ФІКСАЦІЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРИ РОЗГЛЯДІ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ У СУДІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вітчизняний законодавець передбачив, що обов’язковим засобом фіксації перебігу судового розгляду справи є протокол судового засідання, що має складатися у ході кожного судового засідання суду першої інстанції, а також при кожній окремій процесуальній дії, вчиненій поза постійним місцем засідання суду першої інстанції. У суді апеляційної інстанції протокол судового засідання обов’язково ведеться, якщо проводиться судове слідство.

Повне фіксування судового процесу паралельно із протоколюванням забезпечується з допомогою звукозаписувального технічного засобу, і здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи або за ініціативою суду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Правознавці однозначно високо оцінюють значимість протоколу судового засідання як процесуального документа та джерела доказів, слушно вважаючи, що він відтворює у письмовій формі діяльність суду, учасників процесу у ході розгляду справи. За подальше збереження даної форми фіксації, за результатами проведеного нами опитування, висловилось 72% адвокатів, 92% прокурорів та 100% суддів місцевих та апеляційних судів.

Разом із цим, нормативне регулювання у КПК України щодо складання протоколу та застосування звукозапису для фіксації судового засідання, ознайомлення із ними, подачі зауважень з приводу їх змісту та їх вирішення судом навіть після зміни відповідних норм Законом України від 08 вересня 2005 р. та прийняття Інструкції про порядок фіксування судового процесу технічними засобами від 24 вересня 2004 р. залишається, на наш погляд, недостатнім. Окремі фрагменти цих норм побудовані та викладені невдало, що негативно відображається на практиці кримінального процесу, захисті прав його учасників. На дану обставину вказало 82% адвокатів, 26% прокурорів, 11% суддів.

Ступінь розробленості питань, що торкаються проблем складання протоколу судового засідання та застосування звукозапису для його фіксації у науковій літературі не відповідає значенню даної процесуальної діяльності. Протокол судового засідання був предметом самостійного дослідження лише у роботі Б.С. Тєтєріна, виданій у 1960 р.

Самостійні монографічні дослідження щодо застосування звукозапису для фіксації судового засідання по кримінальній справі не проводилися. Наукове дослідження даного аспекту кримінально-процесуальної діяльності практично перебуває на початковому етапі формування сучасної концепції технічної фіксації судових засідань.

Окремі аспекти фіксації доказів за допомогою протоколювання та звукозапису судових засідань розглядалися у наукових працях вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема, Ю.І. Азарова, В.Б. Алексєєва, Ю.П. Алєніна, П.Д. Баренбойма, І.М. Бацька, Р.С. Белкіна, А.Р. Белкіна, Т.В. Варфоломієвої, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Г.Ф. Горського, Ю.М. Грошевого, В.Я. Дорохова, А.Я. Дубинського, П.С. Елькінд, А.В. Іщенка, Л.Д. Кокорєва, О.М. Копьєвої, Ю.Г. Корухова, В.С. Кузьмічова, О.О. Леві, Є.Д. Лук’янчикова, П.А. Лупінської, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, Г.М. Омельяненко, І.Д. Перлова, І.Л. Петрухіна, В.О. Попелюшка, А.П. Рижакова, М.І. Сірого, С.М. Стахівського, М.С. Строговича, Л.Д. Удалової, В.П. Шибіки, С.А. Шейфера, О.Ф. Штанька та інших науковців і практиків. Проте, аналіз наукових джерел засвідчує, що у поле зору вчених потрапляє, як правило, технічний аспект складання протоколу судового засідання. У той же час без належної уваги залишаються принципові обставини, що дають змогу гарантувати його повноту та точність, допустимість, своєчасність виготовлення. Більшість думок і пропозицій вчених та практиків мають дискусійний і неоднозначний характер. Доречно зауважити, що з огляду на реформування КПК України більшість праць є морально застарілими.

Крім того, практично не досліджені особливості використання протоколу судового засідання у кримінально-процесуальному доказуванні, правові та організаційні, тактичні і технічні аспекти здійснення звукозапису судового розгляду кримінальної справи. Зазначене вище, на нашу думку, підтверджує актуальність теми дисертаційного дослідження, обґрунтовує його прикладний характер.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено згідно з тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2004-2009 років, які затверджено наказом МВС України від 05 липня 2004 року № 755 „Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років”.

Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Київського національного університету внутрішніх справ і кафедри кримінального процесу зазначеного навчального закладу. Схвалена Координаційним бюро з проблем кримінального процесу Академії правових наук України (п.724, 2007).