ОБРАЗ ЧАРІВНОЇ КРАЇНИ В РОМАНАХ ДЖ. Р. Р. ТОЛКІЄНА: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АНАЛІЗ

Краткое содержание

Розділ I. Концептуальний ракурс семантики художнього тексту. Сучасні лінгвістичні студії постулюють наявність текстових типів, які об’єднують тексти, побудовані за специфічними формально-семантичними схемами, або моделями (W. Dressler). Такі моделі можуть бути жорсткими (клішованими) та гнучкими. Останні, у свою чергу, можуть бути узуальними, регламентованими, а також вільними – такими, що мають орієнтаційний характер (Х. Ізенберг, С.І. Гіндін, К. Кожевникова). За моделями вільного типу будується, зокрема, художній текст, що інтегрує предметно-логічну, оціночну, емоційну та естетичну інформацію (І.В. Арнольд). У такому тексті автор передає своє уявлення про дійсність за допомогою свідомого вибору засобів художнього впливу на читача. Поєднання відображення об’єктивної реальності та фантазії, правди і вимислу перетворює художній текст у “вторинну моделюючу систему” (Ю.М. Лотман, З.Я. Тураєва).

Кожний тип тексту, художній текст зокрема, має свої різновиди, або жанри, які об’єднуються у групи. Специфіка жанру виявляється у змісті та композиційній побудові тексту, а також у його мовному оформленні. Одним із жанрів художнього прозового тексту є жанр “фентезі”, який за змістом належить до міфологічної жанрової групи. Саме твори в жанрі “фентезі”, написані його засновником – Дж.Р.Р. Толкієном, – є об’єктом нашого дослідження.

Твори Толкієна, найбільш близькі до міфу пошуку, можна охарактеризувати як свого роду казково-міфічну фантастику. Як і в казці, світ “фентезі” побудований цілком за авторським планом і існує у власному просторі. Це світ, паралельний емпіричній дійсності. Аналогічно міфу, у світі “фентезі” природне і надприродне злиті в єдине ціле. Герой, що мандрує цим світом, зіштовхується з невідомим, що сповнене дивовижних істот, незбагненних страждань і неймовірних задоволень. Він повертається з цього світу до звичайного життя новою людиною, що, пізнавши сама себе, несе мудрість іншим (R. Segal). У той же час, тексти в жанрі “фентезі” – це більшою мірою історії про Чарівну Країну, а не про людей, що потрапили туди. Саме від образу Чарівної Країни і залежить визначення даного жанру (Дж.Р.Р. Толкієн). Цей образ, що стає жанроутворюючим фактором, будучи наскрізним у текстах Толкієна, забезпечує їх змістовну цілісність та глобальну семантичну зв’язність.

6

В образі Чарівної Країни поєднана інформація про територію з притаманним їй ландшафтом, а також про будівлі, рослинний та тваринний світ – ті речі, що є статичними, незмінними ознаками образу. Ця інформація має онтологічний та аксіологічний (оцінний) плани.

В онтологічному плані Чарівна Країна є фактом уявного буття, що пов’язано з псевдореференційністю художнього тексту, де “референція створюється самим текстом, хоча і може бути потенційно співвіднесеною з дійсністю” (І.М. Колегаєва). Для текстів “фентезі” ця співвіднесеність є вкрай умовною, бо вони змальовують неможливий світ, вигаданий автором. Такий світ є певною мірою ізоморфним можливому світу, в чомусь схожим на нього. У текстах “фентезі” домінує дієгезис: їх зміст є “правда вимислу”, вони не стільки референційні, скільки концептуальні. Аналогічно, і образ Чарівної Країни є текстовим концептом, що змальовує світ, у межах якого все вигадане автором є правда.

Аксіологічний план образу зумовлений авторським світоглядом, який має бути донесеним до читача. Цей світогляд представлений, зокрема, в емотивній оцінці, що визначається за шкалою “добре - погано”. Читач має повірити у вигаданий світ. Така віра передбачає не визнання реальності існування Чарівної Країни, а визнання реальності протистояння Добра і Зла, що і знаходить відображення в емотивних конотаціях художнього образу. Емотивні оцінки стають підґрунтям для створення прагматичної установки творів Толкієна, яка міститься у зверненні до моральних проблем сучасності, у показі з несподіваної точки зору протистояння таких споконвічних для людини проблем, як життя і смерть, почуття і розрахунок, правда і неправда.

В основі глобального текстового концепту, а також в основі художнього образу як його змістового фрагмента лежить певна вихідна абстрактна схема, або семантична модель складного завершеного цілого. Схема, що існує на емічному рівні, втілюючись у матерії мови, одержує конкретну реалізацію на етичному рівні (З.Я. Тураєва). При побудові абстрактної схеми організації інформації, що представлена в образі Чарівної Країни, доцільно звернутися до методик концептуального аналізу, запропонованих у когнітивній лінгвістиці.

Концептуальний аналіз, що є логічним продовженням семантичного аналізу, передбачає аранжування інформації, здійснюване за допомогою концептуальних моделей, елементи яких, так само як і зв’язки між ними, є понятійними узагальненнями категоріального плану. До таких моделей належать насамперед пропозиція, фрейм і мережа, які структурують концептуальні царини - тематично відмежовані один від іншого комплекси знань (R. Langacker). Концептуальна царина як уявний конструкт, створюваний засобами дискурсу є ментальним простором (G. Fauconnier). Концептуальні царини і ментальні простори, утворені різноплановими концептами, що мають інтегральні ознаки є прототипними понятійними категоріями. Образ Чарівної Країни стає по суті тематично самостійним ментальним простором, організованим відповідно до певної концептуальної моделі.