Информационно-тематическая характеристика колонки редактора в иранской прессе

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
Информационно-тематическая характеристика колонки редактора в иранской прессе
Альтернативное Название: ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ШПАЛЬТИ РЕДАКТОРА В ІРАНСЬКІЙ ПРЕСІ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано вибір наукової теми, її актуальність, зв'язок роботи з науковими темами Інституту журналістики, визначено мету та завдання дисертації, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито новизну, теоретичну цінність та практичне значення здобутих результатів і запропонованих висновків, зазначено особистий внесок здобувача в розробку порушеної теми та апробація результатів наукового пошуку на конференціях, подано список опублікованих праць.


У першому розділі "Теоретичні та історичні передумови формування шпальти редактора" простежено історичні етапи формування періодичної преси у контексті відображення різних аспектів суспільного життя Ірану, розглянуто теоретичні основи інформаційно-тематичного становлення та розвитку шпальти редактора, визначено політичні, економічні та культурні принципи газет Ірану та їхній зв'язок зі шпальтою редактора.


У підрозділі 1.1. "Історіографія проблеми функціонування шпальти редактора у світі та Україні" аналізується джерельна база з досліджуваної проблеми, наголошується на тому, що в сучасній журналістикознавчій науці не було відведено належного місця дослідженню шпальти редактора.


Оскільки історія розвитку шпальти редактора є невід'ємною частиною історії розвитку іранської преси, у дисертаційному дослідженні звертається значна увага на такі основні компоненти: історія виникнення редакційної статті; процес розвитку шпальти редактора; текстове наповнення редакційної статті.


Науковий інтерес для дослідження порушеної теми становлять праці українських, російських, американських та європейських учених і відомих редакторів провідних періодичних видань.


Детальний аналіз наукової літератури за темою дослідження дає досить об'єктивне уявлення про стан та рівень розробки порушеної проблеми. Деякі питання формування редакторських матеріалів розглядалися в працях провідних українських учених. Так, професор В. В. Різун у книзі "Літературне редагування" розкриває природу редакторської діяльності, яка полягає в усвідомленні того факту, що редактор аналізує журналістський твір як з позиції автора, так і з позиції читача.


Відомі журналістикознавці В. І. Шкляр, А. А. Чічановський, В. Ф. Іванов, В. Й. Здоровега у своїх працях приділяли певну увагу персоніфікації журналістської творчості, проте матеріали, розміщувані на шпальтах редактора, в окрему категорію не виділяли. Львівські дослідники Н. В. Зелінська, Е. І. Огар, Ю. Е. Фінклер у своїй статті "Сучасний редактор: проблеми професійного вишколу" вважають осмислення подій та явищ творчим процесом.


Найважливіші питання підготовки матеріалів шпальти редактора розглянуто головним редактором газети В. О. Карпенком у таких працях, як "Поодинці – вимирають, виживають – гуртом" і "Як повернути манкурту пам'яті". Зокрема, у роздумах автора про професійну діяльність редактора відбиваються два способи вираження авторської позиції: безпосереднє декларування власних поглядів і переконань та підведення читача до певного висновку, який він робить самостійно.


Один із найвідоміших дослідників особливостей газетного видання, С. М. Гуревич, великої ваги надавав іміджеві газети, що формується в читачів протягом тривалого часу під впливом як стійкого уявлення про конкретне видання, так і його змісту, тематики й характеру публікацій, позиції й поглядів, викладених у шпальті редактора.


Російський учений В. Д. Пельт у книзі "Інформація в газеті" звертає увагу на особливості передової та пропагандистської статті, відносячи їх до аналітичного жанру. Він уважає, що передові статті є важливим видом газетних публікацій, які розкривають значення поточних подій, пояснюють актуальні ідеологічні та господарсько-політичні завдання. Відбиваючи політичне спрямування газети, такі матеріали є директивою певної партійної чи громадської організації. Основне призначення пропагандистської статті – аналіз найважливіших проблем суспільного розвитку.


Деякі спроби дослідити порушену проблему протягом багатьох років робилися американськими та європейськими вченими. Зокрема, в англійському журналістикознавстві з'явилися терміни "editorial" та "editorial writer". Крім спеціальних дисциплін в університетах і наукових досліджень, здійснюваних у сфері шпальти редактора, у Великій Британії відбувається чимало різних наукових засідань і конференцій, присвячених цій проблематиці. Тим часом у багатьох європейських країнах науково обґрунтовані дослідження шпальти редактора майже відсутні, існують лише практичні напрацювання в цьому жанрі. Американські вчені розробили фундаментальні методики щодо підготовки шпальти редактора. Такі відомі редактори провідних американських видань, як Меч Доїну, Сьюзен Олбрайт, Рональд Кларк, Ліннель Буркет, Джорж Пайл та інші, у своїх працях розповіли про власний досвід редакторської діяльності.


Учені одного з найвідоміших журналістських навчальних закладів Європи – французького Центру підготовки та вдосконалення журналістських кадрів – у класифікації публіцистичних жанрів західної преси визначають передову та аналітичну статті.


Слід констатувати, що, на превеликий жаль, дослідженню шпальти редактора в Ірані не приділялося належної уваги. Певним аспектам іранської преси присвячені праці таких учених, як Остад Мохіт Табатабаї, Мухаммед Садрхашемі, Ходжат Мартаджі, Джахангір Сольхджу. Хоча предмет їхнього зацікавлення становили історія розвитку преси, жанри журналістських виступів, діяльність окремих періодичних видань.


У підрозділі 1.2. "Теоретичні засади інформаційно-тематичного становлення та розвитку шпальти редактора в періодичних виданнях" досліджуються основні етапи становлення преси в цілому та розвитку редакційної статті зокрема, що тісно взаємозв'язано з політичними, суспільними та економічними процесами, які відбувалися в Ірані. Детально розглянуто два періоди розвитку друкованих видань: стародавня журналістика та сучасна журналістика. Стародавня журналістика бере свій початок від часів правління шаха Анагірана (522–531 роки до н.е.), коли журналістська діяльність базувалась виключно на повідомленнях про поточні події. Публікації періоду Заратустри мали винятково історичний і військовий характер, а згодом набули релігіозного та ідеологічного змісту.


Починаючи з 531 року стає помітним розвиток багатомовної журналістики. Переважна більшість новин друкувались найважливішими тогочасними мовами: пехлеві, арабською, турецькою, ефіопською, єменською. Значно вплинули на розвиток комунікації такі історичні події, як напад арабів у середині VII століття та монгольська навала в XII столітті. Особливого розквіту видавнича справа набула в період панування шаха Аббаса, коли до Ірану було привезено перший друкарський верстат і папір із Китаю. Відтоді преса дістала назву "джаріде" ("написане"). Певний поступ у розвитку преси спостерігався за часів Надершаха (середина XVIII ст.), котрий особливу увагу приділяв друкованим виданням та поширенню інформації. Найважливішою особливістю цього періоду є новостійний характер журналістики та відсутність редакційних матеріалів.


Слід зазначити, що успіхи та здобутки преси другого періоду розвитку не були такими видатними, як досягнення давньоіранської журналістики. Це пов'язано передовсім з тим, що протягом двохсот років велика Ісламська імперія була дуже знесилена внаслідок нескінченних нападів арабів, турків, монголів, з одного боку, а з іншого – майже всі уряди не мали жодного уявлення про реальні інтереси народних мас. Звісно, за таких політичних й економічних обставин журналістика не мала належних умов для нормального функціонування та подальшого розвитку.


Зважаючи на зміни, що відбулися в означений період, в історії журналістики можна виділити чотири етапи: 1) від виходу першої газети в 1837 році до революції 1906 року; 2) після революції до перевороту 1920 року; 3) період режиму Пехлеві (1920–1978); 4) період після Ісламської революції (1978 – до наших днів).


Перший етап у розвитку журналістики почався з виходу у світ у 1837 році газети "Кагаз-е-ахбар" ("Newspaper"), що збігається з періодом інформаційно-комерційного розвитку європейської журналістики. У цей час в Ірані видавалося 69 газет, які здебільшого мали самодержавне спрямування. Сімдесят років преса зазнавала постійних утисків і гонінь, що негативно відбилось на її розвитку.


Революція 1906 року, що мала антидеспотичний характер і ґрунтувалася на засадах солідарності в суспільстві, поклала початок другому етапу, визначальною рисою якого стало повернення до влади абсолютизму. Вартий уваги той факт, що в цей період у 25 містах країни виходило 489 періодичних видань.


Із політичним переворотом у країні починається третій етап (1920–1978), перші двадцять років якого характеризуються спадом у розвитку преси (складні умови функціонування видань, брутальне ставлення до журналістів, закриття більшості видань тощо). 1941–1953 роки – особливий час у становищі преси: відбувся справжній вибух свободи, тобто після двадцятирічного періоду гонінь і переслідувань з'явилася можливість вільно друкувати інформацію, створювати нові періодичні видання.


З приходом у 1953 році за підтримкою США до влади Мохаммеда Резі в Ірані знов почався період репресій і деспотизму, який тривав понад 25 років. Після перемоги іранського народу в революції, у 1978 році починається четвертий етап, що відкрив великі можливості для розвитку преси, зокрема, розширились межі періодичних видань, зросла кількість газет і журналів та їхні тиражі. З обранням у 1997 році Президентом Ірану Хатамі, котрий керує державою до сьогодні, для преси почався сприятливий період, незважаючи на певний консерватизм і фундаменталізм ісламу.


У підрозділі 1.3. "Політичні, економічні та культурні принципи газет Ірану та їхній зв'язок зі шпальтою редактора" зроблена спроба встановити характер, типи й види, загальні риси, внутрішню структуру, тематичну спрямованість періодичних видань Ірану. За останніми статистичними дослідженнями, проведеними Міністерством культури в серпні 2002 року, преса – це сукупність видань, які регулярно друкуються під певною назвою, з визначеною датою та відповідним номером випуску, а також мають інформаційний характер: критичний, суспільний, політичний, економічний, аграрний, культурний, релігійний, науковий, технічний, військовий, художній, спортивний тощо.


Крім того, ці видання можуть бути загальнонаціональними чи регіональними, суспільними чи спеціалізованими, розрахованими на визначені категорії читачів, з певною належністю, що впливає на зміст матеріалів. Проте неодмінною умовою успішного функціонування будь-якого періодичного видання є наявність ліцензії.


Нині в Ірані виходять 132 газети, що мають ліцензію на друк, із них 65 газет отримали ліцензію до 1988 року, а 67 – пізніше. Із газет, що мають ліцензію, 61 виходить регулярно, а 43 із них розповсюджуються на території Ірану, 17 – локальні. Із розповсюджуваних на теренах держави 43 газет: 23 мають політичне спрямування, 11 – спортивний характер, дві економічні газети, 7 газет, що друкуються іншими мовами (4 – англійською, 2 – арабською, 1 – армянською). Слід додати, що одна газета друкується для сліпих і людей з ослабленим зором.


Узагалі, друковані засоби масової інформації мають дві форми власності: державну та приватну. Із 132 газет, що мають ліцензію, 112 – приватні, тобто належать фізичним особам або агентствам, 20 – належать державі. З-поміж газет, що мають ліцензію, лише одна належить політичним партіям і угрупованням.


На прикладі найбільших газет "Ресалат", "Салам" і "Кейхан" детально розглянуто основні принципи періодичних видань та їхній зв'язок зі шпальтою редактора.


Газета "Ресалат" була заснована в 1985 році, виходить обсягом 16 сторінок. Сповідуючи погляди лівої позиції, газета у політичній галузі дотримується таких принципів: лідер вище ніж Конституція; законність усіх громадських органів залежить від лідера; релігіозні діячі керують усіма справами як у країні, так і в суспільстві; діяльність партій обмежується; визнання тільки фундаментальних засад; несприйняття політичного співробітництва народу; схильність до лібералізму в питаннях зовнішньої політики.


Позиція газети щодо економічної політики: підтримання курсу на приватизацію; захист позицій управління економікою; економічний поступ не суперечить ісламській моралі; дотримання принципів суспільної справедливості в економічному розвиткові; обмеження торгівлі як чинника і зовнішніх ресурсів.


У культурній галузі газета сповідує такі постулати: заперечення можливості обміну культурами; визнання факту існування культурного нападу; захист національних культурних здобутків; підтримка контролю діяльності в галузі культури урядом і державою; відстоювання традицій у культурній стратегії; нагляд релігійних діячів за розвитком культури.


Щоденна суспільно-політична газета "Салам" заснована в 1990 році, обсяг – 16 сторінок. Як представник лівого флангу, газета "Салам" у політичній сфері стоїть на таких засадах: обмеження повноважень релігійного лідера в питаннях Конституції; устремління до мети на противагу устремлінь до дій; захист експорту революції; досягнення порозуміння між ісламом і демократією; відстоювання свободи; підтримка напряму розвитку зі Сходом; об'єднання з незалежними державами; опір політиці Америки.


Ліва позиція газети зумовлює економічну політику. Це насамперед: обмеження суцільної приватизації; стимулювання участі держави у вирішенні економічних питань; стратегію й тактику економіки має визначити держава; перегляд економічного проекту "Базар"; визначення першочерговості у вирішенні таких питань, яка незалежність, суспільна справедливість, економічний розвиток; зміцнення й сприяння розвитку кооперативів; належна увага сільськогосподарській проблемі; підтримка проекту довгострокового промислового розвитку; використання іноземних інвестицій.


У галузі культури позиція газети така: стоїть на сторожі культурних надбань; всебічно захищає виробництво національної культурної продукції; наполягає на суворому дотриманні свободи; заперечує превалювання особистої думки над законом у культурній сфері; підтримує інвестиції держави та субсидії; приділяє увагу внутрішнім чинникам культурної агресії; заохочує політичні, громадські організації до вирішення культурних проблем; сприяє піднесенню національної культури та обміну з іншими державами, а також викоріненню ворожих виявів.


Третя газета, яку розглядаємо в нашому дослідженні, – "Кейхан". Понад 60 років вона щоденно виходить у світ, обсягом 16 сторінок. Інформацію з різних галузей політики, економіки, суспільних, соціальних, культурних питань забезпечують 12 спеціальних служб. Газета має кореспондентські пункти в Америці, Німеччині, Англії, Італії, Кувейті, Судані й Австралії.


Розділ другий "Функції та особливості структури шпальти редактора газети" складається із трьох підрозділів, де детально аналізуються значення та роль шпальти редактора у відображенні редакційної політики сучасного періодичного видання, розглядаються ефективність і результативність впливу редакційного матеріалу на читача, визначаються основні функції та особливості архітектоніки шпальти редактора.


 Підрозділ 2.1. "Роль шпальти редактора у відображенні редакційної політики сучасного періодичного видання" присвячено розгляду основних функцій преси, зокрема шпальти редактора, до яких належать не тільки інформування, сенсаційність, емоційність, формування громадської думки, а також важливим є навіювання, заохочування, збудження, розважання, розвиток і навчання. З іншого боку, преса може пригнічувати почуття, створювати бар'єри, уводити в оману, дезінформувати, створювати залежність. Її нерідко використовують для маніпуляції громадською думкую, тому дуже важливо, аби вона була максимально вільною та незалежною від керівництва державою.


Нині все більше домінує тенденція до виділення і констатування преси як особливої структури зі своїми соціальними функціями, по-перше, як засобу інформаційного обслуговування суспільства, задоволення його інфор­маційних потреб, і по-друге, журналістика з точки зору загальногромадських потреб та інтересів покликана виконува­ти життєво важливу політичну функцію – сприяти громадянській злагоді, підтримувати соціальну рівновагу тощо.


У підрозділі розглянуто основні жанри шпальти редактора та методика її підготовки. Адже головним чинником, що зумовлює визначення жанру, вважається цільове призначення публікації, що вимагає підготовки такого матеріалу, який за змістом та формою подачі забезпечив би досягнення поставленої мети, а отже, журналістський твір має будуватися так, щоб його зміст впливав на читача відповідно до авторського задуму. Також зроблена спроба теоретичного обґрунтування поділу журналістських матеріалів за тематичним принципом (політичні, економічні, соціальні тощо) та за способом їх подання (прості інформаційні; фантастичні, оповідні, описові; дослідницькі, статистичні, наукові та документальні). У свою чергу прості інформаційні статті поділяються на: шпальту редактора, допис, коментарі та думки, аналіз і пояснення, критику. Шпальта редактора належить до простих інформаційних статей, проте є однією з найважливіших, оскільки відбиває офіційну точку зору й позицію редакції щодо будь-якого явища, події, що мають суспільну вагу.


Це й зумовлює її постійне місцерозташування у виданні й те, що друкується вона під рубрикою "Шпальта редактора". Слід зазначити, що інколи деякі видання дають такі матеріали під іншою назвою, наприклад, "Слово дня", "Передмова" тощо. Проте читачі завжди повинні мати можливість визначити саме ці статті, як за змістом і формою подачі, так і за місцем її розташування. Як правило, такі статті не мають назви й автор її теж не завжди вказується. Лише у виняткових випадках, коли її автором є видатний політичний діяч, фахівець певної галузі, відомий журналіст або редакція намагається привернути до неї увагу найбільшої кількості читачів, такі статті друкуються з конкретною назвою й зазначенням імені автора. Проте такі статті мають бути написані не тільки зі знанням справи, а й гарною літературною мовою, дохідливо, захопливо, аби це справило на читачів певне враження й у свою чергу сприяло зростанню накладу видання.


Підрозділ 2.2. "Ефективність і результативність матеріалів шпальти редактора" присвячено розгляду шпальти редактора як одного з найважливіших продуктів суспільної комунікації, що створює замкнений цикл. Такий цикл можна назвати процесом ланцюгового впливу шпальти редактора, що складається з чотирьох етапів: виробництво повідомлення чи проектування теми автором; сприйняття повідомлення читачем; дискусія, обмін думками; соціальний ефект.


Ці етапи реалізуються в трьох базових станах: зупинка, зародження та зміна. Сталість динаміки ланцюгового впливу шпальти редактора залежить від зовнішніх і внутрішніх чинників позиції зупинки. Кристалізація та виникнення нової теми в межах ланцюга впливу, тобто процесу зародження, може або сприяти зміцненню первісного циклу, або мати паралельний характер, чи навпаки, бути стримуючим чинником, здатним зупинити процес дискусії. Якщо певні етапи дискусії не мають логічного завершення або не мають повноцінного розвитку, виникає стан змін, який виступає ґрунтом для переходу від одного етапу до іншого.


Цим, зокрема, зумовлено аналіз шпальти редактора відповідно до таких параметрів: цілісність у висвітленні порушених питань; відповідність інтересам читачів, незважаючи на їх точку зору чи їх ідеологію; розкриття теми (глибоке чи поверхове); розгляд обговорюваної події (повний чи недостатній); значущість пропонованої теми; достовірність і ретельність у відборі фактів; всебічність розкриття теми та відповідність дійсності; дохідливість, логічність, зрозумілість у викладені фактів; дотримання норм сучасного правопису; вплив на громадську думку; дієвість, ефективність та результативність.


Ці питання також детально розглянуто у підрозділі 2.3. "Архітектоніка шпальти редактора". Зокрема, визначено, що форма й стиль подачі матеріалів шпальти редактора залежать насамперед від виду видання, його мети, читацької аудиторії, складу редакційного колективу, виходячи з таких основних ознак газетних публікацій: системність у поданні інформації, детальна розповідь про події; обґрунтування актуальної інформації специфічними шляхами, публікація додаткових повідомлень, фотографій, ілюстрацій; тенденції до узагальнень, масштабність у подачі інформації через відповідний відбір фактів, організацію за допомогою добірок, рубрик, сторінок, а також матеріалів оглядового характеру; аналіз та глибоке проникнення в сутність основних подій дня, намагання дати їм оцінку тощо.


Загалом, підготовка шпальти редактора ґрунтується на двох основних елементах (об'єкт дії або автор і суб'єкт або структура матеріалу) і трьох допоміжних (час, місце, мета). Визначальними чинниками, що впливають на якість редакційного матеріалу є: правила етики; особиста точка зору журналіста; літературний стиль; емоційний стан журналіста; уміння зібрати факти, деталі; спосіб переконання; володіння матеріалом.


Дуже важливим є те, хто розробляє, осмислює, й розкриває тему, тобто особистість журналіста, його духовність, індивідуальність, риси характеру, талант. І тут не останню роль відіграє відданість журналіста, сказати б, залюбленість його в певну тему. Крім того, наявність теоретичних і практичних знань з досліджуваної проблеми, широка загальна ерудиція.


Досвідчений журналіст перш ніж висвітлювати певні події, явища, ситуації тощо, обов'язково зосередить на них свою увагу, всебічно дослідить, проаналізує й оцінить їх. Але завжди він має справу з фактами, при роботі з якими мусить дотримуватись об'єктивності, сприймати їх у єдності з іншими та розглядати кожний конкретний факт окремо. Це також вміння викласти матеріал так, аби досягти потрібного ефекту, тобто привернути увагу читача, зробити свою публікація зрозумілою для нього, переконати в правильності висловленої думки, примусити повірити в них. Для того, щоб досягти цієї мети, працівник пера має дбати й про побудову свого матеріалу, стиль викладу, першу й останню фрази, висновки, а також заголовок.


Успіх журналістського твору залежить від вдалого заголовка, який є не просто назвою журналістського твору, насамперед, це незмінний елемент газети, що лаконічно, стисло, чітко, конкретно відбиває основний задум шпальти редактора, його ідею. Водночас він є уособленням специфіки газетної мови, бо саме в заголовку синтезовано особливості газети як соціального мовного явища. Адже якраз із заголовка починається кожна публікація на газетних шпальтах. Він може "вбити" найкращу статтю, відвернути увагу читача від найактуальнішого, цікавого матеріалу. А влучна, яскрава назва спроможна "витягнути" посередню за змістом публікацію. Тому заголовок, як правило, працює на імідж видання. Найбільш ясний і точний, він не лише окреслює тему, а й впливає на вибір читача: цікаво йому буде ознайомлюватися з текстом, чи ні. Крім того, він має бути максимально зрозумілим, по можливості, коротким, являти собою найпростішу синтаксичну конструкцію. Відповідно до поставленої мети заголовки шпальти редактора поділяються на інформаційні (якщо основне завдання – нести читачеві нову інформацію) і мотивуючі (коли подається інтригуюча, емоційна інформація). При підборі заголовка слід знайти в тексті ключові слова, які здатні не лише привернути увагу читача, а й здивувати його. За основу можна також узяти відомий афоризм, прислів'я, приказки, назву книги тощо, використати гру слів, сполучити несподіваним способом слова.


Ефективність шпальти редактора також залежить від уміння автора дібрати влучний, лаконічний заголовок, що працюватиме на читача, керувати його увагою. Зробити його цікавим та інтригуючим, точно передати зміст і допомогти читачеві зорієнтуватися в порушених проблемах – справа нелегка, що потребує багато зусиль, таланту, знань і досвіду. Саме тому журналіст повинен виявити авторську індивідуальність у пошуку оптимальних засобів впливу, експресії для оформлення шпальти редактора.


Наступний важливий елемент шпальти редактора – зачин, який передуючи основному викладові, вводить читача в суть теми, налаштовує на сприймання матеріалу, надає розповіді відповідної тональності. Зачин можна вважати вдалим, якщо він складений з урахуванням правила наближення інтересів. Він мусить прикувати, зупинити на собі увагу читачів, зачепити, примусити їх замислитись, допомогти автору передати свою ідею. У зачині слід уникати довгого першого абзацу, не варто вживати у реченнях складних підрядних конструкцій. Отже, перша фраза, як і заголовок, несе на собі велике психологічне навантаження, впливає на емоції, змушує думати про речі загальнолюдські, життєві.


Основний висновок такий: якщо всі елементи шпальти редактора як журналістського твору добре продумані, виважені, відповідають ідейному задумові, органічно продиктовані характером осмисленого матеріалу, спрацьовують на розкриття теми, то досягається необхідна гармонія змісту та форми, а вплив журналістського виступу на читача буде результативним й ефективним.


Третій розділ "Відображення тематичної спрямованості періодичної преси в матеріалах шпальти редактора" поділений на три підрозділи, де дається інформаційна характеристика шпальти редактора, розглядаються особливості тематичної спрямованості та структури досліджуваних періодичних видань, визначаються основні тенденції розвитку шпальти редактора в іранській пресі.


Підрозділ 3.1. "Інформаційна характеристика шпальти редактора" присвячено розгляду редакційної статті як однієї з найважливіших форм передачі інформації.


Зміст шпальти редактора в широкому розумінні включає в себе як критику, аналіз, доказовість, так і вираження теоретичної позиції. Оскільки основним критерієм змісту є ясність і дохідливість викладу, шпальта редактора може мати форму вірша, прози, карикатури і навіть фотографії, а також бути композицією цих форм, доповнюючи одна одну. Основним чинником, що зумовлює використання певного жанру, вважається цільове призначення публікації, що за змістом і літературною формою забезпечує досягнення поставленої мети, тобто зміст матеріалу має впливати на читача відповідно до редакційного задуму. Крім того, на вибір жанру впливають й деякі інші чинники, наприклад, такі, як галузь знань чи сфера діяльності. Це, насамперед, інформаційні, аналітичні, публіцистичні, художні жанри, що на практиці можуть застосовуватися в зміненій формі, а також різні жанри друкованих матеріалів – від невеликої за обсягом інформаційної замітки до великих і складних наукових статей, художньо-публіцистичних і художньо-образних творів, хоча при цьому публікації одного й того ж жанру можуть відрізнятися за оформленням, методами та стилем викладу матеріалу, структурою й іншими жанровими ознаками.


Виходячи зі змістового наповнення редакційного матеріалу, що передбачає вибір певної спрямованості початкових і результуючих функцій, шпальта редактора розглядалась у таких аспектах, як стимул до розвитку і змін, мистецтвознавчий аспект, основа демократії, мотивація автора редакційного матеріалу, інструмент пропаганди, регулювання громадської думки, орієнтація на особистість і подію.


Такий перехід уявляється трохи умовним, бо потреба в інформації визначається соціальною роллю людини, її обов'язками та способом життя. На основі потреб формуються інформаційні інтереси – прагнення одержати саме ту інформацію, яка необхідна для виконання соціальних ролей і завдань. Найчастіше споживач інформації чітко усвідомлює, що йому потрібно для досягнення тієї чи іншої мети, і свій пошук веде з орієнтацією на певні результати. Справа в тому, що інформація переважно пов'язана з життям суспільства не тільки своїм існуванням, а й самим своїм змістом, а також типом знакової та символьної системи, обраними для фіксації цього змісту.


Тому основне завдання журналіста – пристрасна пропаганда творчого змісту життя, його масштабів, темпів, перспектив на основі факту, процесу, явища. Натхненно відкривати новий світ і пафосно викривати вади; ставлення людини до своєї справи – ось предмет дослідження журналіста.


Автор шпальти редактора на основі свого різноманітного арсеналу засобів впливає насамперед на розум і почуття читачів, а через них – на ділове й моральне життя суспільства, проте неодмінно з поглядом у майбутнє, даючи можливість споживачам інформації на реаліях доходити певних висновків, що йдуть далі того факту чи випадку, які претендують на змістове ядро публікації.


Саме від того, як підготовлені люди для виконання тих або інших виробничих, соціально-політичних і громадських функцій, наскільки вони усвідомлюють характер вирішуваних завдань, як вони організовані в різних клітинах соціального організму, як вони взаємодіють, наскільки точно узгоджують свої вчинки зі суспільними вимогами й принципами, нормами права й моралі, передусім залежить успіх справ побудови та морального функціонування громадянського суспільства.


У підрозділі 3.2. "Особливості тематичної спрямованості та структури досліджуваних періодичних видань" викладено основні результати проведеного з метою встановлення тематичної спрямованості періодичної преси Ірану та визначення її ролі в житті суспільства експерименту, під час якого оцінювався зміст шпальти редактора в газетах "Салам", "Кейхан", "Ресалат" за 2000–2003 роки. Зокрема, було визначено кількісне підтвердження значущості певної тематики для конкретного видання. Всі шпальти редактора було розподілено за такими темами: зовнішня політика, парламент, юриспруденція, громадське життя, культура та економіка. Загалом оцінка результатів відповідей експертів із університетів "Алааме Табатабаї" і "Азад Ісламі" на 16 запитань анкети свідчить, що існує певний зв'язок між тематикою матеріалів і способом викладення змісту.


У результаті аналізу було також з'ясовано, що матеріали на суспільні, політичні теми здебільшого написані не цікаво, з мінімальною кількістю фактів. Тож більшість із них не викликали інтересу читачів. Така ж доля спіткала переважну кількість публікацій з питань культури. Щодо шпальт редактора, які висвітлювали події у парламенті, економічні питання, слід зазначити, що вони були змістовними, глибокими у розкритті й аналізі ситуації. Це, зрештою, привернуло до них увагу читацької аудиторії. Серед трьох зазначених друкованих видань більшу кількість шпальт редактора мають відповідно, "Салам", "Ресалат", "Кейхан". Перша з них найбільше уваги приділяє питанням зовнішньої політики, парламенту й праву, соціальним проблемам, культурі та економічній ситуації. "Ресалат" присвячує більшість своїх шпальт темам культури, парламенту, соціальним питанням, зовнішній політиці та економіці. Шпальти редактора газети "Кейхан" здебільшого висвітлюють діяльність парламенту, зовнішньополітичні, соціальні, економічні та культурні проблеми. У цілому ж, слід зазначити, що газета "Салам" має краще становище порівняно з двома іншими.


Експерти констатувати, що редакції мають переглянути й переосмислити ситуацію в сфері підготовки шпальти редактора. Більше уваги варто приділяти вибору теми, особливо в розділі зовнішньої політики, культурних і соціальних проблем. Оскільки вибір більшості тем шпальти редактора диктується редакцією, їх осмислення та реалізація вимагають творчого підходу в підготовці, не дотримуючись заздалегідь вибудованої схеми, а враховуючи конкретні життєві ситуації та обставини. Визначальними чинниками мають бути: політична актуальність подій і явищ, життєва необхідність, інтереси читацької аудиторії.


Незважаючи на деякі зауваження, експерти дійшли висновку, що в цілому зазначені видання виконують свою основну функцію – оперативно поширюють інформацію, розраховану на визначену аудиторію.


Підрозділ 3.3. "Тенденції розвитку шпальти редактора в іранській пресі" присвячено з'ясуванню становища преси, її ролі та значення в сучасному суспільстві. Однією з основних проблем преси Ірану є відсутність системи масових комунікацій, яка влаштовувала б усі існуючі партії, групи, рухи та державу, а також розбіжності в поглядах політичних партій і держави, що стали перешкодою на шляху входження преси в сферу політичного впливу. Це, по суті, призвело до того, що преса опинилася під політичним впливом, тобто змушена стати на бік інтересів тієї чи іншої партії, кожна з яких має власну думку щодо функцій засобів масової інформації.


Протилежну точку зору висловлює інша група, яка впевнена, що основним принципом діяльності преси є її свобода.


Крім згаданих вище груп, існують й такі, які не відіграють значної ролі в діяльності преси через те, що вони не мають можливості висловлювати свою точку зору, хоча вона здебільшого збігається з поглядами представників другої групи.


Варто зауважити, що перелічені проблеми тісно пов'язані з основною – відсутністю порозуміння між політичними партіями та державою щодо становища преси, а це у свою чергу спричинило виникнення інших проблем, які умовно можна поділити на кілька груп. Це, зокрема, економічні, політичні, фахові та проблеми, безпосередньо пов'язані з державою. До цього слід зазначити, що проблеми преси негативно впливають на розвиток шпальти редактора.


Здійснений детальний аналіз ситуації, що склалася в сучасних засобах масової інформації Ірану, дозволив визначити основні шляхи розв'язання існуючих проблем. Це, насамперед, створення цілісної системи засобів масової комунікації, усунення розбіжностей у поглядах різних політичних партій і держави щодо їх ролі та значення в державотворчих процесах, визначення становища преси в суспільстві на сучасному етапі.


Для подолання відсталості країни в галузі культури взагалі та журналістики, зокрема, слід вирішити такі проблеми: економічні: велика сума початкового капіталу, ціна видання, ресурси, розповсюдження, розміщення реклами, друкарське та видавниче обладнання; політичні: відсутність свободи преси; проблеми правосуддя і державної безпеки; існування груп тиску; відсутність особистої безпеки журналістів; втручання в процеси розповсюдження видань; обмеженість свободи передачі інформації (цензура); професійні: брак кваліфікованих кадрів, недовіра між авторами та видавцями, питання менеджменту, некомпетентність видавців; проблеми, пов'язані з державою: недостатня кількість видань, державні субсидії, конкуренція між державною і приватною пресою.


У процесі комплексного наукового дослідження, що охопило різні аспекти редакційної політики відповідно до поставленої мети та конкретних завдань, були сформульовані висновки теоретичного та практичного значення:


1. З огляду на те, що діяльність періодичної преси Ірану залежить від суспільно-політичних процесів, вона є невід'ємною частиною історії країни, її поступ слід розглядати у межах двох історичних періодів: давньоіранська журналістика (522 р. до н. е. – середина XIX століття) та сучасна журналістика. Преса Ірану як одне з найвизначніших і найпопулярніших явищ індустріального суспільства, пройшовши важкий шлях свого становлення, сьогодні налічує понад тисячу періодичних видань, що виражають не лише політичні погляди певних партій, а й сприяють розвиткові економіки, культури, суспільного життя, оперативно інформують читацьку аудиторію про різні події як у Ірані, так і за кордоном.


2. Короткий екскурс у недавню історію розвитку преси Ірану свідчить, що основними цінностями, що становлять неподільну єдність, є демократія й свобода слова, свобода слова й свобода друку. Цими критеріями вимірюється справжня свобода держави.


3. Відповідно до тематичної спрямованості, періодичні видання Ірану поділяються на загальнонаціональні й регіональні, загальнополітичні й фахові та ті, що висвітлюють окремі питання суспільного життя, науки, техніки й інших галузей людської діяльності. Тобто створення системи засобів масової комунікації сприятиме здісненню єдиного процесу поширення суспільно значущої інформації, впливу на формування громадської думки.


4. Останні двадцять років політичного життя Ірану не сприяли визначенню статусу преси в рамках пріоритетів національного розвитку та виробленню критеріїв її загального становища, що стало на заваді її входженню в сферу політичного впливу, по суті, призвело до того, що вона змушена стати на бік інтересів тієї чи іншої партії, кожна з яких має власну думку щодо функціонування засобів масової комунікації. Незважаючи на ідеологічні обставини, що полягають у партійному та державному контролі над друкованим словом, іранська преса відігравала значну роль у політичному, соціальному та культурному житті, повсякчас порушувала важливі суспільно значущі теми соціального та демократичного будівництва, гостро критикувала основні вади.


5. Сучасні реалії вимагають перегляду та переосмисленню ситуації у сфері підготовки шпальти редактора, основне призначення якої не лише інформувати про події та явища суспільного й політичного життя, а й відбивати позиції та погляди редакційного колективу періодичного видання. Визначальними чинниками мають бути: політична та соціальна актуальність подій й явищ, життєва необхідність, інтереси читацької аудиторії. Також дуже важливим є те, хто саме розробляє, осмислює, розкриває тему, тобто особистість журналіста, його духовність, індивідуальність, риси характеру, талант тощо.


6. Проблема відсутності порозуміння між політичними партіями та державою щодо становища іранської преси вимагає нагального розв'язання. Насамперед, має бути визначений статус періодичних видань у системі інформаційного простору держави, що зумовлено вирішенням багатьох проблем. Серед них: економічні (значна сума капіталовкладень на початковій стадії, високі цина приватних видань, доступ до різноманітних джерел інформації, неконтрольованість розповсюдження реклами, відсутність друкарського та видавничого обладнання тощо); політичні (обмеження свободи слова, самоцензура, правосуддя, безпека держави, незахищеність журналістів, контрольованість процесів розповсюдження періодичних видань, цензура); професійні (недостатня кількість кваліфікованих кадрів, взаємонедовіра між авторами та редакцією, низький рівень підготовки управлінських і журналістських кадрів, нерозвиненість менеджменту, некомпетентність видавничих і редакційних працівників); проблеми, пов'язані з державою (обмежена кількість періодичної преси, нерівномірний розподіл державних субсидій, конкуренція між державними та приватними виданнями). Усі ці проблеми значно впливають на зміст шпальти редактора, що певним чином позначається на загальній стабільності преси.


7. Історичний процес формування шпальти редактора як однієї з найважливіших складових будь-якого періодичного видання безпосередньо пов'язаний зі свободою слова. Лише в демократичному суспільстві шпальта редактора може виконувати свої функції, цільове призначення, оскільки її зміст певним чином залежить від прав і свобод журналістської діяльності. Для читацької аудиторії матеріали шпальти редактора мають бути стимулом для розвитку позитивних змін, витвором мистецтва, засадами демократії, рушієм до подальших конкретних дій, інструментом пропаганди, регулятором громадської думки, неупередженою інформацією про події, явища та особистостей.


8. Необхідність створення належної фахової бази для підготовки висококваліфікованих працівників засобів масової комунікації, які мають відповідати таким вимогам: володіти достатнім рівнем знань, кваліфікації, компетенції; бути бездоганно грамотними; вірити в ідею, на якій ґрунтується матеріал; мати стабільну репутацію в галузі засобів масової інформації; дотримуватися професійної етики; відданість обраній справі; наявність власних поглядів на події; вміння визначити мету та передбачити очікувані результати.


9. За останнім статистичними даними, проведеними в Ірані, преса – це сукупність видань, що регулярно друкуються під певною назвою з визначеною датою та відповідним номером випуску, а також мають інформаційний характер: критичний, суспільний, політичний, економічний, аграрний, культурний, релігійний, науковий, технічний, художній, спортивний тощо. Крім тематичної універсальності, преса характеризується такими властивостями, як актуальність, оперативність, аналітичність, емоційність, безперервність, поступальність і системність у передачі інформації.


10. Результати проведеного експерименту, під час якого були проаналізовані шпальти редактора газет "Салам". "Кейхан" і "Ресалат", свідчать, що автори матеріалів мають ретельніше ставитися до вибору теми та сюжету, особливо в сфері зовнішньої політики, культури, економіки, намагатися всебічно та достовірно розкрити тему, залучаючи достатню кількість фактичного матеріалу


11. Надзвичайно актуальною є проблема політичних та економічних умов розвитку сучасної преси Ірану, осмисленню її досвіду, здобутків та прорахунків, що сприятиме вдосконаленню шляхів подальшої дієвої та ефективної діяльності преси, розуміння її як важливого засобу публічного демократичного функціонування сучасного суспільства.


 


 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины