Право вільного використання об’єктів авторського права за цивільним законодавством України

Краткое содержание

Актуальність теми зумовлена змінами в регулюванні відносин інтелектуальної власності та зокрема щодо використання об’єктів авторського права, де поряд із абсолютністю приналежності прав на використання цих об’єктів автору та правомірному володільцю майнових прав введено інститут вільного використання об’єктів авторського права. Поряд із тим, що інститут вільного використання об’єктів авторського права дійсно слугує охороні переважаючих  прав фізичних осіб (вільне використання з особистою метою) чи суспільства (створення нових об’єктів авторського права, навчання, інформаційна та архівна справа) введені такі випадки вільного використання які суперечать загальним положенням про об’єкти права та авторського права зокрема. Йдеться про вільне використання комп’ютерних програм та створення копій з них.

При розробці інституту вільного використання об’єктів авторського права враховувались положення міжнародних конвенцій з авторського права та передовий досвід зарубіжних країн. Проте безоглядна імплементація їх положень та відмова від використання перехідних положень міжнародних конвенцій з авторського права щодо країн, які розвиваються, проявила слабкі місця в умовах нестабільної демократії та правопорядку в Україні. Крім того, введені правила які розширили зміст інституту вільного використання об’єктів авторського права, що призвело до конкуренції норм права та слугує фактичному порушенню виключних прав на об’єкт авторського права.

В ст. 444 ЦК України випадки правомірного вільного використання об’єктів авторського права без згоди автора сконструйовано через перелік та відсильне правило п. 3 ч.1. Проте, не внесені відповідні зміни в ст.ст. 18-25 Закону України «Про авторське право та суміжні права». Разом із іншими прогалинами спеціального закону та своєрідністю тлумачення положень чинного законодавства це створило підгрунтя  для порушення авторських та суміжних прав тими хто використовує такі об’єкти, особливо у сфері дозвілля та створеними новими організаціями з колективного управління авторськими та суміжними правами.

 Це спричиняє порушення прав авторів та інших володільців, що й зумовило актуальність комплексного дослідження проблем, пов'язаних із по­няттям, випадками, наслідками і змістом правомочностей щодо вільного використання об’єктів авторського права; цивільно-правовим регулюванням відносин з вільного використання об’єктів авторського права, реалізацією цих прав та захистом прав інших суб’єктів авторського права. Важливість реалізації правил щодо вільного використання об’єктів авторського права, дотриман­ня,  їх конфлікт із абсолютними майновими права на твір авторів та інших володільців, специфіка реалізації прав на вільне використання та дотримання його умов, необхідність вирішення пов’язаних з цим теоретичних і практичних проблем також стали причинами для проведення дослідження.

Відзначаючи значний прогрес розвитку українського законодавства у сфері авторського права в цілому, слід звернути увагу на непослідовність законодавця при розробці низки спеціальних законів. Зазначені обставини зумовлюють необхідність вироблення після прийняття нового Цивільного кодексу України теоретично-методологічної бази для з'ясування сутності права вільного використання  об’єктів авторського права, вироблення механізму збалансування абсолютних прав на об’єкт авторського права та прав користувачів в Україні. Цьому сприяє дослідження норм ЦК України, які закріплюють інститут вільного використання як окремого нематеріального блага, та Закону України «Про авторське право та суміжні права», використання загальних принципів приватного права і досвіду зарубіжних країн, зокрема Європейського співтовариства щодо регулювання цих правовідносин.

Ступінь наукового дослідження проблеми, що порушується в дисертації в Україні є досить низьким. В цивілістичній літературі  радянського періоду  відома лише одна праця.  Попри зазначене, ні в Україні ні в РФ спеціального монографічного дослідження цієї проблематики ще не проводилось. Окремі праці мають здебільшого описовий характер чи коментують норми чинного законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена 3 березня 2006 р. рішенням вченої ради  Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 4). Обраний напрям дослідження тісно пов’язаний з викладанням курсів «Цивільне право» та «Право інтелектуальної власності» й похідних від них. Дисертацію виконано відповідно до досліджень юридичної науки, затверджених загальними зборами Академії правових наук України,  Наказу МВС  України від 5 липня 2004 р. № 755 «Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр.,» планам «Програми реформування освітянської діяльності МВС України»,  затверджених наказом МВС України від 20 жовтня 2003 р., № 1213 пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., затвердженої наказом ректора від 23 грудня 2005 р.,  комплексної цільової програми кафедри цивільного права і процесу ХНУВС «Удосконалення  цивільно-правового механізму регулювання приватних відносин в умовах адаптації національного законодавства».