Новітня економічна термінологія та її стилістичне вживання в сучасній українській мові (на матеріалі періодичних видань)

Краткое содержание

У вступі подано загальну характеристику дисертаційної праці: обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, відзначено новизну отриманих результатів, їх теоретичне й практичне значення, наведено відомості про апробацію роботи та публікації автора, що відбивають основну сутність виконаних у дисертації досліджень.

У першому розділі “Загальнотеоретичні проблеми сучасної термінології” розглядається спільне й відмінне між терміном і загальновживаним словом, терміном і професіоналізмом; особливості процесів термінологізації, детермінологізації, ретермінологізації.

У першому підрозділі “Поняття “термін”, “термінологія”, “економічний термін” у сучасному мовознавстві” пропонується власне бачення базового поняття праці: Економічний термін – це слово або словосполучення, що позначає певне поняття суспільно-виробничих відносин, які характеризують економічний лад суспільства. Це спеціальне найменування, що має просту або складну формальну структуру (слово чи словосполучення), співвідносне з певним поняттям з галузі економіки, у семантичній структурі якого неодмінно наявна сема „економічний”.

Система економічних понять, що є об’єктом нашого дослідження, пройшла довгий шлях розвитку, але процес творення понять у ній відзначався певною стихійністю. Такий перебіг подій зумовлювався рядом як лінгвістичних (розвиток мови, міжмовні процеси, зникнення певних понять – і відповідно перехід економічних термінів до розряду історизмів, архаїзмів, поява нових понять – і відповідно неологізмів), так і екстралінгвальних чинників (розвиток економіки, вплив терміносистеми мови тієї країни, з якою співпрацювала Україна – німецької мови на початку ХХ ст. або англійської на його кінець, перехід від однієї системи господарювання до іншої тощо).

У другому підрозділі “Взаємозв’язок термінологічної та професійної лексики в системі економічних понять” подано класифікацію понять спеціальної лексики:

– нормативні терміни (слова, що позначають спеціальні поняття й відповідають усім вимогам до національних і запозичених термінів: дохід, інфраструктура ринку, конвертація, рента земельна, реструктуризація боргу, сукупний суспільний продукт тощо);

– професіоналізми (слова й словосполучення, які вказують на економічне поняття, але повністю не розкривають його суті, є зрозумілими в основному для фахівців). Серед групи професіоналізмів виділяємо ряд словосполучень, які умовно можна назвати професійними висловлюваннями. Це вирази, зрозумілі виключно спеціалістам певної галузі, що вживаються переважно в усному мовленні: “втеча в якість”, гроші “гарячі”, гроші “дешеві”, “жовте зобов’язання”, “зняття вершків”, “над прилавком”, “чищення вікон”;

– жаргонізми (периферія термінологічної лексики, що вживається лише в усному мовленні й нормативно не закріплюється словниками: бакси, зелені, гріни – нормативне долари; бабки, капуста, бабло – нормативне гроші; кусок, тонна – нормативне тисяча; лимон – нормативне мільйон).

У третьому підрозділі “Термінологізація та детермінологізація в економічній термінології” йдеться про те, що між термінами та загальновживаною лексикою відбувається постійний обмін: терміни входять до складу загальномовних одиниць і навпаки, слова загального вжитку змінюють деякі свої характеристики й стають термінами. Термінологізація в нашому розумінні – це збагачення фонду термінології наявними мовними одиницями загальнолітературної мови в процесі вторинної номінації. Нові значення виникають різними шляхами, в яких істотну роль відіграють метафора, метонімія, синекдоха. Так, наприклад, із загального значення виникає спеціалізоване внаслідок метафоричного переосмислення суті лексичної одиниці: “Гавань – природно захищена від вітру, хвиль, течій і льодоходу частина океану, моря, річки, зручна для стоянки суден; місто з природною або штучно зробленою стоянкою для суден” [Словник української мови т. 2, 8] Þ “Гавань податкова – держави й регіони з низькою або нульовою ставкою прибуткового податку для приватних осіб і корпорацій та податку на збільшення ринкової вартості капіталу” [Коломойцев 2000, 66]; “Канібалізм – а) людожерство; б) (перен.) нелюдська жорстокість, звірство, варварство” [Словник української мови т. 4, 88] Þ “Канібалізація – просування на ринок нового продукту або послуг з повним усвідомленням того, що вони будуть руйнувати ринок існуючого продукту або послуг, пропонованих даним виробником” [Коломойцев 2000, 125]; “Оболонка – а) те, що накриває або окутує, оповиває що-небудь ззовні, з поверхні; б) покривна частина окремих органів, частин організму; в) (перен.) зовнішній вигляд, зовнішня форма чого-небудь, за якою криється певний внутрішній зміст” [Словник української мови т. 5, 550] Þ “Оболонка – компанія, акції якої котируються на фондовій біржі, але яка не веде господарської діяльності” [Коломойцев 2000, 204]. В останній парі слів простежується і явище так званої ретермінологізації – переходу терміна з однієї галузі в іншу: зі значення а) загальновживаного слова ® виникає значення б), що має суто біологічне спрямування; ® далі виникає значення економічне. Отже, у процесі термінологізації загальновживане слово стає терміном біології, а далі при взаємодії різних термінологічних груп окремих галузей науки одиниця зі складу біологічних термінів перейшла до термінологічної системи економіки. Однак нерідко практично неможливо визначити, система термінів якої науки була донором терміна (крім тих випадків, коли запозичуються ключові одиниці, які в певній науці існували з самого початку її розвитку, як, наприклад, в економіці було запозичено один з ключових термінів математики скаляр. У цьому випадку немає сумнівів, яка наука виступала джерелом запозичення).

Часто відбувається перехід загальновживаного або фразеологічного словосполучення до розряду термінів у якості так званих професійних висловлювань: “Жирний кіт” – у “ризиковому” фінансуванні – фінансуюча фірма, яка дістає надвисокий прибуток [Коломойцев 2000, 95]; “Зняття вершків” – установлення високої ціни на певний товар з метою швидко окупити виробничі й маркетингові затрати [Коломойцев 2000, 107]; “Золоті наручники” – трудовий контракт, що прив’язує управляючих до фірми; наприклад, схема участі в прибутках компанії, що зумовлює виплату значної винагороди тільки через кілька років роботи менеджера [Коломойцев 2000, 108].

У процесі постійного й загального вживання спеціальних одиниць носіями мови значення та ознаки термінів втрачають чітку регламентованість. Процес наближення терміна за всіма ознаками до загальновживаного слова має назву детермінологізації. Цей процес відбувається тоді, коли спеціальна одиниця починає набувати ознак звичайного слова: втрачає суворо визначену системність, однозначність і набуває емоційно-експресивного забарвлення тощо: “дивіденд – частина прибутку, отримана акціонерним товариством, що підлягає розподілу серед акціонерів (власників акцій)” [Коломойцев 2000, 77]. У сучасній мові термін вживався спочатку в спрощеному термінологічному значенні, а нині дивідендами часто називають будь-які прибутки, незалежно від їх походження й напрямку (наприклад, дивіденди політичні).

У другому розділі “З історії формування економічної терміносистеми” з’ясовуються причини переважного використання запозичених термінів з огляду на ряд внутрішньомовних та екстралінгвістичних чинників. Складність унормування різнорідних зв’язків віддзеркалюється в лексикографічній практиці.

У першому підрозділі “Основні джерела формування економічних термінів. Проблема запозичень та інтернаціоналізмів” зазначається, що сучасна українська економічна термінологія почала формуватися ще в період Київської Русі з розвитком торгівельних відносин, пройшовши шлях від понять ремесел, цехових майстерень до одиниць сучасних міжнародних торгівельних стосунків: вено, выкоупати, гостьба (виїзна торгівля), гривьна, грошь, добытъкъ, доходъ, дългъ, заимъ, заимодавьць, закладъ, казна, коупити, кγпець. Заслуговує на увагу той факт, що вже в пам’ятках XVIII ст. трапляються терміни з додаванням демінутивних суфіксів, які надають спеціальній одиниці виразного емоційно-експресивного забарвлення. За такої умови лексеми набувають якісно нового функціонального навантаження з вираженням позитиву чи негативу (залежно від контексту): дєнєжкі, грошики; монєтки.

Більшість із зазначених лексем і стали тією основою, на якій протягом наступних століть формувалася система термінів ринкової економіки. Деякі з таких одиниць функціонують досить обмежено, у той час як інші ще з самого початку стали базою для утворення словотвірних гнізд і термінів-словосполучень: гроши ® грошикъ, грошовый, грошъ; восковыи гроши, врочныи гроши, готовыи гроши, зьменнии гроши; коупити ® коуплєнина, купля, купьць.

Дослідження запозичених термінів у галузевих терміносистемах на всіх етапах їх розвитку засвідчує значну варіативність цього процесу в різних мовах. Так, на початку ХХ ст. в українську економічну термінологію активно входять терміни з німецької мови, що пояснюється постійними перекладами праць провідних німецьких економістів того часу В. Навроцьким, С. Подолинським, І. Заневичем й особливо І. Франком та Лесею Українкою. З останніх десятиліть ХХ ст. й донині сучасна англійська мова через свій міжнародний статус фактично є основним донором економічної термінології.

Формально весь запозичений пласт термінів зі структурного погляду можна поділити на дві великі групи: 1 – терміни з повним структурним збігом (дзеркально відбивають структуру терміна з мови-джерела: маркетинг ← англ. marketing, лізинг ← англ. leasing, каса ← нім. die Kasse); 2 – терміни з частковою заміною компонентів, оформлені словотвірними засобами мови-реципієнта (рентабель-н-ість – нім. die Rentabili-tät).

Одним з видів запозичень, статус яких в українському термінознавстві дискусійний, є існування кальок та процесів калькування, що пояснюється двома причинами. По-перше, кальок у мові набагато менше, ніж звичайних запозичень, і, по-друге, їх важко виявляти, оскільки критерії, за якими слово слід кваліфікувати як кальку, не є чіткими. Свого часу дослідники української мови початку ХХ ст. оцінювали це явище як різко негативне (І. Огієнко). Пізніше ставлення до процесу калькування стає більш толерантним.

Основною відзнакою кальок є нехарактерність їх зовнішнього прояву в мові – за структурою, фономорфологічним оформленням. Порівняно з кінцем ХІХ – початком ХХ ст., коли переважали економічні словотвірні кальки з німецької мови (Selbstkosten – собівартість, Kostenanschlag – кошторис), нині в українській мові превалюють семантичні кальки, основним джерелом яких є англійська мова (причому переважно в її американському варіанті) – shadow economy, shadow business, shadow cabinet, shadow capital ® тіньова економіка, тіньовий бізнес, тіньовий кабінет, тіньовий капітал.

Деякі групи лексики особливо активні у формуванні стійких словосполучень, які за походженням є кальками. Значну групу такого типу в економічних терміносполуках формують прикметники на позначення кольору. Практично всі кольори в системах спеціальної лексики мають переносне значення. Частина таких значень – це результат впливу іншомовних одиниць. Так сполучення чорний ринок є калькою нім. Schwarzmarkt, сірі дилери калька англ. grey dilers, сірий ринок – англ. grey market (сполучення з прикметником сірий функціонують на позначення напівлегальних осіб, операцій та структур в економіці), “зелені” в знач. “долари” – англ. “greens”, “блакитні осколки” – англ. “blue chip”.

У другому підрозділі “Економічна термінологія як об’єкт галузевої лексикографії” проаналізовано галузеві лексикографічні праці й засвідчено в цілому адекватне відображення процесів, що відбувалися всередині економічної терміносиситеми від початку ХХ ст. й донині.

Термінологічна лексикографія бере початок з другої половини ХІХ ст. У цей час з’являються перші наукові розвідки, автори яких роблять спроби сформулювати основні правили укладання галузевих словників. До таких праць слід віднести, перш за все, роботи М.М. Левченка “Заметка о русинской термінологии” (1861),                П. Єфименка “По поводу заметки г. Левченка о русинской терминологии” (1862) та відомого лексикографа І. Верхратського, якого вважають засновником української галузевої термінології, “Знадоби до словаря южнорусского” (1877) і “Початки до уложення номенклатури природописної” (1864).

Найбільш уживані економічні терміни тією чи іншою мірою відображалися в тогочасних службових словниках, словниках іншомовних слів та збірках термінів суміжних галузей (службова, справочинна, юридична сфери), таких як “Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів” В. Доманицького (1906), “Українська службова термінологія й зразки службових папер” (1918), “Російсько-український діловодний словник” Л. Падалки (1918).

20-ті роки ХХ ст. більшість дослідників називають часом відродження української культури, оскільки саме тоді починається бурхливий розвиток української термінографії. Працівники Інституту української наукової мови (ІУНМ) зібрали значну кількість термінів різних наук, уклали й видали десятки галузевих термінологічних словників: “Короткий російсько-український технічний словничок фінансових термінів (для вжитку співробітників Губфінвідділу)” (1924), “Російсько-український словник банкового діловодства” за ред. В.І. Орловського та                І.М. Шелудька, “Російсько-український словник банкового діловодства” за ред.      А. Гіржеля і Д. Ріна (1925). Першою серйозною суто галузевою працею став “Словник економічної термінології (проєкт)” Г. Кривченка та В. Ігнатовича (1930). У цих словниках економічні терміни подаються за алфавітним або алфавітно-гніздовим принципом, використовуються пояснювальні ремарки. Реєструються як терміни-однослови, так і словосполучення. Фіксуються також професійні висловлювання, переважна більшість яких у незмінному вигляді функціонує й донині: барометр економічний, тиша на ринку, хитання вексельного курсу, монета дзвінка, неповноцінні (про гроші), “ножиці” (суч. “ножиці цін”), канали грошового обігу, відплив (грошей), приплив (грошей), ринок вбирає, ціна тверда, ціна чиста, рух цін, ціни спадають, стрибки цін.

Лексикографічні праці періоду 50–60-х років ХХ ст. сприяли уніфікації тогочасної термінології. Серед них слід виділити “Російсько-український словник соціально-економічної лексики” С.А. Воробйової та Т.К. Молодід (1965). Оскільки українську мова на той час вживалася обмежено (в освітніх закладах та державних установах переважала мова російська), словник подає переклад іншомовних лексем без власне українських відповідників. Натомість перевага надається вживанню інтернаціональних та російських одиниць: авізо (без переказний лист), банкнот (із зазначенням застар. банкнота), демпінг (без викидний вивіз), фрахт (без аренда суден)

Починаючи з 90-х років ХХ ст., українська термінографія переживає новий етап свого розвитку: видається ряд тлумачних та перекладних словників у різних галузях науки і техніки. Однією з найбільш ґрунтовних праць у цей час є виданий 1994 р. Комітетом наукової термінології та Інститутом мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України “Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки” за ред. В.М. Русанівського і Т.К. Черторизької (1994). При перекладі з російської мови укладачі максимально наближують вимову терміна до вимог українського правопису, подають синонімічні варіанти: бездоходность (эк.) – недохідність, бездохідність; бесплатность (фин.) – безплатність, безкоштовість; бросовый (эк.) – викидний, втратний; валовой (эк.) – валовий, гуртовий; бессрочный вклад (фин.) – безстроковий (безтерміновий) вклад.

Серед значної кількості галузевих економічних праць найбільш ґрунтовними перекладними словниками, що характеризуються чіткістю й унормованістю словникових статей, сприяють систематизації та стандартизації економічної термінології, правильному, свідомому використанню галузевих термінологічних одиниць, є “Російсько-український словник “Сфера ділового спілкування”            О.О. Тараненка і В.М. Бріцина та “Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери”             С.Я. Єрмоленко, В.І. Єрмоленка, К.В. Ленець, Л.О. Пустовіт.

Поряд з великою кількістю перекладних словників наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. було видано й низку тлумачних економічних словників, таких, наприклад, як “Економічний словник-довідник” за ред. С.В. Мочерного (1995), “Універсальний словник економічних термінів” В.Е. Коломойцева (2000), “Фінансовий словник” А.Г. Загороднього, Г.Л. Вознюка, Т.С. Смовженко (2002). Найбільшою за обсягом охоплених термінів і за детальністю тлумачення понять є тритомна “Економічна енциклопедія” (2000 – 2002), яка налічує понад 7 тисяч словникових статей. Новим позитивним елементом є трактування в ній значної кількості економічних явищ у зв’язку з перспективами їх розвитку в Україні.

У третьому розділі “Особливості семантичного і стилістичного вживання сучасної економічної термінології в українських періодичних виданнях” подано класифікацію різнопланового стилістичного використання економічних термінів у сучасній публіцистиці – від класичного вживання з тлумаченням до метафоричного перенесення, коли спеціальна термінологічна одиниця набуває нового емоційно-експресивного забарвлення.

У першому підрозділі “Передумови прямого/переносного використання економічних термінів у сучасному публіцистичному тексті” відзначається, що економічний термін, перебуваючи поза контекстом, у типовому чи нетиповому контексті, зможе виконувати свої функції лише за умови, що буде відома його належність до економічної терміносистеми.

Аналіз матеріалу дозволяє вести мову про різноманітність функціонального використання економічних термінів у сучасних друкованих виданнях. У сучасній періодичній пресі активно функціонує ряд економічних терміноодиниць як власне українських, так і запозичених. Виділяються їх дві найзагальніші групи: терміни, використовувані в прямому значенні (тобто у своїй номінативно-дефінітивній функції), і терміни, що використовуються в переносному значенні, з набуттям емоційно-експресивного забарвлення.

Наповнення текстів економічного спрямування спеціалізованими поняттями полегшує спілкування журналістів з читацькою аудиторією. Після прочитання тексту масовий читач часто включає такі терміни до свого активного словникового запасу.

У прямому значенні в публіцистичних текстах терміни вживаються у двох варіантах – з розкриттям їхньої суті або без нього.

До загальнозрозумілих і часто вживаних термінів економіки відносимо: ціна, валюта, вклад, тендер, дивіденди, інвестиція, бартер, рентабельність та ін.: Найбільше підприємство України дісталося інвестору за досить низькою ціною … близько 5 млн. доларів (ГК. – 2001. – № 12); Завбачливий бізнесмен мав би складати контракт також у перерахунку на тверду валюту – це звичайна практика компенсації курсових ризиків (ГК. – 2001. – № 10); Уряд планує завезти в країну близько 300 тис. тонн цукру, а у вересні суттєво підвищити на нього гуртові ціни (ВЗ. – 2001. – 13 лютого).

Часто термін використовується з поясненням його суті: Першим розглянуто проект закону про іпотеку. За мало кому зрозумілим терміном іпотека (тобто застава нерухомого майна) сьогодні стоять надто важливі проблеми (ГУ. – 2000. – 22 квітня); Такі цілеспрямовані зміни, що провадяться консультантами з одночасним навчанням персоналу, називають реінжинірингом (ГК. – 2001. – № 17); Сюди належить і практикування так званої толінгової схеми. Толінг – проста комерційна операція, за якою давальницька сировина, яка належить зарубіжній фірмі, переходитьна місцеве підприємство, там її переробляють, а потім вивозять, повністю звільнена від податків (ВЗ. – 2001. – 6 березня).