ЭПИТЕТ В СИСТЕМЕ ТРОПОВ СОВРЕМЕННОГО АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА (Семантика. Структура. Прагматика) : ЕПІТЕТ У СИСТЕМІ ТРОПІВ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ (Семантика. Структура. Прагматика)

Краткое содержание

     В стилістиці й поетиці під тропом розуміється семасіологічно двопланове вживання слова, при якому його матеріальна форма реалізує одночасно два значення - пряме і переносне. Зв'язок прямого і переносного значень базується на різних принципах (суміжності, подібності й т.ін.), що зумов­лює існування різних видів тропів.

Положення античної риторики про “однослівність” тропів потребує сут­тєвого уточнення. Дійсно, в тропі семантична транспозиція торкається лише одного слова. Проте  троп може реалізуватися лише в контексті, в бінар­ному утворенні, яке пропонується назвати тропеїчною конфігурацією. В тропеїчній конфігурації один компонент (актуалізатор тропа) завжди вживається в прямому значенні (І), тоді як другий (ядро тропа) - в переносному значенні (II), наприклад: the stars (I) look down (II); her sunny (II) smile (I); a chick (II) of a girl (I); sorrowful (II) bushes (I); the roses (II) of her cheeks (I); tiny (II) skyscrapers (I)  і т.ін.

Якщо раніше вивчення тропів було предметом поетики і зводилось до опису створюваних ними художніх ефектів, то починаючи з 60-х років XX ст. простежується новий підхід до тропів, пов'язаний з розвитком струк­турної лінгвістики і семіотики.

Серед найбільш характерних рис сучасної теорії тропів потрібно відзначити: розуміння сукупності тропів як ієрархічної системи; постановку питання про генезис тропів і гіпотетичний “першотроп”; розподіл тропів за двома вісями мови - парадигматичною, на якій відбувається вибір елементів, і синтагматичною, де комбінуються відібрані елементи.

Для того, щоб сприйняти сукупність тропів як певну систему, необхідно знайти в ній ознаки, що притаманні будь-якій системі. До них належать:1) цілісність системи при елементному складі (у даному випадку цілісність системи забезпечується семантичним інваріантом різних тропів - елементів системи); 2) закріплене за системою середовище застосування (у даному випадку - мова); 3) наявність сталих зв'язків, що утворюють структуру системи (сталість зв'язків у даному випадку розуміється як можливість взаємних трансформацій тропів у межах усієї тропіки); 4) можливість характеристики структури системи як по вертикалі (парадигматичні відношення), так і по горизонталі (синтагматичні відношення), причому в першому випадку визначаються різні рівні системи і встановлюється ієрахія цих рівнів (морфологічного, лексичного, словотвірного, синтаксичного).

Значний інтерес являє собою діахронічний аспект тропіки і питання про гіпотетичний “першотроп”, що послужив джерелом усього розмаїття тропів, існуючих нині в мові. На думку ряду лінгвістів, “першотропом” можна вважати метонімію (особливо її різновид - синекдоху), тому  що  в  її   oснові   лежить   асоціативна   суміжність   контексту (ситуації й референта). Так,

Ц. Тодоров уважає, що подвоєння синекдохи створює метафору. Тієї ж позиції дотримується й А.Анрі, визначаючи метафору як подвійну метонімію.

Проте метонімія навряд чи може вважатися вихідною в становленні тропів. Не підлягає сумніву та обставина, що основною функцією метонімії є  ідентифікуюча за відношенням до окремих конкретних предметів і аж ніяк не характеризуюча. Метонімія найменш експресивна зі всіх тропів.

Є вагоміші підстави вважати вихідним тропом епітет. Людина з давніх-давен намагалася пізнати різні предмети оточуючого світу, перш за все пізнаючи ознаки й властивості цих предметів, зіставляючи їх з ознаками та властивостями інших предметів, а згодом даючи їм словесні визначення. Первісна мова передає враження від предметів  і явищ зовнішнього світу або елементарно, подібно до перших слів дитини, або більш змістовно, за допомогою слів-епітетів, кожне з яких називає певну чуттєво-сприйняту ознаку (А.Шахнарович).

Епітет може розглядатися не тільки як першотроп, але й як системо­утворюючий центр тропіки, тому що в нього можуть трансформуватися інші тропи, наприклад:

The sea was smiling (метафора) à the smiling sea.

 His chest is like a barrel  (порівняння) à his barrel chest.

His finger accused us   (метонімія) à his accusing finger.

Her beauty seemed ugly  (оксюморон) à her ugly beauty.

В сучасній теорії тропів останні розподіляються за двома вісями мо­ви - парадигматичною та синтагматичною. Тут протиставля­ються метафора як творча трансформація схожості й метонімія як творча трансформація суміжності. Згідно з думкою Є.Куриловича, метафору можна розглядати як зміну семантично різних знаків у однакових синтаксичних пози­ціях (вісь парадигматики), тоді як при метонімії змінюється сама синтак­сична позиція знака (вісь синтагматики). Це твердження не викликає запе­речень. Проте воно не дає відповіді на питання, до якої з двох осей мо­ви треба відносити інші тропи, зокрема епітет.

Є підстави вважати, що епітет належить до двох осей, парадигматич­ної та синтагматичної, одночасно. В наведеному вище прикладі the smiling sеа  парадигматичний аспект полягає у виборі експресивного знака, а син­тагматичний - у зміні синтаксичної позиції знака, вираженого іншою час­тиною мови: The sea was smiling(v.-) à the smiling sea (adj.)

Макрополе тропіки, яке потрібно розглядати у взаємозв'язку парадигматичного і синтагматичного аспектів, становить собою утворення, близьке до фрейму - когнітивної інформації, що використовується для відображення ситуацій у предметно-пізнавальній антропонімічній сфері. Однак треба зважити на те, що фрейм в основному функціонує в сигніфікативній площині, забезпе­чуючи вибір адекватного способу відображення ситуації, в той час як тро­пеїчне макрополе, являючи собою ієрархію тропів з урахуванням їх інгерентних та диференційних ознак, забезпечує референційний план описання ситуації.