Лінгвістичний аналіз термінолексики садівництва у загальній системі української мови : Лингвистический анализ терминолексики садоводства в общей системе украинского языка

Краткое содержание

У Вступі визначено об’єкт дисертаційного дослідження, обґрунтовано вибір теми та її актуальність, сформульовано мету й основні завдання роботи, її теоретичне та науково-практичне значення, визначено методи і джерела дослідження, наукову новизну та форми її апробації.

У першому розділі „Теоретичні засади дослідження термінології садівництва” дається визначення терміна з огляду на думку багатьох учених, розкриваються поняття „термін” і  „номен” у лексиці садівництва, мотивованість терміна та принципи термінотворення.

Найповніше і найточніше визначення терміна дано в Енциклопедії „Українська мова”. Термін – слово або словосполучення, що позначає поняття певної галузі науки, техніки. Основними ознаками терміна є: системність; наявність дефініції; тенденція до однозначності в межах свого термінологічного поля, тобто термінології певної галузі; стилістична нейтральність; точність семантики; висока інформативність. Ці ознаки реалізуються лише в межах терміносистем, за їх межами термін втрачає свої дефінітивні та системні характеристики – детермінологізується, тобто переходить у загальновживану лексику. Цим визначенням ми і керуємося у своїй роботі.

Важливою проблемою термінознавства є розмежування понять „термін” і  „номен”. У садівництві надзвичайно велика кількість номенклатурних назв.

Наукова ботанічна номенклатура – це назви родин, родів, видів та інших таксономічних одиниць. Садівництво переважно користується загальновживаними словами, іменами вчених-помологів, тощо (груша Улюблена Клаппа, груша Лимонка, груша Лісова красуня, груша Деканка зимова та ін.).

Науковій термінології садівництва може відповідати одна або кілька систем номенклатур. Наприклад, система термінології садівництва насичена видовими назвами рослин: креби – група дрібноплідних зимостійких сортів яблук: Гіслоп, Трансцендент, Долго, Ранетка жовта, Ранетка Меліна, Ранетка пурпурова, Райка Кошнова.

Шкідників саду: довгоносики – довгоносик бруньковий, довгоносик землистий, довгоносик малинно-суничний, довгоносик сливовий.

Машин для садівництва: пересувна установка надкронового дощування ДДУ-30, ДДУ-30М, універсальна середньоструминна дощувальна установка ІСДУ.

Номен має слабіший зв’язок з поняттям, він опосередкований через предмет. Головне призначення номена – бути назвою узагальненого предмета. Система номенів не замкнута і не настільки чітко організована, як система термінів. З неї можуть вилучатись окремі номени або цілі групи, але частіше з розвитком наукової галузі з’являються нові номенклатурні назви (абрикос Буревісник, Форум, Олімп, Парнас, Запорожець).

Мотивація номена найчастіше є прозорою. Назви сортів можуть позначати характерні ознаки плодів: Винка, Мелітопольська чорна, Крупноплідна, Чорнокорка, Рубінова рання (черешня) , Янтарний, Краснощокий, Сочний (персик).

  В основу мотивації можуть бути покладені агрономічні ознаки: Скороспілка, Червнева рання, Чемпіон ранній.

Назва плодової рослини може вказувати на місце походження сорту рослини: Мелітопольська десертна (черешня), Запорожець, Кримський, Кишинівський ранній (абрикос), Уманське зимове, Каховське (яблуня).

Сортові назви часто даються на честь селекціонерів-помологів: Ренет Симиренка, Гріот Туровцевої (вишня), Лебедєв (персик) або являють собою антропонімічні назви: Васса, Роксолана (груша), Мавка (яблуня), Валерій Чкалов (черешня), Ганна Шпет (слива), Оленька (алича).

Номени можуть бути поетичними назвами і назвами-присвятами: Зоряний, Буревісник, Форум, Шедевр, Парнас, Олімп (абрикос), Слава переможцям, Пам’ять друга, Дарунок онуку, Пам’ять Шевченка, Пам’ять Сидоренка, Славутич, Казка (персик).

Номенклатура безпосередньо прикріплена до термінів, згруповуючись навколо певних родових понять.

Термін не обов’язково має бути мотивованим, але в ідеалі між змістом поняття, його ознаками і структурою терміна повинен бути прямий зв’язок. При формуванні  спеціальної лексики називання має спиратись на якість аналогії, асоціації.

Шпорці – вкорочені пагони у сливи.

Списики – прямі однорічні плодові гілочки з гладенькою корою, за формою нагадують спис.

Кільчатка – найкоротша гілочка з помітними кільцеподібними напливами.

Ці терміни з’явилися внаслідок вторинної номінації – метафори -   через зовнішню подібність нових денотатів до вже існуючих у мові.

Образність у термінології стає підставою для більш глибокої мотивації, щоб підкреслити певну особливість денотата або його відношення до інших понять. Мотивованість термінів сприяє збереженню національного характеру української лексики садівництва.

Мотивованими бувають терміни, створені на основі рідної мови, і терміни, сконструйовані з міжнародних терміноелементів. Та мотивованість їх різна. В першому випадку нерідко має місце метафора чи метонімія. У другому – термін мотивується відповідним набором терміноелементів, найчастіше латинського та грецького походження.

Термінотворчість на сучасному етапі – це свідомий керований мовний процес, який передбачає узгодження будь-яких термінів з основними законами мови, доцільність запозичень, уникнення синонімії, насиченості термінології численними мовними покручами тощо. Кожен термін має бути вдалим, гармонійно вписуватись у дану терміносистему, бути евфонічним, здатним утворювати деривати та ін.

Мовознавці виділяють три основні шляхи термінотворення:

а) використання наявних ресурсів;

б) модернізація наявних ресурсів;

в) використання нових ресурсів.

Провідна роль у термінотворенні належить власним ресурсам мови. Правда, при цьому можуть виникати слова з іншомовним коренем або з іншомовним префіксом чи суфіксом. Творення термінолексики відбувається за тими ж законами, що і творення загальновживаної лексики.

У другому розділі „Системна організація української термінолексики садівництва” визначено тематичні групи термінів у складі термінології садівництва, охарактеризована лексика садівництва за походженням та за граматичними особливостями, проаналізовані системно-семантичні явища в досліджуваній термінолексиці (полісемія, омонімія, синонімія, гіперо-гіпонімічні відношення, антонімія і паронімія).

Як складова частина загальнолітературної мови українська термінологія садівництва являє собою системно організоване термінологічне поле, центром якого є загальнобіологічні терміни: аналіз, дослід, синтез, гібрид, генезис, гамета, атавізм, інвазія.

Термінологічне поле біологічних наук пов’язане з іншими терміносистемами. Свідченням того є наявність у термінології садівництва термінів медицини (стрес, старіння, спокій, спадковість, подразливість, інтоксикація) Поле – це своєрідне середовище існування терміна. Тільки в межах цього поля він виявляє своє значення. Приналежність до певного поля є найістотнішою ознакою, що відрізняє термін- слово від звичайного слова. Поле для терміна – це система понять, до якої він належить. Тематичні групи можуть збігатися з галузевою лексикою. Такі групи можна об’єднати в одну більш широку, а можна розбити ще на ряд тематичних об’єднань.

1) Плодові рослини: штамб, обростаючі гілки, камбій, плодові прутики, кільчатка, ремонтантність, ризосфера, шпорці, ярусність, скороплідність, маточник. 2) Селекція, сортознавство: сортимент, кореневі живці, міжвидовий гібрид, відбір, відсадки, сортопідщепні комбінації, акліматизація, запильники. 3) Хвороби рослин: кучерявість листя, метаболіти, вертицильоз, гномоніоз, цитоспороз, кишеньковість плодів, іржа, склястероспоріоз, кокомікоз. 4) Технологія вирощування та лікування плодових рослин: формування крони, веретеноподібна крона, чашоподібна крона, розріджено-ярусна крона, шпалерне садівництво, чатали, фумігація, ремонт саду, реконструкція саду. 5) Знаряддя праці та механізми у садівництві: ямокопач, розпушувач, обпилювач, обприскувач, калібрувальні машини, ручний просапник, мотика-кирка, перекопувальна лопата, шипоріз, сучкоріз, скребачка, секатор. 6) Зрошування, ґрунтознавство: снігозатримання, нівелювання, дренаж, ґрунтова волога (гравітаційна, капілярна, плівкова, гігроскопічна, пароподібна). 7) Збирання та переробка плодів: сушіння, сульфітація, стиглість плодів, знімальна стиглість, споживча стиглість, стерилізація, режим зберігання плодів і ягід, маринування, квашення, мочіння, автоклав, лозниця. 8) Шкідники: гусениці листокруток (брунькова, ляклива, сітчаста, свинцевосмугаста, кривовуса, смородинна), каліфорнійська щитівка, білан жилкуватий, золотогуз, кільчастий шовкопряд, червиця в’їдлива.

Поділ лексики на такі тематичні групи є умовним. Ряд термінів може перебувати в кількох групах: корінь, крона, резервні сучки, пагоноутворююча спроможність, освітленість крони, кореневмісна зона та ін. Це пояснюється тим, що предметом вивчення всіх наукових галузей садівництва є плодове дерево, його будова та місце у природі.

Характерною особливістю термінології садівництва є її структурно-семантична системність, яка досягається шляхом утворення термінологічних гнізд, що:  по-перше, об’єднуються навколо родового поняття (суцвіття: зонтик, гроно, щиток, сережка, зонтикоподібне гроно, волоть (складне гроно), по-друге, мають спільний корінь, але позначають різні поняття (запилення, запильники, самозапильні рослини, перехреснозапильні рослини, зберігання пилку, пилок, пиляк).

Українська термінологія садівництва з погляду походження відзначається неоднорідністю, що пояснюється різними джерелами її виникнення. Основне ядро лексики садівництва становить народна термінологія, яка складалась протягом віків, і виникла на основі народнорозмовної мови, як-от: корінь (кореневище, корінець, вкоренитися, кореневий, укоренити), гілка (гілля, гілляка, гілляччя, гілчастий, гільчастий, гилистий, гилявий, гилястий, гілкуватися, пагілля), горіх (горіховиння,орішник), груша, дерево, кора, зраз (живець для щеплення, пов’язано зі словом різати), конар (груба гілка, що росте зі стовбура дерева, основне відгалуження дерева; один з двох чи кількох стовбурів, що ростуть з одного кореня), зернівка, коробочка, стручок, ягода, живчик, квітка, пазуха, крона, сім’я, стебло, ядро, плід. Давнє народне походження мають і сорти фруктових дерев: костиківка- сорт яблук; лебединка – сорт груші; лотівка – сорт вишні; бендюги – сорт слив (пов’язане з бендюх – пузо, низька пузата людина); варгуль – сорт яблук; гдуля – сорт довгастих груш; глива – сорт груші; заснітки – сорт слив; колоздрий – про один із сортів скороспілих яблук; деканка зимова – сорт яблук.

Крім того, термінологія садівництва поєднує лексику і лексичні елементи класичних (грецької, латинської) та живих мов (переважно французької, німецької, італійської, голландської, слов’янських, тюркських). Ці запозичення, збагативши нашу мову, стали невід’ємною частиною термінолексики садівництва.

Загальну класифікацію термінів доцільно проводити за їх морфолого-синтаксичною структурою. При цьому виділяють два основні типи термінів:

1) терміни – слова,

2) терміни – словосполучення.

Терміни-слова становлять основу сучасної термінології садівництва: крона, окулірування, відсадок, підщепа, штамб, обрізування, скороплідність, сокорух, ярусність.

Серед термінів-слів виділяємо непохідні терміни: дерево, стовбур, квітка, лист, плід,  насіння, пилок, сіянець, гібрид, кільця, корінь, сорт, брунька та ін.; похідні терміни: оплодень, запилення, окультурення, гібридизація, кільцювання, кільчатка, окулірування, укорінення, сортимент;

терміни – композити:  плодоутворення, скороплідний, сортознавство, взаємозапилювачі, сортовипробування.

У термінології садівництва дуже часто твірна основа непохідних слів дає життя цілому ряду термінів з новим лексичним значенням. Наприклад: квітка – квіткогриз, квітколоже, квітконіжка, квітконіс, квітконосний, квіткорозміщення, квітковий, квітучий.

 Окулянт – заокульовані вічка, окуліровка, заокуліровані підщепи, окулірувальний ніж.

Характерною особливістю термінології садівництва є велика кількість терміносполучень. Із 1045 проаналізованих термінів 283 однокомпонентних, 534 двокомпонентних, 228 багатокомпонентних (три і більше).

Термінологічні словосполучення уподібнюються до слова, виконуючи його номінативні функції. Вони широко використовуються при систематизації рослинного світу, де панівним є біноменальний принцип, за яким до родової назви додається видова характеристика, наприклад: брунькові варіації: бруньки вегетативні, бруньки листкові, бруньки ростові, бруньки нормальні, бруньки сплячі, бруньки пазушні, бруньки придаткові,  бруньки квіткові (плодові) -  прості, мішані, групові.

За морфологічним типом головного слова терміни-словосполучення садівництва субстантивні (граматичне ядро – іменник): фенологічна фаза, селекційний сорт, розмноження кореневими живцями, зелені живці, перещеплення плодових дерев. Термін-словосполучення має властивості терміна, з одного боку, та властивості словосполучення, з другого. Як різновид терміна, він характеризується системністю, наявністю дефеніції, тенденцією до моносемії в межах свого термінологічного поля, відсутністю експресії, стилістичною нейтральністю. Як різновид словосполучення, аналітичний термін є певною синтаксичною конструкцією, що складається з двох або більше слів на основі підрядного граматичного зв’язку.

Полісемія в термінології садівництва має свої особливості.  Терміни, як окремі мовні знаки, можуть утворюватися  на основі метафоричного перенесення   значення загальновживаного слова, яке може членуватися на велику кількість складових частин.

Наприклад: Вічко. 1. Зменш. пестл. до око. 2. Невеличке віконце у чому-небудь для спостереження. 3. Кільце плетива у клітці, у в’язанні. 4. Отвір для бджіл у вулику. //Взагалі невеличкий отвір у чому-небудь. 5. Значок на картах, доміно тощо, який визначає їх вартість у грі. 6. Брунька, яку зрізують для щеплення.

У терміносистемі садівництва поширеним явищем  є перенесення значення на основі метонімії, наприклад: назва рослини та плоду: абрикос, вишня, персик, слива, груша, черешня та ін. Двозначність наведених термінів започаткована загальновживаною лексикою. Двозначність термінів бере, бергамот і ренклод також виникла внаслідок метонімії: Бере. 1. Багаторічне садове дерево – груша. 2. Назва групи  столових сортів груші з соковитим м’якушем.

Найбільш поширеним явищем у лексиці садівництва є полісемія, яка ґрунтується на схожості функцій та ознак, як-от:

Ремонт. 1. Виправлення пошкоджень, усунення дефектів, поломок, лагодження чогось. 2. Підсаджування молодих рослин замість загиблих.  3. Систематична заміна молодняком тварин, які вибувають з господарства. 4. Поповнення поголів’я коней (у війську дорев. армії). 5. розм. Відновлення лікуванням здоров’я людини.

Для термінології садівництва є характерним вид полісемії, який виник на основі спільності ознак з термінами інших термінологічних систем:

Реплантація. 1. Зворотна пересадка органа або тканини в організм.                 2. Повторна посадка рослин.

Досить поширеним явищем є полісемія в самому термінологічному полі садівництва. Ряд цікавих прикладів є тому підтвердженням:

Сортимент. 1. Сукупність сортів і видів однорідних з господарського погляду рослин, вирощуваних у певному районі. 2. Різновид лісоматеріалів, порід дерева певного розміру, форми  та ін.

У досліджуваній термінології  багатозначне слово може вживатись  у складі терміносполучення, що значно полегшує його розуміння і робить термін мотивованим: плодові сумки, шкілка саджанців, ремонт насаджень, метод ментора.

Коли слово стає терміном, то його значення спеціалізується і обмежується. Створюється нове значення слова , а звідси і нові сполучення і нові однокореневі утворення.

Пасинок. 1. Нерідний син одного із подружжя, який доводиться рідним другому (пасерб, пасербок). 2. Бічний пагін рослин (пасиння).

Кожне із значень має свої синоніми 1- пасерб, пасербок; 2- пасиння. Основа терміна пасинок є твірною для нового терміна – пасинкувати (видаляти бічні пагони).   

Межі між полісемічним і омонімічним словом найчастіше є умовними. Існує омонімія слів загальної і термінологічної лексики (Кап.1 – від капати. Кап.2 – потовщення, наріст на стовбурі, гілці або корені дерева, що виникає внаслідок місцевого розростання тканини) та омонімія всередині термінологічної лексики (Оливка.1 – те саме, що олива. Оливка.2  – сорт яблук; Аніс.1 – однорічна трав’яниста ефіроносна рослина. Аніс.2 – сорт яблуні старовинної російської народної селекції, що походить з Поволжя).

У термінології садівництва найпоширенішим видом омонімії є той, при якому омоніми виникають унаслідок втрати семантичних зв’язків із значеннями полісемічного слова. Причому в тлумачних словниках вони продовжують існувати на правах окремих значень багатозначного слова.

Вовчок – 1. Паразитична рослина, що розвивається на коренях інших рослин. 2. Комаха з ряду прямокрилих; капустянка. 3. Невеличкий ссавець з роду гризунів, що впадає в зимову сплячку; соня. 4. Пагін, що виростає на старому стовбурі дерева, куща.

Для досліджуваної нами термінології є характерною міжгалузева омонімія. Шовкопряд. біол. 1. Метелик, гусінь якого звиває кокони з виділеного слинними залозами шовкового волокна. 2. сад. Різновид шкідників та їх гусені родини цих метеликів, що поїдає листя дерев.

Найбільш близькі до омонімії деякі типи метафорично мотивованої полісемії.

Молодняк. 1. Молоді тварини, доріст. 2. Молоді дерева, пагони. 3. Молоді люди.

Трапляється  небажана  омонімія внаслідок непродуманого творення терміна. Наприклад, грибні захворювання (захворювання грибів чи ушкодження дерева споровим мікроорганізмом?) Оскільки  гриб 1. Нижча безхлорофільна рослина, що має форму шапки, надітої на ніжку, і розмножується головним чином спорами. 2. біол. Нижчі спорові рослини – паразити рослинних, рідше тваринних організмів. Грибок 1. зменш.-пестл. до гриб(1). 2. біол. Нижчі спорові рослини-паразити рослинних, рідше тваринних організмів, то правильніше було б вживати термін  "грибкові захворювання дерев", щоб уникнути небажаної омонімії.

Для термінології садівництва характерна омонімія, яка виникла внаслідок збігу власного імені та сортової назви плоду.

Симиренко – видатний помолог і Симиренко – сорт зимових яблук;

Спостерігається також збіг назви плодових рослин, що також слід вважати омонімією. Як-от: Бергамот1. -  сорт гібридного дерева-груші і назва групи столових сортів груші. Бергамот2. – невелике цитрусове ефіроносне дерево  з листя, квіток, пагінців якого добувають цінну для парфумерної і кондитерської промисловості ефірну ароматичну олію і кисло-солодкий плід цього дерева.

Буває омонімія і внаслідок фонетичних змін слова. Наприклад, блощиця – із чеської plostice "деревна блощиця" від plosk – плоский, сплющений, отже, зі словом блоха нічого спільного не має (регресивна асиміляція за дзвінкістю). Трапляються приклади омонімії внаслідок випадкового звукового збігу: брунькові варіації іноді називають спортами, а звідси термін  спортивні відхилення, який до спорту ніякого відношення не має.

Термінологія садівництва переважно використовує лише ті різновиди омонімії, які виникли на основі лексико-семантичних варіантів полісемантичного слова. Інші різновиди омонімії у термінології садівництва малопродуктивні.

Стандартизація вимагає від терміна однозначності та відсутності синонімії. Термінологіям більш властива саме абсолютна синонімія, що дає підстави називати це явище термінологічною дублетністю. Виділяються: терміни-дублети іншомовного походження (стерильність – безплідність, копулірування – щеплення, деревина – ксилема);  терміни-синтаксичні синоніми (відновлююче обрізування – омолоджуюче обрізування, фітонцидність отрути – фітотоксичність, кільця ловильні – ловчі пояси), які поділяються на три групи:

1) слово - словосполучення;

2) словосполучення – словосполучення;

3) повна форма терміна – коротка форма терміна, тобто дефініційна синонімія (повна відповідність між терміном та його дефініцією: дезинфекція – знищення збудників інфекційних хвороб, вегетація – ріст і розвиток рослин).

У сучасній українській термінології садівництва синонімія дуже поширена, і ми повинні її визнавати як об’єктивне й  неминуче явище. Особливо це видно, коли поряд з науковою назвою подаються народні назви: інжир – фігове дерево, смоква, смоковниця, винна ягода; зизифус – юйюба, унабі, анап, китайський фінік, грудна ягода; кокцинеліди – "божі корівки", "сонечка";  обростаючі корені – мичка.

Наявність у рослин багатьох мотивуючих ознак (колір, місце їх зростання, смакові властивості) через різне сприйняття їх мовцями призвела до виникнення різних назв навіть одного сортового виду. Наприклад, стародавній літній сорт груші народної селекції називається Іллінка (стиглість плоду припадає на свято Іллі), Дзвінок (плоди правильної дзвоноподібної форми), Палацівка (очевидно, росла переважно в поміщицьких садах).

Іноді синонімічний ряд сортової назви дерева становлять запозичення. Осінній сорт груші західноєвропейського походження: Бере Лігеля, Коперечка, Мускатна Лігеля, Аморет. У термінології садівництва можна часто зустріти синонімічні ряди автохтонних утворень: молочний блиск, сріблястість листя, свинцевий блиск, "перламутровість" (назва хвороби листя). Характерною особливістю термінології садівництва є синонімія на основі розмовної лексики: рак кореневий, зобуватість; медяна роса, падь; "кишеньки" слив, дуті сливи; дрібнолистість, розетковість; капустянка, ведмедка звичайна, вовчок; брунькоїд, довгоносик бруньковий; довгоносики, слоники; кравчик, головач; мідяниці, листоблішки; хвилівка антична, кистехвіст звичайний; червиця пахуча, деревоточець пахучий.

Вирішальним чинником у виборі більш вдалого терміна є традиція його вживання, поширення у спеціальній літературі і на практиці. Так у синонімічному ряду: зав’язь, зав’язок, в’язь, пуп’янок   функцію терміна виконує слово зав’язь, а серед синонімів: паросток, парость, паросль, пагін, зеленець найбільш уживаним у науковій літературі є слово паросток.

При уніфікації термінів переважає той, що дає найбільш точну семантичну характеристику поняття, частіше вживається у мовній практиці та здатний утворювати словотвірне гніздо.

Термінологічна система садівничої галузі знань пронизана гіпонімічними відношеннями, як-от: цикади: цикада розанна, цераза буйвол; хрущі: хрущ мармуровий липневий, хрущ травневий західний;

Мікрополя або тематичні групи не слід плутати з єдністю синтаксичних синтагм і парадигм, заснованою на гіперо-гіпонімічних відношеннях. Розглянемо це на прикладах.

Будова квітки: квітколоже, чашечка, чашолистки, віночок, пелюстки, пиляк, стовпчик, приймочка. Це приклад мікрополя, оскільки його елементи не об’єднані синонімічними відношеннями: квітколоже – це не квітка і стовпчик – це не квітка.

Плодові утворення: списики, плодові прутики, кільчатка, плодушки, плодухи, плодові сумки, букетні гілочки, шпорці є прикладом гіперо-гіпонімічних відношень, оскільки кожен гіпонім співвідносний з гіперонімом: списики – це плодові утворення;  шпорці –це плодові утворення.

Лексика садівництва має ще одну особливість: роди плодових рослин діляться на сортові види.

Бере (сорт груші): Бере Арданпон (Фердінанд), Бере Боск (Олександр, Бере Олександр, Масляна пляшкова), Бере Гарді, Бере Діль (Імперіал), Бере Жиффар, Бере Клержо, Бере Колома (Урбаністка), Бере Лігеля (Коперечка,  Мускатна Лігеля, Аморет), Бере Мліївська.

Черешня Бігаро: Бігаро Гоше (Гоше), Бігаро Дайбера (Південнобережна червона), Бігаро Гролля (Бігаро біла Гролля), Бігаро Оратовського, Бігаро чернівецька.

В процесі сортоутворення номенклатурні назви набувають ознак терміна, а поряд з ними з’являються нові номенклатурні назви. Бере, бергамот, ренет, ренклод з часом  втратили ознаки номенклатурної назви і посіли місце серед термінів.

Гіперо-гіпонімічні відношення об’єднують терміни, пов’язані   мотиваційними відношеннями, які перебувають на різних відстанях від лексеми-мотиватора. Такі угруповання називають термінологічними гніздами, в основі яких лежить принцип чіткої ієрархії, послідовного підпорядкування одних одиниць іншим. Початкове слово обростає пов’язаними термінами. Наприклад, фенологічні фази (щорічні етапи розвитку плодових дерев):

-    Фаза розпускання бруньок і цвітіння;

-    Фаза вегетативного росту;

-    Фаза розвитку  і достигання плодів;

-    Фаза визрівання тканин і нагромадження запасних речовин;

-    Фаза відносного спокою.     

При розгляді синонімів в аспекті гіпо-гіперонімічних відношень спостерігаємо цікаве явище: у більшості випадків у синонімічному ряду з’являються антоніми. Антоніми займають крайні позиції, між ними може бути слово або навіть кілька слів, які є проміжним варіантом. Розглянемо це на прикладі: оплодень має екзокарпій – зовнішня тонка шкірка, ендокарпій – внутрішня шкіряста частина, між ними - мезокарпій.

У термінології садівництва виділяється дві групи антонімічних пар: лексичні та словотвірні. Частіше трапляються лексичні антоніми: зародження – відмирання, здоровий пагін – хворий пагін, імунітет природний – імунітет набутий, дерева листопадні – дерева  вічнозелені. За кількістю поступаються їм словотвірні антоніми: правильне пікірування – неправильне пікірування, справжній плід – несправжній плід, плідність – безплідність. У семантичному плані з-поміж термінів садівництва виділяються контрарні та комплементарні терміни. Контрарну протилежність виражають крайні симетричні члени впорядкованої множинності (контрарні видові поняття), між якими існує середній проміжний компонент: - сорт сильнорослий, сорт середньорослий, сорт слаборослий, сорт карликовий.

На відміну від контрарності, комплементарна протилежність характеризується відсутністю середнього, проміжного компонента між протиставленими членами: ранньостиглий сорт – пізньостиглий сорт, простий лист – складний лист, кордон вертикальний – кордон горизонтальний, аборигенні сорти – інтродуковані сорти.

Іншомовні префікси і слова: екзо- (поза чимось), ендо- (всередині), гетеро- (означає різнорідність), гомо- (однаковий), анти-, де-, ди-, полі- теж служать засобом вираження в інтернаціональних термінах-антонімах наявності чи відсутності ознак або ж яскравої протилежності понять. Як-от: аероби – анаероби, автотрофи – гетеротрофи, екзокарпій – ендокарпій, ендопаразити – екзопаразити, моногенний – полігенний.

Отже, система термінології садівництва становить собою єдине ціле, в якому всі лексико-семантичні процеси побудовані на ієрархічному взаємозв’язку.

У третьому розділі „Особливості творення українських термінів садівництва” простежується активність і продуктивність способів творення досліджуваної термінології.

Продуктивним способом творення термінів садівництва є лексико-семантичний. Чимало термінологічної лексики утворено шляхом метафоризації – перенесення назви з одного явища або предмета на інший на підставі подібності ознак чи функцій.

Біологічні терміни, утворені лексико-семантичним способом, виникають або внаслідок навантаження слова новим лексичним значенням існуючих у мові термінів, або довантаженням семантики загальновживаних слів. Наприклад, такі загальновживані слова, як батіг, бокал, віночок, вічко, вузол, лялечка, стовпчик, чашечка, розетка, корзинка, перейшли в розряд термінологічної лексики, змінивши свою семантичну характеристику. Тепер вони належать до іншої лексико-семантичної групи і  не впливають на основне не термінологічне значення цих слів.

Поширеним способом побудови нових термінів за рахунок внутрішніх ресурсів мови є утворення похідних слів (дериватів) від наявних термінів або від загальнолексичних одиниць. При цьому суфікси та префікси, котрі через ті чи інші обставини виявляються найзручнішими для побудови термінів, запозичуються, як правило, із загального морфологічного фонду.

В утворенні термінів садівництва певну роль відіграють синонімічні суфікси –ок, -ик, -ець: пилок, щиток, живець, корінець, сіянець, грибок, відсадок, сочевик, вусик.

Ряд термінів утворилися за допомогою суфіксів –очк, -ечк, -ечок, -очок: маточка, чашечка, приймочка, віночок.

Трапляються суфікси –чик, -щик, -ник:  кравчик, пильщик, бражник, дротяник. За допомогою суфікса –иц(я) утворилися терміни, мотивовані іменниковою та прикметниковою основою, на позначення термінологічних понять: попелиця, медяниця, мідяниця, червиця, жужелиця, блошиця, крапельниця, жовтяниця, лозниця (плодосушарня), гусениця. За допомогою суфікса –ищ(е) утворюються терміни, що вказують на сукупність певних ознак: середовище, кореневище, сховище. На позначення одиничних предметів утворюються терміни з суфіксом –ин(а): насінина, серцевина, деревина. Утворення на –к(а) часто виступають як розмовні еквіваленти номенклатурних назв рослин: магалебська вишня – магалебка, райська яблуня – райка та ін.

Серед непродуктивних суфіксів можна назвати -ач, -ун, -як, -ан, -ух: головач, п’ядун, медляк (піщаний), білан (жилкуватий), плодуха,  коров’як.

Активно вживаються іменникові деривати віддієслівного творення за допомогою суфіксів -ач, -ник, -івник, -льник (два останні -ник з елементом прирощення) , -ар, -ець, а також -затор, -изатор. Сема абстрактної активної дії наявна у дериватах із суфіксом –ач: розподілювач (води), навантажувач, розкидач, розпушувач, обпилювач, обприскувач, струшувач, вловлювач.

Словотвірні типи з суфіксом –нн(я) (-анн(я), -янн(я), -енн(я), -інн(я), -уванн(я), -юванн(я), -ованн(я)) становлять основну масу українських віддієслівних іменників із загальним значенням опредметненої дії (процесу): плодоношення, ураження, закладення, дозрівання, проростання, ураження, нормування, галуження, дощування, живлення, щеплення, живцювання. Цей словотвірний тип у лексиці садівництва відзначається великою продуктивністю.

Серед термінів садівництва відприкметникові деривати з суфіксом -ість посідають особливе місце: махровий – махровість (листя), перламутровість, карликовість малини, твердість шару, ярусність, мінливість, кучерявість, товарність. Деривати цього типу можуть утворюватись від дієприкметників: освітленість крони, забарвленість плоду, зволожуваність ґрунту, схрещуваність, захищеність, укоріненість.

Функцію подібності, схожості можуть виконувати морфеми -уват-, -подібний, -аст-, -ев-.

Терміни із суфіксом –подібний широко представлені у садівництві: деревоподібна група, чашоподібна крона, веретеноподібна крона, зонтикоподібне гроно, дзвоникоподібна квітка, вазоподібні пальмети. Іноді у функції подібності вживається аналогічний суфіксоїду –подібний суфіксоїд –видний, наприклад: скловидний плід, яйцевидна форма листка, клоновидні  сорти, гниль пліснявовидна. Непослідовність у вживанні цих формантів пояснюється, очевидно, впливом російської мови. Перевагу слід надавати термінам з формантом –подібний, не забуваючи про те, що в українській мові усталився ряд композитів із складовою частиною –видний, особливо у термінологічних словосполученнях: яйцевидна форма листка, клоновидні сорти. Певний інтерес становлять віддієслівні утворення на –л(ий): тривалий, стиглий, жовклий, в’ялий та ін. Головним критерієм категоріального розмежування віддієслівних утворень на –л(ий) виступає граматичний контекст, тобто синтаксично пов’язані з ними компоненти.

Окрему групу в межах прикметників віддієслівного творення на позначення виразних ознак складають похідні з суфіксами -уч-/-юч-, -ач-/-яч-, -ащ-/-ящ- (повзучий корінь, паганоутворююча спроможність, дисковий ріжучий апарат, мінуючі молі, обростаючі корені, загущаючі гілки, обмежуюче обрізування, відновлююче (омолоджуюче) обрізування, діюча речовина, листогризучі комахи, ростуча частина, червиця пахуча).  Аналізовані прикметникові похідні, пройшовши стадію дієприкметниковості, повністю втратили всі вербальні граматичні категорії.

У термінолексиці садівництва в окремих словах виділяються префікси па-, су-, хоч вони вже втратили продуктивність і семантичну виразність: пагін, паросток, пасинок, сув’язь, суглинок, супісок.

Значна частина префіксів, уживаних у сучасній мові для творення нових слів, співвідносна з прийменниками і розвинулася на їх основі. До них належать без-, від-, до-, за-, над-, пере-, перед-, під-, по-, при-, про-. Всі вони здебільшого виступають у префіксально-суфіксальних утвореннях або ж у віддієслівних іменниках. У власне префіксальному іменниковому словотворі префікси без-, від-, до-, за-, пере-, при-, про- беруть мінімальну участь.

До системи термінотворення входять іншомовні афікси різного ступеня абстрагованості значень. Більшість іншомовних афіксів стала семантичними дублетами, тобто виразниками спільних семантичних функцій питомих слов’янських афіксів. Наприклад, функціонально-семантичне поле інтенсивності включає слов’янські префікси за-, пре-, над- та іншомовні архі-, гіпер-, екстра-, супер-, ультра-, які надають предикатові значення інтенсивного вияву ознаки. Будучи семантично однаковими, ці префікси різняться своїми комбінаторними характеристиками. У лексиці садівництва вживаються терміни іншомовного походження з суфіксами -атор, -ізатор/-изатор, -ант, -ер, -ент: механізатор, меліоратор, акліматизатор; -аці/j/-: сидерація, фумігація, гібридизація, акліматизація, апробація, мутація, кастрація, вегетація: -ізаці/-изаці/j/-: пастеризація, фертигація, сульфітація, трансплантація, кореляція, фасціація, гібридизація. Суфікси -аці/j/-і -ізаці/j/ - перебувають у відношеннях синонімії: бутонізація – бутонація. Суфікс -фікаці/j/ – вказує на перетворення, перехід з одного стану в інший: муміфікація, стратифікація, інтенсифікація.

Серед запозичених іменникових префіксів в українській мові налічується понад 20 морфем. У термінології садівництва знаходимо більшість з них: анти-, а-, де-/дез-, диз/дис-, ре-, -ір-: апробація; агро-: –агрохімія; авто-: – автотропізм; аеро-: аерозолі; ди-: дихогамія; екзо- :  екзодерма; енто-: ентопаразит; ендо-: ендосперм; мезо-: мезофіл, мезокарпій; мікро-: мікроелементи; полі-: поліембріонія; гетеро-: гетерозис; теле-:  теленомуси; фіто-: віруси фітопатогенні; фото-: фототропізм, фотосинтез; геліо-: геліофіти, геліотропізм;

Активну взаємодію національного та іншомовного на морфемному і словотвірному рівнях ілюструють терміни-гібриди, що виникають унаслідок контактування елементів своєї і чужої мов.

Терміни-гібриди творяться за такою моделлю:

1.    Приєднання  до іншомовних слів українських афіксів та афіксоїдів: мікоплазменні патогени; секторіальні, переклінальні химери;

2.    Приєднання до українських коренів іншомовних афіксів та афіксоїдів: мікродобрива, мікродощувальники.

3. Поєднання національних та запозичених коренів чи слів: віддалена гібридизація, інтенсивність дощу, мікобіота ґрунту.

Термінологія садівництва багата на складні терміни, які творяться шляхом композиції основ та словоскладання: пагонопродуктивність, перехреснозапильні, вічнозелені, дводомні, морозостійкі  (рослини) та ін.

Терміни-композити мають перевагу перед термінами-словосполученнями, оскільки вони компактніші і становлять словотвірну базу для похідних слів: малородючий, швидкорослий, слаборослі (форми), низькорослий, гладкостовбурний, вільноростучий кущ, плодоношення та ін.

Незначна кількість складних біологічних термінів утворена шляхом словоскладання: сорти-запилювачі.

Серед термінів-композитів значне місце посідають складні прикметникові утворення. Найбільш поширеними у терміносполученнях є двокомпонентні складні прикметники: сорто-підщепні комбінації, господарсько-біологічні ознаки, конкурентно-спроможні сорти, вітроламні насадження, плодозбиральні машини; рідше – трикомпонентні прикметники: тупосерцевидна форма, поліпшено-чашоподібна крона, високозимостійкий сорт.

Одним із найпродуктивніших шляхів поповнення термінології садівництва є аналітичний спосіб, тобто утворення термінологічних словосполучень: копулірувальний ніж, перекопувальна лопата, оптимальний режим зволоження ґрунту, ступінь гілкування однорічних саджанців, коренева система порослевого походження. У термінології садівництва серед різних типів підрядних словосполучень більшість становлять прикметниково-іменникові аналітичні утворення, що свідчить про їхню високу спроможність передавати специфіку родо-видових відношень у назві спеціального поняття. Основу садівничої термінології становлять дволексемні номінації, менше трилексемних терміносполук, а  кількість багаточленних незначна.

Українська терміносистема садівництва – складна лексична скарбниця української мови, яка на всіх етапах свого розвитку збагачувалася і збагачується переважно шляхом творення нових слів на основі існуючого мовного матеріалу, за допомогою засобів, які мова має у своєму розпорядженні, а саме: суфіксації, префіксації, основоскладання, словосполучення та запозичення.

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз  лексики садівництва дає підстави зробити такі висновки:

1. Як складова частина загальнолітературної мови, українська терміносистема садівництва становить собою складне системно організоване  лексико-семантичне поле, об’єднуючим центром якого є загальнобіологічні терміни. Зв’язок термінологічного поля садівництва з іншими терміносистемами пояснюється наявністю в його складі термінів інших терміносистем. 

2. Сучасна термінологія садівництва має своє глибоке коріння. Вона формувалась разом із розвитком садівництва – однієї з найдавніших і найважливіших галузей народного господарства України.

3. Сучасна українська термінологія садівництва забезпечує номінативними засобами наукову мову і являє собою цілісну систему ієрархічно організованих мовних одиниць.

4. Основним джерелом формування досліджуваної термінології є сучасна українська літературна мова. Тому при створенні термінів перевага у всіх випадках повинна надаватись ресурсам рідної мови. В той же час для розвитку науки характерні процеси міжнаціонального спілкування, що неминуче відбивається на тенденціях формування термінології.

5. Аналіз показав багатство складу та функціональну важливість досліджуваної термінолексики. Встановлено, що термінології садівництва властиві такі лексико-семантичні явища, як  полісемія, омонімія, паронімія, антонімія. Наявність синонімії свідчить про розвиток лексико-семантичних відношень всередині цієї системи, про постійний рух мови та її підсистем. Синонімія виконує функцію заміщення й уточнення та урізноманітнює процес сприйняття наукового тексту.

6. Термінологія садівництва поряд з національними оперує значною кількістю інтернаціональних термінів греко-латинського походження. Також наявна  група лексичних одиниць, запозичених з інших мов.

7. За морфолого – синтаксичною структурою виділяються два основні типи термінів: терміни-слова і терміни-словосполучення. Характерною особливістю термінології садівництва є велика кількість двокомпонентних і багатокомпонентних термінів. За нашими підрахунками терміни-слова становлять 27%; терміни-словосполучення - 73%.

8. Для творення термінів садівництва характерні всі основні способи, за допомогою яких поповнюється лексичний запас літературної мови: семантичний, синтаксичний, морфологічний.

9.Терміни-композити творяться за загальномовними моделями.

10. У термінології наявні національні та інтернаціональні словотвірні одиниці. У процесі розширення міжнародних зв’язків запозичується значна кількість інтернаціоналізмів, що полегшує міжмовне спілкування та доступ науковців до досягнень світової науки.

11. Сучасна українська термінологія садівництва пройшла шлях від термінологізації  спільнослов’янських і давньоруських загальновживаних слів, прямого запозичення лексичних одиниць з грецької та латинської мов до вироблення власних, найновіших словотворчих моделей з використанням як національних, так і інтернаціональних терміноелементів.

12. Розбудова української термінології садівництва на межі двох століть (20-21) пов’язана з науково-технічним прогресом, який сприяє як виникненню нових галузей знань клітинної та генної інженерії, космічної біології та ін., так і поглибленню традиційних біологічних дисциплін: фізіології рослин, мікробіології, флористики, систематизації рослин.

13. Своєрідність розвитку наукової термінології, залежність її від розвитку конкретної науки створюють досить складну і багатоаспектну проблему нормалізації в теоретичному і практичному відношенні. 

Аналіз наукової термінології садівництва засвідчив, що певна частина наукових понять номінується по-різному, трапляються невдалі кальки з російської мови, що суперечить нормам української літературної мови, наприклад: яйцевидна форма, клоновидні сорти, пліснявовидна гниль, полукарликова підщепа, внутрігрунтове зрошення.

Нормування термінології садівництва – складний процес, який найяскравіше простежується на двох рівнях: лексичному і словотвірному.

Протилежні погляди викликає функціонування активних дієприкметників. Ще у 20-30-ті роки з’явилось твердження, що українській мові не властиві активні дієприкметники теперішнього часу, і тому наявність таких форм слід кваліфікувати як ненормативне явище. Подібні думки не пережили себе і в наш час. Однак невизнання активних дієприкметників у термінотворенні садівництва суперечило б мовній практиці: загущаючі гілки, обростаюча деревина, вільноростучий кущ, відновлююче обрізування.

Більшість учених вважає лексико-семантичною особливістю сучасної української мови майже повну відсутність в ній активних та пасивних дієприкметників теперішнього часу. Активні дієприкметники теперішнього часу найчастіше відтворюють прикметниками: листогризні (замість листогризучі) комахи, пагоноутворювальна (замість пагоноутворююча)   здатність, закатувальні машини. Українська мова має набір власних засобів відтворення російських дієприкметників, і уникнення їх у активному вжитку  свідчитиме про тісний зв’язок української терміносистеми садівництва з народно-розмовною  основою сучасної української літературної мови.

Чіткішим повинно бути використання синонімічних термінів, при якому обов’язково слід враховувати рівень їх загальнолітературності  і ступінь поширення. На сучасному етапі термін прагне до міжнародних стандартів у зв’язку з посиленням інтернаціонального характеру науки, безперервного зростання і ускладнення наукової інформації, тому серед синонімів перевагу слід надавати запозиченням, наприклад: сирфіди, дзюрчалки; гомоз, глеєтеча та ін. Національні терміни більше представлені  у навчальній та науково-популярній літературі, а інтернаціональні – у власне наукових дослідженнях.

У термінології загальноприйнятою є вимога, щоб термін був емоційно нейтральним, тому привнесення у терміносистему  загальновживаних слів розмовного стилю знижує стилістику наукового тексту, наприклад: „...композиційно розарії оформлюють як в геометричній, так і у вільній планіровці”; „...виконання окуліровки на висоті 40-50см”

Недостатнє володіння нормами української мови з боку садівників іноді призводить до розбіжностей у трактуванні окремих термінів, як-от: „ якщо в саду має місце неодноразовість плодоношення дерев, вологість ґрунту для встановлення строків поливу бажано визначати...”. В цьому тексті йдеться не про одноразовість плодоношення дерев, а про одночасність.

Або замість „яблука зазнають незворотніх морозних пошкоджень...” треба писати  „...непоправних пошкоджень від морозу...”.  А  речення „Кліматичні фактори, що постійно діють у певній місцевості, часто впливають деякою мірою й на зовнішність рослин”  більш зрозумілим було б у такому вигляді: „Кліматичні умови певної місцевості якоюсь мірою впливають і на зовнішність рослин.” У садівництві широко вживається термін „допустима норма”, але у тексті „...для черешні наявність цих солей не допустима” доречним є прикметник „не припустима” . 

У наукових працях із проблем садівництва трапляються порушення граматичних норм. Так у реченні „В Бойкена, як сильнорослішого сорту механізоване обрізування в горизонтальній площині проводили з доробкою крони вручну”. Утворення вищого ступеня порівняння прикметника в цьому випадку в українській літературній мові явище ненормативне, що ж до терміносполучення „сильнорослий сорт”, то ступені порівняння в межах терміна взагалі аномальне явище.

Досить суттєвою для фахівців є проблема унормування номенклатурних назв.

Номен виступає як відносно довільний ,,ярлик” рослини, прикріплений представниками відповідної галузі знання, який не претендує на розкриття його лексичного значення. Розв’язання проблеми нормалізації номенклатурних утворень не належить в цілому до компетенції лінгвістики.

Наші дослідження ще раз довели, що норми у сфері номенклатур не мають безпосереднього узгодження з нормами літературної мови та встановлюються не лінгвістами, а виключно фахівцями даної галузі науки.

Щодо проблеми номінації існує багато теорій. Нерідко можна почути думку про випадковість вибору ознак для найменування. Проте більшість мовознавців, практиків-термінологів, носіїв мови все більше усвідомлюють необхідність узгодженого утворення найменувань, враховуючи відповідність їх внутрішньої форми лексичному значенню.

Безпосередній зв’язок з актом номінації має вказівна функція. Мовна номінація, включаючи процес вказівки, складається також із функції визначення внутрішньої форми, через яку номінація відбувається в сфері значення. Отже мовна номінація об’єднує дві функції – вказівки і визначення. Саме найменування повинно значною мірою орієнтувати на відповідні значення, втілюючи в собі одну з ознак поняття.

Відомо, що спосіб найменування предметів на основі реальної назви ознаки припускає наявність трьох моментів: це, по-перше, реальна мотиваційна ознака предмета, тобто позамовна основа найменування; по-друге, мовний вираз мотиваційної ознаки; по-третє, спосіб створення нового імені на базі мовного матеріалу, за допомогою котрого зображується мотиваційна ознака. Сполучення цих трьох моментів і визначає структуру найменування. Найменування рослини повинно орієнтувати на її особливості. В цьому полягає зв’язок між номінацією і мотивованістю. Головними критеріями вдалої назви виступають такі: інформативність, правильність,  милозвучність. Психологи стверджують, що невдала назва може викликати хибні асоціації.

 Процес творення номенклатурних назв нерідко залежить від окремих осіб та рівня їх мовної культури. Він тісно пов’язаний з культурно-історичним ареалом, в межах якого співіснують різні мови. Мовні інтерференції певним чином  позначились на номенклатурі садівництва. Як правило це підсвідомі мовні інтерференції, вони відбуваються спонтанно і свідчать про недостатність мовної культури фахівців.

Прикро бачити в номенклатурі українського садівництва порушення мовних норм, коли використовуються російські слова, пристосовані до української фонетики: Алі паруси, Сентябрьське красне, Отлічниця, Сказочна, Сочна, Удівітєльна, Первенець, Дєтський, Красавиця, Завєтна та ін. Це стає причиною засмічення української літературної мови. Калькування чужих слів як засіб номінації доречне тоді, коли для  якогось поняття немає назви в рідній мові. Якщо ж все-таки номен російський, то і звукове оформлення його має бути відповідним: Обєщаніє, Наслаждєніє, Вніманіє, Вєсточка, Ожиданіє, Ігрушка, Мєчта, Вдохновєніє, Шалунья, Воспомінаніє, Сестрьонка, Лакомий, Волшебний та ін.

Автор не претендує на те, щоб результати дослідження вважались універсальними, однак сподівається, що воно може стати кроком на шляху до вироблення виважених рекомендацій щодо свідомого вибору спеціалістами термінів і номенклатурних назв. Українська мова має всі підстави, щоб посісти  пріоритетне місце у науковому садівництві, оскільки може відбити найтонші нюанси мотивованості як терміна садівництва, так і назви плодової культури