Інформаційно-технологічний і творчий потенціал агенційної журналістики (вітчизняний і світовий досвід)

Краткое содержание

У „Вступі” обґрунтовано актуальність теми, визначено мету й завдання, об’єкт, предмет, наукові принципи і методи дослідження, підкреслено наукову новизну та практичне значення дисертації.

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» окреслено основні групи друкованих джерел, в яких ідеться про ті чи інші аспекти розвитку й діяльності інформаційних агентств. Хронологічно період, за який опрацьовано літературу, займає 50 років – з 1954 по 2004 роки. Опубліковані джерела відслідковувалися згідно зі щорічниками книг, виданими в СРСР та на пострадянському просторі – в Росії та Україні.

Дослідження іншомовної літератури не були такими систематичними у зв’язку зі складністю доступу до них. У поле зору автора потрапляли видання іноземними мовами, доступні для ознайомлення в бібліотеках України та Росії, а також іншомовні джерела всесвітньої мережі Інтернет.

Автор запропонував поділити праці дослідників діяльності інформаційних агентств на кілька груп. До першої групи належать роботи, які безпосередньо стосуються діяльності інформаційних агентств. Ця група представлена переважно працями зарубіжних вчених, оскільки приналежність інформаційних агентств до системи засобів масової інформації досить довго викликала сумніви: переважна більшість науковців радянської школи журналістики, а згодом і російські вчені вважали їх частиною інфраструктури ЗМІ. Тому питання висвітлення їх діяльності можна було знайти лише в загальнотеоретичних працях, присвячених журналістиці, зокрема системі засобів масової інформації чи окремо її традиційним складовим.

Серед зарубіжних науковців питання інформаційних агентств осмислювалися професором Университету імені Р. Шумана (Страсбург), М. Матьєном (M. Matien), доцентом Гельсінського університету доктором Т. Рантанен (Т. Rantanen), деканом коледжу Каліфорнійського політехнічного університету, доктором О. Бойд-Барреттом, (O.Boyd–Barret), американським дослідником Д. Фенбі (D. Fenвy). Ці автори здебільшого досліджували принципи і методи діяльності трьох світових інформаційних агентств: Ассошіейтед Прес, Рейтер та Франс Прес.

Другу групу джерел складають дослідження, присвячені системі засобів масової інформації в цілому чи окремим її складовим, а також загальнотеоретичні праці, окремі частини яких стосувалися інформаційних агентств.

В межах другої групи серед літератури радянського та пострадянського періодів хронологічно виділяються дві підгрупи:

література, опублікована до 1992 року;

література, рік видання якої починається з 1992.

Такий поділ зумовлений історично і пов’язаний зі зміною суспільно-політичної ситуації: розпадом Радянського союзу та трансформацією пануючої ідеології.

Автори досліджень, здійснених до 1991року, розглядали інформаційні агентства переважно в контексті радянської та буржуазної пропагандистської діяльності. Зрозуміло, що зарубіжні інформагентства розглядалися ними не як виробники й розповсюджувачі новин, а як засоби пропаганди, що використовуються буржуазними країнами з метою компрометації комуністичного ладу й захисту сумнівних буржуазних цінностей. Інформаційні агентства країн соціалістичного табору бачилися інструментами розповсюдження правдивої інформації про соціалістичні перетворення і здобутки. Література, присвячена безпосередньо механізму діяльності інформаційних агентств, випускалася самими інформаційними агентствами чи їх кореспондентами переважно з нагоди ювілеїв.

Одну з перших спроб класифікувати інформаційні агентства зробив відомий російський теоретик у галузі ЗМІ С. І. Бєглов.

Третя група джерел представлена найсучаснішими дослідженнями засобів масової інформації в контексті глобалізації інформаційних процесів.

У зв’язку зі зростанням ролі інформаційних агентств на інформаційних ринках світу спостерігається тенденція збільшення наукового

інтересу до розгляду питань діяльності інформаційних агентств. Свідченням цього є поява дисертаційних досліджень, пов’язаних з інформаційними агентствами.

Четверта група джерел – це документи та матеріали, що регламентують діяльність інформаційних агентств, а також інформація самих інформаційних агентств: їх сайти, інформаційні продукти, методичні рекомендації для журналістів тощо.

В підготовці дисертаційного дослідження також використовувалися статистичні дані та матеріали реєстрації інформаційних агентств Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Українське журналістикознавство тривалий час обходило увагою інформаційні агентства. Перегляд книг, виданих із 1954 року, зроблений за щорічниками “Книжкові видання”, що готується Книжковою палатою України, засвідчує це твердження.

Серед вітчизняних науковців, чиї праці позначилися на дослідженнях діяльності інформаційних агентств, слід відзначити академіка А.З. Москаленка, професорів В. В. Різуна, В. В. Шкляра, О. К. Мелещенка, В. М Владимирова, С.М. Квіта, А. А. Чічановського, М. І. Скуленка, В. Й. Здоровегу, О. В. Зернецьку та ін.

Згідно з бібліографічним покажчиком „Українське журналістикознавство”, інтереси науковців безпосередньо не торкалися досліджуваної теми. Після 2000 року в Україні було здійснено наукове дослідження „Діяльність інформаційних агентств світу в умовах формування глобального комунікаційногопростору”, автором якого є О. Є. Пантелеймонов. Ця робота торкається світових

інформаційних агентств та їх впливу на інтеграційні процеси в Україні, обходячи увагою історію розвитку українських інформаційних агентств та творчі аспекти їх діяльності.

Отже, опрацьована джерельна база засвідчує, що різноманітні аспекти розвитку й функціонування інформаційних агентсв України та світу є не достатньо дослідженими і не отримали комплексного різнопланового опрацювання, створивши в українському журналістикознавстві прогалину. Й досі не існує сучасного загального покажчика вітчизняних та світових інформаційних агентств.

На основі ознайомлення з науковими працями встановлено, що найактуальнішими питаннями для подальших досліджень в цій галузі слід вважати такі аспекти діяльності інформаційних агентсв: порівняльні особливості виникнення агентств в Україні та за кордоном, сучасний стан розвитку агенційної журналістики України та її перспективи, творчі аспекти діяльності інформаційних агентств, зокрема їх вплив на трансформацію жанрової системи журналістики, системоутворююча функція інформаційних агентств тощо.

Другий розділ „Етапи становлення інформаційних агентств: світовий і вітчизняний досвід” складається із двох підрозділів.

У першому підрозділі „Історико-технологічні тенденції розвитку інформаційних агентств світу” йдеться про зародження перших світових інформаційних агентсв та їх історичний шлях до впливовості на сучасному світовому інформаційному ринку. Аналізуються суспільно-економічні чинники, що спричинили появу першого інформаційного агентства Гаваса (“Agence Havas”). Його основоположником був Карл-Луї Гавас, який у тридцятих роках минулого століття заснував у Франції Інформаційне Бюро, спочатку торговельного типу. Щоб отримувати інформацію швидше, К. Гавас організував спеціальну кур’єрську пошту й використовував поштових голубів там, де не було залізниць і телеграфу. В період зародження капіталізму, таке підприємство було дуже рентабельним. Згодом “Agence Havas” переросло в інформаційне агентство, яке постачало інформацію для преси не лише у Франції, а й у південній Європі та Південній Америці. Згадане інформаційне агентство стало попередником відомого нині постачальника новин для світових мас-медіа – агентства Франс Пресс.

Інформаційні агентства, що виникали після агентства Гавас, також мали спочатку комерційну спрямованість й служили для поширення економічної та фінансової інформації. І лише згодом почали розширювати спектр послуг, стаючи головними постачальниками новин друкованим засобам масової інформації.

Підвищення рівня якості матеріалів інформаційних агентств, розширення їх тематики та адресності відбувалося під впливом зростаючої

конкуренції на ринку інформаційних послуг та підвищенням вимог до розповсюджуваної інформації з боку друкованих ЗМІ – головних споживачів продукції інформаційних агентств у той час.

Отже, історію зародження й існування прес-агентств можна поділити на дві фази. Перша з них охоплює період, відомий під назвою першої промислової революції. Друга фаза припадає на період між двома світовими війнами, коли серед найбільш яскраво виражених національних та ідеологічних характеристик структури суспільства визначається й така, як зміцнення технічних і редакційних структур та розвиток і кількісне зростання засобів передачі інформації у всесвітньому масштабі.

Як зазначає Серджо Лепрі у книзі “Інформаційні машини”, у п’ятдесяті роки ми вступили у третю фазу існування прес-агентств¹⁵. Цей етап супроводжується поняттям “інформаційного вибуху” – у країнах світу, який прийнято називати “західним”, множаться центри виробництва новин, що є результатом розвитку демократії і плюралізму, дедалі активнішої участі громадян у житті суспільства.

У другому підрозділі „ Особливості зародження, розвитку та формування досвіду українських інформаційних агентств” узагальнено процес зародження та формування агенційної журналістики України.

Зародження і розвиток української агенційної журналістики та шляхи її становлення дещо відрізняються від світового зразка. Якщо перші світові інформаційні агентства виникали передовсім у зв’язку з потребою комерційних та фінансових кіл в інформації бізнесового характеру, то попередники сучасних інформаційних агентств України мали пропагандистську спрямованість. Вони, насамперед, переслідували мету національного відродження держави, ознайомлення світової спільноти із прагненнями українців й несли ідеологічне навантаження.

Українське пресове бюро було засноване у 1907 році В. Кушніром у Відні. Метою його діяльності було ознайомлення Західної Європи з Україною. Під час Першої Світової Війни Союз Визволення України у Відні відігравав роль інформаційної служби. Він видавав бюлетені та готував публікації одинадцятьма іноземними мовами. У грудні 1918 року, знову ж таки у Відні, було організовано Українську Пресову Службу (УПС). УПС мала свої кореспондентські пункти у Лондоні, Софії, Римі, Копенгагені, Берліні, Будапешті, Гельсінкі, Празі, Берні.

В контексті виникнення вітчизняних інформаційних агентств заслуговує на увагу інформаційно-пропагандистська діяльність Союзу визволення України (СВУ) організації, створеної 4 серпня 19914 року політичними емігрантами з Наддніпрянщини у Львові. Ця патріотична організація однією з перших розгорнула за кордоном широкомасштабну пропагандистську діяльність на користь створення самостійної української держави. Інформаційна діяльність СВУ здійснювалася через закордонні пресові бюро Союзу, зокрема в Берліні, Лозанні, Женеві та Берні.

Оскільки прес-бюро були центрами пресової, літературної діяльності Союзу, вони займалися підготовкою й розповсюдженням інформаційних матеріалів для закордонної преси. Саме тому їх можна вважати прообразами вітчизняних інформаційних агентств.

У 1918 році в Україні при Міністерстві Внутрішніх справ були засновані Державне Бюро Преси та Українське Телеграфічне Агентство (УТА). Невдовзі ці організації були скасовані радянською владою, а замість них у Харкові було створене Радіо-телеграфне Агентство України – РАТАУ, що й стало попередником існуючого нині Укрінформу. Історія становлення цього інформаційного агентства є найбільш відомою і вивченою, хоча й у ній іще є маловідомі сторінки, що чекають своїх дослідників.

Отже, аналіз історії виникнення інформаційних агентств в Україні засвідчує, що під впливом суспільно-політичних чинників цей процес вимушено відбувався за межами українських земель. Новоутворені українські агентства, на відміну від світових, ставили за мету не комерційні потреби, а громадсько-політичні та ідеологічні інтереси: поширення інформації про Україну за кордоном, створення позитивного іміджу української держави тощо.

Третій розділ “Сучасна агенційна журналістика: структура і технологія діяльності” складається із трьох підрозділів.

У першому підрозділі „Провідні інформаційні агентства світу й України: порівняльний аналіз” зроблена спроба виокремити критерії класифікації інформаційних агентсв та з’ясувати фактори, що впливають на їх конкурентоспроможність, а відтак і успішність на сучасних інформаційних ринках.

Швидкий розвиток ринку інформаційних послуг та зростаюча у зв’язку з цим конкуренція серед виробників інформаційних продуктів змушують інформаційні агентства шукати незаповнені ніші у структурі засобів масової комунікації. Практично усі великі інформаційні агентства світу, такі як Рейтер, Ассошіейтед Прес, займаються розповсюдженням своєї економічної інформації, оскільки попит на неї не зменшується. Але все частіше в галузі бізнес- і фінансової інформації зустрічаються й невеликі компанії, що займають досить міцне становище на ринку й мають своє постійне коло споживачів.

Діючі інформаційні агентства далеко не однозначні за своїми характеристиками й масштабами діяльності. Умовно їх можна поділити на три категорії.

Перша категорія включає в себе так звані „світові агентства”. Це такі організації, які технічно здатні забезпечити збір і розповсюдження

інформації по всьому світу. До них, як правило, відносять американське агентство Ассошіейтед Прес (АП), великобританське агентство Рейтер, французьке Франс Прес (АФП).

Наступна категорія – національні агентства міжнародного значення. Критерій, по якому можна віднести агентство до цієї групи, - його здатність забезпечити інформацією пресу не лише свого регіону та своєї країни, але й різні групи країн та регіони. (ТАНЮГ, ДПА, Кіодо Цусін, ПТІ).

Третя категорія – решта інформаційних агентств. Деякі з них, в основному у країнах, що розвиваються, хоч і числяться в ранзі інформаційних агентств, насправді є урядовими прес-службами чи відділами преси міністерств закордонних справ.

Сучасні інформаційні агентства можна класифікувати й за формою власності та способом організації, а також за тематичною спрямованістю. Крім того, вітчизняні інформаційні агентства, як і будь які ЗМІ, можна поділяти на загальнодержавні та регіональні.

Умови роботи сучасних інформаційних агентств, як і взагалі засобів масової інформації, пов’язані з такими факторами:

надзвичайним зростанням протягом останніх років кількості галузей економіки, які зацікавлені в наданні і поширенні відомостей;

неабияким розвитком та удосконаленням інформаційних технологій, завдяки чому досягається легкість переробки, нагромадження, сортування і збору інформації;

зростаючим усвідомленням того, що поширення інформації становить потужний фактор відносин між окремими частинами суспільства і державою та між різними державами та суспільствами.

В другому підрозділі „Правове поле діяльності українських інформаційних агентств у контексті світового інформаційного законодавства” проаналізовано світовий досвід координації діяльності ЗМІ, зокрема інформагентств, відтворено загальні тенденції розвитку інформаційного законодавства України в частині, що регулює діяльність інформаційних агентств.

Аналіз інформаційного законодавства країн Європи та США засвідчує, що діяльність інформаційних агентств, як і інших засобів масової інформації, не регламентується спеціальними законами. Найчастіше у законодавчому порядку забезпечуються свобода слова та преси. Традиція прийняття спеціальних законів, які регулюють діяльність окремих видів засобів масової інформації, притаманна пострадянським країнам.

Україна однією із перших на терені пострадянських держав почала творити своє інформаційне законодавство. У 1992 році, вже через рік після проголошення незалежності, були прийняті Закони України “Про інформацію” та “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”. Наприкінці 1993 року набув чинності Закон “Про телебачення та радіомовлення”, а на початку 1995 року була законодавчо врегульована і діяльність інформаційних агентств.

Інформаційним агентством згідно із Законом України “Про інформаційні агентства”, є зареєстрований як юридична особа суб’єкт інформаційної діяльності, що діє з метою надання інформаційних послуг. До переліку діяльності інформаційних агентств, згідно із Законом, відносяться: збирання інформації, обробка інформації, творення інформації, зберігання інформації, підготовка інформації до поширення, розповсюдження інформаційної продукції.

Інформаційне законодавство України й зараз перебуває у процесі творення та вдосконалення. На порядку дня стоїть створення єдиного інформаційного кодексу. Існує потреба детального й прискіпливого аналізу становища інформаційних агентств у правовому полі держави з подальшим внесенням змін до вже існуючих законів, які забезпечували б надійне і стабільне існування інформаційних агентств в інформаційному полі держави та створювали умови для їх успішної інтеграції у світовий інформаційний простір.

Третій підрозділ „Проблеми функціонування інформаційних агентства он-лайн” присвячений розгляду досить нової форми представлення інформації агентств та шляхів наближення інформаційних продуктів агентств до кінцевого споживача.

Дослідження мережевих засобів масової інформації започатковувалося вивченням феномену так званої комп’ютерної журналістики. О.К. Мелещенко в монографії “Комп’ютерні і телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України у світовий інформаційний простір” визначає комп’ютерну журналістику як “сферу журналістської діяльності, в якій для здійснення редакційно-видавничих процесів використовуються спеціальні засоби електронно-обчислювальної техніки, комп’ютерні й телекомунікаційні технології”.

Паростки мережевих інформаційних агентств відносяться до початку 60-х років, коли найбільші агентства почали створювати власні електронні системи для підвищення оперативності розсилки своїх повідомлень.

Серед переваг он-лайн інформації можна назвати її меншу собівартість, більшу оперативність, а також не обмежений паперовою площею чи часовими рамками обсяг. Комп’ютерні версії традиційних засобів масової інформації можуть містити повні тексти виступів, документів, додаткові статті чи фото з тієї чи іншої проблематики.

Такий спосіб передачі інформації відкриває споживачам доступ до архівних матеріалів, а також може забезпечити оперативний зворотній зв’язок виробників інформації з адресатами.

ЗМІ, що працюють в режимі он-лайн, можна поділити на кілька груп:

Мережеві версії друкованих чи аудіовізуальних ЗМІ. Це – електронні копії періодичних видань, інформаційних та інших теле-, радіопрограм тощо, які поширюються черезкомп’ютерні мережі.

Самостійні мережеві масові видання. Вони характеризуються відсутністю друкованих аналогів, а також тим, що розраховані на широке коло мережених споживачів. Видання цієї групи мають багатотематичний характер.

Самостійні спеціалізовані мережеві видання. Вони також не мають друкованих аналогів, але, на відміну від видань попередньої групи, орієнтовані на спеціалістів тієї чи іншої галузі.

Відповідно до запропонованої класифікації можна розглядати і діяльність інформаційних агентств. Переважна більшість із них має свій сайт у всесвітній електронній мережі. Досить часто він виконує службову функцію – служить рекламою основної продукції та послуг агентства. Щоб докладніше ознайомитися із інформацією, представленою в Інтернеті у рекламному вигляді, потрібно стати передплатником агентства.

Однак технічний прогрес, а отже й збільшення кола користувачів Інтернету та зростаючий попит споживачів на оперативну інформацію спонукають власників інформаційних агентств розширювати межі безкоштовного доступу до інформації та послуг. Так агентство Рейтер, дорогі послуги якого були мало доступні користувачам країн, що розвиваються, в тому числі й пострадянських країн, планує зробити свої продукти доступнішими для користувачів мережі Інтернет, але й створити ряд принципово нових структур. Значна частина повідомлень агентства стане безплатною.

Самостійні мережеві агентства – новий для України тип засобів масової інформації. Розраховані на масового споживача (йдеться, звичайно, про користувачів комп’ютерної мережі), вони надають свою інформацію безкоштовно. Прикладом таких агентств можуть бути інформаційне агентство idNews (http//www.itn.co.ua), інформаційний сервер “Політична Україна” (http//www.polit.com.ua) та інші.

Отже, створення власної електронної мережі розповсюдження інформаційної продукції дало можливість багатьом традиційним інформаційним агентствам розширити сферу своєї діяльності і коло споживачів. Саме використання комп’ютерних систем з тематичними директоріями, які працюють в режимі “реального часу” стало передумовою будівництва глобальної мережі “Рейтер”, яка є зараз, ймовірно, наймасовішою міжнародною інформаційною системою, через яку клієнти не лише отримують інформацію в режимі он-лайн, а й укладають різноманітні угоди.

Використання новітніх інформаційних технологій та досягнень у галузі інформатизації підвищує конкурентоспроможність інформаційних агентсв, наближає їх до кінцевого споживача, що створює передумови їх успішного розвитку як самостійних засобів масової інформації.

Четвертий розділ „Інформаційно-творчі особливості агенційної журналістки” складається із двох підрозділів.

Перший підрозділ „Архітектоніка повідомлень інформаційних агентсв: вітчизняні і світові надбання” розглядає структуру повідомлень інформаційних агентсв, яка є спільною для всіх представників цієї групи засобів масової інформації.

Першою, але не головною, складовою новини є так званий слаг-лайн (англ..slugline). Відповідно до „Гіда по стилю Рейтер”, слаг – це комбінація слів чи цифр, що є першим рядком будь-якого повідомлення, яке розміщене на стрічці. Слаг є індивідуальним ідентифікатором новини і протягом 24 - годинного періоду не повинні з’являтися два повідомлення з однаковими слаг-лайнами.

Наступний обов’язковий елемент – дейтлайн (dateline). В ньому коротко повідомляється, звідки й коли надійшло повідомлення, а також додається назва агентства.

Дейтлайни не тільки дозволяють ідентифікувати, коли й де відбулася подія, а і у випадку, коли газета чи канал передплачують продукти кількох інформаційних агентств і отримують їх на одному екрані, дізнатися, яке агентство повідомило новину.

Перед дейтлайном знаходиться одна з найважливіших частин новини – заголовок чи хедлайн (headline), як його називають у багатьох інформаційних агентствах. Рейтер дуже просто визначає, що таке заголовок: „це рядок зверху над новиною, який говорить про що йдеться”.

Інформаційні агентства дуже жорстко обмежують довжину заголовка: він повинен бути не більше ніж 50-70 знаків, оскільки майже всі новини сьогодні доставляються електронним способом і заголовок має поміщатися на одному екранному рядку.

Найголовніша частина новини займає, як правило, не більше за 5-7 рядків. Ця частина починається з дейтлайна і містить найголовніше повідомлення в новині. Цей перший абзац називається лідом (від англ.. lead).

Основний структурний елемент інформаційного повідомлення – лід подається в чіткій, точній формі, з тим, щоб бути використаним і широко розповсюдженим без запізнень та ускладнень. Тож складається за дуже жорсткими, майже математичними, нормами. Об’єм ліду – два-три рядки (не більше 35 слів), які передають ключову інформацію. Лід має певну завершеність і може використовуватися самостійно, коли газети, радіо чи телебачення цитують лише його, анонсуючи подію.

Численні дослідження доводять, що саме перші три рядки ліду визначають, буде чи не буде журналіст використовувати повідомлення агентства.

Слідом за лідом журналіст повинен повідомити подробиці того, про що йшлося у першому абзаці. Подробиці розташовуються в міру їх значимості, навіть якщо в реальному житті вони розташовувалися в іншому порядку.

Новина вважається неповною, якщо вона не завершується довідковою інформацією про подію, так званим бекграундом (англ. back ground).

Бекграунд призначений для повідомлення історичної чи статистичної інформації, яка дозволить читачеві оцінити те, що відбувається, порівнявши його з іншими подіями.

Бекграунди бувають двох видів – статистичні та історичні.

Слід підкреслити, що в стандартній структурі новини немає місця для авторського коментарю, оскільки традиційні інформаційні жанри виключають можливість висловлення особистої думки автора.

Отже, якому б інформаційному агентству не належало інформаційне повідомлення, його характерними ознаками буде витримана стандартна структура. В сукупності із загальноприйнятим принципом викладу інформації, який зазвичай називають „перевернутою пірамідою”, це дає можливість споживачам інформаційних продуктів агентств чіткіше орієнтуватися у великих обсягах інформації, вибираючи головне. У випадку, коли споживачами є засоби масової інформації, вони без втрат для змісту можуть скоротити матеріал агентства з урахуванням своїх потреб.

Другий підрозділ „Інформаційні продукти та їх жанри” розглядає процес становлення жанрів, що використовуються інформаційними агентствами, прогнозуючи їх подальшу трансформацію під впливом динамічних змін системи масової комунікації.

Традиційно агентствами використовуються інформаційні жанри, дещо видозмінені з урахуванням специфіки діяльності інформаційних агентств. Так, наприклад, жанр замітки завдяки інформагентствам поповнився такими видами як бекграунд, анонс та повідомлення-блискавка.

Оновлення способів розповсюдження інформації, зокрема, вихід інформаційних агентств у всесвітню мережу Інтернет, дав їм можливість розширити жанрову палітру й дещо пом’якшити принцип заборони на аналітичні матеріали й коментарі. Диверсифікація інформаційних продуктів агентств, навпаки, вимагає від них глибокого і вдумливого аналізу.

Інформаційні агентства за час свого розвитку вплинули й на видове наповнення аналітичних жанрів. Так, наприклад, жанр портрета, що досить часто використовується ними, зарахований до аналітичних жанрів (не зважаючи на традиційно короткий розмір). І не безпідставно. Як правило, портрети якогось політика чи громадського діяча, що готуються інформаційними агентствами, вміщуються в 30 рядків і складаються за загальним зразком. Спочатку коротко розповідається про те, що являє собою певний політик, його політична орієнтація та найрезонансніші вчинки. Потім викладається його біографія, в якій загострюються найбільш суттєві, з точки зору журналіста, моменти діяльності політика. Останнім часом портрет перетворився на традиційний жанр для інформаційних агентств і практично на всіх впливових світових політиків агентства мають вже готові портрети.

Окрім цих основних жанрів близько третини змісту стрічки новин складають жанри іншого типу – звіти про події, що відбуваються регулярно.

Перш за все – це статистична інформація – щомісячні дані комітетів, зведення державних органів тощо. Закони цього жанру прості: повідомлення складаються з тих же частин, що й основні новини, однак починаються вони однаково – з найважливішої цифри. Тобто щомісяця дані про інфляцію розташовуються в тому ж порядку. Іноді новини, для більшої зручності їх сприйняття, подаються у вигляді таблиць, але вони також мають свій заголовок та лід.

Економічні інформаційні агентства збагатили арсенал жанрів агенційної журналістики жанрами статистичної інформації. Серед таких жанрів Ю.Погорєлов виділяє „новини компанії”, пояснюючи, що це такий вид заміток, які стосуються новин підприємств, зокрема, їх акцій, що котуються на біржах.

Іще один жанр економічних інформаційних агентств – це огляд ситуації на біржах.

Є на стрічках агентств жанр новин, що нагадує газетний – це „фічер” (feature). В перекладі з американської англійської це – „головна стаття номера в газеті”.

Новини цього жанру можуть містити в собі й аналіз, і такий жанр, як нарис, й елементи репортажу. Вони, як правило, публікуються газетами в оригінальному вигляді. Лід у фічер може бути схожим на початок газетної статті.

Інтерв’ю. Цей жанр дещо надує газетний, однак у практиці інформаційних агентства має й свої особливості. Найважливіша з них - інтерв’ю ніколи не з’являється на стрічці окремо. Зазвичай воно входить до складу новини й найчастіше подається у вигляді непрямої мови. І тільки особливо яскраві вислови чи визначення, що мають особистісний характер, оформлюються у вигляді цитати.

Регулярно вранці інформаційні агентства пропонують своїм клієнтам огляди преси. Вони можуть бути оформлені як звичайні новини чи формуватися окремим блоком.

Відразу після важливої події, яка, на думку редакторів агентства, стане темою дня, на стрічці з’являється так звана диспозиція. В слаг-лайні типової диспозиції пишуться ключові слова всіх новин за цією темою й додається, „Диспозиція”. В текстовій частині повідомляється, що „агентство планує наступні матеріали:” й повідомляється характер новини, її жанр, приблизний обсяг та час виходу на стрічці.

Залежно від потреб потенційних клієнтів інформаційні агентства можуть пропонувати їм різноманітні інформаційні продукти. До інформаційних продуктів можуть належати торгові та інформаційні системи. Торгові системи призначені для здійснення операцій по обміну товарів. Майже завжди в оболонку торгових систем вбудовується й інформаційна система, яка дозволяє учасникам ринку орієнтуватися у тому, що відбувається.

Інформаційні системи складаються із потоків цінової інформації та новин. Їх головною метою є оперативне інформування зацікавлених сторін про останні зміни на ринку, що їх цікавить.

Поєднання торгових та інформаційних систем дає можливість інформаційним агентствам не лише заробляти кошти за рахунок продажу прав доступу до торгових систем (а значить і до ринків), а й розраховувати на стійкий попит на власну інформацію.

Інформаційні системи, призначені для ЗМІ, вирізняються потужними засобами навігації по новинах, зокрема, пошуковими системами та правами доступу до баз даних для створення власних матеріалів. Ці системи включають в себе також підготовані для публікації різноманітні зведені таблиці, фотографії, статті.

Зважене використання жанрового потенціалу агенційної журналістики, вміле наповнення інформаційних продуктів, а також здатність оперативно їх змінювати, реагуючи на потреби споживачів, є передумовами успішності інформаційного агентства, запорукою його конкурентоспроможності.

У „Висновках” узагальнено результати проведеного дослідження і викладено основні положення дисертації.

Трансформація ролі інформаційних агентств під впливом стрімкого розвитку інформаційно-комунікативних технологій та зміни співвідношення між учасниками світових інформаційних потоків привертають увагу дослідників і науковців до осмислення ролі інформаційних агентств у глобальних інформаційних процесах.

Узагальнені результати огляду джерельної бази дослідження дають змогу сформулювати можливі перспективні напрями дослідження діяльності світових і вітчизняних інформаційних агентств. Ними можуть бути порівняльні особливості виникнення агентств в Україні та за кордоном, сучасний стан розвитку агенційної журналістики України та її перспективи, творчі аспекти діяльності інформаційних агентств, зокрема, їх вплив на трансформацію жанрової системи журналістики, системоутворююча функція інформаційних агентств тощо.

Виникнення перших інформаційних агентств світу зумовлювалося необхідністю швидкого поширення відомостей економічно-фінансового характеру, а також потребою друкованих періодичних видань в отриманні якнайбільшої кількості інформаційного матеріалу з усіх куточків світу.

Зародження і розвиток вітчизняної агенційної журналістики та шляхи її становлення дещо відрізняються від світових зразків. Попередники українських інформаційних агентств з моменту виникнення переслідували мету національного відродження держави і мали ідеологічну спрямованість.

Сучасна система найбільших інформаційних агентств світу, представлена агентствами Рейтер, Ассошіейтед прес та Франс прес, є видозміненою системою світових інформаційних агентств, що панували на інформаційному ринку до кінця минулого століття. В силу об’єктивних причин та змін у суспільно-політичному розвитку країн, інформаційні агентства ТАРС та Юнайтед Прес пережили кризові трансформації та поступилися у боротьбі із більш сильними й успішними конкурентами. Натомість інформаційні агентства Китаю Сіньхуа, Японії Кіодо Цусін та Південної Кореї Ренхап на сьогоднішній день за показниками своєї діяльності претендують на входження до переліку світових інформаційних агентств.

Жодне з інформаційних агентств, що діють на українському інформаційному ринку, не може ще претендувати на звання світового, обмежуючись титулом національного чи регіонального. Хоча поняття національного досить відносне, оскільки, наприклад, Інтерфакс Україна є представником міжнародної інформаційної групи.

Діяльність вітчизняних інформаційних агентств (в контексті світової агенційної журналістики) зараз також визначається економічними чинниками, конкурентним середовищем та інтересами споживачів.

Розвиток новітніх технологій і, як наслідок, зростання конкуренції на інформаційному ринку, спонукають інформаційні агентства до широкого переліку інформаційних продуктів і послуг та їх диверсифікації. Крім традиційного розповсюдження текстової, графічної та фотоінформації, сучасні інформаційні агентства світу й України пропонують споживачам широке коло мультимедійних продуктів, програмного забезпечення та редакційних систем.

Характерною ознакою сучасного розвитку світових і вітчизняних інформаційних агентств є виникнення транснаціональних інформаційних компаній та становлення нового різновиду агентств – телевізійних інформаційних агентств. В контексті світових глобалізацій них процесів помітною є тенденція до створення організацій та об’єднань (пулів) інформаційних агентств з метою встановлення і підтримання зв’язків та обміну інформацією між агентствами.

Швидкі зміни суспільно-політичної, економічної, соціальної ситуації в державі вимагають адекватної трансформації її правового поля. Нагальною потребою є створення інформаційного кодексу, внесення змін до чинного законодавства із метою усунення протиріч. Доцільним було б також запровадження в законодавчий обіг понять «інформаційний продукт» та «система інформаційних продуктів».

Потребує розширення закріплена Законом України «Про інформаційні агентства» класифікація вітчизняних інформаційних агентств та визначення їх організаційно-правового статусу. Адаптація національного правового поля діяльності інформаційних агентств стане запорукою їх успішного розвитку в умовах глобалізації суспільства та інтеграції у світовий інформаційний простір.

Вихід інформаційних агентств у всесвітню інформаційну мережу поклав початок новому етапові розвитку інформаційних агентств. Використання нових інформаційних технологій та досягнень у галузі інформатизації підвищує конкурентоспроможність інформаційних агентств, наближає їх до кінцевого споживача, що створює передумови їх успішного розвитку як самостійних засобів масової інформації та дозволяє розширювати спектр інформаційних послуг.

Спільною рисою новинних матеріалів вітчизняних і світових інформаційних агентств є їхня внутрішня структура, яка полегшує роботу з великими обсягами інформації. Структурна побудова може також служити способом вираження авторської думки. Моделюючи повідомлення, агентство може висловити свою позицію, не вдаючись до прямого коментування.

Використання українськими інформаційними агентствами надбань світової агенційної журналістики, зокрема, дотримання ними композиційних стандартів, створює передмови для використання їхніх матеріалів зарубіжними споживачами.

Оновлення способів розповсюдження інформації, зокрема, поява електронних версій, та диверсифікація інформаційних продуктів дозволили розширити жанрову палітру інформаційних агентств, даючи їм можливість використовувати потенціал не лише інформаційних, а й аналітичних жанрів.

Під впливом інформаційних агентств збільшилася кількість видів замітки: до вже традиційних додалися бекграунд, анонс та повідомлення-блискавка. Економічні інформаційні агентства збагатили арсенал жанрів агенційної журналістики жанрами статистичної інформації та оглядами ситуацій на біржах.

Використання потенційних можливостей інформаційних та аналітичних жанрів та пристосування їх до потреб агенційної журналістики дозволяють інформаційним агентствам оперативно реагувати на потреби своїх споживачів, створюючи конкурентоспроможну продукцію.

Головними чинниками підвищення ефективності діяльності інформаційних агентств є:

диверсифікація інформаційних продуктів та послуг для всіх категорій споживачів;

підвищення професійної майстерності та кваліфікації всіх учасників процесу вироблення інформаційних продуктів і послуг;

зміцнення стосунків між інформаційними агентствами і споживачами, а також встановлення інформаційного партнерства між агентствами.

Налагодження партнерських відносин із світовими інформаційними агентствами з метою формування позитивного іміджу України та створення сприятливих правових та економічних умов для інтеграції вітчизняних інформаційних агентств до світового інформаційного простору повинно стати одним із основних завдань інформаційної політики України.