ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА ЖУРНАЛІСТА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ розвитку демократії В УКРАЇНІ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА ЖУРНАЛІСТА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ розвитку демократії В УКРАЇНІ
Альтернативное Название: ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ЭТИКА ЖУРНАЛИСТА НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ развития демократии В УКРАИНЕ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У “Вступі” подано обґрунтування вибору та необхідності дослідження теми, її актуальності, окреслено об’єкт та предмет дослідження. Вказано матеріал, використаний для здійснення дослідження. Визначено мету і завдання роботи, а також методи та прийоми, за якими здійснювалося дослідження. Окрім того з’ясовано рівень наукового опрацювання проблеми, наукову новизну  та практичне значення наукових результатів дисертаційної роботи. Також визначено положення, що виносяться на захист.


У першому розділі “Огляд досліджень у галузі етики преси” концептуально й систематично розглянуто сьогоденний рівень опрацювання проблем журналістської етики.


У першому підрозділі “Актуальність проблем етики та моралі журналістики” увагу акцентовано на виявленні значення етичного кола питань для суспільства, що опинилося на перехідному етапі й встало на демократичний шлях розвитку. Розглянуто поняття етики і категорії моралі, а також проблеми їх застосування й тлумачення сучасними журналістами, робота яких базується головним чином на комунікації і тому не може обійти стороною питання етики. Адже комунікація відбувається як людська взаємодія, тому вона проходить у межах певних правил, які роблять можливими взаєморозуміння і адекватну реакцію адресата на сприйняту інформацію.


Другий підрозділ “Теоретичний доробок Д.С. Авраамова та інших дослідників з проблем етики журналіста” присвячено аналізу попередніх здобутків у вивченні проблем журналістської етики. Журналіст перш за все відштовхується від абсолютних і універсальних моральних норм, прийнятих у суспільстві. Такі норми: правдивість, об’єктивність, прагнення до свободи слова, професійна етика преси запозичує у загальної етики. Водночас, етичні норми журналіста не завжди збігаються з принципами загальної етики. Журналістська етика матиме свої, відмінні принципи і правила, які дозволять здійснювати журналістську діяльність з максимальною віддачею, але при цьому – з мінімальними відхиленнями від суспільної моралі, яких, на думку Д.С. Авраамова, у цій професії уникнути неможливо. Професійна етика журналіста має ієрархію цінностей, відмінну від загальноприйнятої, про що свідчить аналіз професійних етичних кодексів журналіста, проведений фінським дослідником Ларсом Брууном. Основною цінністю в журналістській етиці вважається істинність, хоча для етики в цілому вона не є такою (наприклад, у випадках, коли це суперечить гуманності, заперечує свободу іншого тощо). Ієрархія професійних етичних принципів журналіста розглядалася також Г.В. Лазутіною.


Журналісти повинні щоразу вирішувати етичну дилему між істинністю матеріалу і принципами загальної етики, брати до уваги моральне навантаження, яке вони самі, свідомо чи несвідомо, надають публікації, спонукаючи аудиторію сприймати інформацію в категоріях добра чи зла.


У третьому підрозділі “Аналіз монографії О.Д. Кузнецової з основ теорії журналістської етики та етикету” розглядається робота вітчизняної авторки, що містить теоретичні узагальнення – визначення журналістської етики, її предмета і об’єкта, рівнів узагальнення вимог журналістської етики – правил етикету, моральних норм і етичних цінностей. Також аналізується запропонована О.Д. Кузнецовою у якості парадигми наукового бачення ідея гуманізму. Гуманізм у пресі проявляється  у сприйнятті й відтворенні всіх явищ життя з точки зору їхнього значення для людини і людства, у постановці в матеріалах загальнолюдських проблем, баченні людського начала в кожній особі, що виявляється необхідним для переходу до демократії. Журналіст повинен бачити явища і факти очима всього людства, тобто, мати планетарне мислення – це важливий висновок О.Д. Кузнецової, який наближає етику преси до макроетики, до глобальних питань і проблем людства.


Другий розділ “Професійна етика журналіста” присвячено загальним проблемам, категоріям та принципам етики, які набувають особливих рис та значення в професійній етиці журналіста. Також здійснено спробу виявити унікальні особливості журналістської етики як теоретичної дисципліни та їх практичне втілення в професійній моралі журналіста.


В першому підрозділі “Значення етичних цінностей для формування професійної етики журналіста” увагу зосереджено на понятті етичної цінності, яке дає можливість оцінити об’єкт у категоріях добра або зла. Цінності, що розглядаються в етиці як певна система, знаходять своє втілення у формі моральних принципів і норм, ідеалів, настанов і цілей. Щодо професійної етики журналіста – тут цінності, з одного боку, також виступають основним орієнтиром професійної діяльності журналіста, а з другого – мірилом етичної оцінки цієї діяльності. Для працівника ЗМІ виникає проблема, коли він повинен зробити вибір серед різних видів цінностей або знайти консенсус між ними. У житті постійно відбувається зіткнення політичних, ідеологічних, культурних, моральних та інших позицій. Серед них переважають ті, що спираються на цінності, які в суспільстві посідають перше місце на даному історичному етапі. В сучасному українському суспільстві демократичні принципи як новий концепт розвитку  являють основу для розбудови нової системи цінностей, у тому числі й етичних. Завдання етики – сприяти запровадженню нового стандарту людської моральності як оптимальний взірець взаємовідносин в оновленому демократичному суспільстві.


Другий підрозділ “Свобода й відповідальність особистості як проблеми загальної етики і професійної етики журналіста” присвячено проблемі реалізації журналістом власної моральної свободи, яка передусім реалізується як свобода особистості. Етична оцінка будь-якої людської діяльності обов’язково передбачає свободу людини, її здатність обирати. Свобода особистості відкривається у її самовизначенні – свободі реалізувати свої наміри, досягати власної мети, ви­користовуючи потрібні для цього знаряддя та засоби.


Кожен прояв свободи повинна супроводжувати відповідальність, надаючи професійній діяльності характеру морального вчинку, що базується на свідомому виборі. Той, хто діє вільно, повністю відповідає за свої вчинки. У певному смислі відповідальність – це справжня відповідь на виклик, який кидає нам конкретна ситуація.


У третьому підрозділі “Моральний вибір та вчинок як форми реалізації етичних принципів в роботі журналіста” викладено етичне розуміння понять вибору та вчинку в професійній діяльності журналіста. Суто моральна проблематика свободи починається саме там, де йдеться про вибір особистістю тих чи інших намірів, цінностей, цілей, варіантів поведінки. Одне з головних завдань журналістської етики – сформувати високу моральну свідомість журналіста і його діяльність як низку виборів, що спираються на опановані ним етичні цінності та норми.


Четвертий підрозділ “Етична проблема співвідношення цілей та засобів діяльності в роботі журналіста” звернений до давньої проблеми практичної реалізації моральної поведінки, яка стосується й професійної діяльності журналіста – вибір засобів у межах відносно не­змінної цільової перспективи.


З одного боку, звично вважають, що благородна мета виправдовує будь-які засоби. З іншого – за характером засобів, до яких вдаються журналісти, можна судити моральний зміст кінцевої мети. Вимога певної "моральної гнучкості", яку породжує проблема між метою та засобами, є важливим питанням журналістської етики, яке не вирішується однозначно. Це питання потребує двосторонньої аргументації і щодо засобів, і щодо мети. І у випадку, коли мова ведеться про журналістику в демократичних країнах, така аргументація спирається на принципи та ідеали демократії, що слугують своєрідним вектором як для формування цілей, так і для добору засобів їх здійснення.


У третьому розділі “Демократія і свобода преси” акцентовано увагу на аналізі феномену демократії та одному з головних аспектів її реалізації в суспільному житті – свободі преси.


Перший підрозділ “Демократія і громадянське суспільство” присвячено визначенню поняття демократії та проблемами, що виникають при тлумаченні цього концепту громадянським суспільством, яке, власне, і є головним суб’єктом демократичного устрою. Демократія може бути визначена як система влади і як форма відносин між суспільством і державою, тобто, як політичний режим. Демократія охоплює не лише процеси здійснення суспільної політики, а й результати цього процесу. Демократичні уряди мають проводити політику, що сприяє зміцненню певних фундаментальних демократичних цінностей – таких, як свобода, рівність, справедливість, плюралізм. Іншими словами, йдеться про свідомо керовану політику зміцнення соціального і культурного клімату, який робить можливою демократичну політичну практику (насамперед, виборність, підзвітність та періодичну змінюваність уряду), будівництво й розвиток демократичних інститутів, культивування плюралістичної культури.


Демократична преса слугує справжнім інструментом діяльності громадянського суспільства, рушійною силою механізмів демократичної форми правління. У цьому аспекті етика преси повинна зосередити увагу на принципах демократії та її цінностях, щоб на їхній основі визначити норми професійної діяльності журналістів у демократичних країнах.


Другий підрозділ “Принципи демократії” детально розглядає виборність, рівність перед законом, репрезентативність, підзвітність державних інститутів громадянському суспільству в аспекті етичного змісту та втіленні в моральних нормах демократичного суспільства. Також підіймається питання визначення критеріїв демократії, рішення якого полягає у визнанні різних ступенів демократичного розвитку в різних країнах. Як один з етапів демократичного розвитку  виник феномен обмеженої конституційної демократії як першої фази демократичного процесу. Її можна визначити як режим, який набуває визнання народу за допомогою виборів, базується на конституції, визначає владу державних інститутів, обмежує право держави на втручання в справи громадян. Ця стадія демократичного розвитку найбільш відповідає сучасному становищу України.


Окремі дослідники слушно зауважують, що демократія переживає глибоку кризу легітимності перед величезною кількістю інших альтернатив політичного і соціального устрою. Але демократія має дуже важливий аргумент на свій захист – основні демократичні цінності та ідеали позитивно оцінюються з точки зору загальної людської моралі, тому їм важко суперечити незалежно від того, до якої ідеології тяжіють думки та погляди, які політичні, культурні, соціальні традиції видаються найбільш прийнятними. Механізми демократії та вільна преса забезпечують можливість для безпосередньо зацікавлених осіб або кіл ознайомитися з багатьма пропонованими підходами до справи й самим обрати підхід, який їм здається найліпшим. В результаті справа вирішується способом, свідомо обраним більшістю вільних громадян.


У третьому підрозділі “Екстраполяція цінностей та ідеалів демократії на етику преси” визначається залежність професійної моралі журналіста від рівня демократизації суспільства – тобто, від рівня прийняття і втілення в життя громадянського суспільства цінностей та ідеалів демократії. Зміни в системі цінностей тісно пов’язані з потребами у політичних змінах та у свободі самовираження в соціальній та політичній поведінці. Окрім потреби у самореалізації, серед таких потреб можна назвати, наприклад необхідність розважливого уряду, максимального залучення громадян до управління (щоб рішення уряду не викликали масових зворушень) тощо. Таким чином з’явилася тенденція демократизації соціального і політичного життя, а цінності та ідеали демократії, що стали основними її символами, посіли чільне місце у сучасному світогляді, екстраполюючись на етику (зокрема на етику преси).


Усталені цінності розвинутої демократії мають велике значення для етики української демократичної преси, так само як і зарубіжний досвід процесу демократизації.


Четвертий підрозділ “Свобода слова та ЗМІ – основна цінність демократії та етики преси” присвячено свободі слова як уречевленій в концепті демократії етичній цінності, яка суттєво впливає на діяльність засобів масової інформації.


Незалежні ЗМІ – найліпший засіб проти зловживання владою й розвитку демократії, обов’язкова умова забезпечення свободи слова, свободи інформації, політичного, ідеологічного, економічного й інформаційного плюралізму. Свобода слова є етичним ідеалом роботи журналіста так само, як свобода особистості є ідеалом загальної етики. Але тут виникає проблема: і свободі ЗМІ, і свободі слова, виявляється, необхідні певні межі, щоб вони сприяли демократичним процесам.


Давно відомо, що загрозою для демократії й громадянського суспільства є недостатня поінформованість, і що використання преси для критики і відкриття широкій громадськості справ влади збудить суспільний відгук: громадяни здобудуть можливість гласно керувати самі собою зі знанням реального стану справ. На сьогодні у світі спостерігається така тенденція: інформації так багато, що в дефіциті виявилася здатність громадян розібратися в ній. Цілком плюралістична система ЗМІ лише поглибила б цю тенденцію, ще більше посиливши інформаційну переповненість. У цьому аспекті, свобода ЗМІ обмежується вимогами професійної етики, яка спонукає журналістів враховувати необхідність збереження суспільної рівноваги. З іншого боку, свобода слова в демократичному суспільстві обмежується як нормами професійної етики журналіста, так і принципами суспільної моралі, що спирається на звичайний здоровий глузд.


П’ятий підрозділ “Свобода преси та професійна етика журналіста” звертається до проблеми етичній визначеності меж свободи преси в демократичних країнах. Свобода преси – це сукупність багатьох складових, часто взаємосуперечливих. Цінність свободи преси пов’язана з ідеєю відкритої комунікації – можливості формувати відкрите суспільство, коментувати всі дії владних структур, виконувати роль посередника між суспільством і владою. Існування незалежної преси передбачає перш за все контроль за побудовою демократичної держави, всебічне висвітлення діяльності всіх гілок влади, партій і громадських рухів, без чого немає гарантії створення й існування демократичного цивілізованого суспільства.


Преса у демократичних державах, безперечно, покликана втілювати у собі найширшу свободу думок та поглядів, розповсюджуючи цю свободу на своїх читачів. Але така свобода не може обійтися без значної відповідальності за висловлене, тому журналіст завжди повинен віднаходити етичні аргументи на захист своїх публікацій.  Крім того, можлива ситуація, коли свобода слова вступає у конфлікт зі свободою особистості. Це зіткнення головних цінностей демократії становить собою один з численних прикладів, що втілює проблему демократичної преси, яку можна розв’язати лише засобами етики. Тому стає зрозумілим, чому журналісти у демократичних державах часто звертаються до етики преси, у сфері якої постійно виникають актуальні питання та нагальні завдання. Принципи етики преси – це не моральні пута, а засіб захисту як приватної особи, так і журналіста, який про неї пише. Тому журналістами демократичних країн було усвідомлено як першочергове завдання розробку етичних кодексів, що дає можливість зміцнити свободу слова, водночас захищаючи свободу особистості.


В шостому підрозділі “Саморегулювання преси в демократичних державах – реальне втілення демократичних принципів” розглядається важлива передумова діяльності демократичних ЗМІ – здатність до самоконтролю.


В підрозділі аналізується робота органів самоврядування преси в різних демократичних державах. Ради з питань преси створюються переважно як реакція на спроби держави контролювати ЗМІ. Перше завдання таких органів – уможливити демократичну, незалежну пресу й закріпити свободу слова. Тісний зв’язок свободи слова з моральною відповідальністю за висловлене призвів до того, що, насамперед, органи саморегулювання преси вирішують питання професійної етики – розглядають позови та скарги на журналістів, виносять догани або доводять відповідність публікації нормам етики.


В межах четвертого розділу “Етика преси в демократичних державах, зокрема в Україні” досліджується сучасний рівень, форми й проблеми втілення етичних приписів та норм в професійну діяльність журналістів різних демократичних країн, зокрема України. Також здійснено спробу розглянути журналістську етику в аспекті її відношення до макроетики.


Перший підрозділ “Джерела етики преси” утримує визначення й описання різноманітних джерел професійних етичних норм - добровільно визнаних журналістами документів, де ці норми зафіксовані. Джерела етики преси мають кілька видів. За географічним поширенням на діяльність журналістів можна виділити міжнародні, національні, корпоративні, редакційні документи, що містять вимоги до моральної поведінки журналістів. Розрізняють принципи етики преси, декларації, хартії, кодекси, канони залежно від рівня узагальнення вимог у джерелах.


Принципи етики преси переважно фіксують професійні та етичні цінності. Декларації – це офіційно проголошені міжнародними організаціями основні етичні принципи преси. Хартії – це документи, які затверджують не етичні права, а добровільно взяті на себе обов’язки журналістів. Кодекси – це документи, що утримують систематизовані моральні цінності, норми діяльності журналіста, правила поведінки. Канони – це чітко визначені й конкретно описані принципи і норми етики преси.


Другий підрозділ “Міжнародні принципи етики преси” розглядає перші джерела міжнародної етики і сучасний стан міжнародної етики преси, наголошуючи значення реалізації положень журналістської етики для демократичних процесів у різних країнах.


Перший пункт підрозділу “Перші міжнародні професійні етичні кодекси” присвячено дослідженню причин і наслідків створення перших кодексів міжнародної журналістської етики. Головною причиною створення перших кодексів професійної етики на початку ХХ сторіччя стало прагнення журналістів протистояти монополіям преси, які в першу чергу нав’язували читачам ідеї та думки, вигідні певним прошаркам населення, чи навіть окремим особам. Якщо судити про зміст перших кодексів, їх укладачі перебували під впливом концепції вільної або ліберальної преси, яка виникла на початку ХХ сторіччя. Загальна демократична спрямованість цієї дещо обмеженої концепції сприятливо вплинула на перші етичні кодекси журналістики, в яких у якості вищих цінностей проголошувались свобода слова і право всіх людей на отримання правдивої інформації. Вимоги, зафіксовані у перших кодексах, не виходили за межі загальнолюдських норм моральності, сформованих під впливом демократичних тенденцій.


Другий пункт підрозділу “Сучасна міжнародна етика преси” звертається до принципів етики, ухвалених на міжнародному рівні. На сьогодні існує велика кількість журналістських організацій міжнародного рівня, які намагаються сформувати середовище, в якому журналістська діяльність може здійснюватися найбільш вільно й повноцінно, стимулювати діяльність журналістів відповідно до високих професійних стандартів і дотримання ними етичних норм поведінки, сприяти реалізації свободи преси. Такі організації розробляють етичні норми й принципи роботи журналіста й укладають кодекси, які визнають усі члени цих організацій. У якості приклада можна наводиться Кодекс професійної етики, прийнятий Тhе Society оf Ргоfеssiоnal Jou alists, який не є однозначно бездоганним, але дух та ідеї якого своєрідним чином перегукуються з кодексами етики преси у різних демократичних країнах, що доводить доцільність етичних вимог та їхню універсальність для демократичної преси в цілому.


В третьому підрозділі “Етика преси в державах із розвиненою демократією” аналізуються кодекси професійної етики, що діють в демократичних країнах. Для аналізу використано дослідження Л.Брууна, яке виявило ієрархію етичних принципів залежно від кількості кодексів, де вони присутні, пов’язавши її з ціннісним значенням цих приписів з точки зору діяльності преси. Даний аналіз дозволяє дійти висновку, що сучасні кодекси етики преси окремих країн у аспекті наявності прямих приписів щодо дотримання демократичних ідеалів і цінностей, або ж принципів, які прямо втілюють демократичні тенденції у етиці, загалом відповідають етичним принципам, прийнятим на міжнародному рівні.


Четвертий підрозділ “Становище преси в сучасній Україні” досліджує вплив процесу демократизації на розвиток та діяльність українських ЗМІ, втілення принципів журналістської етики в роботу  преси, проблеми регулювання роботи демократичних ЗМІ в Україні.


Перший пункт підрозділу “Особливості української демократичної преси”  розповідає про сьогоденний розвиток української журналістики – досить широкої, розгалуже­ної системи ЗМІ, серед яких ви­різняється невелика кількість ЗМІ, які досягли справді загаль­нонаціонального масштабу. Соціальний ефект журналістики в Україні, яка встала на шлях демократії, безпосе­редньо пов’язаний із ініціативою преси, яка проявляється в постановочних дискусіях, полеміці з приводу ситуацій всередині держави та на міжнародному рівні, орієнтованій насамперед на гласність, активізацію громадської думки. Підтримка і розвиток справжньої демократії потребує наявності і зміцнення вільної, незалежної, плюралістичної і відповідальної журналістики всередині країни. Така журналістика має відповідати загальному розвитку демократичних тенденцій у світі. З багатьох причин проблеми масових інформаційних про­цесів, комунікаційної політики і практики неможливо ро­зглядати ізольовано від проблем становлення і розвитку нової державності, міждержавних і міжнаціональних відносин. Тому журналістика в Україні може розвиватися тільки в межах загального процесу демократизації, сучасний етап якого несе більше проблем, аніж готових рішень.


Другий пункт підрозділу “Етика преси в Україні: проблеми і перспективи” зосереджений на питаннях журналістської етики, які в Україні вирішуються в тісній залежності від трансформації журналістики, що відбувається внаслідок розгортання демократичних процесів. В Україні на сьогодні взяла на себе укладення Кодексу професійної етики українського журналіста Національна спілка журналістів. Але прийнятий у 1997 році Кодекс професійної етики українського журналіста має багато вад: пункти Кодексу повністю або частково списані з кодексів, ухвалених у інших демократичних державах і майже не адаптовані до нашої дійсності; наявні певні тавтології та недоречності, які виявляють неготовність української преси до укладання власних етичних норм; дуже слабко відстоюються демократичні тенденції, ідеали та цінності, як для країни, якій потрібно боротися за демократію в умовах переходу від тоталітарного контролю до самостійності думки; Кодекс не дістав належного широкого визнання. На перспективу розвитку українського Кодексу було б доречним взяти до уваги необхідність загального прийняття представниками різних друкованих ЗМІ оголошених у ньому норм етики. Адже цих єдиних норм повинні дотримуватися журналісти різних соціально-політичних орієнтацій, і їхнє різне трактування етичних норм не повинно впливати на загальне розуміння Кодексу етики.


З часом українською пресою буде напрацьовано досвід, набуто нових форм поведінки, і дуже важливо не пропустити їх поза увагою професійної етики, помітити і зафіксувати. Досліджувати й відбирати з форм поведінки, що народжуються у нетипових ситуаціях, ті, які справді передбачають моральний розвиток, - одне з найважливіших завдань етичної науки, зокрема, етики преси.


У третьому пункті підрозділу “Правове регулювання діяльності преси в Україні”  підіймається проблема правового забезпечення діяльності демократичної преси в Україні. Ця проблема важлива тому, що етика преси повинна відповідати законодавству, і, навпаки, законодавство повинно захищати журналістів і давати їм можливість діяти згідно професійної етики. Зважуючи на приклади країн з високим рівнем розвитку демократії й, з іншого боку, на приклад Росії, Україні потрібно знайти свій шлях регулювання роботи мас-медіа, який би забезпечив втілення та виконання принципів етики преси.


В Україні, на відміну від країн з розвинутою демократією, нема недержавного органу саморегулювання преси. Тому преса у своїй діяльності спирається тільки на норми права. На сьогодні законодавство України дає пресі певні гарантії свободи і покладає на неї певні правові обов’язки. Отже, втілення принципів журналістської етики багато в чому залежить від загального розвитку правничої бази, від легітимності законів та рівня стабілізації всередині країни.


П’ятий підрозділ “Зв’язок та взаємодія етики преси та макроетики” розглядає діяльність журналіста в аспекті її впливу на цілісну ситуацію існування людства, а професійну журналістську етику – у її зв’язку з макроетикою, сфера якої обіймає глобальні відносини людства і дійсності.


Перший пункт підрозділу “Макроетика та її вплив на моральний вимір роботи журналіста” присвячено огляду основних положень макроетики та доведенню необхідності втілення її принципів у роботу журналістів, зокрема українських. Макроетика апелює до метацінностей, які несуть етичне значення на рівні всього людства. У реальному житті метацінності існують не лише на рівні людства, де набувають характеру символу або абстракції, а й на рівні соціальної групи та окремої особистості. Тому й відповідальність відбувається на різних суспільних рівнях  –  лежить на людстві в цілому, на соціальній групі або на окремому індивіді. Людство в цілому досягло у своєму розвитку такого ступеня, на якому цей розвиток уже не може лишатися необмеженим і безконтрольним, оскільки в противному разі неминуча загибель як самого людства, так і світу природи, за рахунок якого воно живе. Усві­домити свою відповідальність і встановити розумні обме­ження людської діяльності – завдання етики, яка здатна забезпечити розуміння моралі як певного модусу ставлення до дійсності, де людина і світ знаходяться у постійному діалогу. Тому потрібно виявити загальнолюдську цінність результатів комунікативної діяльності, до якої належить і журналістика, відповідно до принципів етики.


Другий пункт підрозділу “Глобальне становище людства та  моральна відповідальність журналіста” на прикладі спроб вирішення екологічної проблеми розглядає нові, недогматичні аргументи на користь взаємної сумісності демократичних тенденцій та засобів масової інформації, а також переваги демократичних принципів як основи для подальшого розвитку сучасних суспільств. Така аргументація базується на необхідної причетності усіх людей до розв’язання проблеми виживання. Найголовніша риса демократичних процедур полягає в тому, що вони забезпечують ухвалення рішень, у яких зацікавлена більшість громадян. І навіть те, що демократичні процедури та громадська преса рівною мірою допомагають народитися як згоді, так і незгоді, підтверджує їх взаємну необхідність і потребу в них при розв’язанні глобальних проблем людства.


В аспекті макроетики демократичні засади існування суспільства і незалежні ЗМІ сприяють включенню кожного громадянина в процес боротьби проти глобальних ризиків шляхом активізації свідомої особистої позиції стосовно становища людства на даному етапі цивілізаційного розвитку. Етика преси, яка традиційно сприймається у вузькому професійному розумінні, не може повною мірою забезпечити діяльність ЗМІ, яка була б здатна впливати на розв’язання глобальних проблем. Тому ті, хто професійно займається журналістикою, повинні брати на себе моральний обов’язок боротися за загальнолюдські цінності, втілюючи норми макроетики в життя.


ВИСНОВКИ


Сучасні засоби масової інформації змінюються та розвиваються разом зі змінами та розвитком суспільства, тому потребують перегляду моральних орієнтирів, на які спиратимуться журналісти у своїй фаховій діяльності. Отже, набуває актуального значення проблема формування професійної етики журналіста на сучасному етапі розвитку демократії в Україні. В дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення вказаної проблеми шляхом аналізу досвіду становлення етики преси у демократичних державах, що знаходяться на різних ступенях розвитку демократії.  Результати дослідження дають можливість з’ясувати, яким чином можна вирішити проблеми етики преси у нашій державі, яка перебуває на перехідному етапі розвитку демократії, а також використати одержані результати у процесі розробки та укладення етичного кодексу української преси. У процесі дослідження зроблено наступні висновки, які вказують на теоретичне і практичне значення дисертації:


1. Етичні принципи професійної журналістики базуються на принципах загальної етики, але у своїй конкретиці не збігаються із загальною етикою. Їх відмінність виявляється не лише у прямій відповідності професійним ситуаціям, а й у тому, що професійна етика втілює ідеали та цінності певної суспільної інституції, до якої належить конкретний друкований орган. Зокрема, діяльність демократичної преси базується на дотриманні ідеалів та цінностей демократії, що повинно знайти відображення у спеціальних етичних приписах.


2. Наявність у професійній етиці журналіста особливих норм, що не зводяться до загальних моральних принципів, і серйозні відмінності у розстановці моральних цінностей свідчать про унікальність професійної моралі журналіста як предмета наукового вивчення, слугуючи достатньою підставою для формування самостійної дисципліни – етики журналіста. Виявити особливості етики преси можна лише шляхом конкретного аналізу змісту самої професійної діяльності журналіста, докладного розбору властивих лише цій професії чеснот і спокус. Тому етика преси розглядається дослідниками як специфічна дисципліна, яка має свої відмінності у порівнянні з загальною етикою.


3. Журналістська етика, що діє та розвивається у демократичних державах, так само, як і загальна етика, спирається на гуманістичні ідеї. Це пояснюється першорядним значенням людини, з одного боку, як основної етичної цінності, і з другого – як суб’єкта, об’єкта і адресата професійної діяльності журналіста. Тому головні категорії моралі у сучасній етиці несуть гуманістичний зміст.


4. Професійна етика впливає на діяльність та поведінку журналіста через систему цінностей, на самостійне затвердження яких його орієнтує. Значення етики преси полягає у запровадженні в суспільне життя критично вивіреної сукупності цінностей і норм – певного стандарту людської моральності. Ситуація в сучасному посттоталітарному суспільстві робить зазначену роль етики актуальною особливо для журналістики, яка впливає на масове сприйняття суспільством демократичних ідей та їхнє вкорінення в політичному й соціальному житті. Приписи професійної журналістської етики базуються на прийнятих у суспільстві моральних цінностях і, водночас, являють собою механізм легітимації у суспільстві цінностей (зокрема демократичних).


5. Для демократичного суспільства головна етична цінність –  свобода, яка є джерелом більш конкретних цінностей –  таких, наприклад, як рівність і справедливість. Свобода – це можливість здійснити вчинок, який можна охарактеризувати з позицій моралі. Вчинок визначається як прак­тичний акт цілеспрямованого утвердження певних моральних цінностей у ситуації, де особа може здійснити певний вибір на користь моральної цінності або проти неї. При цьому особа повинна бути готовою нести цілковиту відповідальність за свої дії; у іншому разі свобода, втрачаючи ціннісні позиції, перетвориться на анархію.


 6. У професії журналіста, як і в інших сферах людської діяльності, вагомим фактором є особистість суб’єкта діяльності – суб’єкта вільного вибору і відповідальності. При цьому мова ведеться як про автора публікації, так і про джерело інформації. Це ж стосується і адресата інформації, який при її сприйнятті та використанні також опиняється в умовах вільного і відповідального вибору. Тому свобода особистості, яка виражається у вільній діяльності, творчості і самореалізації, є наріжним каменем професійної етики журналіста.


7. Важлива проблема сучасної преси, яка розв’язується засобами етики – співвідношення цілей та засобів у роботі журналіста. Представник демократичної преси, ставлячи перед собою мету, яка загалом спрямована на закріплення демократичних принципів, повинен враховувати, що неетичні засоби досягнення обраної мети спотворюють найкращу ціль і надають їй неприйнятного для демократії характеру. Отже, якщо заради певної мети працівникові незалежної преси доводиться поступатися моральними принципами, то слід проаналізувати, чи не конфліктує ця мета з головними цінностями демократії і чи варта вона таких поступок.


8. Відмінність етичних принципів преси, що базуються на принципах загальної етики, але у своїй конкретиці не співпадають із загальною етикою, виявляється не лише у прямій відповідності професійним ситуаціям, але й у тому, що професійна етика втілює ідеали та цінності певної суспільної інституції, до якої належить конкретний друкований орган. Таким чином, діяльність демократичної преси повинна базуватися на дотриманні ідеалів та цінностей демократії. Такими ідеалами є свобода, рівність, справедливість.


9. На сьогодні поняття "демократія" означає певний політичний концепт, а також особливий тип влади, систему правління, різновид політичного режиму та певну політичну культуру. Сфера реалізації демократії – громадянське суспільство, головною характеристикою якого є автономія від держави. Демократія не є чимось сталим на всі часи, а знаходиться в постійному розвитку. У демократичних країнах принципи журналістської етики відповідають цінностям демократії, які затверджуються й діють завдяки обов’язковій підтримці преси. Взаємозалежність демократії та ЗМІ виправдовується тим, що разом вони забезпечують максимальну свободу в сенсі індивідуальної чи групової автономії без зазіхання на свободу іншого або інших.


10. Усталені цінності розвинутої демократії мають велике значення для вітчизняної демократичної преси, так само як і зарубіжний досвід. Але не менш важливе значення має спроможність вітчизняної журналістики до етичної самостійності, здатність не втрачати культурної своєрідності, водночас інтегруючись у демократичний світ, сприймати нові цінності лише "переживши" їх, усвідомивши їхню необхідність та справжність.


11. Можлива ситуація, коли свобода слова вступає у конфлікт зі свободою особистості. Це зіткнення головних цінностей демократії – один із численних прикладів, що втілює проблему демократичної преси, яку можна вирішити тільки засобами етики. Тому зрозуміло, чому журналісти в демократичних державах часто звертаються до етики преси, у сфері якої постійно виникають актуальні питання та нагальні завдання.


12. Свобода преси є основною суттєвою цінністю демократії й обов’язковою умовою забезпечення свободи слова, свободи інформації, політичного, ідеологічного, економічного й інформаційного плюралізму. Преса як підсистема суспільної політичної системи може слугувати засобом реалізації влади, але й може стати запорукою свободи. Гарантії свободи ЗМІ повинні знайти відображення в конституціях та юридичних законах демократичних держав, інакше всі інші свободи перебуватимуть під загрозою, як сама демократія і суспільство в цілому.  Громадянське суспільство  повинно саме контролювати й обирати інформаційні потоки. При цьому преса, що прагне бути демократичною і незалежною, відстоює своє право на саморегулювання, створюючи відповідні органи, які зважують на думки громадян – адресатів публікацій, і координують діяльність преси, спираючись на етичні принципи та норми.


13. Етика преси знаходить своє матеріальне вираження у сукупності професійних етичних кодексів, які охоплюють діяльність преси у загальному вигляді, але залишають авторові свободу вибору поведінки у конкретних ситуаціях. Міжнародні етичні кодекси подібні у представленні ієрархії цінностей, відповідно до яких набувають значення конкретні етичні принципи. Такі цінності виявляються загальноприйнятими для професії журналіста. Крім того, принципи етики преси значною мірою відображають цінності та ідеали, які панують у світі завдяки поширенню та розвитку демократичних тенденцій в усіх сферах суспільного життя. Сучасні кодекси етики преси окремих країн у аспекті наявності прямих приписів щодо дотримання демократичних ідеалів та цінностей, або ж принципів, які прямо втілюють демократичні тенденції у етиці, загалом відповідають етичним принципам, прийнятим на міжнародному рівні.


14. Спираючись на аналіз існуючих кодексів та хартій журналістської етики, можна стверджувати, що всі вони продукувалися незалежними спілками, громадянськими організаціями, вільними об’єднаннями. Принципи, зазначені в цих документах, мають обов’язковий характер лише для членів об’єднань, які є суб’єктами їхнього творення. Для інших працівників преси ці етичні правила не  обов’язкові до виконання.


15. Діяльність демократичних видань залежить від багатьох факторів, що в правовій державі повинні бути законодавчо підтримані. Слово уособлює початок і резуль­тат політичної діяльності. Остання на сучасному етапі розвитку України відбувається досить непередбачувано й часто нерегламентовано, хоча й діє в демократичному руслі. Крім того, зростає вірогідність того, що у практиці преси виникатимуть такі ситуації, яким не знайдеться аналогій ані в кодексах інших демократичних країн, ані у власному етичному досвіді професійних журналістів України. Тому необхідно створити кодекс етики преси, який відповідав би сучасним вимогам саме нашої країни і був би визнаний більшістю професійних журналістів. На сьогодні законодавство України дає пресі певні гарантії свободи й покладає на неї певні етичні обов’язки. Отже, за цих умов розширення правових норм преси буде запорукою її об’єктивності, незалежності, підтвердженням розвитку нашої країни як демократичної.


16. Демократичні процедури, підкріплені незалежними різноманітними ЗМІ, здатні відкрито і чесно відкривати громадській увазі серйозні небезпеки, мінімізуючи таким чином можливість фатальних помилок. Демократична преса, володіючи свободою слова та думки, здатна реалізувати такі умови розв’язання глобальних проблем, які уможливлять знаходження оптимального для всіх рішення - щоб результат відповідав принципу найменшої шкоди та найбільшої вигоди, забезпечував виживання та подальший позитивний розвиток людства.


 


17. Демократичний розвиток сучасного суспільства, взятого у глобальному вимірі, тісно пов’язаний з макроетикою, яка досліджує норми та правила міжлюдського спілкування, акцентуючи увагу на відповідальності людства за своє майбутнє існування. Демократична преса, роль якої – уможливити громадську комунікацію, виявляється комунікативним засобом, від якого значною мірою залежить, наскільки сучасне людство усвідомить ті ризики та зміни, які загрожують його існуванню, і наскільки воно зможе консолідуватися задля їх усунення. Це стає можливим завдяки демократизації преси та суспільства в цілому, бо свобода як демократичний ідеал передбачає відповідальність за вибір та вчинок. Отже, етика преси у сучасних демократичних країнах тісно пов’язана з макроетикою, поняттєвий апарат і принципи якої можуть застосовуватися зокрема до професійної етики журналіста.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины