СЕМАНТИЧНИЙ ОБ’ЄКТ І ТИПИ ЙОГО ВИЯВУ В СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ МОВАХ

Краткое содержание

У Вступі визначено об’єкт, предмет дослідження, методи і методики аналізу, обґрунтовано актуальність теми роботи, сформульовано мету і завдання, окреслено новизну роботи, теоретичну і практичну цінність одержаних результатів та форми їхньої апробації, вказано кількість та обсяг публікацій, що виствітлюють основні результати дисертаційного дослідження.

1. У першому розділі “Відмінок як компонент глибинного і поверхневого рівнів організації речення та регулярний виразник об’єкта”, що складається з 6 підрозділів, висвітлено теоретичні проблеми визначення категорії об’єкта як мовного явища та її виявів на формально-граматичному рівні зіставлюваних української та англійської мов через категорію відмінка; проаналізовано основні напрями дослідження об’єкта, передусім глибинних об’єктних відмінків і їхньої поверхневої реалізації на різних мовних рівнях, у світлі домінувальних лінгвістичних напрямів; визначено термінологічний апарат.

1.1. Основним джерелом виникнення відмінкової граматики як окремого напряму коґнітивних досліджень, що характеризується наявністю дворівневого принципу трактування речення (глибинних структур і поверхневої репрезентації), є Стандартна і Розширена стандартна теорії Н. Хомського. Філософськими витоками теорії Ч. Філлмора слід вважати лінгвофілософські концепції Ф. Бекона, Р. Декарта, Г.-В. Лейбніца, класичної філософії         Г.-В.-Ф. Гегеля, І. Канта, Ф.-В. Шеллінга, Ф.-Г. Якобі, філософії неопозитивізму, насамперед ідей Л. Вітгенштейна, Р. Карнапа, Б. Расела та ін. Лінгвотеоретичне підґрунтя відмінкової граматики сформоване теорією розуміння і породження мови Паніні, ідеями Граматики Пор-Рояль А. Арно і К. Лансло, поглядами І. Бодуена де Куртене, В. фон Гумбольдта, О. Потебні, загальною концепцією структуралізму (глосематики В. Брьондаля, Л. Єльмслева, Г. Сьоренсена, К. Тогебю, Г. Ульдалля й американського дескриптивізму, його єльською (Л. Блумфільд, Ч. Хоккет та ін.) та анн-арборською групами (Ю. Найда,  К. Пайк та ін.)), дослідженнями Г. Гійома.

1.2. Універсалістський характер теорії глибинних відмінків Ч. Філмора зумовлений прагненням встановити систему категорій, властивих усім мовам світу (широке тлумачення лінгвістичних універсалій (О. Єсперсен, І. Мєщанінов)). Внаслідок цього глибинні відмінки (певні семантико-синтаксичні відношення) кваліфіковано як прості синхронічні дедуктивні мовні універсалії, що дозволяють описати глибинну семантико-синтаксичну структуру будь-якої мови, в тому числі – української та англійської.

1.3. Категорія відмінка у світлі традиційної, універсальної, генеративної та відмінкової граматик почала активно опрацьовуватися внаслідок постання домінувальної ролі семантики в граматиці та розвитку синтаксичної типології  мов, а також загальнолінгвістичної тенденції відмови від єдиного абсолютизованого методу дослідження. Відмінок у теорії відмінкової граматики визначуваний як глибинне семантико-синтаксичне відношення, властиве граматиці будь-якої мови, зокрема української та англійської, на відміну від утрадиційненого трактування через поняття граматичної категорії з урахуванням специфіки щодо певної мови і надання відмінку статусу словозмінної парадигматичної категорії, що об’єднує форми слова в межах тієї самої лексеми, а отже, заперечує універсальний характер відмінка. Натомість генеративна граматика й лінгвістика універсалій, що трактують відмінок як універсальну категорію, не завжди послідовні в урахуванні специфіки його національно-мовного вияву (напр., в односкладних реченнях різного типу в українській мові, у складному реченні в українській та англійській мовах тощо) й подекуди зводять його до валентної позиції при дієслові-предикаті. 

1.4. Граматичні категорії дієслова й імені є визначальними компонентами у вираженні ОБ’ЄКТА (істоти / неістоти, на яку спрямовано дію, процес або стан, позначених дієсловом) (О. Бондарко, І. Вихованець, E. Bates, B. MacWhinney), а від специфіки їхньої взаємодії залежить його семантичний ВИЯВ (власне-об’єктна, об’єктно-інструментальна, об’єктно-адресатна або об’єктно-локативна семантика) і вибір ядерних / периферійних засобів вираження (E. Nida, I. Heim, H. Isenberg). Ці категорії формують пропозицію речення, при цьому частина дієслів англійської мови може функціонувати як транзитивні та нетранзитивні без зміни граматичної форми на поверхневому рівні, на відміну від українських дієслів, яким потрібні додаткові елементи (постфікс -ся тощо), а також необхідним є врахування принципів імплікації певних семантичних ролей. Відмінкове значення, тобто іменна група, що є виразником певного глибинного відмінка, при деяких дієсловах української та англійської мов може бути імпліцитним, пор.: англ. to waltz (to dance waltz) та укр. вальсувати (танцювати вальс), але англ. to tango українською передається тільки описово – танцювати танго. У цьому разі українська мова не завжди має дієслова-відповідники до таких лексем англійської мови. В обох мовах дієслова можуть класифікуватися за типом відмінкового відношення, наявністю / відсутністю підрядної частини у функції відмінка.

1.5. З позицій відмінкової граматики, дослідження глибинної і поверхневої структури речення будь-якої мови загалом й української та англійської зокрема має ґрунтуватися на семантичних принципах опрацювання мовних фактів, оскільки побудова речення без урахування правил поєднання слів-компонентів не видається можливою. Ядром семантичної структури речення є пропозиція, що відображає ту чи іншу ситуацію позамовної дійсності, а отже, і семантичні відношення між об’єктами, завдяки чому можливе подальше вибудовування речення з дієслова-предиката і залежних від нього іменних груп, що виступають типовими виразниками глибинних відмінків. 

1.6. Усередині речення будь-якої мови, насамперед, української та англійської, є певні легко впізнавані типи семантико-синтаксичних відношень (незалежно від того, чи відображаються вони у відмінкових афіксах), використовувані при формуванні певних пояснень або прогнозів, що дають підставу вживати на їхнє позначення “відмінок” (з глибинним смислом). Існує багато семантично значущих відношень між іменами і синтаксичними структурами, до яких входять ці імена (С. Кацнельсон). Найчастіше вони є прихованими, але емпірично виявлюваними, і, зазвичай, утворюють фіксований, гранично-вичерпний список (Ch. Fillmore, E. Hajičova, J. Panevová, P. Pit’na, R. Van Valin). Для цих відношень використовується термін “відмінок”.

Тому ВІДМІНОК (CASE) слід розуміти як глибинне семантико-синтаксичне відношення, ВІДМІНКОВУ ФОРМУ як реалізацію цього відмінкового значення в конкретній мові, зокрема в українській та англійській, а ВІДМІНКОВУ РАМКУ як наявне в реченні відмінкове оточення предиката (Ch. Fillmore, P. Kay). Глибинні відмінки (агентив, інструменталіс, датив, фактитив, об’єктив і локатив), жоден з яких не може повторюватися в межах простого семантично елементарного речення, разом із дієсловом-предикатом формують пропозицію (P), тобто позачасовий набір відношень між дієсловами й іменами, що у поєднанні з модальністю (М) (заперечення, час, спосіб і вид) утворює структуру речення (S) у зіставлюваних мовах (S→M+P).

2. У другому розділі “Семантичний об’єкт у структурі сучасного англійського речення” здійснено аналіз глибинного рівня семантичного об’єкта та встановлено типи його вияву системою формально-поверхневих засобів англійської мови у зіставленні з українською.

2.1. Семантико-синтаксична структура англійського та українського речень становить взаємодію двох рівнів: поверхневого і глибинного, внаслідок чого розмежовуються формально-поверхневі та глибинно-семантичні відмінки, з-поміж яких необхідно виділяти відповідні групи ОБ’ЄКТНИХ ВІДМІНКІВ – глибинних і поверхневих відмінків зі значенням об’єкта, що співвідносяться / не співвідносяться із системою поверхневих відмінків:

1) ФАКТИТИВ (F), що позначає: а) об’єкт створюваний, тобто предмет, поняття, явище, що виникає внаслідок відповідної фізичної дії: готувати вечерю; б) об’єкт мислення, зокрема результат інтелектуальної діяльності, або ірреальний об’єкт: уявити перспективу:  (1) Then I made out my report in my room, sitting in my trousers and undershirt in front of the open window (Hemingway E. A Farewell to Arms) – ‘Потім я складав рапорт у своій кімнаті, сидячи у штанах і спідній сорочці навпроти відчиненого вікна’ [_F];

2) ОБ’ЄКТИВ (O), що охоплює об’єктні значення типу: а) об’єкт фізичної дії: об’єкт навчання (навчатися співу), руху (ворушити пальцями), вживання (харчуватися листям), обміну (обмінюватися записками), наближення, досягнення (дістатися берега), доповнення (приєднуватися до гурту), праці, спрямування зусиль на щось (працювати над проектом) тощо; б) об’єкт сприйняття: об’єкт зіставлення (вищий батька), чуттєвого сприйняття (милуватися краєвидом) і под.; в) об’єкт почуття: об’єкт уникнення (боятися незнайомця), піклування, ставлення (позитивного / негативного) (піклуватися про гостя) й ін.; г) об’єкт розумової діяльності (крім об’єкта-результату цієї діяльності): думати про порятунок тощо;   ґ) соціативний об’єкт: жити з ними: (2) Nicole disclaimed the whole business with a vehement clap of the receiver (Fitzgerald F. Tender is the Night) ‘Ніколь зреклася (відмовилася від) усіх справ, несамовито грюкнувши слухавкою’ [_O];

3) ІНСТРУМЕНТАЛІС (I) – вторинний об’єкт, що відображає синкретичні значення: об’єкт – адресат, об’єкт – інструмент: а) причиновий об’єкт: ополонку затягло кригою; б) об’єкт спрямування дії або почуттів (водночас джерело виникненя цієї дії / почуттів): зрадів другові; в) об’єкт-джерело наділення: нагородити грамотою: (3) This country has a severe shortage of food occurring over a wide area and causing deaths by starvation and by diseases (Bradshow M. The New Global Order) ‘Ця країна відчуває гострий брак продуктів харчування, що має місце, власне, на значній території і зумовлює смертність від голоду та хвороб’ [_I];

4) ДАТИВ (D) як об’єкт із частковим нашаровуванням суб’єктної семантики: (4) I disapprove of her (Fields J. Crossing Brooklyn Ferry) ‘Я не схвалюю її’ [_D].

Жоден з цих відмінків не можна інтерпретувати як прямий відповідник поверхнево-синтаксичного відношення “підмет” і “прямий додаток” в англійській або українській мові, у кожній з яких існують власні системи засобів вираження глибинних об’єктних відмінків на поверхневому рівні речення, що корелюють між собою, але не збігаються: в англійській мові для цього існує поверхневий the Common Case (для іменників) і the Objective Case (для займенників) із комплексом характеризувальних прийменників, відповідниками яких в українській мові є 6 поверхневих відмінкових форм.

2.2. Об’єктна семантика і категорія транзитивності в англійській мові разом із певним порядком слів і комплексом відповідних прийменників нерозривно пов’язані. Категорія транзитивності дієслів, а також перехідних лексем інших частин мови – іменників-девербативів (в обох мовах), прикметників і прислівників, з якими транзитивні дієслова перебувають у системних відношеннях (в англ. м.), – безпосередньо сприяє вияву семантичного об’єкта, оскільки типовим виразником об’єктної семантики є конструкція, сформована транзитивною лексемою. 

2.3. Семантика об’єкта у формально простому і семантично складному англійському реченні виявляється за допомогою системи спеціалізованих формальних засобів (подібно до укр. м.), до якої належать:

1) the Objective Infinitive Construction після дієслів: а) бажання: (5) The priest wants us never to attack (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘Священик хоче, щоб ми ніколи не йшли в атаку’; б) чуттєвого сприйняття: (6) We walked to the door and I saw her go in and down the hall (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘Ми дійшли до дверей, і я побачив, як вона переступила поріг і пішла вестибюлем’; в) на позначення розумових процесів: (7) We expect them to attack soon (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘Ми чекали, що вони скоро атакуватимуть’; а також the For-to-Infinitive Construction після дієслів на позначення мовленнєвої діяльності: (8) My publisher, Charles Scribner, asked me for the text to be finished this month (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘Мій видавець, Чарльз Скрайбнер, попросив мене закінчити текст цього місяця’;

2) the Objective Participial Construction з дієприкметником у неперфектній формі: а) Present Participle Active: (9) I saw them sitting against the wall (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘Я бачив, як вони сиділи, спершись на стіну’; б) Present Participle Passive: (10) I saw the stretcher being promptly put down outside the post (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘Я бачив, як ноші швидко поставили перед перев’язувальним пунктом’; та з дієприкметником у перфектній формі після дієслів: а) чуттєвого сприйняття: (11) I saw the blanket in front of the dressing station have been opened (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘Я бачив, як відхилилася ковдра на вході до перев’язувального пункту’; б) бажання: (12) Of course, he wants a surgeon have his knee kept (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘Ну, звісно ж, він хоче, щоб хірург зберіг його коліно’;

3) конструкції з герундієм, що можуть функціонувати як з прийменником: (13) I’m thinking of going into Milan with you, Catherine (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘Я думаю про те, щоб поїхати з тобою до Мілана, Кетрін’, так і без прийменника з дієсловами: а) мовлення і мислення: (14) Rinaldi mentioned having seen him before (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘Рінальді згадав, що бачив його раніше’; б) завершення, володіння тощо: (15) Rinaldi had finished reading the book and blew out the candle (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘Рінальді закінчив читати книгу і задув свічку’;

4) комплекси з герундієм з прийменником: (16) Catherine insisted on my retu ing soon (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘Кетрін наполягала на тому, щоб я швидше повернувся’ і без прийменника: (17) Do you mind my sitting here? (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘Ви не маєте нічого проти того, що я сиджу тут?’;

5) структури з модальними дієсовами can, may, must, need, ought і под.: (18) He knew very well that he must do the job in the twelve hours of darkness ahead of him (Buchan J. Greenmantle) ‘Він чудово знав, що має виконати роботу за дванадцять годин темряви, що були у його розпорядженні’;

6) пасивні конструкції: (19) In Indian texts alone time is portrayed in diverse images (Thapar R. Cyclic and Linear Time in Early India) ‘В індійських текстах самий тільки час зображається (подається) у різноманітних образах’.

2.4. Об’єктні відмінки в структурі англійського складного речення, зокрема об’єктив (найбільш узагальнений відмінок) виявляються не тільки на рівні простих речень – позиція об’єктива може заповнюватися як окремою відмінковою групою, спеціалізованим синтаксичних комплексом (у межах простого речення як частини складного), так і підрядною додатковою частиною (або кількома підрядними) (у межах складнопідрядного речення загалом), пор.: (20) She takes big bites of it and never worries about whether she’ll be able to chew it all (Fields J. Crossing Brooklyn Ferry) ‘Вона завжди хапає великі шматки і ніколи не хвилюється про те, чи спроможна вона буде прожувати їх усі’; (21) Gasping for breath, he woke in a cold sweat terrified, that it was real, that he had already killed his brother and his king (Kurtz K. The Bishop’s Heir) ‘Йому перехопило дух, коли він прокинувся в холоднім поту, вжахнувшись, що це насправді, що він уже вбив свого брата і короля’.

Особливу роль у вираженні семантичного об’єкта відіграють складнопідрядні речення, головна частина яких виражена граматичною основою головної частини у вигляді сполук I mean (It means, It seems), також I consider, I decide, I guess, I know, I remember, I suppose, I think тощо, що за значенням наближена до українських безособових речень, а також вставних конструкцій, оскільки суб’єкт у такому реченні є суто формальним, таким, що перетворився на граматичний елемент. У тексті ці сполуки виконують функцію конектора – сприяють поєднанню різних частин тексту, вносять елемент суб’єктивної оцінки повідомлюваного, формулюють певний висновок на підставі лексичної та граматичної сполучуваності компонентів: (22) I hope it’s not serious (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘Сподіваюся, це не серйозно’.   

3. У третьому розділі “Позиційно-функціональні особливості семантичного об’єкта сучасної української мови” визначено закономірності позиційно-функціонального вияву семантичного об’єкта системою формально-поверхневих засобів української мови у зіставленні з англійською з урахуванням структурно-типологічної специфіки обох мов. 

3.1. Семантична категорія об’єкта, встановлювана з опертям на її регулярну реалізацію в реченні (J. Veyrenc), має в сучасній українській мові формально-граматичні відмінки з переважно морфологічними засобами реалізації глибинного значення. Морфологічні форми відмінків, характеризуючись синтаксичною перспективою, реалізують відмінкові значення у функціональних зв’язках з іншими компонентами словосполучення і речення (Н. Беландіна).

3.1.1. З-поміж спеціалізованих на вираженні об’єктної семантики морфологічних засобів у сучасній українській мові найбільша регулярність функціонування властива формам знахідного безприйменникового відмінка з первинною для нього функцією об’єкта (І. Вихованець), що здатний репрезентувати два глибинні об’єктні відмінки – об’єктив і фактитив, хоча переважно співвідноситься з об’єктивом: (23) Порубаний зброяр руїну стереже [_O](Костенко Л. Берестечко); (24) Пташина прокинулася, подала прозору вістку [_F] (Барка В. Жовтий князь). Регулярним є вживання цієї форми при транзитивних дієсловах 6 лексико-семантичних груп за особливостями лексичної сполучуваності з іменниками / займенниками (рідше з’являється підрядна частина у складнопідрядному реченні) та граматичними показниками, зокрема за характером префікса (в-, ви-, від-, з-, за-, до-, на-, о-, об-, пере-, під-, при-, роз- тощо): 1) розташування в просторі: (25) Скрізь по селах розставили пости та засідки (Чиснок С. Розгром “спецотряда”); 2) фізичний вплив на об’єкт: (26) Він йому виламував ребра в скаженій люті (Багряний І. Тигролови); 3) творення: (27) М і р і а м: Ти творив дива! (Леся Українка. Одержима); 4) інтелектуальна діяльність або інтелектуальний стан-відношення: (28) Загалом кияни неоднозначно оцінюють політику держави у мовній сфері (Залізняк Г. Мовна політика України в соціологічному вимирі); 5) мовленнєва діяльність: (29) Читав “Повість полум’яних літ” на сценарній студії (Довженко О. Щоденник); 6) відношення-стан (емоційний) і  володіння: (30) Завжди одинокий любив безповітря і тьму (Сосюра В. Ваал). Відповідником в англійській мові є форми the Common Case, що вживаються без прийменника або зрідка (дієслова місцезнаходження у просторі або фізичного впливу на об’єкт) із постпозитивними прийменниками (або післяйменниками) out, through, down тощо з виразною просторовою орієнтацією. Особливістю української мови щодо англійської є також варіювання форм безприйменникового знахідного і родового відмінків (на глибинному рівні в обох мовах представлені об’єктив, фактитив і датив).

3.1.2. Родовий відмінок як виразник глибинного об’єктного значення  взаємодіє зі знахідним (обидва на глибинному рівні репрезентовані об’єктивом), і ця взаємодія набуває ознак системності і навіть градаційності в напрямку їхього зближення: від зони відносно віддаленого зближення за ознакою партитивності / непартитивності (родовий партитивний протиставлений знахідному за квантитативною: (31) Ми хотіли волі (Костенко Л. Берестечко); або темпоральною партитивністю: (32) Тобто, якщо депутат самочинно вийде з фракції, він позбавляється мандата (Антоненко П. Президент України...), оскільки знахідний не вказує на ці ознаки, але сприяє охопленню ширшого лексичного матеріалу) до зони найбільшого зближення і переходу форми родового відмінка іменників-неістот чоловічого роду в синонімічну форму знахідного): (33) Найстрашніший і найнестерпніший біль – коли зуба рвуть (Кожевников В. Опівдні на осонні); та залучення дієприкметникових форм: (34) Він показав себе вартим тих трьох років праці... (Підмогильний В. Місто) (в англ. м. the Common Case в його безприйменниковому вияві при предикаті, представленому транзитивним дієсловом, або форма з for при нетранзитивних предикатах: (35)…I would stop at the concierge’s desk and ask for the key… (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘...Я б зупинився біля конторки портьє і попросив ключа...’).

3.1.3. Об’єктне й обставинне значення поєднані між собою у придієслівному орудному відмінку. Залежно від конкретної дієслівної лексеми об’єктна семантика може виявлятися більшою або меншою мірою, що дає підстави говорити про єдиний спільний орудний об’єкта з можливими елементами інструментальної семантики. Специфікою його форм у сучасній українській мові є їхня здатність поєднуватися з неперехідними дієсловами при збереженні семантики об’єкта, що засвідчує часткову подібність двочленних (зрідка тричленних) структур із цими формами на формально-поверхневому рівні в межах українського речення з відповідними англійськими сполуками. Водночас формальним конструкціям з орудним властиве переважне функціонування без прийменника: (36) Пам’ятаю, як у сусідів будували хату і рушниками підіймали сволоки (Баклай Н. Я візьму той рушник...), на відміну від англійських сполук із the Common Case з тим самим значенням, переважно з прийменниками with, for, рідше by, of, in: (37) The window was open, my bed was made up with clean blankets and my things hung on the wall… (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘Вікно було відкрито, моє ліжко застелене чистими ковдрами, а мої речі висіли на стіні...’, або імпліцитними компонентами, тяжіння до поєднання із перехідними дієсловами та ін., чого не спостерігається в англійській мові.

3.1.4. Давальний безприйменниковий відмінок в українській мові (і сполуки з такою семантикою, вираженою the Common Case з прийменником to, в англійській) є одним з виразників глибинного об’єктного значення на поверхневому рівні речення. В обох мовах об’єктна семантика реалізується тільки при нетранзитивних дієсловах (рідше предикативних прикметниках), оскільки транзитивні лексеми привносять у структури з давальним відмінком в українській  і безприйменникові структури в англійській мові додаткове значення адресатності, причому власне-об’єктна семантика набуває виразних ознак вторинності. Особливістю форм давального відмінка в українській мові (і його аналога в англійській) є їхня здатність  реалізовувати об’єктну семантику двох типів: об’єкта дії (при дієсловах догідливості, прохання, служіння, реакції на певні дії): (38) А ще в місті Туніс можна помолитися Богу у великій та вельми гарній православній церкві... (www.tunisia.travel.com); та об’єкта стану (з предикатами стану зі значенням модально-вольових виявів, психічної реакції людини, а також із предикативно-аналітичними прикметниками): (39) Хоч Микола Миколайович був далекий від містики й твердо знав, що мертві не воскресають, але не вірити своїм очам він не міг, тим більше, що в трупа спроквола заворушились руки (Антоненко-Давидович Б. Мертві не воскресають).

3.1.5. Глибинна об’єктна семантика в сучасній українській мові реалізовується прийменниковими формами родового і знахідного відмінків. Особливий вияв у цьому разі має керування, оскільки постпозитивні прийменники можуть корелювати з префіксами предиката: форми родового відмінка найчастіше передбачувані предикатами з прийменниками від, до, в (у), без, проти, з (іноді поверх): (40) І досі ми разом з Україною належимо до стокгольмського регіонального офісу тайського туризму (Будько Є. Верхи на великому слоні), а знахідного – з на, в (у), через, за, про (зрідка повз, за (=про)): (41) Так догони і бомбара (Малі) вірять в існування 7 небес і 7 земель (Войтенко В., Ходзінський О. Міфи: сутності й числа), і, таким чином, відмінкова форма з прийменником опиняється в безпосередній залежності від морфемного складу дієслівної лексеми (в англ. м.: the Common Case іменника (the Objective Case займенника) з for (+ under), of, to, without, against, off або без прийменника та з прийменниками on, for, into, in, to, across, at, under, about або відмінкові форми без прийменника відповідно).

3.1.6. Місцевий відмінок у сучасній українській мові є одним із регулярних засобів репрезентації глибинного об’єкта і функціонує винятково з прийменниками в (у), на, по, о (об), які виконують роль своєрідних дієслівних постфіксів (післяйменників) і регулюються семантико-синтаксичною валентністю предикатів: (42) Українці здавна розумілися на догляді за домашніми тваринами... (Горленко В., Наулко В. Народні знання...) (в англ. м. форми-відповідники характеризуються нерегулярністю вживання, що свідчить про несистемність формальної реалізації, за винятком незначної кількості прийменників: for, of,  on, down (+on), up, а також поодиноких випадків безприйменникового вживання: (43) He made certain of his feeling, realized that he never loved Ruth (London J. Martin Eden) ‘Він переконався у своїх почуттях, усвідомив, що ніколи не любив Руф’).

3.1.7. Називний відмінок у сучасній українській мові може набувати об’єктного значення при зміні характеру усього речення з активного на пасивний, де дієслово-присудок оформлене як дієслівна форма на -ся (у пасиві), активне дієслово або пасивний дієприкметник (найчастіше із допоміжним дієсловом бути): (44) За законодавством ЄС, всі інгредієнти, використані в харчах, мають бути вказані на пакунку (Янковський С. Суспільство споживачів...) (в англ. м. пасивні конструкції з формою іменника the Common Case без прийменника в ролі підмета).

3.2. Інфінітив як своєрідне іменниково-дієслівне перехідне утворення у поєднанні з фазисними, модальними, каузативними дієсловами, а також предикативними прикметниками набуває валентних ознак іменника, займає позицію знахідного / родового відмінків в українській мові (в англ. м. the Common Case), оскільки є взаємозамінним з віддієслівним іменником у відповідному відмінку, внаслідок чого постає виразником семантичного об’єкта в обох мовах: (45) С л і п ч е н к о. А то наш Панас покинув вірші писати та виробляє шафи тепер (Винниченко В. Між двох сил); (46) Just start your prayers or poetry or something when they tell you to breathe deeply (Hemingway E. A Farewell to Arms) ‘Просто, коли тобі скажуть дихати глибше, почни читати молитви, або вірші, або що-небудь іще’.

3.3. Аналітичні дієслова української мови (як і модальні слова в англ. м.) виявляють свою частиномовну приналежність до класу дієслів через однакову з дієсловами синтаксичну роль і здатність керувати іменниками в певних відмінкових формах, а також через можливу в поодиноких випадках редукцію залежних іменників, що дозволяє розглядати їх разом з рештою перехідних дієслів, подібно до яких вони можуть передбачати іменні форми, що є виразниками семантики об’єкта: (47) А може, часом гетьману потрібно почуть про себе правду з перших вуст? (Костенко Л. Берестечко).

3.4. Однією зі специфічних ознак сучасної української мови є здатність виражати глибинний об’єкт в межах односкладного безособового речення за допомогою предиката, вираженого перехідними дієлівними формами на -но, -то, й залежного іменника у формі безприйменникового знахідного відмінка. Відмінкова форма іменника є виразником семантики об’єкта дії з нашаруванням значення суб’єкта стану у препозиції щодо предиката й реалізує власне-об’єктну семантику у постпозиції щодо дієслівної форми: (48) У 1765 р. царською владою було ліквідовано козацтво Слобідської України... (Власенко А. Роль і місце українського козацтва...).

3.5. У сучасній українській мові (як і в англ. м.) семантика об’єкта може бути виражена на поверхневому рівні складного речення у межах однієї з його частин або підрядною частиною (додатковою / з’ясувальною). Об’єктне значення виражається й прямою мовою або конструкцією чужої мови в складнопідрядному реченні та у трансформованій підрядній частині в українській мові (в англ. м. у безсполучниковому складному реченні), напр.: (49) Археолог Чарльз Еванс довів, що лабіринт Мінотавра знаходився саме у підвалах грандіозного Кноського палацу (Каминіна Н. Греція. Космос і логос); (50) У п’ятницю Центральна виборча комісія опрацювала всі 100 відсотків протоколів виборчих комісій, які надійшли в електронному вигляді (чуже мовлення), повідомляє Укрінформ (=словам автора) (Попередні підсумки виборів).

У Висновках узагальнено основні результати дослідження, з-поміж яких найголовнішими є такі:

1. СЕМАНТИЧНИЙ ОБ’ЄКТ (визначуваний з позицій відмінкової граматики) – це істота / неістота, на яку спрямовано дію, процес або стан, позначені дієсловом, його вияву властивий семантичний інваріант – власне-об’єктне значення і варіанти – об’єктно-інструментальне, об’єктно-адресатне й об’єктно-локативне, що виражені об’єктними глибинними відмінками та їхніми відмінковими формами в українській та англійській мовах – системою формально-граматичних засобів, спеціалізованих на вираженні об’єкта і зумовлених взаємодією категорій імені та дієслова, що формують пропозицію речення.

2. Концепція відмінкової граматики виникла як спроба поєднати в межах однієї теорії ґрунтовний опис семантики мовного явища, зокрема відмінка (у широкому розумінні), докладний опис усіх можливих засобів її вираження в певній мові з припущенням ймовірності вияву цієї семантики в коґнітивному полі інших мов. Відмінковий напрям передбачає дворівневий підхід до аналізу речення – розгляд особливостей організації семантичної структури та формальної реалізації останнього. 

3. Відмінкова граматика є окремим самостійним напрямом лінгвістичних досліджень, пов’язаних із коґнітивною лінгвістикою, з власним категорійно-поняттєвим апаратом, системою методів і прийомів дослідження і спирається на потужне лінгво-теоретичне підґрунтя. До основних джерел її формування належать: 1) універсальна теорія мови, що ґрунтується на універсальних граматиках ХVІІ – ХVІІІ століть; 2) концепція генеративної граматики Н. Хомського. 

4. Сучасній відмінковій граматиці притаманні спільні риси з: 1) генеративістикою (Теорією керування і зв’язування Н. Хомського (Принцип проекції (Projection Principle) і Граматикою лексичних функцій Дж. Бреснан); 2) лінгвістикою універсалій з послідовним намаганням встановити універсальні лінгвістичні категорії, однією з яких у відмінковій граматиці постає глибинний відмінок; 3) функціональною граматикою, передусім Референційно-рольовою граматикою (Role and Reference Grammar) Р. Ван Валіна, що виявляється у погляді на мову як на систему, у центрі якої перебуває граматика; 4) коґнітивним напрямом у теоріях Т. Бевера, О. Кубрякової, Дж. Лакоффа та інших, для яких визначальним є принцип єдності синтаксичних структур і їхнього семантичного наповнення з урахуванням національно-мовної специфіки.

5. Відмінок є глибинною семантико-синтаксичною категорією, притаманною базовому граматичному рівню української та англійської мов. Генеративна, коґнітивна й універсальна граматики ґрунтуються на універсальному трактуванні відмінка, що дозволяє розглядати цю категорію навіть у тих мовах, де вона граматично не виражена.

6. Як глибинне семантико-синтаксичне відношення відмінок реалізується формально-граматичними засобами української та англійської мов, його значення виявляється за допомогою систем морфологічних (форми поверхневих відмінків без прийменників), морфолого-синтаксичних (прийменниково-іменникові конструкції), власне-синтаксичних засобів (синтаксичні комплекси, порядок розташування компонентів у реченні, певним чином організовані речення і частини речень тощо).

7. ОБ’ЄКТНИМИ ВІДМІНКАМИ виступають глибинні відмінки, що в реченні виражають семантику об’єкта в широкому розумінні: власне-об’єкт й частково інструмент й адресат, і система засобів їхнього поверхневого вияву. 

8. На глибинному рівні реалізаторами об’єктної семантики в сучасних українському й англійському реченнях є фактитив (F) – відмінок неістоти або істоти, що виникає внаслідок позначених предикатом дії або стану (в англ. м.: 20% – 2384 од.; в укр. м.: 21% – 2317 од.), об’єктив (O) – найбільш семантично нейтральний відмінок чогось, що може позначатися іменником, роль якого у виражених дієсловом-предикатом дії або стані визначувана безпосередньо семантикою предиката, – це предмет або істота, що піддається дії з боку предиката (в англ. м.: 69%  – 8224 од.; в укр. м.: 71% – 7833 од.), частково інструменталіс (I) – відмінок неістоти як причинового збудника дії або стану (в англ. м.: 7% – 834 од.; в укр. м.: 5% – 551 од.) і датив (D) – відмінок істоти, яка виступає об’єктом володіння й пов’язаних із цим соціальних відносин, а також зазнає певного впливу внаслідок того чи іншого виду соціальної діяльності (в англ. м.: 4% – 477 од.; в укр. м.: 3% – 331 од.).

9. У сучасній англійській мові інваріантними у вираженні глибинної об’єктної семантики є the Common Case (для іменників) (2710 од. – 37,38%) й the Objective Case (для займенників) (1475 од. – 20,35%), формально-граматичне значення яких, на відміну від української мови, встановлюється через певний порядок слів у реченні або компенсоване комплексом характеризувальних прийменників-маркерів глибинного відмінкового значення: about, above, across, against, around, at, by, for, from, in, of, on, to, up, with (для іменників) (385 од. – 5,31%) і above, against, at, for, of, on, to, with (для займенників) (180 од. – 2,48%), що перебирають на себе функцію відмінкового афікса (морфолого-синтаксичні засоби).

10. Особливістю реалізації об’єктного значення в англійському реченні (у зіставленні з українським) є майже цілковита відсутність власне-морфологічних засобів вираження (крім комплементайзерів for – to, -ing і форм the Common Case / the Objective Case без прийменника), що зумовлено аналітичним характером англійської мови, і, як наслідок, наявність розгалуженої системи синтаксичних засобів, до яких належать спеціалізовані синтаксичні комплекси (відсутні в українській мові): the Objective Infinitive Construction (235 од. – 3,24%), the Objective Participial Construction (неперфектна форма) (21 од. – 0,29%), the Objective Participial Construction (перфектна форма) (27 од. – 0,37%), the Gerundial Construction з препозитивними прийменниками about, against, at, for, of, on (upon) (32 од. – 0,44%) або без попереднього прийменника (70 од. – 0,97%), а також комплекси з герундієм з прийменниками on, to (15 од. – 0,21%) або без прийменника (11 од. – 0,15%).

11. Спільними з українською мовою щодо вживання і функцій слід вважати модальні дієслова англійської мови (395 од. – 5,45%), пасивні конструкції (в українській мові речення з називним відмінком) (165 од. – 2,28%) й активні конструкції (українські знахідний, родовий, давальний, орудний, місцевий відмінки) (4185 од. – 57,73%), конектори I mean, I suppose, I think, I guess, I consider, I decide, I wonder, I knоw, I understand, I remember, I believe, I hope, I hear, It means, It seems (187 од. – 2,58%) (українські речення зі вставними конструкціями, що дорівнюють словам автора, або безособовими реченнями у ролі головних частин складнопідрядного речення і под.), комплементайзер that (802 од. – 11,06%) (український сполучник або сполучне слово “що”).

12. У сучасній українській мові глибинна об’єктна семантика виражається системою спеціалізованих формальних засобів, інваріантним з-поміж яких є морфологічна форма знахідного відмінка без прийменника (2478 од. – 42,59%) при транзитивних дієсловах, що диференціюються за 6 лексико-семантичними групами: а) розташування в просторі (627 од. – 10,78%); б) фізичного впливу на об’єкт (794 од. – 13,65%); в) творення (361 од. – 6,2%); г) інтелектуальної діяльності або інтелектуального стану-відношення (204 од. – 3,51%); ґ) мовленнєвої діяльності (273 од. – 4,69%); д) відношення-стану (емоційного) і  володіння (219 од. – 3,76%).

13. До морфологічних засобів реалізації глибинних об’єктних відмінків української мови належать: родовий відмінок (404 од. – 6,94%), орудний (330 од. – 5,67%) і давальний (207 од. – 3,56%) без прийменників; комплементайзери, зокрема -ся, відмінкові флексії.

14. Морфолого-синтаксичними репрезентантами об’єктного значення в українській мові виступають знахідний відмінок з приймениками в (у), за, на, повз, про, за (у значенні про), через (778 од. – 13,37%), родовий з прийменниками без, в (у), від, до, з, поверх, проти (211 од. – 3,63%), орудний з прийменниками з, над, перед (66 од. – 1,13%), місцевий з прийменниками в (у), на, о (об), по (89 од. – 1,53%) і називний безприйменниковий відмінок (називний вторинного об’єкта) (83 од. – 1,43%), внаслідок внутрішньої транспозиції відмінкової форми знахідного відмінка.

15. До власне-синтаксичних, спеціалізованих на вираженні семантики об’єкта, засобів української мови входять: конструкції з інфінітивом (предикатний об’єкт) (161од. – 2,77%), структури з прислівниковими формами типу варто, жаль, треба, шкода  і под. (132 од. – 2,27%), безособові речення з головним членом на -но, -то (97 од. – 1,67%), складнопідрядні речення (782 од. – 13,44%), переважно з підрядною (або кількома підрядними) додатковою / з’ясувальною (366 од. – 6,29%), речення з прямою мовою (416 од. – 7,15%) і вставними конструкціями, що дорівнюють словам автора (59 од. – 1,01%).

16. Засобами, що притаманні тільки українській мові (у зіставленні з англійською) є парадигма відмінкових флексій, варіювання форм знахідного і родового відмінків без прийменника за тотожності семантики, форми на -но, -то.  

17. На вираження глибинної об’єктної семантики в сучасних українському й англійському реченнях впливає категорія транзитивності дієслів та віддієслівних лексем (іменників – в обох мовах, прикметників і прислівників – тільки в англійській), оскільки переважна більшість конструкцій з об’єктною семантикою містить транзитивну лексему. Деякі англійські дієслова здатні функціонувати як транзитивні / нетранзитивні без формальних змін у структурі, на відміну від українських, що потребують додаткових компонентів, напр., комплементайзера -ся, але в обох мовах можлива реалізація значення об’єкта й при нетранзитивних лексемах. Необхідною умовою виступає і врахування лексичної та граматичної сполучуваності  компонентів: наявність / відсутність спільних сем у лексичному значенні (в обох мовах), врахування префікса, що може змінювати характеристики дієслова щодо здатності передбачати морфологічну відмінкову форму (в українській мові), вибір постпозитивного  прийменника (в англійській мові) тощо. 

У перспективі вивчення проблеми семантичного об’єкта і типів його вияву в українській та англійській мовах доцільно ґрунтовне з’ясування принципів семантичної і граматичної сполучуваності компонентів, що формують сполуки-виразники об’єктної семантики, встановлення правил обмеження такої сполучуваності й умов їхнього застосування, розширення джерельної бази, статистичні дослідження формально різних одиниць, що виступають виразниками об’єкта, використання результатів аналізу для створення контрастивних граматик української й англійської мов, укладання словників опорних (смислових) лексем конструкцій з об’єктною семантикою. Встановлені системи регулярних засобів реалізації глибинної об’єктної семантики для української та англійської мов і принципи застосування використаних у дослідженні методів дозволяють також охарактеризувати глибинну структуру речень загалом в обох мовах, дослідити природу глибинних відмінків (у тому числі, й об’єктних) в обох мовах  і використовувати для визначення і подальшого аналізу універсальних лінгвістичних категорій в зіставлюваних мовах і, потенційно, в будь-якій мові загалом.