ТРАНСФОРМАЦИЯ ВИНОГРАДАРСКО-ВИНОДЕЛЬЧЕСКОГО ТЕРРИТОРИАЛЬНОГО КОМПЛЕКСА КРЫМА В УСЛОВИЯХ ПЕРЕХОДА К РЫНОЧНОМУ ХОЗЯЙСТВУ : ТРАНСФОРМАЦІЯ виноградарсько-ВИНОРОБНОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ КРИМУ В умовах переходу до ринкової ХОЗЯЙСТВУ

Краткое содержание

У першому розділі "Теоретичні основи географічного вивчення виноградарсько-виноробного комплексу в умовах переходу до ринкових відносин" розглянуті теоретико-методологічні положення, пов'язані з географічним  вивченням виноградарсько-виноробного комплексу. Узагальнено методи його географічного аналізу, а також виявлені структурні зміни в комплексі при  переході до ринкової економіки.

            Виноградарсько-виноробний комплекс (ВВК) - це міжгалузеве утворення, в основі якого лежить виробничий цикл, що включає на визначеній території усі виробництва і види діяльності, пов'язані з вирощуванням винограду, його транспортуванням, збереженням, переробкою, одержанням і реалізацією готової до споживання продукції. Вітчизняною економічною географією ВВК визначався як спеціалізований АПК у рамках концепції теорії агропромислового комплексоутворення, що розроблена українською географічною школою  на чолі з М.М. Паламарчуком. ВВК  розглядалася як абстрактна модель для обґрунтування процесу територіальної організації виноградарсько-виноробного виробництва. Дана модель складалася з взаємозалежних функціональних ланок: виноградарства (столового і технічного), виноробства (первинної і вторинного), що обслуговує ланки, збереження і реалізації готової продукції, а також ланки, що є  науковою базою і займається підготовкою кадрів для даного комплексу. Між усіма ланками ВВК були налагоджені чіткі, регламентовані управлінські й постачальницькі зв'язки. ВВК належав державі, що здійснювала його централізоване планування і управління. ВВК у такому вигляді був оптимальною формою організації виноградарсько-виноробного виробництва в умовах планової економіки колишнього СРСР. У сучасних ринкових умовах він неефективний з наукової і практичної точок  зору.

            При переході до нових ринкових форм організації господарства, усі структурні елементи ВВК піддалися трансформації. Виникнення різних форм у власності і управлінні економіки України змінило й ускладнило структуру ВВК. Зокрема, в організаційно-управлінській структурі комплексу реорганізується система адміністративно - господарського управління на базі оптимального сполучення приватнопідприємницьких і конкурентно-ринкових механізмів самоорганізації виробництва і розподіли з обмежуючою регулюючою роллю держави. У функціональній структурі  з'явилися нові сфери такі, як інвестиційна, банківська, маркетингова, рекламна (рис.1). Ускладнилися сфера реалізації і структура збуту.

            В умовах ринкової економіки на регіональному рівні ідея агропромислового комплексоутворення утратила своє колишнє значення і роль. Старі схеми функціонування і управління ВВК у сучасних умовах неефективні з практичної точки зору. Концепція АПК (ВВК) має потребу в модернізації та перегляді.