’язаний із цим інтерес до українського наукового слова створює потужні стимули для формування терміносистем. Утворення єдиного Інституту української наукової мови Академії наук (1921 р.), що поставив на науковий ґрунт справу унормування української термінолексики, було найвидатнішою подією в історії „українського термінологічного життя”, однак брутальне втручання партійних органів у діяльність термінологів (нападницькі статті О.Фінкеля, А.Хвилі) зупинили еволюційний розвиток національного термінотворення. Серед відомих українських мовознавців, що займалися питаннями термінознавства та термінотворення в часи існування СРСР, можна назвати таких учених, як В.Акуленко, І.Білодід, І.Квітко, Е.Скороходько та інші. Однак слід зазначити, що питома термінологія мала надто малі можливості для розвитку та застосування, особливо в останні десятиріччя існування Союзу. І тільки з отриманням Україною статусу незалежної держави українська мова науки й техніки дістала змогу функціонувати на належному рівні, що сприяло розвитку терміносистем і власної термінологічної лексикографії.


Тема дисертаційного дослідження вимагає наукового осмислення і уточнення ряду понять термінознавства, зокрема таких, як термін, термінологія, номенклатура. Мовознавці намагалися й намагаються дати термінові чітке визначення (О.Ахманова, Б.Головін, Г.Васильєва, В.Гондюл, О.Реформатський, Л.Симоненко, С.Шелов та інші). Сумарною і прийнятною для наукового обігу вважаємо таку дефініцію: термін – це слово чи словесний комплекс, який співвідноситься з поняттям певної організованої галузі пізнання (науки, техніки) і вступає в системні відношення з іншими словами та словесними комплексами, утворюючи разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнену систему, що характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю та експресивною нейтральністю. Саме в такому ракурсі визначає термін  І.Квітко, синтезуючи раціональне різних наукових поглядів щодо структури та ознак терміна як мовної одиниці. Термінологією в сучасному мовознавстві називають і науку про терміни, і термінофонд, накопичений і використовуваний нацією протягом її пізнавально-інтелектуального розвитку (українська термінологія), і окрему терміногрупу (із лінгвістичного погляду – окрему групу слів-термінів). Номенклатуру науковці визначають як систематизований перелік різновидів певних предметів тієї чи іншої спеціальної сфери діяльності, що виражені термінологічними одиницями. На основі такого розуміння номенклатури номенклатурні одиниці (номени) можна вважати особливими типами термінів, що співвідносяться з конкретними поняттями і актуалізують предметні зв’язки.


У термінології, як і в ономастиці, вкрай важливою вважається проблема вивчення поля. Термін поле у мовознавстві вводився і раніше, однак наукова ідея термінологічного поля належить О.Реформатському, який вважав полем терміна ту термінологію, поза якою слово втрачає свою характеристику терміна. В автомобільній термінології виділяємо: ядро поля,  яким вважаємо вербалізацію поняття модель автомобіля, що дає можливість розрізняти транспортні засоби за їх призначенням або спеціалізацією. Елементи моделі номінують поняття про загальну будову, наприклад, вантажний автомобіль КрАЗ-257Б1 або легковий автомобіль ЗАЗ-1102 Таврія”; центр поля, куди входять спеціальнотехнічні терміни, що позначають: основні агрегати автомобіля (двигун, шасі, кузов) і їх складові (наприклад, до шасі належить трансмісія, ходова частина, механізми керування; до трансмісії – зчеплення, коробка передач, карданна передача, диференціал, приводні вали коліс та ін.); спеціальне обладнання автомобіля (лебідки, буксирні пристрої, сідельно-зчіпні пристрої тощо); систему технічного обслуговування, а також установки та обладнання для механізованого процесу технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів; периферія, до складу якої входять спеціальнотехнічні машинобудівні терміни більш широкого значення, уживані в автомобілебудуванні на позначення наукових  реалій з опору матеріалів, деталей машин, технічних матеріалів, передач та механізмів, машин та устаткування, технічного креслення, ливарного виробництва, оброблення тиском, зварювання, термооброблення, слюсарно-складальні роботи та ін.; дифузна зона, де містяться терміни, що обслуговують потреби не тільки машинобудування і автомобілебудування, що перебуває в його складі, а й інші галузі науки і техніки. Це масив природничо-математичних термінів з фізики, хімії, математики  тощо. 


Початком становлення української автомобільної терміносистеми, свідомим її творенням можна вважати 20-30-ті роки ХХ століття, коли Інститут української наукової мови Академії наук, зокрема індустріальний відділ і сектор термінології та номенклатури, проводив систематизовану термінологічну роботу, апробація якої здійснювалася шляхом видання кількох російсько-українських транспортних словників („Російсько-український транспортовий словник” – 1926 р.; „Словник транспортової термінології” – 1932 р.), лексичний фонд яких дотичний терміносистемі автомобілебудування та ремонту транспортних засобів. Терміни автомобільної галузі в 30-ті роки ХХ століття ставали широко відомими й завдяки пресі (часопис „Авто та шляхи”, що з 1928 по 1933 рік видавався у Харкові), мова якої не тільки відносно повно фіксувала термінологію, вироблену в науково-популярній та лексикографічній літературі, але й більш-менш активно відображала процес творення термінолексики.


 Творчі здобутки і поразки термінологів доби „золотого десятиліття” у лексиці на позначення автомобілебудування можна проілюструвати і прикладами з технічної літератури навчального характеру. Здійснений нами зіставний аналіз термінологічної лексики, взятої з порадника Н.Задоріна і М.Артьомова (далі М.Артемова – Н.Н) „Що треба знати шоферові на іспиті” (Харків, 1931р.) і посібника для водіїв А.Бабіча (далі А.Бабича – Н.Н) „Вантажні автомобілі ЯГ-3 і ЯГ-4” (Харків-Київ, 1935 р.), дозволив статистично довести, що у пораднику Н.Задоріна і М.Артемова на 100 розглянутих слів 14% чужоземного (іншомовного) походження, 86 % питомої лексики (чи то діалектного, чи то літературного походження). На 100 слів, використаних укладачем А.Бабичем на позначення частин автомобіля, іншомовного (неслов’янського) походження – 31%, запозичених з російської мови – 56%, власне українських – 13%.  Отже, починаючи з 1935 року до автомобільної терміносистеми введено багато кальок з російської мови і чужомовних запозичень через її посередництво.


Вироблення автомобільної термінології простежується й у часописі „Рідна мова” (Варшава, 1936 р.), що можна вважати першим фактом пильної уваги саме до термінолексики автомобілебудування в Україні, тому що надалі здійснювалася розбудова й вивчення терміносистеми машинобудування і не виокремлювались терміни, які відображають виробничі процеси досліджуваної нами галузі. У мові діаспори ця лексика репрезентована у виданому 1946 року в місті Реґенсбурґ (Німеччина) інженером М.Домбровським „Підручнику шофера”. В основу наукового підходу до укладання підручника покладено протиставлення української термінології російській автотранспортній лексиці через запозичення з німецької і польської мов. Але це єдине зафіксоване нами україномовне зарубіжне видання, де відбито автомобільну  українську термінологію.


Розглянувши деякі дотичні до автомобілебудування словники й технічну літературу 20-х років ХХ ст. – початку ХХІ ст., можна зробити висновок, що процес термінотворення здійснювався  свідомо й цілеспрямовано, з оглядом на існуючі наукові засади термінотворення, однак, незважаючи на досягнення термінознавства, вивчення лінгвістичних засад автомобільної терміносистеми в Україні носить фрагментарний характер, оскільки здійснювалося переважно в контексті термінології машинобудування, тому специфічні мовні риси, системна організація, перспективи розвитку термінології автомобілебудування та ремонту транспортних засобів залишаються недослідженими.


У другому розділі „Ономасіологічні проблеми автомобільної термінології” здійснено опис основних способів номінації у царині автомобілебудування, проведено структурну класифікацію термінів автомобілебудування (однослівні терміни, абревіатури, термінологічні словосполучення), вказано на тенденції до подальшого вдосконалення, стандартизації та унормування УАТ на сучасному етапі.


Термінологічна науково-технічна номінація, будучи пов'язаною з загальномовною, для створення нового слова використовує різноманітні засоби: вторинна лексична номінація (пістолет оливороздавального пристрою, поршневий палець, голка розпилювача); збагачення термінологічного фонду за рахунок власномовних лексичних і дериваційних ресурсів (склоочисник, підсилювач);  лексичні запозичення - інгібітор (ingibitor), ежектор (ejector), ніпель (der Nippel), гільза (die Hülse), жиклер (gicleur), шасі (châssis); аналітична номінація (пневмопривод гальм, п’ятиступінчаста коробка передач).


Серед назв досліджуваної нами терміносистеми можна визначити лише два основні найбільш активні структурні типи: терміни-однослови (однокомпонентні терміни) і терміни-словосполучення (багатокомпонентні терміни). Окремо слід виділити вкрай продуктивний спосіб найменування – абревіацію, який, власне, є проміжним між двома названими, бо словосполучення абревіюється у формально одне слово. До однослівних термінів належать: термінологічні одиниці коренево-флективної будови, тобто такі, в яких з погляду сучасної мови не виділяються словотворчі афікси (рама, вісь, фільтр, канал); терміни-афіксальні деривати (змішувач, фільтрувальний, проставка); терміни-композитні деривати (втулково-роликовий, лямбда-зонд, оливоприймач, повнопотоковий, витратомірний).


В основу аналізу термінів-однословів покладено словотворчість як різновид деривації, що реалізується за допомогою службових морфем, і  словоскладання, при якому для творення нового терміна використовується кілька кореневих морфів або лексичних одиниць. Префіксальний спосіб словотворення вважаємо малопродуктивним у термінотворенні автомобілебудування. Припускаємо, що причина нечастого використання полягає у нездатності префіксів утворювати слова з абсолютно новим лексичним значенням, бо цей афікс виконує функцію мутаційну, а не транспозиційну. Однак мутаційна функція префіксів дає можливість використовувати їх як форманти при називанні антонімічних, тобто протилежних понять в автомобілебудуванні: контактнебезконтактне, дренажний – протидренажний, блокувальний – антиблокувальний, поршневий безпоршневий.


Префіксально-суфіксальний спосіб словотворення  (конфіксація) від інших афіксних способів відрізняється, як відомо, двокомпонентним переривчастим словотвірним формантом, префіксальна і суфіксальна частини якого діють комплексно і утворюють словотвірну рамку, в яку вкладається твірна основа. Цим способом найчастіше творяться слова, що мотивуються прийменниково-іменниковим сполученням, на зразок без рамибезрамний, після ремонту – післяремонтний, під фарою – підфарник тощо. Словотвірне значення таких дериватів в основному ґрунтується на темпоральній та локативній семантиці конфіксів, що нечасто використовується в автомобільній термінології.


Суфіксальний спосіб деривації застосовується при творенні термінів-іменників, в основному віддієслівного походження: водити → водій, відстоятися → відстійник, лічити → лічильник, запалювати → запалювання, ущільнювати → ущільнювач, підвісити → підвіска, що зумовлене характером терміносистеми: поняття сприймається і оформлюється як субстанціальні одиниці; поширені також віддієслівні та відіменникові прикметники: розвантажувальний, акумуляторний.


Складання як спосіб словотворення, як відомо,  відбувається шляхом об'єднання в одне ціле кількох слів або основ і має два різновиди:


1.     Словоскладання, яким творяться складені терміни-однослови, що є поєднанням в одну лексичну одиницю кількох (найчастіше в УАТ двох) слів: клапан-жиклер, карбюратор-змішувач, дозатор-розподільник, поршень-рейка, вентиль-покажчик, інженер-механік, шестерні-сателіти. Як свідчать приклади, значну частину складених термінів-однословів утворюють прикладкові сполучення (поршень-рейка,  вентиль-покажчик). До словоскладання відносимо і творення словесно-цифрових сполучень (номенклатурних назв) типу Фольксваген-1200,  Рено-4, Ситроєн-2CV,   ФІАТ-126Р; Мольвин-МЛ, Тектил-309 МЛ; БС-124.000.


2.     Основоскладання, що ним утворюються складні слова поєднанням кількох основ у цілісну лексичну одиницю, у мовознавстві їх називають терміни-композити: повітрозабір, кулькопідшипник, гідропривод.


Абревіатури як порівняно новий структурний тип слів досить активно використовуються укладачами навчальної та наукової літератури з автомобілебудування. Скорочення автомобільної термінолексики можна розподілити на такі структурні типи: прості скорочення, що активно поєднуються з усіченнями від інших повнозначних слів, утворюючи скорочення на кшталт бензопокжчик, вантажотакс; часткові скорочення, що поділяються на поскладові  (Цудортрнс,  завгр) і частковоскорочені  (облавтоуправлння, запчастна); ініціальні абревіатури, що, в свою чергу, поділяються на ініціально-буквені (АЗС, СТО), ініціально-звукові (РАФ), буквено-цифрові і звуково-цифрові (АБЗ-51, ВОД-30), буквено-звукові (ДІБДР, НДКТІД); комбіновані скорочення, переважна більшість яких є складово-ініціальними (НТТмашпром); графічні (умовні)  скорочення, серед яких слід виділити: крапкові  (рис., табл.), дефісні (г-р, т-ра), скіснолінійні або дробові (д/е, м/с, об/хв), комбіновані  (н.-т.), нульові або    курсивні (мГ, кгс ).


Негативною стороною способу абревіації є можливість збігу початкових голосних і приголосних у абсолютно різних аналітичних назвах, що призводить до омонімії скорочень, яка утворюється у зв'язку з побудовою нового, найчастіше двоелементного або багатоелеметного терміна, що здійснюється усіченням одного або кількох елементів (бензин→ бенз- → бензороздавальний, бензол→ бенз- → бензофуран; автомобільний → авто- → автосигналізація, автоматичний→ авто- → автоблокування) і за рахунок збігу початкових літер терміноодиниць, що підлягають скороченню, але за розшифрування  означають  абсолютно  різні  денотати  (КТС – кмплексна  трнспортна систма і КТС  –  контйнерна          трнспортна систма).


Учення про термінологічне словосполучення має досить давню історію і багато досі не вирішених теоретичних питань. Про природу термінологічного словосполучення писали С.Гаврін, Т.Горшкова, В.Лейчик, Д.Лотте, В.Марченко. Найбільш продуктивними для номінування автомобільних понять виявилися двочленні терміни-словосполучення (напр. газобалонний автомобіль, кривошипно-шатунний механізм, плунжер розподільника, форсунка впорскування), що складають 47,5% від загальної кількості аналізованих номінацій, пріоритетними у творенні автомобільних термінів є двочленні конструкції за моделлю „прикметник + іменник” (А + N). Серед зазначеного найчисленнішого типу складених атрибутивних термінів, утворених за  моделлю „прикметник + іменник” (А + N) можна визначити три групи:


1)       складені терміноодиниці, компонентами яких виступають слова термінологічного характеру, тобто терміни-однослови: магнітоіндукційний спідометр,  кривошипно-шатунний механізм, телескопічний амортизатор та ін.


2)       терміносполучення, до складу яких входять нетермінологічного (загальновживаного) характеру прикметники в термінологічному значенні: примусове блокування, зовнішнє сумішоутворення, головний циліндр, часткове навантаження, передній ліхтар, холостий хід, штовхальний клапан та інші;


3)       терміни-словосполучення, до складу яких входять нетермінологічного (загальновживаного) характеру іменники в термінологічному значенні: поршневий палець, компресійні кільця, рідинне охолодження, дискова пружина, лабіринтне ущільнення, гіпоїдне зачеплення, роздавальна коробка та інші.


Афіксний і безафіксний спосіб словотвору вважаємо продуктивним для утворення саме термінів-однословів (афіксальних і композитних дериватів), однак він не вичерпує потреби номінації понять галузі автомобілебудування, тим більше, що серед однослівних термінів, є частина, що належить до загальнотехнічного шару наукової лексики. Для більш точної галузевої віднесеності терміни-однослови вводяться в термінологічне словосполучення, і такий спосіб називання понять для автомобільної терміносистеми вважаємо особливо активним.


У процесі унормування автомобілебудівної термінології пройдено шлях пошуку терміна на суто українській мовній основі, подекуди перевантаженій діалектизмами, через штучне засилля росіянізмів до певної усталеності на сучасному етапі, яка ґрунтується на поміркованому використанні іншомовної лексики поряд з українськими термінами, а інколи навіть до повернення багатьох питомих термінів, про що свідчить здійснений нами аналіз багатьох сучасних термінографічних та навчальних видань. Для надання автомобільній термінології більш виразних національних рис пропонуємо вдатися до таких кардинальних змін:


1)     велику групу лексичних росіянізмів повинні замінити українські терміни (хідник, а не стрем’янка; черевик, а не башмак; впорскувати, а не вприскувати);


2)     запозичені з російської мови словотвірні моделі необхідно вилучити, замінивши українськими моделями, що слугують зразком для назв апаратів, знарядь, інструментів, механізмів, пристроїв (підйомник – підійм-ач, виключатель – вимик-ач;  гаситель коливань – гас-ник коливань; поплавок –  поплав-ець  тощо);


3)      посилити увагу до вживання дієприкметників, обмежуючи книжні елементи (дієприкметники теперішнього часу активного стану типу пружинячий, фільтруючий, масловідбиваючий, регулюючий) і поширюючи віддієслівні прикметники та іменники на позначення властивостей деталей та виконавців дії типу захисний кожух,  давач-розподілювач, клапан віддачі;


4)     з термінологічного надбання попередніх років доцільно поширити вдалі синоніми до термінів неукраїнського походження (жиклер - порскач, насос - смок, напильник, напилок - терпуг,  холостий хід – порожній хід тощо).


Такі позитивні процеси українського термінотворення слід враховувати у фаховій підготовці, у виданні й перевиданні спеціальної літератури, у словникарстві.


У третьому розділі  „Парадигматичні відношення в українській автомобільній терміносистемі” проведено тематичну класифікацію термінів автомобілебудування і ремонту транспортних засобів, розглянуто синонімічні парадигми, висвітлено явище антонімії, полісемії в системі УАТ.


Тематична класифікація сучасної термінолексики автомобілебудування і ремонту транспортних засобів є обов'язковою передумовою лінгвістичного аналізу. Ф.Філін вважає найбільш правильним і виваженим такий підхід до аналізу термінології, якому передує традиційний метод опису терміносистем за тематичними групами, що дозволяє повно і всебічно встановити зв'язок між словами і позначуваними ними явищами, з'ясувати повний обсяг значень слів-термінів та особливості їх вживання.


Для дослідження системних відношень нами використано традиційний метод опису лексико-тематичних груп із покомпонентним аналізом окремих лексико-семантичних мікрогруп. У межах сучасної автомобільної терміносистеми виділено найбільш узагальнюючі об'єднання  – тематичні розряди (ТР), що об'єднують терміни, близькі за тематичною спрямованістю; тематичні групи (ТГ), які складаються з менших термінологічних об'єднань – тематичних підгруп (ТП), що у свою чергу поділяються на тематичні гнізда (ТГн). Подібний аналіз термінів машинобудівної  терміносистеми  провела О.Литвин. Здійснена нами тематична класифікація сучасної автомобільної термінології поділяє  наукові поняття галузі на три сегменти, що відображено і в І розділі нашого дослідження при побудові термінополя системи автомобільних термінів: І сегмент – природничо-математичні терміни,  притаманні всім загальнотехнічним системам наукових понять;                  ІІ сегмент терміноодиниці загального машинобудування з суміжних галузей знань; ІІІ сегмент спеціальнотехнічні для автомобільної галузі знань термінологічні номінації.


Наше дослідження не ставило за мету вичерпно описати всі термінологічні розряди першого і другого сегментів, вказані тільки найосновніші, без яких не може обійтися повна характеристика процесів автомобілебудування і ремонту транспортних засобів. Більша частина термінів, зокрема математики, фізики і хімії, взята з навчальних програм для спеціальностей автомобільного і механічного факультетів Харківського національного автомобільно-дорожнього університету.


Третій сегмент нашої тематичної класифікації формує основу понять автомобільної терміносистеми. Хоча терміни стосуються безпосередньо будови автотранспортних засобів, особливостей їхньої експлуатації, технічного обслуговування агрегатів і вузлів автомобіля, при побудові власне автомобільної спеціальнотехнічної терміносполуки часто залучаються терміни, що відбивають загальнотехнічні поняття, про що йшлося у попередньому розділі при розгляді способу аналітичної номінації. В основу такої класифікаційної моделі ІІІ сегмента лягла термінологія всіх чинних державних стандартів термінів автомобілебудування. У сегменті „Спеціальнотехнічні для автомобільної галузі знань термінологічні номінації” виділяємо 4 розряди, 14 груп, 52 підгрупи, 23 термінологічні гнізда, тому повну тематичну класифікацію термінів цього сегмента подаємо  в окремому додатку до дисертації.


Становлення української  термінолексики на позначення вузлів, агрегатів і деталей автомобільної техніки, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів супроводжувалося і супроводжується загальномовними семантичними процесами, що виражаються у явищах синонімії, антонімії, полісемії серед складових різних рівнів мови. Однак парадигматичні відношення терміноодиниць мають іншу системоорганізуючу навантаженість, ніж у загальнонародній мові, оскільки перебувають під впливом законів творення і функціонування термінів як елементів автономної специфічної метамови.


Синонімія, властива термінології, класифікується як явище негативне, що суттєво ускладнює проблему перекладу наукової літератури, тим більше, що синоніми-терміни не передають відтінків значення, вони в основному абсолютні.     У межах автомобільної термінологічної системи нами виділено чотири                групи синонімів:


1 група – це терміни-варіанти, що позначають, як правило, тотожні поняття, але мають афікси одного плану змісту і різного плану вираження, тобто їх можна назвати словотвірними синонімами (паливневий бак (-ев-) – паливний бак (-н-); карданівський вал (-івськ-) – карданний   вал (-н-). Різновидом дериваційних синонімів вважаємо також номінації, в яких явище словотвірної синонімії відбиває різні мотивуючі основи, зазвичай дієслівні, що різняться видовим граматичним значенням або семантикою афіксів: камера горіння ← горіти,  камера згоряння ← згоряти; запалення ← запалити,    запалювання ← запалювати.


2 група  лексичні синоніми, що більшою мірою представлені так званими термінами-дублетами, які реалізуються в автомобільній терміносистемі п'ятьома типами лексичної синонімії: 1) національний термін – російський термін (пальне – горюче); 2) національний термін – інтернаціоналізм – російський термін (водяний смок - водяна помпа - водяний насос); 3) національний термін – інтернаціоналізм (збагачувач суміші – економайзер, нагнітач – компресор, розпилювач – інжектор, завихрювач – турбулізатор); 4) запозичений термін –  запозичений термін (демпфер – амортизатор, стопорний штифт – фіксатор,  бензин – газолін); 5) термін, що містить у своєму складі епонім – термін без епоніма (шарнір Гука – шарнірна муфта, підвіска Макферсон – незалежна підвіска з телескопічним механізмом).


3 групаморфолого-синтаксичні синоніми, що виникають при трансформації словосполучення в складне слово внаслідок усічення деривативних елементів: тензометричний давач – тензодавач, антидетонаційна присадка – антидетонатор, дизельне пальне - дизпальне.


4 групалексико-синтаксичні синоніми, представлені синонімією на рівні синхронного існування двох варіантів найменувань – аналітичного і синтетичного. До лексико-синтаксичних синонімів відносимо термінологічні одиниці, що збігаються за значенням, але різняться кількістю значеннєвих елементів: відстійник – фільтр грубої очистки, замок – вмикач запалювання, демпфер – демпфувальний дросель, літраж – робочий об’єм циліндра.


Перенасиченість синонімами є свідченням незавершеності, активності процесів становлення терміносистеми, що відбиває пошук понятійно точних назв. Найбільшою мірою це явище притаманне було 20-30-м рокам ХХ століття – періоду „дитинства” автомобільної терміносистеми, який позначено до того ж згадуваними екстралінгвальними чинниками. Усталення терміна через віднайдення кращого серед інших – характерна риса і сучасного автомобільного термінотворення, що перебуває у динаміці устандартування.


Терміни-антоніми досліджуваної нами терміносистеми утворюють більшою мірою пари,  а інколи навіть цілі мікросистеми лексем, але не протидіють розумінню характеризованих явищ і предметів галузі. Виділяємо такі групи термінів-антонімів автомобільної терміносистеми:


Перша група — терміни, що виражають градуальну якісну протилежність і протилежність координаційних понять. Наприклад, у тематичній підгрупі „Стартер” градуальність ознаки виявляється у термінах-антонімах початок запалювання – середина запалювання – кінець запалювання; пуск електродвигуна – робота електродвигуна – зупинка електродвигуна. Власне антонімію у цих прикладах виражають крайні члени (початок – кінець, пуск – зупинка), а середні протилежні члени виступають проміжними координаційними поняттями, тобто мезонімами.


Другу групу складають координатні антоніми, що позначають дві протилежні точки певного просторового або часового відрізка, а також сумісні з цими полюсами поняття. В автомобільній термінології цю групу представляють терміноодиниці напрямку дії та стану: вмикач запалювання – вимикач запалювання, заїзд на естакаду – з'їзд з естакади, монтаж шини – демонтаж шини, обслуговування автомобіля знизу – обслуговування автомобіля зверху. Цей клас антонімів не відзначається градуальністю й не має проміжних між антонімічними поняттями та словами членів.


Третю групу становлять векторні антоніми, що позначають дві протилежно спрямовані або взаємно зворотні дії, явища, ознаки, напрями, відношення тощо. Найбільш широко цей тип антонімії представлений дієсловами й віддієслівними іменниками, дієприкметниками, що позначають: cтиск – розширення,  випередження запалювання — відставання запалювання, впускний клапан – випускний клапан, підвідний канал – відвідний канал.


Четверта група — антоніми, які відтворюють комплементарну протилежність, тобто протилежність понять, що характеризуються кожне своїм значенням і доповнюють одне одного до вираження всього родового поняття. Антоніми цього типу протиставляються попарно, між ними не може бути слова, що відбиває проміжний стан: усе, що не відповідає поняттю, названому одним із антонімів, називається другим: передні колеса –  задні колеса, верхня  камера  –  нижня камера.


Як свідчить аналізований матеріал, явище полісемії поширене не лише в загальновживаній лексиці, а й у предметно-професійному полі з іншою організацією лексичних засобів порівняно з загальновживаними. Дослідження багатозначності терміноодиниць здійснювали науковці І.Кочан, Н.Лящук, Д.Лотте, В.Марченко, Г.Мацюк, Т.Михайлова, О.Микитюк, Т.Мішина, О.Олексенко,  Т.Панько та інші.


Нами виявлено значну кількість полісемічних термінологічних одиниць, які можна згрупувати за двома ознаками: 1) кількість значень в автомобільній техніці, тобто внутрішньогалузева полісемія: багажник: а) „місце в кузові автомобіля, призначене для розміщення багажу” і б) „пристосування для розташування і закріплення багажу поза кузовом”; 2) кількість значень у декількох галузях, тобто міжгалузева полісемія: купе: а) „закритий кузов легкового автомобіля з одним або двома рядами сидінь та двома дверима” і б) „відділений та ізольований дверима простір для 2 - 4 пасажирів у вагоні потягу”. Усунути полісемію терміна практично неможливо, бо метамова, до якої він належить, - динамічна система, що перебуває у розвитку як частина загальнонародної мови і зазнає тих же семантичних процесів, тому термінографам слід чіткіше диференціювати окремі лексико-семантичні варіанти, використовуючи різні лінгвістичні методи.


Отже, лексико-семантичний аналіз сучасної автомобільної терміносистеми доводить існування в її межах таких загальномовних явищ, як синонімія, антонімія, полісемія, омонімія. І звідси випливає необхідність уніфікації термінологічної системи через відбір того терміна, який найповніше відбиває суть позначуваного поняття, повністю відповідає нормам і правилам сучасної української літературної мови. Зробити це слід у колективній співпраці фахівців галузі автомобілебудування та українських мовознавців, бо саме за взаємодії цих спеціалістів можна якнайкраще визначити мовну і фахову цінність терміна.


 


 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины