ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ КВАНТИТАТИВНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое содержание

         У “Вступі” вмотивовано актуальність теми дисертаційної роботи, вказано на її зв'язок з іншими науковими темами, сформульовано мету і завдання, визначено матеріал, методи та прийоми дослідження, розкрито його наукову новизну, обґрунтовано теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

         У першому розділі „Структура семантики й система функцій ФСП квантитативності” закладено теоретичні підвалини для подальшого ономасіологічного і функціонального аналізу квантитативності. Тут зроблено огляд теорій числа, викладених у працях О.Ф. Лосєва, О.О. Реформатського, І. Канта, Ґ.Г. Гарфорда, В.З. Панфілова, О.Г. Спіркіна, П. Бенацеррафа, О.О. Худякова та ін., відзначено недоліки та слушність їхніх положень і на підставі витлумачення реальної кількості як онтологічної категорії, що відображається у свідомості/мисленні як поняттєва категорія кількісності, вибудовано засади для з’ясування своєрідності виявлення мовної кількісності.

         Для аналізу природи мовної категорії кількісності розрізнено поняття “кількість”, що співвідноситься з конкретними речами і не уявляється поза ними, та поняття “число” як абстрактна величина.

         Визначено семантичну основу квантитативності. З'ясовано історію тлумачення семантики квантитативності в працях таких українських лінгвістів, як В.С. Ільїн, М.П. Івченко, М.А. Жовтобрюх, С.П. Бевзенко, С.П. Самійленко, Т.Б. Лукінова, І.Г. Матвіяс, Г.П. Арполенко, К.Г. Городен­ська, Г.Х. Щербатюк та ін. Детально розглянуто осмислення категорії числа  як ядра якоїсь більшої величини, зроблене І.Р. Вихованцем, а також спробу виділити ранги диференційно-семантичної ознаки (далі ДСО) квантитативності, здійснену А.П. Загнітком.

           Домінантною ДСО ФСП квантитативності є рахованість/нерахованість предметів, ознак, дій, яку чітко й послідовно виражає  система словоформ. Рахованість, що є позитивним членом опозиції, розгортається за допомогою кількох диференційно-семантичних  ознак нижчого рангу, серед яких  однинність/множинність, означеність/неозначеність, розчленованість/нерозчленованість, наявність/відсутність суб'єктивної оцінки. Значно обмеженіше ДСО нерахованості виступає в іншій паралельно з рахованістю іпостасі кількісності – вимірності, яка стосується нерахованих об’єктів, явищ. Онтологічну ознаку рахованості/нерахованості на лінгвістичному рівні слід розуміти насамперед граматично: як здатність/нездатність форми входити до опозиції однина – множина. Усі мовні одиниці, що реалізують цю опозицію (не тільки формально, а передусім семантично), вважаються такими, що мають ДСО рахованості. Решта словоформ, що перебувають за такою опозицією, визнають нерахованими.

         На підставі вказаних ДСО виділено такі функції ФСП квантитативності: точна нумеральність,  псевдонумеральність, сингулярність, плюральність, мультипліцитність, паукальність, власне невизначена кількість, вимірність, опосередкована сукупність, нерахована вимірна сукупність.

         Ядром ФСП квантитативності є функціонально-семантична категорія  (далі ФСК)  числа,  яку  формують  опозитивні   підзони   сингулярності – плюральності з граматичними засобами вираження та лексемами один, вони, підзона нумеральності з числівниками та рахунковими іменниками. До його напівпериферії належать ФСК збірності зі словотворчими засобами та підзона невизначеної кількості з лексичними засобами, до периферії – функції власне невизначеної кількості, вимірності, нерахованої вимірної сукупності і опосередкованої сукупності зі спеціальними лексичними засобами вираження.

         Другий розділ „Система засобів вираження первинних функцій ФСП квантитативності” складається з п’яти підрозділів.

         У підрозділі 2.1 проаналізовано засоби вираження підзони нумеральності. Підтримано думку І.Р. Вихованця, що числівники (слова зі значенням кількості від 2 до 999)  є лексичними морфемами, а тому належать до морфолого-лексичних засобів. На підставі формально-синтаксичного аналізу зроблено висновок про рахункові іменники  тисяча, мільйон, мільярд, трильйон і т.ін. як про лексико-морфологічні засоби вираження нумеральності. Крім того, розглянуто вираження нумеральності за допомогою власне лексичних (шістка, тріо, перший, двійник, шестірня, п’ятерик, десятина, подвійно, по-друге) та словотворчих засобів (двобічний, трикімнатний, чотиривісний, тризуб, двовладдя).

         Функція псевдонумеральності реалізується у двох варіантах – апроксимаційному (приблизно 60%, близько трьох тисяч чоловік, один-два відсотки і т.ін.) та гранично-інтервальному (не більше ніж два строки підряд, не менше 1/2 неоподатко­ваного мінімуму доходів, щонайменше три основні групи підприємств тощо) –  і виражається специфічними синтаксичними конструкціями з міжрівневою взаємодією (комплекс синтаксичних, лексико-синтаксичних, фразеологічних та комунікативно-мовленнєвих засобів).

         У підрозділі 2.2 схарактеризовано досить складну ФСК числа в українській мові. Проаналізовано засоби вираження підзони сингулярності. З’ясовано, що функція сингулярності реалізується в трьох основних варіантах: конкретна сингулярність (один голос виборця, одна упаковка), абстрагована сингулярність (один відсоток заробітку), абстрактна сингулярність (позначають цифрою 1), виражаючись лексемою один та словотворчими засобами з формантними компонентами одно-, єдино-.

           Між сингулярністю та плюральністю виділено проміжну функцію сукупності, що відрізняється від функції збірності взаємодією з плюральністю та нумеральністю. Обґрунтовано недоцільність розглядати сукупність як окрему ФСК, що запропонувала І.Р. Домрачева. Сукупність виражається лексико-семантичними, відносно розвиненими дієслівними словотворчими засобами та зрідка – синтаксичними конструкціями. Усі іменникові лексико-семантичні засоби зі значенням сукупності поділено на чотири основні групи, що позначають: 1) сукупність людей (бригада, варта, сім’я); 2) сукупність тварин (зграя, отара, рій); 3) сукупність рослин (гай, діброва, кетяг); 4) сукупність предметів (асортимент, виставка, гарнітур, колекція, серіал).

У роботі запропоновано інтерпретацію ГК числа з урахуванням як формальних, так і функціональних характеристик (з пріоритетом перших), конкретніше, з урахуванням і привативної, й еквіполентної опозицій, шляхом розміщення їх у різновартісних місцях польової структури: еквіполентні опозиції – в центрі, привативні – в її периферії, яка є водночас і перехідною зоною, що перетинається з іншими зонами (підзонами) ФСП квантитативності, де ці привативні опозиції опиняються в їх центрі.

Услід за більшістю дослідників вважаємо граматичну категорію (далі ГК) числа іменниковою. До ядра ГК числа, як центру ФСК числа, входять форми, яким притаманні формальні та семантичні опозиції. Форми, що мають лише формальні опозиції, становлять периферію ГК числа, входячи до інших зон (підзон) квантитативності. Первинною функцією форм множини є функція плюральності як набір ДСО (розчленованість, неозначеність, більше ніж один).

           Ядерні форми ГК числа беруть участь у послідовній опозиції, тобто мають як формальне, так і семантичне протиставлення. Частина опозиційних пар не входить до ядра ГК числа, бо, крім суто сингулятивного чи плюративного значення, мають також семи інших субполів (зон) квантитативності. Так, наприклад, це стосується таких опозицій як небо – небеса, татарин – татари, пісок – піски, сіль – солі і т.д., які або є морфологічною опозицією лише в певному контексті (татарин – татари), або взагалі не становить собою суто морфологічну опозицію і є найчастіше явищами словотвірного порядку (пісок – піски, сіль – солі) і виражають не квантитативну функцію.

Функція плюральності може виражатися також лексико-морфологічними, насамперед предметно-особовими займенниками, та синтаксичними засобами, зокрема за допомогою соціативного підмета, однорідних простих підметів, повтору присудка, семантичних плюративних конкретизаторів на кшталт з року в рік, день у день, тиждень за тижнем тощо, плюративних синтаксичних конструкцій з повторюваними сурядними сполучниками і ... і, та ... та, ні ... ні, конструкцій переліку у класичній формі з компонентами і т. д., і т. ін.

         У підрозділі 2.3 описано підзону невизначеної кількості. Лексико-фразеологічні засоби вираження мультипліцитності (невизначено великої кількості) мають градуаційний характер – від низького (досить багато) через середній (багато, велика кількість, мільйони) до високого ступеня вияву мультипліцитності (сила-силенна, незліченна кількість, міріади). Серед лексичних засобів мультипліцитності в українській мові переважають лексеми, що виражають мультипліцитність у переносному значенні. За допомогою слів, вжитих у переносному значенні створюється мультипліцитність, що вказує на: 1) великий розмір об’єкта; 2) велику кількість об’єктів, явищ; 3) великий обсяг об’єкта; 4) велику сукупність об’єктів чи явищ; 5) велику інтенсивність явищ і т.д. Словотворчі засоби експлікації мультипліцитності розвинені лише стосовно прикметників (багатоверстатний, багатоантенний, багатоповерховий, багатофункціональний). На синтаксичному рівні мультипліцитність виражають генітивні речення з родовим суб’єкта, синтаксичні конструкції з повтором лексичного елемента, підрядні речення міри.

         Детально розглянуто засоби вираження паукальності (невизначено малої кількості) у двох основних варіантах – параметрично-оцінному (мало, небагато, незначна кількість) та експресивно-оцінному (трішки, дрібка, частка, крихта, як кіт наплакав).

           У підрозділі 2.4 проаналізовано ФСК збірності, що віднесена до субполя нерахованості. Наведено різні думки дослідників про статус ФСК збірності. Підтримано витлумачення збірності, запропоноване ще О.О.Потебнею, про словотвірний, а не граматичний її статус, оскільки словотворення має досить розвинені засоби вираження збірності. Власне номінативні словотвірні типи (далі СТ) збірності (S + -ств(о) / - цтв(о), S+ /j/- я, S + - (ат)ик(а) / - ік(а), S+-ур(а) та ін.) виявляють більшу продуктивність, ніж СТ з конотативним складником (S+ -инн(я)/-овинн(я), S+-н(я), S+-в(а), S+ -от(а)та ін.).

         У підрозділі 2.5 йдеться про засоби вираження субполя нерахованості. На перетині підзон нумеральності, сингулярності, невизначеної кількості із субполем нерахованості реалізується функція вимірності (мезуральності), що виражається здебільшого сполученням нумератива або сингулятива з мезуративом та іменником на позначення нерахованої назви в родовому відмінку, напр.: два літри молока, п’ять кілограмів масла, один кубометр дров, кілька акрів землі і т.д. У ролі мезуративів виступають, насамперед, слова для позначення одиниць виміру ваги (міліграм, грам, фунт, кілограм, пуд, тонна та ін.), об’єму (літр, галон, кубометр та ін.), площі (акр, гектар, квадратний метр та ін.).

           Функція опосередкованої сукупності вказує на багатосуб’єктну або багатооб’єктну дію, в якій семи єднання окремих частин в одне ціле не є домінантними. Вона виражається дієсловами та віддієслівними дериватами з лексичним значенням, що передбачає участь багатьох (кількох) суб’єктів (об’єктів), напр.: битися, перегони, переговорний; СТ із префіксами по-, роз(і)-, ви-, пере- тощо, напр.: побагатіти, розвести, виводити, перемити.

         У третьому розділі „Взаємодія функціонально-семантичних полів у межах квантитативних значень”, що складається з семи підрозділів, проаналізовано функціонування квантитативів у ТПД.

         У взаємодіях функцій точної нумеральності найпоширенішими в ТПД є нумеративно-мезуративні КС, що опосередковано пов’язані з суб’єктністю/об’єктністю, 97% яких становлять сполучення нумеративних засобів із назвами грошових одиниць, лексико-морфологічних (рахункові іменники) з морфолого-лексичними засобами, напр.: Штрафи на підприємців накладаються Антимонопольним комітетом України... у  розмірі до трьох мільйонів карбованців. На решту нумеративно-мезуративних КС припадають сполучення нумеративів з іншими одиницями виміру – одиницями виміру об’єму, довжини, площі, ваги і т.ін. (1%) та неспецифічними одиницями виміру (2%).

         До нумеративно-мезуративних КС можуть входити також мезуроїди, що є близькими до мезуративів, замість назви істоти при цьому в суб'єктній (об'єктній) позиції може виступати також згорнутий предикат, напр.: Всеукраїнський референдум проголошується... за умови, що  підписи... зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. У вираженні нумеративно-темпоральних КС найпродуктивнішими є сполучення власне лексичних засобів із датувальними словами. Нумеративно-компаративні, нумеративно-градуаційні та нумеративно-акціональні КС у ТПД трапляються зрідка.

           Проаналізований фактичний матеріал дав підстави виділити 12 функцій-варіантів сингулярності. Підзона сингулярності найчастіше вступає у взаємодію з темпоральними функціями, зокрема з датувальними (псевдодатувальними), і функціями часової локалізованості (інтервальної часової локалізованості), напр.: Дію абзацу другого пункту першого статті 18 припинено строком на один рік. Менш поширеними є ексцептивно-сингулярні КС, напр: Політична партія може висунути лише один список кандидатів у депутати. У певних синтаксичних конструкціях виступають функції-варіанти з переважно граматичною залежністю, серед яких селективно-сингулярна, циклічно-сингулярна, ідентифікативно-сингулярна, лімітативно-сингулярна. Функція одноразовості являє собою взаємодію двох ФСП – квантитативності та аспектуальності.

         У деяких перетинах сингулярності з іншими функціями вона виявляється трохи слабкіше. Це стосується реципрокально-сингулярних, нетотивно-сингулярних, ідентифікативно-сингулярних, непартитивно-сингулярних, тотивно-сингулярних, суб’єктно-сингулярних, неітеративно-каузально-сингулярних КС.

         Функції сукупності в ТПД здебільшого взаємодіють одночасно з  функціями суб’єктності/об’єктності і квалітативності, утворюючи комплексні КС, напр.: Міністерству транспорту... вирішити питання про створення автоколон легкових автомобілів. Акціонально-сукупні, модально-сукупні та модально-сукупно-квалітативні КС трапляються значно рідше. У цих текстах найуживанішою є лексика із значенням сукупності тих тематичних груп, що стосується термінів та понять правознавства, суспільно-політичних, офіційно-ділових термінів і т.ін. Однак і серед такої лексики трапляються лексеми з дуже високою частотою вживання, до яких належать, наприклад, відомство –  47023 слововживання.

           У моделі S_quant + S_{g pl} (на зразок гурт страйкарів)  функції підзони сукупності можуть перетинатися з функціями невизначеної кількості.

           ГК числа досить активно взаємодіє лише з ФСП детермінації. Суб’єктно-числові та об’єктно-числові  КС являють собою просте спряження функцій суб’єктності/об’єктності з іменною ГК числа в єдиній словоформі. В однинно-означених КС вживання форм однини часто зумовлює наявність функції означеності, а форм множини – функції неозначеності (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання..., збут наркотичних засобів... — караються позбавленням волі...), але залежність ФСП детермінації від іменної ГК числа не абсолютна.

         У ТПД зрідка трапляються випадки вживання однини у функції множини, що обмежені лише контекстами, які вказують на біологічний рід чи вид тварин і рослин, напр.: Типові для Карпат лісові насадження, де зростають сосна гірська, смерека.

         З ФСП істот/неістот та ФСП локативності іменникова ГК числа взаємодіє обмежено. Йдеться про випадки, коли форма множини вказує не тільки на істот чоловічого, а й жіночого роду. У ТПД такі випадки трапляються зрідка, напр.: Об'єктами племінної справи у тваринництві є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні. Трапляється також особливий тип взаємодії плюральності як функції іменникової ГК числа з функціями ітеративності та  дуративності,  напр.: Весняний огляд має на меті обстеження стану будівлі (споруди) після танення снігу чи зимових дощів. Часто зустрічаються синтаксичні плюральні конструкції з переліком (2577 разів): Одяг, білизна і взуття за потреби просушуються в сушарнях.

         Дієслівна ГК  числа є здебільшого  вторинною і виконує  суто  узгоджувальну функцію. Лише в дієсловах pluralia tantum та singularia tantum вона здатна набувати первинного характеру, визначаючи відповідні іменникові форми числа.

           Центральна лексема функції мультипліцитності багато в ТПД вживається дуже рідко. Її заступає словосполучення велика кількість, що зумовлено вищим ступенем його сполучуваності з лексико-граматичними розрядами іменників, нижчим ступенем оцінності та суб’єктивності, наявністю специфічного відтінку книжності. Найчастіше мультипліцитність реалізується тут в мультипліцитно-суб’єктних та мультипліцитно-об’єктних КС, напр.: У розшуку перебуває велика кількість суб’єктів підприємницької діяльності; Велика кількість пам’яток археології зосереджена в південній частині України; дещо рідше – у мультипліцитно-акціональних КС, напр.: У разі, коли надходить велика кількість запитів і запитань, для їх розгляду можуть бути відведені окремі засідання Верховної Ради .

           Експресивно-оцінна мультипліцитність на перетині з суб’єктністю в ТПД на відміну від параметрично-оцінної зафіксована як поодинокі випадки.

           Лексичні центральні засоби функції паукальності в ТПД представлені обмежено, тоді як її лексична напівпериферія займає центральну позицію, репрезентуючи паукально-партитивні, паукально-об’єктні, компаративно-паукальні та паукально-партитивно-нетотивні КС, що спричинено виразнішою книжністю загалом напівпериферійної паукальної лексеми, яка більше відповідає вимогам офіційно-ділового стилю. Найуживанішим лексичним засобом виявляється слово окремі (1803 випадки), що вживається в паукально-партитивних КС, напр.: Окремі питання діяльності президії Академії розглядає та оперативно вирішує президент. У цілому КС із паукальністю значно переважають над КС з  мультипліцитністю, що зумовлено і позамовним чинником – тяжким економічним становищем України. Вживання засобів неозначеної кількості в ТПД узагальнює таблиця, подана в додатках.

           Серед засобів вираження функції збірності у ТПД найуживанішими є  деривати СТ S+/j/(я). На перетині збірності з об’єктністю утворюються КС з вперше виділеними трьома ступенями збірності: 1) нерахована сукупність об’єктів, тотожних за будовою та функцією (насіння цукрових буряків), 2) нерахована сукупність об’єктів, однотипних за будовою та тотожних за функцією (коштовне каміння),  3) нерахована  сукупність різнотипних об’єктів з однотипною функцією (приладдя судна).

           У дериватах СТ S+-ств(о) (напр., товариство) відбувається взаємодія збірності і сукупності, унаслідок якої збірність нейтралізується. В інших дериватах цього СТ функція збірності перетинається з ФСП модальності, а саме: з далеко не завжди виділюваною функцією важливості, напр.: Схвалити громадські ініціативи щодо державної підтримки дальшого розвитку і діяльності організацій Українського козацтва .

           Деривати зі значенням збірності іншомовного походження вносять до ТПД специфічний відтінок книжності, посилюючи строгість офіційно-ділового стилю.

           Функція збірності найактивніше взаємодіє з функціями суб’єктності, об’єктності, плюральності та модальності. СТ S+ -атик(а)/-ік(а) має найбільше релевантних взаємодій, реагуючи з функціями суб’єктності, об’єктності та плюральності.

           Функції вимірності і субполю нерахованості притаманний односпрямований тип взаємодії: якщо позицію іменника зі значенням нерахованості займають іменники на позначення рідких або сипучих матеріалів, то в позиції мезуратива можуть виступати або назви одиниць виміру ваги, або назви одиниць виміру об’єму; якщо таку позицію займають іменники на позначення цільної твердої маси, то в мезуративній позиції виступають тільки назви одиниць виміру ваги. У ТПД в ролі іменника-мезуратива зі значенням одиниць виміру ваги найчастіше вживаються слова тонна (1677 фіксацій), кілограм (251 фіксація), рідше — слова на позначення одиниць площі: гектар – 139, квадратний метр – 34.

           У КС на перетині мезуральної функції з функціями субполя рахованості вживаються назви конкретних предметів, що виконують роль неспецифічних одиниць виміру. У ТПД такі мезуроїди трапляються нечасто: банка – 73 рази, пачка – 31 раз, мішок – 12 разів. Мезуроїд ящик (50 випадків), на відміну від вищевказаних, вживається головним чином як упаковка для рахованих предметів, що самі виступають у функції вимірності: 100 тисяч ящиків сірників, 3000 ящиків коньяку і т.д. Мезуроїди зафіксовано винятково у списковій, здебільшого табличній, формі подання документів.

ВИСНОВКИ

         1. Базовим ФСП, що  виражає реальну кількість через поняттєву категорію кількісності, є ФСП квантитативності, призначення якого передавати  субстанціальну, тобто суб’єктно-об’єктну, кількість. Рахунок же дій та ознак виражається на перетині ФСП квантитативності з іншими полями – аспектуальності, детермінації, темпоральності, локативності, компаративності.

         2. Рахованість/нерахованість є ДСО 1-ого рангу, на підставі якої, а також  ДСО 2-ого рангу означеність/неозначеність, розчленованість/нероз­чле­­нованість, наявність/відсутність суб’єктивної оцінки та ДСО 3-ього рангу один/більше ніж один виділено квантитативні функції точної нумеральності, псевдонумеральності, плюральності, сингулярності, мультипліцитності, паукальності, власне невизначеної кількості, вимірності, опосередкованої сукупності, нерахованої вимірної сукупності. У субполі нерахованості перебуває ФСК збірності.

         3. ФСП квантитативності має чітку моноядерну структуру, в якій виділяється ядерна частина, або центр, напівпериферія та периферія. У його центрі  перебуває ФСК числа з опозитивними підзонами сингулярності – плюральності, що виражаються досить послідовно суто граматичними засобами і обмежено лексико-семантичними, та нумеральності. Напівпериферію поля формує ФСК збірності, яку реалізують переважно словотворчі засоби та підзона невизначеної кількості, представлена лексичними засобами. Функція власне невизначеної кількості, що виражається займенниками, та функції слабкоцентрованої зони – вимірності, нерахованої вимірної сукупності, опосередкованої сукупності зі спеціальними лексичними засобами вираження становлять периферію ФСП квантитативності.

         4. Підзона нумеральності є чітко організованою, охоплюючи одиниці як морфологічного, так і лексичного та словотвірного рівнів. Типові засоби вираження нумеральності виявляються на перетинах зазначених рівнів, деякою мірою дублюючи один одного, але виконуючи різні синтаксичні функції. Провідну роль у вираженні нумеральності відіграють морфолого-лексичні засоби, які й становлять центр цієї підзони. Інші засоби є похідними від морфолого-лексичних.

         5. Сингулярність та плюральність, являючи собою дві різні функції, перебувають в опозиційних відношеннях, що дало підставу виділити в межах ФСП квантитативності окрему ФСК числа, серцевиною якої є ГК числа, а також слово один, яке не тільки називає число 1 і позначає кількість чого-небудь з однієї одиниці, а й може реалізувати також цілий ряд семем з домінантною семою сингулярності, охоплюючи діапазон від найбільш конкретної до найбільш абстрактної кількості (математичне число 1). Функцію сингулярності виражають лексико-семантичні, лексико-морфологічні та словотворчі засоби.

         6. Функція сукупності як підзона сингулярності посідає проміжне місце між сингулярністю та плюральністю, оскільки має формальне вираження однини, проте означає множину (однорідних чи неоднорідних) предметів. Виділяючи сукупність в окрему функцію, не слід розширювати її до окремої ФСК, бо  в такому разі поняття сукупності фактично збігатиметься з поняттям множинності. У сучасній українській мові основними засобами вираження функції сукупності є  лексико-семантичні одиниці, які досить чітко поділяються на певні лексико-семантичні групи категорійного характеру та на тематичні групи, тоді як словотворчі засоби, крім дієслівних, розвинені недостатньо і мають досить вузьку семантичну спеціалізацію.

7. Основні засоби підзони плюральності зосереджені в ГК числа, що перебуває у двох зонах – зоні визначеної кількості (сингулярності) та зоні невизначеної кількості (плюральності) і є основним суто граматичним утворенням не тільки для ФСК числа, а й для всього ФСП квантитативності. Іменники з дефектними опозиціями (singularia tantum, pluralia tantum, лише формально опозитивні) належать до периферії ГК числа.

         8. Виражальним ядром функцій мультипліцитності та паукальності у двох її варіантах (параметрично-оцінному й експресивно-оцінному) є лексика і фразеологія, синтаксичні засоби перебувають на периферії. Засоби вираження паукальності в українській мові представлені переважно параметрично-оцінною лексикою.

         9. Різнорівневі засоби української мови як виразники функцій ФСП квантитативності групуються навколо певної зони чи підзони. Лексичні засоби спеціалізуються  переважно  на  вираженні  сукупності,  морфологічні –  плюральності та сингулярності, синтаксичні – псевдонумеральності, словотворчі – збірності й опосередкованої сукупності. Функції точної нумеральності локалізуються переважно на перетині лексико-семантичного та морфологічного рівнів, функції вимірності – на перетині синтаксичного і лексичного рівнів.

         10. Високий ступінь взаємодії з іншими функціями (ФСП) в ТПД притаманний нумеральним і сингулярним функціям, функціям сукупності та мультипліцитності властивий середній ступінь взаємодії, решта ж функцій, взаємодіють з іншими функціями досить обмежено. Такий розподіл функціональної спроможності частково можна пояснити мірою автосемантичної самодостатності  тієї чи іншої функції, а також поширеністю відповідних КС. Унаслідок взаємодії утворюються перехідні функції, вторинні ж функції з'являються зрідка, що зумовлено особливістю офіційно-ділового стилю.

         11. Тексти правових документів виявляють деяку стильову неоднорідність у функціонуванні засобів ФСП квантитативності, що дало підстави виділити два підстилі офіційно-ділового стилю: 1) строгий офіційно-діловий підстиль – тексти Конституції, законів, кодексів, статутів тощо; 2) нестрогий офіційно-діловий підстиль, зближений з публіцистичним, – тексти інформаційних правових документів різного характеру (вітання, листи, довідки тощо).

         12. На показник взаємодії квантитативних функцій у ТПД впливають два чинники: невласне-правові текстові вкраплення медичної, хімічної, математичної, технічної, мистецтвознавчої та ін. термінологічної лексики, а також форми подання документів (зв’язний текст, список, таблиця тощо). Це розширює коло взаємодії функцій і суттєво збільшує корпус виражальних засобів квантитативності.