ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ АНАЛОГІЇ ПРАВА ПРИ ВИРІШЕННІ ЮРИДИЧНИХ СПРАВ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА  РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена значенням, яке має належне вирішення юридичної справи про відносини, залишені без чіткого нормативного регулювання, для гарантування та захисту прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів їх об’єднань і держави. Прогалини властиві будь-якій системі права, навіть досконалій, виникають переважно з об’єктивних причин у зв’язку з розвитком існуючих суспільних відносин та появою нових, а також через низьку техніко-юридичну якість прийнятих нормативних актів. Водночас вони є небажаним явищем, свідчать про певні недоліки системи права та упущення у нормативному регулюванні, негативно позначаються на ефективності захисту прав громадян, ускладнюють застосування чинних норм права та в остаточному підсумку гальмують поступальний рух суспільних відносин.

Актуалізує проблему об’єктивна неможливість швидкого усунення зазначених вад на правотворчому рівні та одночасно встановлена законом заборона відмови у розгляді юридичної справи з мотивів відсутності або неповноти нормативно-правових приписів, які регулюють спірні відносини, потреба у юридичному захисті прав, свобод та інтересів осіб, що обумовлює необхідність компетентного оперативного заповнення прогалин судом.

Заповнення прогалин у праві дає можливість забезпечити належний юридичний захист прав громадян, рівність учасників правових відносин, сприяє зміцненню правового статусу особи, підвищенню рівня її соціальної захищеності у відносинах з державою, дозволяє активно впливати на прогресивні тенденції в країні, розвиток нормальних суспільних відносин, забезпечує стабільність і ефективність правового регулювання, гармонійне функціонування системи права та удосконалення нормативно-правових актів.

Актуальність роботи випливає з особливостей аналогії права, тобто вирішення юридичної справи про не врегульовані нормативно-правовими приписами спірні відносини шляхом застосування принципів права, що ускладнене не лише відсутністю безпосередньої норми права, якою б ці відносини передбачались, але й норми, що регулює подібні за змістом відносини, що дозволило б застосувати аналогію закону. Значно ускладнює цей процес і загальний характер принципів та часто – відсутність прямого нормативного закріплення їх змісту (наприклад, принципи справедливості та гуманізму). Викладене свідчить, що аналогія права є складною формою застосування права та вимагає відповідального ставлення до себе, має значення важливого та особливого способу заповнення прогалин, який обов’язково повинен спрацювати.

Актуальним і для теорії, і для практики правозастосування є визначення процесу вирішення юридичної справи за наявності прогалини у праві, виходячи із принципів права, підстав та умов їх застосування для цього, оскільки порядок дій уповноваженого суб’єкта у такому випадку корінним чином відрізняється від звичайного процесу застосування права через відсутність відповідної норми права. Необережне чи неправомірне використання аналогії права призведе до незаконного вирішення справи, що матиме наслідком порушення прав людини, інтересів держави, стану законності, справедливості та правопорядку.

Актуальність дослідження зумовлена відсутністю законодавчого встановлення можливості заповнення прогалин згідно з принципами права у галузях матеріального та процесуального права, де аналогія права не передбачена.

Актуальними у зв’язку з цим є також питання про суб’єктів, уповноважених на заповнення прогалин за аналогією права, відмінність останньої від аналогії закону, можливість використання аналогії при вирішенні питань, пов’язаних з притягненням особи до юридичної відповідальності. У теоретичному плані аналіз аналогії права дозволить уточнити її місце серед інших правових явищ.

Загальнотеоретичне дослідження проблем заповнення прогалин у праві на підставі його загальних засад дозволить удосконалити правотворчу діяльність, уникнути ряду недоліків та упущень на стадії видання нормативно-правових актів, зміцнити законність та правопорядок як її результат.

Теорією права не приділено достатньої уваги питанням застосування аналогії права. При її дослідженнях акценти науковців зміщувались переважно на розкриття сутності та порядку застосування аналогії закону, лише у загальних рисах торкаючись проблем аналогії права.

Кодифікація цивільного, господарського, трудового, земельного права та інших його галузей, у тому числі процесуальних, зростаючий рівень юридичної техніки усунули більшість прогалин у праві, що фактично звузило необхідність використання аналогії для їх заповнення. Однак, з огляду на стрімкий розвиток суспільних відносин та потребу їх правового врегулювання, проблема заповнення прогалин не втратила своєї актуальності і значення у справі забезпечення законності і правопорядку.

Теоретична розробка питань, які розглядаються в цій роботі, є лише одним із аспектів дослідження проблеми застосування права та його особливостей. Правильне наукове вирішення цих питань сприятиме покращенню діяльності правозастосовчих органів, подальшому забезпеченню дотримання законності у цій важливій сфері.

За викладених обставин проблема застосування аналогії права при вирішенні юридичних справ має бути оцінена як актуальна і така, що потребує дослідження з метою розроблення відповідних наукових рекомендацій.

При написанні дисертації використовувались міжнародно-правові акти, чинне законодавство України та деяких зарубіжних країн; правозастосовча практика (вітчизняна та міжнародно-правова); спеціальна наукова література (філософська, теоретична юридична, галузева).

Теоретичною основою дослідження, передусім, є наукові праці видатних українських та російських вчених дореволюційного періоду, зокрема, Васьковського Є.В., Гамбарова Ю.С., Коркунова М.М., Мейєра Д.І., Покровського І.А., Синайського В.І., Таганцева М.С., Трубецького Є.М., Хвостова В.М., Шершеневича Г.Ф. та інших.

Найбільш вагомими працями, в яких висвітлюються проблеми заповнення прогалин у праві, у тому числі на підставі принципів права, є роботи: вітчизняних теоретиків Забігайла В.К., Зайця А.П., Козюбри М.І., Колодія А.М., Луць Л.А., Мурашина О.Г., Недбайла П.О., Рабіновича П.М., Скакун О.Ф., Фулей Т.І., Цвіка М.В., Шаповала В.М.; представників російської науки теорії права Акімова В.І., Алексєєва С.С., Байтіна М.І., Карташова В.М., Лазарєва В.В., Марченка М.М., Нерсесянца В.С., Піголкіна А.С., Явича Л.С., Янєва Я.Г.; а також представників цивільного та цивільного процесуального права Абушенка Д.Б., Авдюкова М.Г., Боннера А.Т., Комісарова К.І., Поленіної С.В., Пучинського В.К., Спасибо-Фатєєвої І.В., Туманова Д.А., Щелокаєвої Т.А., Єршова В.В.; трудового права Ашихміної А.В., Голованової О.А.; кримінального та кримінально-процесуального права Коржанського М.Й., Рахунова Р.Д.; адміністративного права Бєлкіна А.А., Коренева А.П. та інших.

Джерельну базу дисертаційної роботи склали також праці зарубіжних науковців, у тому числі: Барака А., Бержеля Ж.-Л., Еннекцеруса Л., Кніпера Р., Морандьєра Л., Регельсбергера Ф., Сабо І., Тамаш А. та інших.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукової діяльності кафедри теорії та історії держави і права Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету в межах програми на 2006-2010 роки "Актуальні проблеми теорії та історії держави і права" (номер державної реєстрації 0106U000727).