Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Авторские отчисления 70% |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Акция - новый год вместе! |
Каталог авторефератов / ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ / Экономическая, социальная и политическая география
Название: | |
Альтернативное Название: | ЛИМНОСИСТЕМЫ УКРАИНСКОГО ПОЛЕСЬЕ: РЕГИОНАЛЬНЫЕ ЗАКОНОМЕРНОСТИ И ОСОБЕННОСТИ ОПТИМИЗАЦИИ |
Тип: | Автореферат |
Краткое содержание: | У першому розділі “Наукові засади геоекологічних досліджень водойм уповільненого водообміну Українського Полісся” розглядаються: поняттєво-термінологічна і дослідницька системи, теоретичні означення водойм уповільненого водообміну як складних природних і природно-антропогенних систем (лімносистем), водойми як об’єкти ландшафтознавчих досліджень, найважливіші ознаки станів лімносистем і показники еколого-лімнологічного оцінювання (аналізу), історичні аспекти дослідження водойм Українського Полісся, класифікації малих водойм як наукова база їх геоекологічних досліджень та синтез лімнолого-географічних знань (морфологічні та морфометричні класифікації, гідрологічні класифікації, класифікації за температурою води та елементами теплового балансу, гідрохімічні класифікації, гідробіологічні класифікації, рибогосподарські класифікації, класифікації донних відкладів водойм, комплексні класифікації водойм, природно-господарська типізація), геоекологічний моніторинг лімносистем, методичні аспекти і алгоритм дослідження. У сучасних умовах лімнологія (озерознавство) вступає в новий етап свого розвитку. Він характеризується поступовою заміною традиційних ідей новітніми, виникненням нових напрямів (міждисциплінарний екологічний, конструктивний та ін.) або підвищеним зацікавленням дослідників окремими традиційними розділами (загальне озерознавство, регіональне озерознавство, структурне озерознавство та ін.). Як напрям геоекології міждисциплінарна екологічна лімнологія повинна спеціалізуватися на дослідженні впливу чинників середовища на походження і розвиток озер і штучних водойм, на з’ясуванні загальних закономірностей функціонування та еволюції лімносистем, на визначенні тенденції їх розвитку залежно від особливостей навколишніх ландшафтів і змісту антропогенних впливів на водозбори. Головними завданнями екологічної лімнології на сучасному етапі є поглиблення знань про взаємодію водойм із навколишніми ландшафтами, про стійкість лімносистем до антропогенних впливів, про специфічні риси лімнічних процесів у давніх і сучасних водоймах для підтримання і збереження збалансованого розвитку лімносистем і запобігання наслідкам антропогенної евтрофікації і техногенних забруднень природних вод, що можуть бути згубними для водних та біотичних ресурсів водойм. Поняття лімнології, екологічної лімнології та ландшафтознавства нерівнозначні та взаємодоповнювальні, мають методологічне й теоретичне значення, важливе для лімнології, міждисциплінарної екології та ландшафтознавства. Наукове пізнання озерної екосистеми – методологічно евристичне можливістю й необхідністю інтегрування з ландшафтознавчим підходом і розкриває риси самого озера як екосуб’єкта і риси його екосередовища – ландшафтів водозбору. Поняття лімносистеми збагачує ландшафтознавство теоретично – щодо наземно-водних ландшафтних утворень – і методологічно, зумовлюючи потребу залучати в арсенал науки про ландшафти методичне багатство лімнології, озерознавства. Ландшафтознавча цінність і методологічна евристичність поняття озерний ландшафт полягають у збагаченні теорії та дослідницького арсеналу ландшафтознавства комплексними знаннями про наземно-водні ландшафтні комплекси та адекватні засоби їх наукового пізнання. Систему таких засобів подано у підрозділі 1.5. Лімносистема – екосистема озера (ставка, водосховища, кар’єрної водойми), яка характеризується збалансованістю біотичних та абіотичних чинників (компонентів) і гармонією їх на всіх стадіях свого розвитку. Системне відображення наземно-водного утворення дає можливість цільового, вужчого, ніж ландшафтознавче, наукового пізнання таких об’єктів. Лімнокомплекс – закономірне ландшафтне поєднання всіх компонентів водойми уповільненого водообміну (озера, ставка, водосховища, кар’єрної водойми), які перебувають у складному взаємозв’язку й утворюють єдину нерозривну систему ландшафтних комплексів різних рівнів від фації (елементарної цілісної частини озера) до складного урочища (водойми загалом). Лімнокомплекс об’єктно (сутнісно) і предметно (відображенням у знаннях) ширший та багатший, ніж лімносистема. Хоч для ландшафтознавства є цінними, пізнавально продуктивними і геосистемні, і геокомплексні трактування та методологічні напрацювання, які стосуються цих наземно-водних об’єктів. Вивчати їх належить із поєднанням вужчих озерознавчих (переважно геосистемних еколімнологічних) і ширших ландшафтознавчих (геокомплексних лімнолого-ландшафтознавчих) та конструктивно-географічних дослідницьких засобів. Як конструктивний напрям геоекології екологічна лімнологія повинна спеціалізуватися на дослідженні впливу чинників середовища на походження і розвиток озер, на з’ясуванні загальних закономірностей функціонування й еволюції лімносистем, на визначенні тенденції їх розвитку залежно від особливостей навколишніх ландшафтів і змісту антропогенних впливів на водозбори. Головними завданнями екологічної лімнології на сучасному етапі є поглиблення знань про взаємодію озера з навколишніми ландшафтами, про стійкість озерних екосистем до антропогенних впливів, про специфічні риси лімнічних процесів у давніх і сучасних водоймах, з яких реальні – підтримання та збереження збалансованого розвитку лімносистем і можливі запобігання наслідкам антропогенної евтрофікації і техногенних забруднень природних вод, що можуть бути згубними для водних та біотичних ресурсів водойм. Такий перелік дослідницьких завдань є заодно переліком можливих, а в цьому дослідженні – реальних результуючих прикладних узагальнень. Вони потенційно належать переважно озерознавчій і міждисциплінарній екологічній лімнології. Ця нова наукова дисципліна близько сусідить із конструктивною лімнологією – теж новим підрозділом, що належить конструктивній географії. Обидва напрями наукових географічних досліджень озерних утворень є однаково новими, вони різні та взаємодоповнювальні, мають науково-теоретичну пізнавальну і науково-прикладну практичну потенційну цінність, тому важливі й перспективні для науки. Географічна лімнологія має очевидну перспективу збагачення двома напрямами прикладних наукових досліджень – міждисциплінарною екологічною лімнологією і конструктивною лімнологією. Доповнене ще й лімнолого-ландшафтознавчими напрацюваннями поєднання усіх згаданих пізнавальних напрямів у роботі реалізувалося здійсненням регіонального еколого-лімнологічного дослідження широкого прикладного змісту. Отже, регіональна екологічна лімнологія досліджує просторовий розподіл водойм і процеси, що відбуваються у них, у взаємозв’язку з ландшафтами їх екосередовища; гідробіологія водойм – екологію лімнобіонтів і водних екосистем, а екологічна лімнологія – умови і процеси виникнення, функціонування й еволюції озерних геосистем у їх взаємозв’язку з навколишнім ландшафтним середовищем під впливом змінюваних природних і антропогенних чинників. Концептуальна основа екологічної лімнології полягає в розгляді й вивченні лімносистем як саморегульованих природних систем, здатних до масо-енергетичного, речовинного, польового та інформаційного обміну з навколишнім середовищем і нагромадження інформації про зміни ландшафтного середовища. Об’єктами її дослідження є лімносистеми як природні організми та особливості їх функціонування й еволюції в різноманітних умовах природного та зміненого середовища. Прикладна за змістом конструктивна лімнологія досліджує озерні утворення переважно комплексно, гідрологічно і ландшафтознавчо, з метою вивчення станів, функціонувань, зв’язків у лімносистемах, управління ними, для пізнання ресурсів і ресурсних потенціалів лімносистем, їх раціонального використання та охорони. Поєднання таких дослідницьких напрямів має складати основу комплексного наукового і прикладного вивчення лімносистем. При цьому озерознавство слід трактувати як систему гідрофізичних, гідрологічних, гідрохімічних, геохімічних, гідробіологічних та інших науково-пізнавальних і прикладних дисциплін гідролого-географічного змісту. Методологія і методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження склали праці вітчизняних дослідників – А. П. Голікова, М. Д. Гродзинського, Г. І. Денисика, О. Ю. Дмитрука, І. П. Ковальчука, Я. О. Мольчака, О. Г. Ободовського, Я. Б. Олійника, В. М. Пащенка, В. М. Петліна, В. І. Романенко, В. П. Руденка, В. М. Самойленка, В. М. Тімченка, О. Г.Топчієва, В. К. Хільчевського, І. Г. Черваньова, Г. І. Швеця, В. О. Шевченка, П. Г. Шищенка та зарубіжних – А. Б. Авакяна, І. В. Баранова, В. В. Богданова, Б. Б. Богословського, Б. П. Власова, Л. А. Гарунксітіса, К. К. Едельштейна, С. Ф. Зубовича, К. Килкуса, І. Й. Кірвеля, Б. В. Курзо, П. С. Лопуха, Ф. Науманна, М. А. Науменка, В. С. Преображенського, Л. Л. Россолімо, Ю. С. Тамошайтіса, А. Тінеманна, В. М. Широкова, Д. Е. Хатчінсона, Б. Хедерсон-Селлерса, А. Хоінського, С. О. Хомич, В. Р. Хомскиса, О. П. Якушко. Використано філософські, загальнонаукові та конкретно-наукові дослідницькі підходи й методи дослідження, зокрема порівняльно-географічний, порівняльно-історичний, системно-структурний, ресурсно-оцінювальний, проблемно-хронологічний, експедиційний, математико-статистичний. Розробка положень дисертації здійснювалася з позицій системного і конструктивно-географічного підходів із використанням традиційних методів, методик і прийомів вивчення природних водойм (озер) і штучних лімносистем (ставків, водосховищ, затоплених кар’єрів, копаней). Оскільки досліджувані лімносистеми – земні, просторові, то наша увага націлена на їхню регіональну диференціацію, на прояв у них властивостей поєднання континуальності і дискретності, на їхні горизонтальні зв’язки, на просторові поєднання лімносистем різних типів. Завдання досліджень лімносистем коротко наведено у табл. 1, їх поділяємо на загальні та конкретні.
Комплексне застосування ландшафтознавчо-геохімічних, гідрологічних, гідрохімічних, гідробіологічних та інших методик під час проведення польових і аналітичних досліджень водойм зумовлене складними сутнісними і, зокрема, генетичними особливостями досліджуваних об’єктів. Використання методичних прийомів озерознавства дало можливість виявити морфометричні особливості улоговин водойм; вертикальний розподіл температури, прозорості, колірності й активної реакції води; вміст розчинених газів, компонентів сольового складу, біогенних елементів і органічної речовини у воді; мінеральний і хімічний склад донних відкладів. |