Семантические и функциональные особенности прецедентных феноменов в немецком язычном дискурсе : Семантические и функциональные особенности прецедентных феноменов в немецком язычном дискурсе

Краткое содержание

У першому розділі дисертації „Теоретичні засади дослідження прецедентних феноменів” проаналізовано та систематизовано різні підходи до визначення понять „дискурс”, „текстово-дискурсивні категорії”, „інтерсеміотичність / інтертекстуальність / інтердискурсивність”, „прецедентність”; уточнено зміст понять „лінгвокультурний концепт” та „лінгвокогнітивний концепт”; узагальнюються характеристики прецедентних феноменів у контексті сучасних лінгвістичних досліджень; витлумачується співвідношення понять прецедентного феномену та концепту.

Під дискурсом, услід за І.С. Шевченко, розуміємо інтегральний феномен, мисленнєво-комунікативну діяльність, яка протікає у широкому соціокультурному контексті та є сукупністю процесу й результату, характеризується континуальністю та діалогічністю. Текст як результат дискурсивного процесу, як матеріалізований дискурс може слугувати матеріалом для дослідження семантичного наповнення та комунікативних функцій прецедентних феноменів. Текстово-дискурсивні категорії розглядаємо у вигляді континууму з двома полюсами. Одні з них (серед них категорія інтертекстуальності) тяжіють до полюсу категорій тексту, інші (серед яких категорія інтердискурсивності) – до полюсу категорій дискурсу.

Встановлено, що для позначення взаємодії „свого” і „чужого” слова використовуються синонімічні терміни: інтерсеміотичність / інтертекстуальність / інтердискурсивність. Виправданим вважаємо кожен із цих термінів, хоча, проводячи своє дослідження на матеріалі німецькомовних текстів (як матеріалізованих дискурсів), переважно уживатимемо термін „інтертекстуальність”.

Розділяємо думку М. Ріффатера, що інтертекстуальність передбачає не просте копіювання „чужих текстів”, а творчий діалог попереднього та нового тексту. Важливим при дослідженні цієї категорії є усвідомлення того, що текст-донор і текст-реципієнт взаємодіють через інтерпретанту, завдяки якій відбувається схрещення змістів текстів, що вступають у взаємодію. Прийомами інтертекстуальності є: ремінісценції, сюжетне варіювання (мандрівні сюжети), цитування, стилізація, символіка, екранізація, інсценування, алюзія, продовження, інтертекстовий римейк.

Виявлено, що поняття інтертекстуальності як взаємодії „свого” і „чужого” пов’язано з поняттям прецедентності. За визначенням, прецедентом є зразок як приклад для наступних випадків схожого типу. Прецеденти, які „переживались” членами суспільства та мають культурну цінність і визначають специфіку національного характеру, зберігаються у свідомості лінгвоспільноти у вигляді ментальних утворень, формують клас прецедентних феноменів (ПФ) та активізуються у німецькомовному дискурсі мовними знаками – семіотично. Актуалізація ПФ здійснюється загальними прийомами інтертекстуальності.

Під ПФ розуміємо ментальне утворення, позначення та зміст якого добре відомі представникам певної етнокультурної спільноти, актуальне й використане у когнітивному й комунікативному плані. За походженням та формою існування ПФ розподіляємо на вербальні, вербалізовані та невербальні (авторські та реінтерпретовані); за рівнем прецедентності – на універсально-прецедентні, національно-прецедентні, соціумно-прецедентні. Відкритим залишаємо питання щодо автопрецедентності та виносимо серед інших питань у перспективу подальшого аналізу.

Вважаємо, що поняття прецедентності пов’язано з поняттям концепту. Концепт визначаємо як складноструктурний ментальний феномен, який має поняттєву, ціннісну та асоціативно-образну складові. Базуючись на лінгвокультурному розумінні концепту, наголошуємо його національно-ідеологічну значимість (під національною ідеологією, услід за Д.Б. Гудковим, розуміємо систему соціальних, етичних, естетичних, політичних і т.п. поглядів, які є базовими й інваріантними для тої чи іншої культури).

Як засвідчує фактичний матеріал, ПФ, завдяки своїй семантиці, стають синонімами інших мовних одиниць для профілізації концептів, які відображають та формують моральні засади суспільства (профілізацію, слідом за А.М. Приходько, витлумачуємо як варіативну репрезентацію концепту в асоціативному полі індивіда, який виявляє в концепті або приписує йому додаткові чи нові властивості).

Прагматичною пресупозицією мовця для успішної комунікації має бути передбачення того, що ПФ міститься у культурному просторі слухача. При порушенні саме цієї прагматичної пресупозиції ПФ стає на заваді порозуміння комунікантів.

У другому розділі дисертації „Типологія та семантика прецедентних феноменів” запропоновано класифікації, з’ясовано та проінтерпретовано семантичні властивості ПФ. Доведено можливість варіативних модифікацій їхнього значення у контексті загальної семантики дискурсу.

Інтертекстуальні посилання на ПФ засвідчують, що останні слугують ціннісними орієнтирами та активізуються у мовленні в статусі еталонів / антиеталонів для зіставлення. До ПФ ми відносимо прецедентні імена (ПІ), прецедентні висловлювання (ПВ), прецедентні тексти (ПТ), прецедентні ситуації (ПС), прецедентні жанри (ПЖ).

ПІ – феномени особливого роду. З одного боку вони вербальні ідентифікатори „невербальних” феноменів (реальних людей, вигаданих персонажів творів, географічних об’єктів, історичних подій тощо), у мовній системі є власними іменниками (чи іменниковими словосполученнями). З іншого боку ПІ уживаються не для ідентифікації референта, а його характеристики, набуваючи статусу загальних назв. Це уможливлює вживання ПІ у якості символів. Наприклад:

...Ja, das war Vogelsang gewesen, Vogelsang, dieser furchtbare Mensch, dieser Mephisto mit Hahnenfeder und Hinkefuß, wenn auch beides nicht recht zu sehen war. Er war ihr widerwärtig, und doch mußte sie mit ihm sprechen; es war die höchste Zeit.                                                                                                        (Fontane 10, S. 25-26)

...Aber offen gestanden, die Ziegenhals ist mir lieber, drall und prall, kapitales Weib, und muß ihrerzeit ein geradezu formidables Festungsviereck gewesen sein. Rasse, Temperament, und wenn ich recht gehört habe, so pendelt ihre Vergangenheit zwischen verschiedenen kleinen Höfen hin und her. Lady Milford, aber weniger sentimental.                                                                                                           (Fontane 10, S. 39)

У наведених фрагментах ПІ Mephisto та Lady Milford символізують певні риси зовнішності та характеру. Вживаючись метафорично, вони слугують еталоном порівняння. Mephisto та Lady Milford – це універсально прецедентні імена, які не завдають труднощів при інтерпретації.

ПІ розподіляємо на а) власні імена людей (Bismark, Georg Sand),                        б) географічні назви (Korsika, Sizilien), в) назви творів (Parzival), г) назви громадських організацій (Die sieben Weisen Griechenlands), ґ) назви громадських закладів (Josty), д) назви релігійних святинь (das Heilige Grab) та е) власні назви прецедентних висловлювань (der kathegorische Imperativ).

ПI свідчать про високий рівень ерудиції членів референтної групи, вживаються у дискурсі під час дискусій щодо проблем, які відображають моральні засади суспільства (референтною групою в соціології називається група, з якою індивід почуває себе найбільш тісно пов’язаним і в якій він черпає норми, цінності і установки своєї поведінки). ПI, будучи носіями певних ознак, слугують для профілізації культурно-значимих концептів, окрім того, вони активізують інші ПФ (Fritz (ПІ) – Torgauer Ansprache (ПІ) – „Racher, wollt ihr denn ewig leben” (ПВ) – Kampf bei Torgau (ПС)). (Fontane 10, S. 67)

Встановлено, що ПВ – це самодостатні у змістовному плані синтаксичні одиниці, які розкривають пізнавальний досвід людини, набувають узагальнюючого значення, відображають особливості категоризації та концептуалізації дійсності лінгвоспільнотою. У німецькомовний дискурс ПВ вводяться цитуванням / квазіцитуванням. Відповідно, за формою цитування розподіляємо їх на: а) повні („Ich weiß nicht, was soll es bedeuten?“), б) неповні („unter Larven die einzig fühlende Brust“) та в) трансформовані („das Alte fällt, es ändert sich die Zeit“). За джерелом походження до ПВ відносимо: а) вислови відомих історичних осіб (Die Blut und Eisentheorie von Bismark), б) біблеїзми („Dies alles schenke ich dir“), в) крилаті вирази з творів художньої літератури („Genieße fröhlich, was du hast“), г) приказки та прислів’я (Aus dem Auge, aus dem Sinn; Ärgere dich nicht, wundere dich bloß), ґ) фразеологізми (zwei linke Hände haben).

Аргументом для трактування фразеологізмів як прецедентних виступає той факт, що при будь-якій модифікації фразеологічне значення не погашується. В очікуванні слухача актуалізується, насамперед, фразеологічне значення, далі – під впливом контексту – відбувається „переключення” з ІІ на І рівень номінації, тобто фразеологізм „розщеплюється” на окремі значення його структурних елементів, що створює комічний ефект. Проте присутність при цьому у свідомості співрозмовників фразеологічного значення засвідчує прецедентність фразеологізмів. Наприклад:

A) „Du, Erhard, borg’ mir doch etwas Geld. Das Wasser steht mir bis zum Halse.“

B) „Tut mir leid. Wenn das so ist, dann komm’ doch zu mir – ich sitze auf dem Trockenen.“                                                                           (Миронов, С. 82)

У наведеному тексті вжито два фразеологізми „Wasser steht mir bis zum Halse” (Я в дуже скрутному становищі) та „ich sitze auf dem Trockenen” (я сиджу на мілині). Комічний ефект створюється завдяки „розщепленню” фразеологізма на його складові з особливим виділенням, грою слів Wasser (вода) та auf dem Trockenen (на сухому). В принципі, ці два фразеологізми мають спільне значення, відповідно зміст розмови зводиться приблизно до такого смислу: – Позич мені гроші. – Я й сам не маю. Але завдяки нейтралізації фразеологічних значень та переключення на значення складових конституентів фразеологізмів створюється комічний ефект. Наголошуємо: незважаючи на ігнорування фразеологічного значення, воно присутнє у свідомості співрозмовників і саме на основі прецедентності фразеологізмів та переосмисленні їхнього застосування і виникає комізм ситуації. Таке ігнорування фразеологічного значення є навмисним та засвідчує високий рівень мовної компетенції співрозмовників.

За рівнем виявлення семантичного значення виокремлюємо ПВ з поверхневим та ПВ з глибинним значенням. Поверхневе семантичне значення ПВ формується значенням його складових елементів (Werde, der du bist). Глибинне семантичне значення ПВ, залишаючись інваріантом, допускає варіативні модифікації у нових контекстах: „Mein eigentliches Getränk „Milch der frommen Denkungsart“ würde Papa sagen. Ach, es ist zum Ärge , alles zum Ärge . Bevormundung, wohin ich sehe, schlimmer, als ob ich geste meinen Einsegnungstag gehabt hätte.                                         (Fontane 10, S. 95)

„Milch der frommen Denkungsart“ – неповна модифікована цитата із твору Ф. Шиллера “Вільгельм Тель”. Молоко (а не кава) – ось справжній напій для Леопольда. Він (Леопольд) визнає: йому не вистачає енергії та мужності, щоб чинити опір. У Ф.Шиллера „Молоко набожного мислення” перетворюється на „яд дракона”, в Т.Фонтане (протилежна ситуація): Леопольд сам визнає, що його напій не кава, а „молоко набожного мислення”. Можна говорити, з одного боку, про ремінісценцію як нагадування ПС у драмі Ф. Шиллера, а з іншого – про алегорію: самокритичне визнання слабкості свого характеру.

ПC – це значущі для життя суспільства ситуації (дійсні чи вигадані), які зберігаються у свідомості лінгвоспільноти у вигляді ментальних утворень та виступають у ролі еталонів / антиеталонів для наслідування / ненаслідування. Виявлено, що уявлення про ПC активізуються ПІ, ПВ чи окремими атрибутами ПC:

<...> Denn wenn sich jemand in Österreich ein Haus gelb streichen lässt, dann sagt er: „Ich möchte Schönbrunner-Gelb!“                      (Spiegel 19, S. 158)

У наведеному уривку вжито ПІ Schönbrunner-Gelb. Schönbrunn – це замок у Відні, який уже тривалий час пофарбований у жовтий колір. Як відомо з історії, цей замок у різні епохи мав різні кольори. Він був і сіро-білим, і червоно-теракотовим, і навіть сіро-зеленим, а з 1830 року і по сьогодні цей замок жовтого кольору. У більшості людей ця архітектурна пам’ятка уявляється саме у жовтому кольорі. Цей колір отримав спеціальну назву Schönbrunner-Gelb, яка стала, на нашу думку, ПІ, уживається у нових контекстах, активізуючи водночас ПС: пофарбування замку у Відні в жовтий колір. Відома пам’ятка архітектури „зробила” рекламу і кольору фарби.

ПТ зберігаються у текстовій концептосфері лінгвоспільноти завдяки сюжетові, проблематиці, описаним подіям, персонажам, які стають типовими та можуть виступати мірками для зіставлення за нових умов. Символами ПТ є ПІ, ПВ, ПС. Сам ПТ може бути символом ПЖ. ПТ активізуються такими прийомами інтертекстуальності, як стилізація, продовження, ремінісценція, алюзія тощо.

„Da hast du sicherlich recht“, bestätigte Renate, „ich stelle mir das interessant vor – du als Robinson und ich als dein weiblicher Freitag. Ich würde jeden Tag das Wild, das du erlegt hast, über dem Feuer grillen. Du wärst Jäger, Stammeshäuptling und Medizinmann in einer Person.“ (Fuchs, S. 23)

Robinson und dein Freitag (Робінзон та П’ятниця) апелюють до ПТ – твору „Робінзон Крузо” Даніеля Дефо. У цьому творі і Робінзон, і П’ятниця були особами чоловічої статі. Рената, героїня твору А. Фукс, намагаючись уявити себе з Вольфгангом на безлюдному острові, називає себе weiblicher Freitag, тобто у даному випадку П’ятниця змінює свою стать. Згадування нею персонажів твору Д. Дефо символізує прагнення побути на самоті, утекти від суспільства. Твір Д. Дефо і ПІ Robinson та Freitag у свідомості людей асоціюються з безлюдним островом, з усамітненням, з життям серед дикої природи. Ці імена є всесвітньо відомі, тому їхня прецедентність не має меж у часовому, географічному просторах.

ПЖ характеризуються синтаксично-структурною, лексичною та стилістичною особливостями, завдяки чому легко розпізнаються у текстах інших жанрів. Використання у творах художньої літератури таких ПЖ, як оголошення та лозунги є, на нашу думку, одним із авторських прийомів з метою: а) надання характеристики персонажам (зміст оголошення несе інформацію про їхніх авторів); б) привнесення гумору в зображувану ситуацію (клятва судового дискурсу при пропозиції на одруження); в) зображення політичної ситуації в країні (лозунги демонстрантів, зміст яких (лозунгів) засвідчує політичну та економічну кризу тощо).

ПФ уживаються при обговоренні важливих для референтної групи проблем, зокрема про моральні якості людини, сімейні взаємини; про проблеми освіти і науки.

У третьому розділі дисертації „Функціонування прецедентних феноменів” виявлено міждискурсивні міграції ПФ та проаналізовано поширені функції ПФ: інформативну (8 %), номінативну (50 %), характеризації (30 %) та сюжетно-композиційну (10%).

Встановлено, що ПФ схильні до таких міждискурсивних міграцій: у дозвіллєвому дискурсі уживаються ПФ, середовищем побутування яких є політичний та фольклорний дискурси; у педагогічний імпортуються ПФ із побутового, художнього, військового та релігійного дискурсів; у політичний – із військового, релігійного, дозвіллєвого та художнього; у побутовому уживаються ПФ з художнього та релігійного дискурсів тощо. Мігруючи з одного дискурсу в інший, вони слугують не тільки для профілізації концептів, але й засвідчують той факт, що дискурси перетинаються, наслідком чого є творення нових смислів. Будучи імпортованими у новий дискурс, ПФ виконують різні комунікативні функції.

В інформативній функції вони постачають для читача інформацію різного роду: про моральні засади суспільства, ціннісні пріоритети лінгвоспільноти, окремих соціальних груп, нарешті, про факти чи події, які мають статус прецедентних у житті окремого індивіда.

Номінативна функція ПФ полягає в тому, що вони у якості готових блоків-номінантів використовуються для репрезентації домінантних чи периферійних ознак концептів. Номінативна функція ПФ продемонстрована у роботі на прикладі концепту EHESCHLIEßUNG (ОДРУЖЕННЯ). ПФ репрезентують такі ознаки даного концепту: [Die Braut über die Schwelle tragen], [Auf Abbruch heiraten], [Elte erlaubnis zur Eheschließung], [Heiratsantrag], [Staatserlaubnis zur Eheschließung], [Kindererlaubnis zur Elte eheschließung], [Geheimheirat (ohne Elte erlaubnis)], [Hocheit].

Функція характеризації здійснюється через порівняння. З’ясовано, що у цій функції ПФ уживаються у спеціальних синтаксичних конструкціях, а саме: порівняльних синтаксичних конструкціях „wie...”, „Adjektiv im Komparativ + als ...“, ірреальних порівняльних реченнях „als ...; als ob ...” та у конструкціях із вживанням дієслів порівняння (gelten (auch) für, unterscheiden, erinne an usw). Характерним є також метонімічне та метафоричне вживання ПФ у предикативній функції. Встановлено, що при вираженні порівнянь уживаються, переважно, ПФ, які апелюють до універсально-прецедентних концептів LITERATUR (ЛІТЕРАТУРА), MALEREI (ЖИВОПИС), ARCHITEKTUR (АРХІТЕКТУРА), SKULPTUR (СКУЛЬПТУРА). Таке уживання ПФ супроводжується позитивно-оцінною конотацією. Наприклад: „Vielleicht hättest du besser doch einen tüchtigen Mann geheiratet, so einen richtig fleißigen Burschen, der auch etwas auf Bildung hielt. Ihr hättet abends in schönen Büche zusammen gelesen, wie du es doch ge e tust – die Kinder hätten in stilvollen Möbeln geschlafen – eine Nofretete an der Wand, und den Isenheimer Altar, auf Holz aufgeklebt, und die Sonnenblumen Van Goghs, ein gepflegter Druck natürlich, über dem Ehebett neben einer Beuroner Madonna, und eine Blockflöte in einem roten, gelben, aber sehr geschmackvollen Futteral, wie?“ (Böll 6, S. 170-171)

У наведеному прикладі зображується мрія жінки очима чоловіка про щасливе сімейне життя. Затишок, щастя, добробут асоціюються з витворами мистецтва, причому різного роду: eine Nofretete – з жіночою красою, der Isenheimer Altar – з священним місцем, die Sonnenblumen Van Goghs – з красою природи, спокоєм, сонцем, eine Beuroner Madonna – з захисницею жінок. Проводиться паралель між тим, що є, і тим, що могло б бути (вживання умовного способу). Разом з тим, зображуються різні вподобання, мрії та уявлення про сімейне життя. Чоловік знаходить усе це нудним: es hat mich immer gelangweilt, geschmackvolle Wohnungen langweilen mich, ohne dass ich weiß, warum. Проте жінка, яка ніколи не говорила саме про такі речі, іншої думки (gar nichts dagegen hat). Можна говорити про порівняння уявлень чоловіка та дружини і про саму характеристику кожного з них на основі їхніх думок.

Сюжетно-композиційна функція ПФ створює ефект очікування розвитку подій. З одного боку, читач заінтригований всесвітньо відомим ПІ, яким автор називає свого героя, активізує при цьому асоціативні зв’язки з ім’ям, яке в силу своєї прецедентності є носієм позитивних чи негативних ознак та відповідним чином „настроює” його (читача) на сприйняття твору. З іншого боку, в очікуванні чогось неординарного перебуває і персонаж твору:

“Als Corinna wieder oben war, sagte sie: „Du hast doch nichts dagegen, Papa. Ich bin morgen zu Treibels zu Tisch geladen. Marcell ist auch da, und ein junger Endgländer, der sogar Nelson heißt.“ „<...> Was Distelkamp sagt und Rindfleisch und der kleine Friedeberg, das weiß ich ja schon alles auswendig. Aber was Nelson sagen wird, denk’ dir, Nelson, das weiß ich nicht.“               (Fontane 10, S. 14)

У наведеному фрагменті ПІ Нельсон – ім’я, яке увійшло в історію Англії – ужито в означальному підрядному реченні, що містить градуальну частку “sogar” із значенням надмірності (англієць, якого навіть звати Нельсон). Коріна дуже зацікавлена в зустрічі з молодим англійцем, однак реакція інших персонажів твору на відоме ім’я засвідчує неоднакове оцінне ставлення щодо прецедента.

Зауважимо, що різні функції ПФ взаємопов’язані: інформативна пересікається з номінативною та функцією характеризації, сюжетно-композиційна – з інформативною тощо.

ВИСНОВКИ

Комплексний аналіз ПФ дав змогу зробити такі висновки:

Поняття прецедентності взаємопов’язане з категорією інтертекстуальності, для позначення якої виправданим вважаємо застосування синонімічних термінів „інтерсеміотичність” та „інтердискурсивність”. Прецедентність феноменів є матеріальною базою інтерсеміотичності / інтертекстуальності / інтердискурсивності.

Прецедент – це вербальний / невербальний чи вербалізований феномен, який „відбувся раніше” і слугує прикладом для зіставлення за нових умов. Прецедентні феномени зберігаються у свідомості носіїв мови у вигляді ментальних утворень та закріплюються у мові відповідними мовними знаками.

Прецедентні феномени слугують для профілізації культурних концептів, формують національну ідеологію суспільства. Характеризуються тим чи іншим ступенем прецедентності та постійно відтворюються за нових умов.

Різні види прецедентних феноменів мають притаманні їм властивості.

Прецедентні імена – це різного роду власні назви, які втрачають своє основне призначення ідентифікації референта, стають носіями семантики, номінантами визначеного кола якостей, набором певних конотацій, що зумовлює їхнє уживання в якості еталонів / антиеталонів при порівнянні. Прецедентні імена виступають також символами інших прецедентних феноменів: прецедентних висловлювань / текстів / ситуацій.

Семантика прецедентних висловлювань виявляє себе на поверхневому та глибинному рівнях. Їхнє поверхневе значення формується значеннями складових конституентів, у той час як глибинне вимагає переосмислення у контексті їхнього уживання. Можливість відтворювання прецедентних висловлювань у нових контекстах зумовлено їхнім інваріантним смислом, який зберігається, незважаючи на варіативні модифікації, які зумовлюються семантикою дискурсу.

Особливістю прецедентних текстів є те, що жоден попередній текст не наводиться в новому повністю. Його активізація знаходить вираження прецедентними іменами / висловлюваннями / ситуаціями, які асоціюються з прецедентним текстом. Прецедентні тексти можуть засвідчувати також взаємодію „свого” та „чужого” на рівні різних жанрів.

Прецедентні жанри характеризуються, насамперед, структурною специфікою, завдяки чому легко розпізнаються у текстах інших жанрів та слугують зміні тональності спілкування, виступають засобом економії мовних засобів. Символами прецедентних жанрів виступають прецедентні висловлювання / імена, атрибути типових для певного жанру ситуацій.

Прецедентними є дійсні чи вигадані ситуації, з якими зіставляються подібні, причому оцінні конотації прецедентних ситуацій актуалізуються за нових умов. Їхня активізація здійснюється за допомогою прецедентних імен / висловлювань або згадуванням прецедентних текстів.

Прецедентні феномени різного рівня (універсально-, національно- та соціумно-прецедентні) визначають референтну групу (людство, націю, соціум). Для успішної комунікації важливою є умова адекватності прагматичної пресупозиції, тобто припущення мовця про наявність прецедентного феномену у культурному просторі співрозмовника.

Аналіз прецедентних феноменів у дискурсивній парадигмі дав змогу виявити їхні міждискурсивні міграції. Будучи продуктом одного дискурсу, вони запозичуються іншим, наслідком чого є творення нових смислів. Перетинання дискурсів засвідчує непередбачуваний зв’язок концептів (на основі перемінних, периферійних ознак, що репрезентуються прецедентними феноменами). Прецедентні феномени імпортуються у новий дискурс і виконують такі комунікативні функції: інформативну, номінативну, характеризації, сюжетно-композиційну.

Встановлено, що прецедентні феномени в інформативній функції постачають читачеві інформацію про факти із життя автора твору; інформацію про етичні норми суспільства. Інформативна, водночас, пов’язана з функцією характеризації (автора твору, персонажів), а також номінативною.

У номінативній функції прецедентні феномени як готові блоки-номінанти використовуються для репрезентації домінантних чи периферійних ознак різних концептів: політичних, економічних, культурних тощо. На прикладі концепту EHESCHLIEßUNG (ОДРУЖЕННЯ) продемонстровано, які саме концептуальні ознаки даного концепту репрезентуються прецедентними феноменами.

Функція характеризації проявляє себе у стилістичних фігурах порівняння, метафори, метонімії. Прецедентні феномени, завдяки своїй специфічній семантиці, виступають у ролі еталону, образу чи символу. Відповідно вживаються а) у синтаксичних порівняльних конструкціях „wie...”, „als...“, „als ob...“; б) у конструкціях із уживанням дієслів порівняння (unterscheiden, scheinen, erinne an, gelten (auch) für usw.); в) у синтаксичній позиції предикатива.

Сюжетно-композиційна функція виявляє себе у тому, що вживання загальновідомих прецедентних імен чи висловлювань створює ефект очікування розвитку подій, що зумовлено, насамперед, оцінними конотаціями, які активізуються при сприйнятті прецедентних феноменів.

Перспективу подальшого аналізу прецедентних феноменів вбачаємо у дослідженні таких питань: 1) автопрецедентів; 2) співпадання/ неспівпадання національно- та соціумно-прецедентних феноменів у міжкультурному просторі;      3) лакун у культурному просторі однієї нації порівняно з простором іншої.