ЛингвоаксиологичнА СЕМАНТИКА агентивно номинативных единиц с формант -er в современном английском языке

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність та наукова новизна, формулюється мета й завдання, описуються методи дослідження, визначається матеріал дисертації, розкривається її теоретичне й практичне значення.

У першому розділі "Лінгвоаксіологічні засади утворення агентивних номінативних одиниць із формантом -er у сучасній англійській мові" визначається лінгвістичний статус категорії оцінки з позицій аксіології та обґрунтовується введення в науковий обіг терміна „агентивна номінативна одиниця з формантом -er”, простежуються шляхи формування аксіологічних переосмислень семантики цих одиниць у сучасній англійській мові, здійснюється їх структурно-семантичне моделювання, виявляються характерні словотворчі особливості аксіологічно маркованих агентивних номінативних композитів із формантом -er.

Філософські ознаки цінностей загалом та оцінки зокрема реалізуються через певні мовні категорії на різних мовних рівнях, що стимулювало вивчення цих понять мовознавцями кінця ХХ – поч. ХХІ ст. (Т.А.Космеда, О.М.Вольф, Г.І.Приходько, О.Л.Бєссонова  та ін.)

Зокрема, увага лінгвістів до проблем вивчення оцінних номінацій зумовлена входженням у спектр семантичного аналізу принципово нового – когнітивного – підходу, що дозволило зорієнтувати дослідження в цій сфері на розкриття механізмів мовних явищ у їхньому тісному зв'язку з мисленням і реальністю. Когнітивний ракурс вивчення оцінної семантики мовного знака (О.С.Кубрякова) диктується сучасною функціональною парадигмою і дозволяє по-новому осмислити таксономію різних груп номінативних одиниць, особливо тих, лінгвістичний статус яких у мовній категоризації і дотепер є дискусійним. До таких одиниць належать найменування людини-діяча.

У дисертаційному дослідженні лексема діяч (агенс) вживається на позначення особи, яка не тільки виконує певну дію, а й характеризує виконавця дії, його соціальний статус, етнічну приналежність тощо. Визначити коректну семантику лексеми діяч можна лише шляхом її компонентного аналізу та в процесі функціонування.

Лексико-семантичне поле (ЛСП) номінативних одиниць із семантикою дійової особи (останні в дисертаційному дослідженні будемо позначати терміном агентивні номінативні одиниці – АНО) має складну структуру, що пояснюється своєрідною мотивацією оцінної семи, можливістю проникнення до його складу номінацій з різними смисловими нашаруваннями, яких вони зазнали протягом певних історичних періодів. За своєю будовою такі одиниці можуть бути складнопохідними, композитами та словосполученнями з формантом -er (далі також агентиви, агентивні номінації).

АНО з оцінним значенням, як правило, формуються внаслідок появи тих чи інших асоціацій, що призводить до перейменувань, суть яких полягає в зміні позначень денотатів без зміни самих денотатів.

Авторський підхід до розгляду оцінної природи АНО базується на ряді концептуальних положень.

1. У смисловій структурі АНО взаємодіють два базисні концепти культури – людина й особистість. Денотатом агентивної номінації є особистість – сукупність соціальних характеристик людини як біологічного індивіда,
а конотатом – дії людини з позицій аксіологічної оцінки.

2. Акт оцінної агентивної номінації – це складний процес інтеракції, в якому за участі агентивного імені як лінгвосоціального знака людини-особистості опредметнюється установка словникового суб’єкта адресанта (який іменує людину-діяча) на включення іменованого адресата в процес суспільно (або культурно/або прагматично) зумовленої діяльності.

3. Реконструкція внутрішньої форми АНО дозволяє декодувати згорнутий у них семантичний простір тексту. Цей згорнутий текст становить структурно-семантичну єдність, яка репрезентує “пакет знань” про одну з моделей інтеграції аксіологічно йменованого діяча в соціальний світ.

Агентивна номінація функціонує як номінативно-комунікативний комплекс у широкому контексті культури соціуму. На цій підставі АНО ідентифікується як особливий вид тексту – згорнутий національно-культурний текст.

Спираючись на принципи побудови концептуальної моделі мовної номінації, запропонованої С.А.Жаботинською (С.А.Жаботинська), представляємо інваріантну референтну ситуацію “Оцінне йменування людини-діяча”, яка моделюється за допомогою динамічного фрейму-сценарію (див. рис. 1.).

Асоціативні зв’язки, що реалізуються в процесі номінації, мають індивідуальний і необмежений характер, адже в доборі ознаки мовець орієнтується на відомі йому зв’язки між об’єктами навколишньої дійсності. При цьому образ суб’єкта [ХТОСЬ], що іменує, слід розглядати в двох площинах. З одного боку, це конкретна людина або люди в певній ситуації і сам факт номінації, що маніфестує цю ситуацію, з іншого, – цей індивідуалізований процес іменування все ж є соціально зумовленим, оскільки суспільство зі своїми етичними нормами ставить свої вимоги до вибору номінативної одиниці, пов’язані з системою сформованих соціально-культурних умов та духовних цінностей.