ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ З ДЕМІНУТИВНИМ ТА АУГМЕНТАТИВНИМ КОМПОНЕНТОМ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое содержание

У “Вступі” охарактеризовано стан наукової проблеми, обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено мету й завдання роботи, охарактеризовано джерела добору матеріалу і методи дослідження, окреслено теоретичну і практичну цінність одержаних результатів, подано відомості про їх апробацію.

У першому розділі “Роль демінутивних та аугментативних компонентів у формуванні фразеологічного значення” розглянуто поняття про мовну експресію та експресивність на лексико-фразеологічному рівні, проаналізовано компоненти із суфіксами суб’єктивної оцінки як засіб посилення експресивності ФО, здійснено огляд фіксації фразеологізмів цього типу в основних фразеологічних словниках, виявлено розходження в їх фіксації, з’ясовано причини цих розходжень.

Сучасний етап розвитку лексикології та фразеології характеризується посиленою увагою до проблем семантики й функціонування експресивної лексики, адже вона є містким та економним мовним засобом об’єктивації різноманітних виявів дійсності і станів людської свідомості – сфери інтелектуальної та емоційної діяльності особи. Експресивність є одним зі способів надання висловлюванню інформації про емоційне й виражально-оцінне у своїй основі ставлення мовця до позначуваного, яке й виділяє цей вислів із нейтрального мовного тла. Сучасне розуміння експресивності як семантичної категорії пов’язане з інтерпретацією її природи як результату взаємодії трьох категорій – емоційної оцінки, образності, інтенсивності, що складають разом чи у різних поєднаннях експресивне значення лексичної одиниці. В експресивному лексичному фонді досліджені, в основному, такі одиниці, які асоціативно пов’язані з людиною, тобто експресивній підсистемі властивий антропоцентризм.

Фразеологізми посідають особливе місце серед інших одиниць мовної системи. Вони виникають у зв’язку з потребою у виражальних засобах комунікації – вербального вираження почуттів, емоційних оцінок, засобів емоційного впливу, влучних характеристик людини, предметів, явищ тощо. Зовнішнім, матеріальним боком фразеологізмів як знаків є їхні компоненти, пов’язані між собою синтаксичним зв’язком, але через єдність семантики ці внутрішні зв’язки послаблені, а зовнішній зв’язок зі словом контексту виражений чітко й зберігається, тому що є актуальним. Фразеологізми можуть відігравати роль еталонів, стереотипів культурно-національного світобачення чи вказувати на їх символічний характер. У цій функції ФО є мовними експонентами культурних знаків. Саме ця стереотипність, символічність чи еталонізованість образної основи фразеологізмів зумовлює їх культурно-національну специфіку. Елементами фразеологічної підсистеми є, в основному, експресивно забарвлені одиниці.

У ФО слова-компоненти набувають метафоричності, образності та художньо-естетичної вартісності. Їх експресивність досягається шляхом використання численних мовних засобів, серед яких значну роль відіграють словотвірні. Науковий інтерес в окресленому аспекті становлять українські фразеологізми, до складу яких увійшли демінутиви та аугментативи. Компоненти, емотивність яких зумовлена суфіксами суб'єктивної оцінки, набувають додаткової експресивності в контексті фразеологічних одиниць. Вищезгадані лексеми можна поділити на дві групи: 1) слова з ознакою зменшеності чи здрібнілості, які в той же час є виразниками пестливості, ласкавості або фамільярності, зневаги, – демінутивні компоненти; 2) слова з ознакою збільшеності чи згрубілості, що одночасно виражають фамільярне, зневажливе, іронічне ставлення до когось або чогось, – аугментативні компоненти.

Лексеми із семантикою демінутивності в складі ФО здатні виражати як позитивну, так і негативну суб’єктивну оцінку. Наприклад, слова із суфіксами -к-, -ок, -ик, -ечк-, -очк-, -оньк-, -еньк-, -ячк- одним фразеологізмам надають відтінку схвалення, доброзичливості (міцний горішок, з комарів носок, замовити словечко (слівце)), а іншим – іронії, осуду, презирства (гарненька історія, викидати / викинути коника (коники), помацати за пір’ячко) і т. ін. Ступінь експресивності позитивно-оцінних слів, ужитих в іронічному значенні, значно вищий, ніж експресивність відповідних слів, що мають узуальне негативне значення. Емоційно-оцінні суфікси в складі лексем здатні нести додаткову інформацію про пізнавально-оцінне ставлення до фактів дійсності. Категорія оцінки репрезентована у фразеологізмах різноаспектно: зображення зовнішності людини, характеристика її суспільної поведінки та моральних якостей, вираження певного ставлення до осіб, предметів, явищ.

З метою вивчення функціонування ФО з ДК та АК у мовленні було проведено психолінгвістичний експеримент у формі анкетування інформантів, для яких українська мова є рідною. Дані експерименту (із 234 опитаних 63% віддали перевагу ФО з компонентами із суфіксами суб’єктивної оцінки) підтвердили гіпотезу про те, що демінутивні та аугментативні компоненти увиразнюють значення фразеологізму шляхом поповнення його семантичної структури експресивними семами. Мовці в повсякденному спілкуванні досить часто послуговуються ФО з ДК та АК, які служать засобом посилення інтенсифікованої виразності висловлювання.

Фразеологізми з ДК фіксуються уже в ХVІ столітті: а кто ся раз присягу згвалтити охинеть, тому и потомъ завше криво присягнути, яко ягодку проколкнути (Апокр., 1599). У кінці ХVІІІ – на початку ХІХ століття ФО з ДК та АК широко вживаються в текстах різних жанрів: головоньки не сушити (“Піснь свіцька”); кожушинку полатають (“Вірш на Воскресеніє Христово”); в чіпчику родився (“Великодній сон”); на судищі нашім останнім (С. Яворський); приборкав, наче звірюку якусь (Г. Бузановський). У фразеологізмах цього періоду виявлено різносуфіксні демінутивні утворення: витікали з очей дрібненькії слізки (С. Александров); сльозоньку вронить (М. Устиянович) тощо.