ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ И МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ АГРОКЛИМАТИЧЕСКОЙ ОЦЕНКИ ПРОДУКТИВНОСТИ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫХ КУЛЬТУР В УКРАИНЕ

Краткое содержание

У вступі розкривається сутність і стан наукової проблеми, її значущість, підстави для розробки теми, обґрунтовується необхідність проведення досліджень. Викладені актуальність теми, мета та задачі роботи, об’єкт, предмет та методи досліджень, положення, що виносяться на захист. Сформульовані наукова новизна, теоретична та практична значущість роботи, особистий внесок здобувача, апробація результатів дослідження.

У розділі 1 освітлюються результати ретроспективного аналізу досліджень оцінки агрокліматичних ресурсів, агрокліматичного районування і оцінки формування продуктивності еко- та агросистем. Наводиться класифікація моделей формування продуктивності агроекосистем і характеристика параметрів моделей. Підкреслюється, що до останнього часу питання оцінки агрокліматичних ресурсів і агрокліматичного районування територій та агрокліматична оцінка формування продуктивності сільськогосподарських культур як агросистем відносилися до різних самостійних проблем і виконувалися у розриві один від одного. Тому відрізнявся набір показників, за якими давалися такі оцінки. В той же час, досягнення в розробці підходів і методів досліджень кожного з напрямків, застосування математичного апарату досліджень в агрометеорології та агрокліматології дозволяють проводити дослідження на новому теоретичному і методичному рівні з високим ступенем комплексності і просторової та часової деталізації.

Особливо треба виділити агрометеорологічні дослідження в рамках проблеми програмування врожаїв сільськогосподарських культур, які розвивалися в 70-і роки минулого сторіччя. Базуючись на теорії фотосинтетичної діяльності рослинного покриву (РП), Ничипоровичем О. О. були сформульовані основні принципи програмування врожаїв агроценозів, де домінуюча роль відводилася оцінці агрометеорологічних умов поточного року як головного фактора формування врожаю культур. Надалі ця ідея була розвинута Тоомінгом Х. Г. і сформульована як концепція максимальної продуктивності РП, сутність якої полягає у прагненні рослин досягати максимальної продуктивності, а лімітуючим фактором є невідповідність умов світла, тепла і вологи вимогам культур. Надалі Тоомінгом Х. Г. був розроблений метод еталонних врожаїв, який дозволяє виконувати розрахунки можливих за агрометеорологічними умовами трьох рівнів врожаїв – потенційних, дійсно можливих і виробничих. Для території України дослідження у цьому напрямку започатковані автором в кінці минулого сторіччя (1999) і надалі виконувалися Міщенко З. А. (2002), Божко Л. Ю, Омар Фарідом (2003), Польовим А. М (2005). Дослідження виконувалися стосовно окремих сільськогосподарських культур в межах адміністративних областей та, здебільшого, в агрометеорологічному сенсі. Усі агрокліматичні оцінки формування продуктивності сільськогосподарських культур базуються на даних агрокліматичного районування території України, виконаного в 60-і роки минулого сторіччя, або для конкретної території виконувалися самостійні розрахунки агрометеорологічних умов за показниками, що входять до моделей формування продуктивності сільськогосподарської культури. Треба відзначити,  що показники, в більшості випадків нечутливі до мезо- і мікроклімату.