ФРАЗЕОЛОГІЧНА МІКРОСИСТЕМА “ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ” В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (ІДЕОГРАФІЧНИЙ І АКСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ)

Краткое содержание

            У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, визначається її актуальність, наукова новизна, об’єкт і предмет аналізу, теоретичне й практичне значення роботи; формулюються мета й необхідні для її досягнення завдання; вказуються методи дослідження.

            У першому розділі “Фразеологічна ідеографія: теоретичні проблеми, перспективи подальшого розвитку” розглядається комплекс проблем, пов’язаних з описом лінгвістичних і екстралінгвістичних принципів вирізнення окремих фразеологічних мікро- та макросистем, опрацюванням структури ідеографічної ієрархії фразеологічної системи мови; визначаються перспективи подальшого розвитку фразеологічної ідеографії.

            У першому підрозділі “Зв’язок фразеологічної ідеографії з сучасними маргінальними галузями лінгвістики” констатується, що дослідження фразеологічних мікросистем потребує нових методик аналізу ФО. Коротко висвітлюються проблеми сучасних маргінальних галузей лінгвістики. Відзначається, що, з одного боку, теоретичний досвід і практично-експериментальний потенціал психолінгвістики, психосемантики, нейропсихолінгвістики, етнопсихолінгвістики можуть прислужитися дослідникам фразеологічної ідеографії; з іншого – використання ФО може розширити й поглибити арсенал методичних засобів психосемантики в галузі психології особистості.

            У другому підрозділі “Принципи вирізнення фразеологічних мікро- та макросистем” зазначається, що вирізнення як лексичних, так і фразеологічних макро- та макросистем повинно обов’язково підпорядковуватися екстралінгвістичному членуванню світу й будуватися на поняттєво-логічних принципах (позалінгвістичний фактор), ґрунтуватися на наявності в семантичній структурі всіх членів вирізненої мікро- та макросистеми спільної семантичної ознаки, що є для даної мікро- та макросистеми інтегруючою (лінгвістичний фактор). Запропоновано “Робочу схему основних знань людини про навколишній світ”.

У третьому підрозділі “Структура ідеографічної ієрархії фразеологічної системи мови” пропонується така ієрархічна структура ідеографічної класифікації ФО: синонімічний ряд → семантична група → семантичне поле → тематична група → тематичне поле → ідеографічна група → ідеографічне поле → архіполе. Далі зазначається, що структура ідеографічного поля “Людина” є складною й розгалуженою. Матеріал свідчить, що в ідеографічному полі “Людина” об’єднуються ФО, що характеризують психічні процеси, індивідуально-психологічні властивості, поведінку, діяльність людини й людину взагалі.

У другому розділі “Місце фразеологічної мікросистеми “Поведінка людини” в структурі ідеографічної класифікації фразеологічного складу української мови” здійснюється спроба зробити ідеографічну характеристику ФО на позначення поведінки людини з урахуванням досягнень сучасних фразеологічної, психологічної, сексологічної, суїцидологічної, психолінгвістичної наук, експериментальної психосемантики, деяких даних теорій, висновків етнопсихолінгвістичної, нейропсихолінгвістичної галузей лінгвістики.

У першому підрозділі “Поведінка як психологічна категорія в історичному аспекті” зроблено короткий огляд розвитку категорії поведінки людини у світовій і українській психологічній думці. Констатується, що до фактів поведінки людини належать: 1) зовнішні прояви фізіологічних процесів (поза, міміка, погляди, тремтіння, блиск очей тощо); 2) окремі рухи й жести (поклон, кивок, стук кулаком тощо); 3) дії; 4) вчинки. Розглядається теорія П.К. Анохіна про те, що поведінка людини неможлива без участі одночасно психічних і фізіологічних процесів. Такі ж висновки випливають із досліджень сучасних учених нейропсихолінгвістики. Далі зазначається, що поведінка людини – це окрема категорія, яка пов’язана з психічними процесами, станами та властивостями людини. Пропонується схема ідеографічної класифікації ФО на позначення поведінки людини, яка відповідає класифікації поведінки, прийнятій у психології. У ідеографічній групі ФО “Поведінка людини” виділяється дев’ять тематичних полів ФО: “Агресивна поведінка людини”, “Девіантна поведінка людини”, “Сексуальна поведінка людини”, “Просоціальна поведінка людини”, “Проективна поведінка людини”, “Експресивна поведінка людини”, “Опосередкована поведінка людини”, “Інвертована поведінка людини”, “Польова поведінка людини”.

            У другому підрозділі “Ідеографічна характеристика тематичного поля ФО “Агресивна поведінка людини” висвітлюється питання про статус поняття агресії в психологічній науці. Указується на деякі розбіжності щодо визначення суті та джерел агресії в зарубіжній і вітчизняній психології. У тематичному полі ФО “Агресивна поведінка людини” виділяються три тематичні групи ФО: “Суїцидальна  поведінка людини”, “Фізична агресивна поведінка людини”, “Вербальна агресивна поведінка людини”.

            Тематична група ФО “Суїцидальна поведінка людини”. Відзначається, що суїцидологія – це окрема наука. Коротко подаються статистичні дані про ріст самогубства в Україні. Зазначається, що проблема  визначення категорії суїцидальна поведінка людини досі адекватно не розв’язана у вітчизняній і зарубіжній психології. У складі фразеологічної мікросистеми виділяються семантичні поля, що характеризують егоїстичну, аномічну й альтруїстичну поведінку людини; синонімічні ряди (СР) на позначення цих видів суїцидальної поведінки. Досліджено, що ФО на позначення суїцидальної поведінки людини передають: 1) повний вчинковий акт (ВА) – 15 %; неповний ВА – 85 %: Я, поки й віку, не збагну, як Нечипір Безхлібний міг у тридцять шостому році пустити собі кулю в скроню (Н. Тихий). ФО пустити собі кулю в скроню “застрелитися” [ФСУМ: 722] передає, що акт самогубства звершився (повний ВА), практична дія вчинку відбулася – Нечипір Безхлібний застрелився; Якби не Яковець, то, може, сама б жива за ним [Петрусем] у могилу полізла (П. Григоренко). ФО жива у могилу полізла “заподіяти собі смерть, позбавити життя” [ФСУМ: 669] передає наявність ВА, а вузький контекст указує на те, що ВА неповний, бо фіксується лише перший момент учинку – ситуація (індивід перебуває в стані амбівалентних почуттів: може й довелося б заподіяти собі смерть, коли б не було Яківця); Да, коли б от немов сталося – всі діти вимерли за одну ніч на всій землі, …я б, мабуть, на ранок пустив би собі кулю в голову (А. Головко). ФО пустив собі кулю в голову передає наявність ВА, бо вузький контекст указує на те, що ВА неповний, а фіксується лише другий момент учинку – наявність мотивації (учинковий акт може відбутися, а може й не відбутися).

            Прикладами підтверджується дослідження психологів: 1) між намірами людини та її діями дистанція величезного розміру; 2) суїцидальна поведінка не властива українському менталітетові.

Тематична група ФО “Фізична агресивна поведінка людини”. Агресивна поведінка людини може варіюватися від демонстрації неприязні, недоброзичливості до словесних образ і до застосування грубої сили. Незалежно від вибору термінів, психологи визнають існування різних типів агресії, бо прояви агресії різноманітні й нескінченні. На основі дослідженого матеріалу подається схема класифікації тематичної групи ФО “Фізична агресивна поведінка людини”. Пропонується описувати агресивну поведінку за трьома шкалами: фізична-вербальна, активна-пасивна, пряма-непряма. Виділяються семантичні поля ФО, що характеризують активну фізичну агресивну поведінку людини й пасивну фізичну агресивну поведінку людини. Кожне семантичне поле поділяється на семантичні групи ФО: “Пряма активна фізична агресивна поведінка людини”, “Непряма активна фізична агресивна поведінка людини”; “Пряма пасивна фізична агресивна поведінка людини”, “Непряма пасивна фізична агресивна поведінка людини”.

Приклади свідчать, що в українській мові існує розгалужена система фразеологічних засобів мови на позначення цих понять. Найбільше синонімічних рядів (8) виявлено у семантичній групі ФО “Пряма активна фізична агресивна поведінка людини” зі значеннями: а) бити кого-небудь: годувати лящами, годувати бебехами, давати / дати дрозда; б) побити кого-небудь: втерти маку, оббивати / оббити пір’я, нагріти боки; в) відшмагати, висікти різками: всипати гарячих, списати шкуру вздовж і впоперек; г) дуже сильно побити: краяти ремені зі шкіри, відбити бебехи; ґ) убити: випустити кишки, спровадити до пекла; д) ударити: перелічити зуби, давати / дати стусана; е) мучити (завдавати фізичних страждань): лій топити, пити кров; є) знищити когось: змішати з землею, спряжити на схаб.

            Тематична група ФО “Вербальна агресивна поведінка людини”. На схемах показано, що ця тематична група ФО складається з двох семантичних полів ФО: “Активна вербальна агресивна поведінка людини”, “Пасивна вербальна агресивна поведінка людини”. Кожне поле складається з двох семантичних груп ФО: “Пряма активна вербальна агресивна поведінка людини”, “Непряма активна вербальна агресивна поведінка людини”; “Пряма пасивна вербальна агресивна поведінка людини”, “Непряма пасивна вербальна агресивна поведінка людини”. Найчисленнішою виявилася семантична група ФО “Пряма активна вербальна агресивна поведінка людини”, яка передається 4 синонімічними рядами зі значеннями: а) ганьбити кого-небудь: кидати болотом, облити помиями, квацяти дьогтем; б) лаяти когось: обкидати словами, давати нагінку, узяти в молотки; в) насміхатися: брати на бас, брати на глум; г) змучити (завдавати моральних страждань): вимотувати жили, пекти душу (серце).