ЛІМНОСИСТЕМИ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ: РЕГІОНАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОПТИМІЗАЦІЇ



Название:
ЛІМНОСИСТЕМИ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ: РЕГІОНАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОПТИМІЗАЦІЇ
Альтернативное Название: ЛИМНОСИСТЕМЫ УКРАИНСКОГО ПОЛЕСЬЕ: РЕГИОНАЛЬНЫЕ ЗАКОНОМЕРНОСТИ И ОСОБЕННОСТИ ОПТИМИЗАЦИИ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У першому розділі “Наукові засади геоекологічних досліджень водойм уповіль­неного водообміну Українського Полісся” розглядаються: поняттєво-термінологічна і дослідницька системи, теоретичні означення водойм уповільненого водообміну як складних природних і природно-антропогенних систем (лімносистем), водойми як об’єкти ландшафтознавчих досліджень, найважливіші ознаки станів лімносистем і показники еколого-лімнологічного оцінювання (аналізу), історичні аспекти досліджен­ня водойм Українського Полісся, класифікації малих водойм як наукова база їх геоеко­логічних досліджень та синтез лімнолого-географічних знань (морфологічні та морфо­метричні класифікації, гідрологічні класифікації, класифікації за температурою води та елементами теплового балансу, гідрохімічні класифікації, гідробіологічні класифікації, рибогосподарські класифікації, класифікації донних відкладів водойм, комплексні класифі­кації водойм, природно-господарська типізація), геоекологічний моніторинг лімно­систем, методичні аспекти і алгоритм дослідження.


У сучасних умовах лімнологія (озерознавство) вступає в новий етап свого розвитку. Він характеризується поступовою заміною традиційних ідей новітніми, виникненням нових напрямів (міждисциплінарний екологічний, конструктивний та ін.) або підвище­ним зацікавленням дослідників окремими традиційними розділами (загальне озерознав­ство, регіональне озерознавство, структурне озерознавство та ін.).


Як напрям геоекології міждисциплінарна екологічна лімнологія повинна спеціалізу­ватися на дослідженні впливу чинників середовища на походження і розвиток озер і штучних водойм, на з’ясуванні загальних закономірностей функціонування та еволюції лімносистем, на визначенні тенденції їх розвитку залежно від особливостей навколишніх ландшафтів і змісту антропогенних впливів на водозбори. Головними завданнями екологічної лімнології на сучасному етапі є поглиблення знань про взаємодію водойм із навколишніми ландшафтами, про стійкість лімносистем до антропогенних впливів, про специфічні риси лімнічних процесів у давніх і сучасних водоймах для підтримання і збереження збалансованого розвитку лімносистем і запобігання наслідкам антропогенної евтрофікації і техногенних забруднень природних вод, що можуть бути згубними для водних та біотичних ресурсів водойм.


Поняття лімнології, екологічної лімнології та ландшафтознавства нерівнозначні та взаємодоповнювальні, мають методологічне й теоретичне значення, важливе для лімно­логії, міждисциплінарної екології та ландшафтознавства. Наукове пізнання озерної екосистеми – методологічно евристичне можливістю й необхідністю інтегрування з ланд­шафтознавчим підходом і розкриває риси самого озера як екосуб’єкта і риси його екосере­довища – ландшафтів водозбору. Поняття лімносистеми збагачує ландшафтознавство теоретично – щодо наземно-водних ландшафтних утворень – і методологічно, зумовлю­ючи потребу залучати в арсенал науки про ландшафти методичне багатство лімнології, озерознавства. Ландшафтознавча цінність і методологічна евристичність поняття озерний ландшафт полягають у збагаченні теорії та дослідницького арсеналу ландшафтознавства комплексними знаннями про наземно-водні ландшафтні комплекси та адекватні засоби їх наукового пізнання. Систему таких засобів подано у підрозділі 1.5.


Лімносистема – екосистема озера (ставка, водосховища, кар’єрної водойми), яка характеризується збалансованістю біотичних та абіотичних чинників (компонентів) і гармонією їх на всіх стадіях свого розвитку. Системне відображення наземно-водного утворення дає можливість цільового, вужчого, ніж ландшафтознавче, наукового пізнання таких об’єктів. Лімнокомплекс – закономірне ландшафтне поєднання всіх компонентів водойми уповільненого водообміну (озера, ставка, водосховища, кар’єрної водойми), які перебувають у складному взаємозв’язку й утворюють єдину нерозривну систему ланд­шафтних комплексів різних рівнів від фації (елементарної цілісної частини озера) до складного урочища (водойми загалом). Лімнокомплекс об’єктно (сутнісно) і предметно (відображенням у знаннях) ширший та багатший, ніж лімносистема. Хоч для ландшафто­знавства є цінними, пізнавально продуктивними і геосистемні, і геокомплексні трактуван­ня та методологічні напрацювання, які стосуються цих наземно-водних об’єктів.


Вивчати їх належить із поєднанням вужчих озерознавчих (переважно геосистемних еколімнологічних) і ширших ландшафтознавчих (геокомплексних лімнолого-ландшафто­знавчих) та конструктивно-географічних дослідницьких засобів. Як конструктивний напрям геоекології екологічна лімнологія повинна спеціалізуватися на дослідженні впливу чинників середовища на походження і розвиток озер, на з’ясуванні загальних закономірностей функціонування й еволюції лімносистем, на визначенні тенденції їх розвитку залежно від особливостей навколишніх ландшафтів і змісту антропогенних впливів на водозбори. Головними завданнями екологічної лімнології на сучасному етапі є поглиблення знань про взаємодію озера з навколишніми ландшафтами, про стійкість озерних екосистем до антропогенних впливів, про специфічні риси лімнічних процесів у давніх і сучасних водоймах, з яких реальні – підтримання та збереження збалансованого розвитку лімносистем і можливі запобігання наслідкам антропогенної евтрофікації і техногенних забруднень природних вод, що можуть бути згубними для водних та біотичних ресурсів водойм. Такий перелік дослідницьких завдань є заодно переліком можливих, а в цьому дослідженні – реальних результуючих прикладних узагальнень. Вони потенційно належать переважно озерознавчій і міждисциплінарній екологічній лімно­логії. Ця нова наукова дисципліна близько сусідить із конструктивною лімнологією теж но­вим підрозділом, що належить конструктивній географії. Обидва напрями наукових географічних досліджень озерних утворень є однаково новими, вони різні та взаємодоповнювальні, мають науково-теоретичну пізнавальну і науково-прикладну прак­тичну потенційну цінність, тому важливі й перспективні для науки.


Географічна лімнологія має очевидну перспективу збагачення двома напрямами при­кладних наукових досліджень – міждисциплінарною екологічною лімнологією і конструк­тивною лімнологією. Доповнене ще й лімнолого-ландшафтознавчими напрацюваннями поєднання усіх згаданих пізнавальних напрямів у роботі реалізувалося здійсненням регіонального еколого-лімнологічного дослідження широкого прикладного змісту.


Отже, регіональна екологічна лімнологія досліджує просторовий розподіл водойм і процеси, що відбуваються у них, у взаємозв’язку з ландшафтами їх екосередовища; гідробіологія водойм – екологію лімнобіонтів і водних екосистем, а екологічна лімнологія – умови і процеси виникнення, функціонування й еволюції озерних геосистем у їх взаємо­зв’язку з навколишнім ландшафтним середовищем під впливом змінюваних природних і антропогенних чинників. Концептуальна основа екологічної лімнології полягає в розгля­ді й вивченні лімносистем як саморегульованих природних систем, здатних до масо-енергетичного, речовинного, польового та інформа­ційного обміну з навколишнім середо­вищем і нагромадження інформації про зміни ландшафтного середовища. Об’єктами її дослідження є лімносистеми як природні організми та особливості їх функціонування й еволюції в різноманітних умовах природного та зміненого середовища. Прикладна за змістом конструктивна лімнологія досліджує озерні утворення переважно комплексно, гідрологічно і ландшафтознавчо, з метою вивчення станів, функціонувань, зв’язків у лімносистемах, управління ними, для пізнання ресурсів і ресурсних потенціалів лімно­систем, їх раціонального використання та охорони. Поєднання таких дослідницьких напрямів має складати основу комплексного наукового і прикладного вивчення лімносис­тем. При цьому озерознавство слід трактувати як систему гідрофізичних, гідрологічних, гідрохімічних, геохімічних, гідробіологічних та інших науково-пізнавальних і прикладних дисциплін гідролого-географічного змісту.


Методологія і методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження склали праці вітчизняних дослідників – А. П. Голікова, М. Д. Гродзинського, Г. І. Дениси­ка, О. Ю. Дмитрука, І. П. Ковальчука, Я. О. Мольчака, О. Г. Ободовського, Я. Б. Олій­ника, В. М. Пащенка, В. М. Петліна, В. І. Романенко, В. П. Руденка, В. М. Самойленка, В. М. Ті­мченка, О. Г.Топчієва, В. К. Хільчевського, І. Г. Черваньова, Г. І. Швеця, В. О. Шевченка, П. Г. Шищенка та зарубіжних – А. Б. Авакяна, І. В. Баранова, В. В. Богданова, Б. Б. Бого­словського, Б. П. Власова, Л. А. Гарунксітіса, К. К. Едельштейна, С. Ф. Зубовича, К. Кил­куса, І. Й. Кірвеля, Б. В. Курзо, П. С. Лопуха, Ф. Науманна, М. А. Науменка, В. С. Пре­ображенського, Л. Л. Россолімо, Ю. С. Тамошайтіса, А. Тінеманна, В. М. Широкова, Д. Е. Хатчінсона, Б. Хедерсон-Селлерса, А. Хоінського, С. О. Хомич, В. Р. Хомскиса, О. П. Якушко. Використано філософські, загальнонаукові та конкретно-наукові дослід­ницькі підходи й методи дослідження, зокрема порівняльно-географічний, порівняльно-історичний, системно-структурний, ресурсно-оцінювальний, проблемно-хронологічний, експедиційний, математико-статистичний.


Розробка положень дисертації здійснювалася з позицій системного і конструктивно-географічного підходів із використанням традиційних методів, методик і прийомів ви­вчення природних водойм (озер) і штучних лімносистем (ставків, водосховищ, затоплених кар’єрів, копаней). Оскільки досліджувані лімносистеми – земні, просторові, то наша увага націлена на їхню регіональну диференціацію, на прояв у них властивостей поєднання континуальності і дискретності, на їхні горизонтальні зв’язки, на просторові поєднання лімносистем різних типів. Завдання досліджень лімносистем коротко наведено у табл. 1, їх поділяємо на загальні та конкретні.


 


Комплексне застосування ландшафтознавчо-геохімічних, гідрологічних, гідрохімічних, гідробіологічних та інших методик під час проведення польових і аналітичних досліджень водойм зумовлене складними сутнісними і, зокрема, генетичними особливостями досліджуваних об’єктів. Використання методичних прийомів озерознавства дало можливість виявити морфометричні особливості улоговин водойм; вертикальний розподіл температури, прозорості, колірності й активної реакції води; вміст розчинених газів, компонентів сольового складу, біогенних елементів і органічної речовини у воді; мінеральний і хімічний склад донних відкладів.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины