Експресивно-виражальні можливості трансформованих стійких сполучень слів (на матеріалі української преси кінця XX – початку XXI століття)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Получил заказанную диссертацию очень быстро, качество на высоте. Рекомендую пользоваться их услугами. Отправлял деньги предоплатой.
Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!


Название:
Експресивно-виражальні можливості трансформованих стійких сполучень слів (на матеріалі української преси кінця XX – початку XXI століття)
Альтернативное Название: Экспрессивно-выразительные возможности трансформированных устойчивых сочетаний слов (на материале украинской прессы конца XX - начала XXI века)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У „Вступі” обґрунтовано вибір теми дисертації та її актуальність, сформульовано мету дослідження, визначено його об’єкт, предмет та наукову новизну. Установлено теоретичну й практичну значущість одержаних результатів, окреслено джерела ілюстративного матеріалу.


У першому розділі „Мова преси як об’єкт дослідження” з’ясовано стан вивчення мови газетно-журнальної періодики в українському мовознавстві, визначено основні аспекти й напрями дослідження мови преси, проаналізовано її визначальні риси, розглянуто засоби вираження мовленнєвої експресії в газетно-журнальних жанрах сучасної української періодики.


У межах нормативно-стилістичного напряму мову періодики вивчають з погляду її відповідності нормам літературної мови. Функціонально-стилістичний напрям пов’язаний з трактуванням мови газети як особливого об’єкта. Основними аспектами дослідження мови газетно-журнальної періодики є власне-семантичний, структурно-семантичний, семантико-стилістичний, прагмастилістичний, комунікативно-прагматичний та функціональний.


Мова преси орієнтується на загальнолітературні норми, у ній вироблені певні соціальні та мовні стереотипи, наявні мовні кліше як специфічні форми швидкого відтворення та сприймання інформації. Водночас вона віддзеркалює новації в лексичному складі та словотвірній будові, активні процеси в синтаксисі й нові тенденції в стилістичній системі літературної мови.


Для сучасної української преси характерне вживання суспільно-політичних та соціально-економічних термінів, розмовної лексики, молодіжного сленгу, суржику, авторських новотворів, багатозначної образної лексики, іншомовних слів, передусім англіцизмів та американізмів, і водночас активізація застарілої лексики; широке використання літературних цитат, афоризмів, власне фразеологізмів, крилатих висловів, прислів’їв та приказок; інтенсивне продукування складноскорочених слів, нетрадиційних абревіатур, відабревіатурних утворень, словотвірних оказіоналізмів. Синтаксисові сучасної періодики властиві окличні, питальні, риторично-питальні, спонукальні речення та парцельовані конструкції. Напр.: „Правда ж, ви хочете знати правду? Обирайте газету, яка не мовчить!” (Україна молода, 2003, 4 листопада); „Втручатися в наші справи не може ніхто. Крім Москви. Так вважає МЗС України” (Нація і держава, 2004, 27 січня).


Експресія оживлює виклад, створює відчутний ефект впливу на читача. Основними емоційно-експресивними засобами є стилістично забарвлені лексеми та різні тропи: метафори, епітети, антоніми, образні порівняння тощо. Напр.: „Уже кілька років стукається до наших малоросійських сердець чоловік із іскрою Шевченка в душі, закликає нас до єдності...” (Слово Просвіти, 2003, 28 травня-3 червня); „Нас поневолили, а ми будемо святкувати?!” (Шлях перемоги, 2004, 21 січня); „А потім спохопилися: таж у бюджеті дурниць більше, ніж у Мурчика бліх (Сільські вісті, 2004, 13 січня). Експресивність тексту посилює також використання однорідних членів речення, лексичних повторів та вставних конструкцій. Окличні й риторичні речення надають особливої емоційно-експресивної насиченості контексту, виступаючи водночас засобом вираження авторської позиції. Напр.: „Навіщо нам той Ірак?” (Українське слово, 2004, 31 березня-6 квітня); „Україні не потрібні політики, ціна яким – гріш!” (Українське слово, 2004, 31 березня-6 квітня).


Другий розділ „Трансформація в системі способів оновлення мови преси” присвячено визначенню суті трансформації як окремого лінгвістичного явища, розмежуванню трансформації та варіантності фразеологічних одиниць, обґрунтуванню контамінації як окремого прийому структурно-семантичної трансформації.


Трансформація стійких словосполук є одним із найпроблемніших питань у мовознавстві, оскільки вона зумовлена насамперед позамовними чинниками. Зміна суспільних орієнтирів, потреба в номінації нових явищ, посиленні експресивних функцій мови активізували переосмислення фразеологічного матеріалу. Структурно-семантичні модифікації створюють динамічну модель змісту, яка набуває виразової сили в контексті й дуже часто відбиває особисте бачення, усвідомлення автора.


Трансформація – це видозміна структури стійких сполучень слів, яка спричиняє зрушення в їхній семантиці, унаслідок чого узуальна форма стійких словосполук протиставляється їхній оказіональній формі. Трансформи в мові сучасної української преси мають яскраве емоційно-експресивне забарвлення.


Складність розмежування лексичних варіантів і трансформованих словосполук полягає в тому, що якоюсь мірою перетинаються схожі між собою мовні процеси, адже і перші, і другі є наслідком видозміни певного лексичного компонента.


Варіантність і трансформація стійких сполучень слів – різні мовні явища. Лексичні варіації – це синонімічні заміни компонента (компонентів), які  не порушують семантичної тотожності, синтаксичної функції усталеної одиниці, характеризуються традиційністю вживання, прийняті узусом, зафіксовані в словниках, пор.: за царя Гороха (Томка, Панька, Хмеля); наговорити (набалакати, намолоти, наплести) сім мішків (сім кіп, три мішки) гречаної вовни; стерти в порошок (попіл, борошно). Вони є закономірною ланкою у процесі мовної еволюції. Найвищий ступінь варіювання виявляють ті стійкі словосполучення, компоненти яких слабко поєднані між собою семантично. Граматичні варіанти стійких зворотів породжені їхньою здатністю вступати в граматичні зв’язки з іншими мовними одиницями тексту, вживатися не ізольовано, а як структурні елементи контексту: „Хоч-не-хоч треба було щось робити, отож гірничо-металургійні бізнесові кола кинули оком, на чому б можна компенсувати втрати” (Україна молода, 2003, 23 січня), пор. вихідне: кидати / кинути оком.


Авторська заміна компонентів зумовлена контекстом чи певними стилістичними завданнями, спричиняє зрушення в семантиці та стилістичному забарвленні традиційних одиниць, супроводжується актуалізацією їхньої внутрішньої форми, характеризується індивідуальним вживанням. Обов’язковою умовою трансформації є її цілеспрямований характер. Унаслідок трансформації утворюються нові словосполуки переважно оказіонального характеру. Лише поодинокі з них переходять до стійких сполук слів загального вжитку. Трансформація значною мірою руйнує структурно-семантичну монолітність усталеної словосполуки й створює якісно новий її тип. Напр.: „За дурною головою нема й мікрофону спокою” (Перець, 1999, № 6); „Птахи гнізда Дніпропетрова” (Україна молода, 2000, 21 червня); „Як вижити освіті в авгієвому суспільстві” (Україна молода, 2004, 31 березня).


Між замінюваними й новими компонентами відбувається складна семантико-експресивна та контекстно-стилістична взаємодія. Семантика й експресивне забарвлення замінюваних компонентів і субститутів пов’язані, створюють потрібний значеннєвий і стилістичний ефекти, пор.: „Президентське око” (Голос України, 1996, 9 жовтня). Асоціація „президентське – видюче” встановлюється в межах стійкого сполучення, а функціональна умотивованість – у контексті. Або інший приклад: Бідний студент думкою багатіє” (Україна молода, 2001, 1 червня), де наявне співвідношення „дурень – бідний студент”.


На відміну від нормативних варіантів для творчої трансформації звичайним є явище заміни якогось компонента на антонімічне слово: „Не лізь поперед батька... в рай” (Голос України, 1997, 10 листопада); на групу слів: Сотні мільйонів гривень викинуто на вітер” (Час, 1999, 14 січня). У фразеологічних  одиниць з парною, симетричною організацією, що мають структуру складних речень або речень з відокремленими зворотами, зазнає змін здебільшого друга частина або компоненти другої частини: „Робота не вовк – із лісу не прибіжить (Вечірній Київ, 2001, 26 січня); „Платон мені друг, але у Степана більше грошей (Урок української, 2001, № 1). У трансформованих стійких словосполуках відчутне не просто нове значення, а поєднання загальновідомого з оказіональним.


Фразеологічна контамінація – це самостійний прийом структурно-семантичної трансформації, суть якого полягає в поєднанні двох чи кількох стійких сполучень слів на основі значеннєвої, граматичної та функціональної спільності або без будь-якої спільності, що спричиняє утворення індивідуально-авторського сполучення слів. Напр.: „Журналісти „стали на роги”: невже відтепер електронна кореспонденція зазнаватиме втручання та редагування з боку Спецслужб?” (Україна молода, 2001, 23 травня), пор. вихідні: виставляти / виставити роги і стати на диби; „Ще недавно найменший чинуша міг нас з вами без усяких на те підстав з болотом змішати, штурханів надавати! І сходило йому то, як з гуски вода(Голос України, 1994, 24 жовтня), пор. вихідні: сходить з рук і як з гуся вода.


Контамінація стійких словосполук у мові сучасної української преси представлена обмежено. Здебільшого контаміновані вирази трапляються у фейлетонах, оскільки вони сприяють створенню гумористичного ефекту, іронічної інтонації, сарказму. Напр.: „Під сонцем кожен хоче тепле місце мати”  (Перець, 2000, № 10), пор. вихідні: місце під сонцем і тепле місце.


У третьому розділі „Емоційно-експресивний потенціал трансформованих одиниць” проаналізовано найпоширеніші прийоми трансформації на матеріалі власне фразеологізмів, прислів’їв, приказок та крилатих висловів, дібраних з мови української періодики кінця XX – початку XXI ст., виявлено характерні особливості вживання трансформованих словосполук у ролі заголовків, визначено експресивні можливості різних типів трансформованих одиниць.


Узагальнивши різні підходи до визначення прийомів трансформації, виділяємо такі різновиди її структурно-семантичних видозмін: 1) поширення компонентного складу стійких сполучень слів; 2) заміна компонента або компонентів у складі стійких сполучень слів (субституція); 3) скорочення компонентного складу стійких словосполук; 4) натяк; 5) контамінація.


Суть поширення стійких сполучень слів полягає у введенні до їхнього складу нового компонента, який конкретизує інформацію, наближаючи її до тієї ситуації, у зв’язку з якою він уживається. На противагу іншим дослідникам, які вивчали поширення фразеологічних одиниць, ми пропонуємо виокремити три ступені їх поширення: низький (початковий), високий та проміжний, в основу яких покладено можливість проникнення поширювачів до традиційної структури й формального злиття з нею.


Низький – це початковий ступінь оказіонального поширення стійких словосполук, унаслідок якого поширювач не стає їхнім компонентом, тобто не проникає до їхньої традиційної структури. Напр.: „Настав час і нам так діяти, аби якомога швидше загоїлися тяжкі моральні рани тих, хто і досі відчуває себе незаслужено скривдженими” (Урядовий кур’єр, 2000, 18 липня).


Високим є ступінь, за якого введені поширювачі стають компонентами стійких сполучень слів. Новоутворена індивідуально-авторська словосполука здебільшого входить у мовлення політиків і журналістів, стає узвичаєною, але словники її ще не фіксують. Вона характеризується певною стійкістю й формальною єдністю. Прикладом такої одиниці може слугувати словосполука гордіїв вузол соціальних проблем, утворена внаслідок поширення крилатого вислову гордіїв вузол іменниковим словосполученням соціальних проблем. Напр.: „... державі нашій, урядові вкрай необхідно розв’язати свій „вузлик” – гордіїв вузол соціальних проблем (Голос України, 1997, 1 вересня).


Суть проміжного ступеня полягає в тому, що введені компоненти органічно проникають до складу стійкої словосполуки і є контекстуально-актуальними, але новоутворені одиниці характеризуються одноразовістю використання й індивідуальною авторською належністю. Напр.: Троянський кінь Російської імперії (Східний часопис, 1999, 19 травня).


 Найсприятливіші умови для поширення мають власне фразеологізми, бо вони переважно двокомпонентні, тому мають більший, порівняно з іншими стійкими словосполуками, резерв для поповнення свого складу. Оказіональні поширювачі займають здебільшого інтерпозицію щодо компонентів фразеологізму, виступаючи щодо одного з них узгодженим означенням. Напр.: „Газета дорослішає на очах, змінює поліграфічне обличчя (За вільну Україну, 2000, 26 грудня). Рідше власне фразеологізми зазнають поширення в препозиції й постпозиції: „А той, через дорогу, я його так і зву – північний сусід, на боротьбі зі шкідниками останні зуби з’їдає” (Перець, 2000, № 5). Цей прийом структурно-семантичної трансформації часто поєднується з парцеляцією поширювача, пор.: „Зараз на всіх перехрестях аж перечіпаємось від крику: біжимо в Європу. Мчимо на всіх парах. Язиком (Сільські вісті, 2002, 6 грудня). Поширювачі конкретизують, уточнюють значення словосполуки, посилюють інтенсивність вияву ознаки, надають їй більшого емоційно-експресивного забарвлення, сприяють створенню різних стилістичних ефектів.


Для прислів’їв та приказок характерне постпозитивне поширення. Оказіональні поширювачі істотно змінюють семантику народного виразу, ставлячи під сумнів його узагальнену життєву закономірність. Унаслідок поширення прислів’я набуває нового значення, зумовленого сучасністю. Напр.: „Язик до Києва доведе, а мова – до Москви (Україна молода, 2000, 21 червня).


Одним із різновидів поширення народних висловів є додавання  до них авторського коментарю, унаслідок чого утворюються складні багатокомпонентні речення з різними типами зв’язку. Напр.: „Можливо, й добре там, де нас немає, але багатьом зовсім непогано й там, де ми є(Перець, 2000, № 7); Скромність справді прикрашає людину, але вся проблема в тому, що її важко помітити” (Президентський вісник, 2001, 27 липня-2 серпня).


Рідше зазнають поширення крилаті вислови. Журналісти поширюють ті крилаті вислови, які граматично організовані за моделлю словосполучення  або складаються з одного слова. Означення-поширювачі в препозиції конкретизують іменникові компоненти: Американський Геракл у мексиканських авгієвих стайнях (Україна молода, 2003, 23 січня);Нафтова війна і мир(Самостійна Україна, 2003, 29 листопада-5 грудня). Оказіональні компоненти крилатих виразів можуть виступати і в постпозиції, виконуючи роль неузгоджених означень: Дамоклів меч імпічменту, здається, більше не висить над Клінтоном” (Україна і світ сьогодні, 1998, 7-13 листопада).


Другим прийомом структурно-семантичної трансформації є заміна компонента або компонентів стійкого сполучення слів словами вільного вжитку. Нове слово-субститут завжди сприймається на фоні традиційного, воно вливається в загальну семантику й вступає у взаємодію з усією узвичаєною словосполукою, спричиняючи як структурні, так і семантичні зрушення. Кожен тип стійких сполучень слів має свої особливості щодо заміни компонентів. У фразеологізмах замінюється переважно залежний компонент, оскільки стрижневий є носієм семантики одиниці і його модифікація може призвести до втрати зв’язку трансформа з унормованим фразеологізмом. Напр.: Заґратоване коло. Мазура звільнили, а Шкіля попросили залишитись” (Україна молода, 2001, 30 травня), пор. традиційне: зачароване коло. Відчутних змін зазнає структура фразеологізму в разі заміни узвичаєного складника морфологічно неспорідненим словом або словосполученням. Напр.: „ ... коли невільник бере до рук каменюку, аби розбити собі кайдани кругом підіймається такий лемент, таке верещання, таке гикання, такі прокльони й погрози, що мурашки по спині тільки – шух! шух!...” (Перець, 1994, № 20);Мільйони бюджетних гривень пускає за вітром організація з неоковирною назвою УНКМО” (Сільські вісті, 2002, 22 жовтня). Між нормативними складниками й авторськими субститутами здебільшого не простежуються системні зв’язки, оскільки заміна умотивована контекстом. Але вони можуть перебувати в тематичних, синонімічних, антонімічних та паронімічних відношеннях. Напр.: „У нього на фізіономії написано, що він замислив необдуманий вчинок” (Перець, 2000, № 1). Лексична субституція сприяє виявленню у фразеологізму додаткових, більш конкретних відтінків значення.


У прислів’ях та приказках замінюють переважно компоненти другої частини. Субституцію використовують цілеспрямовано, з певною стилістичною метою: для посилення виразності, експресивності, актуалізації, оновлення народного вислову, його конкретизації. Напр.: „Не мала баба клопоту... підписалася за референдум” (Час, 2000, 10 березня); „З давніх-давен народна мудрість гласить: хліб – усьому голова. А в наші часи все навпаки: усьому голова – енергоносії(Сільські вісті, 2002, 3 жовтня).


Прийом заміни компонентів крилатих висловів у мові української преси помітно активізувався останнім часом. Оновлені вирази набули нової семантики у зв’язку з реаліями сьогодення. Пор. модифікації відомого виразу Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти: „Скажи мені, де працюєш, і я скажу, скільки місяців ти не отримуєш зарплату(Перець, 2000, 31 травня); „Скажи мені, як ти голосував, і я скажу, хто ти” (Україна молода, 2001, 31 травня).


Оказіональне скорочення компонентного складу стійких сполучень слів має широкий діапазон прагматичної дії. Основна його мета – привернути увагу читача та стимулювати його до прочитання певної інформації. Лінгвістичну основу скорочення становить перерозподіл семантики всієї стійкої словосполуки на окремі її компоненти. З-поміж різних типів стійких сполучень слів редукції зазнають передусім прислів’я та приказки, що зумовлено багатокомпонентністю їхньої структури та легкістю відтворення цих народних висловів носіями української мови. Здебільшого скорочується їхня постпозитивна частина, що має характер додаткового уточнення, пояснення, доповнення, іншого логічного висновку, які безпосередньо чи опосередковано випливають з препозитивної частини. Напр.: „Ой ти, доленько тернова... Життя прожити(Сільські вісті, 2002, 29 жовтня).


У власне фразеологізмах опускають і дієслівні, й іменні компоненти, що сприяє образному вичленуванню ситуації та відповідному її оцінюванню. Напр.: На кону – незалежність” (Українське слово, 2003, 5-11 жовтня); „Зуби – на полицю!” (Сільські вісті, 2002, 21 червня); „Нас, піддослідних, весь час закликають засукати рукава, набратися терпіння, затягти тугіше ремінь. Ми слухняно засукуємо, набираємось, затягуємо(Перець, 1994, № 23).


Характер скорочення крилатих висловів залежить від їхньої традиційної структури: у багатокомпонентних цитатах, афоризмах залишається переважно початкова частина, що відбиває основне семантичне й експресивне навантаження. Напр.: „Чи є така квітка? Якби ж ми вчилися як треба...” (Президентський вісник, 2001, 20-26 січня). Крилаті вирази, структурно оформлені як складні словосполучення, можуть скорочуватися різними способами, проте найчастіше редукуються їхні початкові й кінцеві компоненти. Напр.: „... І видовищ!” (Голос України, 1996, 29 вересня); „Пожала бурю” (Сільські вісті, 2002, 16 серпня).


Натяк є одним з основних способів структурно-семантичної трансформації прислів’їв та приказок, що зумовлено їхньою семантичною місткістю, яка в оказіонально-мовленнєвому вживанні переходить на окремі компоненти цих висловів. Під впливом авторського розуміння усталеного значення вони набувають іншого стилістичного забарвлення. Для прислів’їв і приказок найхарактерніші такі типи натяку: 1) вживання в контексті одного чи кількох компонентів або однорідних з ними компонентів: Яблуко” продовжує справу „яблуні(Україна молода, 2002, 31 листопада); „Не хотілося б виглядати отим болотним куликом, але, здається, моя Луганщина тут перевищила всі рекорди      за  кількістю  вихлюпнутого  на  екрани  бруду”  (Україна  молода, 2002, 4 квітня);


2)  використання   всіх   компонентів,  але  за   зразком   вільного   слововживання:


„... сам екс-суддя, напевно, уже переконався у справедливості відомого прислів’я про суму і тюрму, від яких народна мудрість рекомендує не зарікатися(Україна і світ сьогодні, 2001, 28 листопада-3 серпня).


Рідше такого перетворення зазнають власне фразеологізми й крилаті вислови, унаслідок чого їхній компонент або їхні акцентовані компоненти набувають фразеологічно зумовленого значення. Напр.: Яма ближньому” (Перець, 1999, № 2); Тиха сапа” міністра Лавриновича. Що важливіше: бути слугою народу чи адвокатом влади?” (Україна молода, 2004, 9 січня); „Отож, буття визначило, що треба жваво поновлювати призабуту з радянських часів технічну співпрацю...” (Україна молода, 2000, 21 червня).


Контаміновані одиниці в мові газетно-журнальної періодики є важливим джерелом емоційно-експресивної насиченості. Вони мають яскраве прагматико-стилістичне спрямування й виконують функції лаконізації, естетизації мовлення адресанта. Журналісти поєднують здебільшого власне фразеологізми або власне фразеологізми та прислів’я й приказки. Напр.: „А нас у відповідь – пикою в калюжу(Молодь України, 1999, 12 жовтня), пор. вихідні: посадити в калюжу й плювати в пику.


У мові сучасної української преси широко практикують комплексні перетворення стійких сполучень слів. Вдале поєднання кількох прийомів структурно-семантичної трансформації наповнює загальновідомі словосполуки новим суспільно-політичним змістом, надає їм більшої значущості, експресивності. В обстежених газетних текстах виявлено такі основні поєднання різних прийомів трансформації фразеологізмів: 1) заміна компонента фразеологізму + поширення його складу + інверсія компонентів: Грозою в парламентському повітрі запахло ще до початку засідання” (Україна молода, 2003, 5 листопада), пор. традиційний: запахло порохом; 2) заміна компонента фразеологізму + поширення його складу + парцеляція поширювачів: Чорнобиль клином вибивають. Журавлиним(Україна молода, 2000, 27 квітня), пор.: вибивати клин клином; 3) скорочення компонентів фразеологізму + поширення його складу: „Нинішні ціни – зашморг на шию селянина(Сільські вісті, 2002, 30 серпня), пор. традиційний: затягати / затягти петлю (зашморг) [на шиї]; 4) натяк на відомий фразеологізм + поширення його складу: Жар-птиця світової економіки може стати прихильною і до України. Але за яких умов?”  (Україна і світ сьогодні, 1998, 26-31 грудня), пор. відомий: спіймати жар-птицю; 5) контамінація + поширення фразеологізму: „А зміна „орієнтації” депутатів, які поповнюють ряди переможців, ніщо інше, як пошук „теплого місця” під парламентським Сонцем(Молодь України, 1999, 25 листопада), пор.: тепле місце і місце під сонцем.


Спостережено кілька типів комплексного перетворення прислів’їв та приказок: 1) скорочення компонентів відомого виразу + заміна одного або кількох компонентів: Грім грянув – міністри перехрестились” (Україна молода, 2000, 27 травня), пор.: Поки грім не гряне, мужик не перехреститься; 2) скорочення компонентів + поширення народних виразів: „Американська коса на іракський камінь” (Україна молода, 2002, 30 липня), пор.: Найшла коса на камінь; 3) заміна компонентів прислів’я, приказки + поширення їхнього складу: „Робота як вовк – не спіймаєш, то й втекти може” (Україна молода, 2004, 13 січня), пор.: Робота не вовк – в ліс не втече; 4) натяк на прислів’я чи приказку + поширення новими компонентами: „Синиця в колгоспному небі...” (Україна молода, 2001, 29 травня), пор.: Краще синиця в руці, ніж журавель у небі.


У газетних текстах установлено також кілька типів комплексної трансформації крилатих висловів: 1) скорочення компонентів вислову + поширення його складу: „Гроші за милю пахнуть криміналом” (Перець, 2000, № 11), пор.: гроші не пахнуть; 2) скорочення компонентів вислову + поширення його складу + парцеляція поширювачів: Збираємо каміння. За пазуху? Або що стоїть за відставкою уряду” (Україна молода, 2002, 15 грудня), пор.: Час збирати каміння; 3) заміна компонентів вислову + поширення його складу: „Час – поганий лікар, коли пролита кров” (Українське слово, 2001, 5-11 квітня), пор.: Час – найкращий лікар; 4) заміна компонента вислову + інверсія компонентів: „Вузли реформ” (Сільські вісті, 2003, 30 жовтня), пор.: Гордіїв  вузол.


Індивідуально-авторський вислів у ролі заголовка вбирає в себе найістотніші елементи наявної в тексті інформації. Найуживанішими є трансформації двох видів: стверджувальні та заперечні. Напр.: „І святі горшки ліплять” (Україна молода, 2000, 11 травня); „Щоб не залишитися з носом(Голос України, 1997, 23 жовтня). До продуктивних засобів трансформації стійких словосполук, ужитих у ролі заголовків, належить також заміна їхньої інтонаційної структури, переважно розповідної на питальну. Напр.: „Старий кінь борозни не зіпсує?” (Україна молода, 2001, 7 червня); „Якщо краса зникне з нашого життя, що ж тоді врятує світ?” (Президентський вісник, 2001, 20-26 січня). Оновлені в такий спосіб стійкі одиниці функціонують у мові української преси або без зміни структури, або із структурно-семантичними перетвореннями як виразники образно-характеризаційного значення.


Трансформовані розмовні фразеологізми привертають увагу яскраво вираженим негативно-оцінним значенням, що зумовлено критичним спрямуванням статей. Вони мають зневажливо-знижене експресивне забарвлення. Напр.: „Ми, діючи за принципом „моя хата скраю”, перебуваємо по вуха  „в радянському народі” (День, 2001, 12 січня). Оновлені розмовні й книжні фразеологізми надають висловленню гумористичного чи сатиричного забарвлення. Напр.: „Не його совість замучила, а він її” (Перець, 1998, № 1); Виліз із шкіри не з того боку” (Перець, 2001, № 1).


Трансформовані прислів’я та приказки слугують важливим засобом посилення експресивності газетної мови, створення сатиричного, гумористичного та іронічного ефекту, поліпшення якості оформлення висловлюваної думки. Своєю влучністю й дотепністю вони викликають естетичне задоволення в читача. Напр.: „З ким у парламенті поведешся, того й наберешся” (Україна молода, 2001, 12 травня); „І хоче душа в Європу – так Азія за колеса тримає” (Україна молода, 2000, 16 червня); „На долари надійся, а про гривню не забувай” (Президентський вісник, 2001, 20-26 січня).


У 90-х роках XX ст. українська преса дала новий імпульс розвитку експресивного потенціалу крилатих висловів різного походження. Вони можуть виражати гумор, іронію, сарказм, набувати зневажливих, знижених та урочистих відтінків, виступати виразними стилістичними засобами негативної характеристики осіб, про яких ідеться в статті. Напр.: „Час лікує все, окрім склерозу” (Перець, 2001, № 9); „Маємо те, що маємо. Питання лише в тому – хто, скільки, звідки і де (Перець, 2003, №1); „У кожного своя ластівка, яка робить у серці весну(Перець, 1999, № 4). Такі оказіональні значення цих виразів відіграють важливу роль у публіцистиці. Завдяки широким емоційним можливостям вони забезпечують, паралельно з іншими трансформованими словосполуками, інформативну гнучкість публіцистичного мовлення. Неоднорідне інформативно-оцінне значення оказіональних крилатих висловів зумовлене різноплановою системою інтерпретації явищ суспільного життя та зміною стилістичних смаків і вподобань.


У „Висновках” узагальнено результати проведеного дослідження.


Трансформація є одним із найпродуктивніших і найефективніших способів оновлення й експресивізації мовних засобів сучасних мас-медіа. Використання трансформованих стійких сполучень слів – власне фразеологізмів, прислів’їв, приказок та крилатих висловів – становить характерну ознаку мови української преси кінця XX – початку XXI ст. Активне функціонування трансформів зумовлене насамперед позамовними чинниками, зокрема демократизацією суспільно-політичного життя в Україні, послабленням цензури, свободою вибору засобів вираження, відкриттям багатьох раніше заборонених тем.


Для сфери фразеології характерна постійна динаміка в значенні й структурі її одиниць. Основним способом виявлення узуальної модифікації фразеологічних одиниць є їхня варіантність, а оказіональної модифікації – трансформація. На відміну від трансформації варіантність не породжує зрушень у семантиці фразеологічних одиниць. Видозміни лексичного складу та граматичної форми цих одиниць, або лексичні та граматичні варіанти, формуються в межах тієї самої семантичної структури й закріплюються традицією. Авторська заміна спричиняє зрушення в семантиці виразу, надає йому більшого експресивного забарвлення, наповнює авторськими конотаціями, обмежена індивідуальним вживанням.


Прийоми конкретної реалізації стійких сполучень слів характеризуються змінами різного ступеня складності порівняно з їхніми кодифікованими типами. До найпоширеніших прийомів структурно-семантичної трансформації стійких сполучень слів належить поширення їхнього компонентного складу, заміна (субституція) компонента або компонентів, скорочення компонентного складу, натяк та контамінація. Найменш використовуваним з-поміж них є прийом контамінації. Функціональна обмеженість контамінованих словосполук у мові преси зумовлена стійкістю, семантичною цілісністю базових одиниць, що ускладнює процес їхньої оказіональної модифікації.


Широко представлені в мові української преси комплексні авторські зміни, бо вони мають величезні експресивно-виражальні можливості. Стилістичний ефект таких перетворень є наслідком акумуляції стилістичних ефектів відповідних простих оказіональних змін.


У сучасній українській пресі трансформи-заголовки стали більш відвертими й розкутими.


Найважливіша стилістична функція трансформованих стійких сполучень слів – створення емоційної, експресивної виразності, що посилює аргументацію, переконання. У процесі перетворення стійкі словосполуки  отримують незвичну форму, яка викликає підвищену реакцію читача, набувають оказіональних конотацій за предметом експресії: емоційних, оцінних позитивних і негативних. Трансформованим власне фразеологізмам властива здебільшого негативна оцінка, знижена експресивність. Вони виражають несхвалення, зневагу, іронію, фамільярність. Крилаті вислови внаслідок трансформації набувають високих, урочистих, піднесених стилістичних відтінків, зрідка – стилістично низьких. Модифіковані прислів’я та приказки сприяють створенню іронічного та гумористичного ефектів.


 


Експресія перетворених стійких словосполук розрахована на добре мовне чуття особи, що їх сприймає. Особлива виразність та стилістична привабливість таких словосполук зумовлена їхньою новизною, свіжістю, несподіваністю, а головне – контрастністю щодо традиційних усталених одиниць.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины