ТРАНСФОРМАЦИОННЫЙ ПОТЕНЦИАЛ ВОПРОСИТЕЛЬНЫХ МЕСТОИМЕНИЙ В РУССКОМ ЯЗЫКЕ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету і завдання роботи, її наукову новизну, теоретичне та практичне значення, визначено предмет, об’єкт  і методи дослідження.

У першому розділі “Трансформаційний потенціал питальних займенників: обсяг і межі, принципи формування” розглядаються базові теоретичні положення з проблем перехідності в галузі частин мови; аналізуються основні концепції, що стосуються прономінальної лексики;  описуються питальні займенники як семантичний розряд прономінальної лексики і як функціонально значущий елемент комунікативної структури питання; виявляються чинники, що сприяють чи перешкоджують появі трансформантів – функціональних омонімів питальних займенників; систематизується трансформаційний потенціал розглянутої групи слів.

 У першому підрозділі аналізується й уточнюється сучасна терміносистема трансформаціології. У лінгвістиці співіснують поняття трансформація (перехід, перехідність), транспозиція, конверсія, морфолого-синтаксична деривація, транскатегоризація тощо (В.В. Виноградов, В.В. Бабайцева, А.Я. Баудер, Л.В. Борте, В.Г. Гак, О.П. Калечиц, О.М. Кім, О.С. Кубрякова, М.Ф. Лукін, Л.В. Малаховський, В.М. Мігірін, Є.М.Сидоренко й ін.). У роботі обґрунтовується визначення переходу слова з однієї частини мови в іншу в процесі історичного розвитку поняттями “трансформація (діахронна трансформація)”, “еміграційна й імміграційна трансформації”, “перехідність”, “перехідні явища (трансформаційні процеси)”. Поняттям функціональна омонімія в дослідженні визначається вихідне слово й трансформант. Трансформант – мовна одиниця з переліком диференційних ознак нової частини мови чи двох частин мови, у тому числі і вихідної. Еміграційний потенціал включає функціональні омоніми – вихідні слова й трансформанти, що перейшли в іншу частину мови. Імміграційний потенціал включає функціональні омоніми, утворені словами, що поповнили цю частину мови в результаті переходу слів з інших частин мови, і вихідними словами.

У підрозділі “Семантика займенників як найважливіший чинник у створенні трансформаційного потенціалу” показано, що у вітчизняній лінгвістиці діапазон думок щодо проблеми займенниковості настільки широкий, що крайні позиції взаємно виключають одна одну: займенникам “відмовляють” у статусі частини мови; їх розглядають у “скороченому” обсязі, включаючи тільки прономінативи, категоріально співвідносні з іменниками; їх ототожнюють зі службовими словами тощо.

У даній роботі займенник розглянуто як самостійну частину мови, що володіє прономінальним способом відображення дійсності; кожен займенник являє собою фокус сполучення категоріального й розрядового значення (Є.М. Сидоренко).

У дослідженні було розглянуто різні підходи до проблеми займенникових слів на підставі інтерпретації їхніх семантичних ознак. Аналіз понять “дейксис” у широкому і вузькому розумінні (Т.В. Булигіна, Ю.Д. Апресян, І.А. Стернін, О.В. Падучева, А.В. Кравченко та ін.), “заміщення” (Д.А. Кожухар, М.І. Откупщикова, Т.М. Ніколаєва) показав, що популярні в мовознавстві теорії дейктичності (указівки) займенникових одиниць (К. Бюлер, К. Бругман, С.Д. Кацнельсон, Ю.В. Большова та ін.), займенників – слів-заступників (Л.І. Ілія, О.С. Кубрякова, К.А. Левковська, М.І. Откупщикова та ін.) не відображають семантичної своєрідності усіх займенникових слів. 

Семантичну структуру кожного прономінативу можна описати, використовуючи поняття “категоріальне” і “розрядове” значення.  Категоріальні значення питальних займенників, яким протистоять “відповідні” форми (О.Х. Востоков, Є.М. Сидоренко), виражають “вихідні” мовні змісти (Н.Ю. Шведова): предметність, ознака, кількість, міра, час, простір, причина, мета тощо, на яких базуються значеннєві категорії мови. Розрядове значення прономінативу є індивідуальним, представленим категоріями питання, заперечення, указівки, невизначеності, узагальнення, виділення. Високий ступінь абстракції займенників обумовлює функціональну своєрідність прономінальної лексики, що виявляється в контекстуально-ситуативній конкретизації слів.

У наступному підрозділі розглядається місце питальних прономінативів стосовно інших розрядів цієї частини мови, поряд з цим доводиться оптимальність опису займенників за семантичною ознакою. Подається також семантична характеристика питальних займенникових слів з урахуванням особливостей їхнього вживання.

Питальні займенники кто, что, какой, каков, чей, который, сколько, насколько, как, куда, откуда, где, когда, зачем, почему, отчего, каково є засобом реалізації запитання. Напр..: Что поделываете? – Кто что. Твой брат совершает благородные поступки…(Вампілов). Порівняльний аналіз існуючих формулювань значення питальних займенників показав, що семантику прономінативів  прийнято описувати як невід'ємну складову частину питального висловлення, тобто враховується взаємозв'язок між вимогою інформації й категоріальною “інструкцією” за побудовою відповіді. Такий підхід дав можливість визначити роль розрядового й категоріального значення у формуванні пропозиційного компонента відбиває позамовну ситуацію, яка описується в реченні; пресубпозиційного компонента, що виявляє знання комунікантів; ілокутивного (настановного) компонента, що виражає комунікативний намір мовця. Було встановлено, що розрядове значення бере участь у формуванні настановного компонента (показника настановної функції за О.В. Падучевою); категоріальне значення (як вираження основних ментальних і фізичних змістів у мові) відповідає пропозиційному компоненту і як інструкція з побудови відповіді – пресубпозиційному компоненту. Отримані результати підтвердив аналіз інтеррогативів, тобто запитань, орієнтованих на передачу “непитальної” інформації. У питаннях-звертаннях, питаннях-проханнях тощо спостерігаються модифікації розрядового значення. Напр.: Ничего мы с тобой не знаем, и нечего нам впустую гадать. - Иван Степанович по-женски всплеснул куцыми сильными руками. - Как это нечего?...  (Шолохов) – комунікативне завдання співрозмовника не дізнатися про щось нове, а виразити збурювання, показати незгоду з попередньою реплікою.

Проведене дослідження дало можливість висунути гіпотезу про появу трансформанта у зв'язку із втратою розрядового значення. Виникнення контамінанта пов'язане зі втратою розрядового значення й зі збереженням у семантичній структурі категоріального значення.   Напр.: …он пистолет как наставит: “ноги на стол, я – Котовский!” (Приставкін) – частка: втрачено властиву питальним займенникам кореляцію з відповіддю, інтерес для мовця має не “стандартний” запит інформації про об'єкт чи ситуацію, а оцінка раптовості дії з конотативною ознакою внаслідок вираження почуттів замилування, заздрості через незвичайність учинку. Услід за В.Н. Телія конотацією ми вважаємо макрокомпонент семантичної структури, що репрезентує стилістичну, оцінювальну й емоційну функції та створює емоційно-оцінювальний зміст мовної одиниці.

У підрозділі “Обсяг і межі лексики, утвореної шляхом переходу з питальних займенників” установлено, що питальні прономінативи мають визначений еміграційний трансформаційний потенціал. Названо чинники, які сприяють еміграційній трансформації: розрядове значення й компонент категоріального значення, які беруть участь у формуванні пресубпозиційного компонента висловлення як категоріального “макета” відповіді. Відсутність імміграційної трансформації питальних займенників пояснюється компонентами категоріального значення, які представляють прономінативи у вигляді замкнутої групи носіїв основних мовних смислів. Далі описуються й аналізуються різні слова, які функціонують у сучасній російській мові як трансформанти російських питальних займенників: сполучники что, чем, как, когда, напр..: Не исключено, что вы из Евпатории, сэр (Астаф’єв); займенниково-сполучникові контамінанти (які називають відносними займенниками, чи сполучниковими словами) кто, что, какой, каков, чей, который, сколько, куда, откуда, как, когда, где, зачем, почему, отчего, насколько, каково, напр..: От сырых полов, в тех местах, куда падал из окна солнечный свет, клубился пар (Паустовський); частки что, как, куда, напр..: Вы что, с луны свалились! (Паустовський); займенниково-партикулянтні контамінанти, що поєднують ознаки займенників і часток: какой, каков, как, что, сколько, насколько, напр..: Как все это было давно и как все грустно кончилось! (Орлов); вигуки что, как, напр..: Но кто такая – не припомню. – Что-о? – Вспомнил, вспомнил! (Вампілов). До трансформаційного потенціалу для подальшого аналізу введено також сполучники почему, отчего.

Другий розділ “Семантика й особливості функціонування сполучникових трансформантів питальних займенників” присвячено детальному аналізу сполучників-трансформантів питальних займенників і виявленню семантичної наступності між функціональними омонімами з урахуванням умов їхньої реалізації – значеннєвої структури вислову.

У роботі прийнято точку зору на сполучникову лексику, відповідно до  якої сполучники є носіями категоріального значення – відносин (релятивності), пов'язаних з оформленням і вираженням синтаксичних відносин, і лексичного значення, що  виражає значеннєві  стосунки визначеного типу між синтаксичними одиницями. Це, у свою чергу, допускає існування в службових слів загального лексичного й приватного (прагматично обумовленого) лексичного значення, що конкретизується ситуацією мовного спілкування і визначається комунікативним наміром автора мовлення. Напр.: История эта, как все непонятное, начала меня раздражать (Паустовський) – загальне лексичне значення порівняння сполучника как збагачено значенням поєднання, що є характерним для сполучника  как и, і в такий спосіб семантика порівняння модифікується в семантику порівняння-тотожності.

Дослідження протікання процесу кон’юнкціоналізації (переходу в сполучники) питальних займенників показало, що значення сполучникових трансформантів реалізується в умовах із модальними характеристиками вірогідності й можливості. Воно несумісне з модальними предикатами чи операторами необхідності, бажання, неможливості. Виявлено причини модальної “вибірковості” трансформантів, у тому числі встановлено зв'язок між різною природою модальностей дійсності, можливості й необхідності, особливостями модальності вихідних одиниць, що виявляється в обов'язковому співвідношенні об'єктивного й суб'єктивного в обох частинах питального висловлу, і значенням сполучникового трансформанта, яке базується на первинному значенні будь-якого прономінатива – погодженістю комунікативного простору з об'єктивним світом.

Аналіз особливостей уживання й семантики похідних сполучників і вихідних прономінативів показав, що функціональні омоніми зберігають семантичне “споріднення” на рівні пресубпозиційного компонента, яке служить підставою для формування в структурі трансформанта категоріального значення релятивності. Висловлюємо думку про зв'язок категоріальної семантики прономінатива з категоріальним і лексичним значеннями сполучників займенникового походження.

У підрозділі “Семантико-функціональні особливості сполучника что” на підставі вивчення численних прикладів ми констатували функціонування сполучника что на сучасному етапі зі з'ясувальним, порівняльним і допустовим значенням.

На нашу думку, прямий зв'язок семантичних характеристик вихідного слова й трансформанта спостерігається в об'єктно-з'ясувальних конструкціях, сформованих семою пропозиціональних відносини з'ясувального сполучника что. Роблячи подібний висновок, ми спираємося на дослідження Н.Д. Арутюнової, згідно з якими  відношення мовця до встановленого зв'язку суб'єкта мови й пропозиції є функцією пропозиціональних відносин. Настановний компонент вислову може модифікувати сему пропозиціональних відносин трансформанта в приватні значення з додатковим семантичним компонентом каузальності, заперечення з протиставленням, підсилювально-обмежувальним, конотативним (А что реки мелеют, это точно. (Леонов))  тощо за допомогою введення до структури речення додаткових елементів, зміни порядку слів. 

Відзначається, що порівняльний сполучник что виражає відносини, що будуються тільки на зіставленні з загальновідомим. Допустовий сполучник виражає не власне допустові відносини, а модифіковані значення з додатковим компонентом узагальнення й протиставлення.

У підрозділі “Семантико-функціональні особливості сполучника чем” виявлено зіставлювальне і порівняльно-зіставлювальне значення трансформанта. Указується, що зіставлювальний трансформант установлює асоціативні зв'язки, які відображають предмети, ознаки, події реальної дійсності у свідомості суб'єкта мови з різним ступенем  “утручання” автора. У порівняльно-зіставлювальних конструкціях із сполучником чем мовець свідомо втручається в процес спостереження, показує на перевагу однієї ознаки над іншою. Диференційовано часткові заперечувально-протиставлювальні, уточнюючі, обмежувально-видільні, емоційно-експресивні значення сполучників. Напр.: ...восьмидневная борьба за чужую жизнь, от спасения которой в итоге зависело нечто большее, чем только успех ее собственной... (Леонов) (чем = а не).  

У підрозділі, в якому досліджується сполучник как, однією з особливостей семантики і функціонування сполучникового трансформанта є обов'язкова вірогідність інформації, яка подана мовцем. Виявлено різні значення сполучника как: з'ясувальне, порівняльне, часове : Андрей смотрел на Виктора и Лизу и вспоминал, как однажды летним вечером они шли по набережной (Гранін) – з'ясувальний; Всякий раз перед вступительной лекцией он волновался, как новичок (Гранін) – порівняльний; Как все стемнеет, я все унесу (Паустовський) – часовий і їхні окремі значення. У порівняльного сполучника как ми виявили приватні значення з елементами подібності, уподібнення, порівняння-тотожності, перерахування, нормативності, зіставлення і виділення, протиставлення. Часовий сполучник как може бути ускладнено додатковим семантичним компонентом обмеження, виділення, протиставлення.

Здійснений у підрозділі “Семантико-функціональні особливості сполучника когда”  аналіз дав можливість виділити часовий: Когда я начал учиться в гимназии, мне было лет одиннадцать. (Олеша), умовний: А уж четыре глаза куда вострей видят, когда надо ухватить, где что плохо лежит! (Приставкін) і з'ясувальний: Ждешь, когда он в плен начнет сдаваться? (Шолохов) (когда = что) – сполучники  когда та їхні окремі (часткові) значення. Називаються умови функціонування почему, отчего зі значенням наслідку (Я видел его отряды, отчего у меня осталось впечатление огромных красных не то бантов, не то лоскутов, прикрепленных к серым папахам…(Олеша) (отчего = вследствие чего, поэтому)).

 У третьому розділі “Семантика й особливості функціонування партикулянтних трансформантів питальних займенників” у результаті порівняльного аналізу прикладів із частками-трансформантами і вихідними прономінативами характеризується семантична послідовність функціональних омонімів, складається типологія значень кожного трансформанта з описом умов їхньої реалізації.

У першому підрозділі категоріальне значення частки формулюється як оцінка відносин вислову і/чи його автора до оточуючого контексту, вираженому чи того, який мається на увазі. Аргументується прийняття семантичної ознаки як основної класифікаційної ознаки, а також необхідність опису значень усіх похідних часток з урахуванням семантичного потенціалу, “генетично” закладеного вихідною лексемою. Проведене дослідження контекстів із питальним прономінативом й омонімічним партикулянтним трансформантом показало, що обидві одиниці сприяють верифікації пресубпозиції знань мовця згідно з пропозицією вислову й беруть участь у формуванні настановного компонента комунікативної структури. Партикулянтні трансформанти з вихідним словом – питальним займенником – функціонують у модальному полі вірогідності й поєднують світ реальності  зі світом додаткової,  прихованої інформації.

У підрозділі “Семантико-функціональні особливості частки что” виділено питальну частку: – Мы что, пришли? – спросил солдат (Приставкін), і її окремі прояви: з уточнюючим, конотативним компонентами;  підсилювальна частка і її відтінки: – Ну что, Кривицкий, – торжествовал Новиков. – Вот вам! (Гранін).

У наступному підрозділі розглядаються особливості функціонування питальної частки как: Как, накопила мужества на обратную дорогу? (Леонов) та підсилювальної частки как: Извернулся наш Микола Захарыч да как полоснет старичка…  (Леонов). Описано умови, у яких можливий синкретизм питального і підсилювального значень у структурі трансформанта, а також його ускладнення додатковими обмежувальними, уточнюючими, конотативними семантичними компонентами.

Проведений у підрозділі “Семантико-функціональні особливості частки куди” аналіз функціональних омонімів прономінатива куда виявив, що сема “вектор напрямку”, що формує у вихідній одиниці  зв'язок із предметним світом, у структурі частки представляє оцінювальну діяльність мовця.  Партикулянтні трансформанти є носіями значення посилення й заперечення: Ведь, кажется, куда проще, куда очевидней (Трифонов).

Четвертий розділ “Семантика й особливості функціонування вигуків з вихідною формою, вираженою питальним займенником” присвячено опису вигуків-трансформантів питальних займенників.

У підрозділі “Інтер’єктивація як один із видів еміграційної трансформації питальних займенників” категоріальне значення вигуків характеризується як вираження емоційного чи вольового імпульсу суб'єкта мови, лексичне значення – як конкретна вербалізаційна емоція чи емоційно-вольовий стан.

Дослідження ролі компонентів семантичної структури функціональних омонімів в організації значеннєвої структури вислову показало існування асоціативного зв'язку між семою розрядового значення “вимога інформації”, що бере участь у формуванні настановного компонента питального вислову, а також семою категоріального значення вигука “відторгнення” знання про фрагмент дійсності, і з семою лексичного значення, що представляє вираження емоції. Було зроблено висновок про сполучну роль макрокомпонента конотації в об'єднанні одиниць омокомплексу займенник – частка – вигук.

У підрозділах “Семантико-функціональні особливості вигука что”, “Семантико-функціональні особливості вигука как” встановлюється, що трансформанти в переважній більшості випадків виражають емоції і вольові імпульси подиву (Я абсолютно трезвый, прошу заметить. – (произносят разом) Что?! (Вампілов), пов'язані з несхваленням, погрозою (Подождите… Что-то мне расхотелось пить. – (драматическим тоном) Все ясно. Это был минутный каприз, я так и знал. – Что-о? – А может…сбегать все же? (Вампілов)), незгодою і тощо. На нашу думку, конотація несхвалення в структурі вигуків пояснюється зв'язком зі змінами в структурі вихідного прономінативу внаслідок порушення питально-відповідної єдності й почуття дискомфорту від перерваного процесу спілкування.

ВИСНОВКИ

1. Вирішальну роль у формуванні трансформаційного потенціалу питальних займенників відіграють унікальні особливості цієї группи слів. Займенники є самодостатнім, закритим класом слів і виступають “категоризаторами” мовних смислів (Н.Ю. Шведова).  Питальний займенник можна дати як найвищу вербальну абстракцію серед одиниць, які володіють прономінальним способом відображення дійсності (Є.М. Сидоренко). Замкнутий список питальних займенників не вступає в протиріччя з існуванням відкритої множини смислових інтерпретацій. Система вихідних мовних смислів настільки гнучка, що дає можливість найбільш оптимально реалізувати будь-які інтенції мовця.

2. Розгляд семантичної структури займенника як фокусу сполучення розрядового й категоріального значення в зіставленні з компонентами значеннєвої структури вислову дало можливість виявити такі закономірності: чинником, який “забороняє” імміграційну трансформацію питальних займенників, є специфіка їхнього прономінального значення, що представляє займенники як результат мовних смислів.  Поява нових одиниць у групі питальних займенників можлива тільки у випадку освоєння людством нових мовних значеннєвих категорій. Чинником, що позитивно впливає на еміграційну трансформацію питальних займенників, є розрядове значення і компонент категоріального значення, який створює категоріальну “інструкцію” відповіді в питальному вислові. Втрата розрядового значення у структурі прономінативу – визначальний чинник появи трансформанта.

3. Еміграційний трансформаційний потенціал питальних займенників складають сполучники, частки, вигуки та контамінанти, що поєднують ознаки вихідних одиниць  і сполучників чи часток. Формуються омокомплекси (прономінатив – займенниково-сполучниковий контамінант – сполучник – займенниково-партикулянтний контамінант – частка – вигук: что, как; прономінатив – займенниково-сполучниковий контамінант – сполучник: чем, когда, отчего, почему; прономінатив – займенниково-сполучниковий контамінант – частка: куда; прономінатив – займенниково-сполучниковий контамінант – займенниково-партикулянтний контамінант: какой, каков, сколько, насколько), оморяди (прономінатив – займенниково-сполучниковий контамінант:  кто, чей, который, откуда, где, зачем, каково).

4.  Порівняльний аналіз особливостей семантики і вживання функціональних омонімів виявив тотожні вимоги вихідних слів і їх трансформантів до умов реалізації основних значень – обов'язкову орієнтацію на модальний план реальності і вірогідності.

5. У сучасній російській мові констатується функціонування з'ясувальних сполучників что, как, когда, із семантикою порівняння, зіставлення что, как, чем, часових как, когда,  умовного когда, допустового что, наслідку отчего, почему. Вони, крім основного лексичного значення, мають систему додаткових лексичних значень щодо прагматично обумовлених модифікацій вислову. Сполучникові трансформанти і вихідні одиниці зберігають семантичну послідовність на рівні категоріального значення  (при формуванні пресубпозиційного компоненту висловлення). У цьому випадку семний компонент категоріального значення прономінатива, що моделює відповідну частину питального вислову, формує категоріальне значення релятивності в семантичній структурі сполучника. Спостерігається прямий вплив категоріального значення вихідного прономінативу на оформлення загального лексичного значення для з'ясувального что, зіставлювального чем, порівняльного как, часового когда.

6. Партикулянтними трансформантами питальних займенників є питальна й підсилювальна частки что, питальна, підсилювальна й порівняльна частки как, підсилювальна й негативна частки куда із системою приватних значень. Семантичні зв'язки між функціональними омонімами зберігаються між семами категоріального значення прономінатива із семами лексичного й категоріального значень трансформанта на рівні настановного й пресубпозиційного компонентів вислову. Спостерігається наступність сем як основного розрядового значення (для питальних часток), так і модифікованого конотативним компонентом разрядового значення (для підсилювальних часток).

7. Трансформантами-вигуками, утвореними від питальних займенників, є что, как зі значенням різних емоцій, подиву, погрози тощо. Виявлено таку послідовність семних компонентів, ускладнених конотацією, у ряді: питальний прономінатив – частка – вигук.

8. Дослідження механізму формування трансформаційного потенціалу дає можливість нам зробити висновок про два типи семантичного зв'язку між функціональними омонімами: радіальний тип семантичного зв'язку між одиницями трансформаційного потенціалу, наприклад, прономінатив – сполучник, прономінатив – частка, і ланцюговий тип зв'язку: прономінатив – частка – вигук.