Водный и солевой РЕЖИМЫ СИСТЕМЫ озер Кугурлуй – Ялпуг В УСЛОВИЯХ ИХ ЗАРЕГУЛИРОВАНИЯ : Водний і сольовий режими СИСТЕМИ озер Кугурлуй - Ялпуг В УМОВАХ ЇХ зарегульованість

Краткое содержание

У вступі надаються передбачені діючим положенням ВАК України відомості про актуальність теми дисертаційної роботи, її зв’язок з науковими програмами, темами, формулюються мета та задачі дослідження, наводиться новизна та практичне значення роботи, надаються відомості про апробацію  одержаних результатів, особистий внесок дисертанта та його наукові праці.

У першому розділі наводиться коротка фізико-географічна характеристика Придунайського регіону (з описом Придунайських заплавних озер, найбільшими серед яких є Кагул, Ялпуг, Кугурлуй, Соф’ян, Катлабух і Китай), а також річки Дунай, яка є головним джерелом водообміну і водооновлення для групи Придунайських озер, у тому числі й Кугурлуй-Ялпуг.  Розглянуті кліматичні характеристики у межах Придунайського регіону. Визначено внутрішньорічні розподіли по групах характерних років величин випару з водної поверхні озер і опадів, як основних складових водного балансу водойми. Для цього були використані дані спостережень за атмосферними опадами і випаровуванням з водної поверхні по м/с Болград, тривалістю понад 40 років. Середні річні величини випару з водної поверхні за період 1960-2001рр. по групах маловодних, средньоводних і багатоводних років склали відповідно: 851, 762 і 694 мм, а річні суми опадів – відповідно 397, 504 і 616 мм.

Особлива увага була приділена аналізу гідрологічного і гідрохімічного режимів р.Дунай на ділянці Рені-Ізмаїл за багаторічний період спостережень.

При цьому були використані дані спостережень Дунайської гідрометеорологічної обсерваторії (у м. Рені і у м.Ізмаїл). Середній багаторічний річний рівень води біля вершини дельти р.Дунай (у м.Рені) склав 2,58 мБС, а у м.Ізмаїл -1,53 мБС. Річний хід рівнів води в гирловій частині Дунаю характеризується наступними сезонними коливаннями: весняно-літнім водопіллям (з березня по червень-липень), літньо-осінньою меженню (серпень - жовтень) і осіннім паводком, який  у грудні переходить у зимову межень.

Середня багаторічна витрата води р. Дунай у створі м. Рені за 1921-2003 рр. склала  6492  (204,7 ). Найбільша частка стоку приходиться на квітень – липень, найменша -  на жовтень. Аналіз внутрішньорічних розподілів водного стоку р.Дунай по в/п Рені і Ізмаїл показав, що вони носять однаковий характер, але значення місячних витрат по в/п Ізмаїл у середньому на 2000-3000  нижче, чим по в/п Рені. Це пов'язано з тим, що нижче вершини дельти (м.Рені) відбувається поділ стоку р. Дунай між Тульчинським і Кілійським рукавами.

Внутрішньорічний розподіл стоку завислих наносів у вершині дельти тісно пов'язаний з внутрішньорічним розподілом стоку води р.Дунай. Так, збільшення водного стоку звичайно супроводжується збільшенням завислих наносів. Середня багаторічна витрата завислих наносів Дунаю у м.Рені,  за даними спостережень 1962 - 2002рр., склала 1600 кг/с (50.5 млн. т/рік).

При аналізі багаторічної мінливості гідрохімічного режиму р. Дунай були використані дані спостережень Дунайської гідрометеорологічної обсерваторії в м. Рені за період з 1981 по 2000 рр. Середня багаторічна величина мінералізації склала 420 мг/дм, причому у маловодні роки вона зростає до 450-600 мг/дм, а в багатоводні - практично не змінюється і залишається на рівні 300-330 мг/дм.

За класифікацією О.О. Алекіна (1984), хімічний склад води річки на протязі усього року належить до гідрокарбонатного класу групи кальцію першого типу. Шляхом лінійної апроксимації були встановлені залежності концентрації основних іонів від мінералізації води і визначені коефіцієнти кореляції між ними.

При аналізі іригаційних якостей води річки Дунай були розраховані хлорний та іригаційний коефіцієнти, а також індекс її забруднення. Виявилося, що після закінчення весняно-літнього водопілля і до наступу літньо-осінньої межені, якість дунайської води найбільш сприятлива для зрошування (як за іригаційним критерієм, так і за значеннями хлорного коефіцієнта).

У другому розділі надається аналіз складових водного балансу озера Кугурлуй-Ялпуг за матеріалами інтегрованого моніторингу Tacis - 2001.

Дані експедиційно-лабораторного моніторингу 2001р. показали, що за характером просторового розподілу мінералізації в системі Ялпуг-Кугурлуй водойму умовно можна поділити на 4 частини: північну, центральну, південну і оз.Кугурлуй. Найбільш мінералізованою є північна частина оз.Ялпуг, а найменш - оз.Кугурлуй.

У північній частині на протязі майже усього року мінералізація перевищує 1000 мг/дм³ і відзначається перевищуючим норму вмістом іонів N⁺+K⁺. Зважаючи на те, що зрошування переважно здійснюється водою з північної частини Ялпуга, рекомендується обов’язкове використання у межах зрошуваних масивів відповідних меліоративних і агротехнічних заходів.

За матеріалами інтегрованого моніторингу 2001 р. установлено, що середній рівень води в системі озер Ялпуг і Кугурлуй практично відповідає його значенням на в/п Коса, що дозволяє з високою вірогідністю визначати надійно об’єми  води у водоймі за даними лише цього одного поста.