СЕМАНТИКО-ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ ОСОБЕННОСТИ КОНТАМИНАНТОВ, СОВМЕЩАЮЩИХ ПРИЗНАКИ МЕСТОИМЕНИЙ И ДРУГИХ ЧАСТЕЙ РЕЧИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується вибір теми роботи, аргументується її актуальність і наукова новизна, теоретична і практична значущість, визначаються мета, завдання і методи дослідження, описується матеріал і структура дисертації, дається перелік основних положень, які виносяться на захист.

У першому розділі – “Обсяг і межі контамінантів, що поєднують ознаки займенників та інших частин мови” – обговорюються теоретичні аспекти вивчення контамінації у зв’язку з необхідністю уточнення поняття “контамінантів”, обґрунтовується вибір термінів, що використовуються в дисертації, і визначається їх зміст, розглядаються основні теоретичні проблеми, пов’язані з займенниками, їх семантичною і граматичною класифікаціями, проводиться огляд основних досліджень, присвячених даній темі.

Перший параграф висвітлює історію вивчення контамінантів сучасної російської мови. Окрім того, велике місце відведено порівнянню існуючих визначень контамінації, обсягові і змістові поняття “контамінант”.

Спочатку термін “контамінація” використовувався для позначення явища змішування ознак двох одиниць у конструкції, що має лише індивідуальний характер. З часом це значення розширилося, включивши конструкції загальномовного характеру. Найбільш вивченими виявилися такі гібридні класи слів, як дієприкметники і дієприслівники. Хоча в останні десятиріччя контамінація досліджується активно, досі немає загальноприйнятого визначення цього явища. О.М. Пєшковський виділяв “змішування” в широкому і вузькому сенсі і називав причиною утворення “змішаних частин мови” словотвір. В.В. Виноградов розглядав “гібридні, схрещені форми”.

Наступним дуже важливим етапом у вивченні контамінантів стали праці В.В. Бабайцевої, яка вперше запропонувала термін “контамінація” для позначення поєднання, синтезу ознак різних одиниць класифікації в одному мовленнєвому факті і ввела “шкалу перехідності”, на якій контамінанти займають центральне місце. Заслугою В.В. Бабайцевої є також розмежування двох якісно різних видів перехідних явищ: трансформаційних і контамінаційних (синкретичних, гібридних). Дослідження гібридних випадків було продовжено Є.М. Сидоренко. Вона аргументувала введення терміна “контамінант”, відмежувала його від інших термінів, уточнила типологію.

Наші спостереження показали, що відносно частин мови терміни “гібридні”, “синкретичні”, “контаміновані” часто використовуються як синонімічні у значенні  “такі, що синтезують (поєднують) диференціальні ознаки різних частин мови”. Наявність багатьох термінів для позначення одного поняття свідчить про незакріпленість за кожним з них чітко визначеного змісту.

На наш погляд, контамінація і синкретизм – це різні явища, хоча обидва стосуються поєднання ознак. При контамінації поєднуються ознаки різних рівнів: семантичні, морфологічні, синтаксичні. При синкретизмі поєднуються ознаки одного і того ж рівня: або семантичного, або морфологічного, або синтаксичного. Різниця між цими явищами спостерігається і в результатах. При контамінації поєднання ознак двох одиниць спричиняє утворення третьої, яка зберігає деякі властивості двох попередніх. При синкретизмі в одному слові чи одиниці другого рівня повністю поєднуються ознаки двох суміжних одиниць.

Від термінів “периферійні” і “проміжні” слід відмовитися через недостатню термінологічну чіткість, що дає змогу дослідникам трактувати їх як широко, так і вузько. При цьому в одному ряду виявляються явища різної природи, наприклад, оказіональні значення слів, лексеми з неповним комплексом граматичних форм, з одного боку, і віддієслівні іменники, інфінітив, порядкові числівники, дієприкметники, дієприслівники – з другого боку.

Термін контамінант ми слідом за Є.М. Сидоренко розглядаємо як одиницю третього порядку, що поєднує у собі в будь-якій пропорції деякі ознаки двох суміжних одиниць, подані іноді у трансформованому вигляді.

У другому параграфі розглядається типологія контамінантів. Починаючи з О.М. Пєшковського, учені намагалися не тільки визначити саме поняття контамінації, а й окреслити коло явищ, які відносяться до цього поняття. У працях О.М. Пєшковського під “змішаними частинами мови” розуміються дієслівні іменники, дієслівні прикметники, дієслівні прислівники і ще більш вузькі категорії дієприкметника і дієприслівника. Однак вони послідовно розмежовані за ступенем прояву ознак, оскільки в дієприкметниках і дієприслівниках дієслівні ознаки виражені значно сильніше, ніж в інших групах слів, пов’язаних за походженням з дієсловом ¹. По- іншому визначив обсяг “гібридних” слів В.В. Виноградов: він вилучив з їх складу віддієслівні частини мови (іменники, прикметники і прислівники) і долучив короткі форми та форми вищого ступеня прикметників, серед яких були і дієприкметники ². В.В. Бабайцева виділяє дві групи гібридних слів за положенням, яке вони займають на шкалі перехідності: проміжні (дієприкметники, дієприслівники, порядкові числівники, оцінні слова і т.п.) і периферійні (короткі прикметники рад, готов, намерен, должен) ³. Усі перелічені точки зору, на нашу думку, не є в точному значенні слова типологіями. Вони показали важливість звернення до гібридних явищ і дали змогу накопичити певний практичний матеріал. Вперше робиться спроба науково обґрунтувати типологію контамінантів у працях Є.М. Сидоренко. Виділяються міжкласові, міжкатегоріальні і міжрозрядові контамінанти. Така типологія відображає контамінацію на різних рівнях – від більш загального до більш конкретного. До міжкласових контамінантів належать слова, що об’єднують деякі диференціальні ознаки двох частин мови. Всі контамінанти, що розглядаються в нашій роботі, відносяться до міжкласових, оскільки поєднують ознаки займенників й інших частин мови (безособово-предикативних слів, часток і сполучників).

Третій параграф присвячено займенникам як семантико-функціональному класові слів, здатних контамінуватися з іншими словами. Мабуть, немає жодної частини мови, що викликала б настільки суперечливі оцінки, як займенники. Саме виділення їх в окрему частину мови ставилося під сумнів деякими видатними ученими. Ставлення до займенників залишається суперечливим до цього часу. Ми спираємося на точку зору тих учених, які виділяють займенники в окрему частину мови і розглядають їх у широкому значенні термінів як особливу мікросистему, паралельну основній. Саме виділення займенників спирається не на визнану більшістю лінгвістів вказівно-замінну функцію, а на глибоку відмінність способу відображення у займенників і повнозначних частин мови. Займенникам, за визначенням Є.М. Сидоренко, властивий прономінальний спосіб відображення, при якому відсутній постійно закріплений зв’язок даного звукового комплексу з будь-яким явищем об’єктивної дійсності, а замість цього зв’язок здійснюється контекстуально-ситуативно. Прономінальний спосіб відрізняється від номінативного, при якому за звуковим комплексом закріплюється постійний зміст (одне або кілька значень). Такий спосіб характерний для іменників, прикметників, числівників, дієслів, прислівників, безособово-предикативних слів.

Прономінальний спосіб відображення впливає і на граматичні ознаки займенників. Не маючи специфічного, властивого тільки їм категоріального значення, займенники об’єднують у собі категоріальні значення всіх повнозначних частин мови, крім дієслова. Оскільки загальна денотативна основа займенників складається з п’яти денотативних основ, то можна виділити групи займенників за категоріальним значенням і граматичними ознаками. Кожен займенник можна подати  як фокус поєднання розрядового і категоріального значення. Наприклад, у займенника кто виділяють розрядове значення питання і категоріальне – предмета, у никогда – розрядове значення заперечення і категоріальне – часу.

Четвертий параграф присвячено описові семантичних розрядів займенників. Існують класифікації займенників на різних підставах: за значенням коренів (О.М. Пєшковський), на підставі мовленнєвої комунікації (Є.В. Падучева), на підставі синтаксичної зумовленості (Ю.В. Большова), за видом конкретизації займенників у контексті (М.І. Альохіна) та інші. Нами було обрано як робочу семантико-граматичну класифікацію Є.М. Сидоренко, в якій враховано як категоріальну співвідносність займенників з незайменниковими частинами мови, так і їх розрядові значення. Кількість семантичних розрядів звужується порівняно з класичною класифікацією до п’яти: питального, вказівного, неозначеного, заперечного і узагальнено-визначального. Вказівні займенники, у свою чергу, поділяються на власне вказівні, предметно-особові, зворотний і присвійні.

У п’ятому параграфі розглянуто граматичні розряди займенників. Граматична неоднорідність займенників, їх явний зв’язок з різними частинами мови є основною перешкодою на шляху визнання займенників особливою частиною мови. В.В. Виноградов обмежив займенники тільки займенниками-іменниками. Його точку зору поділили й автори Граматики-80. Слідом за Є.М. Сидоренко ми виділяємо п’ять граматичних розрядів займенників: 1) займенники, категоріально і граматично співвідносні з іменниками (я, он, кто-то та ін.); 2) займенники, категоріально і граматично співвідносні з прикметниками (какой, чей, такой, некоторый та ін.); 3) займенники, категоріально і граматично співвідносні з числівниками (сколько, столько, несколько та ін.); 4) займенники, категоріально і граматично співвідносні з прислівниками (где, куда, куда-то, везде та ін.); 5) займенники, категоріально і граматично співвідносні з безособово-предикативними словами (каково, таково).

Другий розділ – “Семантико-функціональні особливості контамінантів, що поєднують ознаки займенників і повнозначних слів” – складається з чотирьох параграфів. Перший висвітлює обсяг і межі семантичного розряду заперечних займенників. Заперечення є одним з п’яти типів прономінальної семантики. На основі семантики заперечення побудовано виділення в самостійний семантичний розряд заперечних займенників. Традиційно сюди відносять слова, що мають займенникові корені у поєднанні з префіксами не- або ни-: никто, никакой, ничей, нигде, незачем, нечего, некого і так далі. Однак при детальнішому розгляді лінгвісти виявляють низку рис, що відрізняють слова з префіксом ни- від слів з префіксом не-. Своєрідність синтаксичних і деяких інших ознак дала змогу Є.М. Сидоренко визначити слова з не- як контамінанти, що поєднують ознаки займенників і безособово-предикативних слів.

Другий параграф присвячено детальному описові семантики контамінантів типу нечего. Семантика цих слів близька до семантики заперечних займенників. І займенники,  і контамінанти використовуються за необхідності показати відсутність предмета, ознаки, кількості і т.д. без називання їх. Спільним є також прономінальний спосіб відображення і відсутність закріпленого змісту. Значення контамінантів може бути розкрито поєднанням слова нет і поняття, яке має займенниковий корінь: некогда – нет времени (немає часу), нечего – нет предмета (немає предмета), незачем – нет цели (немає мети) і т.д. Заперечний займенник ничего передає відсутність предмета, а у сфері контамінантів передається значення не тільки відсутності предмета, а й мети (нечего мечтать). Загалом заперечні займенники з префіксом ни- можуть передавати відсутність більшої низки понять, ніж контамінанти.

Дослідження морфологічних особливостей контамінантів, що поєднують ознаки займенників і безособово-предикативних слів, становить основний зміст третього параграфа. Різна категоріальна співвідносність як заперечних займенників, так і контамінантів визначає їх морфологічну неоднорідність. Однак повної відповідності морфологічних ознак займенників і контамінантів не виявлено. На відміну від спільнокореневих заперечних займенників контамінанти некого, нечего мають неповну відмінкову парадигму. Окрім того, контамінант з умовним початком парадигми нечего має омонім, який використовується не тільки з перехідними дієсловами, а й з неперехідними. Це також може бути розглянуто як одне із свідчень тяжіння всієї цієї групи слів до безособово-предикативних слів. Незмінюваність слів незачем, некуда, некогда, негде також є засобом більш тісного зближення з безособово-предикативними словами. Категорія часу у прономінально-предикативних контамінантів виражається аналітично на рівні синтаксису за допомогою зв’язок.

Предметом розгляду у четвертому параграфі є синтаксичні особливості контамінантів, що поєднують властивості займенників і безособово-предикативних слів. Саме синтаксичні особливості займенниково-предикативних контамінантів дають змогу вивести їх за межі семантичного розряду заперечних займенників. Як зазначено в дослідженнях Є.М. Сидоренко, прономінативи одного займенникового ряду  мають однакове категоріальне значення і їх синтаксичні властивості або збігаються, або близькі. Однак аналогічним контамінантам притаманні власні синтаксичні функції: 1) головного члена односкладного безособового речення або його компонента в реченні зі звичайним порядком слів; 2) присудка у двоскладному інфінітивно-підметовому реченні. З безособово-предикативними словами контамінанти даного типу об’єднуються і синтаксичною сполучуваністю: вони здатні керувати залежним словом у давальному відмінку.

Третій розділ присвячено вивченню семантика і граматичних особливостей контамінантів, що поєднують властивості займенників і службових частин мови. У першому параграфі описуються семантико-функціональні особливості займенниково-сполучникових контамінантів, традиційно іменованих у синтаксисі “сполучними словами”, а в морфології – відносними займенниками. В сучасній російській мові їх налічується 16: кто, что, какой (каков), чей, который, сколько, насколько, где, куда, откуда, как, когда, зачем, почему, отчего, каково.

Семантично контамінанти близькі до займенників: усі найбільш загальні категорії, крім процесу, знаходять відображення в контамінантах. Але суттєвою відмінністю є те, що контамінанти втрачають розрядове значення займенників і набувають сполучникової функції, функції приєднання підрядних частин складного речення, яка не дозволяє включати контамінанти в один з розрядів займенників. Спільним для контамінантів прономінально-кон’юнкціонального розряду і займенників є прономінальний спосіб відображення.

Зіставлення семантики питальних займенників і контамінантів дає змогу говорити про її відмінність. Наприклад, займенниково-сполучниковий контамінант что має менше омонімічних форм, ніж займенник.

Далі розглядаються морфологічні особливості контамінантів, які поєднують властивості займенників і сполучників. У більшості контамінантів морфологічні ознаки збігаються з відповідними ознаками займенників, від яких вони утворилися. Але частина контамінантів має морфологічні ознаки, відмінні від ознак займенників; серед них – прономінально-кон’юнкціональні контамінанти кто і что. Вони змінюються за відмінками, але рід і число можуть бути виражені тільки синтаксично. Контамінант какой може категоріально замінювати як іменники, так і прикметники. Залежно від цього міняються його морфологічні властивості. Категоріальна співвідносність і морфологічні властивості контамінанта который відрізніються від категоріальної співвідносності і морфологічних властивостей питального займенника.

Розглядаються синтаксичні особливості прономінально-кон’юнкціональних контамінантів. Валентний потенціал прономінально-кон’юнкціональних контамінантів багато в чому близький до потенціалу займенників. Синтаксичні властивості прономінально-кон’юнкціональних контамінантів тісно пов’язані з тим значенням, яке має контамінант. За кожним з них закріплені свої синтаксичні функції, які здебільшого збігаються з функціями категоріально співвідносної частини мови. Дослідивши синтаксичні функції контамінантів, ми дійшли висновку, що багато контамінантів виконують в реченні ті ж синтаксичні функції, що й омонімічні їм питальні займенники кто, что, сколько, где, куда, откуда, когда, зачем, почему, отчего. Відмінності спостерігаються у функціонуванні питальних займенників какой, который і відповідних контамінантів. Займенниково-сполучникові контамінанти, як і займенники, можуть виступати у функції уточнюваних слів. При цьому контамінант може уточнюватися одним словом, рядом однорідних членів речення, словосполученнями, предикативними одиницями. Спільною для контамінантів і займенників є здатність утворювати сполучення різноіменних членів. Висловлено припущення, що можливість сполучення різноіменних членів виникає за рахунок займенникової природи прономінально-кон’юнкціональних контамінантів.

У другому параграфі предметом розгляду є семантичні і функціональні особливості контамінантів, що поєднують властивості займенників і часток водночас. Зроблено аналіз семантико-функціональних особливостей контамінантів, що поєднують властивості питальних займенників і окличних часток: как, какой, сколько, каково; вказівних займенників і часток: так, такой, столько. Наприклад: Как  далеко отсюда до березового перелеска, до торжественных лесов! Так хорошо на душе после этой речки! Від часток до прономінально-партикулянтних контамінантів переходять значення: 1) підкреслювання, акцентування повідомлення або якоїсь його частини і 2) вираження тієї чи іншої оцінки, якісної характеристики. Контамінанти, як і частки, виконують функцію надання додаткових відтінків слову, словосполученню, реченню. Зберігаючи спільну із займенниками категоріальну співвідносність, контамінанти втрачають розрядове значення займенників. Морфологічні особливості цих контамінантів такі ж, як у займенників. Описувані контамінанти не є членами речення (в цьому їх основна відмінність на синтаксичному рівні).

У сучасній російській мові є контамінанти, що поєднують властивості неозначених займенників і часток: какой-то, какой-нибудь, где-то. Обсяг цієї групи вужчий, ніж обсяг неозначених займенників. Як і інші групи прономінально-партикулянтних контамінантів, ці слова в деяких контекстах втрачають розрядове значення неозначеності, наприклад: Они стояли в каких-нибудь двухстах метрах от здания. За семантикою ці контамінанти близькі до модальних часток емоційної оцінки. Із займенниками їх об’єднують морфологічні ознаки (змінюваність за родами, числами, відмінками), порівн.: какой-нибудь месяц, какая-нибудь неделя. Семантично і синтаксично контамінанти, поєднуючи ознаки неозначених займенників і часток, наближаються до часток, вони вносять додаткові відтінки у значення інших слів, груп слів, речень, виражають емоційну оцінку або передають значення приблизності, наприклад: Удивительно, как резко меняется погода на расстоянии каких-нибудь десяти километров.

В кінці ІІІ розділу подано аналіз морфологічної природи слів сам і самый. Слово сам у деяких контекстах і слово самый в усіх випадках свого вживання класифікуються як контамінанти, що поєднують властивості узагальнено-визначальних займенників і часток. Слово самый, на протилежність узагальнено-визначальним займенникам, не може категоріально співвідноситися з іменниками або прикметниками, поставити до нього морфологічне навчально-дослідницьке питання не можна. Це слово не має самостійного значення, воно служить для підсилення, підкреслювання того слова, до якого відноситься. Значення виділення, підкреслювання властиве і слову сам у деяких приіменних зв’язках, особливо перед іменниками на означення істот. Воно передає, як зазначають багато лінгвістів, важливість, винятковість особи, а не визначає особу, що є виконавцем або об’єктом дії, як означальні займенники: На его балетах танцевал сам  Людовик Тринадцатый (Ю. Трифонов).

ВИСНОВКИ

1.      До контамінантів, що поєднують ознаки займенників та інших частин мови, належать гібридні слова, а) які поєднують ознаки двох повнозначних частин мови; б) які об’єднують ознаки повнозначної і службової частин мови. Якщо поєднуються ознаки безособово-предикативного слова і займенника, утворюється займенниково-предикативний контамінант. Якщо поєднуються ознаки займенника і сполучника, утворюється прономінально-кон’юнкціональний контамінант. Об’єднання ознак займенника і частки спричиняє появу прономінально-партикулянтних контамінантів. Ці види контамінації у сфері займенників відносяться до частиномовної контамінації, при якій поєднуються властивості різних частин мови.

2.      Прономінально-предикативні (займенниково-предикативні) контамінанти розглядаються нами за межами семантичного розряду заперечних займенників. Загальне категоріальне значення контамінантів наближається до категоріального значення безособово-предикативних слів: всі вони передають значення заперечення і мають однакові з безособово-предикативними словами синтаксичні функції. Як і в займенників, в один розряд об’єднуються змінювані (некого, нечего ¹) і незмінювані (нечего ², негде, некуда, неоткуда, некогда та ін.) контамінанти. Контамінанти прономінально-предикативного розряду виконують дві синтаксичні функції, не властиві спільнокореневим займенникам: вони виконують роль компонента головного члена односкладного безособового речення або присудка у двоскладному інфінітивно-підметовому реченні. З безособово-предикативними словами об’єднує контамінанти і здатність керувати залежним словом у давальному відмінку. Контамінанти також зберегли одну із синтаксичних ознак займенників – здатність обмежуватися сполуками з прийменником кроме.

3.      Прономінально-кон’юнкціональні контамінанти, що поєднують властивості займенників і сполучників, семантично близькі до займенників. Однак помічено розбіжності у значенні контамінантів і займенників который, какой. Морфологічні ознаки прономінально-кон’юнкціонольних контамінантів повторюють ознаки займенників. Синтаксична функція об’єднує контамінанти зі сполучниками: вони є засобом зв’язку частин складного речення.

4.      До групи прономінально-партикулянтних контамінантів входять слова, що поєднують властивості займенників і часток водночас. Ця група поділяється на: а) контамінанти, що поєднують ознаки питальних займенників і часток (как, какой, сколько); б) контамінанти, що поєднують ознаки неозначених займенників і часток (какой-то, какой-нибудь, где-то); в) контамінанти, що поєднують ознаки узагальнено-визначальних займенників і часток (сам, самый); г) контамінанти, що поєднують властивості вказівних займенників і часток (так, такой, столько). Їх значення: посилення, вищий чи нижчий ступінь ознаки. Контамінанти, що об’єднують ознаки питальних займенників і часток, можуть повністю змінювати зміст залежно від інтонації в межах шкали ступеня ознаки. Ці контамінанти зберігають морфологічні ознаки займенників.

5.      Міжкласові контамінанти, що поєднують властивості неозначених займенників і часток, втрачають неозначеність, набуваючи категоріального значення часток – значення суб’єктивного становлення до того, що повідомляється (вносять оцінку, якісну характеристику), зберігаючи категоріальну співвідносність з прикметником, вони мають деякі морфологічні ознаки цієї частини мови – змінюються за родами, числами, відмінками.

6.      Розряд прономінально-партикулянтних контамінантів, що поєднують властивості узагальнено-визначальних займенників і часток, представлений словами самый і сам. Вони служать для посилення, підкреслювання того слова, до якого відносяться: як і при інших видах трансформацій, найбільш стійкими до змін виявилися морфологічні ознаки, які об’єднують контамінанти цього розряду з узагальнено-визначальними займенниками.

Сучасна російська мова має широкі можливості для поповнення свого словникового запасу лексико-граматичним шляхом за допомогою контамінантів. Перш за все, змінилися їх синтаксичні функції, повністю або частково змінилося категоріальне значення. Використання контамінантів сприяє більш точному вираженню думки.