СЕРБСЬКА ТА ХОРВАТСЬКА НАУКОВО-ФАНТАСТИЧНА ЛЕКСИКА : Сербская НАУЧНО-ФАНТАСТИЧЕСКАЯ ЛЕКСИКА

Краткое содержание

У “Вступі” розкривається сутність наукової проблеми, обґрунтовується актуальність  наукового дослідження, визначається його об’єкт, предмет, формулюються  мета та завдання дисертації, окреслюються джерела фактичного матеріалу, пояснюється наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи та апробація її результатів.

У першому розділі “Науково-фантастична лексика як специфічна  лексична категорія” подається огляд літератури та стан розробки теми,  формулюється визначення поняття науково-фантастичної лексики, здійснюється її семантична класифікація, науково-фантастична лексика відмежовується від інших груп лексики з подібними семантичними характеристиками.

Об’єкт нашого дослідження становить окрему лексичну категорію, яка не збігається з поняттям авторський неологізм (чи в термінології деяких науковців – оказіоналізм), оскільки частина авторських неологізмів у науково-фантастичних творах не є фантастичними, а частина слів, що позначають фантастичні поняття, не є неологізмами. Через це в своїй роботі ми користуємося терміном науково-фантастична лексика (НФЛ), який дозволяє уникнути непотрібної прив’язки до поняття неологізм, а також підкреслює приналежність цієї лексики саме до науково-фантастичного жанру. За критерій виділення науково-фантастичної лексики ми приймаємо позначення лексичною одиницею фантастичного як реального в жанрі наукової фантастики.

У мові, крім НФЛ, існують й інші розряди лексики, які мають подібні характеристики, що викликає необхідність їх відмежування від науково-фантастичної лексики. Це передусім назви міфічних і казкових об’єктів та гіпотетичні терміни.

 Семантична близькість між міфічними й казковими поняттями (vila, Turica, Međedović, kentaur, Miki Maus) та НФЛ неодноразово відзначалась у науковій літературі. Різниця між цими групами лексики полягає в тому, що міфологічні поняття виступають у міфах і казках як чудо, як результат божественного втручання або як даність, що не потребує ніякого пояснення й умотивування. У науковій же фантастиці трактування має бути не містичним, а матеріалістичним, науковим (ця науковість, однак, має не об’єктивний, а умовний, художній характер), оскільки будь-який фантастичний світ у художньому творі науково-фантастичного жанру є результатом розвитку нашого світу, результатом нових відкриттів, космічних подорожей тощо. Так, наприклад, якщо в мультфільмі-казці олюднена миша Miki Maus виступає як казкова даність, то в оповіданні С.Чурчича “Noć kada su posledni put videli Mikija Mausa” – це андроїд у вигляді діснеївського персонажа, тобто реальність його вже науково обґрунтована. Таким чином, різниця між науково-фантастичною лексикою та міфічними поняттями зумовлюється семантичними відмінностями, які повідомляються жанровим фоном.

Гіпотетичні наукові терміни – це терміни, якими вчені називають предмети чи явища, котрі поки що не існують, але можливість виникнення яких у результаті розвитку науки і техніки, на їхню думку, цілком реальна (kiborg, kvark, fotonski motor). Різниця між НФЛ та гіпотетичними термінами полягає в тому, що можливість виникнення останніх має бути строго науково обґрунтованою, навіть якщо сучасна наука зараз і не в стані реалізувати дану ідею. Науково-фантастична лексика у цьому плані більш вільна, у науковій фантастиці як цілком реальні й начебто науково обґрунтовані дозволяється подавати і такі об’єкти та явища, які в реальному житті неможливі навіть гіпотетично (наприклад, времеплов, prosto o-vremenska pukotina тощо). Різниця  ж між гіпотетичними термінами та тими науково-фантастичними лексемами, що позначають теоретично можливі поняття (це можуть бути одні й ті ж слова), чисто стилістична, жанрова. Гіпотетичним термінам притаманні достовірність і науковість, але, на відміну від науково-фантастичної лексики, їм не властива образність, гіпотетичні терміни позбавлені експресії і не беруть участі в реалізації художнього завдання – створенні образу фантастичного світу.

За характером передачі фантастичного значення науково-фантастична лексика поділяється на три типи: лексичний, семантичний та стилістичний. Найхарактернішою реалізацією НФЛ є спеціальна лексема, створена для позначення фантастичного поняття. Сюди належать слова загальножанрового фонду (android, blaster, dezintegrator, svemirac), які увійшли в мову, а також усі ті випадки, коли автор у тексті створює і фантастичне поняття, і його назву-неологізм (Prokion – планета, хумрел – тварина, antigrav kapsula, videor, traser-modul, retropištolj – технічні терміни). До лексичних науково-фантастичних неологізмів ми відносимо також ті авторські новотвори, що виступають як узуальні назви нефантастичних понять в описуваному фантастичному світі: mobil (автомобіль), aeropurifikacija (вентиляція), kronoset (годинник). Авторські науково-фантастичні неологізми є явищами мовлення.

Фантастичні поняття в текстах наукової фантастики можуть позначатися не тільки створеною для цього новою лексемою, а й спеціально розвиненим науково-фантастичним значенням узуального слова, що дає підстави говорити про існування науково-фантастичних лексем семантичного типу. Аналогічно до лексичного типу НФЛ семантичний теж поділяється на загальножанрову та авторську лексику. Кількість загальножанрових семантичних науково-фантастичних лексем украй обмежена. Це здебільшого терміни з галузі мореплавства (flota, luka, krstarica, teretnjak), котрі в жанрі наукової фантастики шляхом метафоризації застосовуються для астронавтики. Набагато більше в науково-фантастичних текстах трапляється авторських семантичних науково-фантастичних неологізмів, тобто таких загальномовних слів, яким нове фантастичне значення приписується  автором у конкретному науково-фантастичному тексті: istresti – стерти пам’ять, multipliciranje –  утворення копій особистості. До таких НФЛ ми відносимо й ті авторські семантичні неологізми, які називають нефантастичні поняття, але за умови, що такі нові значення в тексті виступають як загальномовні значення полісемантичних слів у мові фантастичного суспільства: svećenik – учений, nabijen – п’яний.

Авторські семантичні науково-фантастичні неологізми слід відрізняти від звичайних авторських семантичних неологізмів, позбавлених фантастичної семантики, що також трапляються в науково-фантастичних текстах.

Окрему групу формують стилістичні науково-фантастичні неологізми. Автор залежно від художньої мети може штучно змінювати в науково-фантастичному тексті не тільки лексичне значення загальномовного слова, але і його стилістичну маркованість. Надання слову контекстуального стилістичного забарвлення характерне для художньої літератури взагалі, але специфіка жанру наукової фантастики полягає в тому, що авторське стилістичне значення в тексті відіграє роль загальномовного значення, яке виникло в результаті певних соціально-історичних обставин в описуваному фантастичному світі. Наприклад, у суспільстві майбутнього слова pismo і pošta, не змінюючи свого значення, виступають як архаїчна лексика, що дає підстави вважати їх стилістичними науково-фантастичними лексемами.

Особливих коментарів вимагає проблема віднесення до категорії НФЛ власних назв, передусім антропонімів, що зумовлено особливостями їхньої семантичної природи, зокрема тим, що власні назви не позначають понять. Підставою для зарахування до науково-фантастичної лексики власних назв ми вважаємо їхню екзотичність та належність до авторських неологізмів: Šiga, Šola, Nardaja, Ara, Kidila.

Структурно одиниці НФЛ можуть бути як словом, так і сталим словосполученням, що виконує в тексті номінативну функцію (термінологічні, номенклатурні словосполучення, власні назви). В усіх випадках критерієм віднесення словосполучення до науково-фантастичної лексики можна вважати виконання ним у тексті ролі еквівалента слова, що як єдина назва позначає фантастичний об’єкт. Виконання такої ролі констатується при наявності авторської стилізації, яка виражається в наданні словосполученню певних семантичних та структурних ознак, характерних для відповідних типів справжніх сталих словосполучень, що існують у мові.

Таким чином,  до науково-фантастичної лексики належать загальномовні слова та авторські неологізми, які в жанрі наукової фантастики позначають вигадані поняття, але подають їх як реально існуючі в описуваній фантастичній дійсності, багатозначні слова в тому узвичаєному в жанрі наукової фантастики значенні, яке позначає вигадане поняття і подає його як реальне, семантичні авторські неологізми, що позначають вигадане поняття і подають його як реальне, авторські лексичні й семантичні неологізми, що виступають у тексті як узуальна назва нефантастичного поняття в мові описуваного фантастичного суспільства, узуальні слова, яким у тексті надано вигаданого стилістичного значення, котре в описуваному фантастичному суспільстві виступає як загальномовне й нормативне. До НФЛ належать також власні назви, які були вигадані авторами і відрізняються екзотичністю, та словосполучення, які в науково-фантастичному тексті виконують стилістичну роль сталого словосполучення і позначають фантастичне поняття як реальне.

 У другому розділі “Морфемний склад та словотвір науково-фантастичної лексики” розглядається морфемний склад новотворів та способи їх творення.

При творенні науково-фантастичної лексики використовуються 3 типи кореневих морфем: корені, вигадані авторами, корені, що належать до інтернаціонального фонду, і сербські чи хорватські корені. Творення авторських невмотивованих коренів є характерним для жанру наукової фантастики, в той час як у мові таке явище практично невідоме. При творенні невмотивованих коренів автори залишаються, як правило, в рамках певних мовних стереотипів, що реалізуються в двох протилежних тенденціях: прагненні до благозвучності і, навпаки, в прагненні до створення важковимовлюваних слів.

Вибір авторської, інтернаціональної чи питомої сербської або хорватської морфеми при утворенні науково-фантастичних неологізмів тематично обумовлений. Авторські корені використовуються для створення лексики, тематично співвідносної з екзотизмами (антропоніми, топоніми, назви фауни, флори і таке інше) та з варваризмами: Sinor, Zuri (антропоніми), Makalak, Prokion (назви планет), graf, zi (тварини), acid, temzem (рослини), kalint (грошова одиниця), Aga pitsuha! (інопланетна лайка).  Інтернаціональні корені використовуються для створення наукових та технічних термінів, абстрактних понять: fonovizor, mikrosonar, translator (засоби зв’язку); antigrav kapsula, raketoplan (назви транспортних засобів); stereokarta, kronoset, astrofon (прилади і технічні пристрої); interstela i, autoevolucija, tunel-efekt (абстрактні наукові поняття). Використання власне сербських та хорватських коренів для творення НФЛ є обмеженим. У жанрі наукової фантастики вони поступаються за авторитетністю інтернаціональним і використовуються для творення неологізмів, як правило, або в сполученні з останніми (bio-brod, bio-sprega, kibe osvijest, kiborg-tijelo, opto-uređaj, vakuum-sidro), або при наявності певних стилістичних умов: це може бути жаргонний чи розмовний відтінок (plavobradi, žutak – військові чини, bestežinci, težinci – прихильники різних наукових теорій) або належність до дитячого жанру НФ (Водохит, Златосан, Зороцвет – топоніми, звездотрес – назва природного явища).

Найпоширенішим способом словотвору науково-фантастичної лексики є суфіксальний. До найбільш активних належать такі інтернаціональні суфікси: -tor – утворює  назви апаратів або виконавців дії: memorator, translator; -ant – утворює назви апаратів, виконавців дії, носіїв ознаки: šifrant, mentant; -it – назви мінералів: enigmatit, ekranit; -ar – назви професій: astrogenetičar;  сербські та хорватські суфікси -ak, -ac, -ač, що означають назву людини: žutak, plavac, težinac, златосанац, samovoskač.

Другим за частотою вживання є основоскладання, що пояснюється намаганням авторів імітувати творення наукової термінології: fonosveska, kronotraka, kronoset, fonovizor, holo-projekcija, antropofag, kronogram. Менш активно використовуються префіксальний, префіксально-суфіксальний способи, словоскладання, абревіація.

У більшості випадків науково-фантастична лексема не має в тексті похідних слів, але можливі й утворення словотвірних гнізд з двох-трьох, а інколи й більше слів:

Kaвaнур  àкаванурски

                  àПоткаванур

Елна àЕлнат àелнаћанин

                  àandros

android  àandroidski

                  àantiandroidist

Утворення словотворчих гнізд, крім номінативної, має ще і стилістичну функцію: посилює реальність описуваного фантастичного світу.

Науково-фантастична лексема може мати подвійне словотвірне тлумачення: з точки зору мови описуваного фантастичного суспільства (текстове, містифіковане тлумачення) і з точки зору реальної мови (справжнє тлумачення). Наприклад, з погляду тексту слово videofonski утворилось суфіксальним способом від слова videofon, raspamćenje – суфіксальним способом від слова raspamtiti. З загальномовної ж точки зору ці слова утворені зовсім інакше: videofonski — основоскладання + суфіксація, raspamćenje — префіксально-суфіксальний спосіб від pamtiti. Можливість подвійного тлумачення пов’язана з подвійною стилістичною маркованістю науково-фантастичної лексики – нейтральне слово в тексті і неологізм у мові.

У деяких випадках містифікація словотвірного процесу в науково-фантастичному жанрі імпліцитно вводить у текст пропущені вихідні чи проміжні ланки словотвірного ланцюжка, що також посилює достовірність описуваної автором фантастичної дійсності:

[Kalmar*]àKalmaranin  –  назва інопланетян за назвою планети.

[go ijum*]àgo ijumski – прикмета за назвою матеріалу.

socio+simulacijaà[sociosimulacia*]à[sociosimulator*]à             

  sociosimulatorski

astro+genetikaà[astrogenetika*]àastrogenetičar

Деякі автори використовують у своїх текстах художній прийом, що полягає в містифікації інопланетного словотвору. У вигадані автором і семантично пов’язані між собою слова вводяться спільні елементи, які можуть сприйматися читачем як кореневі або афіксальні морфеми. Наприклад, у романі  “Тихана из Ерга”, де  описується цивілізація розумних бджіл, використовуються такі дві пари слів: шан – кімната і коршан – бджолине поселення, аналог вулика; нат – їжа, аналог меду і натотан – спеціальна їжа, якою вигодовують бджолину матку. Кожне перше слово повторюється в іншому як коренева морфема і як сема. В такому разі елементи кор- і -отан виступають тими морфемами в інопланетній мові, що вказують на додаткові семи.

Основною синтаксичною моделлю, за якою утворюються сталі термінологічні словосполучення, є модель “прикметник + іменник”: energetski granulat, polikromni enigmatiti, psihogenetski potencijal, koncentrirani čelik.  Більш складні конструкції застосовуються рідко за рахунок ускладнення атрибутивного компонента: zaštitni gravitacioni pojas, memorativni elektromagnetni potencijal, prosto o-vremenski koordinator dimenzija.  Якщо для термінологічних словосполучень характерна двочленна модель, то для сталих словосполучень – власних назв, зокрема топонімів та назв організацій і установ, навпаки, типовими є складніші синтаксичні моделі, в які входить 3-4 і більше компонентів. За своїми синтаксичними зв’язками це, як правило, означення, виражені прикметниками чи іменниками: Savez autonomnih država centralne Evrope, Južnoevropska federacija Pirineji-Apenini-Balkan, Državni savjet za distribuciju i upotrebe Athanatika, Galaktički centar za poticaj razvoja civilizacija, Vrhovno elektronsko vijeće Kiborgije. Тематична обумовленість синтаксичних моделей лексикалізованих словосполучень у жанрі наукової фантастики пояснюється відтворенням відповідних найтиповіших моделей у реальній мові, де теж спостерігається така тематична залежність.

У третьому розділі “Семантизація науково-фантастичної лексики в тексті” розглядаються способи семантизації НФЛ та спеціальні стилістичні прийоми, що при цьому застосовуються. Авторські науково-фантастичні неологізми наповнюються конкретною семантикою в тексті. Вихідні умови семантизації різні для неологізмів, утворених від вигаданих автором та від реальних інтернаціональних чи сербських і хорватських основ.

Науково-фантастичні неологізми, що утворюються від вигаданих автором основ (bedel, zi, Lameh, Prokion, кетел) не можуть етимологізуватися. Це означає, що всі семи у таких лексичних одиницях будуть маркувати слово безпосередньо в тексті. Авторські неологізми, створені на основі інтернаціональних та сербських чи хорватських морфем (vizofon, memorator, astrofon, lebdelica), є для читача етимологічно прозорими, вони мають реальну внутрішню форму, яка складає основу семантики неологізму. Внутрішня форма, таким чином, сама по собі стає важливим семантизуючим фактором, а автор мусить тільки конкретизувати значення слова за допомогою інших способів семантизації.

Семантика сталих словосполучень випливає із семантики їхніх складових частин, які самі по собі здебільшого належать до лексичного фонду літературної мови і мають умотивоване лексичне значення, зафіксоване в нормативних словниках. Але оскільки стале словосполучення є різновидом фразеологізмів, то воно може здобувати й незалежні від складових компонентів значення. Такі невмотивовані внутрішньою формою семи приписуються словосполученню в контексті.

Семантизація в науково-фантастичному тексті повинна не руйнувати художній образ, а, навпаки, сприяти його створенню. Через це характерні для наукового стилю способи семантизації нових термінів у науково-фантастичному жанрі художнього стилю небажані. У науковій фантастиці застосовуються кілька способів семантизації:

1.Контекстуальна семантизація, яка поділяється на такі різновиди:

а) семантизація за допомогою тлумачення, тобто використання метамовної функції мови: “Pošto nisam mogla znati što će me sve čekati kod vas, učinila sam makarugatun sa deset najinteresantnijih osoba... –Ah da, – dosjeti se Mirabella – makarugatun je presnimavanje nečijih mozgovnih ćelija na drugi mozak.”  ;

б) семантизація за допомогою родового поняття, яка  полягає в тому, що науково-фантастичний неологізм у контексті підпорядковується певному загальномовному слову як видове поняття родовому: “Čovjeka Prve Civilizacije porazio je glodavac iz roda sorcida, onaj kojega sanjaš u Meru... Sorcidі su tvoji atavistički snovi.”;

в) семантизація за синтаксичними та семантичними зв’язками зі словами контексту. Керуючись типовою для цих слів лексичною сполучуваністю, можна з певною точністю визначити і семантику неологізму: “Ne znam. Mi igramo samo vuni, odvrati Kosmati.” Неологізм vuni підпорядковується як додаток дієслову igrati, котре і виступає  семантизуючим елементом: оскільки грати можна в якусь гру, то  vuni, очевидно, теж є назвою гри.

При  застосуванні цього способу семантизації неологізм найбільш природно вписується в контекст, а робота автора з семантизації максимально прихована;

г) семантизація за допомогою описуваної ситуації полягає в тому, що уявлення про значення науково-фантастичних неологізмів формується безпосередньо з описуваної ситуації: “Onaj koji me je podigao stavi kacigu na glavu, pričeka čas i ispruži prst prema prozoru. – Kana – rekao je vrlo prijazno.” “Upitno sam pogledao obojicu svemiraca i onda, očekujući čudo, rekao: Lameh? – Čovjek kimne glavom u znak nijekanja. Zatim pokaže, ovaj put ne na strop već iznad vrata mog kabineta і reče: Lameh kana.” В обох прикладах неологізм kana супроводжується вказівним жестом, що дає змогу припускати, що інопланетне слово означає tamo.

2. Семантизація за допомогою виноски: “Но ејлена* процвета два пута, о тамано, и ми схватисмо да ништа осим чуда више није у стању да нам помогне.

---------------------------------------------------------------- 

*ејлена – дивља ружа, појава њеног цвета служи Паелама за мерење времена. Од једног до другог цветања ејлене по нашим мерилима година дана.”

Це найпростіший спосіб, який звільняє автора від необхідності спеціально організовувати контекст, однак у жанрі наукової фантастики він небажаний, оскільки руйнує образ фантастичного світу, нагадуючи читачеві, що йдеться про авторську вигадку.

3.Семантизація за допомогою внутрішньої форми та словотвірної моделі є важливим, часто єдиним семантизуючим фактором при семантизації науково-фантастичних неологізмів, утворених від інтернаціональних основ. Такі неологізми імітують термінологічну лексику, якій притаманна прозорість внутрішньої форми: videokomunikator, astrogenetičar, antropofag, holo-projekcija, teledirigirani mobil,  astronavigator, galaktomutacija. Семантика наведених фантастичних термінів у загальних рисах зрозуміла вже завдяки внутрішній формі і не потребує допомоги контексту.

4.Семантизація за допомогою аналогії відбувається, зокрема, в тих випадках, коли контекст поєднує неологізм із загальномовним гіперонімом, але не дає про нього достатньої конкретної інформації: “Moraš da budeš malo strpljiv. Kao recimo divlji sanoti. Gledao si nekog sanota, zar ne? Oni strpljivo čekaju žrtvu da napusti svoju rupu, i tek onda napadaju.” Про sanota відомо тільки те, що це хижий звір. У цьому випадку на допомогу читачеві приходить аналогія з реальними хижаками.

5.Семантизація за допомогою граматичної форми проводиться, як правило, за допомогою відмінкової форми іменника з прийменником. Іменник при цьому здебільшого є топонімом або астронімом. Конструкція “прийменник + іменник” у реченні виступає як обставина місця або неузгоджене означення: “Neš’ valjda sada da me gušiš za onu malu ćarku na Ardeni 3?”; “Na primer ja sam u El Kebiru kupio tri lepe beležnice i dao sam za njih celu mesečnu platu!” У першому прикладі прийменник na з місцевим відмінком свідчить, що Ardena 3 - це планета, прийменник u в другому прикладі вказує, що El Kebir -  це населений пункт.

6.Семантизація за допомогою великої літери характеризує авторський неологізм як власну назву (антропонім, астронім, топонім) навіть без допомоги інших факторів: “Од Ерга на југу и рубу Пустара преко стеновитих високоравни Ламада и све до уласка у непролазне цветне шуме Еониса, на дан хода од тврђаве Пехтар, Тихану не задеси никаква несрећа на путу за који су сви рекли да је право самоубиство.” Як правило, велика літера є лише допоміжним семантизуючим засобом у тексті.

7. Семантизація за допомогою екзотичної форми полягає в тому, що вже сама незрозумілість і екзотичність слова сигналізує, що це авторський неологізм: “Tog jutra su veoma rano krenuli u lov na grafove i Arkom nije hteo da propusti priliku.”  Цей спосіб семантизації є здебільшого факультативним.

Дослідження сербської і хорватської наукової фантастики виявило різні прийоми застосування способів семантизації, а саме:

1. Одночасне комбінування кількох способів семантизації. Часто уже при першому вживанні в тексті науково-фантастичний неологізм семантизується відразу кількома способами: “Био је то један херел, мало космато створење које је летело у потрази за храном, вазда у страху од властите сенке.” Слово херел семантизується за допомогою родового поняття створење, яке ставить його в один ряд з іншими живими істотами, і за допомогою лексичної сполучуваності, яка приписує йому конкретні семи – херел малий, кошлатий, полохливий (вазда у страху) і може літати.

 2. Багаторазова й поступова семантизація: “Zatrpao ga je odron u rudniku galta. Galt iskopavamo i prodajemo Zemlji za zaštitni omotač brodova. Takođe i fazen.”, “Rude, galt i fazen, kao i hrana, bili su potrebni.” При першому вживанні читач повинен здогадатися, виходячи з лексичної сполучуваності, що galt i fazen – це руди. Через три сторінки така семантизація продубльовується і підтверджується за допомогою введення в контекст гіпероніма ruda.

3. Ретардаційна семантизація, при якій головне значення неологізму розкривається тільки після кількох уживань. Наприклад: “Tog jutra su veoma rano krenuli u lov na grafove i Arkom nije hteo da propusti priliku.” При першому вживанні неологізму graf подається тільки другорядна сема – на  grafa можна полювати, а отже, це жива істота. При наступному вживанні неологізм graf підпорядковується гіперонімові riba: “U to doba godine grafovi su rado uzimali hranu. Nik i Arkom su u spremištu broda imali tri lepa primerka, ali rešio je da se ne hvali dok ne sazna što su uradili njegovi prijatelji. Ignorišući aplauz, koji je propratio pristajanje, Aab iznese desetak manjih riba. Suren je, takođe, bio veomа ponosan na gomilicu riba, kojе su svi zadivljeno posmatrali.” Після співвіднесення з гіперонімом починається приписування конкретних сем: “Nedaleko od broda u potrazi za hranom iskoči na površinu veliki graf. Pred ogromnim i otvorenim čeljustima opasne grabljivice, u pokušaju da munjevito objedine masu i izbegnu polje dometa, prsnu kolonija sitnih lopastih rava. Dve nisu uspele”. У результаті в читача складається досить повне уявлення про тварину: graf – це великий хижак з величезною пащею. І вже після того, як образ grafa сформовано за допомогою нефантастичних сем, у контекст уводиться фантастична сема – у grafa кілька хвостів: “Graf ostade na površini sklopljenih čeljusti, posmatrajući veliku loptu koju je vetar polako udaljavao. Višе im ništa nije mogao. Pljesnuo je repovima i zaronio u dubinu da sačeka povoljniju priliku.”

4. Неповна семантизація, при якій читач одержує тільки ту інформацію, яка необхідна для функціонування неологізму в тексті: “E, vidiš, kad bi ti pitao Sanonita što znači ubojstvo, ili prijevara, ili mržnja, on bi o tome znao isto toliko koliko ti znaš o “tilumpa-tupu”, ili “kvalupi”, ili “purum-krumu”. Drugim riječima, on o tome ne bi znao baš ništa.” Про значення слів tilumpa-tupu, kvalupi, purum-krumu відомо тільки те, що вони позначають екзотичні поняття чужої планети.

Усі ці прийоми служать для посилення достовірності описуваної фантастичної дійсності.

Семантичні й стилістичні науково-фантастичні неологізми  за своєю формою є звичайними словами сербської та хорватської літературних мов. Отже, при входженні в текст вони мають повністю визначену лексичну семантику й стилістичне забарвлення. Авторська семантизація полягає в тому, щоб увести в значення слова нову, фантастичну сему чи надати йому іншого стилістичного забарвлення.

Для жанру наукової фантастики характерним є нетропеїчний спосіб творення семантичних неологізмів, суть якого полягає в тому, що зміст однієї з сем шляхом інтенсифікації замінюється на фантастичний (koreni dugački stotinama kilometara, ultrazvučni krik, multiplicirati svoju ličnost), або ж у тому, що до семантичної структури загальномовного слова за принципом катахрези додається одна або кілька нових фантастичних сем (lebdeći gradovi, kristalno drveće poče svoj hod, pametne dresirane niti). Cлово залишається самим собою, воно лише поширює сферу свого застосування на нові фантастичні об’єкти, не розвиваючи при цьому переносних значень. Використовується також лексико-семантичний спосіб словотвору із застосуванням тропеїчної зміни значення слова: nabijen – п’яний, trokut – неблагонадійний, kocka – кімната.

У четвертому розділі “Стилістичні властивості і функції науково-фантастичної лексики” стверджується, що стилістичними властивостями науково-фантастичної лексики є здатність зображувати фантастичне як реальне, мати подвійну стилістичну маркованість, приймати додаткові стилістичні значення,  утворювати в тексті систему. Ці стилістичні властивості зумовлені семантичною природою науково-фантастичної лексики – номінацією неіснуючих об’єктів – і є основою для виконання науково-фантастичною лексикою певних стилістичних функцій  у тексті.

 Властивість подавати вигадане як реальне є основною для аналізованої лексики. Вона дозволяє науково-фантастичній лексиці виконувати в тексті її головну функцію –  креативну, тобто створювати картини фантастичних світів із притаманними тільки їм реаліями. Здатність виконувати цю функцію й робить науково-фантастичну лексику основним і спеціалізованим стилістичним засобом наукової фантастики, оскільки змалювання фантастичних світів як реальних становить суть цього жанру. власне кажучи, саме художня потреба зображувати фантастичну дійсність як реальність і спричинила виникнення такого специфічного лексичного явища як НФЛ.

 Відповідно до подвійної семантики (фантастичне в реальному житті – реальне у фантастичному) авторські науково-фантастичні неологізми мають і подвійну стилістичну маркованість. Будучи авторськими неологізмами за змістом і формою, в конкретному тексті вони виступають як активна лексика описуваної цивілізації чи епохи. Отже, головна стилістична опозиція для будь-якої науково-фантастичної лексеми-неологізму така: неологізм для читача – звичайне слово для персонажів: “Vrlo si oskudno opisivao smrt zapovjednika. Iz izvještaja se uopće ne vidi da ste se opijali gore nego što to kod nas ljudi čine dimom ili travom temzem.”;  “Njene stegnute grudi su zadrhtale kada sam izvadio iz džepova sve one zlatne kalinte.”  Для читача temzem і kalint – авторські неологізми, для персонажів твору –  це узуальні лексеми, що позначають звичні реалії їхніх цивілізацій: temzem – наркотичну траву, kalint – грошову одиницю.

Науково-фантастичні лексеми мають властивість приймати на себе в тексті додаткові стилістичні значення. Ці значення бувають двох типів: ті, які сприймає тільки читач, і ті, які сприймають як персонажі, так і читач. До першого типу належать: значення екзотизмів (антропоніми: Santar, Barig, Kidilа, Jamitu; топоніми:  gorski lanac Sena, pustinjа Hon,  шуме Еониса; астроніми: asteroid Zompas, Oronskа maglicа, planete Makalak, Zun i Noks; назви соціальних статусів, посад, професій: полудако, дако, bedel,  sub; назви різноманітних установ, закладів та організацій: Galaktička unija, Vrhovno elektronsko vijećĺ Kiborgije,  Vulpurijanskі savez; назви предметів побуту: кетел,  хар; назви будівель і приміщень: akrum, коршан, шан; назви страв та напоїв: reа, bosol-droga, натотан; флора та фауна: graf, rava, sorcid, travа meleh; назви одиниць виміру: tin, hab, ксу), варваризмів, тобто слів з мови інопланетян (“Taj jezik se služi i prefiksima pomoću kojih se tvori plural. ... Na primjer, imenica Moho, što znači svjetlo. Množina je taroko.”;  “Kako se vama sviđao današni ha vili tura? – Što vam je to?... –Supstanca za jačanje kostiju i mišićnih ćelija.”), архаїзмів (“Dva takva tijela, Mer i Vena, nalaze se bliže Suncu Ra nego mi, Mer obiđe Ra za trećinu haba, a Vena za dvije trećine haba.” (Mеr i Vena – це праформи сучасних назв Меркурія і Венери у мові Атлантиди) та лексики майбутнього, до якої належить практично весь корпус науково-фантастичної лексики у текстах, присвячених прийдешнім епохам.

До другого типу додаткових стилістичних значень, які сприймає й персонаж, належать такі: термінологічне (izvanvremensko polje, vremenski segment, vremenski krug, vremensko-prosto a pukotina, međuvreme, izvankozmičkо porijeklo), офіційно-ділове (IZIL – Institut za interplaneta e letove, Odjel nadzora Predsjednika Matice Zemlje, Savez autonomnih država centralne Evrope), жаргонне (жаргонізми подаються як друга, неформальна назва певного об’єкта: biološki laboratorij –  biol, vrata – roleta, soba – kocka, prelaznа komorа – predsoblje svemira), архаїчне (історизми: “U drugom ili trećem razredu naše “prve škole” za decu od jedanaest do osamnaest godina  pričali su nam o starinskom načinu sporazumevanja, koje se zvalo pismo, pošta i ne znam još kako...”; архаїзми: “Zamisli! Bilo je u Prvoj Civilizaciji i mrtvih jezika, ali upotrebljavali su ih živi. To je objasnio lingvist, a lingvist bi u našem jeziku bio jezikoslovac.”), значення варваризмів (“Svemirci su slušali neko vrijeme, a onda složno uzviknuli: –Ol!”) (слово з мови інопланетян є варваризмом як для читача, так і для персонажа-землянина), екзотизмів (“O tome se nedavno vodila velika rasprava na sastanku Riga, najvišeg znanstvenog skupa Prokionaca.” (у даному прикладі земна дівчинка розповідає про планету Прокіон, і Rig є екзотизмом не тільки для читача, а й для неї), загальномовних та авторських неологізмів (таке трапляється тоді, коли йдеться про якесь нове відкриття чи винахід, яким в описуваній дійсності дається назва: “Pronalazak athanatika”).

Створюючи картину конкретного фантастичного світу, автор, як правило, вигадує кілька, а іноді й дуже багато фантастичних реалій і відповідно науково-фантастичних лексем. Між цими  лексемами, якими б вони не були тематично різними і як би далеко одна від одної вони не знаходились у тексті, обов’язково встановлюється семантичний і стилістичний зв’язок. Ця властивість науково-фантастичних лексем зумовлена своєрідністю їхньої семантичної природи, тим, що в тексті, незалежно від конкретного значення, усі вони позначають неіснуючі поняття як справжні реалії описуваної дійсності, а також спільністю їхнього основного стилістичного забарвлення, власне фантастичністю. У результаті читач виділяє в тексті всі науково-фантастичні лексеми як назви понять, характерних і специфічних для чужого світу, і вони утворюють у його свідомості цілу систему. Завданням автора є наповнити цю систему необхідною кількістю елементів і структурувати їх відповідно до поставлених художніх цілей.

 Система НФЛ у творі поділяється на центр та периферію. У центрі знаходяться ті слова і поняття, навколо яких розвивається сюжет, про які власне і йде оповідь у творі; ці слова необхідні в тексті. Периферійні ж науково-фантастичні лексеми слугують лише фоном, на якому розвивається головна дія, частота їхнього вживання низька, семантизація часто буває неповною, проте їхня стилістична роль у створенні достовірної картини фантастичного світу дуже важлива. Так, в оповіданні С.Чурчича “Bedel” ідеться про андроїда, професією якого є виконання ролі bedela, тобто особи, на яку за законами планети Kalin переходить смертельна загроза іншій людині. У центрі знаходиться 10 лексем: bedel, android, презирливе andros,  Kalin, Kalinjanin та ще кілька слів, що регулярно вживаються в тексті. Периферію системи складають 13 лексем, які в тексті трапляються один, максимум два рази: termonarukvica (елемент одягу), oprikus (тварина), memorator, fonovizor (засоби комунікації), kondicionirani mozak (мозок андроїда), lasersko sečivo (зброя),  antigrav lift, antigrav kapsula (деталь  антигравітаційного ліфта), Treća Središnja Kula (власна назва будівлі), bosol-droga (відповідник алкоголю), anatomska stolica (стілець, який набирає форму тіла людини, яка в ньому сидить), poluumrtvljivač nerava (зброя). Кожна з периферійних одиниць не є істотною для розвитку сюжету, але всі разом вони створюють переконливу й деталізовану картину фантастичної цивілізації.

В аналізованих текстах науково-фантастичні лексеми, завдяки притаманним їм властивостям, виконують такі функції: креативну, створення колориту фантастичності, інтелектуально-естетичну, інтригувальну, містифікаційну, створення науково-технічного колориту, мовної характеристики персонажів, створення локального просторового та часового колориту, в тому числі колориту майбутнього, функцію створення історичного тла для описуваного фантастичного суспільства, посилення достовірності зображуваної фантастичної дійсності, інколи сатирично-пародійну функцію.

Досягти яскравішого ефекту при виконанні стилістичних функцій дозволяють спеціальні стилістичні прийоми, способи організації тексту та мовних явищ інших рівнів, які дозволяють з більшою силою проявитися стилістичним властивостям науково-фантастичної лексики. Їх можна поділити на семантичні й архітектонічні. До семантичних прийомів належать: комбінування в тексті науково-фантастичної лексики різних типів (лексичного, семантичного, стилістичного), розвиток багатозначності науково-фантастичних лексем, уведення їх у склад фразеологізмів, побудова на їх основі порівнянь, містифікація розвитку значення слова в діахронічному плані, комбінування різних способів семантизації, багаторазовість семантизації, ретардація при семантизації, а також неповнота семантизації. До архітектонічних належать ті прийоми, які полягають у розміщенні НФЛ в особливих позиціях у тексті, в результаті чого ефект від їх уживання посилюється. Характерним для жанру наукової фантастики можна вважати введення науково-фантастичної лексики в заголовок твору й насичення певного відрізку тексту значною кількістю науково-фантастичних лексем, зафіксовано також уведення науково-фантастичної лексеми в посвяту, тобто в текст, який не повинен бути частиною художнього твору.

У “Висновках” узагальнюються результати проведеного дослідження функціонування науково-фантастичної лексики в тексті. Дається визначення поняття науково-фантастичної лексики як особливої стилістично маркованої лексичної категорії, що виникла з потреби жанру наукової фантастики описувати неіснуючі фантастичні світи. Її семантична природа полягає в номінації неіснуючих об’єктів, найбільш типовою реалізацією науково-фантастичної лексики є спеціальна лексема, створена для позначення фантастичного поняття. Структурно одиниця НФЛ може бути як лексемою, так і сталим словосполученням.

При творенні науково-фантастичної лексики в аналізованих мовах використовуються 3 типи кореневих морфем: а) створені авторами; б) корені, що належать до інтернаціонального лексичного фонду; в) сербські або хорватські корені. Творення авторських невмотивованих коренів є характерним для жанру наукової фантастики, в той час як у мові таке явище практично невідоме. Використання власне сербських чи хорватських коренів для творення науково-фантастичної лексики є обмеженим.

У науково-фантастичному жанрі застосовуються численні способи семантизації авторських науково-фантастичних неологізмів: контекстуальна семантизація, семантизація за допомогою виноски, внутрішньої форми та словотвірної моделі, аналогії, граматичної форми, великої літери, за допомогою екзотичної форми.

Науково-фантастичній лексиці притаманні певні стилістичні властивості, зумовлені її семантичною природою – номінацією неіснуючих об’єктів. Такими властивостями є здатність зображувати фантастичне як реальне, мати подвійну стилістичну маркованість, приймати додаткові стилістичні значення, утворювати в тексті систему. Властивості зумовлюють виконання науково-фантастичною лексикою в тексті цілого ряду характерних стилістичних функцій.

Посилити художній ефект прояву стилістичних функцій науково-фантастичної лексики в тексті дозволяє застосування спеціальних стилістичних прийомів, які поділяються на семантичні й архітектонічні.

Дослідження показало, що науково-фантастична лексика однаково твориться, семантизується й функціонує як у сербських, так і хорватських текстах. Відсутність відмінностей пояснюється близькістю двох мов, специфікою семантики та стилістичного забарвлення НФЛ, інтернаціональними традиціями науково-фантастичного жанру. В обох мовах НФЛ, як лексика, утворена від вигаданих чи інтернаціональних основ, приблизно однаковою мірою протиставлена за своїм стилістичним забарвленням питомій слов’янській лексиці. Інтернаціональна лексика виразніше протиставляється питомій у хорватських текстах, оскільки в науково-фантастичному жанрі нейтралізується притаманний сучасній хорватській літературній мові пуризм. Ця відмінність, однак, не є принциповою, позаяк інтернаціональна термінологія активно використовується і в хорватській мові.