ХРОНОЛОГИЧЕСКИ МАРКИРОВАННАЯ ЛЕКСИКА КАК ФАКТОР ТЕКСТА В ЖАНРЕ ИСТОРИЧЕСКОГО РОМАНА (на материале художественной прозы В. Скотта) : Хронологічно маркована лексика як фактор тексту в жанрі історичного роману (на матеріалі художньої прози В. Скотта)

Краткое содержание

       У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, новизна, визначається мета дисертації, основні задачі, методи й об’єкт дослідження, розглядається теоретичне і практичне значення роботи, формулюються положення, що виносяться на захист.

           Перший розділ, “Теоретичні засади дослідження”, являє собою огляд і критичний аналіз існуючих теоретичних пошуків з наукової проблеми. Тут висвітлено проблему жанру історичного роману (далі – ІР), розглядуваного в лінгвістичному ракурсі, а також основоположну роль жанрово маркованих лексем ІР – історизмів та архаїзмів, способи їх уведення у текст і їх стилістичні функції.

У лінгвістиці існує традиційне положення, що саме жанр визначає систему композиційно-мовленнєвих форм тексту, способи його членування і зчеплення частин, природу художнього часу, особливості лексичної структури. Існуючі дефініції жанру відрізняє їх системний підхід  до жанру як поняттю типовому, як до динамічної структурної моделі, детермінуючої сутності конкретних творів.

Прагматична спрямованість жанру ІР, обумовлена його жанрово-стилістичною домінантою, визначає такі жанрові ознаки історичного роману, як охоплення матеріалу, художній хронотоп, позиція автора відносно зображуваного. При тому, що вказані жанрові ознаки твору неодноразово досліджувалися й описувалися, стосовно ІР в лінгвістичній літературі немає ні їх комплексного опису, ні аналізу власно лексичної матерії. У зв’язку з цим даний аспект продовжує залишатися проблемним і не вивченим у лінгвістиці, в той час як саме сукупність певних лексичних засобів  як ознака жанру ІР – жанрово маркована лексика – на наш погляд, є найбільш об’єктивною і стійкою жанровою ознакою.

Історичні романи В. Скотта являють собою одиничну, тобто варіантну реалізацію інваріанту жанрового напрямку. При дослідженні лексичного складу історичних романів В. Скотта ми виходимо з того факту, що за жанром ІР закріплена інваріантна лексико-семантична модель, яка втілюється у численних конкретних варіантах, у різних творах і змінюється разом із розвитком історії та еволюцією самого жанру. Функціонування жанрово маркованої лексики ІР соціологічно обумовлене, бо вона встановлює кореляції між мікролінгвістичними явищами і фактами суспільного життя, у тексті ІР відбувається взаємодія когнітивного і мовного, прагматичного і стилістичного контекстів.

Оскільки жанрово-стилістичною домінантою ІР є певні історичні події, жанрово маркована лексика ІР розглядається нами як лексика, яка реалізує прагматичну спрямованість жанру ІР на художнє зображення історичного минулого певної епохи, як лексика, маркована часом, або “хронологічно маркована лексика”.  Вона розглядається як засіб створення хронотопу в ІР і представлена архаїзмами і історизмами.

Аналіз семантичної структури досліджуваних лексичних одиниць показав, що у значенні історизмів та архаїзмів суміщені два типи конотацій, а саме – історико-мовна й історико-культурна. Перша пов’язана з функціонально-стилістичним компонентом значення, який виникає на основі постійних асоціацій, пов’язаних з узуальним уживанням слова у певних мовленнєвих сферах і ситуаціях спілкування, а друга – з культурою певного суспільства.

Традиційно у лінгвістиці вважається, що історизми та архаїзми – це два суміжних, але принципово різних типи слів, які торкаються одне одного за одними ознаками і протиставлені за іншими. До спільних ознак історизмів та архаїзмів відносяться:

·        спеціальна стилістична настанова часового фону розповіді;

·        низька частота вживання;

·        периферійна позиція у словнику;

·        обмеження функціонування у певних стилях мови.

Для розмежування архаїзмів та історизмів, як правило, пропонується використовувати денотативну і часову ознаку.

За теоретичну основу даного дослідження приймається стилістична класифікація З.В. Тимошенко, згідно з якою історизми протиставляються архаїзмам на підставі наявності або відсутності у слова лексико-стилістичної парадигми.

Дослідження 27 історичних романів В. Скотта показало, що саме факт наявності або відсутності у слова лексико-стилістичної парадигми визначає особливості введення даного слова у художній текст історичного роману. Різниця у прийомах введення архаїзмів та історизмів у текст ІР пояснюється тим, що архаїзми входять у лексико-стилістичну парадигму (мають синоніми, антоніми), а історизми, навпаки, не входять. Так, непрямий спосіб тлумачення архаїзмів, який включає введення у текст сучасного синоніма в межах одного висловлювання, включення архаїзму в синонімічний ряд, введення у розповідь синонімічного архаїзму, використання прямих або непрямих антонімічних відношень, повна або часткова семантизація архаїзму за рахунок його сполучуваності із сучасним словом є найпоширенішими способами введення архаїзму в текст ІР і складають 98 %. Для введення  історизмів у текст ІР, навпаки, характерним є прямий спосіб, тобто розкриття значення слова у виносці, тлумачення за допомогою уточнюючих та пояснювальних слів, тлумачення експліцитне й імпліцитне.

У сучасній лінгвістиці не існує суперечок щодо того, що архаїзм є стилістичним засобом. Водночас щодо експресивності історизмів, серед дослідників не склалося однозначного розуміння у вирішенні цієї проблеми. У роботі показано, що треба брати до уваги подвійний характер історизмів – як термінів та історичних реалій, актуалізація яких залежить від контексту, і від характеру стилістичної віднесеності останнього. Але, на відміну від архаїзму, історизм у тексті ІР – це обов’язковий засіб експресії, тому що в більшості випадків пропонує єдиний спосіб називання даного референта.

          Другий розділ, “Архаїзми в тексті історичного роману В. Скотта”, пропонує типологію архаїзмів, розгляд їх семантико-функціональних, кількісних і частотних характеристик. Визначається кореляція використання архаїзмів і часу, зображеного в ІР. У зв’язку з різницею принципів організації авторської розповіді та діалогу, аналіз функціонування архаїзмів у цих двох типах викладу проводиться роздільно.

 Аналіз структурно-семантичних особливостей архаїзмів будується на принципі бінарної опозиції, лівим членом якої виступає слово, що протистоїть архаїзмові на основі спільності лексичного/граматичного значення (константа опозиції) і різниці в експресивно-стилістичному забарвленні (основна диференційна ознака). Додатковою диференційною ознакою в кожній парі виступає різниця у формі, у відповідності з чим виділяються три розряди архаїзмів : 1) фонемо-графічні; 2) морфологічні; 3) лексичні.

---

Тимошенко З. В. Стилистическая лексикология // Стилистика английского языка. – Киев: Выща школа, 1991.  –        С. 93 – 137.