| Краткое содержание: | У вступі обґрунтовано вибір теми, висвітлено такі питання: актуальність роботи, її мета і основні завдання, теоретичне і практичне значення дослідження, апробація його результатів; схарактеризовано джерела фактичного матеріалу, методи дослідження.
Перший розділ „Нормативність суфіксальних утворень у технічній термінології” складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі „Поняття норми і кодифікації в сучасному мовознавстві” розглянуто загальні засади дослідження мовної норми та кодифікації в працях українських та зарубіжних учених, вичленовано критерії загальнолітературної норми, а також визначено особливості нормативності термінологічних одиниць у зв’язку з природою терміна і загальновживаного слова. Доведено взаємозалежність норми та варіантності: наявність константних і варіантних елементів у складі кожної сучасної літературної мови є виявом її основного внутрішнього протиріччя; розвиток норми передбачає тимчасове співіснування кількох однозначних елементів і вибір одного з них. Розвиток мовної норми в термінології та функціонування термінологічної лексики в той чи інший період засвідчують спеціальні лексикографічні видання. Аналіз терміноодиниць у досліджених джерелах дав підставу визначити тенденції кодифікації суфіксальних дериватів у словниках кінця ХХ століття. У дисертаційному дослідженні виокремлено такі підходи термінознавців до вивчення спеціальної лексики: зведення різних способів творення термінів до раціонального мінімуму словотвірних моделей; термінологічне планування з погляду мовної інтерференції.
Другий підрозділ „Аспекти вивчення суфіксального словотворення в сучасній українській мові” присвячено розгляду основних напрямків розвитку словотвору в сучасній українській мові, схарактеризовано актуальну в сучасному словотворенні проблему словотвірного синтезу, який поглиблює пізнання словотвірних явищ. Аналіз словотворення в рамках ономасіологічного підходу показав залежність словотворення від семантики частиномовної належності. У процесі словотворення має місце явище імпліцитності, характерне для виокремленої в граматиці імпліцитної морфології. Джерелом формування імпліцитності в деривата може бути твірна основа, яка зберігає семантику вихідної предикативної конструкції, та суфікс, що закріплює це значення. У процесі нормування технічних термінів актуалізується значення імпліцитної морфології, оскільки змістом імпліцитної морфології є прихована семантична деривація, яка супроводжується характерною сполучуваністю на синтаксичному й лексичному рівнях, і виявляється у внутрішній валентності слова.
У третьому підрозділі „Проблема дериваційної нормативності в термінології” визначено основні напрямки, пов’язані з нормалізаційними процесами при творенні та вживанні термінологічної лексики, розкривається значення внутрішньої форми та вмотивованості в процесі термінологічної номінації. Процес термінологізації нових понять здійснюється не стихійно, не спонтанно, а відбиває потреби чіткої та однозначної комунікації між представниками певної галузі знань. Стандартизація термінології як ефективного засобу регулювання та кодифікації мови науки має важливе значення й на рівні міжмовного спілкування. Оскільки термін має точно позначати спеціальне поняття, однією з проблем сучасної лінгвістики є дослідження процесу номінації реалій дійсності, інтеріоризованих у мисленні, та поняттєвої сфери як системи концептів. Будь-який термін має свою дефініцію, яка виражається за допомогою мовних знаків певної форми, тобто кожний формант має певний ступінь узагальнення, виражає конкретну сему в дефініції терміноодиниць. Порушення однозначності в співвідношенні плану змісту та плану вираження, спричиняючи можливу реалізацію того самого значення двома або більше модифікованими формами, є виявом асиметрії мовного знака й, зокрема, породжує варіантність у термінології. Утворення нового терміна за допомогою певного словотворчого засобу супроводжується нормативним маркуванням його відповідними морфологічними характеристиками. Словотвірна норма полягає у сполучуваності словотворчих афіксів, яка виявляється у двох планах: функційно-семантичному (внутрішньому) і морфологічному (зовнішньому). Проведене дослідження українських технічних термінів дає підставу встановити основні причини явища варіантності в галузі термінології: зміна продуктивності паралельних дериваційних форм як результат постійного розвитку мови; десемантизація афіксів і нейтралізація їхніх первинних значень; синонімія словотворчих засобів, властивих термінам-варіантам; пристосування іншомовних термінів до системи української мови; відновлення органічних для української мови словотвірних типів. У зв’язку з функціональною самостійністю сфери вживання наукової термінології та наявністю варіантних засобів термінологічного словотворення в дослідженні введено поняття „дериваційна професійно-термінологічна норма”, яке допомагає уніфікувати терміни й визначити прескриптивну норму творення терміноодиниць. У підрозділі запропоновано теоретичне визначення дериваційної професійно-термінологічної норми.
У другому розділі ” у синхронно-діахронному аспекті проаналізовано основні тенденції творення агентивних назв. Досліджено суфіксальні деривати, які є формально-граматичними репрезентаціями відповідних предикатно-аргументних структур, та продуктивні дериватори, що є виразниками значень аргументів або предикатів. Семантична функція діяча є домінантною функцією для суфіксів семантичної предметності, серед яких: -ник/-льник, -ач/-яч, ‑іст/‑ист, -ор/-тор, -ець, -тель, -ар/-яр, -чик/-щик. Суфікси, що у формально-граматичній структурі іменника є виразниками аргумента зі значенням діяча, можуть поєднуватися з предикатом, об’єктом, результативом, знаряддям. У роботі досліджено суфіксальні деривати, які є формально-граматичними репрезентаціями відповідних предикатно-аргументних структур, та продуктивні дериватори, що виражають значення аргументів або предикатів. Визначення продуктивних суфіксальних дериваторів, що утворюють лексеми зі значенням „найменування професійної діяльності” здійснено на матеріалі Класифікатора професій ДК 003-95, термінологічних словників 20-30 рр., „Російсько-українського технічного словника” (К., 1961) та „Російсько-українського словника наукової термінології” у 3 кн. (кн. III – К., 1998). Для встановлення продуктивності суфіксів на позначення агентивності в діахронному аспекті досліджено агентивні назви, зафіксовані в Показнику посад і професій, наявному в „Словнику транспортової термінології” (1932 р.). Результати аналізу Показника свідчать, що висока активність і регулярність у творенні агентивних назв характерна для таких суфіксів: -ник (та його варіантів) (183), -ач/-яч (50), -ар/-яр (41), -іст/-ист (10), -тор/-атор (8), -ець (7). Аналіз Класифікатора засвідчив найбільшу активність і регулярність у творенні агентивних назв суфіксів -ник (та його варіантів) (520), -ач/-яч (89), -іст/-ист (35), -ар/-яр (21), -ор/-тор (27). Суфікси -щик (6), -ець (5) є непродуктивними.
Словотворчий суфікс, позначаючи діяча, поєднує словотвірну і класифікаційну функції. Формант -ник (та його варіанти) є найбільш активним у технічному термінотворенні на позначення осіб за родом занять: аерозольник, акумуляторник, гасильник вапна, індикаторник, напаювальник. Щодо мотивації між вихідними основами та похідними лексемами у формуванні агентивних іменників показовою є взаємодія двох тенденцій: а) твірна основа в дериватах V + ‑ник вказує на діяльність; б) твірна основа в дериватах N + ‑ник вказує на продукт діяльності чи на об’єкт діяльності.
Суфікс -ник бере участь у формуванні таких формально-граматичних структур іменників: П (дія) + А діяч: копіюва–льник (фахівець з копіювання), клепа–льник (робітник, що займається клепанням), П (дія) + А діяч + А об.: піч–ник (майстер, який ремонтує печі), П (дія) + А діяч + А знар.: верстат–ник (робітник, що працює на верстаті), П (дія) + А діяч + А лок.: колій–ник (робітник, що працює на залізничній колії), П (дія) + А діяч + А рез.: палітур–ник (майстер, який оправляє книги в палітурки). Суфікс -льник, виконуючи функцію суб’єкта, вказує на особу-діяча, який виконує вид роботи, вказаний предикатом: П (дія) + А: вальцюва–льник (робітник, що працює на вальцювальній машині). Додавання варіантного суфікса -івник до основ зі специфічною семантикою сприяє продуктивності словотвірної моделі утворення агентивних назв, що є підставою для виділення словотвірного типу з афіксом -івник, де названий суфікс є окремим формантом, а не варіантом суфікса -ник, напр.: тол–івник ← тол, фурм-івник←фурма, фольг-івник←фольга. Встановлено, що суфікс -ник часто поєднується з іменниками на -атор/-тор: іризаторник, перфораторник. Іноді приєднання дериватора -ник до основ на -атор/-тор виявляє тенденцію мови до появи варіантних лексем, наприклад: карбонізатор // карбонізаторник, цементатор // цементаторник, вулканізатор // вулканізаторник. Поряд із суфіксом -ник в українській мові для вираження загального словотвірного значення „особа як виконавець певної дії, названої дієсловом” використовується формант -ач/-яч: вивантажувач (блоків полімера), вимірювач (електричних параметрів радіодеталей), випалювач (деревного вугілля), готувач (шихти напівпровідникових матеріалів), просівач. Названі деривати корелюють з компонентами семантичної структури, представленої предикатом і аргументом-суб’єктом: П (дія) + А діяч. Дериватор -ач є носієм значення власне дії: завантажувач – той, що завантажує що-небудь; набирач – той, що набирає що-небудь. Аналіз агентивних назв, поданих у Класифікаторі, виявив паралельні форми зі значенням „найменування професійної діяльності”: укладальник – укладач; кислотник – кислотувальник. Наявність у семантиці мотиваційних дієслів додаткової семи конкретної дії спричиняє варіювання суфіксів -ник, ‑льник, -ач в аргументно-суб‘єктній позиції. Маючи однакову твірну основу, аналізовані номени завдяки різним словотворчим афіксам набувають лише певних семантичних відтінків щодо базового лексичного значення, наприклад: будівельник – „той, хто будує, споруджує що-небудь, працює на будівництві” (СУМ-1, 248), будівник – „1. Те саме, що будівельник. 2. ‑чого, перен. Той, хто створює що-небудь; творець” (СУМ-1, 248). Словотвірні синоніми, утворені від дієслівних основ, представлені моделями: V + ‑ач і (V + -атор) + -ник. Суфікс -ник не приєднується до основ дієслів конкретно-процесуальної семантики. З цими основами сполучається суфікс -льник: фрезерувальник, таврувальник. Похідні з цим суфіксом завжди називають осіб, що виконують тільки конкретну дію в якомусь виробничому циклі. Якщо неможливо приєднати суфікс -льник до основи дієслова, то його замінником стає суфікс -ач, який приєднується до основ дієслів зі значенням професійної діяльності, функціонуючи паралельно з утвореннями на -ник розпакувальник – розпаковувач. Віддієслівні деривати з омосуфіксом -ець(-лець) у творенні назв на позначення агентивності відзначаються меншою продуктивністю, ніж попередні. Суфікс -ець належить до демінутивних суфіксів, але при термінотворенні він втрачає цю властивість. Утворені за його допомогою від дієслівних основ терміни означають особу як виконавця дії, названої дієсловом: продавець, охоронець, стрілець. Цей віддієслівний словотвірний тип на означення виконавця дії непродуктивний у технічній термінології. Спостерігається поступове витіснення словотвірних типів з суфіксом -чик/-щик і заміна їх відповідними утвореннями з суфіксом -ник. У термінології ряд похідних із суфіксами ‑чик/‑щик практично не поповнюється; крім запозичень, названий дериватор не утворює нових найменувань. Хоч деякі сучасні словники та Класифікатор професій фіксують терміни з названим афіксом, проте ці словотвірні одиниці перебувають на периферії дериваційної норми.
До малопродуктивних суфіксів термінологічної лексики належить суфікс -тель, представлений обмеженим рядом похідних з акцентуванням власне дії. Цей суфікс був досить продуктивним у староукраїнській мові й використовувався для творення назв особи-діяча від дієслівних основ: засідатель, вихователь. У науковій та технічній термінології нові назви на -тель не продукуються.
Семантичну функцію діяча реалізують запозичені суфікси -ист/-іст, -ор/-тор, -ар/-яр. Запозичені агентиви творяться за моделлю „предикат + суб’єкт”. Серед досліджених нами агентивів виділяємо незначну кількість утворень на ‑ист/-іст: гальванотипіст, колорист, геодезист, пробіст  (високого друку), координографіст, пірометрист, прожекторист. У дериватах із суфіксом ‑ист/-іст аргумент представлений функціями об’єкта дії, результатива, знаряддя. При творенні агентивів поряд із суфіксом -ист/-іст паралельно використовується суфікс -ник: дренажник, дренажист з видобутку мірабіліту. Як свідчать дефініції, суфікс ‑ист/-іст та ‑ник диференціюються в деяких терміноодиницях за семантичним критерієм: рівень кваліфікації діяча. Значно рідше, ніж формант ‑ист/‑іст, для творення агентивних назв використовується суфікс ‑ар/-яр. Як поліфункціональний, він формує назви осіб за дією, сполучаючись з дієслівними або іменниковими основами, які можуть вказувати на об’єкт дії, знаряддя, засіб, діяльність: друкар, маляр, золяр, смоляр, вагар. Найчастіше цей формант використовується при ідентифікувальній деривації: оренд–ар, стрічк–ар. Суфіксальні деривати на -ар/-яр є формально-граматичними репрезентаціями предикатно-аргументної структури “той, хто виконує якусь дію”, морфосемема ‑ар/-яр узагальнено представляє результат дії, тобто заміщає аргумент із семантичною функцією результатива: П (дія) + А діяч + А рез.: килим–ар (той, хто виготовляє килими). Морфосемема ‑ар/-яр формує суфіксально-об’єктний тип структур іменників: П (дія) + А діяч + А.об: квітник–ар (той, хто вирощує квіти). У творенні загальних назв осіб поряд із суфіксом -ар/-яр паралельно використовується суфікс -льник/-ник: фарбува–льник – фарбар, дробильник – дробар. Основна частина паралелей із суфіксами -ник/-ар є нормативною і будь-яких обмежень у функціонуванні не має. Досить часто відповідниками російських словотвірних моделей з кінцевими терміноелементами -вод, -вар, ‑гон, -дел в українській термінології виступають номени з словотворчими засобами -ар/-яр, -роб: смоляр (рос. смоловар), плотар (рос. плотовод). У технічній термінології функції діяча передає продуктивний суфікс ‑атор/‑тор. Названі деривати корелюють з компонентами семантичної структури, представленої предикатом, що позначає дію, і аргументом-суб’єктом – її виконавцем П(дія) + А діяч: тарифікатор – (той, хто визначає тариф), дезінфектор – (той, хто здійснює дезінфекцію). Семантичним еквівалентом форманта -атор/-тор є його відповідник -ізатор/-изатор. Агентивні назви із суфіксом -ізатор/-изатор тотожні за семантикою агентивам на -атор/-тор за умови наявності у предикатах семи активної конкретної фізичної дії: механізатор.
У цьому ж розділі досліджено дериватори з усталеною функцією семантичної предметності, що виконують семантичну функцію знаряддя. Багатозначність формантів -ник/-льник, -ач, -чик/-щик, ‑ор/-тор, -ер полягає в тому, що вони використовуються в структурах найменування знарядь, речовин та в структурах на позначення носія стану.
Сучасні загальномовні словники відзначають функціонування омонімів з суфіксом ‑ник/‑льник, наприклад: Планувальник¹.”Фахівець із планування; той хто займається плануванням”. Планувальник². „Механічне знаряддя для вирівнювання поверхні ґрунту (поливних, зрошувальних ділянок і т. ін.)”, тоді як „Російсько-український словник наукової термінології. Математика. Фізика. Техніка. Науки про землю та космос” (К., 1998) засвідчує вживання названої лексеми лише зі значенням агентивності.
Аналіз агентивних назв виявив такі тенденції: для творення назв інструментів ширше використовується словотвірний тип із формантом -ач (зволожувач, отверджувач); назви апаратів, механізмів сформовані за допомогою суфікса -ник (нагрівник, навантажник). Агентиви частіше утворюються за допомогою форманта -ник/-льник (бурильник, тесальник). В утворенні назв інструментів, пристроїв та агентивів на -ач, -льник використовуються тільки дієслова недоконаного виду.
Значний масив термінів у сучасній українській мові становлять лексеми з суфіксом -к- та його варіантами -івк-, -овк-, -ок-, -ачк-, ‑учк-, -ячк-. Якщо в системі української мови ці афікси вживаються зі значенням пестливості, зменшеності, то мова науки нейтралізує значення демінутивності. Продуктивний афікс ‑к- (та його варіанти) у процесі номіналізації та десубстантивації виявляє поліфункціональний характер. У технічній термінології за допомогою суфікса -к- (та його варіантів) від іменникових основ утворюються терміни, що називають частину якогось пристрою чи механізму, знаряддя праці, результати праці. Наприклад: клітин-к-а, заглуш-к-а, струж-к-а. Як підтверджують сучасні лексикографічні праці, серед технічних термінів з формантом -к- наявні такі, що мають кілька значень, тобто, називаючи і дію, і предмет, вони зумовлюють виникнення полісемічного паралелізму в сучасній українській технічній термінології, наприклад: зарубка – „виїмка взагалі або спеціальна позначка на чому-небудь, зроблена сокирою, ножем чи іншим знаряддям”; зарубка – гірн. „Те саме, що зарубування / Розкривати пласт (руди, вугілля і т. ін.), готуючи його для відбою.” Сучасні термінологічні словники кодифікують паралельно лексичні одиниці з формантами -к(а) та -енн(я), -анн(я), тобто фіксуємо варіантні лексичні одиниці: (дія) обкладання, обкладка; (те, чим обкладено) обкладка; (дія) обмотування, обвивання, обмотка; ( те, чим обмотано) обмотка, обвитка. У проаналізованих джерелах чіткого розмежування опредметненої дії та предметності в семантиці термінів немає. В останніх лексикографічних виданнях спостерігається тенденція до специфікації суфікса -к-, що позначає предмет або знаряддя дії.
У дослідженні розглянуто дериватори із узагальнювальною семантикою опредметненої дії або процесу, які утворюються за допомогою -нн(я), -енн(я), -анн(я), ‑тт(я) від дієслівних основ. Ці утворення зберігають видорозрізнювальні суфікси: незакінчена чи повторювана дія передається віддієслівними формами на -юванн(я); наслідок дії чи факт дії – формами термінів на -енн(я).
Серед термінологічних найменувань виділяємо варіантні лексеми для позначення різноманітних методів, процесів з формантами -аці(я) та ‑анн(я), порівняймо: калібрація, калібрування, кальцинація, кальцинування. Аналіз термінологічних одиниць із названими формантами дає підставу розмежовувати семантику терміноодиниць з названими дериваторами, тоді як у загальновживаній мові їхня семантика не диференціюється.
У лексиці наукової мови виділяються найменування абстрактних понять ознаки на позначення властивості речовин, явищ, станів, величин. Більшість термінів названої категорії є афіксальними утвореннями деад’єктивного походження. Значну кількість серед них становлять термінологічні номени, утворені за допомогою транспозиційного суфікса -ість, наприклад: фаутність, солоність, абразивність, хвилястість, аморфність, коаксіальність, клинуватість.
У термінологічних словниках виявлено функціонування паралельних форм на -ість/‑подібність, наприклад: клинуватість, клиноподібність, клинчастість, хрестоподібність, хрещатість. Враховуючи функціональну тотожність форманта -ість та суфіксоїда -подібність, можемо стверджувати, що в технічній термінології (на відміну від біологічної та ін.) при виборі певної лексичної одиниці доцільно віддати перевагу формам на -ість.
У третьому розділі ”Нормативність суфіксальної деривації термінів-ад’єктивів” звернено увагу на словотвірні особливості прикметників, що виступають у функції термінів, точніше, є складовою частиною термінологічних словосполучень на зразок: циліндричний тягар, балочні злуки. Ядро системи термінологічних прикметників становлять похідні, утворені за допомогою форманта -н- (21,4%). Серед десубстантивних ад’єктивів у термінології засвідчуємо функціонування паралельних утворень з суфіксами -н-, -ов-/-ев-, ‑ан-, які мають спільне словотвірне значення „належний тому чи виготовлений з того, на що вказує твірна іменникова основа”, наприклад: стальний – сталевий, бетонний – бетоновий. Спостережено вживання ад’єктивних одиниць, утворених від іменників з конкретним предметним значенням (назв речовин, мінералів тощо) за допомогою співвідносних формантів на -н(ий) і -ов(ий), без помітного розрізнення значень, наприклад: цементний – цемéнтовий і цементóвий; динамітний – динамітовий, карданний – кардановий, балонний – балоновий, мазутний – мазутовий, шпульний – шпульовий. Для вираження значення „пов’язаний з виробництвом чогось, що відноситься до якого-небудь виробництва” перевага надається утворенням на ‑ов(ий), -ев(ий), оскільки саме ці ад’єктиви виражають відносну ознаку, наприклад: геол., техн. жирний (розчин, торф, шрифт); техн. жировий (жирова емульсія).
Менш продуктивними є форманти -альн-/-яльн- (8,35%), -ичн-/-ічн- (6,76%), ‑аст‑/‑яст‑,‑част- (5,9%), -ськ-, -цьк- (4,03%), -ан-/-ян- (3,74%), -очн- (3,6%). Суфікс -ист-(2,73%) також характерний для творення термінологічних ад’єктивів. Постпозитивний афікс -уват- (2,59%) позначає в терміноодиницях невеликий ступінь вияву ознаки. Незначну кількість лексем утворюють суфікси -к- (1,73%), -івн- (1,01%), -арн-/-ярн- (0,86%). Поодинокі лексичні одиниці утворює формант -ів- (0,14%).
Синонімія прикметникових словотворчих суфіксів спостерігається у суфіксальних термінологічних одиницях на позначення якісних характеристик, що зумовлено їхнім кількісно-оцінним словотвірним значенням. До таких суфіксів зараховуємо дериватори ‑ат-, -аст-, -ав-, -ист-, -ив-/-лив-, ‑уват-, -ит-/-овит-.
Відзначаємо, що в технічній термінології поряд із суфіксами -ат-, -чат- із словотвірним значенням „такий, що характеризується інтенсивним виявом ознаки” використовуються форманти -аст-, -ист-, -част-, наприклад: поластий, стеблистий, голчастий, жолобчастий, коробчастий. Термінологічні одиниці з суфіксом -чат- можуть вказувати і на подібність за формою, наприклад: зубчатий, лінійчатий.
За нашими спостереженнями в науковій та технічній термінології немає чітких критеріїв уніфікації термінологічних одиниць на позначення понять, схожих із певними предметами чи явищами, оскільки на нормативність творення того чи іншого терміна впливають не тільки рекомендації лінгвістів, а й традиція вживання терміна, його функціонування в спеціальній літературі та практиці.
У сучасній науково-технічній мові помітно зросла регулярність словотвірних типів на позначення властивостей об’єктів і суб’єктів дії прикметниками з формантом -льн(ий) чи описовими конструкціями „який(що) + дієслово”: затискувальний, який (що) затискує; закручувальний, який (що) закручує; струшувальний, який (що) струшує. Серед ад’єктивних одиниць на означення властивостей предметів функціонують варіантні утворення з суфіксами -льн- та -очн-, наприклад: запресовувальний / запресовочний; заклепувальний / заклепочний. У сучасній літературній мові спостерігаємо витіснення словотвірних типів із суфіксом -очн- і заміну їх термінами із суфіксом -льн-. Названа тенденція відбиває динаміку сучасної дериваційної норми.
Прикметникові термінологічні одиниці як лексико-граматичний клас постійно поповнюються за рахунок ад’єктивації дієприкметника, який виражає ознаку за відношенням до дії. Серед аналізованих термінів засвідчені одиниці, утворені за допомогою суфіксів -уч-/‑юч-, ‑ач-/‑яч-, -л-, -ен-, -н-, -т-, -уван-. Названі дериватори виражають у дієприкметниках формальну ознаку активно діючого предмета.
У сучасній українській мові наявна тенденція до уникнення активних дієприкметників на -уч-/-юч-, як таких, що не властиві українській мові. Проте в аналізованих спеціальних текстах спостерігаємо паралельне використання форм на -уч-/-юч- та -льн(ий), порівняймо тлумачення відповідних термінів та їх уживання в текстах: „Зрозуміло, що найбільше відхилення профілю деталі буде спостерігатись на ділянках, які утворюються ріжучими кромками з найбільшим кутом нахилу дотичної до ПІП з віссю дискової фрези”; „При цьому з робочої поверхні зуба різальним інструментом (шевером) зрізується дуже тонка стружка”. Сучасна загальнолітературна норма рекомендує вживати деривати на -уч-/-юч- в тих випадках, коли дієприкметник виступає у функції прикметника, або коли зазначений формант диференціює значення термінологічних одиниць.
Серед прикметникових суфіксальних одиниць, що вживаються в технічній термінології, виділяємо ад’єктиви з суфіксом -л-: прониклий, горілий, спіклий, що виражає ознаку діючого предмета чи ознаку результату дії, якої набув предмет, або стану, в який предмет перейшов. Аналіз суфіксальних ад’єктивів на -л- дає підставу говорити про те, що в лексемах із вказаним дериватором твірною виступає дієслівна основа. При цьому семантика похідного мотивується значенням твірної основи, а транспозиційний суфікс -л- реалізує функцію означення.
Як свідчить досліджений матеріал, найуживанішими в технічній термінології є дієприкметники на -н(ий), -ен(ий), які виражають ознаку, надану одному предметові іншим певною дією, наприклад: сальник розвантажений, пружина кручена. Дієприкметники з суфіксами -ен-/-єн- утворюються від основ дієслів 1 особи однини, що становить дериваційну норму, наприклад: розколо-ти – розкол(ю) – розкол-ен(ий); приґвинти-ти – приґвинч(у) – приґвинч-ен(ий); налагоди-ти – налагодж(у) – налагодж-ен(ий), крути-ти – круч(у) – круч-ен(ий).
Дієприкметники, мотивовані однаковою дієслівною основою, мають паралельні суфіксальні форми на -н(ий), -т(ий), наприклад: притисн-ен(ий), притисн-ут(ий), перемкн-ен(ий), перемкн-ут(ий). Такі дієприкметники творяться від дієслів з основами на -о-, наприклад: колоти – колений, колотий та -ну-: розгорнути – розгорнений, розгорнутий. Паралельні утворення з суфіксами -н-, -т- є семантично рівнозначними, про що свідчить кодифікація у спеціальних словниках, де ці лексеми подаються в одній статті як тотожні.
У проаналізованих спеціальних словниках кодифікованими є структурні варіанти семантично тотожних дієприкметників, які відбивають особливості твірних дієслівних основ, наприклад: натискний // натисканий; накладний // накладений; наклепний // наклепуваний. Лексеми із названими суфіксами позначають перебування об’єкта у стані пасивної дії.
У Висновках узагальнено результати дослідження, з яких найголовнішими є такі положення:
1. Вітчизняна технічна термінологія у словотвірному аспекті становить сукупність ієрархічно зв’язаних лексико-тематичних груп та термінотвірних гнізд, що базуються на словотвірній системі національної літературної мови. Найпоширенішим способом творення технічних термінів є постпозитивна чиста афіксація.
2. Кодифікація лексичної одиниці є головною формою свідомого впливу на дериваційну норму. Основними тенденціями кодифікації суфіксальних дериватів у проаналізованих словниках кінця ХХ століття є: зменшення російських кальок (уникання віддієслівних іменників на -к(а); переклад активних дієприкметників прикметниками, іменниками; творення агентивних назв); орієнтація на мовні норми 30-х рр. (повернення до активного терміновживання окремих термінів, вилучених з ужитку впродовж 30-70 рр.); створення нових термінів з орієнтацією на термінологію англійської та інших західноєвропейських мов.
3. Серед словотворчих суфіксів найвищим ступенем реалізації семантико-синтаксичної функції на позначення агентивності відзначаються суфікси -ник/-льник, -ач.
4. В агентивних назвах між вихідними основами та похідними лексемами існують такі тенденції: а) твірна основа в дериватах V + -ник вказує на діяльність; б) твірна основа в дериватах N + -ник вказує на продукт діяльності чи на об’єкт діяльності.
5. Субстантиви на -нн(я), -тт(я) з узагальненою семантикою опредметненої дії або процесу становлять 11,45% досліджених одиниць сучасної технічної термінології. Зазначені лексеми утворюються як від префіксальних, так і від безпрефіксних дієслів із різними суфіксами. Ці утворення зберігають видорозрізнювальні суфікси: коли в контексті йдеться про незакінчену чи повторювану дію, рекомендовано вживати форму на -юванн(я), якщо ж ідеться про наслідок чи констатацію дії, вживаються форми названих термінів на -енн(я).
6. Віддієслівні іменники на -нн(я), -тт(я) виражають дії, процеси, стани, що розгортаються; віддієслівні іменники з нульовим суфіксом вживаються на означення процесів, дій та станів з результативним відтінком.
7. Словотвірне значення „абстрактна процесуальна ознака” передається іменниковими словотворчими суфіксами. Серед них найпродуктивнішим є ‑исть/‑ість, який використовується на позначення якісно-кількісної ознаки стану, властивості, величини, та -аці(я), що функціонує в назвах різноманітних явищ, процесів, методів. Загальнолітературна норма не диференціює варіантних найменувань з формантами -аці(я), -анн(я), тоді як у термінологічній лексиці існує тенденція до розмежування їхньої семантики.
8. Дослідження словника сучасних термінів показало, що на позначення якісної, відносної чи кількісної ознаки знарядь праці, пристроїв, приладів, механізмів і процесів у технічній термінології використовуються ад’єктивні одиниці, які становлять 35,1% від загальної кількості дослідженої лексики.
9. Відповідно до мотивації аналізованих прикметників та їх семантики у термінотворенні виділено такі семантичні моделі на позначення ознак предметів:
- „пов’язаний з виробництвом чогось, стосується якого-небудь виробництва” – N + -ов(ий), N + -ев(ий)/-єв(ий);
- „належний тому чи виготовлений з того, на що вказує твірна основа” – N + -н(ий), N + -ов(ий), N + -ев(ий)/-єв(ий) , N + -ан(ий)/-ян(ий);
- „такий, що характеризується інтенсивним виявом ознаки” – N + -аст(ий)/-яст(ий), -част(ий), N + -ист(ий), N + -ат(ий);
- „має ознаки того, що названо мотиваційним іменником” – N + -уват(ий)/‑юват(ий);
- „такий, що позначає відношення до чогось” – N + -ичн(ий)/-ічн(ий);
- „такий, що відноситься до чого-небудь” – N + -ськ(ий), N + -арн(ий)/ -ярн(ий).
10. На позначення здатності до певної дії, призначення та властивості виділяємо такі семантичні групи з відповідними засобами вираження:
- „призначений для будь-якої дії, названої твірною основою” – V + -н(ий), V + ‑овн(ий), V + ‑анн(ий)/-янн(ий)/-енн(ий);
- „здатність чого-небудь виконувати активну дію, спрямовану на щось” – V + -івн(ий)/‑льн(ий);
- „має потенційну чи динамічну ознаку, схильний до її вияву” – V + -ив(ий)/‑лив(ий);
- „такий, що означає властивість і здатність до певної дії” – V + -к(ий).
11. Дериваційна професійно-термінологічна норма – це сукупність оптимальних для вираження спеціальних понять словотворчих засобів (словотвірні моделі, словотворчі афікси), які репрезентують поняттєву мотивацію термінів і забезпечують їх класифікаційну регулярність.
12. Визначення прескриптивної дериваційної норми стосовно мовних норм термінологічних одиниць можливе на основі виявлення закономірностей і тенденцій творення термінів у професійній термінології з урахуванням соціолінгвістичних аспектів.
|
