ЛЕКСЕМА ПРЕДЕЛ И ЕЕ ДЕРИВАТЫ В СОВРЕМЕННОМ РУССКОМ ЯЗЫКЕ: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧЕСКИЙ И ФУНКЦИОНАЛЬНО-КОММУНИКАТИВНЫЙ АСПЕКТЫ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається мета, основні завдання та методи дослідження, вказується на наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації, апробацію її результатів.

У першому розділі “Особливості логіко-філософської і лінгвістичної інтерпретації поняття предел” розглядаються аспекти логіко-філософської та лінгвістичної інтерпретації співвідносних понять предел (межа) і предельность (граничність); розкривається специфіка співвідношення когнітивного і мовного аспектів слова як знакового утворення; обґрунтовуються вихідні теоретичні положення та послідовність аналізу структурно-семантичних властивостей багатозначної лексеми предел; розкривається специфіка відбиття нею певного фрагменту позамовної дійсності, з одного боку, та зв’язки з іншими лексичними одиницями в системі мови – з другого.

Ключові моменти філософської інтерпретації концепту  предел ґрунтуються на його розгляді в контексті універсального протиставлення скінченного/нескінченного, на кількісно-якісному розумінні предела. У логіко-філософському концепті скінченного поєднуються власне межа (предел/‘граница’) як відбиття і втілення реального і граничність (предельность/‘долженствование’) як потенційна властивість, що реалізується за певних умов. Така співвідносність понять предел і предельность позначається на методологічних засадах їх вивчення як мовних явищ, на їх лінгвістичній інтерпретації та термінологічному вживанні.

Предельность кваліфікується як узагальнене поняття і пов’язується з мисленнєвими категоріями буття. Як поняттєва категорія предельность належить до параметрів, що визначають глибинну семантику. Як мовна універсалія предельность має в російській мові широке коло специфічних засобів вираження. При інтерпретації предельности як семантичної категорії вона включається до мовних семантичних функцій і виступає  ядром різного типу полів. Саме в цьому плані  предельность корелює з поняттям предела як “природномовного універсального семантичного концепту” (С.Попов), навколо якого об’єднуються близькі за змістом різнорівневі одиниці. У дослідженнях з лексичної семантики терміни предел, предельность використовуються переважно для означування сем у смисловій структурі лексичного значення.

У наївній картині світу, що моделюється мовою, інтерпретація предела носіями російської мови визначається насамперед його сприйняттям і осмисленням як словесного знака, з яким пов’язується певна інформація про навколишній світ. У значенні слова як специфічної  інформативної структури поєднуються сфера мовної семантики, сфера знань про світ і позамовний досвід. Концептуалізуюча здатність людської свідомості реалізується в мовному знакові у вигляді лексичного поняття, яке об’єктивується в словникових дефініціях. Фіксуючи сигніфікативну частину лексичного значення, вони разом з тим відбивають і функціонально-семантичні закономірності вживання слів, указують на характер подальшого використання слова в тому чи тому значенні. Зазначені особливості словникових дефініцій дають можливість здійснити на основі їх аналізу взаємопов’язаний опис багатозначної лексеми предел з точки зору її мовної референції, з одного боку, і в її семантичному вимірі – з другого.

У результаті дефініційного і компонентного аналізу було експліковано вісім смислів (семем), які відбивають різні грані фрагмента позамовної дійсності, номінованого цією лексемою: семема₁ ‘обмежений фізичний простір, територія’; семема₂ ‘межа території’; семема₃ ‘межі, рамки часового простору’; семема₄ ‘рамки будь-чого ідеального (уявлюваного)’; семема₅ ‘кінець’; семема₆ ‘крайній, вищий ступінь виявлення чого-небудь’; семема₇ ‘максимум, повнота виявлення чого-небудь’; семема₈ ‘оптимальна міра, норма будь-чого’.

Аналіз поняттєвої сутності слова предел, його представленості в колективній свідомості носіїв російської мови свідчить про антропометричність уявлень, пов’язаних з межею. Це виявляється в тому, що людина визначає межу будь-чого, ґрунтуючись або на емпіричних відчуттях (предел полей, нервы на пределе, предел слышимости), або на абстрактних, розумово усвідомлюваних (в пределах языковых уровней) чи на конвенційних уявленнях (установить пределы норм выработки, перейти все пределы). Прикметно, що предел сприймається не як автономна сутність, а лише в зв’язку з певною субстанцією (матеріальною чи ідеальною), що здатна мати ознаки граничного. З цього погляду буденно-мовне сприйняття предела корелює з логіко-філософською інтерпретацією однойменного концепту.

Виділені семи у своїй сукупності утворюють смислову мікропарадигму багатозначної лексеми. Інтегральною смисловою ознакою, що цементує мікропарадигму, виступає сема ‘обмеженість’, яка, проте, займає різні позиції в ієрархії сем, що формують структуру значення кожного ЛСВ. Розрізнюючись у поняттєвому і семантичному планах, ЛСВ лексеми предел включаються до різних тематичних груп та синонімічних рядів. Специфіка слова предел  полягає в тому, що, по-перше, воно входить до синонімічних груп не всіма своїми значеннями і, по-друге, в жодному з синонімічних рядів воно не є домінантою. Відсутність у аналізованого слова мовних антонімів пояснюється, очевидно, синкретичністю поняття “межа”, яке поєднує в собі уявлення про кінець і початок. Попри те, що в колективній свідомості носіїв російської мови слово предел пов’язується з кінцем чого-небудь, у системі мови воно не протиставляється слову початок. Проте в індивідуальному мовленні до слова  предел добирається свій антонім: на каждый предел найдется свой беспредел. У цьому вислові одного з респондентів смислова протиставленість слів предел-беспредел підтримується формальною маніфестацією на рівні словотвірної структури.

У другому розділі “Дериваційний потенціал лексеми предел” аналізується словотвірне гніздо як комплексна мовна одиниця; з урахуванням усіх зафіксованих у мові та мовленні похідних визначається словотворча здатність кожного ЛСВ багатозначної лексеми предел; здійснюється семантичний та словотвірний аналіз нової дериваційної парадигми з вершиною беспредел в її мотиваційному відношенні до твірного слова предел, визначається її місце в лексико-дериваційному гнізді.

При розгляді СГ основна увага звертається на його співвідносність із суміжними угрупованнями одиниць, етимологічними та словниковими (лексичними) гніздами зокрема; на причини, що зумовлюють структурну та лексичну повноту СГ. З найбільшою повнотою зв’язки між вершинним словом та його дериватами розкриваються в межах запропонованого в роботі лексико-дериваційного гнізда. На відміну від "системного" СГ, воно спирається на семантичну диференціацію похідних, мотивованих окремими значеннями вершинного слова, і включає слова, що вже вийшли з ужитку (сопредел, предельский), деривати, що функціонують у всіх стилях мовлення, в тому числі розмовному (предельщина) і науковому (непредельный), а також новоутворення (інноваційна парадигма зі стимулом беспредел).

Зважаючи на складність і неоднозначність інтерпретації механізму формування семантики похідного слова, розкриваються деякі суттєві аспекти цього процесу. Наголошується на тому, що кінцевий результат (лексичне значення деривата) зумовлюється типом дериваційного механізму, а також особливостями семної структури значення мотиваційного ЛСВ і його синтагматичними характеристиками. У процесі аналізу семантико-мотиваційних відношень між дериватом та його мотивуючою  семантичною ознакою (ознаками) формуються відповідні лексико-дериваційні мікрогнізда.

Найвищою словотвірною активністю вирізняється ЛСВ предел ‘оптимальна міра, норма чого-небудь’: предельщик, предельщица, предельщина, предельческий, предельчество; беспредел, беспредельный (у знач. ‘беззаконный’), беспредельщик, беспредельщина, беспредельничать; запредел, запредельно. Ця обставина зумовлюється, очевидно, релевантністю для мовної свідомості носіїв російської мови уявлень, пов’язаних з поняттям норми (ширше – обмеження) у сфері виробничих, суспільно-політичних відносин і міжособистісних стосунків.

Дефініційний і компонентний аналіз неологізма беспредел виявляє сукупність ознак, що формують його сигніфікат: ‘відсутність’ (‘порушення’), ‘норма’, ‘необмеженість’, ‘надмір-ність’, ‘пейоративність’. При визначенні типової словотвірної моделі, за якою його утворено, враховується об’єктивна можливість подвійної словотвірної мотивації деривата – прикметником беспредельный та безпосередньо іменником предел у значенні ‘рамки, межі допустимого’; ‘норма’.

У номінативному аспекті процес утворення нових слів супроводжується взаємодією словотвірного і лексичного значень. Процес вербалізації нових понять моделюється дериваційною системою мови,  зазнаючи разом з тим сильного тиску її лексичного начала. З цього погляду, слово беспередел належить, безперечно, до похідних одиниць з ідіоматичною семантикою, з яким би варіантом (відприкметниковим чи відсубстантивним) словотворення його не пов’язувати. Окремо наголошується, що семантичний елемент ‘оцінність’ у смисловій структурі обох можливих твірних (беспредельный і предел) є потенційним, імпліцитним. Семантичні ознаки ‘вищий ступінь’, ‘надмірність’ передбачають широкий діапазон оцінності, яка при найменуванні певних соціальних явищ актуалізується як ‘негативна оцінність’ і переміщується до ядра значення інновата.

Будучи похідним відносно слова предел, дериват беспредел у свою чергу виступає твірним словом для похідного дієслова беспредельничать (беспределить) та іменників беспредельщик (беспредельник), беспредельщина. У результаті їх словотвірного аналізу виявлено, що в межах регулярних словотвірних типів, за якими утворено вказані деривати, вони вирізняються певною специфікою. Так, субстантивний дериват беспредельщик за характером семантичного співвідношення з твірною основою виходить за межі словотвірного типу R_S + -щик, (-чик), - овщик. Мотивуючим для аналізованого похідного виступає явище (дія), що характеризує особу не за професією (сыщик, сыск), а за поведінкою, дією. Словотвірне значення субстантива беспредельщик спирається на процесуальну ознаку в семантиці твірного беспредел. Незвичною для системи мови є також структура мотивуючого іменника: в академічних граматиках російської мови випадків використання в ролі твірних префіксальних номінацій (дериватів) не зафіксовано. Новоутворення беспредельщина, на відміну від узуальних слів цього типу (литературщина, маниловщина), мотивується безпосередньо іменником, що називає негативне соціальне явище.

У третьому розділі "Функціонування інновата беспредел та його похідних у газетному мовленні останнього десятиліття" висвітлюється специфіка газетного мовлення у сфері мови масової комунікації; з’ясовуються контекстуальні чинники актуалізації семантики інноватів; виявляються особливості їх семантизації в тексті та роль у текстотворенні; розкриваються деякі соціокультурні аспекти функціонування  досліджуваних одиниць.

Специфіка газетного мовлення останнього десятиліття детермінується позамовними чинниками, які викликали еволюційні процеси в російській мові на зламі тисячоліть. Одним із наслідків глобальної лібералізації пострадянського суспільства стало надзвичайно широке використання у мові газети просторічної та жаргонної лексики. Серед писемних джерел мова газети вирізняється найвищим ступенем динамічності й гнучкості, особливо якщо вона не скута жодними цензурними чи іншими обмеженнями. З початку 90-х рр. минулого століття слова беспредел, беспредельщик, беспредельщина, беспредельничать стали ключовою, негативно конотованою домінантою пострадянської дійсності, широко вживаючись не лише на сторінках газет, але й у публічному та живому мовленні. Комунікативно-прагматичні аспекти дослідження тексту дозволяють визначити модифікації значень лексичних одиниць при їх актуалізації, тобто в реальному спілкуванні.

Аналіз слововживання новотвору беспредел дозволяє окреслити сферу його понятійної віднесеності. Зіставлення системно-узуальних і контекстуальних значень лексеми беспредел показує, що з часу своєї появи в загальновживаному значенні вона зазнала семантичних змін. Поряд із найменуванням "будь-чого найвищою мірою негативного" слово беспредел стало все ширше вживатися зі значеннями, не зафіксованими у новітніх тлумачних словниках: "будь-що нічим не обмежене; те, що не має межі"; "надмірна кількість чого-небудь", втрачаючи при цьому негативно-емотивну оцінність, пов’язану з "табірним" походженням слова.

Аналіз контекстуального оточення слова бепредел виявив дві структурно-семантичні групи іменних (атрибутивних та об’єктних) словосполучень, в яких воно виступає як опорний або залежний член конструкції (правовой беспредел, беспредел на железных дорогах, атмосфера беспредела). За характером мовної референції серед іменних (атрибутивних) словосполучень виділяються: 1) словосполучення з прикметниками-конкретизаторами, що за своїм функціональним навантаженням є тематично орієнтованими означеннями до опорного слова і уточнюють а) сферу дії беспредела (налоговый, театральный, духовный); б) його суб’єктів (милицейский, чиновничий, педагогический); в) територіальні параметри (российский, приднестровский, дрогобычский); г) часові межі (традиционный, нынешний, будущий). У подібних словосполученнях номінація беспредел виступає своєрідною "інформаційною структурою", яка може потенційно розширюватися за рахунок її віднесеності до найрізноманітніших ситуацій реальної чи уявлюваної дійсності. Подальше нанизування означень до "базового" словосполучення вносить додаткові смислові й конотативно-прагматичні відтінки: санкционированный правовой беспредел, традиционный российский чиновничий беспредел.

2) Атрибутивні сполучення з прагматично орієнтованими прикметниками, функція яких полягає у вказівці а) на ступінь виявлення беспредела (сплошной, полный, абсолютный) і б) на емотивно-оцінні реакції, пов’язані зі сприйняттям цього явища (страшный, кровавый, пугающий).

У дієслівних сполученнях зі словом беспредел домінуючими є дієслова тривалої дії (творить беспредел, заниматься беспределом) і фазисні дієслова зі значенням припинення дії (покончить с беспределом, прекратить беспредел).

Поряд із зазначеними вище різновидами іменних словосполучень, денотатами яких виступають негативно поціновані соціальні явища, у газетному мовленні останніх років інноват беспредел дедалі частіше зустрічається в контекстуальному оточенні, яке свідчить про розширення його референтної віднесеності. При цьому або ж зберігається негативна оцінність (вороний беспредел), або ж вона змінюється на позитивну чи нейтральну (ореховый, фруктовый беспредел; беспредел желаний). В останньому випадку  на передній план у смисловій структурі слова беспредел виступає сема ‘необмеженість’, а сама номінація відбиває ситуації, пов’язані з проявами самовираження свободи особистості. Розширення семантики слова беспредел у порівнянні з першою половиною 90-х рр., поляризацію його оцінності підтверджують також результати опитування, проведеного в трьох вікових групах носіїв російської мови.

Спостереження над функціонуванням новоутворення в цілісному тексті виявляють деякі особливості концептуалізації поняття беспредел, процес його категоризації. З урахуванням позиції інновата відносно інтерпретативної частини висловлювання встановлено три способи введення номінації до тексту: 1) препозиція; 2) постпозиція і 3) рамкова конструкція. Семантизація лексичної одиниці в межах тексту здійснюється за допомогою дефінітивних частин висловлювання: "именуемый нынче", "то, что называют", "можно назвать", "зовется" і под. Окрім безпосередньої вказівки на значення слова, воно семантизується в тексті шляхом: а) прирівнювання семантично близьких понять (беспредел чиновников = своеволие "бумажных душ"; правовой нигилизм, или, если хотите, беспредел в стране); б) протиставлення (перевести отношения из плоскости беспредела в плоскость закона).

Слово беспредел та його похідні, виступаючи залежними елементами текстового фрагмента, разом з тим набувають статусу комунікативних одиниць і функціонують як ключові елементи в побудові висловлювання, у формуванні семантичної та тематичної єдності тексту відповідно до прагматичних настанов його автора. У текстах інформативного характеру субстантивний інноват беспредел  нерідко займає чільну позицію, вживаючись як назва газетної сторінки, рубрики, заголовка (підзаголовка), в увідному реченні чи абзаці. Таке вживання аналізованої одиниці не є випадковим і свідчить про його реальну асоціативно-смислову значущість для свідомості носіїв російської мови.

Контекстний аналіз виявляє асоціативно-смисловий зв’язок слова беспредел з лексичним наповненням тексту. Інновати беспредел, беспредельщик, беспредельщина, беспредельничать виступають ключовими словами, що разом з іншими лексичними одиницями формують тематичну мережу тексту. Його смислова цілісність забезпечується не лише на змістовому, але й на формально-дериваційному рівні. Фактором текстотворення в цьому разі виступає:

а) наявність різнокореневих слів з префіксом без-  (бес-) із спільним дериваційним значенням "відсутність або протилежність тому, що названо мотивуючим словом" (беспредел, беззаконие, бесправие, безнаказанность, безвластие, бесчинства і под.);

б) зближення однокореневих з різними префіксами слів і вживання їх в одному контексті з мотивуючим словом (предел, беспредел, запредел).

Важливою комунікативно-прагматичною ознакою інноватів, що виявляється при їх функціонуванні в мовленні, є "самовідстороненість" мовця, виключення себе як діючого суб’єкта із ситуацій, пов’язаних з беспределом як соціальним явищем. На вербальному рівні це виражається у відсутності форм першої особи дієслова беспредельничать, широкому вживанні неагентивних дієслів типу начинаться, продолжаться, твориться з аналізованим іменником. Аналіз уживання інноваційних дериватів представниками різних соціальних і вікових груп свідчить про певне нівелювання варіативності мовлення.

При висвітленні етно- та культуроспецифічних (Т.Булигіна, О.Шмельов) особливостей слова беспредел увагу зосереджено на двох аспектах: 1) на соціальній зумовленості цієї багатозначної лексеми як фрагмента російської мовної картини світу кінця ХХ століття і 2) на національно-культурній специфіці інновата. Як лексична домінанта пострадянського соціуму, що відбиває специфічні для цього періоду явища в соціально-політичній та духовній сферах, слово беспредел належить до номінативних одиниць з культурним компонентом семантики. При цьому наголошується не на національно-культурному, а на соціокультурному компоненті змістової структури неологізма, а відтак і його похідних. Водночас поява цих лінгвореалій саме на російськомовному ґрунті спричинює проблеми їх адекватної передачі засобами інших мов, у тому числі й близькоспоріднених. У роботі також висвітлюються окремі питання, пов’язані із відбиттям лексемою беспредел та її дериватами деяких рис національного світобачення і світосприйняття. Розглядається, зокрема, зв’язок таких понять, як беспредел/свобода (воля), з одного боку, та беспредел/безудерж – з іншого, а також роль похідної лексики у формуванні національної мовної картини світу, відбиття в ній певних пріоритетів у соціальній, духовній та морально-етичній сферах.

У висновках формулюються основні результати дослідження.

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування низки важливих положень щодо характеру взаємодії лексичної та словотвірної семантики в процесах деривації, в тому числі неологічної, що зумовлюється як власне лінгвістичними, так і позалангвістичними чинниками. У результаті здійсненого в роботі аналізу структурно-семантичних та функціонально-комунікативних властивостей багатозначної лексеми предел і її дериватів виявлено деякі загальні та специфічні закономірності, що дозволяють уточнити існуючі в науковій літературі уявлення про структуру СГ та шляхи її розвитку.

1.         Слово предел, як опосередкований свідомістю знак дійсності, являє собою фрагмент російської мовної картини світу і відбиває універсальні уявлення людини про сутність буття в його скінченній – просторово-часовій та кількісно-якісній визначеності. З цього погляду, буденно-мовне сприйняття дійсності, зафіксоване в словникових дефініціях, і філософська інтерпретація межі (предела) як іманентної властивості скінченного (“реальної межі”) характеризуються високим ступенем співвіднесеності.

Лінгвістична специфіка російського слова предел полягає у поєднанні одного плану вираження з кількома інформативними смислами, які в інших мовах можуть вербалізуватися різними словами.

2.         Внутрішнім системоформуючим чинником, який зумовлює єдину концептуальну основу аналізованої мікропарадигми ‘предел’, є семантична ознака ‘обмеженість’. Крім цього, вона забезпечує лексико-семантичну тотожність лексеми у мовленні, а також міжпольові зв’язки її ЛСВ.

Разом із тим, кожен ЛСВ вирізняється певною автономністю щодо мовної референції, парадигматичних та синтагматичних зв’язків, що дає підстави стверджувати про відносно самостійну концептуальну сутність окремих співзначень полісемічного слова. Прикметною властивістю досліджених ЛСВ є відсутність у них мовних антонімів, периферійна позиція в різного типу об’єднаннях лексичних одиниць, передусім у синонімічних рядах. Виняток становить ЛСВ “вищий ступінь” (“максимум”), який займає ядерну позицію серед лексичних засобів вираження семантики граничності.

3.         Лексико-семантичне варіювання у межах мікропарадигми спричинює зміни на міжслівному рівні, зумовлюючи специфіку реалізації словотворчої спроможності окремих ЛСВ лексеми предел. Дослідження дериваційного потенціалу аналізованої лексичної одиниці на рівні мовної системи (“системне” СГ) і на рівні мовлення виявило розбіжності у сфері фіксації й у сфері реального функціонування дериватів лексеми предел, структурну та лексичну неповноту “системного” СГ, що зумовлюється як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками.

У структурно-семантичному плані досліджуване СГ являє собою відкриту динамічну систему, в розвитку якої простежуються два основні процеси: 1) втрата компонентів як результат трансформації морфемної структури похідних та зміна характеру словотвірних зв’язків і 2) поява нових компонентів унаслідок розвитку словникового складу мови під впливом позалінгвістичних факторів.

4.         Найбільш повно словотворчі можливості лексеми предел представлено в лексико-дериваційному гнізді, сформованому з урахуванням: а) семантичної диференціації похідних; б) дериватів, що вийшли з ужитку; в) похідних, що функціонують у різних стилях мовлення і соціолектах; г) новоутворень.

Аналіз семантико-мотиваційних відношень між співвідносними частинами ЛДГ свідчить про те, що в ньому об’єктивуються результати мовно-мисленнєвої діяльності людини. Найвищим ступенем реалізації словотвірного потенціалу лексеми предел характеризуються його семантичні складники ‘вищий ступінь’ (‘максимум’) та ‘оптимальна міра, норма’, що пояснюється важливістю для мовної свідомості носіїв російської мови уявлень про кількісно-якісну взаємодію в межах певної міри предмета чи ознаки. Свідченням цього є поява нових дериватів, семантично вмотивованих вказаними ознаками.

Прикметною особливістю більшої частини дериватів, у тому числі інноваційних, є ідіоматичність їх семантики, що зумовлюється взаємодією внутрішнього (специфіка дериваційної структури) і зовнішнього (соціокультурного) контекстів творення похідних.

5.         Інноваційна парадигма зі стимулом беспредел, вписуючись у системні рамки, формує новий сегмент дериваційних утворень лексеми предел. Компоненти нової парадигми в основному відповідають нормам словотвірної системи сучасної російської мови. Відхилення від правил мають поодинокий характер і стосуються розширення кола мотивуючих основ, а відтак семантичних меж існуючих словотвірних типів. Відкритість представленого в роботі ЛДГ мотивується можливістю виникнення у мовленні новоутворень, які реалізують семантичний потенціал інновата беспредел (беспредельчик, беспредельствовать, беспредельствующий, беспредельничающий).

6.         Аналіз функціонування багатозначного слова беспредел у газетному мовленні свідчить про подальший розвиток його семантики. Специфічна особливість цього закономірного процесу полягає в тому, що розширення меж семантичного варіювання супроводжується емотивно-оцінним варіюванням, унаслідок чого в змістовій структурі аналізованого слова відповідно до його референціального значення актуалізуються протилежно спрямовані емотивно-оцінні семи.

7.         Комунікативно-прагматичні особливості використання досліджуваних одиниць у газетному мовленні детермінуються загальним екстралінгвістичним контекстом функціонування російської мови наприкінці ХХ століття. Компоненти інноваційної парадигми виступають важливими, комунікативно значущими одиницями номінативного змісту різножанрових газетних текстів, забезпечуючи їх тематичну і смислову цілісність та прагматичний заряд.

Однією з найважливіших функцій інновата беспредел є його вживання в ролі ключового слова. Поряд з іншими, близькими за семантико-стилістичною сутністю та емоційним забарвленням лексичними одиницями, слово беспредел як найменування соціального явища, негативно поцінованого суспільством, формує асоціативно-смислове поле, яке концептуально співвідноситься з поняттям зла.

8.         У лінгвокультурологічному плані компоненти інноваційної парадигми поповнюють склад культурномаркованих засобів вираження, що відіграють важливу роль у формуванні мовної картини світу на певному часовому відтинку. Оскільки зазначені одиниці відбивають явища, що є специфічними для життя не лише російського, але й інших соціумів на пострадянському просторі, вони кваліфікуються як номінації з соціокультурним, а не національно-культурним компонентом семантики. Водночас інновати беспредел та його похідні, що виникли на російськомовному ґрунті, відбивають деякі риси світобачення носіїв російської мови, особливості сприйняття ними певних явищ об’єктивної дійсності.