Семантико-синтаксична організація речень з дієслівними предикатами мовлення : Семантико-синтаксическая организация предложений с глагольными предикатами речи

Краткое содержание

У вступі розкрито стан наукової проблеми  у сучасному мовознавстві, обґрунтовано  актуальність обраної теми, сформульовано мету й завдання дисертаційного дослідження, визначено наукову  новизну  роботи,  окреслено теоретичну  і практичну цінність  одержаних  результатів та форми їх апробації.

У першому розділі – "Дієслівні предикати мовлення  як центральні компоненти  семантично елементарного речення" –  розглядається проблема  семантичної класифікації дієслівних предикатів у лінгвістичній  літературі; з’ясовується  статус мовлення як універсальної семантичної категорії; обґрунтовуються принципи виділення ЛСГ предикатів мовлення у складі дієслівної лексики сучасної української мови та визначається її склад; описуються валентнісно-інтенційні характеристики предикатів мовлення.

Протягом останніх  десятиліть ХХ століття  активізувалися системні дослідження місця та  функцій мови у процесі пізнання  людиною навколишнього світу і свого місця у цьому світі, зумовлені стійкою тенденцією до антропоцентризації в усіх галузях науки. Провідними  стали не дослідження формальної структури синтаксичних одиниць, а аналіз особливостей взаємовідношення мови та її носіїв у процесі  комунікації.

Огляд лінгвістичної літератури з аналізованої проблеми показав, що новітній  синтаксис  характеризується  розбіжністю  у поглядах  на структуру дієслівного предиката, відсутністю єдиної загальноприйнятої класифікації предикатів, що свідчить  про складність семантико-синтаксичної природи досліджуваного об’єкта. Отже,  для виділення певної ЛСГ дієслівних предикатів передусім необхідно обґрунтувати класифікаційні межі цієї семантичної категорії, чітко  відокремити її від подібних за семантичними  показниками інших категорій.

Клас дієслів, що називають  і кваліфікують  мовленнєву дію, дуже об’ємний, надзвичайно розгалужений і складний у семантичному  плані. Існуючі класифікації дієслів мовлення  ґрунтуються  на різних критеріях, які  важко звести до спільного показника. Автори досліджень  виділяють у дієсловах на позначення мовленнєвої дії цілу низку  диференційних ознак, відмінних як за  обсягом, так і за  співвіднесеністю між собою.

У дисертаційному дослідженні  словниковий  матеріал  виокремлюється та класифікується  на логіко-семантичних засадах. Аналіз дієслівної лексики здійснювався на матеріалі конкретних  синтаксичних конструкцій, бо ознаки семантичного класу виявляються насамперед у складі конкретних речень. При цьому  ЛСГ можна визначити як групу слів, об’єднаних спільною семантичною ознакою, яка реалізується як ізольоване виявлення в окремо взятій лексичній одиниці.

Семантику процесу мовлення можна визначити як " …активний, цілеспрямований, мотивований, предметний (змістовний) процес видачі та прийняття, сформульованої  за допомогою мови  думки, інформації, спрямований на задоволення комунікативно-пізнавальної потреби людини у процесі спілкування".

У семній структурі дієслів мовлення виявлений такий набір сем: 1) категоріально-граматична сема "дія", яка сигналізує про те, що дієслова мовлення належать до найбільш широкого об’єднання дієслів дії, яке протиставляється дієсловам стану; 2) лексико-граматична сема "перехідна дія", яка виконує синтагматичну функцію, бо експлікується в об’єктній позиції при розкритті дієслова у реченні; 3) категоріально-лексична сема "усно висловлювати думки, почуття" – базова сема, яка виконує функцію ідентифікації у ЛСГ; 4) усі диференційні семи власне-лексичного характеру конкретизують такі поняття, як "мета висловлення думки" і "спосіб висловлення думки"; дані семи уточнюють категоріально-граматичну сему, вони є парадигматичними у семній структурі дієслів мовлення і виконують диференційну функцію при розмежуванні дієслів з цим типовим значенням.

Для ідентифікації предикатів мовлення необхідно розкрити істотні ознаки, що відрізняють їх від інших предикатів. Серед основних семантичних характеристик, які сприяють розподілу дієслівних предикатів на різні класи, більшість лінгвістів виділяє такі, як наявність/відсутність часової прив’язаності; статичність/динамічність; орієнтованість на суб’єкт/об’єкт; тип суб’єкта; фазовість; контрольованість, перспективність.

Дані дослідження дозволили сформулювати такі класифікаційні ознаки дієслівних предикатів мовлення:

---

¹ Зимняя  А.И. Психология обучения неродному языку.- М., 1989.- с.121