ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОГО ВІТЧИЗНЯНОГО КНИГОВИДАННЯ: ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ, ТЕМАТИЧНИЙ ТА РЕКЛАМНО–ПРОМОЦІЙНИЙ АСПЕКТИ (1991–2003 рр.)



Название:
ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОГО ВІТЧИЗНЯНОГО КНИГОВИДАННЯ: ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ, ТЕМАТИЧНИЙ ТА РЕКЛАМНО–ПРОМОЦІЙНИЙ АСПЕКТИ (1991–2003 рр.)
Альтернативное Название: ТЕНДЕНЦИИ СОВРЕМЕННОГО ОТЕЧЕСТВЕННОГО книгоиздания: Организационный, ТЕМАТИЧЕСКИЙ И РЕКЛАМНО-промолторский аспекты (1991-2003 гг.)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано актуальність теми, окреслено ступінь наукового опрацювання проблеми, встановлено звязок роботи з науковими програмами, сформульовано мету та завдання, визначено обєкт і предмет дослідження, охарактеризовано методи проведення дослідження, розкрито наукову новизну і практичну значимість роботи, наведено дані про апробацію результатів дослідження та структуру дисертації.


Перший розділ дисертації “Організаційний аспект книговидання” складається із трьох підрозділів, кожен з яких містить по три пункти. У розділі визначаються основні тенденції в організаційному напрямку книготворення. Аналізуються закони, які регулюють діяльність видавничої сфери, статистичні викладки, що характеризують становище вітчизняного друку, а також видавництва різних форм власності.


У підрозділі 1.1 Етапи формування законодавчого поля у видав­ничій сфері – розглядається суспільно-політичне становище України, в якому розвивалося книговидання років незалежності. У просторово-часовій роз­горт­ці охарактеризовано три етапи формування правового статусу  друкар­сь­кої галузі (зародження нової правової бази 1990–1994 рр.; криза у “книж­ко­вому” законодавстві 1995–2001 рр.; стриманий оптимізм 2001–2003 рр.) та роль у цьому процесі владних структур. Показано нелегкі взаємини ви­дав­ців з державою у боротьбі за цивілізоване законодавство. На прикладі до­сві­ду окремих країн, де видавнича справа займає одне з провідних місць у там­тешній економіці, аргументовано, що розвій книгодрукування безпосередньо залежить від державної політики у цій сфері.


У підрозділі 1.2 – “Проблеми об’єктивності й повноти сучасної ста­тис­тики друку” – запропоновано оцінку стану світового книговидання зага­лом, проаналізовано статистичні дані про випуск книжкової продукції в Україні та виявлено основні проблеми, з якими зіштовхується наукова установа “Книжкова палата України” під час збирання й опрацювання інформації про кількість видань.


Особлива увага у цьому підрозділі акцентується на тому, що рівень куль­турного, освітнього і демократичного розвитку будь-якої держави ви­зна­чається кількістю виданих щороку книг. Низькі статистичні показники випуску книг в Україні, безперечно, є принизливими для країни, яка свого ча­су серед перших у Європі запровадила книгописання. Авторка доводить, що вкрай критична ситуація склалася з випуском українськомовної літератури. Щороку в державі видається приблизно 60 % книг українською мо­вою. Майже 10-12 % усього об’єму вітчизняних видань становить літера­тура мовами нацменшин, третину – російськомовна продукція. Якщо додати до цих цифр ще й масове завезення книг з Росії, то отримаємо беззапереч­ний доказ того, що нині на вітчизняному книжковому ринку панує російсько­мовна література. Співвідношення між українськомовними та російсько­мовними виданнями є таким: 90 % за назвами та 70 % за накладами нале­жить книзі, виготовленій у Росії. Це стосується, насамперед, художньої та дитя­чої літератури, більшість жанрових ніш яких закривається чужоземною продукцією. 


Авторка стверджує, що кожна країна так чи інакше зіштовхується з про­блемами обєктивності статистики друку. В Україні найважливіші з них – облік випущеної продукції за контрольними примірниками та реальні наклади видань. Висновки базуються на дослідженні архівних матеріалів Книжкової палати України та опитуванні видавців, проведеному дисертанткою на виставках Книжковий сад – 2002та Книжковий сад – 2003. Нині 25 % ви­давців порушують Закон Про обовязковий примірник видань, що усклад­нює фіксування інформації про друк. З іншого боку, видавці на ви­хід­них відомостях часто занижують величину накладів своєї продукції. Внаслідок цього статистичний облік залишається неповним. Дисертантка констатує, що основна причина цього – економічна й полягає у прагненні накопичити тіньовий капітал.


Ставиться акцент і на проблемі з визначенням ємності книжкового ринку України, тобто кількості книжок, що продаються протягом року в ме­жах країни. Кількість видань, що завозяться у державу з близького зарубіжжя, і величина накладів, як правило, не фіксуються статистикою друку, оскіль­ки більшість книг потрапляє до України нелегально. Для того, щоб контролю­вати ємність національного книжкового ринку, автор пропонує кардинально пе­реглянути книжкове” законодавство, а також діяльність митниці. Зокрема, надати пільгове оподаткування українським видавцям, збільшити мито на ввіз готової імпортної друкованої продукції та посилити митний контроль на кордоні, а також удосконалити закон “Про обов’язковий при­мір­ник видань” та підзаконні акти до нього. Коли видавці отримають пільги і за рахунок цього відпаде по­треба працювати на тіньовий бізнес, коли митниця жорстко контро­люватиме ввезення літератури з-за кордону, яка до того ж буде нерентабельною че­рез великі податки, тільки тоді можна буде говорити про відносно об’єктив­ний аналіз ємності книжкового ринку. Без цього неможливо відстежувати про­цес “споживання” народом культурних цінностей і, що найважливіше, – вибудувати реальну державну політику в галузі книговидання.


У підрозділі 1.3 – “Створення нової книговидавничої системи” – харак­теризуються основні тенденції у формуванні сучасної видавничої мережі, мережі книгорозповсюдження та видавничих структур нового типу. Дослі­дженням доведено, що на початку 90-х років у видавничій галузі відбува­ла­ся­­ справжня революція. Нездатна адаптуватися до ринкових умов радянська книговидавнича система, що базувалася на ідеологічно суворих та жорстких планових принципах, зруйнувалася. Натомість з’явилися передумови для створення нової, яка б відповідала сучасним економічним відносинам. Зок­рема, було ліквідовано цензуру, запроваджено свободу друку, спростилася процедура реєстрації періодичних і неперіодичних видань, зросла кількість ви­давництв, особливо приватних, розширилася географія книжкового рин­ку. Епоха монополії держави у видавничій справі закінчилася. Якщо за ра­дянських часів державні видавництва випускали 100 % друкованої продук­ції, то у 2002 р. ці цифри становили 10,7 % за назвами і 38 % за накладами. Змі­нилася і вікова специфіка книжкового ринку – нині простежується тенденція до урізноманітнення українського видавничого руху за рахунок так званих молодих видавництв, які нещодавно утворилися. Однак, щороку збільшується кількість малопродуктивних видавництв, а також таких, які протягом року не надрукували жодної книги. У підрозділі робиться спроба детально структурувати видавництва різних форм власності за тематичними і типологічними ознаками. Стверджується, що в більшості українсь­ких видавництв не простежується чіткої стратегії. І як наслідок – набір книжок часто є не прогнозованим і досить хаотичним.


Увага зосереджується на ще одній важливій проблемі – загострення про­тягом досліджуваного періоду проблем збуту видавничої продукції та фор­мування нової мережі книгорозповсюдження. Пропонується аналіз ра­дянської централізованої роздрібно-гуртової системи продажу, досліджуються причини, що призвели до її краху, вивчаються зміни у стосунках між­ видавцями та книго­розпов­сюджувачами. Подається умовний розподіл роз­витку цих стосунків на два етапи: перший – перепрофілювання книга­рень на магазини одягу, канцтоварів тощо, другий – формування нових кни­го­торговельних структур. Нинішні видавці стали активними учас­никами процесу реалізації друкованого слова, але продаж книг відбувається хаотично внаслідок знищення гуртової ланки торгівлі. Саме відсутність у державі великих гуртових книготорговельних фірм, що можуть за­пропонувати роздрібним продавцям якісні й оперативні послуги, і стримує роз­виток роздрібного продажу. Робиться спроба прогнозу, що за умови реалі­зації Закону “Про державну підтримку книговидавничої справи в Украї­ні” багато видавців накопичать капітал для створення великих книго­торговельних фірм. Тож років через п’ять Україна вступить у третій етап роз­витку цивілізованої книготорговельної мережі.


На основі дослідження низки активних видавництв стверджується про змі­ни у структурі видавництв. Пропонується схема типового українського ви­давництва, подаються рекомендації щодо її вдосконалення. Водночас під­крес­люється: запропонована модель вважаєть­ся лише орієнтовною. Вивести оптимальну структуру неможливо, оскільки вона залежить від масштабу, виду, напрямку діяльності видавництва. 


Розділ 2 – “Тематичний аспект книжкової продукції” – складається із двох підрозділів, кожний з яких ділиться на пункти. У ньому досліджуються характерні перетворення у книговиданні за тематикою, що відбулися внаслідок проголошення в Україні свободи видавничої діяльності. Подаються три принципи щодо поділу видань за цільовим призначенням та тематичними розділами.


У підрозділі 2.1 – “Тенденції у тематичному репертуарі” – аналізу­ють­ся зміни асортименту друкованої продукції (враховуючи й літературу, завезе­ну з-за кордону) на прикладі книжкового ринку “Петрівка”, нових книжкових супермаркетів “Буква”, магазину “Світ книги”, а також низки спеціа­лізованих столичних та регіональних книгарень. Автор  акцентує на тому, що один із основних переломних моментів друкарства років незалежності стосується трансформації ринку пропозиції книги і ринку попиту на неї. Якщо за часів союзу палітра видань жорстко контролювалася “згори”, то з відродженням української незалежності акценти змістилися: визначальними у діяльності більшості видавництв стали саме читацькі смаки. Дисертантка визначає п’ятірку розділів літератури, яка має попит у нинішнього читача: 1) видання ділового змісту (право, економіка, менеджмент, комп’ютерна та ділова іноземна література); 2) художня література (традиційні та масові жанри); 3) навчальні видання; 4) дитячі книги; 5) езотерична та психологічна і парапсихологічна література.


У роботі стверджується, що в залежності від читацького попиту фор­мується і пропозиція. Наповнення сьогоднішніх книжкових розкладок в основному складається із виробничо-практичних посібників для ділових людей, довідкових видань, навчальної та літератури з психології. Констатується, що значний масив пропонованих видань належить російськомовній продукції. Особлива увага зосереджується на проблемі формуван­ня національної “літератури середньої полиці” – так званого легкого чтива, на яке стрімко зріс попит із середини 90-х років ХХ ст. Обґрунтовується, що за­гострення видавничої кризи в Україні призвело до того, що саме в цей час у тематичному розподілі українського книжкового ринку визначальним стало засилля чужоземної друкованої літератури. Робиться припущення, що ігно­ру­вання вітчизняними видавцями випуску масової літератури – одна з основ­них причин кризового становища українськомовної книжки.


У розділі досліджується вплив соціальних та економічних факторів на тематику книжкового ринку. До найважливіших чинників, що відіграють роль у виборі читачами інформації на певну тематику, зараховуються вплив засобів масової комунікації, особливо телебачення і мережі Інтернет, та прагма­тичний підхід до читання. Йдеться про тенденцію тяжіння до взаємозалежності читацького попиту на масову літературу та розширення впливу розважальної сфери на сучасні мас-медіа.


У підрозділі 2.2 – “Тенденції в основних розділах літератури” – деталь­но досліджуються трансформації всередині окремих розділів, на яких найбіль­ше позначилася видавнича криза і які серйозно впливають на розвиток книговидання. Це, безперечно, навчальні та наукові видання, художня і дитяча література. З’ясовується, як змінювалося протягом років незалежності співвідношення випуску книг за видами літератури, а також простежується динаміка видань за цільовим призначенням.


Вивчаються стан і розвиток української художньої літератури на книж­ковому ринку останнього десятиліття з точки зору мистецьких і видавничих процесів. Доводиться, що затяжна видавнича криза негативно позначилася на розвитку, а відтак, і випуску художніх видань. Книжковий рух виглядає менш оптимістично у порівнянні з власне розвит­ком художньої літератури, оскільки кількість українців, на яких припадає одна художня книжка, нині становить приблизно 19 осіб. Низькі показники видання художніх творів можна пояснити комплексом обставин, в основі яких лежать соціально-економічні причини: нестабіль­ність економіки, падіння життєвого рівня населення і ріст цін на книги.


Аналізується динаміка випуску української художньої літератури за жанрами. Статистичні дані жанрової розкладки недвозначно вказують на домінування у випуску за назвами поезії. Однак такі відносно високі показники фігурують насамперед завдяки авторській ініціативі, тобто випуску самими авторами власним або спонсорським коштом своїх книг, які практично не потрапляють до книгарень. Тому на розвиток книжкового ринку це фактично не впливає.


Динаміка друку прози за три останні роки виглядає оптимістичніше. Щоправда, в цьому контексті розрізняється власне худож­ня й так звана “масова” проза, тобто “попса”. Констатується, що вже намітилася тенденція до пожвавлення активності низки українських видавництв у розвитку вітчизняного масового чтива.


Розглядається випуск перекладної прози як важливого елемента сучасного книговидання. Її пропозиція почала дещо зростати лише у 2002 р., але конкурувати з напли­вом подібної літератури з Росії українське друкарство ще не може. Залишається незаповненим український книжковий ринок фольклорних текстів і драматургії. Вказується, що поступово зростає попит і на класику, але не стільки на фундаментальні та “академічні” видання, а на недорогі книжки кишень­ко­вого формату або ж оригінальні видання, в основі яких лежать цікаві кон­цепції. Проте, пропозиція класики обмежується окремими більш-менш вдалими видавничими проектами, серед яких переважають “шкільні бібліотеки” – хрестоматії для учнів.


Загалом доведено, що протягом 90-х років ХХ ст. вітчизняна ніша художньої літератури зазнала серйозних змін, обумовлених як мистецькими, так і суспільними чинниками, однак, на початку ХХІ ст. спостерігається тенденція до оздоровлення ринку й “виповнювання” української художньої літератури.


Значна увага зосереджується на вивченні видань для дітей. Ситуацію, що витворилася навколо дитячої літератури в Україні, можна назвати загрозливою. По-перше, не вистачає найменувань вітчизняної книжкової продукції для дітей. По-друге, українська книжка час­то програє російській за співвідношенням “ціна – якість”. По-третє, серед видань у яскравих палітурках, що заполонили книжкові полиці, біль­шість не має відношення до української культури, а отже, і до національ­но­го виховання та державотворення. Наскрізною проблемою дитячого книго­твида­ння нині залишається брак цікавих авторів. Проте, дисертантка  ак­­центує і на тому, що останнім часом спостерігається тенденція до появи конкурентноздатних вітчизняних видавництв, які можуть забезпечити українських дітей добротною, але поки що й дорогою літературою.


Досліджується ринок навчальної літератури. Сьогодні це найприваб­ли­ві­ший сегмент вітчизняного друкарства, оскільки освітня книга в основному ви­дається за державним замовленням. Поступово зростає кількість спеціа­лізо­ваних видавництв, повільно, але нарощується динаміка назв і накладів ви­пу­щених підручників. Ніша навчальної літератури розглядається за двома на­прям­ками: ринок шкільної літератури та ринок підручників для вищих навчальних закладів. Стверджується, що сектор шкільної книги є повнішим, Визначають­ся характерні тенденції у галузі навчального книговидання: транс­фор­ма­ція підручника; поява національних підручників; погіршення якості шкіль­ної літератури; збільшення кількості контрафактних видань; вплив фак­тору держзамовлення на випуск підручників; співіснування обов’яз­ко­вих і альтернативних видань. Сектор навчальної літератури для вищих нав­чальних закладів загалом розвивається за подібними принципами до шкільного. Але у випуску підручників для ВНЗ є важлива характерна відмінність – порівняно чесна конкуренція між видавцями. Серед основних негативних моментів навчального книговидання визначено щорічне зниження кількості но­во­друків в освітніх закладах, подовженням терміну їх дії, погіршення якос­ті поліграфічного виконання, відсутність системи інформації про видання, критична недостатність і хаотичність фінансування, різке підвищення цін на навчальну літературу у вільному продажу.


Доведено, що криза у видавничій справі негативно відобразилася і на на­уковій книзі. В умовах ринкової економіки нерентабельність такої літерату­ри особливо помітна – прибутковим може бути видання, що має масовий по­пит. Ви­зна­чено основні тенденції, характерні для цього виду друкованої продукції: зниження кількісних показників наукового книговидання, зменшення середніх обсягів видань, поступове зростання випуску творів науково-популярної літератури.


Розділ 3 – Рекламно-промоційний аспект книговидання – склада­єть­ся з трьох підрозділів, кожен з яких ділиться на пункти. Він присвячуєть­ся вивченню вітчизняного досвіду з просування друкованої продукції на ринок як складової книжкового маркетингу. Дослідження показує, що однією з найважливіших в українському книговиданні є проблема формування інформаційної політики видавництв, суть якої полягає в ефективній реалізації випущеної літератури.


У підрозділі 3.1 – “Методи популяризації видань” – досліджується фор­му­вання у видавництвах комунікаційної системи просування творів друку. Авторка доводить, що для сучасних українських книготворців це абсолютно но­вий і недостатньо вивчений напрямок видавничої практики, що, безумов­но, гальмує налагодження цивілізованих контактів – “автор – видавець – читач”. У роботі стверджується, що основну роль у системі популяризації кни­ги відіграють реклама та промоція друкованої літератури. Вивчається інформаційна політика низки активних видавництв, досліджуються можливі шляхи створення позитивного іміджу видавництва та популяризації книг. Констатується, що в Україні практично половина видавництв не застосовує жодних рекламно-промоційних акцій.


Глибоко аналізується маркетингова діяльність одного з найуспішніших вітчиз­няних видавництв – харківського “Фоліо”, яке використовує найпов­ні­ший пакет рекламних та промоційних акції для популяризації своїх видань. Наголошується на тому, що саме такі методи повинні використо­ву­ва­­ти усі вітчизняні видавці, аби бути успішними на сучасному ринку.


Обґрунтовується, що традиційна реклама – це не завжди ефективно, але завжди дорого; широкий розголос у ЗМІ можливий тільки у випадку появи унікальних видань; на телебаченні та радіо присутність книжкової тематики стала останнім часом небажаною; якщо користуватися апробованими маркетинговими техно­логіями, в Україні можна продати будь-яку книгу; найефективнішим є комп­лекс рекламних і промоційних методів. Пріоритетними для популяризації книг є періодичні видання. Особливе місце серед них займає фахова книжкова преса.


У підрозділ 3.2 – “Фахова періодика у контексті промоції видань” – аналі­зується книгознавча періодика та її роль у популяризації творів друку. Пропонується виділяти наукові періодичні видання, інформаційно-аналітичні та літературно-критичні часописи, що спеціалізуються на книж­ковій тематиці. Наголошується, що кількість книгознавчих видань в Україні назагал відповідає можливостям книжкового ринку, але жодним чином не забезпечує його запитів. Зокрема, увагою часописів охоплені далеко не всі складові видавничої справи, а найперше відчувається брак спеціа­лізованої періодики для продавців книги. Робиться висновок, що преса сповна не виконує одне з основних завдань – бути первинним джерелом інформації про новини у книжковій справі та новодруки.


Підрозділ 3.3 – “Проблеми промоції українськомовної книги” – присвя­чується питанням популяризації літератури українською мовою. 


Акцентується на складному становищі українськомовної книги в умовах посилення позицій російських видавців. Аргументується, що українсько­мовну друковану продукцію необхідно популяризувати і підтримувати на дер­жавному рівні насамперед. Авторка доводить, що в умовах нерівної кон­курен­ції в українськомовної книжки, навіть якщо вона актуальна для читача, шанси бути поміченою без промоції незначні. Зазначається, що ввезення видань з Росії, окрім економічної вигоди, передбачає продовження процесу русифікації українського народу в нових умовах.


Стверджується, що промоція потрібна передусім художній літературі, оскільки саме ця ніша найбільш переповнена іноземною продукцією. Передумови для створення позитивного іміджу таких видань є. Одним із найважливіших шляхів такої промоції вважаємо літературні конкурси, які “провокують” не тільки видання українськомовних книжок, а й розвиток художньої літератури.


 


ВИСНОВКИ


У висновках дисертації узагальнено результати дослідження, сформульовано рекомендації щодо можливості їх використання, викладено підсумкові положення.


У результаті проведеного дослідження авторка дійшла таких висновків:


1. Вітчизняне книговидання у період 1991–2003 рр., позбавлене належної державної підтримки, діяло в умовах, наближених до “колапсу”. 


Проте, підстави для нормального розвитку друкарства були. Якщо за тоталітарної системи друкарство існувало у суворих ідеологічних рамках, то після проголошення Україною незалежності утворилися передумови для прин­ци­пово нових змін. На конституційно-правовому рівні було задекла­ро­ва­но свободу друку, відмінено цензуру, впроваджено прозору систему от­риман­ня ліцензій на випуск продукції. В результаті розпочалось активне створення видавництв різного підпорядкування та завершення епохи монополії держави в питанні розвитку видавничої галузі. До розвалу радянської імперії в Україні діяло тільки 29 державних видавництв. На початок ХХІ ст. кількість видавництв з різними формами власності перевищила півтори тисячі.


2. Серед тенденцій, які характеризують досліджуваний період, варто виділити найголовніші:


- Становлення книжкового ринку охопило всі регіони країни, причому обласні та районні видавничі структури стали активними і самодостатніми учасниками видавничого процесу. Розширення мережі книгодрукування відбулося за рахунок відкриття групи приватних видавництв, товариств з обмеженою відповідальністю і створення цілої низки видавничих організацій.


- За тематикою асортимент книг став різноманітнішим,  не запо­літи­зованим, а зорієнтованим, як цього і потребує ринок, на читацький попит. Один із основних переломних моментів книговидання цього періоду стосується трансформації ринку пропозиції книги і ринку попиту на неї. Такі зміни свідчать про демократичні процеси, що відбуваються у дер­жа­ві. З проголошенням свободи слова в Україні запрацював фактор свободи ви­бо­ру для аудиторії. Важливу роль у формуванні читацьких смаків почали відігравати засоби  масової комунікації. Відміна цензури призвела до захоплення не інтелектуальними творами, а детективним чтивом. Утворення за ча­сів державної незалежності малого і великого бізнесів, потреба у використан­ні нових інформаційних технологій спричинили попит на ділову та довідкову літературу, а прихід інформаційної ери – появу езотеричної та парапсихологічної.


- Через зміни в соціально-економічній сфері книга перестала вважатися духовною і культурною цінністю, а читання набуло функціонального та прагматичного значення.


- Найперспективнішим і найприбутковішим сегментом національного видавничого ринку  сьогодні стала освітня літератури. Це призвело до появи недобросовісної конкуренції і збільшення кількості піратських видань. Важливим здобутком є створення національних підручників, але якість видання їх залишається низькою.


- Затяжна видавнича криза негативно позначилася на розвитку і випуску передусім художньої та наукової літератури. Тому більшість ху­дож­ніх жанрово-тематичних ніш закривається книжками з близького зарубіжжя, зокрема російським масовим чтивом. Дитячий видавничий сектор практично опинився у руках видавців РФ, які пропонують українській дити­ні російські казки та перекладну американську дісней-естетику, чужу для ук­раї­нського менталітету. Проте, і у книговиданні для дітей вже намітилися позитивні зрушенні. Пов’язані вони насамперед із випуском добротної та конкурентноздатної українськомовної літератури, зокрема видавництвом А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”.


- Водночас, попри очевидне пожвавлення книжкового руху, щороку частка реально діючих видавництв скорочується, а малопродуктивних – збільшується. У такій ситуації конкурентоспроможними можуть бути лише гнуч­кі, здатні до видозмін видавництва, головним принципом у роботі яких повинен стати книжковий маркетинг, а саме – дослідження видавничого рин­ку та створення рекламно-промоційної кампанії просування творів дру­ку до читача. Вихід на кінцевого споживача книги є стратегічно важливим зав­данням кожного видавця. Сьогодні ж несформованість інформаційного по­­ля книжкової галузі, ігнорування частиною видавців книжкового марке­тингу призводить до того, що читач не отримує необхідної інформації про но­во­друки, а потік книжок, що не доходять до читача, росте у геометричній прогресії. У цьому контексті особливу увагу видавці повинні звертати на по­пу­ляризацію українськомовної літератури. Певні позитивні тенденції у цьо­му напрямку уже є. Це літературні конкурси “Коронація слова”, “Золо­тий Бабай” та рейтингова акція “Книжка року”, які не тільки популяризують українськомовну книжку, а й, до певної міри, формують читацькі смаки.


- Серед інших основних негативних тенденцій сьогочасної видавничої справи – введення високих податків на всі технологічні ланки процесу ство­рен­ня і розповсюдження книги; знищення державної мережі книго­по­ширен­ня і як наслідок відсутність гуртової торгівлі; різке скорочення обсягів ви­дань за накладами; підвищення цін на вітчизняну друковану продукцію; тенденція до деукраїнізації книжкового ринку.


- Серйозне занепокоєння викликає становище українськомовної літера­ту­ри, кількість якої щороку становить трохи більше половини усіх вітчиз­ня­них видань. Книжковий ринок України на 90-92 % окуповано дешевою російською книгою, що призводить до русифікації України.


3. Серед причин, що фактично призвели до краху цілої галузі, яка у всьому світі є високо прибутковою, можна виділити кілька:


- Головним гальмом розвою книговидання є результат непомірного і ні­чим не виправданого податкового тиску на друковане слово й небажання дер­жавних органів покращити принизливе становище української книги. Вла­да не змогла об’єктивно проаналізувати сукупність усіх факторів, що впли­вають на формування конкурентноздатного середовища для розвитку видавничої справи, закріпивши їх у відповідних законах, урядових рішеннях та організаційних засадах.


- На становищі друкарства негативно позначилися процеси поділу союз­ного майна, формування ринкової економіки, значне скорочення бюджетних надходжень, інфляція. 


- До виникнення кризової ситуації призвело скорочення наприкінці 1990 р. надходжень до України стратегічної для видавничої галузі сировини – па­пе­ру. Надто високі ціни на папір та поліграфічні матеріали, і як результат – по­до­рож­чання книг, при низькій платоспроможності більшої частини грома­дян стали першим кроком до майбутньої катастрофи національного книговидання.


- Ситуація у видавничій справі значно ускладнилася після ліквідації гуртово­-роздрібної книготорговельної мережі “Укркнига” внаслідок непро­ду­маних реформ з розмежування форм власності на загальнодержавному та комунальному рівнях.


- До кризового становища власне українськомовної книги призвела су­куп­ність кількох чинників: недорозвиненість національного інформаційного простору та ігнорування високопосадовцями фактору багаторічного зросій­ще­н­ня українського народу, що призводить не тільки до насичення віт­чиз­ня­ного побуту іноземною масовою культурою, а й до видання в Україні значної кількості російськомовної літератури.


4. Зволікання українським урядом позитивного розвязання проблем книговидання спри­чинило негативні наслідки у кількох аспектах – політичному, економічному, соціальному.


- Політичний аспект. Інертність владних структур стосовно запровадження цивілізованого законодавства щодо книговидання призвело до заміщення української книги удвічі дешевшою російською. Це означає, що одна з основних скла­до­вих інформаційного простору знаходиться в руках не вітчизняних, а зару­біж­них чинників. Поширення дешевої російської книги в українському медіа­-просторі призводить до русифікації населення України.


Незадовільний стан національного книговидання позначився негативно на культурницькому іміджі країни на світовій арені.


- Економічні наслідки полягають у матеріально-фінансовому занепаді українських видавництв, а також у недоступності для більшості читачів якісної книжкової продукції. Невиправдано високі податки на друковане слово призвели до скорочення накладів видань, що зумовило збільшення собівартості книги, а відтак – зменшило надходження до бюджету. 


- Соціальний аспект. Скоротилася кількість робочих місць у видавницт­вах, відбулася втрата фахівців книжкової справи. Нівелювання культурної ро­лі книги спричинило також негативні наслідки в духовній сфері, призвело до зниження інтелектуального потенціалу українського суспільства. У сере­до­вищі українських письменників та вчених поступово формується комп­лекс меншовартості, спричинений незатребуваністю їх творчих та наукових доробків. Вітчизняні видавці зму­ше­ні співробітничати лише з тими авторами, книги яких гарантовано можуть бути реалізованими.


Негативні наслідки спостерігаються і в освітній сфері. Недостатнє за­без­печення шкіл, особливо сільських, підручниками призводить до значного зни­жен­ня загальноосвітнього рівня молодих людей. Припинилася копітка та цілеспрямована робота з розвитку у населення інтересу до читання.


5. Вихід з кризової ситуації можливий за умови введення в дію дов­го­строкового режиму пільгового оподаткування видавничої галузі. Досвід розвинутих країн світу свідчить про те, що друкарство може вийти на на­леж­ний рівень розвитку тільки за умов чіткого і послідовного законодав­чо­го забезпечення та створення цивілізованого режиму постійного сприяння. Дер­жавна підтримка національного книговидання має бути справою не од­но­го року і втілюватися у життя одночасно на законодавчому та виконавчому рівнях.


У додатках подаються таблиці та діаграми зі статистичними виклад­ка­ми, які відображають стан і тенденції вітчизняного книговидання у цифрах та­ необхідні для глибшого розуміння поданого в основній частині дисертації матеріалу.


 


 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины