ДИНАМІКА АНТРОПОНІМІКОНУ м. ТЕРНОПОЛЯ ХІХ-ХХ ст.



Название:
ДИНАМІКА АНТРОПОНІМІКОНУ м. ТЕРНОПОЛЯ ХІХ-ХХ ст.
Альтернативное Название: ДИНАМИКА антропонимикона г. ТЕРНОПОЛЯ XIX-ХХ вв.
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розглянуто стан вивчення проблеми в мовознавстві, сформульовано мету і завдання роботи, визначено предмет, об’єкт, наукову новизну, описано джерельну базу, методи дослідження, особистий внесок автора, розкрито теоретичне значення і практичне використання одержаних результатів, подано відомості про апробацію дослідження.


Перший розділ дисертації – „Теоретичні засади антропонімії як галузі мовознавства” складається з двох підрозділів: „Проблеми сучасної антропонімії” та „Категорія особового імені”. У них проаналізовано наукові праці, присвячені дослідженню особових імен, подано антропонімні проблеми лінгвістичної науки, а також простежено, хто з науковців і в яких аспектах досліджував особові чоловічі й жіночі імена.


Власні імена як своєрідна частина лексичного складу мови є цінним джерелом для різноманітних аспектів лінгвістичних досліджень. Так, Л.В.Бублейник дослідив значення способу номінації в міжмовних лексико-семантичних співвідношеннях, О.Ю.Карпенко – особові імена як концепти та форми їх профілювання, А.М.Кравчук  – реалізацію семантики власної назви в польській ономастичній фразеології, О.В.Суперанська – особові імена в офіційному і неофіційному використанні. Проблема дослідження особових імен перебувала у колі наукових зацікавлень С.Б.Веселовського, А.Г.Гафурова, Т.А.Заказчикової, В.А.Кудрявцевої, А.Г.Ликова, Л.Т.Масенко, С.М.Медвідь-Пахомової, А.Мейє, В.І.Тагунової, Т.І.Тепляшиної, Б.А.Успенського, Й.Ю.Федаса, Ю.В.Цимбалюка.


Дослідники антропонімії значну увагу приділяють іншомовним варіантам власних особових імен. Так, П.П.Чучка зазначає, що іншомовні варіанти часто проникали в напівофіційні та навіть і в офіційні записи громадян української національності на різних землях України впродовж усієї її історії. Більшість іменних варіантів, поширених на Україні та на сусідніх землях, справді наділена національними рисами. Національну специфіку становлять лише кілька залишкових дохристиянських імен варязького, дако-фракійського, тюркського походження, що властиві деяким із названих регіонів, а також група західноєвропейських календарних імен, які поширилися тут головним чином протягом ХХ століття.


На особливу увагу заслуговує питання про слов’янські автохтонні власні особові імена. В українській антропоніміці слов’янським автохтонним іменам присвячена монографія М.О.Демчук „Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців XIV-XVII ст.”, в якій розглядається проблема розмежування відкомпозитних і відапелятивних слов’янських особових назв. Способи творення таких імен характеризували у своїх працях різні дослідники, зокрема М.О.Демчук, І.М.Желєзняк, Я.Свобода, В.Ташицький, М.Л.Худаш.


Антропонімійна система динамічна. Вона, як зазначає В.Д.Бондалетов, рухома не лише в діахронічному плані (змінюється склад імен), а й в синхронічному (імена, вживані в конкретний період життя мови, взаємопов’язані між собою). Тому синхронічний та діахронічний аналізи, маючи різні предмети дослідження в межах одного об’єкта – мови або котрогось її елемента, – доповнюють один одного та дають змогу простежити і сучасний стан іменникб, і його зміни в процесі історичного розвитку. Досліджуючи іменнък певного регіону, доцільно виділяти в ньому синхронічні зміни для того, щоб, по-перше, вивчити системні зв’язки структурних елементів та їх функціонування в конкретний момент життя мови і, по-друге, уявити собі історію мови шляхом зіставлення якомога більшої кількості синхронних зрізів. Взявши за основу якісно-кількісний метод, запропонований В.Д.Бондалетовим, дослідники виділяють широковживані і маловживані імена. Для цього число носіїв кожного року (зрізу) ділиться на кількість імен. Одержане число, заокруглене до цілого, є середнім коефіцієнтом однойменності (СКО). Імена з кількістю носіїв, що дорівнює СКО і вище – широковживані, нижче СКО – маловживані.


Суцільне дослідження особових імен певної території, проведене протягом тривалого часу, уможливлює виявлення діахронічних змін іменникб певної території та основні тенденції, що діють при цьому.


            Важливим чинником у дослідженні особових імен є лексикографічні джерела, зокрема словники: „Словарь русских личных имён” за ред. Н.О.Петровського, „Словарь русской ономастической терминологии” Н.В.Подольської, словник-довідник „Власні імена людей” Л.Г.Скрипник, Н.П.Дзятківської і найновіше видання „Словник українських імен” І.І.Трійняка.           


            Суттєву роль в іменуванні людей відіграє екстралінгвальний фактор. Система імен, яка побутує на сьогоднішній день, ще вимагає вивчення, проте антропонімійні дослідження вже мають багате наукове підґрунтя, яким є наукові статті та монографії вчених.


Мовна культура, яка реалізується в галузі особових імен, опирається, з одного боку, на мовні фактори, що базуються на теорії літературної мови, на її науковому описі і на соціолінгвістичних дослідженнях, з іншого боку – на позалінгвістичні фактори, які ґрунтуються на теоретичних знаннях про закони розвитку суспільства в синхронному та діахронічному планах і на пізнанні, запозиченому із соціальної психології.


Динамічні зміни найчастіше відображаються у власних особових іменах людей. Одні імена виходять з ужитку, набуваючи статусу маловживаних і рідкісних, інші входять до активного вжитку, набуваючи статусу широковживаних та найуживаніших. Суцільне дослідження особових імен певної території, здійснене протягом тривалого часу, дає змогу виявити діахронічні зміни іменникб певної території, основні тенденції, що діють при цьому, дозволяє простежити закономірності розвитку і функціонування загальнонаціонального іменникб загалом.


Другий розділ „Особові імена м. Тернополя у ХІХ столітті” – поділяється на підрозділи: „Загальна характеристика матеріалу” – подається загальний опис дослідження; „Етимологічні групи чоловічих та жіночих імен ХІХ століття” – характеризуються латинські, давньоєврейські, грецькі, слов’янські, запозичені та імена, незафіксовані словниками; „Чоловічі особові імена ХІХ століття” –  аналізується якісний і кількісний склад окремо чоловічих українських та польських особових імен;  „Жіночі особові імена ХІХ століття” – аналіз окремо жіночих  українських і польських особових імен з детальним аналізом українських.


Зауважимо, що спосіб подачі матеріалу – кожне десятиліття. Такий підхід дозволив простежити стрижень стабільних імен, зміни в складі антропонімікону, його оновлення, збереження класичних і появу нових, які не функціонували  раніше, форми імен, поступове проникнення в офіційні документи розмовно-побутових варіантів імен, частоту вживання тих чи інших імен упродовж десятків і більше років. У писемних пам’ятках досліджуваного нами періоду, в метричних книгах, які ідентифікують жінок незалежно від їх соціальної належності, переважають власні особові імена церковно-християнського походження. Жіночий іменнък, який обслуговує польок, багатоманітний, особливо чітко це простежується у кінці століття.


Основу джерел становлять метричні книги, писані латинською мовою, тобто фігурують у не властивій українській мові фонетичній та орфографічній нормі (пор. Basilius, Stephanus). Все ж для вивчення особових імен м. Тернополя ХІХ століття ці джерела мають дуже важливе значення. Метричні книги дають можливість більш повно відтворити стан української антропонімійної системи досліджуваного періоду та виявити багатство українського іменникб того часу.


            Досліджуваний матеріал у праці наводимо із збереженням графіки видань, з яких він почерпнутий, не транслітеруємо, подаємо в оригіналі згідно з нормами, утвердженими в сучасній практиці, оскільки за цієї умови є можливість вберегтися від можливих помилок та суб’єктивної оцінки фонетичної і морфологічної структури того чи іншого особового імені, особливо в складних та незрозумілих записах. 


            У випадку наявності в писемній пам’ятці реєстрації мішаного населення, без якихось додаткових вказівок часто не можна точно встановити, скажімо, Josephus (Jaworski) – це українське Йосип Яворський чи польське Йозеф Яворскі. У своїй роботі в такій ситуації ми звертаємо також увагу на прізвища батьків та інші ідентифікаційні компоненти. Для виокремлення імен у деяких випадках беремо до уваги прізвище носія імені, за допомогою якого визначаємо національну належність, інколи звертаємо увагу на прізвище батька/матері, наприклад Anna Lagoyda (Анна Лагойда), Anna Boyko (Анна Бойко) – українські; Anna Kuczerska (Анна Кучерска), Anna Barska (Анна Бараньска) – припускаємо, що це імена поляків на підставі прізвищ на -ski, -ska, характерних для польської національності (хоча не заперечуємо того факту, що подібна модель прізвищ характерна і для інших слов’янських антропоніміконів), а також графічних записів: сz – двознак, с – м’який приголосний, наявних у графіці польської літературної мови. У свою чергу, імена українців записані латинською графікою.


У розділі аналізуються імена кожного десятиліття, починаючи з 1800 року.


            Склад наявних антропонімів українського іменникб характеризується стабільністю, загалом не виходячи за межі загальнонаціонального іменникб. У метричних книгах, актах та журналах видачі свідоцтв трапилися в основному імена грецького – Варфоломій, Василь, Євгеній, Олександр, Олексій,   латинського – Віктор, Клавдій, Костянтин, Лаврентій, Северин, давньоєврейського походження  Данило, Ілля, Матвій, Михайло, Яків. Польські чоловічі імена в іменникэ м.Тернополя ХІХ століття функціонують паралельно з українськими, проте на початку століття не вирізняються великою частотністю, лише в останні десятиліття (1870-1900 рр.) кількість їх збільшується. Польський іменнък відрізняється від українського наявністю у ньому оригінальних імен на зразок Гіацинт.


Виявлено найменування осіб подвійними іменами. Збереження на Україні традицій подвійного імені пояснюється насамперед стійкістю багатовікових традицій їх уживання. Найбільш продуктивним можна назвати період 1870-1900 рр., коли кількість подвійних імен інколи навіть переважає одиничні, на противагу 1810-1840 рокам, коли подвійні імена взагалі відсутні. У парі подвійного імені зафіксоване збереження давньої традиції: одне ім’я християнське, друге – слов’янське: Alexius-Casimirus, Dionysius-Bohdan, Bronislaus-Constantinus, Bronislaus-Josephus.


Основу чоловічого іменникб становлять такі імена: Антон, Василь, Григорій, Іван, Михайло, Петро. Непопулярними серед тернополян ХІХ століття були такі чоловічі імена, як Варфоломій, Владислав, Данило, Дмитро, Емануїл, Євстахій, Ієронім, Іларіон, Клавдій, Климентій, Костянтин, Онуфрій, Пилип, Теофіл, Устин.


Основу жіночого іменникб становлять антропоніми: Анна, Катерина, Марія, Маріанна, Текля. Жіночий іменнък цікавий тим, що протягом усього століття панівні позиції зберігають антропоніми Анна, Марія, Маріанна, Катерина. Найменш вживаними в Тернополі у ХІХ столітті були жіночі імена Агафія, Єфимія, Єфросинія, Ксенія, Марта, Матрона, Меланія, Пелагея, Теофілія.


 Отже, іменнък м. Тернополя у ХІХ столітті доволі різноманітний. У ньому домінують українські імена, але водночас засвідчено багато польських.


Спосіб найменування, ставлення до імен – це традиції, які пов’язують людину з її народом, історією, культурою, звичаями.


У третьому розділі – „Особові імена м. Тернополя у ХХ столітті” аналізуються: а) етимологічні групи чоловічих та жіночих імен ХХ століття; б) інваріантність і варіантність імен; в) чоловічі особові імена – найуживаніші, широковживані, маловживані, рідкісні та чужомовні імена; г) жіночі особові імена – найуживаніші, широковживані, маловживані, рідкісні та чужомовні. Подається якісний та кількісний склад імен, умови та фактори, які впливали на функціонування, зникнення застарілих, появу нових імен, а також повернення до активного вжитку призабутих імен, що функціонували раніше.


При визначенні складу українського іменникб враховуються повні й скорочені форми, офіційні імена та їх народнорозмовні варіанти, що трапилися в офіційних списках, запозичені імена, слов’янські (імена-композити, одноосновні), нові, „модні”; при статистичній організації антропонімікону беруться до уваги найуживаніші імена – частотний десяток, широковживані, маловживані, рідкісні й чужомовні.


У чоловічому антропоніміконі відчутно переважає група імен грецького походження (зафіксовано 39 імен). Другу позицію займають антропоніми латинського походження (20 імен). У ХХ столітті помітно зросла кількість імен слов’янського походження (19 одиниць). У цей період зафіксований один новотвір Владлен. У жіночому антропоніміконі панівну позицію займають теж імена грецького походження (40 імен). На другій позиції традиційно залишаються імена латинського походження (27 імен). Велику кількість порівняно з попереднім досліджуваним періодом становлять запозичені імена (27 імен). У ХХ столітті помітно зростає кількість жіночих слов’янських імен (19 імен). Давньоєврейських жіночих імен зафіксовано 9.


У більш ніж півстолітній період найпомітніші зміни відбуваються серед найуживаніших імен (кінець століття ознаменувався появою у частотному десятку імен-неологізмів, або так званих „модних” імен). Так, у різні періоди другої половини ХХ століття у статусі найуживаніших  перебували такі імена: Андрій, Анатолій, Богдан, Валерій, Віталій, Владислав, Володимир, Дмитро, Максим, Микола.


Склад частотного десятка постійно оновлювався, збагачуючись новими іменами. Виняток становить IV зріз (1980-ті рр.). Особливістю цього десятка, порівняно з попереднім, є те, що не з’явилося жодного „нового” імені. Продовжують  функціонувати ті ж імена, змінюючи лише місце (ранговий номер). Переважну більшість становлять все ж традиційні імена, здавна відомі жителям міста і перевірені багаторічною практикою найменування осіб (Василь, Віктор, Віталій, Володимир, Олександр, Сергій). Можна говорити про стабільну основу українського чоловічого іменникб.


Широковживані імена цікаві тим, що більшість з них рано чи пізно підвищували свій статус і входили до складу частотного десятка. Однак їх розвиток відбувався нерівномірно. До широковживаних імен зараховуємо такі антропоніми: Арсен, Борис, Вадим, Василь, Віктор, Віталій, Денис, Любомир, Микола, Михайло, Олег, Роман, Ростислав. Протягом півстоліття високою продуктивністю в цій групі відзначилися імена Іван та Михайло, менш продуктивне – Ярослав. Ситуативним сплеском популярності характеризуються імена Борис, Олексій, Павло, Степан/Стефан, перебуваючи в групі широковживаних протягом одного-двох зрізів. Із групи мало- або найменш уживаних до групи широковживаних піднялися антропоніми Арсен, Вадим, Денис, Любомир, Ростислав. Ймовірно, що на сплеск популярності цих імен вплинув фактор „моди”, особливо під кінець століття. Серед широковживаних імен перебувають українські традиційні імена та імена-запозичення. Варто зазначити, що набір широковживаних імен кожного зрізу не є великим при значній кількості носіїв. Найвищий відсоток широковживаних імен спостерігається у VI зрізі (2000 р.) – 31,83%, а найменший – у І (1950) – 9,83%.


Аналіз маловживаних та найменш уживаних імен свідчить про те, що ця група імен доволі чисельна. За досліджуваний період у групі маловживаних перебувало 37 чоловічих імен, з яких 21 перебувало у центральній частині іменникб: Анатолій, Богдан, Борис, Вадим, Валерій, Віталій, Денис, Дмитро, Іван, Любомир, Максим, Михайло, Назарій/Назар, Олексій, Ростислав, Павло, Петро, Руслан, Степан, Тарас, Ярослав і 16 імен ніколи не підвищували свого статусу, тобто не піднімалися вище маловживаних: Антон, Артем, Артур, Валентин, В’ячеслав, Геннадій, Григорій, Данило/Даниїл, Едуард/Едвард, Євгеній/Євген, Ілля, Костянтин, Леонід, Орест, Святослав, Станіслав. Серед маловживаних можна виділити наскрізні імена, які постійно функціонували протягом досліджуваного періоду (Євгеній/Євген, Олексій). Другу групу маловживаних імен становлять найменш уживані, проте більшість з них на тому чи іншому етапі досліджуваного періоду піднімалися із групи найменш уживаних до групи маловживаних, бували вони і в статусі широковживаних та навіть найуживаніших.


Дослідження рідкісних імен засвідчує 39 антропонімних одиниць. Найбільша кількість рідкісних імен засвідчена у VI зрізі (2000 р.) – 10, найменша – у IV (1980 р.) – 3 одиниці. Одним із напрямів розвитку іменникб  є відновлення і повернення раніше відомих імен: Дем’ян, Захар, Іриней, Корній, Матвій, Микита, Нестор, Омелян, Онисим, Платон, Трифон, Теодозій, а також запозичення антропонімів з інших мов: Ернест, Карл, Кристиан, Модест, Мойсей, Симон. Межі іменникб розширюються за рахунок подвійних імен, які функціонують паралельно з одиничними.      


Протягом 1950-2000 рр. виявлено 24 чужомовних імені. Розглядаючи чужомовні імена, беремо до уваги носіїв цих імен, зафіксованих в актових записах про народження: Ашот (вірмен), Гажга (батьки – абхазці), Йоспер (чех), Чеслав (чеське), Шенга (єврей) та ін. Подібні імена розширюють межі антропонімікону, надаючи йому специфічних особливостей.


Отже, чоловічий антропонімікон м. Тернополя другої половини ХХ століття був різноманітний. Більшу частину становлять все-таки традиційно вживані, канонічні імена, хоча кінець століття ознаменувався появою імен-неологізмів та екзотизмів, які значно розширили та оновили межі іменникб.


  Жіночий іменнък м. Тернополя другої половини ХХ століття цікавий і різноплановий. Він характеризується великою кількістю традиційно вживаних і запозичених імен.


У різні періоди другої половини ХХ століття у статусі найбільш уживаних жіночих імен перебували такі: Аліна, Валентина, Вікторія, Галина, Діана, Ірина, Катерина, Лариса, Любов, Марія, Мар’яна, Надія, Наталія, Оксана, Олена, Ольга, Світлана, Тетяна, Христина, Юлія. Сорок років поспіль у складі найуживаніших перебували антропоніми Галина, Ірина, Наталія, Ольга, п’ятдесят років – ім’я Тетяна. Варто відзначити особове ім’я Марія, яке займало панівні позиції, починаючи  із ХІХ століття. Протягом ХХ століття воно продовжувало функціонувати і не опускалося нижче рівня широковживаних.


Впродовж досліджуваного періоду на першому місці перебувало 5 імен: Анастасія (2000 р.), Галина (1960 р.), Ірина (1990 р.), Людмила (1950 р.), Наталія (1970 р.). Протягом усіх зрізів у першому десятку перебувало ім’я Тетяна, лише змінюючи позицію – покращуючи або послаблюючи її. У всіх зрізах, крім одного, зафіксовано антропоніми Галина, Ольга (крім останнього), Ірина, Наталія (крім першого).


Зазначимо, що стабільну основу частотного десятка жіночого іменникб становлять традиційні імена Галина, Ірина, Людмила, Надія, Наталія, Ольга, Олена, Світлана, Тетяна.


Широковживані жіночі імена, як і чоловічі, цікаві тим, що більшість із них підвищувала свій статус і входила до складу частотного десятка найуживаніших імен. Група широковживаних імен нижче десятка нараховує такі антропоніми: Анна (Ганна), Анастасія, Алла, Віра, Дарія, Зоряна, Ілона, Інна, Лілія, Марта, Олександра, Олена, Соломія, Софія, Стефанія, Тамара, Уляна, Юлія, Яна. Із поданих антропонімів у групу найбільш уживаних піднімалися такі: Анастасія, Валентина, Вікторія, Ірина, Катерина, Лариса, Любов, Людмила, Марія, Мар’яна, Надія, Наталія, Оксана, Олена, Ольга, Світлана, Софія, Юлія. До імен, які ніколи не підвищували свій статус і не піднімалися до складу частотного десятка, зараховуємо такі, як Анна (Ганна), Алла, Віра, Лілія, Марта, Олександра, Соломія, Стефанія, Тамара, Уляна, Яна. Ситуативним сплеском популярності характеризуються імена Анастасія, Алла, Валентина, Вікторія, Віра, Дарія, Зоряна, Ілона, Інна, Катерина, Лариса, Любов, Людмила, Мар’яна, Наталія, Оксана, Олександра, Олена, Ольга, Софія, Стефанія, Тамара, Уляна, Юлія, Яна. Вони перебували у групі широковживаних протягом одного-двох зрізів. Характерним є те, що одні імена потрапляли до широковживаних з частотних (погіршували свій статус): Людмила, Надія, Оксана, Ольга, з широковживаних – у частотні: Наталія, інші імена – з маловживаних, найменш уживаних або й взагалі не вживаних ставали широковживаними (покращуючи свій статус): Анастасія, Алла, Вікторія, Віра, Дарія, Зоряна, Ілона, Катерина, Мар’яна, Марта, Соломія, Софія, Стефанія, Тамара, Уляна, Юлія, Яна.


Найвищий відсоток жіночих широковживаних імен спостерігався у VI зрізі (2000 р.) – 25,93%, найменший – у І (1950 р.) – 7,69%.


Дослідження маловживаних жіночих імен, як і чоловічих, свідчить про те, що ця група імен є чисельною. За досліджуваний період у групі маловживаних  перебувало 55 антропонімів для найменування новонароджених жіночої статі. Серед них такі імена: Алла, Аліна, Валентина, Вікторія, Ілона, Лілія, Любов, Олександра, Олена. Склад найменш уживаних особових імен поповнився за рахунок антропонімів Аліса, Валерія, Вероніка, Віолета, Евеліна, Ельвіра, Сніжана.


           Рідкісні імена – це імена, зафіксовані лише в одному зрізі. Протягом півстоліття трапилися такі жіночі імена: Андрія, Богуслава, Божена, Ванесса, Варвара, Весна, Вілена, Віталіна, Гелена, Геновефа, Густа, Даниїла, Данута, Елеонора, Еліна, Ольвія, Роксана, Ружана, Станіслава/Станислава, Текла/Текля, Теодозія, Фаїна, Феофана – всього 39 позицій.


Найбільша кількість рідкісних імен засвідчена у ІІ зрізі – 12 (з варіантами  - 14), найменша – у І та IV зрізах – 3 антропонімних одиниці.


За аналогією до чоловічих виявляємо жіночі, так звані чужомовні імена. Протягом досліджуваного періоду виявлено 9 чужомовних жіночих імен: Маура – єврейське, Ельжбета, Здізіслава, Людвіга, Францішка (поляки), Маріне (вірменське) та ін. Цікавим щодо чужомовних антропонімів виявився VI зріз (2000 р.) – у актових записах про народження зафіксовано чужомовне потрійне ім’я Джавала-Антоніна-Евеліна (батько – адигеєць, мати українка). Межі жіночого іменникб м. Тернополя  розширилися за рахунок давніх слов’янських імен-композитів: Богуслава, Владислава, Мирослава, Ростислава, Станіслава.


            Отже, жіночий іменнък більш схильний до перемін моди, яка диктує популярність того чи іншого імені, в той час як у чоловічому переважають традиційно вживані, класичні імена.


Досліджуючи особові імена м. Тернополя ХІХ-ХХ ст., ми прийшли до таких висновків:


1. Теоретичний аналіз та опрацювання досліджень з антропонімії дозволив виділити низку лінгвістичних проблем та різні підходи науковців у мовознавчій науці, а саме: співвідношення між загальними назвами (апелятивами) та власними (пропріальними), словотвірна (дериваційна) структура антропонімів, питання про способи ідентифікації осіб, класифікація антропонімного матеріалу, офіційні і розмовні варіанти особових імен, трактування українських автохтонних власних особових назв, проблеми історичної антропонімії, статика і динаміка мови, а також методи синхронічного та діахронічного опису антропонімійного матеріалу.


2. У дисертаційному дослідженні проаналізовано чотириста дев’яносто одне ім’я, почерпнуте із історичних джерел (матеріалів Парафіяльного управління і римо-католицького деканату м. Тернополя), та двісті сімдесят сім сучасних імен (сто тридцять чоловічих, сто сорок сім жіночих), зафіксованих в актових записах про народження.


 Підхід до способу подачі матеріалу (кожне десятиліття) дозволив простежити динаміку іменникб, зокрема зміни і його оновлення, збереження класичних і появу нових, які не функціонували раніше, частотність вживання тих чи інших імен впродовж десятків і більше років.


3. Мотиви найменування новонароджених бувають різні. Основними мотивами найменування новонароджених у ХІХ столітті були такі, як релігійний фактор та родинна традиція. Батьки часто обирали ті імена, які їм пропонував священик, бо церква юридично володіла правом реєстрації новонароджених. Мотив родинних традицій полягав у тому, що дитині давали ім’я одного з батьків чи близьких родичів. У наш час вибір імені є юридично вільним і в усіх випадках залежить виключно від волі найменувачів, тобто батьків. Основні фактори, які посприяли популярності того чи іншого імені у ХХ столітті, такі: милозвучність імені (батьки дають дитині приємне, милозвучне ім’я, яке подобається (суб’єктивний фактор); релігійний фактор (при виборі імені користуються церковним календарем і називають дитину іменем того святого, на день якого дитина з’явилася на світ); збереження сімейних традицій (найменування новонародженого на честь батька, дідуся, близького родича); „фактор моди”, який „підносить” те чи інше ім’я у певний період.


4. Етимологічні групи чоловічих імен представлені так: ХІХ століття – грецькі, латинські, давньоєврейські, слов’янські, запозичені з інших мов, незафіксовані словниками; ХХ століття – грецькі, латинські, слов’янські, давньоєврейські, запозичені з інших мов, новотвори, незафіксовані словниками. Жіночий антропонімікон представлений так: ХІХ століття – грецькі, латинські, давньоєврейські, запозичені з інших мов, слов’янські; ХХ століття – грецькі, латинські, запозичені з інших мов, слов’янські, давньоєврейські, новотвори, незафіксовані словниками.


5. В іменникэ м. Тернополя ХІХ ст. функціонують імена різних етнічних груп, з яких найповніше представлені імена українців та поляків.


            6. Основу чоловічого іменникб ХІХ ст. становлять такі імена: Антон, Василь, Григорій, Іван, Михайло, Петро. Непопулярними серед тернополян були такі імена, як Варфоломій, Владислав, Данило, Дмитро, Емануїл, Євстахій, Ієронім, Іларіон, Клавдій, Климентій, Костянтин, Онуфрій, Пилип, Теофіл, Устин.


7. Основу жіночого іменникб у ХІХ столітті становлять такі антропоніми: Анна, Катерина, Марія, Маріанна, Текля. Найменш вживаними в Тернополі були  імена Агафія, Єфимія, Єфросинія, Корнелія, Ксенія, Марта, Матрона, Меланія, Пелагея, Теофілія.


8. У досліджуваному регіоні виявлено значний відсоток подвійних імен, які вживаються паралельно (одночасно) для означення однієї й тієї ж особи. Розгляд кількісного та якісного складу іменникб м. Тернополя у ХІХ столітті засвідчує наявність 279 подвійних імен. Збереження в Україні традиції подвійного імені пояснюється насамперед стійкістю багатовікових традицій їх уживання. Подвійні імена є також продовженням давніх традицій у Галичині. Вони нерідко даються за сімейною традицією (на честь батька/матері, дідуся/бабусі чи одне ім’я дається відповідно до імені у „Святцях”, друге – за іменем матері/батька, бабусі/дідуся тощо).


Найбільш продуктивним можна назвати період 1870-1900 рр., коли кількість подвійних імен інколи навіть переважає одиничні, на противагу 1810-1840 рокам, коли подвійні імена взагалі відсутні. У парі подвійного імені зафіксоване збереження давньої традиції: одне ім’я християнське, друге – слов’янське:   Eugenius-Ladislaus, Josephus-Stanislaus, Marianus-Ladislaus, Roscislaus-Josephus.


У 1850 році зафіксовано 5-елементне ім’я Antonina-Marianna-Josephina-Vincentia-Julia для найменування дівчини української національності.


Якщо у ХІХ (1870-1900 рр.) та 1940-х рр. ХХ століття наявність подвійних імен в антропоніміконі міста була дуже поширеною, то в межах від 1950 до 2000 року кількість подвійних імен значно зменшилася. Причину вбачаємо в тому, що друге ім’я (за бажанням батьків) дається церквою при хрещенні дитини і не завжди фіксується в актах про народження міського відділу реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.


9. Іменнък ХХ століття цікавий і багатогранний. Незважаючи на багатонаціональне населення міста, особливо у 1940-1960 рр., основу як чоловічого, так і жіночого іменникб становлять українські традиційні імена, які активно функціонують упродовж століття. Це дає нам право говорити про власне-український іменнък міста.


10. Характерною особливістю особового імені є те, що воно часто змінює свою структуру, тобто виступає у різних варіантах. Більшість аналізованих антропонімних одиниць представляють офіційні імена, оскільки вони почерпнуті із офіційних списків, однак в іменникэ м. Тернополя засвідчено різні варіанти: „явища малої взаємодії” (змішування мовних норм): Богданна, Інесса, Надия, Никола. Саме з цієї причини в іменникэ міста з’явилися гіпокористики, утворені від українських  імен (Віта, Дара, Мирося, Слава).


11. Проаналізувавши чоловічий іменнък ХХ століття, засвідчуємо, що переважну більшість становлять традиційні імена, здавна відомі жителям міста і перевірені багаторічною практикою найменування осіб (Василь, Віктор, Віталій, Володимир, Олександр, Сергій). У різні періоди другої половини ХХ століття у статусі найуживаніших імен перебували такі імена: Андрій, Богдан, Василь, Владислав, Максим, Олег,  Петро, Сергій.


Широковживані імена здебільшого підвищували свій статус і входили до складу частотного десятка. Однак їх розвиток відбувався нерівномірно. До широковживаних чоловічих імен нижче першого десятка належать такі антропоніми, як Анатолій, Борис, Віктор, Денис, Дмитро, Ігор, Микола, Павло,  Ростислав, Степан/Стефан, Ярослав.  Деякі з них ніколи не піднімалися у групу частотних: Арсен, Борис, Вадим, Денис, Іван, Любомир, Михайло, Олексій, Павло, Ростислав, Степан/Стефан, Ярослав.


Дослідження маловживаних та найменш уживаних імен свідчить про те, що ця група імен досить чисельна. За досліджуваний період у групі власне-маловживаних перебували  такі чоловічі антропоніми: Вадим, Валерій, Дмитро, Любомир, Максим, Руслан, Тарас, Ярослав. Імена, які ніколи не підвищували свого статусу, тобто не піднімалися вище маловживаних: Антон, Артем, Артур, Валентин, В’ячеслав, Євгеній/Євген, Орест, Станіслав. Серед маловживаних виділяються наскрізні імена, які майже постійно функціонували протягом досліджуваного періоду (Євгеній/Євген, Олексій).


В іменникэ функціонувало 39 рідкісних імен. Найбільша кількість рідкісних імен засвідчена у VI зрізі (2000 р.) – 10, найменша – у IV – 3 одиниці. Одним із напрямів розвитку іменникб  є відновлення і повернення раніше відомих імен: Богодар, Дем’ян, Ждан, Захар, Іриней, Корній, Матвій, Микита, Нестор, Омелян, Онисим, Платон, Трифон, Теодозій, а також запозичення антропонімів з інших мов: Ернест, Карл, Кристиан, Модест. Межі іменникб розширюються за рахунок подвійних імен, які функціонують паралельно з одиничними. Склад частотного десятка чоловічого іменникб оновлювався не постійно, зокрема у ІІІ та IV зрізах (1970-ті, 1980-ті рр.)  не додалося жодного „нового” імені. Продовжують функціонувати одні і ті ж імена, змінюючи лише позиції.


В антропоніміконі міста виявлені чужомовні імена, якими названо новонароджених не української національності, що населяють місто. Протягом 1950-2000 рр. зафіксовано 24 чужомовних імені: Азер, Візбор, Еміль (тадж.),  Ашот, Ернест, Ренат (вірм.),  Йоспер, Чеслав (носіями є чехи), Шенга (євр.), Ален, Збігнев, Марек, Томаш (пол.), Серго, Соболь (груз.), Гажга (абхазьке), Вільгельм (гр.), Єгор, Рафаил  (рос.), Отто (угор.), Ахмед, Вархан (палест.), Емірах (йорд.), Рустам  (сирієць). Такі імена засвідчують наявність серед корінного українського населення м.Тернополя національних меншин.


 12. У жіночому іменникэ м. Тернополя, засвідчуємо, що в різні періоди другої половини ХХ століття у статусі найбільш уживаних жіночих імен перебували такі імена, як Анастасія, Валентина, Галина, Катерина, Любов, Марія, Мар’яна, Ольга, Тетяна. 40 років поспіль у складі найуживаніших перебували антропоніми Галина, Ірина, Наталія, Ольга, 50 років – антропонім Тетяна. Особове ім’я Марія займало панівні позиції, починаючи  із ХІХ століття. Протягом ХХ століття воно продовжувало функціонувати і не опускалося нижче рівня широковживаних. Стабільну основу частотного десятка жіночого іменникб становлять традиційні імена Галина, Ірина, Людмила, Надія, Наталія, Ольга, Олена, Світлана, Тетяна. Зіставлення найуживаніших імен середини та кінця ХХ століття засвідчує суттєві зміни, які полягають у втраті старих і появі та функціонуванні „модних” імен, запозичених із західноєвропейських мов.


 13. Зіставлення чоловічого і жіночого іменникб показало, що набір імен частотного десятка оновлювався неоднаково. Якщо чоловічий оновився на 60%, то жіночий – на 80%. Жіночий іменнък більш різноманітний і схильний до змін. Він починає свідомо розширюватися за допомогою імен західного типу. Чітко простежується фактор моди на імена Діана, Ілона, Ліана, Ліліана. Більшість широковживаних жіночих імен підвищувала свій статус і входила до складу частотного десятка найуживаніших імен. До широковживаних імен нижче першого десятка належали імена:  Анна (Ганна), Алла, Вікторія, Віра, Дарія, Зоряна, Ілона, Інна, Лариса, Людмила, Марта, Надія, Наталія, Олександра. Наскрізним широковживаним іменем можна назвати антропоніми Анна/Ганна (перебувало у статусі широковживаних протягом всього досліджуваного періоду ХХ століття, крім ІІ зрізу (1960-ті рр.). Миттєвим зростанням популярності характеризувалися антропоніми Анастасія, Алла, Валентина, Вікторія, Віра, Дарія, Зоряна, Ілона, Інна, Катерина, Лариса, Любов, Людмила, Мар’яна, Марта, Надія, Наталія, Оксана, Олександра, Олена, Ольга,  Світлана, Соломія, Софія, Стефанія, Тамара, Уляна, Юлія, Яна. Вони перебували у групі широковживаних протягом одного-двох зрізів. Найвищий відсоток жіночих широковживаних імен спостерігався у VI зрізі (2000 р.) – 25,93%, найменший – у І (1950 р.) – 7,69%.


14. Дослідження маловживаних жіночих імен, як і чоловічих, свідчить про те, що ця група імен доволі чисельна. Серед них наявні власне-маловживані  і найменш уживані. За досліджуваний період у групі власне-маловживаних перебувало 55 антропонімів для найменування новонароджених жіночої статі. Склад найменш уживаних особових імен поповнився за рахунок антропонімів Аліса, Валерія, Вероніка, Віолета, Евеліна, Ельвіра, Сніжана.


15. Протягом півстоліття зафіксовано рідкісні жіночі імена: Богуслава, Божена, Ванесса, Варвара, Весна, Вілена, Віталіна, Гелена, Геновефа, Густа, Даниїла, Ірма, Казимира, Кароліна, Клавдія, Клара, Мальвіна, Ольвія, Раїса, Роксана, Ружана, Текла/Текля, Теодозія, Фаїна, Феофана – всього 39 особових імен. Найбільша кількість рідкісних імен засвідчена у ІІ зрізі – 12 (з варіантами  14), найменша – у І та IV зрізах – 3 антропонімних одиниці. Межі іменникб ХХ століття розширюються за рахунок подвійних імен, які функціонують паралельно з одиничними (Віра-Оксана, Єва-Марія, Любов-Надія).


16. Протягом досліджуваного періоду виявлено 9 чужомовних жіночих імен: Клара (Цукерман), Маура (євр.), Санга (адигейське): Ельжбета, Здізіслава, Людвіга, Францішка (пол.), Маріне (вірм.) У VI зрізі (2000 р.) в актових записах про народження зафіксовано потрійне ім’я Джавала-Антоніна-Евеліна (батько – адигеєць, мати – українка). Подібні імена вносять розмаїття в антропонімікон міста.


17. У жіночому іменникэ зафіксовано імена, що є паралельними утвореннями до чоловічих і виникли: а) за допомогою флексії: Андрій-Андрія, Валерій-Валерія, Віктор-Вікторія, Вілен-Вілена, Казимир-Казимира; б) за допомогою суфікса і флексії: Андрій-Андріана/Адріана, Антон-Антоніна, Віталій-Віталіна, Василь-Василина, Михайло-Михайлина, Павло-Павлина, Степан-Степанида.


Межі жіночого іменникб м. Тернополя  розширилися за рахунок давніх слов’янських композитів, фіксації яких немає у ХІХ ст.: Богуслава, Мирослава, Ростислава, Станіслава.


18. Оскільки антропонімійна система динамічна, вона постійно змінюється і оновлюється. Іменнък оновлюється  двома способами: за рахунок неологізмів – нових імен (Весна, Ольвія) та повернення старих, призабутих імен-архаїзмів (Архип, Ждан), якими характеризуються, зокрема, останні десятиріччя ХХ століття.


19. Зіставлення іменникмв ХІХ і ХХ ст. показало, що наскрізними іменами антропонімікону були такі імена: Андрій, Антон, Василь, Володимир, Іван, Михайло, Роман, Павло, Петро, Степан; Анна, Маріанна, Марія, Катерина; широковживаними, які активно використовувалися для найменування новонароджених, були імена Микола, Олексій, Ярослав; Олена, Ольга; не користувалися популярністю серед тернополян імена Георгій, Данило, Іларіон, Корній; Ангеліна, Валерія. Дослідження іменникб м. Тернополя на різних часових зрізах виявило імена, які вийшли з ужитку: Варфоломій, Гіацинт, Ієронім, Климентій, Лаврентій, Онуфрій, Теофіл; Агафія, Єфимія, Єфросинія, Корнелія, Матрона, Меланія, Пелагея, Теофілія.


Вивчення та аналіз антропонімікону м. Тернополя збагатили і розширили ономастичні та культурологічні дослідження, адже це наша мова, історія, культура, минуле, сьогодення і майбутнє.


    Основні результати дисертації викладено в таких публікаціях:           


1.      Іменнък м. Тернополя (за даними загсу 1999 року) // Наукові записки. Серія: Мовознавство. – Вип. 2. – Тернопіль: ТДПУ, 2000. – С.116-119.


2.      Іменнък м. Тернополя в діахронії // Наукові записки. До 130-річчя від дня народження В.Гнатюка. – Серія: Мовознавство. – Вип. 5. – Тернопіль: ТДПУ, 2001. – С.50-53.


3.      Динаміка особових імен м. Тернополя // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Вип. 37. – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. – С.69-72.


4.      До питання про варіанти імен (на матеріалі метричних книг та журналу видачі свідоцтв про народження Тернопільського міського загсу) // Наукові записки. Серія: Мовознавство. – Ч.2. Ономастика. – Тернопіль: ТДПУ, 2003. – Вип. 1. – С.98-102.


5.      Одиничні особові імена новонароджених м. Тернополя ХІХ століття (на матеріалі метричних книг Парафіяльного управління та римо-католицького деканату) // Записки з загальної лінгвістики: Збірник наукових праць. – Вип.6/ Відп. ред. М.І.Зубов. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. – С. 204-217.


6.      Чоловічий іменник міста Тернополя другої половини ХХ століття (найуживаніші імена) // Мандрівець. – 2005. – № 5. – С.62-66.


Інші публікації:


1.      Подвійні українські та польські чоловічі особові імена жителів м. Тернополя (на матеріалі метричних книг ХІХ століття Тернопільського обласного архіву) // Лінгводидактичні аспекти викладання іноземних мов у вищих навчальних закладах. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Тернопіль: ТАНГ, 2004. – С.133-138.


 


2.      Niektуre problemy antroponimiki  oraz ich wartoњж z punktu widzenia lingwistyki i dydaktyki // Materiaіy konferencyjne „Jкzyk, kultura, nauczanie i wychowanie”. – Rzeszуw, 2004. – S.270-277.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины