СТЕРЕОТИПИ ПОРОДЖЕННЯ ТА СПРИЙМАННЯ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО ТВОРУ (на матеріалі газетних текстів) : СТЕРЕОТИПЫ порождения и восприятия журналистского произведения (на материале газетных текстов)

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету й завдання, наукову новизну та практичне значення, окреслено методи дослідження і наукову проблематику дисертаційної роботи.

Розділ перший "Стереотипізація як метод впливу на аудиторію" присвячено аналізові наявних досліджень соціальних стереотипів у різних науках (соціопсихології, психолінгвістиці, журналістиці), визначенню ролі стереотипів у процесах масової комунікації, зокрема у формуванні перцептивного образу у свідомості людини.

Осмислення стереотипу в працях різних науковців відбувається за кількома напрямами: по-перше, є прагнення виявити хибні стереотипи, які складалися десятиліттями у свідомості людей, зіставити той чи інший стереотип на прагматичному рівні з сучасною реальністю, визначити його соціальну суть; по-друге, спостерігається заглиблення у природу цього соціопсихолінгвального явища, прагнення побачити певний стереотип у зв’язках з іншими, простежити взаємодію тих чинників, які дають цілісність, створюють образ.

Складність взаємодії цілого ряду чинників – психологічного, етнокультурного, емоційного тощо – у функціонуванні стереотипів спричинила створення кількох класифікацій стереотипів і застосування різноманітних підходів до їх вивчення. Наявні в науковій літературі погляди на визначення ролі стереотипу дають змогу виявити кілька поширених тенденцій його характеристики. Перша з цих тенденцій визначає стереотип як негативне явище і виходить з таких положень:

стереотип – стійка структура, яка характеризується ригідністю і консервативністю;

стереотипна оцінка великою мірою може бути помилковою;

стереотип несе емоційну оцінку і провокує упереджене ставлення, тим самим він заважає формуванню неупереджених оцінок;

стереотип протистоїть інноваціям;

стереотип не дає можливості для творчого мислення.

Альтернативний погляд на роль стереотипів у формах соціального відображення пов’язаний, насамперед, з вивченням когнітивних процесів. Прихильники цієї тенденції виходять із того, що стереотипи:

спрощують етапи прийняття рішень;

економлять час і зусилля індивіда;

розширюють простір для безпосереднього сприймання і мислення;

дають можливість передбачати поведінку;

роблять дії більш точними і вільними;

дають можливість швидких автоматичних дій;

забезпечують послідовність процесу передачі знань;

виконують адаптивні функції.

Стереотипи є надзвичайно важливим чинником формування свідомості, який можна розглядати з філософських, соціологічних та психологічних сторін. Узагальнення відповідних досліджень дало змогу визначити специфіку кожного з цих аспектів:

з філософської точки зору, стереотипи – це структурна частина свідомості, яка несе нормотворчий характер і здатна проявлятися у формі моральних імперативів, норм, традицій, вірувань;

із соціологічної точки зору, стереотип – це схематизована, спрощена характеристика соціальних об’єктів і явищ, надзвичайно стійкий образ або уявлення про певний об’єкт, клас об’єктів чи соціальну групу;

з психологічної точки зору, стереотип – це структурна частина свідомості індивіда, яка відображається у формі оцінних суджень та уявлень про соціальні об’єкти та явища й реалізується шляхом дій і вчинків суб’єкта.

Стереотипи продовжують функціонувати, доки вони ефективні, а не істинні чи достовірні. Неефективними вони стають тоді, коли кардинально змінюється ситуація чи життєві обставини, внаслідок чого стереотипи або "модифікуються", або відкидаються (руйнуються). У цьому розділі досліджується питання про межі "модифікованості" (змінюваності) стереотипів, що здійснюється через аналіз форми та змісту цього феномену. Розглядається також механізм  "добудування" образу в стереотипі, що дає змогу простежити його внутрішню динаміку.

Спиратися на стереотипи (в тому числі й стереотипи обробки інформації) чи принаймні враховувати їх – необхідна умова успішної діяльності газети.

У другому розділі "Стереотипні засоби породження журналістського твору" досліджено особливості мовного кодування стереотипів у тезаурусі індивіда. Визначено роль стереотипних одиниць різних рівнів: від лексичних одиниць, характерних синтаксичних конструкцій до певних моделей (схем) побудови надфразових єдностей, абзаців і загального композиційного впорядкування текстів, які належать до того чи іншого різновиду газетно-публіцистичного стилю. Мовні стереотипи проаналізовано з функціонально-семантичної точки зору та з погляду структури.

Поряд з іншими, мовні стереотипи відіграють важливу роль у спілкуванні людей через посередництво текстів. І породження твору в процесі мовної діяльності автора, і його сприймання, що становить мовну діяльність читача, великою мірою спираються на стереотипи.

На лексичному рівні мовними стереотипами є термінологічні сполучення соціально-політичного і соціально-економічного характеру: соціально-ринкова політика, реструктуризація боргів, конверсія оборонної промисловості, фондові ринки, комерційні структури, інвестиційні фонди, кредитний рейтинг, адресна допомога малозабезпеченим, малий бізнес правова держава, партія влади, парламентська більшість / меншість, уряд реформ, курс реформ, політичне протистояння, конституційна криза, конструктивна / неконструктивна опозиція тощо. Це стереотипні словосполучення номенклатурно-термінологічного характеру з потенційними можливостями контекстуально-ситуативного прирощення смислу. Вони є знаками номінації і виконують номінативно-кваліфікаційну і номінативно-зображальну функцію, пор. нове мислення, командно-адміністративна система, тоталітарний режим, людський фактор, часи застою, міжетнічні конфлікти, вести діалог, зайві люди, соціальне розмежування, сісти за стіл переговорів, знайти вихід з тупика. Поняттєвий зміст більшості термінологічних сполучень публіцистики виводиться із значення компонентів і первісно не має експресивного забарвлення. На основі структурного аналізу досліджено, що характерною ознакою мовних стереотипів ад’єктивно-субстантивного та субстантивно-субстантивного типу є серійна сполучуваність. У роботі виділено найбільш продуктивні семантично опорні компоненти цих серій (демократичний, політичний, владний, стратегічний, тіньовий, альтернативний, високий, ядерний, силовий, істеблішмент, структури, війна, клан, мафія, політика, влада, еліта, потенціал).

Іншу групу мовних стереотипів, що вживаються на шпальтах газети, складають усталені сполучення слів, що характеризуються метафоричним переосмисленням одного з компонентів. Вони відзначаються новизною сполучуваності лексем, підсиленням певних потенційних сем, що сприяє формуванню не лише нового поняття, а й конотативного позитивного чи негативного значення (акули економіки, політичний імпотент, відмивання грошей, кусючі ціни тощо). Метафоричні мовні стереотипи виконують у публіцистичних текстах номінативно-характерологічну функцію і здатні інтегруватися у специфічний журналістський образ. Цей образ покликаний сприяти вибору читачем тієї позиції щодо об’єкта опису, яку пропонує йому адресант (кореспондент і газета загалом). Публіцистичний образ може також спонукати адресата діяти певним чином або, навпаки, змусити утриматися від певних / будь-яких дій.

На синтаксичному рівні засобом стереотипізації мови преси є широке використання стійких словосполучень предикативного типу. Такі предикативні сполучення слів, набуваючи характеру постійно вживаних, стають суттєвою ознакою газетно-публіцистичного стилю. Фразотворення відбувається за типовими синтаксичними моделями. Основною рисою дієслівно-іменних стереотипних структур є нормативне розширення за допомогою постійного означення. Ланцюговий стереотип, що нанизується на стійке дієслівно-іменне словосполучення, сприймається як схема думок, канва інформації. Такі ускладнені блоки своєю будовою передають думку, що вже не членується на частини, а сприймається скоріше підсвідомо, як єдине ціле, адже свідомість фіксує лише нове – конкретний факт.

Преса є найточнішим відображенням історичних та суспільних процесів, а тому саме через пресу в мову надходять і закріплюються в ній нові поняття. Утворення інноваційних формул найновішого часу пов’язане з процесами: 1) вербального оновлення усталених зворотів (владні органи, владні структури набувають переваги щодо звичних органи влади, структури влади); 2) виникнення стереотипних зворотів, до складу яких входять (повністю або частково) іншомовні елементи (акція протесту, альтернативна думка, пріоритетні напрямки); 3) побудови своєрідних фразеологічних систем та ієрархій (тіньовий світ, тіньова економіка, тіньовий бізнес, тіньові дільці, тіньові капітали); 4) творення стереотипних зворотів за моделлю, під якою розуміється структурно-семантичний інваріант мовних стереотипів (війна законів / компроматів / впливів / авторитетів); 5) переосмислення мовних стереотипів попередніх періодів (зайві люди, слуги народу, світле майбутнє, славне минуле).

Унаслідок зміни прагматичної ситуації відбувається переосмислення комунікативно-прагматичних функцій перифраз. Вони стають не тільки другим найменуванням предметів, а й беруть участь у формуванні комунікативного вектора й емотивно-оцінної аури тексту. Намагання активізувати інтелектуальний бік сприйняття породжує нову манеру побудови висловлювань – іронічну, за допомогою якої комунікатор прагне проявити індивідуальність, дати свою оцінку подіям. Тому в значеннях перифраз на перший план виходить пейоративна оцінка референта, стара норма осмислюється іронічно, використовується інтровертно. Поширеним явищем у мові сучасних українських мас-медіа є уживання перифраз-кальок з російської мови. У них використовуються слова-варваризми, здебільшого такі, які змінили своє ідеологічно-оцінне значення з позитивного на негативне. Негативне забарвлення створює запозичення з мови, яка асоціюється з ворожою політичною силою і насаджуваною нею ідеологією.

Стереотипність у доборі лексичних засобів, граматичних форм і синтаксичних конструкцій зумовлює стереотипність у побудові надфразових єдностей і композиційної впорядкованості текстів. Можна виділити такі два види стереотипних композицій: "перевернута піраміда", "дипломатичний шаблон". Текстам, які мають стереотипну композиційну організацію, властиве "приховане авторство". Використання відтворювальних конструкцій забезпечує швидкість сприймання повідомлення аудиторією.

Розділ третій "Стереотипи сприймання журналістського твору" присвячено аналізові читацької аудиторії, її інформаційних очікувань, дослідженню психологічних особливостей сприймання газетних та журнальних текстів (на прикладі друкованих мас-медіа Черкаського регіону).

Мета видання – досягнення максимального взаєморозуміння (або рапорту, за термінологією НЛП) в архетипній парі газета-читач. Установити рапорт з аудиторією – це значить свідомо, чуйно і з повагою підлаштуватися до неї. У спілкуванні газети з читачем підлаштування полягає у врахуванні психологічних особливостей аудиторії, у задоволенні інформаційних очікувань і потреб читачів, у відповідності текстів газети стереотипам сприйняття, характерним для читачів.

Аудиторія завжди поділена на групи людей за певним типом сприйняття, досвідом, уподобаннями, рівнем освіченості тощо. Але попри це вона має певні типологічні характеристики. Отримувач інформації, якого моделює автор повідомлення, не є конкретною людиною, а є типом отримувача. Тому інформація адресована не до всіх узагалі і не до якоїсь конкретної людини, а до певного соціально-психологічного типу аудиторії.

Існують різні класифікації аудиторії ЗМК:

за соціальною структурою;

за ступенем соціальної зрілості;

за мотивами звертання до інформації;

за ставленням до конкретних ЗМК;

за національно-психологічними особливостями населення;

за територіальною приналежністю;

за психологічними особливостями й установками особистостей.

Однією з характеристик аудиторії є її мовна диференціація, тобто особливості мовної поведінки різних аудиторних шарів, їхні мовні стереотипи. Мовні стереотипи породжують передбачувані реакції у більшості людей, тому вони використовуються владою для стабілізації суспільства: ті стереотипи, які спрямовані на зменшення громадянської активності, вітаються й поширюються, а ті, що можуть сприяти руйнуванню соціальної системи, – обмежуються чи навіть забороняються.

Нині формуванням стереотипів засобами ЗМК займаються власники цих ЗМК, які, як правило, є представниками владних політико-економічних кланів. Але, незважаючи на масовану обробку свідомості, в аудиторії циркулюють паралельні протилежні стереотипи, що свідчить про наявність у певної частини соціуму недовіри до ЗМК. Наслідком цієї недовіри є фільтрування отримуваної інформації – споживання фактологічної її частини і відкидання оцінної.

У рамках дослідження мотивів читання періодичної преси проведено опитування регіональної читацької аудиторії – мешканців Черкас і області. Склад опитаних за віком, статтю і соціальним станом приблизно відповідає реальній структурі населення Черкаського регіону. Виявлено, що переважним мотивом читання преси є потреба в отриманні інформації (34,7%) та бажання відпочити і розважитися (30,8%). Корисних порад різної спрямованості очікують від газет 23,0% опитаних, а 11,5% шукають цікавої інформації, яку можна обговорити у своєму соціальному колі.

Тематичний моніторинг регіональної преси показав, що лідером із кількості публікацій є побутово-господарська тематика (19,12%) і кримінальні теми (10%). Значне місце посідають регіональні політичні події, культура, спорт і охорона здоров’я. До тем-аутсайдерів регіональної преси можна віднести всеукраїнські політичні події, публікації про науку, освіту й міжнародне життя.

За розподілом тематики найближче до структури читацького попиту стоять газети "Нова доба" і "Вечірні Черкаси", які, до речі, мають і найбільші (порівняно з іншими дослідженими газетами) тиражі. Звичайно, не можна стверджувати, що більша тиражність цих газет спричинена саме розподілом тем, близьким до потреб читачів. Для таких висновків у нас немає вагомих підстав. Однак видається логічним, що відповідність тематичного складу потребам середньостатистичного читача може сприяти збільшенню аудиторії такої газети.

Серед жанрів у регіональних виданнях лідером є інформаційне повідомлення (48,4%). Наступну за поширенням групу складають інформаційна стаття (10,94%), оглядова стаття (10,7%) та інтерв’ю (10,36%). Аутсайдерами є такі жанри, як аналітична стаття (2,48%), коментар (2,34%) і журналістське розслідування (1,42%).

Отже, можна вважати, що жанрова структура і стильова специфіка Черкаських міських і обласних газет відповідають стереотипам та очікуванням регіональної аудиторії.

Державні газети Черкаського регіону намагаються впливати на читацьку аудиторію, використовуючи, як правило, елементи радянського політичного досвіду – безособовість викладу, відсутність авторського стилю, чітку ідеологічну спрямованість у доборі описуваних подій. Недержавні друковані видання регіону характеризуються відходом від того, що було притаманне радянській пресі, – урізноманітнюють стильові прийоми, друкують гострі публікації. З іншого боку, ці газети частіше стають на позицію догоджання не надто вишуканим читацьким смакам.

Дослідження функціональної наповненості заголовкового комплексу регіональної преси показало, що пріоритет газети надають нейтрально-інформаційним заголовкам (від 49% до 78%), менше експресивних заголовків (від 17% до 46%) і зовсім мало актуалізуючих (3–10%). Лише газета "Черкаський край" має збалансований функціональний набір заголовків: 42% інформаційних, 35% експресивних і 23% актуалізуючих. Тут широко використовуються трансформовані і нетрансформовані прислів’я й усталені вислови, мовні стереотипи, штампи і кліше. Приблизно 70% заголовків у газеті "Місто" не дають уявлення про зміст відповідних статей, не несуть експресії чи асоціацій, а отже, їх можна вважати зовсім не функціональними і дуже невдалими.

Для оцінки толерантності регіональної преси проведено аналіз використання мовних засобів, пов’язаних з комунікативною стратегією, на матеріалах газети “Місто”. В основі спілкування газети з аудиторією є опозиція “свій-чужий”, де “свій” – це мер міста, колективний автор і той, хто поділяє погляди видання, а "чужий" – Президент, голова держадміністрації області і той, хто на їхньому боці. Звичайно, публікації можуть бути спричинені подіями, що справді потребують дуже критичної оцінки. Однак професійно виважена, толерантна газета не вдаватиметься при цьому до стратегії дискредитації, яка має на меті не стільки аргументовано викрити політичного супротивника, скільки образити й принизити його. При цьому виклад навіть фактичного матеріалу, не кажучи вже про аргументацію та висновки, відбувається у примітивному, менторському, виховному тоні. Можна зробити висновок, що комунікативна стратегія цього видання не є толерантною.

Проведене на молодіжній аудиторії експериментальне дослідження (за типом фокус-груп) виявило, що імідж жодної з аналізованих газет черкаського регіону не відповідає очікуванням читачів повною мірою. Результати опитування дають змогу зробити висновок про певну розбіжність соціально-психологічних характеристик, представлених у системі очікувань і наявних у досліджених регіональних ЗМІ:

жодне з видань не має виразних рис, на які сподівається читач;

жодне з видань не є оптимістичним, газета "Місто" навіть визнана неоптимістичною і до того ж недоброзичливою. Щодо доброзичливості інших газет, то тут читачам теж було важко визначитися;

газети "Черкаський край" і "Молодь Черкащини" сприймаються як співрозмовники, а "Місто" – як учитель;

читачі вважають, що всі газети виконані доволі професійно, за винятком газети "Місто", щодо професіоналізму якої читачі не визначилися;

на сторінках усіх газет переважає серйозний тон, за винятком газети "Молодь Черкащини", яка – одна серед усіх – сприймається як досить іронічна.

Отже, жодна з газет черкаського регіону не наближається до іміджу ідеальної газети. Більше за всіх позитивних рис приписують газеті "Молодь Черкащини" (3 з 5-ти можливих), хоча тут слід зробити поправку на те, що опитувані – студентська молодь.

У Висновках узагальнено матеріали проведеного дослідження і викладено основні результати роботи.

1. Процес формування стереотипів (стереотипізацію) можна розглядати з біологічних, філософських, соціологічних, інформаційних та психологічних сторін – як нейромолекулярний процес, як елемент когнітивного процесу, як елемент соціальної психології, як елемент суспільної свідомості, як тип системної організації інформації і як спосіб вербалізації уявлень про навколишній світ (тобто спосіб мовлення – усного й писемного).

Стереотипи виникають в індивідуальній, груповій і суспільній свідомості в результаті особистого досвіду людини; сприйняття думок близького оточення й інших людей;

цілеспрямованого зовнішнього впливу. При цьому людина керується не різними окремими стереотипами, а має певну систему стереотипів. Система стереотипів дає змогу реагувати на різні, часом суперечливі життєві ситуації і діяти відповідно до реалій існуючого суспільства.

Стереотипи відбивають найбільш яскраві риси явища чи події. Частина стереотипів охоплює і ставлення до інформації, тому стереотип відіграє велику роль у сприйманні газетних текстів. Якщо оцінка явища чи події відповідає стереотипу, то її, як правило, приймають без доказів і вважають правильною. А будь-яку іншу оцінку піддають сумніву. Розбіжність між стереотипом сприйняття читача і текстами повідомлень ЗМК може викликати когнітивний дисонанс, який людина підсвідомо прагне зменшити. Для зменшення дисонансу підсвідомість використовує такі прийоми: 1) недовірливе ставлення до нової інформації; 2) зміна поведінки відповідно до нової інформації; 3) переосмислення колишньої інформації в новому ракурсі.

Стереотипи можуть бути об’єктом психологічного впливу. Для ефективного психологічного впливу потрібно, щоб зміст поширюваної інформації відповідав сформованим стереотипам групової й індивідуальної поведінки людей, а джерело інформації викликало довіру і вважалося компетентним.

2. Одним із виявів стереотипізації різних видів діяльності людини (когнітивної, соціальної та ін.) є мовні стереотипи. Поняття стереотипності в доборі мовного матеріалу поширюється в журналістських творах на широке коло явищ: лексичні одиниці, переважні синтаксичні конструкції, а також загальне композиційне впорядкування текстів.

На лексичному рівні в ролі мовних стереотипів виступають термінологічні сполучення соціально-політичного і соціально-економічного характеру, що виконують номінативно-кваліфікуючу, номінативно-зображальну та ідентифікуючу функції.

Поширеним явищем у журналістських творах є метафоричні мовні стереотипи, які базуються на імпліцитному порівнянні при асоціативно-образному сприйманні дійсності або на стандартній психологічній асоціації. Метафоричні мовні стереотипи виконують у публіцистичних текстах номінативно-характерологічну функцію і здатні інтегруватися у специфічний журналістський образ.

На синтаксичному рівні засобом стереотипізації мови преси є широке використання стійких словосполучень предикативного типу. Фразотворення відбувається за типовими синтаксичними моделями. Основною рисою дієслівно-іменних стереотипних структур є нормативне розширення за допомогою постійного означення.

Завдяки семантичним особливостям публіцистичних мовних стереотипів (семантична членованість, розповсюдженість їх компонентів тощо) вони є добре пристосованими для вираження як референтного ставлення до політичної та економічної сфери, так і певної емоційної оцінки.

3. Явище стереотипізації не є односпрямованим, тобто тільки таким, що виходить з мовних одиниць нижчого рівня до одиниць вищого рівня. Цей вплив з однаковою силою діє і в зворотному напрямку. Так, стереотипність синтаксичної будови зумовлюється стереотипністю її лексичного наповнення і навпаки. З іншого боку, постійність у доборі фактів, які потрібно описати, та їх повторюване (стереотипне) композиційне впорядкування сприяють регулярному відтворенню ряду мовних одиниць і, як наслідок, створенню мовного стереотипу. Прикладом цього слугує ланцюговий стереотип що нанизується на стійке дієслівно-іменне словосполучення. Такі ускладнені стереотипні блоки своєю будовою передають думку, що вже не членується на частини, а сприймається скоріше підсвідомо, як єдине ціле, адже свідомість фіксує лише нове – конкретний факт.

4. Серед факторів, що зумовлюють виникнення мовних стереотипів у ЗМК, можна виділити соціокультурні (політизація суспільства й актуалізація соціального життя – найбільше прикладів нової фразеології в сучасній Україні виявлено у політичній сфері та у сфері економіки й торгівлі, де докорінна зміна всіх відносин потребує нових термінів, позначень і фраз) та функціонально-граматичні (під якими треба розуміти мету і призначення мовної одиниці при її відтворенні, а також закріплене у мовній практиці ставлення мовців до певного мовного комплексу і відповідний вплив його на носіїв мови).

Саме ці фактори і зумовлюють основні процеси, з якими пов’язане утворення інноваційних мовних стереотипів у сучасних ЗМК, а саме: 1) вербальне оновлення усталених зворотів; 2) виникнення стереотипних зворотів, які включають до свого складу (повністю або частково) іншомовні елементи; 3) побудова своєрідних фразеологічних систем та ієрархій; 4) творення стереотипних зворотів за моделлю, під якою розуміється структурно-семантичний інваріант мовних стереотипів; 5) переосмислення мовних стереотипів попередніх періодів.

Використання перифраз у сучасному журналістському творі має такі головні особливості: з одного боку, їх використовують для створення комічного враження, іронії, передачі негативної оцінки, а внаслідок цього свідомість реципієнта звільняється від застарілих, хибних стереотипів; з іншого боку перифрастичні новотвори, які стосуються сучасних суспільних явищ, фактів чи осіб уживаються не стільки для стилістичної прикраси тексту, скільки для більш розгорнутого опису явища чи факту, передачі емоційно-оцінного ставлення до нього, моделювання такого ставлення у “концептуальному світі” реципієнта.

5. Для успішного позиціювання в інформаційному просторі редакція газети повинна мати високий рівень обізнаності з читацькою аудиторією, з її соціальним складом, стереотипами і психологією. Стереотипи сприйняття матеріалів і система очікувань читача формуються під впливом культурологічно зумовлених пріоритетів, які склалися і функціонують усередині певної лінгвокультурної спільноти.

Дослідження інформаційних очікувань і стереотипів сприйняття читацької аудиторії Черкаського регіону свідчить про те, що, з одного боку, попит на поглиблені матеріали аналітичних жанрів тут низький, а з іншого боку – попит на традиційно консервативну офіційну інформацію також є незначним. Спостерігається підвищений інтерес до місцевих побутово-господарських подій, до кримінальної хроніки, до полегшено-розважальних жанрів, серед яких гумор, дайджести зі стандартним тематичним переліком: садова ділянка, медичні поради, кулінарія, кросворди, косметика тощо.

У заголовковому комплексі регіональних газет досить поширені мовні стереотипи та інтертекстуальні елементи. Загалом якість заголовкового комплексу дуже залежить від професійного рівня конкретного видання.

Робота над створенням власного іміджу (як основи вироблення стереотипу в ставленні аудиторії до видання) в регіональній пресі лише розпочинається і виражається в основному в графічних елементах оформлення газети.

Щоб успішно діяти в сучасних конкурентних умовах, газеті треба мати інформацію про того, кого вона прагне завоювати, тобто про читача, про його психологічні й соціальні характеристики, про його потреби, інтереси, ідеали, установки і стереотипи. Оскільки стереотипи різних рівнів пов’язані між собою (зокрема інформаційні, соціальні, психологічні тощо стереотипи ґрунтуються на мовних, тобто обов’язково закріплюються й тиражуються в характерних для мови ЗМК численних вербальних кліше), то й знання про стереотипи можуть допомогти керівництву друкованих видань підлаштувати свою текстову продукцію до інформаційних очікувань потенційних читачів, а отже, досягати комунікативного успіху.