ДОДАТКОВІ ПОКАРАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ



Название:
ДОДАТКОВІ ПОКАРАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми. Доктрина кримінального права представляє концепцію додаткових покарань традиційно, як функціональний різновид, що не відрізняються за своїми внутрішньо притаманними рисами від основних покарань. Методологія досліджень, що стосуються суті, змісту, ефективності додаткових покарань, не зважаючи на не завжди послідовні їй висновки, доповнена застосуванням системного та порівняльно-правового методів, однак у наявних дослідженнях до цього часу не достатньо приділено уваги питанням фундаментального значення, як узгодженість тотожних рис між природою основних та додаткових покарань із залежністю останніх від основних покарань, а також емпіричної перевірки функціональної концепції додаткових покарань.

Публікації науковців, незалежно від країни світу, адже наука кримінального права не має кордонів і перед нею стоять цілі та завдання, які є типовими для всіх правових систем, присвячуються теоретичним і практичним питанням покарання. Однак, залишаються актуальними не лише проблеми підвищення ефективності покарання та його окремих видів, що об’єднані у систему, але й такі класичні питання як сутність та зміст покарання, його практична роль та переосмислення значення у системі інших заходів впливу на девіантну поведінку. Цими проблемами займалися такі науковці як Є. Аветисова, П. Аветисян, Б. Агноков, Л. Багрій-Шахматов, М. Бажанов, Ю. Баулін, М. Беляєв, І. Богатирьов, Д. Борченко, О. Бугріменко, І. Гальперін, В. Грищук, О. Дзигарь, С. Дементьєв, Т. Денисова, В. Дуюнов, Д. Дядькін, І. Жидких, В. Зубкова, А. Каграманов, М. Капелюшник, І. Карпець, О. Книженко, В. Козирєва, О. Колб, І. Красницький, О. Крилова, Н. Кулєшова, І. Лемперт, О. Літвіна, В. Ломако, М. Мелентьєв, В. Меркулова, О. Міхлін, О. Міцкевич, С. Мокринський, В. Мосієнко, А. Музика, В. Навроцький, І. Ной, А. Пінаєв, С. Познишев, В. Полтавець, С. Полубінська, С. Сахнюк, К. Сич, В. Скибицький, М. Скрябін, М. Становський, А. Степанюк М. Стручков, М. Таганцев, В. Трубніков, В. Туляков, В. Тютюгін, Р. Устименко, Є. Фесенко, І. Фойницький, Г. Цепляєва, О. Цветінович, В. Чубарєв, М. Шаргородський, О. Шинальський, Д. Шиян, К. Шутов, С. Яценко та інші. Однак питаннями, пов’язаними із природою, змістом та практичним застосуванням додаткових покарань приділялося не такої уваги, оскільки вчені, визнаючи відносно відокремлену природу додаткових покарань принципово не відрізняли її від загальної природи покарання, яку вони визнавали. Окремі дослідження додаткових покарань висвітлювали такі вчені як Є. Аветисова, П. Аветисян, О. Ведернікова, В. Дуюнов, А. Каграманов, Л. Комарова, Н. Кулєшова, О. Міхлін, В. Мосієнко, В. Тютюгін, Р. Устименко, Г. Цепляєва, О. Цветінович, та інші. У роботах зазначених вчених досліджується природа та зміст або тільки зміст додаткових покарань. Дослідження Б. Агнокова, Д. Борченка, О. Ведернікової, Л. Кемпбел, В. Козирєвої, О. Крилової, І. Лемперт, О. Літвінової, О. Міхліна, В. Мосієнко, В. Попраса, Д. Шияна, К. Шутова були присвячені видам покарання, які можуть бути і основними, і додатковими або лише додатковими, проте вони не поглиблювались у питання природи додаткових покарань. Найбільш повними за обсягом дослідження з останніх робіт можна назвати кандидатські дисертації П. Аветисян, Л. Комарової, Н. Кулєшової, Р. Устименка та Г. Цепляєвої. Вони здійснили спробу пояснення окремішньої природи додаткових покарань за допомогою функціонального підходу із збереженням цільової автентичності і побудови горизонтальної системи цілей додаткових покарань. Проте, такий підхід вбачається дискусійним, адже зазначені вчені ґрунтують концепцію на видовій розбіжності основних та додаткових покарань, однак приходять до висновків про особливу функціональну роль додаткових покарань, а це породжує дисонанс між родовим та видовим.

За 2002-2007 рр. абсолютна кількість додаткових покарань, що призначаються засудженим збільшилася на 15,4%, а питома вага стосовно основних покарань – з 8,4% до 13,1%. Це має означати, що роль додаткових покарань, поки що на кількісному рівні, починає збільшуватися. Однак, незважаючи на вищевказане і на те, що керівництво судовою практикою через доктрину, яка заохочує застосовувати більше додаткових покарань, ускладнене, «особлива» роль додаткових покарань має бути наново переосмислена із застосуванням емпіричних досліджень не лише щодо думки фахівців та суддів, але й можливостей оцінити справжню практичну роль додаткових покарань. Зазначене вище, а також те, що в Україні довгий час не було здійснено на монографічному рівні дослідження природи, змісту та практики застосування додаткових покарань, як вбачається, обумовлює актуальність цього дослідження.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно з планом наукової роботи кафедри кримінального права Класичного приватного університету (м. Запоріжжя) за напрямком  „Кримінально-правова охорона суспільних відносин та запобіжний вплив на злочинність” (Державний реєстраційний номер 0105U002568).

Обраний напрям дослідження ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1767/2006 р. від 20 грудня 2006 р. № 1767 та відповідає положенням Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку фундаментальних наукових досліджень» від 30 квітня 2004 р. № 499/2004. Тема дисертації затверджена вченою радою Класичного приватного університету (протокол № 5 від 24 грудня 2003 р.), а також оприлюднена Академією правових наук України (Перелік тем дисертаційних досліджень з питань держави і права (2006).

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины