ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОГО РЕГІОНУ (СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ) : ФОРМИРОВАНИЕ И РАЗВИТИЕ агропродовольственного КОМПЛЕКСА западноукраинского региона (Общественно-географический анализ)

Краткое содержание

У першому розділі роботи «Науково-методичні засади дослідження територіальної організації агропродовольчого комплексу» розглянено теоретико-методологічні аспекти дослідження агропродовольчого комплексу на регіональному рівні, виходячи з умов його функціонування притаманних для перехідної та ринкової моделі аграрної економіки.

Дослідження агропродовольчого комплексу як складної міжгалузевої територіально-виробничої системи, в якій діють специфічні форми територіально-виробничого міжгалузевого і внутрішньогалузевого комбінування підприємств різних галузей повинні враховувати низку теоретичних і практичних положень. Виходячи із позиції системного аналізу, агропродовольчий комплекс необхідно розглядати, як економічно регульовану систему, у декількох аспектах. По-перше, як організаційну структуру із взаємопов’язаним ланками: товаровиробниками, споживачами та інфраструктурою, По-друге, як економічну систему відносин, між складовими якої у певній мірі проявляється регулятивна роль держави. Саме регулятивно-управлінська роль останньої ставить за мету економічними та організаційними механізмами домогтися забезпечення населення продуктами харчування вітчизняного виробництва та гарантування продовольчої безпеки.

Організаційно агропродовольчий комплекс складається із трьох основних видів структур: компонентної (галузевої), функціональної та територіальної. Аналіз комплексу як складної соціально-економічної системи безпосередньо базується на розгляді цих видів структур, що найповніше характеризують якісні сторони, характер розміщення та взаємодії елементів комплексу як системи (рис.1).

Основу галузевої структури агропродовольчого комплексу будуть складати сільське господарство, харчова промисловість, ринково-виробнича та соціальна інфраструктура. До системоутворюючих елементів належить також виробництво засобів виробництва. У складі функціональної структури за оцінками є виділення трьох аспектів: функціонально-територіального, функціонально-організаційного та функціонально-галузевого. Для агропродовольчих комплексів характерними будуть відповідні форми територіальної структури, складність яких залежатиме від рівня територіальної концентрації галузей первинної та вторинної сфер, характеру зв’язків, ступенів їхнього розвитку, економіко-географічного положення таксономічних одиниць і масштабів виробництва.

Виходячи із вищезазначеного, вважаємо за доцільне виділити прості та складні елементи зосередження в агропродовольчому комплексі: пункти, центри, кущі, вузли, підрайони, райони, кластери та агропродовольчі зони.

У роботі окреслено також особливості інтеграційних процесів у агропродовольчому комплексі на сучасному етапі, характер яких в умовах становлення ринкових відносин дещо відмінний від видів агропромислової інтеграції (горизонтальної, вертикальної та змішаної) які розвивались у минулому столітті. З розвитком ринкових умов у аграрному секторі найбільш видозмінюється у структурно-організаційному аспекті вертикальна інтеграція, яка за сучасних умов передбачає насамперед здійснення контрольних функцій однією фірмою чи корпорацією, компанією (інтегратором) над двома або ж декількома стадіями виробництва та збуту продукції, і зазвичай, проявляється у вигляді двох форм: виробничої та корпоративної інтеграції (інтеграції власності). Саме завдяки її розвитку забезпечується єдиний процес у продовольчому ланцюгу від виробництва, закупівлі, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції до реалізації продовольчих товарів споживачам.