Cтруктурні, логіко-семантичні і функціональні типи допустових речень у сучасній українській науковІй мові : Структурные, логико-семантические и функциональные типы уступительных предложений в современном украинском научном языке

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, вказано на джерела і методи їх опрацювання, визначено об’єкт і предмет аналізу, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичну та практичну цінність, зазначено положення, які виносяться на захист, охарактеризовано рівень апробації досліджуваної проблеми.

Перший розділ "Лінгвістична інтерпретація структури і семантика допустового речення", що складається з семи підрозділів, містить опис критеріїв обраного в дослідженні підходу до аналізу семантичної структури допустового речення. Здійснюється їх зіставлення з іншими критеріями, на основі яких проведено спостереження над формуванням загальної допустової семантики.

Використання різноманітних критеріїв при вивченні вираження допустовості одиницями різних синтаксичних рівнів (синтагма у недопустовому реченні, прості речення, складні речення, надфразна єдність) дозволило дослідникам допустових відношень простежити роль засобів зв’язку (І.Р.Вихованець), "фразеологічних засобів відтворення" (Р.М. Гречишникова), займенникових слів (Л.С.Естріна), релевантності порядку частин речення і різних синтаксичних структур у формуванні загальної допустової семантики ( І.І. Слинько, І.Г. Чередниченко, А.П. Загнітко та ін. ).

Об'єктом уваги більшості лінгвістів, як правило, є синтаксична організація допустового речення і семантика засобів зв’язку (М.Я. Плющ, А.В. Богомолова, М.Ф. Воробйова, І.І. Слинько та ін.), а також логічна організація допустового речення (І.Є. Намакштанська, Р.М. Гречишникова, Т.Г. Печінкіна, Н.І. Формановська та ін.). Детальний аналіз допустових відношень у російській науковій мові здійснила І.Є. Намакштанська за такими мовними параметрами: логічна форма судження, синтаксична структура висловлення, вживання засобів зв’язку, використання додаткових засобів зв’язку, лексичні співвідношення, можливість або неможливість, обов’язковість або необов’язковість поширення допустового висловлення  синтаксичними  структурами  з  іншою семантикою. За І.Є. Намакштанською,  дослідження семантичної структури речення доцільно починати з розгляду змістової організації речення у співвідношенні з елементною структурою закладеного в ньому логічного судження.

У реферованій дисертації вперше поставлено завдання простежити процес формування семантичної структури українського допустового речення та його залежність від комплексу змістоорганізувальних екстралінгвістичних факторів і системи мовних засобів вираження. До екстралінгвістичних чинників зараховуємо мовленнєву ситуацію; логіку відношень, що втілюються в одній із форм мислення – відповідному типі судження; цільову спрямованість інформації, що стимулює прагматичний аспект повідомлення. Внаслідок логіко-семантичного аналізу в реченні виділено глибинну структуру судження та семантичні компоненти, які підпорядковуються йому.

На базі власного наукового спостереження та опрацювання спеціальної наукової літератури вважаємо, що загальна специфіка семантичної структури односуб’єктних та двосуб’єктних допустових речень полягає в тому, що в односуб’єктних реченнях один семантичний суб’єкт характеризується за двома зворотно зумовленими ознаками, діями або відношеннями з об’єктом (об’єктами). У двосуб’єктному реченні два суб’єкти кваліфікуються з боку двох предикатів за ознаками або відношеннями з об’єктом (об’єктами).

Крім того, семантична структура речення містить також систему відношень між семантичними компонентами. Її дослідження на матеріалі односуб’єктного та двосуб’єктного допустового речення дозволило нам вичленувати дві семантичні мікроструктури. Семантичні типи допустових речень, що встановлюються при взаємодії цих мікроструктур, є невід’ємними складовими елементами семантичної структури допустового речення.

Отже, аналіз організації значення допустового речення з урахуванням екстралінгвістичних (логічних та комунікативних) чинників його формування і мовних засобів висловлення дозволяє розглянути семантичну структуру речення на рівні системи взаємопов’язаних компонентів, що виконують у реченні конкретні семантичні функції, і семантичних мікроструктур із конкретними типами допустових відношень.

У другому розділі дисертації "Типи семантичних компонентів односуб'єктного та двосуб'єктного  допустового  речення, особливості їх вираження  і  семантичних  функцій”, що складається з трьох основних підрозділів, розглядається система значень і функціональна спрямованість компонентів семантичної структури, аналізуються властивості їхнього лексико-граматичного вираження.

---

Намакштанская И.Е. Семантическая структура односубъектного уступительного предложения в современном русском языке: Дисс. ... канд. филол. наук. – М., 1980. – 170 с.