ПОДІЛЬСЬКО-СЕРЕДНЬОНАДДНІПРЯНСЬКЕ СУМІЖЖЯ У СВІТЛІ ІЗОГЛОС : Подольско-средненадднепрянско стыкв В СВЕТЕ изоглосс

Краткое содержание

У “Вступі” обґрунтовано вибір теми дисертації, підкреслено її актуальність, визначено об’єкт дослідження, сформульовано мету й основні завдання, вказано на практичне і теоретичне значення роботи, методи дослідження та подано джерельну базу.

У першому розділі “Структурна організація і семантика сільськогосподарської лексики подільсько-середньонаддніпрянського діалектного суміжжя”, який містить три глави, здійснено опис сільськогосподарської лексики за лексико-семантичним принципом. На підставі системи понять, яку репрезентують конкретні лексеми, виділено тематичні групи на позначення сільськогосподарських рослин, на позначення поля з-під сільськогосподарських рослин та на позначення агентів.

У першій главі “Тематична група лексики на позначення сільськогосподарських рослин” розглянуто внутрішню організацію ТГЛ. На підставі віднесеності денотатів до певної біологічної родини, призначення реалії виділено лексико-семантичні групи (ЛСГ): 1) на позначення ранніх зернових; 2) на позначення стебел злакових; 3) на позначення способів складання снопів та зберігання соломи; 4) на позначення пізніх зернових; 5) на позначення бобових; 6) на позначення технічних культур; 7) на позначення городніх культур; 8) на позначення коренеплодів; 9) на позначення лілійних; 10) на позначення сланких рослин. Кожна ЛСГ на позначення сільськогосподарських рослин є структурною цілісністю, характерними ознаками якої є гіперо-гіпонімічні відношення компонентів, синкретизм лексем, мотиваційні зв’язки між елементами суміжних ЛСГ. Деякі групи (наприклад, ЛСГ на позначення способів зберігання соломи) відзначаються структурною автономністю і введені в ТГЛ на позначення сільськогосподарських рослин з логіко-понятійної точки зору. Аналіз здійснено за схемою: репрезентація семи, встановлення системних відношень у межах ЛСГ, просторова поведінка лексем. Наприклад, на досліджуваній території на позначення семи ‘городня рослина, однорічний і багаторічний овочевий коренеплід, що вживається як їжа і корм для худоби, а також є сировиною для промисловості‘, функціонує лексема бу'р’ак та фонетичні варіанти бу'рак, ба'рак, бо^у'рак. Випадки вживання лексеми бу'рак із теперішньою семантикою задокументовано з II пол. ХVII ст. Сучасна нормативна форма бу'р’ак із вторинним м’якшенням [р] засвідчується приблизно з ХVIII ст.

Згідно з атласом сільськогосподарської лексики подільсько-середньонаддніпрянського суміжжя, основна розмежувальна лінія ареалів |р| : |р’| проходить по лінії Гудзівка – Богачівка – Стецівка Звенигородського р-ну – Мокра Калигірка – Глиняна Балка Катеринопільського р-ну Черкаської обл. У східній частині досліджуваних говірок фонема |р’| реалізується звуком [р’]. У західній частині, а також у деяких катеринопільських та шполянських говірках побутує лексема бу'рак із диспалаталізованим звуком [р], що в основному підтверджує дані АУМ (I, к.№79). В результаті опору однієї діалектної системи іншій утворилися фонетичні варіанти лексеми бу'р’ак, де звук [у] переходить в [а] або в [о^у]. Лексема ба'рак формує суцільний ареал у північно-західній частині досліджуваного мікроконтинууму. Невеликими мозаїчними ареалами та поодинокими вкрапленнями відзначається лексема бо^у'рак.

Для реалізації семи ‘листя буряків‘ в українській мові функціонують лексеми бурячиння та буряковиння. На теренах досліджуваної території лексема бурячиння вживається у таких фонетичних варіантах: бура'чин’.а, бура'чин’:а, бур’а'чин’:а. Як свідчать численні дослідження та власні польові записи, для середньонаддніпрянських говірок характерне вживання лексеми бур’а'чин’:а на позначення поля з-під буряків. На всій досліджуваній території названу сему реалізує лексема 'гичка. У частині шполянських, звенигородських говірок фонема |ч| реалізується звуком [ч’].