ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ СПОСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування громадянського суспільства потребує не тільки закріплення прав і свобод людини та громадянина, але й неодмінно передбачає існування механізмів захисту таких прав. Можливості захисту прав та охоронюваних законом інтересів створюють завершену систему правового регулювання суспільних відносин.

Повною мірою це стосується і сфери суспільних відносин щодо об’єктів права інтелектуальної власності, в якій останнім часом спостерігається значне пожвавлення, пов’язане з активним процесом комерціалізації останніх. Звісно, що право не може не реагувати на такі процеси. Оновлюється законодавство, розвивається та вдосконалюється механізм правового регулювання. Як наслідок, юридичною наукою все більше уваги присвячується питанням правового регулювання суспільних відносин з приводу використання об’єктів права інтелектуальної власності та захисту прав на них. Активний оборот та використання об’єктів права інтелектуальної власності, особливо останнім часом, пов’язані із значними правопорушеннями у цій сфері, що не може не викликати відповідної реакції як на міжнародному рівні, так і на національному. Розробляються правові механізми забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності, впроваджуються нові більш ефективні способи захисту тощо.

Потрібно відмітити, що серед об’єктів права інтелектуальної власності значна роль відводиться об’єктам промислової власності. На практиці ціла низка ринкових механізмів нерозривно пов’язана з правами на об’єкти промислової власності. А тому природно, що встановлення та забезпечення захисту прав на такі об’єкти стало неодмінною вимогою сучасних реалій життя. Актуальність даного питання обумовлена також євроінтеграційним курсом України, зокрема, процесом наближення законодавства України у сфері захисту прав інтелектуальної власності до міжнародних актів та актів ЄС. Разом з тим на фоні такого об’єктивно зумовленого інтересу в Україні відсутні комплексні напрацювання в сфері захисту прав на об’єкти промислової власності. Переважна більшість авторів у дослідженнях розкривають питання правової охорони прав на окремі об’єкти промислової власності, і за своєю суттю такі праці містять, як правило, аналіз матеріально-правового регулювання, встановлення і реєстрації прав на відповідні об’єкти та розкривають лише окремі питання захисту прав на такі об’єкти (Т.С. Демченко, О.В. Піхурець, Н.О. Халаїм, В.Є. Макода, О.Ю. Кашинцева, М.І. Архіпова, А.О. Кодинець та інші). Поряд з цим, слід зазначити, що захист прав на об’єкти промислової власності через призму застосування цивільно-правових способів захисту залишається недостатньо дослідженим. В роботах науковців такі аспекти розкриваються переважно в рамках аналізу механізму цивільно-правового захисту та окремих способів захисту прав інтелектуальної власності (О.А. Підопригора, Р.Б. Шишка, Г.О. Андрощук, Ю.М. Капіца, Н.М. Мироненко, Ю.Л. Бошицький, О.В. Ришкова та інші). В той же час в науці цивільного права відсутній комплексний аналіз можливостей та особливостей застосування загальних способів захисту щодо прав на об’єкти промислової власності, а також специфіки застосування спеціальних способів захисту. Власне названими факторами і обумовлюється актуальність теми дослідження.

Теоретичну основу дослідження становлять роботи як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, зокрема: Г.О. Андрощука, І. Борнкамма, Ю.Л. Бошицького, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, М.С.Е.Дж. Бронкерза, В.В. Бутнєва, Д.В.Ф. Веркада, О.П. Вершиніна, Е.П. Гаврилова, О.О. Городова, В.П. Грибанова, А.С. Довгерта, В.А. Дозорцева, В.С. Дроб’язко, П.Ф. Єлісейкіна, В.І. Єременка, Т.І. Іларіонової, О.С. Йоффе, В.О. Калятіна, Ю.М. Капіци, Н.С. Кузнецової, С. Марковича, Н.М. Мироненко, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, О.Д. Святоцького, О.П. Сергєєва, Є.О. Суханова, К.А. Флейшиц, С.Я. Фурси, Д.М. Чечота, Р.Б. Шишки та інших.

Нормативною основою дослідження стали положення законодавства України, міжнародно-правових актів, законодавства ЄС, а також законодавств деяких зарубіжних країн: Російської Федерації, Білорусії, Казахстану, Великобританії, Німеччини, Франції, США, Японії, Швейцарії, країн Бенілюксу, Іспанії, Сербії, Чорногорії, Південно-Африканської Республіки та інших.

Емпіричною основою дисертаційного дослідження стало використання судової практики судів України та відомих у міжнародній практиці прецедентів.

         Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України», теми дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України» (№ 01БФ048-01) та відповідного плану науково-дослідної теми кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір».