АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ПРОФІЛАКТИКА ДИТЯЧОГО ДОРОЖ-НЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ В УКРАЇНІ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Автомобілізація є об’єктивним досягненням цивілізації, без якого неможливо життя сучасного суспільства. Одним з наслідків цього процесу стало ускладнення дорожнього руху і підвищення рівня аварійності. Особливе занепокоєння викликає зростання кількості ДТП з участю дітей. За даними ДДАІ МВС України за період з 1998 до 2008 рр. в Україні у ДТП загинуло понад 3058 і травмовано понад 46524 дитини. Найбільш часто отримують поранення діти віком 7–14 років, а «пік» травмування припадає на вік 10–11 років.

За таких обставин особливого значення набувають розробка і реалізація профілактичних заходів, які б дозволили максимально використати організаційні і правові ресурси для попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму та нейтралізації його шкідливих наслідків.

Здійснення ефективної профілактики дитячого дорожньо-транспорт­ного травматизму передбачає проведення цілеспрямованих наукових досліджень, які б забезпечили вдосконалення чинного законодавства і розробку рекомендацій для практичного застосування.

Питання безпеки дорожнього руху і профілактики правопорушень, які обумовлені особливостями цієї сфери, у різному обсязі відображені у дослідженнях, які здійснювали К.К. Афанасьєв, Ю.П. Битяк, В.Т. Білоус, В.К. Гіжевський, Е.Ф. Демський, О.М. Джужа, М.М. Долгополова, В.В. Доненко, В.В. Єгупенко, В.І. Жульов, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук’янець, В.В. Лук’янов, Г.М. Максимов, І.Г. Маландін, В.В. Новиков, О.І. Остапенко, В.Й. Развадовський, О.П. Рябченко, І.К. Шахріманьян, Х.П. Ярмакі та інші.

Однак, незважаючи на ґрунтовність і обсяг робот, багато питань у цій сфері залишаються дискусійними чи випали з поля зору фахівців і потребують теоретичного оновлення, законодавчого реагування, врахування у правозастосуванні. Більш того, в українській юриспруденції профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму, як цілісна системна адміністративно-правова діяльність, не досліджувалася.

Таким чином, необхідність розробки теоретичних питань і практичних рекомендацій щодо здійснення адміністративно-правової профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні обумовлюють актуальність обраної автором теми дослідження.

Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 176/7. Безпосередньо пов’язана з виконанням положень Указу Президента України від 20 листопада 2007 року № 1121/2007 «Про невідкладні заходи із забезпечення безпеки дорожнього руху». Вона є складовою частиною комплексного цільового напрямку досліджень «Удосконалення нормативного забезпечення безпеки дорожнього руху», передбаченого п. 227 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС, на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 № 755. Конкретне наукове завдання щодо дослідження даної проблематики сформульовано у п. 3.21 плану науково-дослідних та науково-конструкторських робіт Донецького юридичного інституту.

Тема дисертації затверджена вченою радою Донецького юридичного інституту 26 січня 2005 року (протокол № 6). Вона розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання і доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.